Екстракорпоральна гемокоррекція при лікуванні аутоімунних захворювань очей у дітей

М.П. Гречаний, О.Б. Ченцова, А.В. Кільдюшевскій

Московський обласний науково-дослідний клінічний інститут (Моніка) ім. М. Ф. Володимирського

Проблема лікування аутоімунних захворювань очей у дітей має велике соціальне значення і є однією з найважливіших в офтальмології внаслідок широкого розповсюдження і тяжкості захворювань, складності патогенезу та високого інвалідизуючими фактора внаслідок розвитку численних ускладнень: ускладнена катаракта, глаукома, фіброз склоподібного тіла, відшарування сітківки. При аутоімунних захворюваннях очей виявлені аутоантитіла до власних тканин в слізної рідини і в сироватці крові (кератит, передній увеїт, склерит, запальні захворювання сітківки, зорового нерва, травматичний іридоцикліт, симпатична офтальмо). Нерідко виникають імунологічні порушення, часте розвиток ускладнень представляють суттєві труднощі для лікування. Інвалідність по зору настає у 20-50% перехворіли дітей [1,3,4,5,6,7,8,10]. Відзначається ряд особливостей перебігу іммуновоспалітельного процесу в оці дитини: у дітей запальний процес розвивається на незрілому і не сформованому органі зору з наявністю біохімічних і морфологічних особливостей більшості структур, що викликає більш швидкі і важкі анатомо-клінічні зміни з порушенням нормального росту та формування очного яблука [9,11,15,16,17]. Враховуючи, що в основі патогенезу аутоімунних захворювань очей лежать іммунозавісімие і іммуноопосредованние реакції, імунотропної лікування состовляет основу в комплексній терапії. Особливе місце в ряду імунотерапії займає екстракорпоральна гемокоррекціі - плазмоферез (ПА) і його поєднання з екстракорпоральним лазерним опроміненням крові (Елоком) і ультрафіолетовим випромінюванням лімфоцитів крові (УФО). Лікування повинно проводитися відповідно до типу запального процесу і характером порушень імунітету і спрямовано на купірування запального процесу, збереження функцій та профілактику рецидивів [2,12,13,14,18,19,20,21].

В доступній літературі ми не знайшли даних про застосування екстракорпоральної гемокоррекціі при аутоімунних захворюваннях очей у дітей.

Мета

Розробка методів екстракорпоральної гемокоррекціі у дітей з аутоімунними захворюваннями очей і оцінка їх ефективності.

Матеріали та методи дослідження

Під нашим спостереженням перебував 51 дитина (65 очей), з яких 10 дітей (13 очей) віднесені до групи зіставлення. Вік дітей основної і контрольної груп -- від 8 до 14 років. Діти характеризувалися важким перебігом запального процесу в оці, частими рецидивами захворювання, до застосування в комплексній терапії методів екстракорпоральної гемокоррекціі не вдавалося купірувати запальний процес в оці, домогтися припинення рецидивів захворювання або скоротити їх кількість.

За формі та мовні пакети іммуновоспалітельного захворювання діти були розділені на 3 основні групи. У I групу віднесені 12 дітей з наступними захворюваннями: кератит і кератоувеіт - у 5 дітей (6 очей), склерит - у 2 (2 ока), передній увеїт - у 5 (8 око). Раніше діти отримували традиційні методи медикаментозного лікування. Рецидиви захворювання в цій групі були по 2-3 рази на рік. Ускладнення виявлено у 3-х дітей (4 ока): вторинна глаукома, катаракта ускладнена. Давність захворювання становила від 6 місяців до 3-х років і більше.

II група - 19 дітей (26 очей) - запальні захворювання судинної оболонки і сітківки: хоріоретиніт, ретиніт, ангіїт. Рецидиви відзначені від 1 до 3-х і більше раз на рік. Ускладнення виявлені у 6 дітей: ускладнена катаракта у 4-х (4 очі), ексудативна відшарування сітківки-у 2-х (2 очі). Запальні захворювання зорового нерва відмічені у 8 дітей (8 око). Загальна тривалість захворювання становила від 6 місяців до 2-х років. Рецидиви відзначалися від 1 до 3 раз на рік.

III група - 10 дітей (10 очей) - травматичний іридоцикліт у 5 дітей (5 очей), ендофтальміт - у 2 (2 ока), симпатична офтальмо - у 3 (3 очі). У 7 дітей травматичний іридоцикліт і ендофтальміт виник після проникаючого поранення, у 3-х дітей діагносцірована симпатична офтальмо. Контрольну групу склали діти з аналогічними захворюваннями, порівнянні за статтю та віком з основною групою.

Програма обстеження включала в себе візометрію, біомікроскопія, офтальмоскопії, офтальмосфігмографію (ОСГ), електроокулографію (ЕОГ), дослідження основних показників імунітету. До лікування у дітей основних груп центральна гострота зору менше 0,3 відзначалася в 70% очей і в 30% око більше 0,3. У дітей контрольної групи гострота зору менше 0,3 до лікування відзначалися в 54% очей (табл. 1, 2.). Для оцінки характеру і тяжкості порушень регіональної гідро-гемодинаміки у спостережуваних дітей використовували офтальмосфігмографію (ОСГ). Статистично достовірного порушення гемодинаміки очі у дітей не виявлено, що можна пояснити еластичністю структур очного яблука і підвищеними компенсаторними можливостями. У дітей з аутоімунними захворюваннями очей не відзначено також значних порушень основних показників гідродинаміки через високих компенсаторних можливостей і еластичності анатомічних структур очного яблука. Для характеристики порушення функцій рецепторного апарату сітківки ока, пігментного епітелію і хоріоідеі був використаний метод електроокулографіі (ЕОГ). У результаті статистичного аналізу відмінностей амплітудно-часових і відносних показників ЕОГ виявлено, що при важких аутоімунних захворювань очей у дітей був знижений базовий потенціал до 11,8 ± 1,6 мкВ/град при нормі 17,2 ± 0,4 мкВ/град (P