Судинні кризи (ангіодістоніческіе кризи)

Гострі минущі порушення системної гемодинаміки або місцевого кровотоку, обумовлені розладами судинного тонусу, тобто гіпертонією або гіпотонією артерій, гіпотонією вен, дисфункцією тканинних артеріовенозних анастомозів (АВА). Спостерігаються при функціональної та органічної патології центральної нервової системи, ендокринної системи, гіпертонічній хворобі та інших захворюваннях, характеризуються порушеннями регуляції судинного тонусу (у тому числі за рахунок надлишкової продукції вазоактивних субстанцій - адреналіну, брадикініну, гістаміну, серотоніну та ін), при ураженні самої судинної стінки та її рецепторного апарату (наприклад, в результаті обмороження, при атеросклерозі, васкулітах). Важливе значення в патогенезі ангіодістоній має зміна функції мембран судинних гладеньких м'язів і проникності їх кальцієвих каналів. Судинні кризи підрозділяють на регіонарні та системні.

Регіонарні кризи відповідають локалізованим порушень кровопостачання органу або тканини, залежним від типу ангіодістоній. Гіпертензія артерії (арторіол), що досягає іноді ступеня ангіоспазму, характеризується ішемією тканин внаслідок різкого обмеження або припинення притоку крові; гіпотензія артерій виражається надмірним притоком (почервоніння, локальне підвищення температури; патологічне відкриття АВА - ішемією тканини при нормальному чи збільшеному притоці (феномен шунтового "обкрадання" капілярів); гіпотензія вен - їх перерозтягання, місцевим застоєм крові в капілярах і перікапіллярним набряком тканини. До найбільш часто зустрічаються в клінічній практиці регіонарним судинних кризам відносяться напади гемікранія при мігрені та інших видах так званої вазомоторний головного болю, напади ішемії пальців при хворобі і синдромі Рейно, ерітромелалгія і редіцівірующій акроціаноз при ангіотрофоневрозах, так звана варіантна стенокардія (обумовлена спазмом коронарної артерії - див Стенокардія), церебральні судинні кризи при гіпертонічній хворобі (див. Гіпертонічні кризи).

Системні судинні кризи характеризуються патологічними змінами загального периферичного опору кровотоку (при системних дистонія артеріод і дисфункції АВА) або загальної ємності периферичних вен. Вони проявляються підвищенням або падінням артеріального тиску та ознаками вторинної неспроможності серцевої діяльності. Криза, що протікають з гострим падінням артеріального тиску, розглядають серед патогенетичних варіантів судинного колапсу (див. Колапс). Криза з гострим патологічним приростом АД називають гіпертонічним; вони часто спостерігаються при гіпертонічній хворобі, поєднуючись з регіонарними судинними кризами (див. Гіпертонічні кризи). Раптові підйоми ПЕКЛО особливо характерні для захворювань з гіперактивністю симпатичного відділу нервової системи або (і) викидом в кров у надлишку адреналіну, що веде до надмірного збудження адренорецепторів різних органів. У цих випадках судинні розлади складають лише частину різноманітних проявів гострої вегетативної дисфункції або вегетативного адренергічної криза, який часто називають симпатоадреналові або адреналової (в залежності від патогенезу). Адренергічні кризи спостерігаються при феохромоцитомі, гіпоталамічному синдромі і вегетативно-судинної дисфункції іншої природи (див. Вегетативно-судинна дистонія, Діенцефальний синдром, Феохромоцитома).

Лікування судинних кризів в більшості випадків має бути невідкладним. Вибір лікарських засобів визначається патогенезом криза. Хворому з рецидивуючими однотипними по патогенезі кризами підбирають засоби їх профілактики і дають рекомендації по комплектуванню і використанню індивідуальної аптечки невідкладної допомоги.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.policlinica.ru/