діагностика і лікування сифілісу

Серологічна діагностика сифілісу

Діагностика сифілісу грунтується на клінічних та лабораторних даних.
Діагноз сифілісу ставлять лише після лабораторного підтвердження, тобтовиявлення блідих трепонем у виділеннях твердого шанкра, ерозивних, папулпри первинному і вторинному сифілісі, і даних серологічного обстеження.
Серологічні реакції є надзвичайно цінним методом не тільки дляпідтвердження діагнозу сифілісу, але й спостереження за динамікою його перебігупід впливом лікування та визначення излеченности хвороби.

Стандартні компоненти комплексу серологічних реакцій (КСР) дляконстатації сифілітичною інфекції в даний час доповнюютьсятрепонемньші реакціями: РІБТ (реакція іммобілізації блідих трепонем), РИФ
(реакція иммунофлюоресценции). Реакція Вассермана (RW, РВ) заснована нафеномен зв'язування комплементу. Для її постановки використовуютькардіоліпіновий антиген, що є холестерину-зірованним спиртовимекстрактом з м'язів бичачого серця і що володіє схожими антигеннимивластивостями з блідою трепонемою.

Реакція Вассермана. Комплемент зв'язується комплексом (липо-ідний антигені реагіни випробуваної сироватки). Для індикації утворився комплексувикористовують гемолітичну систему (еритроцити барана і гемолітичнасироватка). До групи КСР крім реакції зв'язування комплементу, с, кардіоліпі -новим і трепонемним антигенами, включена реакція на склі (експрес -метод). Виразність гемолізу при РВ позначається плюсами: різко позитивна - 4 +; позитивна - 3 +; слабоположітельная - 2 +або 1 +; негативна - -. Має значення і постановка реакції покількісним методом, тобто з різними розведення 'сироватки (1:10;
1:20 і т.д. до 1:320). Численність стандартних серологічних реакційпояснюється антигенної мозаїчністю блідих трепонем, у зв'язку з чим всироватці крові хворих виникає відповідна множинність антитіл
(комплементсвязивающіе, аглютиніни, преціпітіни, іммобілізіни, антитіла,викликають імунну флуоресценції та ін.) У кожній стадії сифілісу можутьпереважати ті чи інші антитіла і, отже, реакції з однимиантигенами можуть бути вже позитивними, а з іншими - ще негативними.
Крім того, відносна специфічність стандартних серологічних реакційвикликає необхідність щоб уникнути діагностичних помилок користуватися неоднією з них, а комплексом реакцій. КСР стають позитивними в кінці 3 --й або протягом 4-го тижня після появи твердого шанкра. Ці реакціїбувають різко позитивними і в значній розведенні сироватокпрактично у всіх хворих вторинним свіжим (98-99%), вторинним рецидивних
(100%), третинним активним (70-80%) і третинним прихованим (50-60%) на сифіліс.
Однак КСР не є строго специфічним комплексом реакцій для сифілісу.
Вони можуть виявитися позитивними у хворих лепри, туберкульозом,бруцельоз, малярією, червоний вовчак, а також при пневмонії,захворюваннях печінки, онкологічних хворобах, після прийому алкоголю, жирноїїжі, під час вагітності, особливо в другій її половині, а також уПротягом перших 2 тижнів. після пологів. З віком кількість неспецифічнихпсевдопозитивних результатів КСР збільшується.

