Застосування Гептрал у хворих опійної наркоманією з ураженнями печінки

Досвід застосування Гептрал у хворих опійної наркоманією з ураженнями печінки

Пошкодження печінки складають основну частину ускладнень опійних наркоманії, що підтверджується експериментальними та клінічними дослідженнями.
Метою цього дослідження була оцінка ефективності Гептрал (S-аденоз-L-метіонін) у хворих опійної наркоманією.

Матеріали та методи
Клінічне випробування проводили у 20 хворих опійної наркоманією у віці від 17 до 38 років (23,65 ± 1,28). Контрольна група складалася з 15 пацієнтів у віці від 21 до 38 років (28,27 ± 1,17). У всіх обстежених (особи чоловічої статі) психіатром-наркологом встановлений діагноз опійної наркоманії II стадії, абстинентний синдром. Тривалість захворювання в основній групі склала від 1 до 22 років (4,05 ± 1,16), в контрольній - від 2 до 12 років (3,87 ± 0,67). Для досягнення наркотичного сп'яніння використовували хімічно оброблений розчин макової соломки у добовій дозі від 5 до 25 мл (13,4 ± 4,3) в основній групі і від 10 до 80 мл (20,0 ± 4,5) у контрольній. Перебіг опійної наркоманії був посилений у 11 хворих основної та у 10 пацієнтів контрольної груп дімедроловой токсикоманією (застосування 1-2 таблеток димедролу на кожне внутрішньовенне введення наркотичного засобу). Для кожного хворого була розроблена карта обстеження, що включає наступні пункти: ретельний розпитування та огляд; клінічний аналіз крові і сечі; визначення (імуноферментним методом) вірусних маркерів (HBsAg, anti-HBe, anti-HCV); дослідження функціонального стану печінки за показниками біохімічних проб; визначення сироваткових імуноглобулінів: IgM, IgG, IgA; оцінка процесів перекисного окислення ліпідів за змістом малонового діальдегіду (МДА) і антіпіріновий тест. Схема введення препарату включала дві фази. Для оцінки ефективності різних доз Гептрал основна група була розділена на дві підгрупи по 10 хворих у кожній (з них 4 і 7 пацієнтів відповідно поєднували прийом наркотичних речовин з димедролом). Фаза А - хворі 1-й підгрупи одержували внутрішньовенне крапельне введення розчину Гептрал в дозі 800 мг на добу, а 2-й - двократно в тій же дозі (всього 1600 мг). Фаза Б - наступний прийом таблетованій форми Гептрал в добовій дозі 1600 мг. Тривалість кожної фази 14 днів. За призначенням психіатра-нарколога всі хворі основної і контрольної груп протягом 10-14-го курсу терапії абстинентного синдрому отримували в різних поєднаннях такі препарати: клофелін, аміназін, тізерцин, галоперидол, сонапакс, хлорпротіксен, амітріптілін, рогіпнол, трамал, пенталгін, финлепсин, циклодол та ін До початку і після закінчення кожної фази лікування оцінювали ефективність терапії за критеріям, розробленим в карті обстеження.

Оцінка ефективності терапії гептралу за допомогою антіпірінового тесту

Фаза

Доза (мг)

Дельта% C 1-AP

Дельта% Т 1/2 АР

800

20,05 ± 3,56

28,55 ± 6,35 *

1600

2,25 ± 0,75

4,47 ± 2,09

1600

20,17 ± 2,88

26,49 ± 5,65 *

1600

2,53 ± 0,72

4,69 ± 1,24

Примітка. Дельта% C 1-AP і Т 1/2 АР фази А (p <0,01) щодо фази Б; * - зменшення показника.

