Міністерство освіти Російської Федерації

Кубанського державного ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Контрольна робота

з дисципліни: Маркетинг

на тему: Ринок: сутність, слабкі і сильні сторони

Виконав: студент групи: 01-екзв-54

Пєшков А.В.

Факультет: промислово-економічний

Спеціальність: 06.05 «Облік та аудит, аналіз і аудит»

Рецензент: _________________

«_____» ______________2002 р.

Краснодар-2002р.

ЗМІСТ

Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... .. ... ... ... .. 3

Позитивні та негативні сторони

ринкової економіки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 4

1.1 Характеристика ринкової економіки .. ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... 4

2. Позитивні та негативні сторони ринкової економіки ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .5

3. Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 13

1. Сучасні проблеми розвитку малого бізнесу в

Росії та шляхи їх вирішення ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .15

3. Практичне завдання ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 22

Література ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... .24

ВЕДЕННЯ

Будь-яке суспільство для задоволення різноманітних потреб людинистикається з одвічної фундаментальною проблемою - проблемою адекватного,раціонального використання обмежених, рідкісних ресурсів. Відповідносуспільству доводиться робити вибір: що, як і для кого робити. Іншимисловами, вирішуючи питання, що виробляти, необхідно визначити, які товарита послуги виробляти і в якому обсязі. Важливо також оцінити, застосуванняяких технологій, методів організації підприємницької діяльності,використання яких ресурсів дасть максимальний економічний і соціальнийефект. Крім того, суспільству необхідно враховувати, як буде розподілятисявироблена продукція, а значить, як буде розподілятися дохід, якбудуть забезпечені всі члени суспільства, в тому числі непрацездатнібідні та безробітні.

Вирішуючи ці складні і багатогранні проблеми, суспільство ставить передсобою мету - забезпечити економічне зростання, повну зайнятість, стабільністьцін, економічну свободу, справедливий розподіл доходу, соціальнігарантії старим, хворим, малозабезпеченим. Даною роботою ставиться метааналізу: наскільки успішно ринкова система може досягати поставленоїперед нею мети.

Позитивні та негативні сторони ринкової економіки

1 Характеристика ринкової економіки

Під ринковою економікою розуміють таку економіку, в якійекономічні рішення приймаються в основному децентралізованим шляхом.
Функціонування ринкової економіки здійснюється головним чином черезринок. Існує безліч визначень ринку, але всі вони зводяться до того,що він є формою взаємовідносин між окремими самостійноприймають рішення господарюючими суб'єктами.

Зробленим ринком вважається той, на якому встановлюється одна і таж ціна на один і той самий продукт в один і той же час. Коли це можебути? На думку багатьох американських економістів, зокрема Сільвермена,для цього необхідні наступні умови:великий і регулярний попит;необмежену кількість учасників господарської діяльності;абсолютна мобільність факторів виробництва;вільна конкуренція серед покупців і продавців;наявність всього обсягу інформації в учасників конкуренції.

Оскільки не завжди мають місце названі умови, то і досконалогоринку теж немає, а діє конкурентний ринок. Для його функціонуванняпотрібно, перш за все, реалізація різноманітних форм власності
(приватної, кооперативної, акціонерної, державної та ін) і створенняринкової інфраструктури. Остання включає три основні елементи: риноктоварів і послуг, ринок факторів виробництва, фінансовий ринок.

Усі ці три ринки органічно взаємопов'язані і впливають один наодного. Якщо вони знаходяться в рівновазі, то й у всій економіці наступаємакроекономічне загальне рівновагу. Коли ж вони мають місце? Тоді, колив результаті взаємодії попиту і пропозиції на ринку товарів і послугвстановлюється рівноважний рівень обсягу продукції і цін, на ринкуфакторів виробництва - рівновага використаних факторів виробництва тавитрат на них, а на ринку капіталів - рівноважний рівень позичковоговідсотка.

Як працює ринок, як він вирішує основні економічні завдання? Аджемільйони споживачів приймають самостійні рішення, які товари і вякій кількості купувати, величезна кількість підприємців - що і яквиробляти, а власники факторів виробництва роблять свій вільний вибір
- Кому і як їх продати. Всі ці суб'єкти тісно пов'язані через ринок.

