Введення.

На сучасному етапі лікування гнійно-некротичних процесівпередбачається активна хірургічна тактика з застосуванням широкихрозрізів, видаленням некротичних, девіталізірованних тканин,дренуванням рани, достатнім для швидкого очищення від некрозів і гною.
Однак така тактика, в результаті, призводить до утворення великих дефектівм'яких тканин, які є воротами для інфекції, крім тогозагоєння великих ран вторинним натягом призводить до формування грубогорубця, що сприяє розвитку деформацій, контрактур, порушення функцій,формуванню тривало-загоюються ран, виразок, а також до косметичнихдефектів. Тому при гнійних ранах хірургічна тактика повинна бутиспрямована на швидке очищення рани від гною і некрозів і її закриття длязабезпечення загоєння за типом первинного натягу. Однак при лікуваннігнійних ран не завжди вдається досягти загоєння за типом первинногонатягу, що пов'язано з ускладненнями ВХО - нагноєння вторинного шва імікробний лізис кожного клаптя.
Матеріал і методи.

На базі міського центру гнійної хірургії 3 градської лікарні намибули проаналізовані результати лікування хворих з проведеною у них ВХО.
Було оброблено 137 історій хвороби за період з 1993 по 1997 р. У 19хворих (13.8%) була проведена етапна некректомія, у 77 (56.9%) --накладені вторинні шви, у 39 (29.3%) - проведена аутодермопластики.
Середня тривалість перебування пацієнтів у стаціонарі склала 24.2
+/- 14.2 ліжко-дня.
Результати та обговорення.

нагноєння рани після ВХО з використанням вторинного шва розвинулося у
21.5% хворих. При застосуванні вторинного шва накладання ранніх вториннихшвів виконано у 74.0%, пізніх вторинних швів у 26.0%. При цьому післянакладення пізніх вторинних швів ускладнення розвивалися при первинно -гнійних ранах у 2 рази частіше ніж при вторинно-гнійних (табл.1.).
Табл.1. Характер загоєння різних видів гнійних ран, після накладенняпізніх вторинних швів.
| | Загоєння за типом | нагноєння рани |
| вид рани | первинного натягу | |
| первинно-гній | 60.0% | 40.0% |
| ва | | |
| вторинно-гній | 80.0% | 20.0% |
| ва | | |

Ранні вторинні шви застосовувалися в основному на первинно-гнійних ранах, анагноєння рани тут мало місце значно рідше ніж при пізніх вториннихшвах на первинно-гнійних ранах (табл. 2.).
Табл.2. Характер загоєння різних видів гнійних ран, після накладенняранніх вторинних швів.
| вид рани | загоєння за типом | нагноєння рани |
| | Первинного натягу | |
| первинно-гній | 76.1% | 23.9% |
| ва | | |
| вторинно-гній | ___ | ___ |
| ва | | |

При ВХО із закриттям поверхні рани аутодермопластики ускладненняу вигляді мікробного лізису клаптя були в половині випадків, при цьомуускладнення при первинно-та вторинно-гнійних ранах розвивалисяприблизно з однаковою частотою (табл. 3.).
Табл.3. Характер загоєння різних видів гнійних ран, післяаутодермопластики.
| вид рани | Загоєння |
| | Повне приживлення | мікробний лізис клаптя |
| | Клаптя | |
| первинно-гнійна | 52.6% | 47.4% |
| вторинно-гнійна | 47.4% | 52.6% |

Ускладнення ВХО із закриттям рани мали різну частоту в залежностівід причини виникнення рани. Як після накладання вторинних швів
(табл.4.), так і після аутодермопластики (табл.5.), нагноєння рани абомікробний лізис кожного аутотрансплантата спостерігалися тільки після ВХОвипадкових ран. Після закриття поверхні рани ускладнених операційнихран випадків нагноєння і лізису клаптя не було.
Табл. 4. Загоєння вторинно-гнійних ран після ВХО із застосуванням вториннихшвів в залежності від виду рани.
| Вид рани | загоєння за типом | нагноєння рани після |
| | Первинного натягу | ВХО |
| Випадкові | 80.0% | 100.0% |
| Операційні | 20.0% | ___ |

Табл. 5. Загоєння вторинно-гнійних ран після ВХО із застосуваннямаутодермопластики в залежності від виду рани.
| Вид рани | повне приживлення | мікробний лізис |
| | Трансплантата | трансплантата |
| Випадкові | 71.4% | 100.0% |
| Операційні | 28.6% | ___ |