Динаміка змін біохімічних показників під впливом Гептрал

Результати та обговорення
У всіх хворих в період обстеження мав місце абстинентний синдром, ступінь вираженості якого визначалася фазою абстиненції, а також тимчасовим інтервалом від останнього прийому наркотичного речовини до моменту госпіталізації. У хворих основної та контрольної груп він склав від 4 до 48 годин (p <0,05).
Клінічна симптоматика абстинентного синдрому мала різноманітні прояви, найбільш частими з них були: сльозотеча, нежить, чхання, озноби, м'язові болі, слабкість, біль у суглобах і хребті, зниження або відсутність апетиту, біль у животі, проноси, зниження настрою, тривога, рухове порушення, розлади сну. Частота зустрічальності зазначених симптомів була однаковою у обстежених обох груп (p <0,05). У деяких хворих опійної наркоманією, ускладненою застосуванням димедролу, переважали явища дисфорії, емоційної напруженості, занепокоєння. Для хворих основної і контрольної груп було характерним виражений потяг до наркотиків, зниження або відсутність критичного ставлення до хвороби і різна ступінь налаштованості на лікування (p <0,05).
Названі основні прояви абстинентного синдрому обумовлені вживанням ацетильованого морфіну в результаті використання токсичного оцтового ангідриду при кустарному приготуванні або поєднанням останнього з димедролом при внутрішньовенному введенні його таблетованій форми.
При огляді не виявили будь-яких специфічних ознак ураження печінки. Дані фізікального обстеження, що свідчать про ураження печінки, були малоінформативними. Відсутність "малих" печінкових знаків, а також збільшення селезінки ускладнювало діагностику захворювання печінки.
У 8 хворих основної та у 10 пацієнтів контрольної груп ретельний розпитування дозволив встановити наявність в анамнезі гострого вірусного гепатиту, перенесеного на тлі раніше сформувалася наркоманії.
Таким чином, достовірно показано, що токсична вплив опіатів і інфікування вірусами гепатиту В і С викликають ураження печінки, що супроводжуються цитолітичним і іммуновоспалітельним синдромами. Вивчення імунного статусу обстежених хворих виявило кількісні та якісні зміни всіх класів імуноглобулінів у сироватці крові. Підвищення рівня сироваткових імуноглобулінів у хворих опійної наркоманією розвивається, ймовірно, в результаті хронічної антигенної стимуляції. Морфологічні зміни тканини печінки відповідали хронічного гепатиту з помірною активністю, що підтверджується роботами інших авторів.
У результаті проведеного лікування у всіх хворих опійної наркоманією (n = 35) відзначили зворотний розвиток клінічних пpoявлeній абстинентного синдрому. У хворих основної групи (n = 20), комплексна терапія яких включала гептрал, починаючи з 3-4-го дня лікування, відзначили послаблення ступеня інтенсивності симптомів абстиненції в порівнянні з проявами останньої у пацієнтів контрольної групи, які не брали гептрал.
До кінця 1-го тижня лікування у хворих на фоні прийому Гептрал відзначили зменшення почуття тривоги, послаблення емоційної напруги і незадоволеності, а також підвищення настрою. Пацієнти цієї групи охоче продовжували лікування в спеціалізованому наркологічному відділенні, виявляючи при це певною мірою критичне ставлення до свого захворювання. У 4 хворих терапія гептралу в першій фазі було продовжено амбулаторно. Відзначили поступове зменшення інтенсивності компульсивного потягу до наркотику, розширення кола інтересів.
Чи не виявили принципових відмінностей в регресування клінічних проявів абстинентного синдрому в першу фазу терапії у хворих, що одержували різні дози препарату (800 і 1600 мг відповідно). На другому етапі лікування гептрал нерідко застосовували як засіб монотерапії або в комбінації з іншими антидепресивними препаратами для усунення залишкових явищ абстинентного синдрому.
Антидепресивний ефект Гептрал дозволяв призначати ці препарати в менших дозах. Ускладнень при застосуванні Гептрал не відзначалося. У всіх хворих виявили тенденцію до зниження показників (див. малюнок) активності цитолітичну синдрому, Тимолова проби, а також вмісту гамма-глобулінів в сироватці крові (p <0,05).

Висновки
Досвід застосування Гептрал у хворих опійної з наркоманією ураженнями печінки свідчить про його ефективності, що виявляється у покращенні функціонального стану печінки і стимуляції процесів мікросомального окислення. З урахуванням його антидепресивної дії гептрал може бути рекомендований у комплексній терапії абстинентного синдрому. Аналіз результатів антіпірінового тесту дозволяє запропонувати проведення більш тривалого курсу терапії гептралу, особливо його першої фази, а також збільшення добової дози таблетованій форми препарату в другій фазі лікування. Отримані нові наукові дані можуть служити підставою для подальшого вивчення дії різних токсичних речовин на печінку, а також бути використані в розробці програм лікування хворих наркоманією.

Стаття А. С. Логінова, Л. Ю. Ільченкова, Т. І. Сєрова, А. В. Петракова,. Ю. Сильвестрова, І. М. Черних