Введення

Під алергічними реакціями в клінічній практиці розуміютьпрояви, в основі виникнення яких лежить імунологічнийконфлікт. У діагностиці алергічних реакцій важливо виявити алерген, йогопричинний зв'язок з клінічними проявами і тип імунологічної реакції.
Загальноприйнятим є патогенетичний принцип виділення 4 типівалергічних реакцій.

Типи алергічних реакцій

Перші три типи виявляються гостро і тому більше потребуютьургентних заходах.

В основі першого типу реакції лежить реагінових механізм пошкодженнятканин, що протікає за участю зазвичай IgE, рідше класу IgG, на поверхнімембран базофілів і тучних клітин. У кров вивільняється ряд біологічноактивних речовин: гістамін, серотонін, брадикініну, гспарін, повільнореагує субстанція анафілаксії, лейкотрієни та інші, які призводять допорушення проникності мембран клітин, інтерстиціального набряку, спазмугладкої мускулатури, підвищення секреції. Типовими клінічними прикладамиалергічної реакції першого типу є анафілактичний шок,бронхіальна астма, кропив'янка, помилковий круп, вазомоторний риніт.

Другий тип алергічної реакції цитотоксичний, що протікає приучастю імуноглобулінів класів О і М, а також при активації системикомплементу, що веде до пошкодження клітинної мембрани. Цей типалергічної реакції спостерігається при лікарській алергії з розвиткомлейкопенії, тромбоцитопенії, гемолітичної анемії, а також при гемолізі підчас гемотрансфузій, гемолітичної хвороби новонароджених при резусконфлікті.

Третій тип алергічної реакції (по тину феномена Артюса) пов'язаний зпошкодженням тканин імунними комплексами, тими, які циркулюють в кров'яному руслі,протікає за участю імуноглобулінів класів С і М. шкідлива діяімунних комплексів на тканині відбувається через активацію комплементу ілізосомальних ферментів. Цей тип реакції розвивається при екзогеннихалергічних альвеоліту, гломерулонефриті, алергічних дерматитах,сироваткової хвороби, окремих видах лікарської і харчової алергії,ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак та ін

Четвертий тип алергічної реакції - туберкуліновий, уповільнений --виникає через 24-48 год, протікає з участю сенсибілізованихлімфоцитів. Характерний для інфекційно-алергічної бронхіальної астми,туберкульозу, бруцельозу і деяких інших захворювань.

Алергічні реакції можуть виникати у будь-якому віці, їхінтенсивність різна. Клінічна картина алергічної реакції незалежить від хімічних і фармакологічних властивостей алергену, його дози ташляхів введення. Найчастіше алергічна реакція виникає при повторному введенніалергену в організм, проте відомі випадки анафілактичних реакцій припершому введенні антибіотика в організм без попередньої сенсибілізації,тому необхідна обережність при проведенні внутрішньошкірних проб.

Клінічні прояви алергічних реакцій відрізняються вираженимполіморфізмом. У процес можуть залучатися будь-які тканини й органи. Шкірніпокриви, шлунково-кишковий тракт, респіраторний шлях частіше страждають прирозвиток алергічних реакцій. Прийнято виділяти реакції негайного іуповільненого типу, однак що розподіл значною мірою умовно. Так,кропивниця вважається однією з форм алергічних реакції негайного типу,однак вона може супроводжувати сироваткової хвороби як класичній форміалергії уповільненого типу. Розрізняють наступні клінічні варіантиалергічних реакцій: місцева алергічна реакція, алергічнатоксикодермія, поліноз, бронхіальна астма, ангіоневротичний набряк
Квінке, кропивниця, сироватковахвороба, гемолітичний криз,алергічна тромбоцитопенія, анафілактичний шок. У продромальномуперіоді будь-якої алергічної реакції відзначається загальне нездужання, поганесамопочуття, головний біль, озноб, нудота, іноді блювота, задишка,запаморочення. З'являється свербіж шкіри (часом болісний), відчуття печінняв порожнині рота і носа, відчуття оніміння, закладеності носа, безперервнечхання.

Про необхідність вивчення стану алергійної захворюваності

Поширення алергічних захворювань набуває все більшогозначення у формуванні несприятливих зрушень в стані здоров'янаселення. За даними літератури (Вельтіщев Ю.Є., 1995; Дуева А.А., 1995;
Каганов С.Ю., 1995), алергічні прояви зустрічаються у 20% населеннясвіту. Дослідженнями, проведеними в г.Оренбурге (Павловська О.В., 1990)встановлено, що алергічні захворювання зустрічаються у 12,1% дітей. Задумку дослідників (Чукина М.В., 1990; Погорельская С.А., 1992;
Казначеєва Л.Ф., 1994), у формуванні алергічних захворювань значимістьфакторів зовнішнього середовища становить 50-70%. У зонах високої забрудненостіатмосферного повітря продуктами нафтопереробки і викидами автотранспортуспостерігається збільшення частоти алергічних захворювань в 2,6 рази. Багатопромислові забруднюючі речовини за своєю природою є алергенами,які після адсорбції на білковому носії можуть набувати властивостейповноцінних алергенів. Важливе значення у формуванні алергічнихстанів мають рослини (особливо лобода, полин, амброзія), тварини,домашній пил. Тому тотальна алергія є провіднимекопатологіческім станом (Зайцева Н.В. і співавт., 1997). Клінічно цепроявляється респіраторних, шкірних, кишкових або поєднаним синдромом.