При розгляді нозологічних форм гнійно-некротичного процесу,з'явився причиною утворення первинно-гнійних ран, ми з'ясували, щомікробний лізис кожного аутотрансплантата розвивався тільки на ранах,утворилися після розтину флегмони. При аутодермопластики ран з'явилисянаслідком некротичної форми бешихи, ускладнень не було
(табл.6). При цьому в ранах, що утворилися після розтину флегмони,переважав Streptococcus pyogenes, для якого характерні Літичнівластивості (табл.7.). Нагноєння рани після ВХО з накладенням вторинного шварозвивалося найбільш часто після гострого лактаційного маститу і флегмони.
Після накладання вторинного шва на рани, які з'явилися результатом нагноівшіесягематом і лігатурної абсцесів, ускладнень не спостерігалося (табл.8). Прирозвитку нагноєння в рані частіше висівали грампозитивні патогеннібактерії (табл.9).

Табл. +6. Загоєння первинно-гнійних ран після ВХО із застосуваннямаутодермопластики при різних нозологічних формах гнійно-некротичногопроцесу.
| Нозологічна форма | повне приживлення | мікробний лізис |
| | Трансплантата | трансплантата |
| Бешихове запалення, | 28.6% | ___ |
| некротична форма | | |
| Флегмона | 71.4% | 100.0% |

Табл.7. Мікрофлора виділена з ран, що утворилися після розтинуфлегмон, перед аутодермопластики.
| вид мікроорганізму | повне приживлення | частковий мікробний |
| | Клаптя | лізис клаптя |
| Staphyllococcus aureus | 100.0% | 40.0% |
| Streptococcus pyogenes | ___ | 60.0% |

Табл. 8. Загоєння первинно-гнійних ран після ВХО із застосуванням вториннихшвів при різних нозологічних формах гнійно-некротичного процесу.
| Нозологічна форма | Загоєння за типом | нагноєння рани |
| | Первинного натягу | після ВХО |
| Лігатурної абсцес | 5.8% | ___ |
| Нагноєння епітеліальних | 26.9% | 20.0% |
| куприкова ходів | | |
| Гострий лактаційний мастит | 38.5% | 53.3% |
| Фіброзно-кістозна мастопатія | 5.8% | 6.7% |
| Нагноівшіеся гематома | 7.7% | ___ |
| Флегмона | 11.5% | 13.3% |
| Остеомієліт | 1.9% | 6.7% |
| Фурункул | 1.9% | ___ |

Табл.9. Мікрофлора, виділена перед накладанням вторинних швів, прирізних формах гнійно-некротичного процесу.
| | Нагноєння | гострий лактаційний | флегмона |
| | Епітеліальних | мастит | |
| Вид | куприкова ходів | | |
| збудника | | | |
| | Загоєння | нагноєння | Загоєння | нагноєння | Загоєння | нагноєння |
| | За типом | рани | за типом | рани | за типом | рани |
| | Первинного | | первинного | | первинного | |
| | Натягу | | натягу | | натягу | |
| | Загоєння по | нагноєння | загоєння по | нагноєння |
| | Типу | рани | типу | рани |
| | Первинного | | первинного | |
| | Натягу | | натягу | |
| загальний ліжко-день | 19.8 +/- 5.8 | 22.1 +/- 12.1 | 28.8 +/- 4.6 | 30.5 +/- 5.9 |
| ліжко-день до | 10.8 +/- 4.4 | 8.0 +/- 4.0 | 19.0 +/- 2.2 | 20.5 +/- 3.0 |
| ВХО | | | | |
| ліжко-день після | 9.0 +/- 4.0 | 14.1 +/- 13.3 | 9.8 +/- 3.6 | 10.0 +/- 3.3 |
| ВХО | | | | |
| дні з моменту | 11.5 +/- 12.2 | 15.1 +/- 15.4 | 24.0 +/- 19.7 | 8.8 +/- 3.7 |
| захворювання до | | | | |
| надходження | | | | |
| час від | 10.3 +/- 3.6 | 8.3 +/- 3.5 | 28.0 +/- 11.7 | 20.5 +/- 3.0 |
| освіти рани | | | | |
| до ВХО | | | | |

