План.

Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 2

Глава 1: Методологічні основи вивчення конкурентоспроможності товарів іпослуг на внутрішньому ринку ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 6

1.1. Загальна характеристика видів конкуренції ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 6

1.2. Поняття та сутність конкурентоспроможності ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .10

1.3. Фактори, що визначають конкурентоспроможність товарів і послуг ... ... .. 12

1.4. Рівні конкурентоспроможності підприємств ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 23

Глава 2: Оцінка конкурентоспроможності товарів і послуг на ТОВ
«Союзоргтехніка» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .30

2.1. Методи оцінки конкурентоспроможності товарів і послуг ... ... ... ... ... ... .30

2.2. Загальна характеристика ТОВ «Союзоргтехніка» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 32

2.3. Аналіз конкурентоспроможності ТОВ «Союзоргтехніка» ... ... ... ... ... ... 34

2.4. Шляхи підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг ... ... ... ... ... .. 44

Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .53

Список використовуваної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 56

Програми.

Введення.

В даний час в будь-якій країні світу панують ринкові відносини.
Фірм, що випускають однорідну продукцію, зараз величезна кількість. Міжними існує жорстка конкуренція. І випуск якісної, недорогий,конкурентоспроможної продукції та послуг у порівнянні з аналогами - головназавдання будь-якої фірми в будь-якій країні. І кожна фірма прагне зробити все,щоб її продукція була конкурентоспроможною.

Готова продукція - кінцевий продукт виробничого процесупідприємства.

Випуск конкурентоспроможної продукції та її реалізація завершуютькругообіг господарських засобів підприємства, що дозволяє йому виконуватизобов'язання перед державним бюджетом, банком по позичках, робітниками іслужбовцями, постачальниками і відшкодовувати виробничі витрати. Досягненняконкурентоспроможності своєї продукції та збільшення обсягу її реалізаціїє важливим завданням для кожного підприємства.

Промислові підприємства не тільки виробляють продукцію в потрібномукількості, асортименті і якості, що відповідає запитам споживача,але й забезпечують комерційну діяльність по збуту готової продукції. Уумовах ринкових відносин посилюється її роль, ускладнюються завдання.

Підприємствам необхідно знати області збуту, потреби, попит надану продукцію, ціни на дану продукцію, дослідження місткості ринку,визначення частки підприємства в загальному обсязі продажу продукції даногоасортименту, аналіз ринкової ситуації, дослідження динаміки обсягупродажів, аналіз каналів збуту, вивчення думок покупців і споживчихуподобань.

Росія - частина світової економіки, і це доконаний факт.
Промисловість - основа економічного потенціалу країни. Тількиконкурентоспроможна промисловість в змозі забезпечитиконкурентоспроможність економіки країни в цілому. Промислова політика
Уряду РФ повинна бути підпорядкована головній і пріоритетної мети --створення умов для забезпечення конкурентоспроможності російськихпідприємств, а, отже, конкурентоспроможності економіки країни вцілому.

Конкурентоспроможність російської промисловості - це та ідея, якаможе об'єднати людей, незалежно від їхніх політичних уподобань іположення в суспільстві.

Результатом створення конкурентоспроможної промисловості буде:
Розвиток внутрішнього ринку та зростання ВВП;
Зростання експорту та валютних надходжень в незалежності від стануміжнародних сировинних ринків;
Стабільні податкові надходження до бюджету;
Раціональне використання природних ресурсів, внаслідок забезпеченняглибокої переробки сировини;
Збереження і розвиток науково-технічного потенціалу країни;
Зайнятість населення;
Соціальна і політична стабільність;
Заслужене положення Росії на міжнародній арені як великоїекономічної держави.

Після економічної кризи серпня 1998 багато російськихпідприємства, що випускають недорогу і якісну продукцію, збанкрутуваливідразу, або поступово ставали неплатоспроможними і далі не мализасобів і можливостей для випуску конкурентоспроможної продукції.

В даний час в Росії далеко не всі підприємства здатнівипускати конкурентоспроможну продукцію.

Найголовніше в економіці будь-якої країни - це малий бізнес. У багатьохекономічно розвинених країнах, за словами електронних ЗМІ, частка продукції,виробленої малими підприємствами в річному ВВП, доходить до 60%. У цихкраїнах на малих підприємствах працює мінімум половина всього населення.
Нові підприємства успішно створюються і функціонують, виробляютьякісну і конкурентноздатну продукцію.

