Потові залози. Гідраденіт

"Страждання ослаблюють фізичні страждання душевні і навіть можуть повністю їх блокувати ".

Г. Ратнер

Потові залози - Прості трубчасті залози, зустрічаються майже в усіх ділянках шкірного покриву, за винятком червоної облямівки губи, головки статевого члена і внутрішнього листка крайньої плоті. Загальна кількість їх близько 2-2,5 млн. Особливо багата потовими залозами шкіра м'якоті пальців рук і ніг, долонь і підошов, пахвових западин і пахових складок. Секрет потових залоз - пот - містить 98% води і 2% щільного залишку з органічних і неорганічних речовин.

З потім виділяються продукти білкового обміну (сечовина, сечова кислота, аміак та ін), деякі солі (хлорид натрію та ін.) За характером секреції потові залози діляться на мерокрінние (виділяють піт в вивідний протоку без руйнування цитоплазми секреторних клітин) і апокрінние (часткове руйнування цитоплазми секреторних клітин). Останні знаходяться в шкірі пахвових западин, області заднього проходу, зовнішніх статевих органів. Секрет їх містить велику кількість білкових речовин і має різкий запах.

Гідраденіт

Гідраденіт -- гнійне запалення потових залоз. Виникає звичайно в пахвами (так зване сучье вим'я), значно рідше - в генітальної області у чоловіків і у жінок - в області сосків і пупка. Найчастіше хворіють люди, які страждають пітливістю. Привертають до захворювання дерматити (екзема, попрілість), ослаблення організму, дрібні травми шкіри (наприклад, при збривання волосся в пахвовій западині), недотримання правил особистої гігієни, що створюють умови для проникнення гноєтворні мікробів (стафілококів, частіше золотистих) в протоки потових залоз.

Захворювання протікає тривало, часто з загостреннями, може набувати хронічне перебіг. При гідраденіт спочатку в глибині підшкірної клітковини з'являється один або декілька щільних болючих, величиною з горошину вузликів, які швидко збільшуються до розмірів волоського горіха. Спочатку він покритий нормальною шкірою, а потім поверхня її стає нерівною, багряно-червоного кольору.

При розплавлюванні інфільтрату з'являється флуктуацій і через що утворюється невелика отвір виділяється слівкообразний гній. Загальна тривалість розвитку інфільтрату 10-15 днів. Запалення нерідко поширюється на підшкірну жирову клітковину. Шкіра над запаленої залозою червоніє. Поряд з сильними болями іноді виникає озноб, загальне нездужання, підвищується температура тіла. При появі цих симптомів необхідно негайно звернутися до лікаря. Як лікування призначають антибіотики, сульфаніламіди, нітрофуран, аутогемотерапію.

При рецидивуючих формах - специфічна імунотерапія, загальнозміцнюючі кошти. Мiсцево використовують сухе тепло, УВЧ. Хороший ефект дає обколювання інфільтрату розчином антибіотика в новокаїну. При лікуванні гідраденіта з успіхом застосовують рентгенотерапію. Подальший розвиток гнійного запалення може привести до утворення абсцесу, В цьому випадку необхідно негайне оперативне втручання (розтин абсцесу невеликим розрізом), що дозволить уникнути поширення гнійного запалення і розвитку серйозних ускладнень -- лімфаденіту, сепсису, флегмони.

Для закриття рани рекомендується користуватися не пов'язками, які втирають в шкіру гній, а наклейками. Необхідно вжити заходів для запобігання інфікування прилеглих від гнійника потових залоз, що досягається дубленням шкіри спиртом, обробкою шкіри в області ураження 2% борним або 10% камфорним спиртом, а також іншими дубильними речовинами. Показано також опромінення шкіри ультрафіолетовими променями.

Хворим гідраденітом з метою запобігання загострення слід виключити з харчового раціону алкоголь, гострі приправи, обмежити солодощі; рекомендується включати в їжу продукти, багаті вітамінами А С, Е і залізом (морква, капуста, яблука, ягоди, шипшина та ін.) Важливі умови профілактики гідраденіта - дотримання правил особистої гігієни та лікування пітливості.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://medicinform.net/