Табл. 11. Ліжко-день при ВХО вторинно-гнійних ран із закриттям рановоїповерхні накладенням пізніх вторинних швів.
| Ліжко-день | Загоєння за типом | нагноєння рани |
| | Первинного натягу | |
| загальний ліжко-день | 36.4 +/- 9.9 | 14.0 +/- 2.0 |
| ліжко-день до ВХО | 21.1 +/- 6.3 | 4.5 +/- 2.5 |
| ліжко-день після ВХО | 15.3 +/- 7.9 | 9.5 +/- 0.5 |
| дні від освіти рани | 4.5 +/- 2.9 | 22.0 +/- 15.0 |
| надходження до | | |
| час від освіти | 26.6 +/- 9.2 | 26.5 +/- 12.5 |
| рани до ВХО | | |

Табл. 12. Ліжко-день при ВХО із закриттям поверхні раниаутодермопластики.

| | первинно-гнійна рана | вторинно-гнійна рана |
| | | |
| ліжко-день | | |
| | Повне | мікробний | повне | мікробний |
| | Приживлення | лізис клаптя | приживлення | лізис клаптя |
| | Клаптя | | клаптя | |
| загальний | 34.9 +/- 16.8 | 29.4 +/- 19.7 | 23.5 +/- 9.1 | 26.0 +/- 12.3 |
| ліжко-день | | | | |
| ліжко-день | 21.7 +/- 15.1 | 14.5 +/- 14.1 | 10.6 +/- 6.4 | 14.8 +/- 12.1 |
| до ВХО | | | | |
| ліжко-день | 10.4 +/- 3.2 | 14.0 +/- 5.9 | 13.3 +/- 4.0 | 10.6 +/- 3.9 |
| після ВХО | | | | |
| дні до | 25.0 +/- 29.5 | 32.4 +/- 28.3 | 25.0 +/- 18.9 | 40.2 +/- 36.2 |
| надходження | | | | |
| час від | 40.9 +/- 22.8 | 40.2 +/- 22.3 | 32.3 +/- 12.6 | 51.8 +/- 32.3 |
| освіти | | | | |
| рани до ВХО | | | | |

Показники складу крові перед ВХО із закриттям ранової поверхні невідрізняються особливою різноманітністю (табл. 13, 14.), однак у хворих зрозвинувся мікробним лізисом кожного аутотрансплантата перед операцією бувнизький рівень гемоглобіну (табл.14.), що, імовірно, обумовлено частимприсутністю в рані Streptococcus pyogenes, деякі штами якогомістять ерітрогенний токсин (табл.18.).
Табл. 13. Показники складу крові у хворих з ранами до ВХО з накладеннямвторинних швів.

| Показники складу | Загоєння |
| крові | |
| | За типом первинного | З нагноєнням |
| | Натягу | |
| Гемоглобін | 120 +/- 19.5 | 124.6 +/- 21.3 |
| Лейкоцити | 7.4 +/- 2.0 | 6.3 +/- 1.2 |
| ШОЕ | 30.5 +/- 19.8 | 26.0 +/- 15.4 |
| Базофіли | 0.0 | 0.5 +/- 0.5 |
| Еозинофіли | 3.7 +/- 1.7 | 3.7 +/- 0.5 |
| Палочкоядерные | 1.6 +/- 1.9 | 0.8 +/- 0.4 |
| Сегментоядерние | 61.3 +/- 9.2 | 60.3 +/- 8.7 |
| Лімфоцити | 28.9 +/- 9.0 | 31.0 +/- 5.2 |
| Моноцити | 4.1 +/- 2.7 | 4.5 +/- 2.1 |
| Токс. зерниста. Нейтральні. | ___ | ___ |

Табл. 14. Показники складу крові у хворих перед аутодермопластики.

| | первинно-гнійна рана | вторинно-гнійна рана |
| показники складу | | |
| крові | | |
| | Повне | мікробний | повне | мікробний |
| | Приживлення | лізис клаптя | приживлення | лізис клаптя |
| | Клаптя | | клаптя | |
| Гемоглобін | 118.0 +/-17.6 | 106.3 +/-19.2 | 135.0 +/-23.4 | 139.0 +/-8.8 |
| Лейкоцити | 6.9 +/-2.2 | 6.7 +/-1.6 | 6.0 +/-2.2 | 7.0 +/-1.9 |
| ШОЕ | 29.9 +/-15.6 | 37.7 +/-24.3 | 8.7 +/-5.6 | 21.7 +/-12.7 |
| Базофіли | 0.0 | 0.0 | 0.3 +/-0.4 | 0.0 |
| Еозинофіли | 3.0 +/-1.7 | 3.0 +/-2.6 | 4.8 +/-4.7 | 2.0 +/-2.0 |
| Палочкоядерные | 0.8 +/-0.4 | 0.8 +/-1.2 | 1.6 +/-1.4 | 2.5 +/-2.5 |
| Сегментоядерние | 62.0 +/-7.2 | 52.2 +/-12.4 | 47.2 +/-16.6 | 52.0 +/-1.0 |
| Лімфоцити | 30.0 +/-8.0 | 39.2 +/-14.0 | 40.8 +/-11.1 | 38.0 +/-2.0 |
| Моноцити | 3.8 +/-1.3 | 4.6 +/-2.7 | 5.4 +/-2.9 | 5.5 +/-1.5 |
| Токс. зерниста. Нейтральні | ___ | ___ | ___ | ___ |