У Росії зараз частка продукції, виробленої малими підприємствами врічному ВВП, не перевищує 12%, а це дуже мало. Виникає питання: чому в
Росії так мало малих підприємств? Справа в тому, що малі підприємствастановлять основу економіки будь-якої країни. Тому, в економічно розвиненихкраїнах існує чітко сформована державна політика підтримкималого бізнесу: пільгові кредити, спрощена система оподаткування, а вдеяких країнах (наприклад, в Об'єднаних Арабських Еміратах) малий бізнесвзагалі не обкладається податками. Існують чіткі методи оцінки якості таконкурентоспроможності продукції, єдині державні стандарти.

У Росії, в даний час, такий чітко сформованоїдержавної політики підтримки малого бізнесу поки немає. Цим іпояснюється такий низький відсоток малих підприємств у нашій країні.

Для розвитку та успішного функціонування малих підприємств Росіїнеобхідна така ж державна політика, яка функціонує векономічно розвинених країнах, Тільки в цьому випадку малий бізнес будеуспішно розвиватися, функціонувати і виробляти конкурентоспроможнупродукцію1.

Що стосується великих промислових підприємств, то для їх розвитку тауспішного функціонування теж необхідна відповідна державнапрограма підтримки: державне фінансування, як через кредити, такі через державні замовлення, впровадження нових технологій, залученнявисококваліфікованих фахівців.

Метою даної роботи є визначення та аналіз основних факторів іметодів оцінки конкурентоспроможності товарів і послуг на внутрішньому ринку.

Реалізація поставленої мети вимагає вирішення наступнихдослідницьких завдань:

1 Газета «Комсомольська правда», випуск від 17 квітня 2002 р., стаття «Новаекономічна смуга »стор 6.
Визначити поняття та сутність конкурентоспроможності товару;
Виявити фактори, за рахунок яких формується конкурентоспроможність товару;
Оцінити рівень конкурентоспроможності ТОВ «Союзоргтехніка». Об'єктомдослідження є ТОВ «Союзоргтехніка». Предмет дослідження --конкурентоспроможність товарів і послуг даної фірми на внутрішньому ринку.
Визначити можливі шляхи підвищення конкурентоспроможності товарів,випускаються даним підприємством.
Робота складається з двох розділів і восьми параграфів.

Глава 1: Методологічні основи вивчення конкурентоспроможності товарів іпослуг на внутрішньому ринку.

1.1. Загальна характеристика видів конкуренції.