Індивідуальні рішення учасників ринку мотивовані власнимприватним інтересом і зовсім не направлені на те, щоб успішнофункціонувала економіка в цілому. Координацію ж всіх незалежноприйнятих рішень здійснює ринковий механізм. Він забезпечує якдоведення рішень окремих господарюючих суб'єктів один одному, так іув'язування цих рішень через систему цін і конкуренцію. Ринковий механізмпорівнюють з безперервним референдумом, в якому «суверенні» споживачі
«Голосують» своїми економічними рішеннями на користь певного
«Кандидата» - того чи іншого товару. Ринковий механізм наводить лад употенційного хаосі перш за все через ціни. Ціни виступають сигналом,що дає інформацію про умови на ринку як для споживачів, так і длявиробників. Вони служать маяком, по якому господарюючі суб'єкти можуть
«Звіряти» свій вибір, переслідуючи приватний інтерес. Через ціни підсумовуються ібалансуються незліченні індивідуальні економічні рішення. На думкузахідних економістів, у ринковій економіці ціни виступають організуючоюсилою.

Важливу роль у ринковому механізмі відіграє конкуренція. Вона стримуєчасткові інтереси. Направляє їх на виробництво суспільно необхіднихтоварів. Конкуренція неодмінно призводить до того, що обмежені ресурсивикористовуються більш повно і ефективно. Вони спрямовуються в ті галузі,які виробляють необхідну для споживача і рентабельну длятоваровиробника продукцію. Нерентабельні ж підприємства позбавляютьсяможливості отримувати рідкісні ресурси. Конкуренцію називають основноюрегулюючої та контролюючої силою в ринковій економіці.

9 Позитивні та негативні сторони ринкової економіки

Перш ніж розкривати особливості, позитивні або негативні,властиві ринкового типу організації економічних відносин суспільстванеобхідно розглянути основну проблему економіки, яку покликана вирішуватибудь-яка економічна система.

Два фундаментальних факту, утворюють основну проблему економіки.
Перший факт такий: матеріальні потреби суспільства безмежні. Другийфакт: економічні ресурси обмежені, або рідкісні.

Всі економічні ресурси, або фактори виробництва, володіють однимзагальним корінним властивість: вони рідкісні чи є в обмеженій кількості.
Так само як орні землі, корисні копалини, вода, повітря, так ікапітальне устаткування і робоча сила - їх наявність обмеженопевним межею. Внаслідок рідкості виробничих ресурсів імежі, яка їх рідкість ставить перед виробничою діяльністю,сам по собі обсяг виробництва за потребою обмежений. Таким чином,суспільство не здатне виробляти весь обсяг товарів і послуг, що вонохотіло б отримати.

Стає очевидним, що економіка стикається з необхідністювибору між альтернативами? При всій безмежності потреб, обсягнаявних ресурсів, які можуть бути спрямовані на виробництво того чиіншого продукту, обмежений.

Для подальшого аналізу особливостей ринкової організації суспільстванеобхідно конкретизувати альтернативи, що випливають з протиріччя,іллюстріруемого кривої виробничих можливостей. Можна уявитип'ять фундаментальних питань, на які кожна економічна системаповинна знаходити відповідь.

1. Скільки потрібно виробляти? У якому об'ємі або яку частину ресурсів, що треба зайняти або використати у виробничому процесі?

2. Що потрібно виробляти? Який набір товарів і послуг найбільш повно задовольнить матеріальні потреби суспільства?

3. Як цю продукцію потрібно виробляти? Як має бути організоване виробництво? Які фірми повинні здійснювати виробництво і яку застосовувати технологію?

4. Хто повинен отримати цю продукцію? Зокрема, як повинна розподілятися продукція між індивідуальними споживачами?

5. Чи здатна система пристосуватися до змін? Чи може система добитися належних корекцій в зв'язку із змінами в споживчому попиті, в постачанні ресурсів і в технології виробництва?

