допплерівський вимірник швидкості кровотоку

1. Введення 2
1.1. Аналітичний огляд 3
2. Спеціальна частина 43
2.1. Розробка функціональної схеми вимірювача 43
2.2. Розробка принципової схеми вимірювача 48
2.3. Аналіз метрологічних характеристик 54
2.4. Розрахунок надійності 57
3. Технологічна частина 62
4. Економічна частина 68
5. Охорона праці та навколишнього середовища 74
6. Висновок 82
7. Література: 83
8. Додаток 84

Введення

У початком дипломного проекту перед розробником ставиться завдання довизначеного терміну виконати всі частини завдання та підготуватися до захистудипломного проекту перед комісією. Переді мною було поставлено завданнярозробки сучасного датчика вимірювання швидкості кровотоку на базііснуючих методів.

Перед вирішенням завдань проектування нових пристроїв, як і при вирішеннібудь-якої задачі підвищеної складності, необхідно розбити всю роботу напевну кількість етапів, визначити трудомісткість кожного з них,чітко визначити графік виконання кожної ділянки робіт, для кожної частинивизначити термін виконання та переходу до наступного етапу. Визначившись зпланом робіт потрібно ретельно вивчити історію розвитку техніки, методіввимірювання швидкості, пропозицій і рішень в тій галузі науки, в якувходить предмет проектування. Все це було мною зроблено і зроблено висновкипро доцільність застосування певних методів і конструкторськихрішень на різних етапах проектування.

В аналітичному огляді буде проведений аналіз існуючих аналогів,принципів їх дії, конструкторського пристрої та похибок. Напідставі огляду, в спеціальній частині буде запропоновано обраний спосіб,конструкція, необхідні розрахунки і математичні викладки, функціональнаі структурна схеми. У ній же буде зроблений розрахунок надійності та аналізпохибок для проектованого пристрою. В економічній частині буденаведено розрахунок доцільності впровадження проектованого приладу ввиробництво. У розділі «Безпека життєдіяльності» буде розрахований іусунений один із чинників заважає безпечної роботи з приладом. Утехнологічної частини будуть визначені технічні умови виробництваприладу, технологічні карти його налагодження і накреслено креслення конструкціїприладу або випробувального стенду для перевірки виробу на відповідністьтехнічним умовам. У висновку будуть зроблені висновки про виконануроботі.

1 Аналітичний огляд

1. Методи вимірювання швидкості кровотоку.

У вісімдесяті роки значний розвиток отримала клінічнадіагностика захворювань людини за допомогою введення в його організмрадіоізотопів в індикаторних кількостях. Візуалізація за допомогоюрадіоізотопів містить у собі ряд методів отримання зображення, що відображаютьрозподіл в організмі мічених радіонуклідами речовин. Ці речовининазиваються радиофармпрепарата (РФП) і призначені для спостереження іоцінки фізіологічних функцій окремих внутрішніх органів. Характеррозподілів РФП в організмі визначається способами його введення, а такожтакими факторами, як величина кровотоку обсягу циркулюючої крові інаявністю того чи іншого метаболічного процесу.

Перше застосування радіоізотопу для діагностики захворювань щитовидноїзалози відноситься до кінця 1930-хх рр.. Ранні розробки пристроїввізуалізації в 1950-х рр.. представляли собою сканери з двухкоординатніскануванням і сцинтиляціонні камери. У клінічній практиці обидва цихтипу пристроїв стали широко використовуватися до середини 1960-х рр.. Саме зцього періоду камера Енгера стає одним з основних технічнихзасобів візуалізації за допомогою ізотопів.

радіоізотопні зображення дозволяють отримувати цінну діагностичнуінформацію. У ядерної медицини в ті роки найбільш поширеним методомклінічної діагностики була статична ізотопна візуалізація вплощині, яка називається планарної сцинтиграфія. Планарних сцінтіграммиявляють собою двовимірні розподілу, а саме проекції тривимірногорозподілу активності ізотопів, що перебувають у полі зору детектора. Увідміну від рентгенографії, в якій точно відомо початкове і кінцевеположення кожного рентгенівського променя, при візуалізації радіоізотопногоджерела можна визначити положення лише реєструється (-випромінювання.