Конкуренція - (від лат. Concurrence - стикатися) - боротьба незалежнихекономічних суб'єктів за обмежені економічні ресурси. Цеекономічний процес взаємодії, взаємозв'язку і боротьби міжвиступаючими на ринку підприємствами з метою забезпечення кращих можливостейзбуту своєї продукції, задовольняючи різноманітні потреби покупців.
На світовому ринку постійно існує гостра конкуренціятоваровиробників.
В економічній літературі можна виділити ряд підходів і типологій доконкуренції. Залежно від класифікаційної ознаки розрізняютьнаступні види конкуренції:
Станом ринку виділяють: досконала (вільна), недосконала,регулююча. Досконала (вільна) конкуренція заснована на приватнійвласності та господарювання відокремленості. Вона припускає, що наринку є безліч незалежних фірм, самостійно вирішують, щостворювати і в яких кількостях, а також:
1. Обсяг виробництва окремої фірми є незначним і невпливає на ціну реалізованого цією фірмою товару;
2. Приватним кожним виробником товари є однорідними;
3. Покупці добре поінформовані про ціни, і якщо хтось підвищить ціну насвою продукцію, то втратить покупців;
4. Продавці діють незалежно один від одного;
5. Доступ до ринку ніким і нічим не обмежений.
Остання умова припускає можливість кожному громадянину стативільним підприємцем і застосувати свою працю і матеріальні кошти вщо цікавить його галузі господарства. Покупці ж повинні бути вільні відбудь-якої дискримінації і мати можливість купити товари і послуги на будь-якомуринку. Дотримання ж всіх умов забезпечує вільну зв'язок міжвиробниками та споживачами. Досконала конкуренція є такожумовою формування ринкового механізму, утворення цін і самонастроюванняекономічної системи через досягнення рівноважного стану, колиегоїстичні спонукання окремих індивідів до отримання власноїекономічної вигоди звертаються на благо всього суспільства. Неважко бачити,що жоден реальний ринок не задовольняє всім перерахованим умовам.
Тому схема досконалої конкуренції має, в основному, теоретичнезначення. Однак, вона є ключем до розуміння більш реальних ринковихструктур. І в цьому її цінність.
Недосконала конкуренція існувала завжди, але особливо загострилася вНаприкінці XIX - початку XX ст. у зв'язку з утворенням монополій. У цей періодвідбувається концентрація капіталу, виникають акціонерні товариства,посилюється контроль за природними, матеріальними і фінансовими ресурсами.
Термін "монополія" у буквальному розумінні означає єдиного продавцятовару, але в сучасних умовах він використовується для позначення різнихвидів ринкових ситуацій, характерних для недосконалої конкуренції.
Монополія передбачає виключне право виробництва, промислу,торгівлі та інших видів діяльності, що належить одній особі,певній групі осіб або державі. Це означає, що за своєю природоюмонополія - пряма протилежність досконалої конкуренції. Монополізаціяекономіки стала закономірним наслідком великого стрибка в концентраціїпромислового виробництва під впливом науково - технічногопрогресу. Професор П. Самуельсон підкреслює цю обставину:
«Економіці великого виробництва, можливо, притаманні певні фактори,що ведуть до монополістичному утримання організації бізнесу. Це особливонаочно проявляється в мінливої області технологічного розвитку.
Ясно, що конкуренція не змогла б довго проіснувати і бути ефективноюу сфері незліченної безлічі виробників »2.

2 Котлер Ф. Основи маркетингу. Видавництво "Прогрес", М., 1990. стор 57
Регулююча конкуренція. Для того, щоб вистояти в конкурентній боротьбі,підприємець повинен пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач
(суверенітет споживача). Звідси і фактори виробництва під впливом цінинаправляються в ті галузі, де в них існує найбільша потреба.
За способами суперництва виділяють: цінову і нецінову. Ціноваконкуренція відбувається, як правило, шляхом штучного збиття цін надану продукцію. При цьому широко використовується цінова дискримінація,яка має місце тоді, коли даний продукт продається за різними цінами іці цінові відмінності не виправдані відмінностями у витратах. Ціновадискримінація можлива за трьох умов:
1. Продавець повинен бути монополістом або володіти деяким ступенеммонопольної влади;
2. Продавець повинен бути здатним виділяти покупців в групи, якімають різну купівельну спроможність;
3. Початковий покупець не може перепродавати товар чи послугу.
Цінова дискримінація найбільш часто застосовується в сфері послуг (лікарів,адвокатів, готелів і т.д.), при наданні послуг з транспортуванняпродукції; при реалізації товару, що не піддається перерозподілу зодного ринку на інший (транспортування швидкопсувних продуктів з одногоринку на інший). Нецінова конкуренція проводиться, головним чином,через вдосконалення якості продукції та умов її продажу,
«Сервизации» збуту. Підвищення якості може здійснюватися за двомаосновних напрямах: перший - удосконалення технічних характеристиктоварів; друга - поліпшення пристосування товару до потреб споживачів.
Нецінова конкуренція за допомогою поліпшення якості продукції отрималаназва конкуренції по продукту. Цей вид конкуренції грунтується напрагненні захопити частину галузевого ринку шляхом випуску нових товарів,які або принципово відрізняються від своїх попередників, абопредставляють модернізований варіант старої моделі. Конкуренція,заснована на підвищенні якості, має суперечливий характер. З одногобоку, підвищення якості служить способом прихованого зниження цін ірозширення збуту, з іншого - якість - це суб'єктивна оцінка, якавідкриває можливість фальсифікації якості шляхом реклами і красивоюупаковки.
Нецінова конкуренція шляхом збуту продукції отримала назву конкуренціїза умовами продажу. Цей вид конкуренції грунтується на поліпшення сервісуобслуговування покупця. Сюди входить вплив на споживача черезрекламу, вдосконалення торгівлі, встановлення пільг з обслуговуванняпокупців після придбання товару, тобто в процесі його експлуатації.
Найсильнішим знаряддям нецінової конкуренції завжди була реклама, сьогодні їїроль зросла в багато разів. За допомогою реклами фірми не тільки доносять допокупців інформацію про споживчих властивостях своїх товарів, а йформують довіру до своєї товарної, цінової, збутової політики, прагнучистворити образ фірми, як «хорошого громадянина» тієї країни, на ринку якоїпідприємець виступає у зовнішній торгівлі.
До незаконних методів нецінової конкуренції ставляться промислове шпигунство,переманювання фахівців, які володіють виробничими секретами, випусктоварів, зовні нічим не відрізняються від виробів-оригіналів, алесуттєво гірших за якістю, а тому зазвичай на 50% більш дешевих,закупівля зразків з метою їх копіювання.
Головним чинником цінової і нецінової конкуренції єконкурентоспроможність товарів і послуг, оскільки на конкурентоспроможність,головним чином впливають такі фактори, як якість товарів і послуг та їхціна. Її ми розглянемо в наступному параграфі даної роботи.

