ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Юрист по наследству
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Аналіз особливостей організації і управління віртуальними підприємствами
         

     

    Маркетинг

    Аналіз особливостей організації та управління віртуальними підприємствами

    Катаєв А. В.

    Віртуальні підприємства є однією з нових організаційних форм підприємств. На розвиток нових форм організації та управління підприємством в більшій мірі вплинули такі тенденції розвитку сучасних ринків, як глобалізація ринків, зростаюче значення якості товару, його ціни і ступеня задоволення споживачів, підвищення важливості стійких відносин зі споживачами (індивідуальними замовниками), а також зростаюче значення ступеня застосування нових інформаційних і комунікаційних технологій.

    Як відомо, у 80-і роки основними напрямами вдосконалення діяльності підприємств було тотальне управління якістю та застосування мінімалісткіх стратегій, спрямованих на оптимальне керування різними ресурсами. У 90-і року основним гаслом були принципи реінжинірингу бізнес-процесів, спрямовані на перехід від функціональних підрозділів до бізнес-процесів, що складається з автономних міждисциплінарних груп, орієнтованих на більш повне задоволення інтересів замовників. До кінця 90-х років і початку 21-го століття ключовою темою стає перехід до віртуальних і мережним принципам організації підприємств [1, 3, 5, 6, 7].

    В деяких роботах віртуальні підприємство позначають та іншими термінами: "мережні підприємства" [3, 4], "безмежні підприємства" [3], "розширені підприємства" [5]. Як правило, мова йде про мережу партнерів (підприємств, організацій, окремих колективах і людей), спільно здійснюють діяльність з розробки, виробництва і збуту певної продукції.

    Слід підкреслити, що простір віртуалізації підприємств включає три основні категорії явищ:

    віртуальний ринок - ринок товарів і послуг, що існує на основі комунікаційних та інформаційних можливостей глобальних мереж (Інтернет);

    віртуальна реальність, тобто відображення і імітація реальних розробок і виробництва в кібернетичному просторі, що одночасно є і інструментом, і середовищем;

    віртуальні (мережеві) організаційні форми.

    В даній статті досліджуються саме особливості віртуальних організаційних форм і підходи до управління підприємствами, які використовують дану організаційну форму. Питання щодо віртуального ринку і віртуальної реальності практично не зачіпаються, хоча в реальній діяльності підприємств названі три категорії можуть бути взаємопов'язані.

    Існує безліч визначень віртуального підприємства як мережевий організаційної форми. Проте, з урахуванням особливостей практичного функціонування таких структур, віртуальне підприємство можна визначити як тимчасову коопераційних мережу підприємств (організацій, окремих колективів і людей), що володіють ключовими компетенціями для найкращого виконання ринкового замовлення, що базується на єдиній інформаційній системі [2].

    З маркетингової точки зору, мета віртуального підприємства - це отримання прибутку шляхом максимального задоволення потреб споживачів у товари (послуги) швидше і краще потенційних конкурентів. Очевидно, що дана мета притаманна всім орієнтованим на ринок підприємствам. Але, по-перше, віртуальні підприємства, як правило, орієнтуються не на задоволення потреб і потреб якогось "усередненого" сегменту ринку, а на виконання певних ринкових замовлень аж до задоволення визначених запитів конкретних споживачів (замовників). І, по-друге, віртуальне підприємство збільшує швидкість і якість виконання замовлення шляхом об'єднання ресурсів різних партнерів в єдину систему.

    З практичної точки зору, звичайному ( "монолітної") підприємству, наприклад, для розробки і виведення нового товару на ринок потрібно залучення значних ресурсів. На відміну від нього віртуальне підприємство шукає нових партнерів, що мають відповідні ринковим потребам ресурсами, знаннями та здібностями, для спільної організації і реалізації цієї діяльності. Тобто вибираються підприємства (організації, окремі колективи, люди), що володіють ключовою компетенцією у формі ресурсів і здібностей для досягнення конкурентної переваги на ринку.

    Як правило, партнерство укладається на певний строк або до досягнення певного результату (наприклад, виконання замовлення). Іншими словами, партнерство є тимчасовим, і, наприклад, на певних етапах життєвого циклу виробу або при зміні ринкової ситуації можуть в мережу залучатися нові партнери або виключатися старі.

    Природно, що підприємства-партнери для ефективного функціонування всієї мережі повинні базуватися на узгоджених господарському процесі. Коли ж, наприклад, для найкращої відповідності ринковим потребам, в мережу об'єднується велика безліч підприємств, частіше за все, віддалених географічно, тоді, очевидно, що таким підприємствам важко узгодити свої дії без оперативної інформації і комунікацій. Отже, для вирішення інформаційних проблем мережа повинна мати єдину інформаційну систему, засновану на широкому застосування нових інформаційних та комунікаційних технологій.