Одним з можливих перспективних застосувань ультразвуку в медичнійдіагностиці є доплерографія, тобто вимірювання швидкості крові вкровоносному посудині за допомогою ефекту Доплера. Сучасна апаратураобробки даних дозволяє визначити не тільки середньоквадратичнешвидкість в посудині, а й відносні амплітуди сигналів, що відповідаютьрізними швидкостями складових кровотоку. Це досягається за допомогоюобчислення спектру приймається доплерівського сигналу в реальному масштабічасу.

Перші повідомлення про застосування принципу Допплера для вимірювання швидкостікровотоку належать Satomura (1960), Franclin е.a. (1961).

У наступні кілька років ультразвукові допплерівський прилади булизначно вдосконалені. Застосування детектора напрямку кровотоку
(McLeod, 1968, Beker ea, 1969) значно розширило можливостідіагностики.

У 70-х роках був запропонований метод "спектрального аналізу"допплерівського сигналу, що дозволив кількісно оцінити ступінь стенозусонних артерій. У ці ж роки паралельно з розвитком постійно хвильовихдопплерівських систем впроваджуються системи з імпульсним випромінюванням. Поєднанняостанніх зі спектральним аналізом і ехоскопіей в "B" - режимі призвело достворення дуплексних систем.

1982 є точкою відліку для транскраніальної допплерографії.
Перші клінічні результати застосування цього методу були опубліковані
R. Aaslid саме цього року. Транскраніальна доплерографія, образнокажучи, "замкнула останній пролом" в діагностиці оклюзуючих поразокбрахіоцефальних артерій, дозволивши діагностувати інтракраніальнихураження, до цього часу вважалися недоступними для ультразвуковогодослідження.

В основі допплерографії лежить фізичний ефект Допплера, сутьякого полягає в зміні частоти посланих ультразвукових хвиль припереміщенні середовища, від якої вони відображаються, або при переміщенні джерелаультразвуку, або при одночасному переміщенні середовища та джерела (Рис 1.1).

У нашому випадку ультразвукові хвилі відбиваються від частинок крові, і цезміна напряму залежить від швидкості кровотоку.

Рис 1.1.

Схема ефекту Допплера.

У сучасних ультразвукових допплерівських системах використовується одиндатчик і для випромінювання, і для уловлювання відбитої хвильової енергії.
Принцип Допплера описує компонент вектора швидкості уздовж лініїспостереження. Цей компонент швидкості (або спостерігається швидкість) дорівнює:

Vo = V x cos a, де V - абсолютна швидкість кровотоку,

a - кут між вектором швидкості кровотоку і напрямом ультразвуковогопучка.

Оскільки спостерігається швидкість Vo залежить від кута a, то Vo = V (при a = 0
) І V> Vo у всіх інших випадках, коли 0

Інакше кажучи, швидкість, сприймається за принципом Допплера, нетотожна абсолютної швидкості кровотоку. Рівними величини абсолютної ісприймається за принципом Допплера швидкостей можуть бути тільки при a = 0.

У найбільш загальному вигляді ефект Допплера описується формулою:

Fd = 2 x Fo x Vo/c, (1)де Fd - допплерівський частота,

Fo-посилається частота,

c - швидкість поширення ультразвукових хвиль у середовищі (в даному випадку --крові).

Проте, з урахуванням залежності спостерігається швидкості від кута міждатчиком і напрямком руху крові, формула <1> набуваєостаточний вигляд:

Fd = 2 x Fo x V x cos a/c

Ріс1.2.

Вплив кута a на значення доплерівською швидкості.

2. Хвороби, що діагностуються за допомогою вимірювання швидкості кровотоку та варіанти методик обстеження.