1.2. Поняття та сутність конкурентоспроможності.

Кінцева мета будь-якої фірми - перемога в конкурентній боротьбі. Перемога неразова, не випадкова, а як закономірний підсумок постійних і грамотнихзусиль фірми. Досягається вона чи ні - залежить від конкурентоспроможностітоварів і послуг фірми, тобто від того, наскільки вони краще в порівнянні заналогами - продукцією та послугами інших фірм. У чому ж суть цієїкатегорії ринкової економіки і чому вона при всіх намаганнях будь-якої фірми неможе бути жорстко гарантована?
Зазвичай під конкурентоспроможністю товару розуміють певну відноснуінтегральну характеристику, що відбиває його відмінності від товару-конкурента і,відповідно, що визначає його привабливість в очах споживача. Алевся проблема полягає у правильному визначенні змісту цієїхарактеристики. Всі помилки починаються саме тут.
Більшість новачків зосереджується на параметрах товару і потім дляоцінки конкурентоспроможності зіставляє між собою деякіінтегральні характеристики такої оцінки для різних конкуруючих товарів.
Нерідко ця оцінка просто-напросто охоплює показники якості, і тоді
(нерідкий випадок) оцінка конкурентоспроможності підміняється порівняльноїоцінкою якості конкуруючих аналогів. Практика ж світового ринкунаочно доводить невірність такого підходу. Більш того, дослідженнябагатьох товарних ринків однозначно показують, що кінцеве рішення прокупівлі лише на третину пов'язане з показниками якості товару. А іншідві третини? Вони пов'язані із значними і досить вагомими дляспоживача умовами придбання і подальшого використання товару.
Щоб повніше зрозуміти суть проблеми,?? ичленім кілька важливих наслідківцього положення.
1. Конкурентноздатність включає три основні складові. Перша жорсткопов'язана з виробом як таким і значною мірою зводиться до якості.
Друга пов'язана як з економікою створення збуту і сервісу товару, так і зекономічними можливостями й обмеженнями споживача. Нарешті, третійвідображає все те, що може бути приємно чи неприємно споживачу якпокупцю, як людині, як члену тієї чи іншої соціальної групи і т. д.
2. Покупець - головний оцінювач товару. А це призводить до дуже важливої вринкових умовах істині: всі елементи конкурентноздатності товару повиннібути настільки очевидні потенційному покупцю, щоб не могловиникнути найменшого сумніву чи іншого тлумачення у відношенні будь-якого зних. Коли ми формуємо "комплекс конкурентноздатності", у рекламі дужеважливо враховувати особливості психологічного виховання й інтелектуальнийрівень споживачів, багато інших факторів особистого характеру. Цікавийфакт: майже всі закордонні посібники по рекламі особливо виділяють матеріал,пов'язаний з рекламою в малограмотній чи інтелектуально нерозвиненійаудиторії.
3. Як відомо, кожен ринок характеризується "своїм" покупцем. Томуспоконвічно неправомірна ідея про деяку абсолютну, не пов'язаної з конкретнимринком, конкурентоспроможності.
Ринкове господарство, а слідом за ним і його вченими давно і добре зрозуміли, щонамагатися схематично виразити конкурентноздатність товару - це всеодно, що намагатися схемою показати всю складність і всі тонкощі ринковогопроцесу. Для них конкурентноздатність стала просто зручним,концентрує увагу і думку терміном, за яким вибудовується всярозмаїтість стратегічних і тактичних прийомів менеджменту в цілому імаркетингу зокрема. Конкурентноздатність - не показник, рівеньякого можна обчислити для себе і для конкурента, а потім перемогти.
Перш за все - це філософія роботи в умовах ринку, орієнтована на:розуміння потреб споживача і тенденції їх розвитку;знання поведінки і можливостей конкурентів;знання стану і тенденцій розвитку ринку;знання навколишнього середовища і її тенденцій;