Чи уявляє собою ринкова економіка найкращий спосіб знаходженнявідповідей на поставлені вище запитання, фундаментальні для економічноїорганізації будь-якого суспільства? Для відповіді розглянемо основні позитивні інегативні сторони ринкової економіки.

До переваг ринку відносять:

6. Ефективний розподіл ресурсів - ринок спрямовує ресурси на виробництво необхідних суспільству товарів. Основний економічний аргумент на користь ринкової економіки полягає в тому, що вона сприяє ефективному розподілу ресурсів. Згідно з цією тезою, конкурентна ринкова система направляє ресурси у виробництво тих товарів і послуг, у яких суспільство найбільше потребує. Вона диктує застосування найбільш ефективних методів комбінування ресурсів для виробництва і сприяє розробці і впровадженню нових ефективних технологій виробництва. «Невидима рука» ринку, таким чином, управляє виробництвом найбільшої кількості необхідних товарів з наявних ресурсів. Це, отже, це передбачає максимальну ринкову ефективність.
7. Свобода вибору та дій споживачів і підприємців. Ринкова система чітко виявляє значення свободи підприємництва і вибору.
Споживачі вільні купувати те, що вони вважають за краще; підприємства - виробляти і продавати те, що вони вважають за доцільне; постачальники ресурсів можуть за власним вибором знаходити місце застосування наявних у них матеріальних і людських ресурсів . Можна дивуватися, чому економіка не потрапляє у стан повного хаосу. Коли споживачі вимагають одне, а підприємства вважають за краще проводити зовсім інше.

Проте, два інші риси ринкової економіки - система ринків і потужний фактор конкуренції - забезпечують координуючі і організаційні механізми, які виключають потенційний хаос, який могли б породити свобода підприємництва і вибору.

Як виявляється, що з точки зору підприємств, вони не зовсім
«вільні» виробляти те, що вони бажають. Споживчі рішення про попит, що обумовлюють прибутковість одних продуктів і збитковість інших, обмежують вільний вибір фірм при вирішенні питання про те, що робити. Підприємства повинні погодити свій вибір продукту для виробництва з вибором споживачів або понести кару у вигляді збитків або навіть банкрутства.
8. Здатність до задоволення різноманітних потреб, підвищенню якості товарів і послуг, тенденція до зниження цін. Щоб підтримувати високу прибутковість і конкурентноздатність своєї продукції фірми прагнуть розширювати асортимент, підвищувати якість своїх товарів. У гонитві за задоволенням постійно зростаючих і змінюються потреб суспільства підприємці повинні відшукувати все нові й нові способи задоволення цих потреб. У цій гонці на ринок виходять модифіковані та вдосконалені товари, створюються принципово нові предмети споживання і послуги. Одночасно з цим, застарілі моделі продуктів, а також послуги, актуальність або корисність яких перестала задовольняти споживачів, сходячи зі сцени конкурентної боротьби.
Відповідно, ресурси, які раніше були задіяні у виробництві старих товарів, що використовуються для отримання оновлених моделей.

Поряд із залученням уваги до оновлених моделей товарів, у виробників є ще кілька вельми дієвих важелів у залученні голосів споживачів. Перш за все, це підвищення якості і зниження ціни товару. Цілком природно, що з ряду аналогічних товарів, що пропонуються конкуруючими фірмами, споживач прагне вибрати найбільш якісний і доступний в ціні варіант.

Тенденція до зниження цін грунтується на постійному прагненні виробників ефективніше використовувати наявні ресурси. У міру вдосконалення технології, зниження витрат виробництва з'являється можливість зниження ціни на товар.
- Гнучкість, висока адаптивність до умов, що змінюються. Індустріальні суспільства динамічні: змінюються переваги споживачів, технології виробництва, структура поставляються ресурсів. Чи може ринкова економіка здійснювати коректування використання ресурсів, що відповідає цим неминучим змінам, і, таким чином, залишатися ефективною?

