Абрикос звичайний

Нестеров Ігор Вікторович

Велике дерево висотою 8 - 15 м з сірувато-бурою корою. Відноситься до сімейства розоцвітих. У пазухах листа нирки сидять групами. Квітки рожеві або білі, майже сидячі. Починає плодоносити з трьох-п'яти років. Плід - округла кістянка від блідо-жовтого до помаранчевого кольору. М'якоть соковита, солодка, ароматна.

Місце зростання

Абрикос культивують в Середній Азії, на півдні України, в Краснодарському краї, в Криму і на Кавказі, на Далекому Сході.

Цілющі властивості абрикоса

У м'якоті плодів абрикоса містить до 27% цукру (сахарози), яблучна, лимонна, винна кислоти, пектин, крохмаль, мінеральні солі, дубильні речовини, вітаміни С, РР, провітаміни А, В1, В2, В15. Висушені фрукти (курага, Кайса, урюк) містять близько 50% цукру. Ядра абрикосових кісточок містять близько 28% білка і 50% олії. Завдяки малої в'язкості масло використовують як розчинник для деяких лікарських речовин для підшкірного і внутрішньом'язового введень. На основі абрикосового олії готують деякі мазі і косметичні засоби.

Застосування

У медицині використовують плоди у свіжому і сушеному видах. Високий вміст калію і заліза робить сухі абрикоси необхідними в харчовому раціоні вагітних та хворих анемією. Що містяться в м'якоті абрикоса солі калію дозволяють застосовувати плоди для дієтичного харчування хворих, в першу чергу з серцево-судинними захворюваннями. Курагу призначають хворим з порушеннями серцевого ритму, недостатністю кровообігу, хворим, що лікуються сечогінними засобами і серцевими глікозидами, при інфаркті міокарда, міастенії і при інших захворюваннях. Однак при цукровому діабеті вживати курагу не рекомендується.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://gradusnik.ru/