З промислових алергенів істотну роль відіграють оксиди азоту,сірки, вуглеводні, меркаптани, формальдегід, важкі метали (нікель,хрому, кобальт та ін), пестициди. Доказом участі цихекзопатогенов у розвитку алергічних захворювань є виявленняспецифічних алергічних антитіл до ксенобіотиками, специфічні реакціїімунокомпетентних клітин на антигени.

Відомо, що в г.Оренбурге фонові концентрації в атмосферномуповітрі діоксиду азоту, формальдегіду перевищують ГДК, відзначена тенденція доросту концентрацій сірковмісних речовин. Виявлено високий вміст угрунті нікелю і хрому. В останні роки незадовільно проводитьсяскошування бур'янів трав.

Це призвело до того, що за даними звітної форми № 12 зазначаєтьсявиражена тенденція до зростання захворюваності, зокрема алергічнихриніт (див. таблицю). Так в 1996 році поширеність алергічногориніту виросла, у порівнянні з багаторічними показниками (1991-1995 рр..), удорослих в 1.5 рази, у дітей в 2.6 рази; бронхіальної астми - у дорослих на
37%, у дітей на 6%.

| Найменування | 199 | 1992 | 1993 | 1994 | 199 | Середня | 1996 | Перевищення |
| | 1г | г | г | г | 5г | 1991-95 | г | середн. рівня |
| | | | | | | Г | | в 1996 році% |
| ДОРОСЛІ | | | | | | | | |
| Алергічний | 1.7 | 3.9 | 4.6 | 5.2 | 4.7 | 4.02 | 5.98 | 48.9 |
| риніт | | | | | | | | |
| Бронхіальна | 3.9 | 3.9 | 3.6 | 4.3 | 4.1 | 3.96 | 5.44 | 37.3 |
| астма | | | | | | | | |
| ДІТИ | | | | | | | | |
| Алергічний | 0.9 | 0.8 | 1.7 | 2.2 | 2.8 | 1.68 | 4.4 | 163.6 |
| риніт | | | | | | | | |
| Бронхіальна | 2.7 | 2.8 | 3.0 | 3.2 | 5.2 | 3.38 | 3.6 | 6.4 |
| астма | | | | | | | | |

Необхідно відзначити, що в липні було зареєстровано підйом ГРЗ. На
27.07.97г. зареєстровано 2977 випадків, і це тільки за обертаністю.
Рівень минулого року перевищений в 1.8 рази, у тому числі у дорослих в 2.6рази. Відомо, дане захворювання супроводжується алергічним компонентомі важко диференціюється з алергічними риніти і ін

Проведено збір інформації в міському алергологічному центрі.
Встановлено, що серед хворих, яким надано допомогу амбулаторно на 1місці - поліноз (52,4%), на 2 місці - дерматити (14%), на третьому місці --кропив'янка (11.1%), на 4 місці - алергія на ліки (8.5%), на 5 місці
- Алергічні риніти (3.1%). Середня тривалість перебування налікарняному листі склала 14.0 днів. Найбільша тривалість перебування налікарняному листі характерна для полінозу (17.6 днів), астматичногобронхіту (16.64 дня) і бронхіальної астми (16.57 днів).

Серед хворих на допомогу яким надана у стаціонарі на 1 місці --алергія на ліки (25.6%), на 2 місці - кропив'янка (23.2%), дерматити
(14%), на третьому місці - дерматити (22.2%), на 4 місці - нейродерміт
(6.9%), на 5 місці - анафілактичний шок (3.9%). Середня тривалістьперебування в стаціонарі склала 9.34 дня. Найбільша тривалістьперебування характерна для нейродерміту (16.9 дня), екземи (12.8 дня) ісироваткової хвороби (11.5 дня). Необхідно відзначити, що якщо в 1994-95рр.. в стаціонар з анафілактичний шоком надійшли 2 хворих, то в 1996 - 8чоловік.

Завідувач аллергоцентром - головний алерголог міста якпроблеми виділяє збільшення числа хворих з лікарською алергією, щопов'язано з безконтрольним застосуванням модних ліків.

Висновок

Таким чином, поширеність алергічної патології сталамасової проблемою, яка через брак кадрів, недостатнєкількості контрольних алергенів виявляється не повністю. Так посвідченням О. В. Павлівської (1990) поширеність алергічнихзахворювань у дітей становить 14.2%. Тому, на 1997 рік запланованоподальше вивчення даної проблеми.