Для обгрунтованого діагнозу сифілісу поряд з даними КСР враховуютьсяклінічні дані, результати дослідження на бліду трепонем вманіфестних проявах первинного та вторинного сифілісу, дані іншихсерологічних реакцій - РІБТ і РИФ.
РІБТ заснована на феномені знерухомлення блідих трепонем антитілами типуіммобілізінов, наявними у сироватці крові хворих на сифіліс. В якостіантигену для РІБТ використовують суспензія блідих трепонем, отриманих з тканинсифілітичної орхітд.дро-лцка. Бліді трепонеми після додавання до нихсироватки крові хворого припиняють рух, тобто відбувається їхіммобілізація. Результати реакції оцінюють у відсотках: позитивна РІБТконстатується при іммобілізації від 51 до 100%. блідих трепонем,слабоположітельная - від 31 до 50%, сумнівна - від 21 до 30% інегативна - від 0 до '20%. Реакцію ставлять в умовах анаеробіоз.
Іммобілізіни з'являються, в сироватці крові хворих пізніше, ніж іншіантитіла, тому РІБТ стає позитивною пізніше, ніж КСР та РІФ. РІБТє найбільш специфічною з існуючих реакцій на сифіліс. Їїосновне призначення - розпізнавання псевдопозитивних результатів припостановці КСР. Це особливо важливо у відношенні хворих, у яких сифіліспротікає приховано без зовнішніх проявів, але з ураженням внутрішніхорганів або нервової системи. Особливе значення має РІБТ прирозпізнаванні ложноположітель-них результатів КСР у вагітних. Слідпам'ятати, що неспецифічні позитивні результати РІБТ можливі й ухворих саркоі-• дозом, червоний вовчак, туберкульоз, цироз печінки іін Однак при цих захворюваннях РІБТ буває слабоположітельной (від 30 до
50%) і ніколи не досягає 100%. При лікуванні антибіотиками результати РІБТстають негативними. Тому дослідження за допомогою РІБТ проводятьсятільки через 7 днів, якщо вводилися водорозчинні антибіотики, і через 25днів після закінчення лікування дюрантни-ми антибіотиками.

РИФ - більш чутлива реакція, тому вона буває позитивною вжев первинному серонегативного періоді сифілісу у 80% хворих. За ступенемспецифічності РИФ поступається РІБТ, що не дозволяє замінити нею РІБТ, хочатехніка її значно простіше. Реакцію ставлять в декількох модифікаціях: РИФ-
10, РІФ-200 і РІФ-абс. (абсорбованих). РИФ-10 більш чутлива, а РИФ-
200 і РІФ-абс. більш специфічні. Принцип реакції полягає в тому, щоспецифічний антиген (бліді трепонеми) з'єднують з сироваткою кровіхворого (антитіла) і антивидових флюоресцирующим сироваткою (кролячасироватка проти глобулінів людини, поєднана з флюорес-цеіном, --речовиною, що світиться при ультрафіолетовому світлі). При позитивнійреакції в люмінесцентному мікроскопі можна бачити жовто-зелене світінняблідих трепонем, оскільки вони виявляються оточеними туліться доним флюоресцирующим антитілами. Ступінь світіння оцінюється плюсами, які при КСР. Позитивна реакція констатується 4 +, 3 + і 2 +. При ступенісвітіння 1 + і відсутності свічення реакція вважається негативною. Привторинному сифілісі РИФ позитивна майже у 100% випадку. Вона завждипозитивна при латентному сифілісі (99-100%), а при теоретичних формах іприродженому сифілісі позитивна в 95-100% ..
Експрес-метод (мікрореакція на склі). У цій реакції, так само як і при
КСР, використовують кардіоліпіновий антиген, одну краплю якого змішують з
2-3 краплі сироватки крові обстежуваної людини в лунках спеціальноїскляної пластини. Реакція протікає за механізмом преципітації. Загальнатривалість постановки ре-акції 10-40 хв. Результат оцінюють закддінеству випав осаду і величиною пластівців; вираженість реакціїпозначають плюсами: 4 +, 3 + і т.д., як і КСР. Мікрореакція на склі меншеспецифічна для хворих на сифіліс, ніж РВ, але трохи перевершує її зачутливості. Хибно позитивні результати при експрес-методотримують частіше, ніж при РВ. Тому цей метод дозволений для застосуваннятільки як відбіркова реакція при масових обстеженнях населення,диспансеризації та обстеженні хворих у клініко-діагностичнихлабораторіях соматичних лікарень. Остаточний діагноз сифілісу напідставі цього методу встановлювати заборонено. Тільки експрес-методне можна застосовувати при обстеженні донорів, вагітних, а також для контролюпісля лікування хворих на сифіліс.

Для діагностики сифілісу можна використовувати й інші методи:імуноферментний аналіз (ІФА) з реакцією мікропреципітації (РПМ) абореакцією пасивної гемаглютинації (РПГА) з РМП (у тому числі зарубіжниханалогів РМП - RPR або VDRL).