При розгляді біохімічних показників крові, у хворих перед ВХО ззакриттям поверхні рани, не було виявлено суттєвих відмінностей, завинятком підвищеного рівня цукру крові перед ВХО з розвиненимиускладненнями (табл. 15, 16.). Це пояснюється порушенням при гіперглікеміїрепаративних процесів та імунітету.
Табл. 15. Біохімічні показники крові у хворих до ВХО з накладеннямвторинних швів.

| Біохімічний | загоєння за типом | нагноєння рани після |
| показник | первинного натягу | ВХО |
| Цукор | 5.63 +/- 2.5 | 6.25 +/- 2.4 |
| Білірубін загальний | 7.0 +/- 1.4 | 8.0 +/- 1.3 |
| Білірубін непрямий | 7.0 +/- 1.4 | 8.0 +/- 1.3 |
| Білірубін прямої | 0.0 | 0.0 |
| Сечовина | 5.2 +/- 2.2 | 4.2 +/- 0.7 |
| Креатинін | 75.0 +/- 17.4 | 53.4 +/- 16.5 |
| Загальний білок | 77.2 +/- 5.7 | 79.4 +/- 6.9 |
| Калій в плазмі | 4.0 +/- 0.3 | 4.3 +/- 0.2 |
| Натрій в плазмі | 139.9 +/- 1.3 | 135.5 +/- 1.6 |

Табл. 16. Біохімічні показники крові у хворих до ВХО заутодермопластики.
| Біохімічний | первинно-гнійна рана | вторинно-гнійна рана |
| показник | | |
| | Повне | мікробний | повне | мікробний |
| | Приживлення | лізис | приживлення | лізис |
| | Трансплантата | трансплантата | трансплантата | трансплантата |
| Цукор | 5.52 +/- 1.7 | 6.3 +/- 0.2 | 5.3 +/- 2.3 | 5.3 +/- 2.1 |
| Білірубін загальний | 6.6 +/- 1.4 | 6.4 +/- 1.4 | 8.3 +/- 3.1 | 8.5 +/- 0.8 |
| Білірубін | 6.6 +/- 1.4 | 6.4 +/- 1.4 | 7.6 +/- 1.9 | 8.5 +/- 0.8 |
| непрямий | | | | |
| Білірубін | 0.0 | 0.0 | 0.7 +/- 1.2 | 0.0 |
| прямий | | | | |
| Сечовина | 4.6 +/- 1.9 | 4.7 +/- 1.1 | 5.2 +/- 2.0 | 4.2 +/- 0.9 |
| Креатинін | 90.2 +/- 21.9 | 71.1 +/- 14.3 | 67.2 +/- 19.1 | 65.2 +/- 15.5 |
| Загальний білок | 82.9 +/- 4.5 | 81.3 +/- 3.2 | 80.9 +/- 3.1 | 82.7 +/- 4.3 |
| Калій в плазмі | 4.9 +/- 0.1 | 4.8 +/- 0.1 | 4.2 +/- 0.3 | 4.5 +/- 0.5 |
| Натрій в плазмі | 141.0 +/- 3.5 | 133.2 +/- 3.5 | 142.7 +/- 2.7 | 143.8 +/- 0.9 |

При вивченні мікробного складу ран ми з'ясували, що при нагноєннях після
ВХО з накладанням вторинних швів, з рани, до ВХО, висівають в основномугрампозитивні патогенні мікроорганізми, в основному Staphyllococcusaureus (табл.17.). При мікробному лізис кожного аутотрансплантатахарактерна наявність у рані Streptococcus pyogenes, Pseudomonas aerogynosa,
Proteus sp., Що містять Літичні ферменти - гіалуронідази, стрептокіназа,еластазу, колагенази. (табл.18.).
Табл. 17. Результати посівів із рани перед ВХО з накладанням вторинних швів.

