Брем

Батьківщиною Брема було невелике герцогтсво німецької імперії-Саксен-Веймар; батько його Християн-Людвіг був пастором невеликого села Унтеррентендорф. Тут, 2 лютого 1829 року, і народився майбутній натураліст.Однако він не став і вченим зоологом або лікарем, як можна було припускати за його прекрасною природничо-наукової підготовки: Брем зупинився чомусь на архітектурі, яку і став вивчати в Альтенбург в 1843 році. Втім, не довго довелося йому вдаватися до цього заняття: в 1847 році багатий Вюртемберзькі барон Мюллер, великий любитель природи, запропонував супроводжувати йому у задуманому їм подорожі по Африці, тоді ще мало хто дослідження 'Чорному материка'. Тут-то й позначилося справжнє покликання молодого Брема. Ні хвилини не задумуючись, він із захопленням прийняв пропозицію.
Подорож почалося влітку 1847 року. Судно тягся поволі, але наших натуралістів це мало турбувало, так як вони мали зате повну можливість проводити багато часу на березі, спостерігаючи природу мало відомої їм країни.
8 січня 1848 мандрівники прибули до Хартум, де були гостинно прийняті генерал-губернатором Селйманом-пашею, тут влаштували звіринець для приручених тварин, звідси Брем вирушав на полювання в навколишні ліси, особливо по Блакитного Нілу. Здобич була багата, але дісталася нашому натуралістові недешево: він захворів місцевої лихоманкою.
У лютому наші мандрівники почали сухопутне подорож по Кордофану, в басейні Білого Нілу, і сиділи тут чотири місяці, збираючи колекції місцевої фауни. Особливо багато потрапляло їм орлів, соколів і грифів. Тут же вони познайомилися і з царственими левами, а також леопардами і гієнами. Для мисливця-натураліста ця країна тоді являє справжній рай, але жаркий, убивчий клімат змусив наших мандрівників повернутися хворими в Хартум, а звідси, через деякий час, вони відправилися з усіма колекціями та звіринцем в Каір.29 січня 1849 барон Мюллер сіл в Олександрії на пароплав, щоб ечать до Європи, Брем ж залишився в Єгипті, щоб зробити його коштом друга подорож по Африці; всі зібрані ним колекції надходили п користь Мюллера. У країні фараонів Брем залишався до травня 1850 року, вивчаючи побут країни та звичаї її мешканців. При цьому, для кращого ознайомлення з побутом жителів, він не тільки навчився говорити по-арабському, але і став носити місцеву одяг і навіть брав участь в магометанських процесіях, так що араби вважали його зовсім своїми, думаючи, що він став правовірним, вони запевняли, що його справжнє ім'я-І-бре-му (Ібрагім), і ніяк не хотіли визнавати імені Альфред, схожого на арабське слово афреід (диявол). За порадою своїх арабських друзів молодий вчений прийняв прізвисько Халіл-Еффенді, що значно полегшило йому зносини з арабами.
24 лютого 1850, одержавши гроші від Мюллера, Брем в компанії зі своїм старшим братом, Оскаром, і лікарем Р. Фірталером піднялися на барці по Нілу, а потім від містечка Ваді-Гальф продовжували шлях до нової Донголи. Місця тут були багаті дичиною, і мандрівники тільки раділи, бачачи, як збільшуються їх колекції. Але в донголе сталося велике нещастя: Оскар потонув під час купання. Смерть його була великою втратою для експідіціі (не кажучи вже про Брем, гаряче любівшем брата), так як покійний був знавцем комах, які були взагалі мало відомі Альфреда Брема (тому в його описах рідко згадуються комахи, хіба тільки такі, які кидаються в очі забарвленням або величиною, наприклад деякі жуки та метелики). Оскара поховали в пустелі, а караван 13 червня повернувся в Хартум, де був уже новий губернатор, Абдул-ель-Латіф-паша. Втім, і він гостинно прийняв мандрівників. Мало того, він навіть позичив Брема грошима, коли у того виснажилися кошти, а барон Мюллер не надіслав нових. З Хартума наш натураліст зробив експідіцію спочатку в ліси блакитного Нілу, потім далеко за Сеннар. Експедиції дали багатий матеріал для колекцій, особливо остання: мандрівники мало не кожну ніч чули рев левів, бачили цілі стада слонів та величезні зграї мавп, полювали, на крокодилів і бегемотів, зібрали оьшірную колекцію шкурок рідкісних птахів ...