При проведенні клініко-серологічного контролю після специфічноголікування (для визначення ефективності терапії) допускається кількіснедослідження РМП (вивчення титру реакції в динаміці).

Імуноферментний аналіз (ІФА, Elisa). Принцип реакції полягає вз'єднанні сифілітичної антигену, сорбованої на поверхнітвердофазного носія, з антигеном випробуваної сироватки крові і виявленняспецифічного комплексу антиген-антитіло за допомогою антивидових імунноїсироватки, мічений ферментом. Чутливість і специфічність ІФАаналогічні РИФ.

Реакція пасивної гемаглютинації (РПГА). Макромодіфікацію цієї реакціїіменують ТРНА, мікромодіфікацію - МНА-ТР, автоматизований варіант-АМНА-
ТР. Працівники ЦНІКВІ Г.Ф. Тимченко, М.М. Басова, В.М. Бєднова розробиливітчизняний діагности-кум для РПГА з патогенних і культуральних блідихтрепонем. Встановлено високу чутливість і специфічність РПГА,особливо при пізніх формах сифілісу. Простота постановки, низька вартістьі висока чутливість РПГА дає можливість використовувати її в якостівідбіркової реакції на сифіліс. РПГА ставлять у якісному й кількісномуваріантах, існують макро-і мікромодіфікаціі.

IgM-серологія. В останні десятиліття широко вивчається динамікаутворення антитіл в організмі хворих на сифіліс до, в процесі і післязакінчення лікування. Це викликано тим, що у пацієнтів, повноцінно лікувалися ізприводу сифілісу, протягом тривалого часу залишаються позитивнірезультати специфічних серологічес-ких реакцій на сифіліс,. щоускладнює вирішення питання про лікування-сті хворих, а також постановкудіагнозу раннього вродженого сифілісу. Утруднена також диференціальнадіагностика рецидиву заболева-, ня та реінфекції. При вивченніантйтелообразовнія в організмі хворих на сифіліс було встановлено, щопершими після зараження виробляються спеціфіческіе.IgM, які виявляються вже надругому тижні після зараження і досягають максимальної концентрації вкрові на 6 - 9 тижні. Через 6 міс. після закінчення терапії у більшостіхворих у крові вони не визначаються. На четвертому тижні після інфіці -вання організм починає продукувати специфічні IgG. Цей видімуноглобулінів у найбільшій кількості визначається через 1-2 роки післязараження. Слід звернути увагу на те, що специфічні IgM перестаютьвироблятися при зникненні з організму антигену, а секреції IgGтриває клонами клітин пам'яті. Крім того великі молекули IgM НЕпроходять через плаценту від матері до плоду, у зв'язку з чим по Їх наявності удитини судять про його інфіцірова-ванні блідою трепонемою. З огляду на те, щоконцентрація в крові специфічних IgM закономірно знижується з плиномчасу, зростання титру цих антитіл може служити допоміжним ознакоюнаявності рецидиву захворювання або реінфекції. У 1977 р. була запропонована 19S
IgM-ТА-абс., Потім 19 IgM-TPHA. В основі цих тестів лежить розділення здопомогою гель-фільтрації досліджуваних сироваток крові на 19S IgM і 7S IgG івиявлення перших за допомогою іммунофлюресцентного методу і тестугемагглюцінаціі. У 1980 р. В. Шмідт описав реакцію гемад-сорбції натвердофазним носії IgM-SPHA, що об'єднала елементи постановки ІФА і
РПГА, а в 1983 р. Є. Ліндешмідт запропонував IgM-TP-ABS-Elisa. А. Люгер (1981)визначив, що для встановлення активності специфічного процесу в ЦНСважливо визначення IgM шляхомпостановки 19S IgM-SPHA.
Особлива увага звертається на сероконверсії при сифілісі у немовлят,матері яких отримували протівосіфілітіческое лікування. 'Діагноз вродженогосифілісу нерідко ставиться помилково у здорових новонароджених на підставівиявлення в них IgG-AT, які потрапляють в кров дитини через плацентарнийбар'єр від хворих на сифіліс матерів. Потрібно додаткове тестування
IgM-AT і використання комбінацій різних тестів для виключеннявродженого сифілісу у немовлят, народжених від яких лікували від сифілісуматерів, за наявності у перших позитивних серологічних реакцій, алевідсутності клінічних симптомів.
Реакція пасивної гемагтлютінаціі в серодіагностики сифілісу (РПГА) ввідміну від РИФ і ІФА відрізняється простотою методичної постановки,швидкістю отримання результатів і високою відтворюваністю. З огляду на ціякості РПГА повинна використовуватися як скринінг-тест при масовихобстеженнях на сифіліс. Принцип методу полягає в тому, що привзаємодії сироватки крові, що містить специфічні антитіла, зеритроцитами, сенсибілізованими блідою трепонемою, спостерігаєтьсяхарактерна їх аглютинація. Сенсибілізація еритроцитів може проводитисяантигенами патогенних і куль-туральних штамів блідих трепонем. РПГАє цінним діагностичним тестом на всіх стадіях сифілісу, особливочутлива при пізніх формах сифілісу.

ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ Сифіліс

Лікування хворих на сифіліс здійснюється відповідно 'зі спеціальноїінструкцією. Препарати, які призначаються для лікування хворих на сифіліс,називаються специфічними протівосіфілітіческімі засобами. Їх призначаютьпісля встановлення діагнозу та обов'язкового його підтвердження лабораторнимидослідженнями. Лікування рекомендується починати якомога швидше (при ранніхактивних формах сифілісу - у перші 24 год). Чим раніше розпочато лікування, тимсприятливіші прогноз і ефективніше результати лікування. Інструкцієюпередбачені наступні види лікування протівосіфілітіческімі препаратами.

1. Специфічне лікування хворих на сифіліс з підтвердженим діагнозом.

2. Превентивне лікування осіб, які перебували в тісному побутовому або статевомуконтакге з хворими на сифіліс, проводиться, якщо з моменту контакту пройшлоне більше 2 міс. Після закінчення 2 міс. превентивне лікування не проводиться, аця особа ставиться на щомісячний клініко-серологічний контроль впротягом 4 міс.

3. Профілактичне лікування з метою профілактики природженого 'сифілісупроводиться відносно вагітних, хворіли в минулому сифілісом, що отрималиповноцінну терапію, але не знятих з обліку, а також вагітних, якіотримали повноцінне протівосіфілітіческое лікування та зняті з обліку заприводу сифілісу. Новонародженим призначають лікування як профілактичний ввипадках, якщо вони народилися без клінічних і серологічних симптомівсифілісу від матерів, неповноцінно лікувалися, в минулому або не встиглиотримати повністю профілактичне лікування під час вагітності.

4. Пробне лікування (ex juvantibus) призначають особам, у яких клінічнакартина дозволяє підозрювати наявність пізніх третинних сифілітичнийуражень шкіри, кісток, суглобів, внутрішніх органів і нервової системи, алабораторні дослідження серологічні (КСР, РІБТ і РІФ) не можутьпідтвердити або відкинути такий діагноз, а клініка не дозволяє виключитиможливість сифілісу.

5. Хворі гонореєю з невиявленими джерелами зараження в разінеможливість встановити за ними диспансерне спостереження (особи безпевного місця проживання, роботи і ведуть аморальний спосіб життя іт. д.) підлягають превентивному протівосіфілітіческому лікування в умовахстаціонару. У тих випадках, коли госпіталізація цих хворих неє неможливою, превентивне лікування проводиться амбулаторно однимз дюрантних препаратів пеніциліну.

Допускається проведення так званого епідеміологічного лікування,що полягає в тому, що за наявності очевидних клінічних симптомівсифілісу, позитивною мікрореакціі преципітації і відповідногоепіданамнезу, лікування починають негайно, не чекаючи результатівсерологічних реакцій, що підтверджують діагноз.