Здатність ринкової системи сигналізувати про зміни в такій базисної сфері, як споживчі смаки, і викликати належну реакцію зі сторони підприємств і постачальників ресурсів називається направляючою або такою що орієнтує функцією цін. Впливаючи на ціни продуктів і на прибутки, зміни в споживчих смаках диктують розширення одних галузей і скорочення інших. Ці коректування реалізуються через ресурсний ринок, оскільки розширюються галузі пред'являють більший попит на ресурси, а що скорочуються галузі знижують на них попит. Що виникають в результаті цієї зміни ресурсних цін переорієнтують ресурси з скорочуються в розширюються галузі.

9. Ініціювання та оптимальне використання результатів науково-технічного прогресу. Одна справа пристосовуватися до вже змін, що відбуваються, і зовсім інша справа - ініціювати зміни, особливо бажані. Чи буде ринкова система з вдосконаленням технології і накопиченням капіталу, тобто з взаємозалежними змінами, які ведуть до підвищення продуктивності і до більш високого рівня матеріального добробуту суспільства? Розглянемо нижче відповідь на це питання.

Конкурентна ринкова система, очевидно, містить стимули для технічного прогресу. Застосування передових технологій, забезпечує інноваційну фірму тимчасовим перевагу над її конкурентами.
Зниження витрат виробництва означає для піонерний фірми отримання економічного прибутку. Передаючи споживачеві частину економії від зниження витрат у формі зниження ціни товару, інноваційна фірма може добитися значного збільшення збуту і високої економічної прибутку за рахунок конкурентних фірм. Більш того, конкурентна ринкова система безумовно створює обстановку, що сприяє швидкому поширенню нової технології. Конкуренти мають наслідувати приклад самої прогресивної фірми, у противному разі їх відразу накриє хвиля збитків, погрожуючи банкрутством.

Необхідно відзначити, що зниження ціни на продукт, що технічний прогрес робить можливим, обумовлює розширення інноваційної галузі. Таке розширення може бути наслідком збільшення обсягу виробництва існуючих фірм або вступу в галузь нових фірм, зваблених перспективою отримання економічного прибутку, спочатку створеної технічним прогресом. Це розширення галузі, тобто переключення ресурсів з менш технічно прогресивних у більш прогресивні виробництва, є цілком закономірний результат.
Постійне підвищення ефективності використання рідкісних ресурсів вимагає постійного перерозподілу ресурсів з галузей, де технологія виробництва відносно менш ефективна, в галузі, де вона щодо більш ефективна.

10. Можливість його успішного функціонування за наявності досить обмеженою інформації - досить мати дані про ціну і витратах виробництва. Наприклад, фермеру займається виробництвом молока, не потрібно знати, скільки інших фермерів вирощують корів молочної породи, скільки грошей витрачають споживачі на молоко, а не на цукор. Йому достатньо інформації про ціни на молоко і на корми, про витрати на різні породи худоби, електроенергію, робочу силу. Маючи таку інформацію, фермер зможе виробляти приблизно ту кількість молока, яке необхідно для споживачів.

До недоліків ринку відносять:

11. Згасання конкуренції. Критичське твердження полягає в тому, що пристрій ринкової економіки допускає і навіть певною мірою стимулює згасання головного контрольного механізму - конкуренції.
Існує два основних джерела ослаблення конкуренції як контрольного механізму:

1. Хоча з суспільної точки зору конкуренція бажана, вона найбільше докучає індивідуальним виробнику своєї безжальної дієвістю. Вільної, індивідуалістичної середовищі в ринковій економіці притаманне те, що підприємці у гонитві за прибутком і в прагненні поліпшити свої економічні позиції намагаються звільнитися від пут обмежувальних конкуренції. Злиття фірм, таємні змови компаній, нещадна конкуренція - все це сприяє послабленню конкуренції та ухиленню від її регулюючого впливу.
2. Деякі економісти вважають, що сам технічний прогрес, що ринкова система заохочує, сприяє занепаду конкуренції. Новітня технологія, як правило, вимагає: а) використання дуже великих кількостей реального капіталу; б) великих ринків; в) комплексного, централізованого і строго інтегрованого ринку і г) багатих і надійних джерел сировини. Такого роду технологія означає необхідність в існуванні фірм-виробників, які є великомасштабними не тільки в абсолютних величинах, але також і по відношенню до розмірів ринку. Іншими словами, досягнення максимальної ефективності виробництва на основі застосування новітньої технології часто вимагає існування малого числа щодо великих фірм, а не великого числа щодо дрібних.