уміння створити такий товар і так довести його до споживача, щобспоживач зволів його товару конкурента3.

Фактори, що визначають конкурентоспроможність товарів і послуг:
Якість товарів і послуг;
Ціна товарів і послуг;
Рівень кваліфікації персоналу і менеджменту;
Технологічний рівень виробництва;
Доступність джерел фінансування;

Аналізу перерахованих критеріїв присвячується наступний параграфдипломної роботи.

1.3. Фактори, що визначають конкурентоспроможність товарів і послуг.

Якість товарів і послуг. Товар може стати конкурентоспроможним, тобтозайняти гідне місце в ряду аналогів і субститутів тільки в тому випадку,якщо він буде відповідати такому важковловимий і багатозначно поняттю,як якість. Якість - головна характеристика товару. Це здатністьфірмового товару виконувати свої функції. У поняття якості входятьдовговічність, надійність, точність, простота експлуатації, ремонт та іншіцінні властивості, відсутність дефектів або шлюбу. Більш жорстку вимогу --відповідність стандартам. Однак і цього недостатньо. Товар повинензадовольняти потреби споживачів: фізичні технічно,експлуатаційно, естетично, за ціною. А якщо він ще й зможесприяти задоволенню прихованих (підсвідомих) потреб --статусних, вікових, психологічних, духовних - успіх йому на ринкузабезпечений. Однак, з точки зору маркетингу, якість слід визначатипоняттях, відповідних купівельним уявленням. Саме до якостіу споживачів підвищений інтерес.
Розрізняють якості товару:

3 Котлер Ф. Основи маркетингу. Видавництво "Прогрес", М., 1990. стор 70

фізичні: технічні параметри, смак, вага, міцність, форма,колір, запах;естетичні: стиль, клас, краса, витонченість;символічні: статус, престиж, клас;додаткові: установка, наладка, можливість ремонту, право на обмін,ліквідність.
При розробці марочного товару виробник повинен прийняти рішення прорівні якості й інших відмінні риси, які забезпечуватимутьпідтримку позиції марки на цільовому ринку. Одним з основних знарядьпозиціонування, який має продавець, є якість йоготовару. Якість - це розрахункова здатність марочного товару виконуватисвої функції. У поняття якості входять довговічність товару, йогонадійність, точність, простота експлуатації, ремонту та інші ціннівластивості. Деякі з цих характеристик піддаються об'єктивному вимірюванню.
Однак з точки зору маркетингу якість слід вимірювати в поняттях,відповідних купівельним уявленням.
Проблема якості привертає сьогодні підвищений інтерес і споживачів іфірм. Американців вражає якість японських автомобілів, японськоїелектроніки, а також автомобілів, одягу і харчових продуктів європейськоговиробництва. Багато споживачів вважають за краще купувати одяг, якийноситься довше і довше виглядає елегантною порівняно з ультрамоднимивиробами. Вони виявляють більше інтересу до свіжих і продуктів харчування,сирів, делікатесів і менше до безалкогольних напоїв, солодощів і обідівіз заморожених напівфабрикатів. Деякі фірми вже відгукуються на цейзростаючий інтерес до якості, однак у цьому напрямку можна зробити щедуже багато.
Традиційно низька якість російських товарів - це не наслідокнаціональної нездатність росіян створювати і виробляти якіснупродукцію. Немає ніяких серйозних причин, щоб не вдосконалювати або нестворити принципово новий продукт, що відповідає вимогам ринку. Якщо жрівень розвитку інженерно-конструкторської служби підприємства не дозволяєстворити конкурентоспроможний продукт власними силами, то ніщо не заважаєзвернутися до інших, лідирує на ринку, підприємствам з пропозицією пропридбання ліцензії. Ця практика з успіхом застосовувалася підприємствамитаких країн, як Китай, Південна Корея і багатьох інших. Причому підприємствацих країн історично значно поступалися російським в технологічномурівні та інженерно-конструкторських традиціях. Однією з найбільш частоназваних причин неспроможності російських підприємств вироблятиякісну і конкурентоспроможну продукцію є застарілетехнологічне обладнання. Але що заважає придбати новітнєобладнання сьогодні, коли кордони відкриті і будь-яке найсучаснішеобладнання є? З іншого боку, підприємство, котра не володієнеобхідним технологічним обладнанням сьогодні, може замовитивиробництво необхідних деталей і вузлів іншим виробникам, які маютьнеобхідне обладнання.
Забезпечення контролю якості продукції на всіх стадіях його виробництватакож є не стільки технічною проблемою, скільки організаційно -управлінської. На ринку Росії присутні консультаційні компанії, зуспіхом надають послуги з підготовки підприємства та впровадження системуправління якістю.
У Росії існує величезний незатребуваний інноваційний потенціал,який може служити джерелом ідей і нових продуктів для промисловості.
Автори розробок намагаються знайти можливість організувати виробництво ізбут оригінальній і конкурентоспроможної продукції, що базується на новітніхвинаходи. Шанси винахідника залучити капітал тільки під ідею новогопродукту значно нижче, ніж можливості промислового підприємства,який планує освоїти виробництво нового продукту, що володіє досвідом,виробничими потужностями і кваліфікованим персоналом. Однакприкладів ефективної співпраці вчених і промисловців практичнонемає. Причина в тому, що в нашій країні недостатньо розвинені механізмивенчурного фінансування. Наприклад, в Тайвані законодавчо визначено,що автор розробки може отримати від корпорації, якій передано правана виробництво і збут продукції на базі його винаходу, до 15% такзваних технічних акцій підприємства.
Таким чином, російські підприємства мають всі умови і можливості длярішення задачі створення нової конкурентоспроможної продукції та забезпеченнявисокої якості її виробництва. Причому ця проблема може бути вирішенаадміністрацією підприємства за допомогою виключно організаційно -управлінських заходів.
Наступним чинником, що визначає рівень конкурентоспроможності товарів іпослуг є ціна.
Ціна товарів і послуг. Ціна - грошове вираження вартості товару,економічна категорія, що служить для непрямої зміни величинивитраченого на виробництво товару суспільно необхідного робочогочасу.
Історично склалося, що ціни встановлювали покупці і продавці в ходіпереговорів один з одним. Продавці звичайно запитували ціну вище тієї, щосподівалися одержати, а покупці - нижче тієї, що розраховували заплатити. УВрешті-решт, поторгувавшись, сходилися на взаємоприйнятної ціною.