За останні роки накопичений великий матеріал з оптимізації методівлікування хворих з різними стадіями та формами сифілісу. Основнийтенденцією в даний час є вдосконалення методів лікування зметою укорочення термінів тривалості його за всіма схемами. В основурозроблених методів покладено принцип підвищення разових і курсових дозантибіотиків при різних стадіях сифілісу в комплексі з неспецифічноїтерапією, а також метод лікування свіжого сифілісу, рекомендований ВООЗ, звикористанням імпортної бензатин-пеніциліну g і ін

Препарати для лікування сифілісу

Починаючи з 1943 р. і по теперішній час, пеніцилін та його солі єпрепаратами першого вибору для регулярного лікування хворих на сифіліс. (Ю.К.
Скрипкін та ін, 1975; К.К. Борисенко та ін, 1988; В.А. Аковбян, Л.Д.
Федорова, 1996; R. Т. Rolfs. 1993).

За більш ніж піввікову історію застосування пеніциліну чутливістьдо нього блідою тренонеми залишається як і раніше високою і немає скільки-небудьсерйозних доказати?? ьств, що свідчать про швидке настання їїзмін. Однак у пеніциліну є і певні недоліки, дояким перш за все слід віднести проблему лікування хворих з підвищеноючутливістю або непереносимістю антибіотика, хоча числозареєстрованих випадків анафілаксії при введення пеніциліну становитьвсього 0,4%. Пеніцилін в застосовуваних дозах не здатний проникати черезгематобіологіческіе бар'єри, що ускладнює його застосування в звичайнихконцентраціях для лікування хворих з пізніми формами сифілісу (включаючипізні рецидиви), особливо при ураженнях нервової системи івнутрішніх органів. У подібних випадках вдаються до введення або масивнихдоз пеніциліну або одночасно з пеніциліном призначають препаратиблокують його виведення нирками.

У зв'язку з цим, виникла необхідність створення резервних методівлікування, які, володіючи високою ефективністю, були б вільні віднедоліків, притаманних пеніциліну.
До теперішнього часу в якості резервних препаратів для лікування сифілісувизнані наступні антибіотики не пеніцилінового ряду: тетрациклін
(доксициклін), еритроміцин, азитромицин (сумамед),: цефтриаксон
(Рекомендації з лікування і профілактики сифілісу МЗ РФ, 1993; А.Л.
Машкіллейсон та ін, 1996; А.А. Кубанов, 1997).

тетрациклінові препарати ефективні при лікуванні раннього сифілісу, однакїх застосування обмежене у вагітних жінок через взаімодейсівія зембріональними кістковими тканинами, які стають більш крихкими.

Еритроміцин також досить ефективний при лікуванні первинного, івторинного сифілісу, однак, відомо гепатотоксична дію; цьогопрепарату. Це обмежує його застосування в осіб з патологією; 'печінки.
Азитроміцин (сумамед) став застосовуватися щодо недай-У але, відзначенайого ефективність при свіжих формах сифілісу, однак, для остаточногосудження потрібно накопичення клінічного досвіду. Слід згадати, що ніодин з перерахованих препаратів не ^ 'проникає через гематоенцефалічнийбар'єр, а прийом здійснюється, протягом тривалого періоду часу. Осьчому, пошук нових ре-; зервних методів лікування хворих на сифіліс всечас триває.
У 1982 р. відповідно до рекомендацій ВООЗ для лікування хворих на сифілісстали застосовувати деякі цефалоспорини, в тому числі. цефтизоксим іцефтріаксон. Підставою для цього були успішні досліди з лікуванняекспериментального сифілісу у кроликів, а також спостереження реакції
Герксгеймера у хворого гонореєю і, одночасно, прихованим сифілісом післявведення цефтриаксону. Важливою особливістю цефтриаксону єздатність проникати в тканини та порожнини організму, у тому числі вспинномозкової канал, за відсутності тератогенної дії. Все цеє достатньою підставою для використання цефтриаксону при лікуванніхворих на різні форми сифілісу, включаючи приховані і пізні, а такожураження нервової системи. З урахуванням нинішньої епідеміологічної ситуації ззахворюваністю в Росії, саме ці клінічні форми будуть превалюватив майбутньому в структурі захворюваності Люес.