Зазначені економісти вважають, що в міру звуження конкуренції слабшає і ринкова система як механізму ефективного розподілу ресурсів. Постачальники і споживачі ресурсів стають менш підлеглими волі споживачів, суверенітет виробників і власників ресурсів ставить під сумнів і підриває суверенітет споживачів. Процес ототожнення «невидимою рукою» особистих і суспільних інтересів починає втрачати свою силу. До того ж забезпечується ринковою системою захист від примусу при розвиненій конкуренції грунтується на широкому розсіянні економічної влади. А концентрація економічної влади, якою супроводжується занепад конкуренції, дозволяє власникам цієї влади здійснювати заходи примусу.

- Неравное розподіл доходу. У даному випадку відзначається, що ринок орієнтований не на виробництво соціально-необхідних товарів, а на задоволення потреб тих, хто має гроші. Ринкова система дозволяє найбільш здібним, або спритним, підприємцям накопичувати величезна кількість матеріальних ресурсів, причому право успадкування з часом посилює цей процес накопичення. Вказаний процес, крім кількісних і якісних відмінностей в людських ресурсах, що поставляються домогосподарствами, породжує в ринковій економіці надзвичайно нерівний розподіл грошових доходів. У результаті сім'ї різко різняться між собою за здатністю реалізувати свої потреби на ринку. Багаті мають набагато більшу кількість «доларових голосів», ніж бідні.

Звідси можна зробити висновок, що ринкова система виділяє ресурси на виробництво предметів розкоші для багатих за рахунок ресурсів на виробництво предметів першої необхідності для бідних.

- УКРІНФОРМ/і неефективне виробництво, нестабільність розвитку.

Критики посилаються на два важливих приклад порушення ринкового механізму. По-перше, ринкова система може не зуміти врахувати всі вигоди і витрати, пов'язані зі споживанням певних товарів і послуг. Справа в тому, що деякі вигоди і витрати представляються по відношенню до ринку зовнішніми в тому сенсі, що вони припадають на частку інших економічних агентів, які не є безпосередньо покупцями і продавцями. Такі вигоди і витрати називаються зовнішніми, або вигодами і витратами переливу.

Наприклад, споживчий попит, врахований ринком. Висловлює лише задоволення, що отримується індивідуальними споживачами, які купують товари та послуги; він не відображає того факту, що покупка таких послуг, як вакцинація і освіта, приносять вигоду або задоволення всьому суспільству в цілому. Так само і виробники приймають рішення про виробництво продукції, засновані лише на обліку тих витрат, які їм диктує ринок, і не відображають зовнішні витрати, тобто витрати, які припадають на частку суспільства в цілому, як, скажімо, різні форми забруднення навколишнього середовища. Проблема тут зводиться до наступного: там, де попит і пропозиція не відображають точно всі вигоди і всі витрати виробництва, тобто де існують зовнішні вигоди і витрати, ринкова система не здатна забезпечити такий розподіл ресурсів, яке найкращим чином задовольняє потреби суспільства.

Другий приклад порушення ринкового механізму зумовлений тим, що ринкова система враховує лише індивідуальні потреби. Існує багато потреб у таких товари і послуги, виробництво яких не може фінансуватися індивідами через посередництво ринку. Наприклад, такі товари і послуги, як автомагістралі, боротьба з повенями, національна оборона, не можуть бути куплені в бажаному кількості домогосподарствами на індивідуальній основі. Ринкова система, як стверджують, не здатна враховувати такі громадські чи колективні потреби.

З цього випливає, що ринкова економіка не сприяє збереженню невідтворюваних ресурсів, не має економічного механізму захисту навколишнього середовища. Тільки законодавчі акти можуть змусити підприємців вкладати кошти у створення різного роду екологічно чистих виробництв, регулювати використання ресурсів, що належать усьому людству, наприклад рибних багатств океану.