Фактори, що впливають на визначення ціни товару:
Сукупні витрати виробництва;
Витрати суспільної праці;
Якість товару;
Функції та властивості товару;
Кваліфікація персоналу;
Технологічний рівень виробництва;
Податкове законодавство країни;
Витрати, пов'язані з транспортуванням та зберіганням товару;
Витрати, пов'язані з орендою приміщень для реалізації товару;
Упаковка товару;
Популярність фірми;
Рівень сервісного та гарантійного обслуговування;
Маркетингова діяльність фірми;
Попит та пропозиція на дану продукцію;
Торговельна націнка фірми.
При виборі стратегії ціноутворення фірмі треба буде розв'язати, яких самецілей вона прагне досягти за допомогою конкретного товару. Якщо вибірцільового ринку і ринкове позиціонування ретельно продумані, тодіпідхід до формування комплексу маркетингу, включаючи і проблему ціни,досить ясний. Адже стратегія ціноутворення в основному визначаєтьсяпопередньо прийнятими рішеннями відносно позиціонування на ринку.
У той же час фірма може переслідувати й інші цілі. Чим яснішеуявлення про них, тим легше встановлювати ціну. Прикладами таких частозустрічаються в практиці цілей можуть бути: забезпечення виживання,максимізація поточного прибутку, завоювання лідерства за показниками часткиринку або за показниками якості товару. Охарактеризуємо їх докладніше.
1) Забезпечення виживання. Забезпечення виживаності стає основноюметою фірми в тих випадках, коли на ринку занадто багато виробників іпанує гостра конкуренція або різко змінюються потреби клієнтів. Щобзабезпечити роботу підприємств і збут своїх товарів, фірми змушенівстановлювати низькі ціни в надії на доброзичливу відповідну реакціюспоживачів. Виживання важливіше прибутку. До тих пір, поки знижені цінипокривають витрати, фірма може ще якийсь час продовжувати комерційнудіяльність.
2) Максимізація поточного прибутку. Багато фірм прагнуть максимізуватипоточний прибуток. Вони роблять оцінку попиту і витрат стосовно дорізних рівнів цін і вибирають таку ціну, що забезпечить максимальненадходження поточної прибутку і готівки і максимальне відшкодування витрат.
В усіх подібних випадках поточні фінансові показники для фірми важливішедовгострокових.
3) Завоювання лідерства за показниками частки ринку. Інші фірми хочуть бутилідерами за показниками частки ринку. Вони вірять, що компанія, якійналежить найбільша частка ринку, буде мати найнижчі витрати інайвищі довгострокові прибутки. Прагнучи до лідерства за показникамичастки ринку, вони йдуть на максимально можливе зниження цін. Варіантом цієїмети є прагнення домогтися конкретного збільшення частки ринку.
Скажімо, протягом одного року фірма хоче збільшити свою частку ринку з 10 до
15%. З урахуванням цієї мети вона буде формувати і ціну, і свій комплексмаркетингу.
4) Завоювання лідерства за показниками якості товару. Фірма можепоставити собі мету домогтися, щоб її товар був самим високоякіснимз усіх пропонованих на ринку. Звичайно це вимагає встановлення на ньоговисокої ціни, щоб покрити витрати на досягнення високої якості іпроведення дорогих НДДКР.
Наступний фактор, що великий вплив на конкурентоспроможністьтоварів і послуг - це рівень кваліфікації персоналу та менеджменту.
Рівень кваліфікації персоналу і менеджменту. Високий рівень базовогоосвіти дозволяє фахівцям підприємств швидко навчатися, освоюватинові професії та набувати навички, необхідні для роботи в умовах ринку.
Таким чином, наявність кваліфікованого персоналу є істотнимперевагою, що сприяє забезпеченню конкурентоспроможності продукціїпідприємств.
Рівень кваліфікації менеджменту відіграє найважливішу роль у забезпеченніконкурентоспроможності підприємств. Ця проблема може бути вирішена двомашляхами: перший - підвищення кваліфікації існуючих керуючих і другий --заміна керуючих новими, більш кваліфікованими. Заміна керуючих, наперший погляд, найбільш простий і ефективний шлях. Однак досвід показує,що це не зовсім вірно. Сьогодні непросто підібрати кваліфікованогоменеджера, здатного діяти в існуючих умовах, тим більше,проводити зміни, що вимагають серйозних знань та досвіду управління вумовах ринку.
Більш реальним способом вирішення проблеми кваліфікації менеджменту єперепідготовка існуючих керуючих і створення механізмів природноїротації кадрів, незважаючи на те, що це більш еволюційний і тривалийпроцес. При цьому необхідно враховувати наступні обставини:керівник вищої ланки підприємства не має можливості залишитипідприємство на тривалий період часу; базовий рівень освітикерівників підприємств високий, і це визначає їх здатність швидко ілегко освоювати нові знання і навики. З огляду на вищесказане,перепідготовка діючих керівників підприємств може здійснюватисяпереважно двома способами: по-перше, це інтенсивні, практичноорієнтовані навчальні курси (тренінги), по-друге, - навчання в процесіреформування підприємства за сприяння професійних консультантів поуправління.