38.16. СХЕМИ Лікування сифілісу

Інструкція з лікування і профілактики сифілісу містить ряд варіантів схемлікування хворих на сифіліс, з яких лікуючий лікар може вибрати найбільшсприятливий метод для даного хворого. До початку лікування необхідноуточнити у хворого переносимість пеніциліну в минулому. При гарнійпереносимості в історії хвороби робиться запис: «Вказівок нанепереносимість пеніциліну в анамнезі немає ». З метою профілактики можливихалергічних ускладнень рекомендується проводити шкірний тест напереносимість пеніциліну, а за 30 хв. до першої ін'єкції також передкожною ін'єкцією дюрантних препаратів (новокаїнова сіль пеніциліну,бензатин-бензілпені-ціллін та інші засоби) слід призначати за 1таблетці одного з антигістамінних засобів (діазолін, супрастин, димедрол,тавегіл, пі-Польфа, фенкарол та ін.) Лікування хворих на сифіліс дітей маєряд особливостей, що залежать від характеру інфекції (придбаний абовроджений сифіліс), стадії захворювання, віку та маси тіла дитини.

Превентивне лікування. Цей метод ефективний у відношенні осіб, що малистатевий або тісний побутовий контакт з хворими в ранніх стадіях сифілісу,якщо з моменту контакту пройшло не більше двох місяців. ;; Лікування проводятьамбулаторно Біцилін-1, Біцилін-3 або Бі-цілліном-5 в разових дозахвідповідно 1 200 000 ОД, 1 800 000 ОД або 1 500 000 ОД 2 рази на тиждень;на курс 4 ін'єкції.

Можна використовувати імпортний бензатіл-бензилпеніцилін (екстенціл-лин,ретерпен або ін). Достатньо однієї ін'єкції в дозі 2 400 000 ОД.

В умовах стаціонару для превентивного лікування можна застосовувати натрієвуабо калієву сіль пеніциліну по 400 000 ОД на ін'єкцію 8 разів на добу
(через 3 години) протягом 14 днів. Можливо також застосування новокаїновоїсолі пеніциліну але 600 000 ОД 2 рази на добу, також протягом 14 днів.
Особам, у яких з моменту контакту з хворим на сифіліс пройшло від 2 до 4міс., проводять двократно клініко-серологічне обстеження (здослідженням КСР, РІТ, РІФ) з інтервалом у 2 міс. Якщо з моменту контактупройшло більше 4 міс., показано одноразове клініко-серологічнеобстеження.
Превентивне лікування реципієнта, якому перелита кров хворогосифіліс, проводять за однією з методик, рекомендованих для лікування хворихпервинним серопозитивним (вторинним свіжим) сифілісом, якщо з моментутрансфузії пройшло не більше 3 міс. У випадках, якщо цей термін складає від 3до 6 міс., то реципієнт піддається клініко-серологічного контролю (зпостановкою КСР, РІТ, РІФ) двічі з інтервалом 2 міс. Якщо післяпереливання крові пройшло більше 6 міс., то реципієнт піддаєтьсяоднократному клініко-серологічного обстеження.

Нові методи лікування раннього сифілісу (тривалість не більше 2 років).
Проведене в Інституті антибіотиків (Москва) дослідження кінетики одногоз препаратів бензатин-бензилпеніциліну або бен-Козятин-пеніциліну G -екстенцілліна (Франція) і ретарпена (Австрія) встановило, що приодноразовому їх внутрішньом'язовому введення в дозі 2 400 000 ОД бактерициднаконцентрація в крові відносно блідою трепонеми зберігається протягом 23днів (для санації організму від блідої трепонеми необхідно всього 10 днів).
З огляду на ці дані, А.Л. Машкіллейсон, А.А. Кубанова, В.А. Аковбян, І.Я.
Шахтермейстер і Др., Вивчивши ефект екстенцілліна при лікуванні більш ніж 600хворих ранніми формами сифілісу, встановили його сильне протівосіфіліті-^чеський дію і визначили методику його застосування. При первинномусеронегативного сифілісі, досить однієї ін'єкції екстенціллі-., на в дозі
2 400 000 ОД. при первинному серопозитивним і вторічноад - сифілісі - 2ін'єкції по 2 400 000 ОД з інтервалом у 7 днів; хворим вториннимрецидивний сифіліс з масою тіла понад 85 кг і хворим раннім прихованимсифілісом - 3 ін'єкції екстенцілліна в дозі 2 400 000 ОД з інтервалами в 7днів. Перед введенням 2 400 000 ОД препарат розводять у 8 мл води дляін'єкцій (можна в 0,25% розчині 'новокаїну) і вводять внутрішньом'язоводвухмоментно (можна в обидві сідниці). За 20-30 хв. до ін'єкції хворому дають
1 таблетку антігіс-Таміно препарату.