Нарешті, багато економістів вважають, що ринкова система є недосконалий механізм забезпечення повної зайнятості і стабільного рівня цін.
12. Нестабільність: інфляція і безробіття. В ідеальній економіці ВНП зростав би швидкими стійкими темпами. Крім того, рівень цін, який вимірюється за допомогою дефлятора ВНП або індексу споживчих цін, залишався б незмінним або підвищувався дуже повільно. Але досвід наочно показує, що повна зайнятість і стабільний рівень цін не досягаються автоматично.

Економічне зростання відрізняється нерівномірністю, переривається періодами економічної нестабільності, періоди швидкого зростання економіки іноді затьмарює інфляція, тобто підвищення рівня цін, є періоди, коли зростання поступається місцем спаду і депресії, тобто низькому рівню зайнятості і виробництва. Незважаючи на множинність точок зору на причини коливань економічної активності, більшість економістів вважає, що фактором, що безпосередньо визначає рівні виробництва і зайнятості, є рівень загальних, чи сукупних, витрат. Простіше кажучи, якщо загальні витрати невеликі, багатьом підприємствам невигідно виробляти товари і послуги у великих обсягах. Звідси низький рівень виробництва, зайнятості і доходів.

В даний час вважається, що повна зайнятість, або природний рівень безробіття становить 5-6%. Головна «ціна» безробіття - неопублікованих продукція. Коли економіка не в змозі створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче і може працювати, потенційне виробництво товарів і послуг втрачається безповоротно. Закон
Оукена встановлює, що один відсоток приросту безробіття понад природного рівня призводить до 2.5%-ному збільшенню відставання ВНП.
Проте циклічне безробіття - це щось більше, ніж економічне нещастя, це також і соціальна катастрофа. Депресія приводить до бездіяльності, а бездіяльність до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних підвалин, розпаду сім'ї, а також до громадських та політичних заворушень.

Інфляція - це підвищення загального рівня цін. Це, звичайно, не означає, що підвищуються обов'язково всі ціни. Навіть в періоди досить швидкого зростання інфляції деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші падати. Економісти відрізняють інфляцію попиту від інфляції, зумовленої зростанням витрат (інфляції пропозиції). Є два різновиди інфляції, зумовленої зростанням витрат: інфляція, викликана зростанням заробітної плати, і інфляція, що виникає в результаті порушення механізму економіки пропозиції.

Неочікувана інфляція довільно перерозподіляє доходи на шкоду одержувачам фіксованого доходу, кредиторам та власникам заощаджень.
Концепція інфляції попиту передбачає, що якщо економіка прагне до високого рівня виробництва та зайнятості, то поміркована інфляція необхідна. Однак прихильники концепції інфляції, зумовленої зростанням витрат, стверджують, що інфляція може супроводжуватися скороченням реального обсягу національного виробництва та зайнятості. Гіперінфляція, яка звичайно пов'язана з нерозумною політикою держави, може підірвати фінансову систему і прискорити крах.

13. Негативний вплив монополій. Як вже зазначалося вище, розвитку ринкової економіки властива концентрація виробництва і капіталу, об'єктивно виникає внаслідок прагнення підприємця до посилення позицій підприємства щодо конкурентів. Таким шляхом можуть складатися дуже великі підприємства, відмінною рисою яких є закріплення за ними виключного права виробництва та продажу певного виду товару чи послуги. Це виключне становище дозволяє даними монополіям диктувати ринку будь-яку ціну і одержувати, відповідно, високий прибуток. З іншого боку, за рахунок жорсткої прив'язки до певного підприємству, монополія може диктувати низькі ціни постачальникам ресурсів.

14. Не забезпечує фундаментальних досліджень в науці. При всьому прагненні підприємців підвищити ефективність існуючих технологій, забезпечити найбільш економне використання ресурсів, вони не можуть дозволити собі відволікати ресурси на проведення фундаментальних досліджень в науці. Віддалена і невизначена перспектива отримання економічної вигоди від цих досліджень призводить до розподілу ресурсів на користь більш швидкої і вірною можливості отримання прибутку в інших галузях.