У березні 1851 року в Хартум прийшло, нарешті, давно очікуване лист барона Мюллера, але зміст його Бало не радісно для Брема: барон писав, що він абсолютно збанкрутував і тому не міг надіслати грошей. Положення Брема було відчайдушне: без грошей, далеко від батьківщини ... Що може бути гірше того? Добре ще, що місцеві мусульманські купці, що живили до нього повагу, позичили його невеликими коштами. Але ж не все ж йому жити на чужий рахунок! Тим часом доводилося містити не тільки членів експідіціі, але і тварин, яких набрався великий звіринець: тут були і птахи, і мавпи, крокодили, левиця. Всі ці дикі тварини в умілих руках Брема перетворилися в мирних друзів вдома. Здібності нашого натураліста приручати звірів так дивували арабів, що вони прозвали Брема чаклуном.
Не знаючи, як впорається зі своїм становищем, Брем провів у Судані цілих 14 місяців, поки, нарешті його не виручив з біди той самий добрий губернатор, знову позичив його грошима. Забравши весь свій багаж, він поїхав в Каїр, тут відпочив на протязі зими і детом 1852 відправився до Європи. У Відні йому довелося розпродати частину своїх скарбів і навіть розлучитися з коханою, вірною левицею Бахідой, щоб розплатиться з боргами.
Зрозуміло, пробувши стільки років на лоні природи і серед спостережень за тваринами, Брем вже перестав думати про архітектуру, а весь віддався природознавства, для чого і вступив спочатку в Ієнський, потім у Віденський університет. Тоді ж почалася і його літературна діяльність.
Результатом нового подорожі нашого натураліста була поява у світ в 1863 році книги про Африканської Швейцарії, як називає Брем Абіссінію. У цьому творі вперше яскраво вступає талант Брема, як цікавого оповідача і спостерігача життя тварин, тобто їх зовнішніх почуттів, їх побуту, душевних нахилів, характеру і іншого.
Під час видання першого тому цієї праці Брем запропонували місце директора Зоологічного саду в Гамбурзі. Він охоче прийняв цю пропозицію, влаштував і розширив сад, але не міг довго ужитися з верховоди його, місцевими зоологами, і в 1866 році покинув Гамбург.
Після Гамбурга ми бачимо Брема на місці організатора Берлінського акваріума, одного з найбільш популярних нині установ німецької столиці. І тут Брем вжив всі свої сили, застосував всі свої знання (між іншим, тоді в нагоді йому і архітектурне мистецтво, колись досліджуване ним), щоб зробити акваріум зразковим. Він домігся свого, але і тут не міг ужітся м в 1874 році кинув місце.
З тих пір він жив тільки літературними працями і читанням лекцій; лектор він був прекрасний: читав просто, але в вишів ступеня захоплююче.
З 1872 року він почав писати свою книгу "Птахи в неволі ', що сталась настільної для всіх любителів птахів. Твір це затяглося до 1876 року. Покінчивши ж з ним, невтомний працівник взявся за 2-е видання своєї 'Життя тварин', значно доповнене і перероблене ім.
Але ще раніше оканчанія цієї праці, в 1876 році, йому преставилася можливість здійснити подорож по Сибіру на кошти, доставлені бременським купцями і частково відомим сибірським діячем Сибирякова. Брем об'їхав тоді частина Туркестану до Алатау, потім значну частину Сибіру, до Карського моря. Подорож дало йому багатий матеріал не тільки з зоології, але й етнографії: йому довелося близько познайомитися з багатьма інородамі, саме, з калмиками, киргизами, Остяк, вогулів, самоїдом ... Поза сумнівом, одне опис цієї поїздки дало б багато цікавого. Але Брем не встиг зробити цього.
Сибірське подорож була останнім значним подорожжю Брема. З тих пір він робив тільки невеликі, хоча і з науковою метою поїздки в Угорщину і Іспанію (1878-1879 роках); втім, у 1883 році він побував і в Північній Америці, де читав популярні лекції про свої подорожі.
Ці роки були часом, коли на нього з усіх боків сипалися відзнаки (ордена), особливо з тих пір (1877 рік), як він познайомився з принцом Рудольфом габсбурзької, який незабаром став його близьким другом. Але поряд з відмінностями, за цей же час на Брема обрушувалися і удари долі: незабаром за повернення з Сибіру він втратив матір, в 1877 році, а наступного року-дружину, що була йому вірною супутницею та помічницею протягом їхнього подружнього життя. Нарешті, під час перебування його в Америці у нього помер загальний улюбленець сім'ї-молодший син.
Ці негаразди, у поєднанні з посиленими заняттями, так засмутили здоров'я Брема, що він повернувся з Америки зовсім хворий. У нього утворилася хвороба нирок, яка й довела його до могили. 11 листопада 1884 знаменитого натураліста не стало.