Як діють ліки всередині нас

Уявіть собі: у людини розболівся ліктьовий суглоб. З'явився набряк, почервоніння, припухлість. Він випиває таблетку анальгіну, і біль стихає. Що сталося? Потрапивши в шлунок, таблетка під впливом води і ферментів розпадається і вивільняється хімічна речовина - метамізол натрію, який і складає основу таблетки. Він всмоктується в кров через стінки шлунка і кишечника, потрапляє в кров, з кров'ю розноситься по всьому організму і потрапляє в область запалення, в даному випадку - в область ліктьового суглоба.

Запалення характеризується ланцюгової хімічної реакцією, в якій велике значення мають особливі біологічні речовини - простагландини. Вони подразнюють рецептори (нервові закінчення, що сприймають зміни зовнішнього середовища), потік імпульсів у нервову систему з цих рецепторів різко зростає, а це сприймається як біль. Крім того, подразнення рецепторів посилюється за рахунок їх здавлення накопичується рідиною (набряком), у розвитку набряку також беруть участь простагландини. Метамізол натрію і блокує діяльність простагландинів, розриваючи при цьому спіраль накопичуються змін. Цим самим він надає протизапальну, і, відповідно, протибольову дію.

Тобто на цьому простому прикладі, ми бачимо, як відбувається процес впливу на ліки організм. Ліки повинне потрапити в організм, "добратися" до потрібного місця і вступити в ту чи іншу хімічну реакцію. Ліки можуть впливати на різні ферменти, пригнічуючи або стимулюючи їх (так працюють, наприклад, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту - відомі майже кожному сердечникові капотен, енам тощо), можуть впливати на активні хімічні сполуки, наприклад, на т.зв. медіатори запалення (так діє той же аспірин або вольтарен), можуть працювати за механізмом "конкурентного антагонізму ".

Наприклад, так фкнкціоніруют досить відомі бета-блокатори (анаприлін, обзидан, атенолол) - їх молекула дуже схожа на молекулу адреналіну. А адреналін діє через спеціальні рецептори - він "захоплюється" цими рецепторами, викликає їх роздратування, а роздратування рецепторів вже веде до різних ефектів, властивим адреналіну. Тому, бета-блокатор зважаючи великої подібності може бути "захоплений" адренорецепторів, але так як схожість неповне, подразнення рецептора не відбувається. Але, оскільки рецептор вже "зайнятий" молекулою бета-адреноблокатора, молекули адреналіну вже не можуть бути пов'язані з цим рецептором і блукають у крові не знаходячи собі "точок застосування", поки не будуть зруйновані ферментами. Тут відбувається своєрідна "боротьба" за адренорецептори - виграють в даному випадку числом - чиїх молекул більше, той і перемагає.

Якщо молекул бета-блокатора більше, ніж адреналіну, то вони "витісняють" молекули адреналіну з рецепторів і заміщають їх. Якщо ж превалюють молекули адреналіну, то вже вони будуть "витісняти" бета-блокатор з адренорецепторів. Ось чому так важливо отримувати адекватні дози бета-блокаторів (як, втім, і всіх інших препаратів, що працюють за механізмом "конкурентного антагонізму".

Препарати можуть потрапити в організм парентерально - при уколах або всмоктуючись через шкіру (різні мазі), до речі, не забувайте, що шкіра, особливо Свіжовимите, дуже активна усмоктувальна субстанція, тому працювати, скажімо, з ацетоном відразу після прийняття душу не тільки не доцільно з точки зору гігієни та здорового глузду, а й просто небезпечно з точки зору медицини. Крім того, ліки можуть всмоктуватися через слизові оболонки - порожнина рота, шлунок, кишечник, пряма кишка (у вигляді свічок), очі (очні краплі).

Причому, ліки, всмоктуються через очі, порожнину рота, пряму кишку, не проходять через природний бар'єр організму - печінка - на якому руйнується від 5 до 95% ліків, тобто дію їх наступає швидше і концентрація їх вище. І, нарешті, ліки можуть не всмоктуватися у шлунку та кишечнику, а робити свій дію прямо в шлунково-кишковому тракті і поступово виводитися з кишечника (так діє, наприклад, активоване вугілля, багато проносні засоби). До речі, з точки зору біології, порожнину шлунково-кишкового тракту є, як не парадоксально це звучить, зовнішньої, а не внутрішнім середовищем.

Це пов'язано з тим, що порожнину шлунково-кишкового тракту не відокремлена від навколишнього середовища біологічними мембранами з виборчою пропускною здатністю, якими (тобто мембранами) є стінки будь-якої клітини (шкіри чи слизової чи, будь-який інший). Існує думка (і навіть іноді серед лікарів), що такі невсасивающіеся ліки не надають побічного ефекту, оскільки не всмоктуються в кишечнику і виводяться природним шляхом. Серйозне оману! При неправильному застосуванні ці препарати можуть порушити нормальне травлення, викликати дисбаланс в нормальній кишкової мікрофлори, можуть спровокувати появу виразок на слизовій оболонці, викликати рефлекторні порушення рухової активності жовчних шляхів. Тобто, будь-які ліки вимагають як мінімум вдумливого та уважного до себе відносини.

Крім звичайних препаратів, є і комбіновані ліки, що включають в себе декілька (інший раз дуже багато) компонентів. Дослідження механізму дії таких препаратів інколи досить складні, тому що ефекти можуть накладатися і визначити як саме діє той чи інший компонент буває дуже непросто. Тому, до речі, лікарі не дуже люблять рослинні препарати, адже кожна рослина -- це набір самих різноманітних хімічних сполук, з різними механізмами дії, з різними точками програми та ефекти часом буває дуже важко передбачити. Випускаються і "довготривалих", т.зв. пролонговані препарати, які можна застосовувати один раз на день.

Це може бути або окрема формула препарату (у цьому випадку це фактично окреме ліки) або особлива форма упаковки. Наприклад, нітрогліцерин діє максимум 10-15 хвилин. Щоб створити ліки, що діє кілька годин, малі дози нітрогліцерину упаковують в окремі мікрокапсули, які з різною швидкістю розчиняються у шлунку і забезпечують таким чином поступове вивільнення нітрогліцерину з цих ліків. Наша сьогоднішня тема воістину невичерпна, адже кожен препарат по-своєму унікальне, а ми обмежені рамками нашої розмови. Але все ж таки сподіваюся, що ваше уявлення про механізми дії ліків кілька розширилося.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://medicinform.net/