2. Висновок

Як було вже зазначено вище, перераховані негативні і позитивнібоку ринкової економіки грунтуються на суперечності «безмежністьпотреб - рідкість ресурсів ». Властиве для будь-якого типуекономічної організації суспільства, це протиріччя вирішується в умовахринкової економіки шляхом ринкового розподілу рідкісних ресурсів між тимигалузями, які виробляють продукцію затребувану споживачами, вшкоду тим галузям, які виробляють продукцію не користується попитом.
Серед позитивних сторін ринкової економіки можуть бути виділені:

15. ефективний розподіл ресурсів;

16. свобода вибору та дій споживачів і підприємців;

17. здатність до задоволення різноманітних потреб, підвищенню якості товарів і послуг;

18. гнучкість, висока адаптивність до умов, що змінюються;

19. ініціювання та оптимальне використання результатів науково-технічного прогресу;

20. можливість його успішного функціонування за наявності досить обмеженою інформації.

Серед негативних сторін ринкової економіки можна виділити:

21. згасання конкуренції;

22. нерівний розподіл доходу;

23. марнотратне й неефективне виробництво, нестабільність розвитку;

24. нестабільність: інфляція і безробіття;

25. негативний вплив монополій;

26. не забезпечує фундаментальних досліджень в науці.
У висновку можна відзначити деякі тенденції виправлення зазначенихнедоліків ринкової економіки. Серед них виділяються функціядержавного регулювання економіки і структурні зміни формпідприємницької діяльності. Сучасна ринкова економікапромислово розвинених країн характеризується, по-перше, насиченістютоварами масового виробництва, суворої спрямованістю на задоволенняпотреб певних груп покупців. По-друге, їй притаманне гнучке,адаптивне виробництво, здатне відповідати самим складним запитамспоживачів. По-третє, змінюються цільові функції фірм. Хоча прибуток, по -як і раніше, є основним стимулом у підприємницькій діяльності, фірмидля підтримки конкурентоспроможності зацікавлені: у розширенні ринку,модифікації продукту, підвищення якості і зниження витрат. По-четверте,відбувається зміна форм підприємницької діяльності, малий бізнесперетворився на вагому економічну силу поряд з корпораціями,державою та профспілками. Останнім часом корпорації йдуть нарозукрупнення, створення субфірм, які функціонують доволісамостійно, швидко реагують на мінливу ситуацію на ринку. По-п'яте,в сучасних умовах конкуренція стає регульованою. Це відбуваєтьсяяк в силу поглиблення поділу праці, підвищення інформованості всіхгосподарюючих суб'єктів, розвитку міжфірмових коопераційних зв'язків, так івнаслідок вживаються державою заходів щодо звуження або розширенняконкуренції. По-шосте, в сучасній ринковій економіці йде процесстановлення нового типу трудових відносин, що передбачає участь найманихпрацівників в управлінні та у власності фірми.

Таким чином, наведений вище аналіз дозволяє говорити про постійнерозвитку ринкової економіки реальних країн у напрямку згладжуваннядеяких протиріч, що, однак не заважає виникати новим.

2. Сучасні проблеми розвитку малого бізнесу в Росії та шляхи їх вирішення

Загальновідомо твердження про значущість малого підприємництва длярозвитку та становлення ринкової економіки. Малий бізнес забезпечуєзміцнення ринкових відносин, що базуються на демократії і приватноївласності. За своїм економічного становища та умов життя приватніпідприємці близькі до більшої частини населення і становлять основусереднього класу, який є гарантом соціальної та політичноїстабільності Низька платоспроможність населення робить невигідним, а частонеможливим розвиток малих підприємств. Але можна стверджувати й інше:колосальний потенціал малого бізнесу не використаний в Росії. Цеобставина не просто прикро, ця обставина надзвичайно небезпечно ідля економіки, і для політичної стабільності держави. Для порятункуситуації не досить поліпшити закони, прийняти одну або декілька програм
- Пізно. Для порятунку ситуації необхідно докорінна змінадержавної політики у сфері відносин з російським виробникомвзагалі і з малим бізнесом зокрема.

Як показав час, мале підприємництво поступово (хоча і ненастільки швидко, як передбачалося) починає займати певне місцев господарстві країни.