    З урахуванням вище сказаного, можна виділити ключове гідність віртуальних форм організацій: можливість вибирати і використовувати найкращі ресурси, знання і здібності з меншими тимчасовими витратами. З цієї гідності і самої мережевий організації випливають такі основні конкурентні переваги віртуальних підприємств, як:

    швидкість виконання ринкового замовлення;

    можливість зниження сукупних витрат;

    можливість більш повного задоволення потреб замовника;

    можливість гнучкої адаптація до змін навколишнього середовища;

    можливість знизити бар'єри виходу на нові ринки.

    Проведений в [2] аналіз діяльності віртуальних підприємств показав, що основними характеристиками віртуальної форми організації є:

    відкрита розподілена структура;

    гнучкість;

    пріоритет горизонтальних зв'язків;

    автономність і вузька спеціалізація членів мережі;

    високий статус інформаційних і кадрових засобів інтеграції.

    Очевидно, що для планування, організації та координації діяльності віртуальних підприємств необхідні і відповідні управлінські підходи. Легко помітити, що при створенні віртуальних підприємств можуть бути підприємства, які концентрують свої зусилля виключно на управлінні компетенціями третьої сторони. У даному випадку таке підприємство повинно мати як мінімум такими здібностями:

    вміти ідентифікувати і залучати ключові компетенції, необхідні для реалізації проекту (аспекти менеджменту знань);

    на основі прівеченних компетенцій організувати процес створення та збуту продукції (аспекти функціонування мережі).

    На основі цього можна в загальному вигляді сформулювати основні функції управління віртуальним підприємством як мережею партнерів:

    Визначення вимог (завдань) проекту.

    Пошук та оцінка можливих партнерів (виконавців).

    Виділення виконавців, які оптимально відповідають завданням.

    Залучення і розподіл виконавців.

    Постійне відстеження і перерозподіл (якщо це необхідно) партнерів і ресурсів по завданням.

    Поряд з перерахованими вище достоїнствами, віртуальні підприємства володіють і деякими недоліками, точніше, слабкими місцями:

    надмірна економічна залежність від партнерів, що пов'язано з вузькою спеціалізацією членів мережі;

    практичне відсутність соціальної та матеріальної підтримки своїх партнерів внаслідок відмови від класичних довгострокових договірних форм і звичайних трудових відносин;

    небезпека надмірного ускладнення, що випливає, зокрема, з різнорідності членів підприємства, неясності у відношенні членства в ній, відкритості мереж, динаміки самоорганізації, невизначеності в плануванні для членів віртуального підприємства.

    Іншими словами, принципи віртуальних організаційних форм зумовлюють "дефіцит" автаркії і мотивації підприємців, що входять в мережу [4]. Очевидно, що відмова від випробуваних організаційно-управлінських принципів потребує певних замінниках. Дійсно, в рамках мережевого підходу такими субститутами покликані служити принципи мережевої культури, взаємності і клімату довіри. Однак за рівнем розробки вони поки не можуть служити достатньою базою для відшкодування скасованих принципів.

    В закінчення слід підкреслити, що процес розвитку мережевих та віртуальних форм організацій характеризується відставанням фундаментальних наукових досліджень від практичного досвіду. Хоча успіх багатьох функціонуючих віртуальних підприємств очевидний, в більш широкому контексті залишаються відкритими багато питань організації та функціонування віртуальних підприємств. Деякі проблеми тут можна оцінити як свого роду хвороба росту, властиву будь-який інноваційної концепції.

    Список літератури

    Вютріх Х.А., Філіп А.Ф. Віртуалізація як можливий шлях розвитку управління// Проблеми теорії і практики управління, № 5, 1999.

    Катаєв А.В. Віртуальні підприємства - нова ступінь в організації НДДКР// Стратегічні аспекти управління НДДКР в умовах глобальної конкуренції: Звіт по НДР № 01.2.00100692. Таганрог: ТРТУ, 2001.

    Патюрель Р. Створення мережних організаційних структур// Проблеми теорії і практики управління, № 3, 1997.

    Райсс М. Межі "безмежних" підприємств: перспективи мережевих організацій// Проблеми теорії і практики управління, № 1, 1997.

    Тарасов В. Причини виникнення та особливості організації підприємства нового типу// Проблеми теорії і практики управління, № 1, 1998.

    Faucheux C. How virtual organizing is transforming management science// Association for Computing Machinery. Communications of the ACM; New York; Sep 1997.

    Mowshowitz A. Virtual organization// Association for Computing Machinery. Communications of the ACM; New York; Sep 1997.

    Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.iu.ru/

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати ! DMCA.com Protection Status