Чарльз Спенсер Чаплін

Сер Чарльз Спенсер Чаплін (16.04.1889 - 25.12.1977), американський актор, режисер, сценарист, продюсер, композитор.
  Чарльз Чплін народився в Лондоні, в родині акторів вар'єте. З 1897 виступав у мюзик-холі, у 1907-1912 - у театрі Ф. Карно, де в досконалості опанував мистецтвом пантоміми, пластики, виразності рухів. Дарунок імпровізації і влучні побутові замальовки визначили успіх Чапліна в Англії і під час американських гастролей 1910-1912 років.
У грудні 1913 він підписав контракт з американською кінокомпанією "Кістоун", де став зніматися в М. Сеннета. У 1914 дебютував в ексцентричної комедії "Заробляючи на життя" (Making A Living). Виконуючи ролі хлищеватих мерзотників у стрічках за участю Ф. Стерлінга, Ч. Конклін, М. Норман і Фаттах, він придивлявся до роботи сеннетовських режисерів, аналізуючи характерні риси американської комічної школи і системи комедійних масок, заснованих на невідповідності життєвої ролі персонажа і його зовнішності.
З'явившись у 12 стрічках, знятих під керівництвом М. Сеннета або Сеннета і Мейбл Норман, Чаплін знімає самостійно комедію "Захоплений дощем" (Caught In The Rain, 1914), але до кінця року залишається в "Кістоун", працюючи то поодинці, то з М. Норман. Він усе ще грає покидька Чеза, і навіть його краща робота в комедії Сеннета "Перерваний роман Тіллі" (Tillie's Punctured Romance, 1914) не влаштовує актора.
У 1915 Чарльз Чаплін йде у фірму "Ессеней", де в поставлених їм по власних сценаріях фільмах поступово виникає образ бродяги Чарлі.
Завоювавши в комедіях Сеннета небачену популярність, Чаплін не відразу переборює інерцію бездумної ексцентріади. Все ж таки матеріал його стрічок наближається до реального життя, а умовні персонажі здобувають риси реальних людей, які переживають справжні радості і прикрості. У фільмах "Бродяга" (The Tramp, 1915), "Завербований" (His New Job, 1915), "Банк" (The Bank, 1915) новий зовнішній вигляд героя-обідранця відповідає його людської сутності і соціальному стану - самотнього і беззахисного аутсайдера, відкинутого світом.
  У 1916 Чарльз Чаплін підписує контракт з фірмою "М'ючуел", забезпечивши собі творчий контроль і право знімати не більше 12 фільмів на рік. У кращих фільмах "М'ючуел", таких як "Тиха вулиця" (Easy Street, 1917), "Іммігрант" (The Immigrant, 1917) і нової фірми "Ферст нешнел" "Собаче життя" (A Dog's Life, 1918), "На плече" (Shoulder Arms, 1918) завершується еволюція образа маленької людини, який уособлює безправний світ знедолених, котрому протистоять багатство, насильство і лицемірство сучасної цивілізації.
З кожною новою роботою Чрльза Чапліна вимоги комедії положень наводилися у все більшу відповідність з вимогами драматичного конфлікту добра і зла, бідності і багатства, справедливості і "суспільного порядку" - драматизм врівноважував ексцентріаду, сміху супроводжували сльози, наприклад у фільмах "Малюк" (The Kid, 1921), "Пілігрим" (The Pilgrim, 1923).
  Один із засновників прокатної компанії "Юнайтед Артистс" (1919), Чаплін прагнув до повної незалежності й у 1923 році заснував "Чарльз С. Чаплін Філм Корпорейшен". Необхідність цього кроку підтвердили проблеми з прокатом драми "Парижанка" (A Woman Of Paris, 1923), спрямованої проти лицемірства та аморальності консервативного суспільства.
Наступні фільми Чарльза Чапліна 20-х років, такі як "Золота лихоманка" (The Gold Rush 1925), "Цирк" (The Circus, 1928), спеціальна премія "Оскар" за "багатогранність і геній у написанні ", акторському виконанні, постановці і виробництві фільму демонструють зрілий талант художника, підкорив свій комедійний дар і виразні можливості жанру високої мети осмислення і вираження трагічних конфліктів століття матеріального прогресу і духовного здичавіння.
  У 30-і роки усвідомлення безплідності зусиль "самотнього шукача" у фільмах "Вогні великого міста" (City Lights, 1931) і "Нові часи" (Modern Times, 1936) стало кульмінацією теми маленької людини, прологом до неминучого протесту й еволюції героя, який виріс зі своєї маски Чарли. Ця еволюція складає зміст сатиричної комедії "Великий диктатор" (The Great Dictator, 1940), де Чаплін з'являється в ролях двох полярних персонажів - єврея-перукаря і диктатора Хінкель і завершує картину прямим закликом до простих людей не підкорятися насильству.
  У роки маккартизму Чарльз Чаплін зняв песимістичний філософський етюд "Мсьє Верду" (Monsieur Verdoux, 1947), вперше показавши поразку маленької людини.
Вигнаний з США після завершення роботи над ліричною драмою "Вогні рампи" (Limelight, 1952), Чаплін відповідає сатирою на Америку в роки Маккарті "Король в Нью-Йорку" (A King In New York, 1957). Останній фільм Чапліна "Графиня з Гонконгу" (A Countess From Hong Kong, 1967) розчаровує його шанувальників. У 1972 відвідав США, щоб отримати ще одну спеціальну премію "Оскар" - "за неоціненний вплив, зроблений їм на перетворення кіно в мистецтво 20 століття". У 1975 королевою Великобританії Єлизаветою II зведений у лицарське достоїнство.