Ефективність терапії препаратами бензатінпеніцілліна пояснюється нетільки тривалим збереженням трепонемоцидной концентрації в крові, а йзбереженням резервних можливостей нейтрофілів.

При непереносимості пеніциліну, а також при поєднанні сифілісу іурогенітального хламідіозу хороший терапевтичний ефект при ранніх формахсифілісу досягається призначенням всередину Сумамеду (азитромицин) протягом 10днів по 0,5 г на день (А. Л. Машкіллейсон, М. А. Гомберг, С. А. Кутін та ін) за
1 год до або через 2 години після їди.

При наявності у хворого змішаної хламідійної-сифілітичною інфекціїперший прийом Сумамеду становить 1 г; сумарна доза 5,5 г препарату.
Слід враховувати, що до сумамед, як і до інших антибіотиків, крімпеніциліну, бліда трепонема може бути стійка (в 1-1,5% випадків).

Роцефін (цефтріаксон) показав високу терапевтичну ефективність прилікуванні хворих свіжими формами сифілісу, яка полягає у вирішенніклінічних проявів, швидкої та стійкої не-гатіваціі серологічнихреакцій, відсутності серологічних і клінічних рецидивів. Оптимальноюметодикою лікування свіжих форм сифілісу є дозування в 0,5 г, що вводитьсявнутрішньом'язово через день протягом 10 днів (5 ін'єкцій) (А. А. Кубанов,
1997).

Для превентивного лікування еритроміцин, еріціклін, тетрациклін абоолететрин застосовують по 0,5 г 4 рази на добу, а Метациклин по 0,3 г,доксициклін по 0,1 г 3 рази на день протягом 14 днів. У хворих на первиннийсифілісом ці антибіотики в тих же дозах застосовують протягом 20 днів,при вторинному свіжому - 25 днів. У хворих вторинним рецидивних, раноприхованим сифілісом лікування резервними антибіотиками (еритроміцином,еріцікліном, олететрин і тетрацикліном) здійснюється в тих же добовихдозах протягом 40 днів. При пізньому прихованому сифілісі можливе сполученняцих антибіотиків і препаратів вісмуту. Не, рекомендується призначатипрепарати тетраціклі-нової групи дітям до 8 років, тому що ці коштивзаємодіють з-кістковою тканиною. Крім того, необхідно враховувати хіміко -фармаколо - ня особливості цих препаратів при прийомі їх всередину.
Еритроміцин слід приймати за півгодини до або через годину-півтори післяприйому їжі,, так як він руйнується в кислому середовищі шлункового соку.
Препарати тетрациклінової групи, особливо доксициклін, рекомендуєтьсяприймати під час або після їжі, бо вони можуть дратувати їли * зістую 'оболонку шлунково-кишкового тракту. Тетрациклін, олететрин не слідзапивати молоком або приймати одночасно з лікарськими засобами,знижувальними кислотність шлункового соку, оскільки при цьому утворюютьсянерозчинні комплекси із солями кальцію і магнію. Доксициклін на відміну відінших антибіотиків тетра-ціклінового ряду позбавлений цього недоліку. Він більшезручний ще й тому, що пролонгований ефект його дії дозволяєзбільшити нічна перерва в прийомі препарату. При лікуванні усімаантибіотиками тетрациклінового ряду рекомендується уникати тривалогоопромінення прямими сонячними променями з огляду на можливого проявуфотосенсібілізірующего побічної дії.