ХВОРОБИ вітамінної недостатності.

ХВОРОБИ вітамінної недостатності
(авітаміноз, гіповітаміноз та ін) - група захворювань,викликаних недостатністю в організмі одного абобагатьох вітамінів.
Вітаміни-незамінні біологічно активні речовини,що виконують роль каталізаторів різних ферментнихсистем або входять до складу багатьох ферментів. Вітамінинеобхідні для нормального обміну речовин, росту івідновлення тканин, біохімічного забезпечення всіхфункцій організму. Недостатнє надходження вітамінівведе до порушення ферментативних реакцій, гіпо-таавітамінозу з відповідною картиною захворювання.
Значний дефіцит тих чи інших вітамінів в організмі
(авітаміноз) в даний час досить рідкісний.
Значно частіше зустрічається субнормальнийзабезпеченість вітамінами, що не супроводжується яскравоюклінічною картиною авітамінозу, але все-таки негативнопозначається на загальному стані: погіршується самопочуття,зменшується опірність організму інфекційнимзахворювань, знижується працездатність.
Субнормальний забезпеченість вітамінами, що виявляєтьсяспеціальними ферментними і радіоізотопними методамидослідження, відображається на загальному фізичному розвиткудитини чи підлітка. Доведено, що раціональнийхарчовий раціон не в усіх випадках забезпечує належненадходження вітамінів в організм людини; нерідко цевимагає періодичного додаткового їх введення ввигляді полівітамінних препаратів ( "гексавіт", "Ундевіт"та ін.)
Етіологія, патогенез. Розрізняють гіповітамінозпервинні (екзогенні, обумовлені дефіцитомнадходження вітамінів в організм з їжею) і вторинні
(ендогенні, пов'язані з порушенням всмоктуваннявітамінів у шлунково-кишковому тракті або їх засвоєнням,надмірною потребою у вітамінах при лікуваннідеякими антибіотиками). Сприяють виникненнювітамінної недостатності надмірно низька або високатемпература навколишнього середовища, тривалий фізична абонервово-психічне напруження, захворювання ендокриннихзалоз, деякі професійні шкідливості та іншіфактори. Особливе значення мають обмеженість раціонухарчування (при недостатньому вмісті вітамінів упродуктах, наприклад консервах), деякі гельмінтози
(споживання великої кількості вітамінів гельмінтами),вагітність і період лактації у жінок (підвищенапотреба у вітамінах для плоду і немовляти).
Полігіповітамінозу часто спостерігалися в різнихкраїнах в період соціальних і стихійних лих (війни,неврожаї), при нераціональному (незбалансованому)харчуванні як груп людей (під час тривалих походів,подорожей і т. д.), так і окремих осіб (харчуванняконсервами, сушеними продуктами, тривалеодноманітне харчування). У деяких країн, що розвиваютьсякраїнах хвороби вітамінної недостатності все щезустрічаються дуже часто. Багато захворюваньшлунково-кишкового тракту, що супроводжуютьсясиндромами недостатності травлення танедостатності всмоктування, ведуть до вітамінноїнедостатності.
Захворювання печінки та порушення прохідностіпозапечінкових жовчних ходів (пухлина, закупорка каменемта ін), що супроводжуються припиненням надходженняжовчі в кишечник, призводять до порушення всмоктуванняжиророзчинних вітамінів. Кишковий дисбактеріоз (пригострих і хронічних захворюваннях кишечнику, триваломулікуванні антибіотиками) порушує ендогенний синтездеяких вітамінів бактеріальною флорою кишечника
(особливо В1, В2, B6 і РР). У дитячому віці (внаслідокпідвищеної потреби зростаючого організму) істаречому віці (внаслідок порушення засвоєння)вітамінна недостатність зустрічається частіше і має своїособливості. При тяжких інфекційних захворюванняхпідвищується потреба в деяких вітамінах. Слідвраховувати синергізм ряду вітамінів, що затримуєрозвиток вітамінної недостатності (аскорбіновоїкислоти з тіамін, фолієвої кислоти, тіаміну - зрибофлавіном і піридоксин тощо), а також їхантагонізм (токоферолу з піридоксин, нікотиновоїкислоти про тіамін, холін і т. д.).
Клінічні прояви хвороб вітамінноїнедостатності виникають поступово, в мірувитрачання вітамінів, депонованих у різнихорганах і тканинах (запаси більшості вітамінів, завинятком А і В 12, в організмі невеликі). Розрізняють 3стадії розвитку хвороб вітамінної недостатності.
Стадія 1 - прегіповітаміноз (субнормальнийзабезпеченість вітамінами) - проявляєтьсямалоспеціфіческімі загальними змінами деякихфункцій внутрішніх органів, зниженням тонусу, загальноюопірності організму, працездатності. Наявністьвітамінної недостатності на цій стадії підтверджуєтьсялише спеціальними лабораторними дослідженнями.
Стадія II - гіповітамінозу - є наслідкомвідносного дефіциту вітаміну (вітамінів).
Характеризується явними клінічними проявами,залежними від переважного дефіциту того чи іншоговітаміну; останнє підтверджується лабораторнимидослідженнями (визначенням вмісту вітаміну всироватці крові, виділення його або продуктів метаболізмуз сечею та ін.) Стадія III - авітамінозу - крайня ступіньвітамінної недостатності внаслідок повного (або майжеповного) відсутності надходження вітамінів в організм.
Виявляється характерною яскравою клінічною картиною ізначним зниженням вмісту вітамінів ворганізмі (при лабораторних дослідженнях).
Розрізняють також моногіпо-і моноавітаміноз,розвивається при недостатності в організмі якогосьодного вітаміну, і полігіпо-і полівітаміноз,розвивається при недостатності декількох абобагатьох вітамінів. Слід особливо відзначити, що стертіендогенні форми гіповітамінозів, особливоспостерігаються при хронічних захворюваннях органівтравлення і порушення процесів всмоктування кишковоїстінкою, зустрічаються досить часто і являютьвідомі труднощі для ранньої діагностики. Нижчерозглянуті найбільш часто зустрічаються хворобивітамінної недостатності.