| | первинно-гнійні рани | вторинно-гнійні рани |
| вид збудника | | |
| | Загоєння по | нагноєння | загоєння по | нагноєння |
| | Типу | рани | типу | рани |
| | Первинного | | первинного | |
| | Натягу | | натягу | |
| Staphyllococcus | 50.0% | 75.1% | 42.8% | 100.0% |
| | | | | |
| aureus | | | | |
| Staphyllococcus | 3.3% | ___ | ___ | ___ |
| | | | | |
| epidermidis | | | | |
| Streptococcus | 6.7% | 8.3% | 14.3% | ___ |
| pyogenes | | | | |
| Enterococcus | 3.3% | ___ | ___ | ___ |
| sp. | | | | |
| Acinetobacter | ___ | 8.3% | ___ | ___ |
| sp. | | | | |
| Proteus sp. | 6.7% | ___ | 14.3% | ___ |
| Enterobacter | 6.7% | ___ | | ___ |
| sp. | | | | |
| Роста немає | 23.3% | 8.3% | 28.6% | ___ |

Табл. 18. Результати посівів із рани перед ВХО із застосуваннямаутодермопластики.

| | первинно-гнійні рани | вторинно-гнійні рани |
| вид збудника | | |
| | Повне | мікробний | повне | мікробний |
| | Приживлення | лізис клаптя | приживлення | лізис клаптя |
| | Клаптя | | клаптя | |
| Staphyllococcus | ___ | 40.0% | 50.0% | 50.0% |
| | | | | |
| aureus | | | | |
| Staphyllococcus | 25.0% | ___ | ___ | ___ |
| | | | | |
| epidermidis | | | | |
| Streptococcus | ___ | 60.0% | ___ | ___ |
| pyogenes | | | | |
| Acinetobacter | 25.0% | ___ | ___ | ___ |
| sp. | | | | |
| Proteus sp. | ___ | ___ | ___ | 25.0% |
| Pseudomonas | ___ | ___ | ___ | 25.0% |
| aeroginosa | | | | |
| Роста немає | 50.0% | ___ | 50.0% | ___ |

Визначення чутливості мікрофлори до антибіотиків показує, щозбудники, виділені з рани нагноівшіеся після накладення вториннихшвів, мають менш вираженою чутливістю до антибіотиків (табл. 19,
20).
Табл.19. Результати визначення чутливості мікрофлори до антибіотиків,висіває з ран, зажівшіх за типом первинного натягу.

| | вид збудника |
| | |
| антибіотики | |
| | Staphyll | | | | |
| | O-| Strepto-| Enteroco | Proteus | Enteroba |
| | Coccus | | c-| sp. | c-|
| | Aureus | coccus | cus sp. | | Ter sp. |
| | | Sp. | | | |
| пеніциліни | | | | | |
| цефалоспорини | | | | | |
| | Staphyllo-| |
| | Coccus | Strepto-|
| | Aureus | coccus sp. |
| пеніциліни | | |
| Ампіцилін | + | + |
| Оксацилін | + | + + |
| аміноглікозиди | | |
| Стрептоміцин | + + + | + |
| Канаміцин | + + + | |
| Гентаміцин | + | |
| макроліди | | |
| Еритроміцин | + + | + |
| Олеандоміцин | + + | + + |
| цефалоспорини | | |
| Цефалексин | + + | + + |
| Цефатоксім | + + | + + |
| інші групи | | |
| Рістоміцін | + + | + |
| Рифампіцин | + + | |
| Доксициклін | + | |

Примітка: (+++) - максимальна ефективність антибіотиків; (+ +) --препарат ефективний у більшості випадків; (+) - у більшості випадківпрепарат не ефективний.

При вивченні проведеної антибактеріальної терапії та відповідності їївиділеної з рани мікрофлори, з'ясувалося, що при призначенні антибіотиківщо не відповідають чутливості, ускладнення у вигляді нагноєння рани післянакладання вторинних швів, розвивалися в більшості випадків (табл.21).
Табл. 21. Відповідність проведеної антибактеріальної терапіїчутливості мікрофлори до антибіотиків при лікуванні ран із застосуваннямвторинних швів.
| Антибактеріальна | первинно-гнійна рана | вторинно-гнійна рана |
| терапія | | |
| | Загоєння по | нагноєння | загоєння по | нагноєння |
| | Типу | рани | типу | рани |
| | Первинного | | первинного | |
| | Натягу | | натягу | |
| відповідає | 60.0% | 28.6% | 75.0% | 0.0% |
| чутливості | | | | |
| не відповідає | 40.0% | 71.4% | 25.0% | 100.0% |
| чутливості | | | | |