Важливими умовами для вирішення проблеми ефективного менеджменту та створеннямеханізмів природної ротації кадрів підприємств є наявність, зодного боку, системи контролю та відповідальності, а з іншого - системимотивації. Контроль ефективності менеджменту повинні здійснювативласники підприємства.
Здатність виробляти продукцію високої якості і з низькими витратамивизначається рівнем розвитку технології на підприємстві. Ряд видівякісної продукції просто не може бути проведений без застосуванняновітніх технологій. Не всі підприємства в змозі придбатитехнологічне обладнання з власних коштів і тому потребуютьдодаткові джерела довгострокового фінансування. Істотневплив на процеси технологічного переозброєння може надати розвитоклізингу. З одного боку, лізинг є найбільш прийнятним способомдовгострокового фінансування підприємства, з іншого - створюєплатоспроможний попит на продукцію виробників обладнання.
Більшість російських підприємств використовують лише 15 - 35%, що є врозпорядженні виробничих потужностей. Для таких підприємств придбаннянового технологічного обладнання, незважаючи на високий моральний іматеріал знос основних фондів, далеко не завжди єпершочерговим завданням. Фактично, ці підприємства переінвестіровани. Упершу чергу необхідно забезпечити ефективне використання тих активів,якими підприємство має в своєму розпорядженні сьогодні. Підвищення продуктивностіза допомогою скорочення витрат і збільшення обсягу продажів у більшостівипадків забезпечує відновлення платоспроможності підприємства бездодаткових капітальних вкладень. Проблема приведення активівпідприємства відповідно до поставлених цілей і завдань звичайновирішується за допомогою реструктурування підприємства.
Наступний, не фактор, що визначає конкурентоспроможність підприємств --доступність комерційних джерел фінансування.
Доступність комерційних джерел фінан?? ірованія. Переважна більшістькерівників російських підприємств орієнтуються тільки на два джерелафінансування - держава чи банківські позики. Обидва ці способифінансування найменш реальні в існуючих умовах. Більшістьпідприємств не в змозі надати банкам ліквідне забезпечення покредитами, а державне фінансування, особливо в умовах дефіцитубюджету, навряд чи може бути доступно багатьом. У світовій практиці навіть урозвинених країнах, що мають суттєві бюджетними можливостями, наврядЧи можна знайти промислове підприємство, яке забезпечило собіфінансування виключно за допомогою позикових коштів. Усі найбільшзначущі промислові корпорації, що лідирують на ринку, котирують свої акціїна біржі і вважають це найбільшим благом. Таким чином, найбільш реальнимі, більш того, єдино можливим джерелом фінансування сьогодніє розміщення цінних паперів, а точніше - приватне розміщення. Звичайно,розраховувати на високу активність російських інвесторів сьогодні недоводиться, їх довіру і значно підірвані фінансовою кризою. Великіпортфельні іноземні інвестори також практично заморозили або згорнулисвою діяльність в Росії. Ризики російського фінансового ринку для такихінвесторів сьогодні неприйнятні. Однак існує певна категоріяіноземних інвесторів, які зазвичай проводять свої операції в більштісній взаємодії з менеджментом підприємств. Причому, це можуть бутияк стратегічні, так і фінансові інвестори. Незважаючи на подіївересневої кризи, інтерес іноземних інвесторів, що діють вобласті прямих інвестицій, зберігається.
Забезпечення фінансування підприємства за допомогою акціонерного капіталує найбільш реалістичним. Існує декілька проблем,перешкоджають прийняттю рішення керівництвом підприємства про випуск ірозміщення акцій. По-перше, керівники підприємства, як правило, можутьволодіти значною часткою в капіталі підприємства і фактично безроздільнокористуватися акціонерною власністю. У цьому випадку вибір способуфінансування підприємств за допомогою розміщення акцій часто призводить доконфлікту інтересів менеджменту і потенційних інвесторів. Найчастішеспрацьовує принцип "собаки на сіні": "Помирати буду, а не поділюся". По -друге, причиною відмови від цього способу фінансування може бути побоюваннякеруючих в тому, що у випадку неналежного виконання менеджментомпідприємства своїх функцій, новий акціонер вимагатиме зміщення існуючихкеруючих із займаних посад. По-третє, нездоланною перешкодоюна шляху прийняття рішення про розміщення акцій може стати вимогаінвестора забезпечити повну прозорість фінансової звітності. Це викликанотим, що керівники підприємств приховуючи прибуток від оподаткування, неможуть, а іноді не бажають демонструвати її інвесторам. Таким чином,якщо керівники підприємства дійсно бажають залучити капітал,реальні джерела і сп