Незначний спад кількості малих підприємств на території РФ,що спостерігається в 1996-1997 рр.., у 1998 р. практично припинився. Застаном на 1 січня 1999 р. в Росії діяло 868 тис. малихпідприємств (порівняно з їх кількістю на 1 січня 1998 р. прирістсклав лише 6,9 тис. малих підприємств, або 0,8 %).

У цілому, рівень розвитку малого підприємництва в Росії,вимірюється за загальноприйнятими в промислово розвинених країнах показниками, явнонедостатній. Так, на 1000 росіян припадає в середньому лише 6 МП, тодіяк у країнах - членах ЄС - не менше 30. Лише Москва і Санкт-Петербург нащільності розповсюдження малого підприємництва наблизилися до рівня
Західної Європи. На 1000 їх жителів припадає 20 МП і 23 МПвідповідно.

Наявність прошарку, нехай дуже маленькою, власників -підприємців позначило та їхні проблеми. Так у Резолюції I Всеросійськогоз'їзду підприємців малих підприємств були виділені наступні проблеми:
V Повільно йде процес створення інфраструктури малого бізнесу;
V Низькими темпами відбувається збільшення числа малих підприємств, особливо у виробничій сфері;
V Не у багатьох регіонах розроблені і прийняті органами влади нормативні акти, регіональні програми розвитку малого підприємництва, а там де вони прийняті, реалізація їх відбувається далеко не в повній мірі;
V Недостатньо налагоджена взаємодія регіонів, як в плані обміну інформацією та досвідом щодо розвитку малого підприємництва, так і в організації практи?? еского господарської взаємодії підприємців різних регіонів між собою.
Практика державного сприяння немонополістіческому сектору економікирозвинених країн показує, що урядовий вибір основних напрямківцього сприяння відбувається на основі досліджень даного кола проблем.
Тому найважливіше завдання органів влади визначити пріоритетні напрямирозвитку малого бізнесу. У Росії до таких напрямків віднесено:
V Виробництво і переробка сільськогосподарської продукції;
V Виробництво продовольчих, промислових товарів, товарів народного споживання;
V лікарських препаратів і медичної техніки;
V Надання виробничих, комунальних і побутових послуг;
V Будівництво об'єктів житлового, виробничого та соціального призначення.

Відповідно, одним із важливих інструментів державного сприяннярозвитку дрібного бізнесу є пряма фінансова допомога, яказдійснюється за допомогою пільгового субсидування малих фірм,надання гарантій при отриманні ними позик з інших джерел іпільгового оподаткування.

Важливим інструментом державного сприяння малим підприємствам убільшості промислово розвинених країн є система державнихзамовлень. Дана форма відносин дозволяє забезпечити малому бізнесугарантований ринок збуту, прискорити процес накопичення капіталу,розширити виробничі потужності, зміцнити конкурентноздатність,модернізувати обладнання та багато іншого.
Досить широкий розвиток одержали що організуються державними органамиі приватними підприємствами спеціальні служби по наданню різноманітнихконсультаційних послуг малим компаніям.

Особлива система державної підтримки існує для підприємств,що займаються науково-дослідними роботами. Головне місце у ційсистемі займають фінансова допомога та інформаційне забезпеченнядослідних робіт.

Десятирічний досвід розвитку підприємництва в Росії дозволяєстверджувати, що для створення ефективної системи підтримки малогопідприємництва необхідні:

- самостійна законодавча і нормативна база, що визначає специфічні умови діяльності суб'єктів МП в їх відносинах з органами влади та іншими господарюючими суб'єктами; радикальне удосконалення податкової системи; мінімізація адміністративно-дозвільної і контролює практики; забезпечення безпеки і захисту особи і власності;

- спеціалізовані інститути та механізми, що забезпечують розробку і реалізацію державної політики, спрямованої на підтримку МП, включаючи органи державної влади та управління, громадські об'єднання та організації підприємців, спеціалізовані організації підтримки МП (фонди, кредитні, страхові, гарантійні та лізингові установи; технологічні парки, промислові зони та полігони; навчальні, консультаційні, інформаційні та інші обслуговуючі структу