При аналізі локалізації рани виявлено, що ускладнення після закриттяпервинно-гнійних ран розвиваються частіше на тулубі, значно рідше нанижньої кінцівки, що майже не відрізняється від таких ран зажівшіх за типомпервинного натягу. Ускладнення після накладення вторинних швів на вторинно -гнійні рани розвивалися лише на голові, шиї і верхньої кінцівки
(табл.22.). При закритті поверхні рани аутодермопластики ускладненняу вигляді мікробного лізису клаптя мали місце частіше на нижньої кінцівки,рідше на верхньої кінцівки, приблизно з однаковою частотою припервинно-та вторинно-гнійних ранах (табл.23). Це можна пояснитиперевагою в даних областях Pseudomonas aeroginosa, Proteus sp.,які визначаються в ранах (табл.18 .).

Табл. 22. Характер загоєння рани після накладення вторинних швів взалежності від локалізації патологічного вогнища.
| | Первинно-гнійна рана | вторинно-гнійна рана |
| локалізація | | |
| рани | | |
| | Загоєння по | нагноєння | загоєння по | нагноєння |
| | Типу | рани | типу | рани |
| | Первинного | | первинного | |
| | Натягу | | натягу | |
| тулуб | 77.8% | 80.0% | 20.0% | ___ |
| голова, шия | ___ | ___ | ___ | 50.0% |
| верхня | 1.9% | ___ | 30.0% | 50.0% |
| кінцівка | | | | |
| нижня | 20.3% | 20.0% | 50.0% | ___ |
| кінцівка | | | | |

Табл. 23. Характер загоєння рани після аутодермопластики залежно відлокалізації патологічного вогнища.

| | первинно-гнійна рана | вторинно-гнійна рана |
| локалізація | | |
| рани | | |
| | Повне | мікробний | повне | мікробний |
| | Приживлення | лізис клаптя | приживлення | лізис клаптя |
| | Клаптя | | клаптя | |
| тулуб | 11.1% | ___ | ___ | ___ |
| голова, шия | ___ | ___ | 10.0% | ___ |
| верхня | 33.3% | 44.4% | 30.0% | 37.5% |
| кінцівка | | | | |
| нижня | 55.6% | 55.6% | 60.0% | 62.5% |
| кінцівка | | | | |

Висновки.

1. В основі лікування гнійних ран лежить активна хірургічна тактика, яка дозволяє у найкоротший термін підготувати поверхню рани до закриття, тому що подовження передопераційного періоду підвищує ймовірність розвитку післяопераційних ускладнень (нагноєння швів, мікробний лізис кожного трансплантата). Нагноєння пізніх вторинних швів на первинно-гнійних ранах відбувається в 40% випадків.

2. Частковий лізис трансплантата розвивається на ранах, що утворилися після розтину флегмони, в яких вегетувати Streptococcus pyogenes, для якого характерні Літичні властивості.

3. Після накладання швів на рану при гострому лактаційної маститі значно частіше спостерігалося нагноєння, дещо рідше при нагноєнні епітеліальних куприкова ходів, що необхідно враховувати при підготовці ран до закриття. При цьому єдиним збудником при маститі є Staphyllococcus aureus (100.0%), при нагноєнні епітеліальних куприкова ходів Staphylococcus aureus в 60.0%, а в

40.0% грамнегативні бактерії.

4. При пізньому зверненні хворих збільшується ймовірність нагноєння швів при ВХО.

5. Частковий мікробний лізис клаптів після ВХО спостерігався при скороченні передопераційного періоду до 2 тижнів, а повне приживлення при передопераційному періоді в 3 тижні.

6. При вторинно-гнійних ранах мікробний лізис клаптя розвивався при тривалому передопераційному періоді (51.8 ліжко-день).

7. При аналізі випадків нагноєння вторинних швів виявлено, що в 71.4% випадків первинно-гнійних ран антибактеріальна терапія не відповідала чутливості до антибіотиків.

8. При первинно-гнійних ранах нагноєння швів частіше спостерігалися при локалізації ран на тулуб і нижніх кінцівках, а при вторинно-гнійних - на голові, шиї і верхніх кінцівках.

9. Мікробний лізис трансплантата після аутодермопластики розвивався при локалізації патологічного вогнища на кінцівках.