Швидкість кровотоку, поряд з тиском крові, є основноюфізичною величиною, що характеризує стан системи кровообігу.
Можливість неінвазивної, об'єктивної та динамічної оцінки кровотоку посудинах малого калібру залишається однією з актуальних завдань сучасноїангіології і суміжних спеціальностей. Від її вирішення залежить успіх ранньоїдіагностики таких захворювань, як облітеруючий ендартеріїт,діабетична мікроангеопатія, синдром і хвороба Рейно. Не менш важливимаспектом проблеми ехолокації низькошвидкісних потоків крові ємоніторинг прохідності мікросудинних анастомозів при реімплантаціісегментів кінцівок, трансплантації тканинних клаптів і органів. Здопомогою високочастотного (ВЧ) ультразвукової допплерографії (УЗДГ)відкриваються перспективи у визначенні життєздатності тканин прикритичної ішемії, великих опіках і обмороженнях.

Порушення мозкового кровообігу є однією з основних причинсмертності населення розвинених країн. Ішемічна хвороба мозку запоширеності практично відповідає ішемічної хвороби серця іскладає близько 36% в структурі серцево-судинних захворювань. Особливемісце серед причин, що призводять до порушень мозкового кровообігу,займає патологічна звивистість сонних артерій. З одного боку, цепов'язане з її високою поширеністю в якості причини недостатностімозкового кровообігу, що поступається тільки поширеностіатеросклеротичного ураження каротидного артерій. З іншого боку, до сихпір немає єдиної думки про гемодинамічної значущості деформації соннихартерій і доцільність її хірургічної корекції.

Успішне попередження і ефективне лікування порушень мозковогокровообігу, обумовлених патологічною звивістю сонних артерій,атеросклеротичних уражень артерій, всіляких оклюзія і стенозів підчому залежить від діагностики параметрів кровотоку. Існуючі вданий час методи дослідження брахіоцефальних артерій і мозковогокровотоку, такі як дигітальну субтракційну ангіографія, комп'ютерно -томографічна ангіографія, магнітно-резонансна ангіографія, інвазивних і
(або) небезпечні для пацієнта, дорогі, дають в основному інформацію проморфологічних змінах і не дозволяють детально оцінити кількісніхарактеристики кровотоку

Використання транскраніальної допплерографії дозволило встановитинайважливіші закономірності порушень мозкової гемодинаміки приатеросклеротичних ураженнях сонних артерій. У той же час практичнонедослідженим залишається стан мозкової гемодинаміки при патологічноїзвитості каротидного артерій.

3. Анатомо-фізіологічні особливості системи брахіоцефальних артерій

Скорочення:

БА - стегнова артерія

БЦС - брахіоцефальних стовбур

ВПА - внутрішня клубова артерія

ГА - очноямкову артерія

ЗМА - задня мозкова артерія

ЗСА - задня сполучна артерія

ЗТА - задня тібіальная артерія

ЛА - променева артерія

НПА - зовнішня клубова артерія

НСА - зовнішня сонна артерія

АО - основна артерія

ОПА - загальна клубова артерія

ЗЗА - загальна сонна артерія

ПА - хребетна артерія

ПВА - поверхнева скронева артерія

ПКА - підключичної артерія

ПМА - передня мозкова артерія

ПСА - передня сполучна артерія

ПТА - передня тібіальная артерія

СМА - середня мозкова артерія

ТКД - транскраніальна доплерографія

УЗДГ - ультразвукова доплерографія

Від дуги аорти відходять три основних артеріальних стовбура - зліва загальнасонна і підключичної артерії, праворуч - короткий брахіоцефальних стовбур,який ділиться на праву підключичну і праву загальну сонну артерії. Обидвіхребетні артерії відходять від соіменних підключичних артерій, будучикордоном першого і другого сегментів ПКА. Загальна сонна артерія у верхньогокраю щитовидного хряща ділиться на зовнішню сонну артерію і внутрішнюсонну артерію (рис. 1.3).

Рис 1.3

Рентгеноанатомія брахіоцефальних гілок дуги аорти.

1 - дуга аорти, 2 - брахіоцефальних стовбур, 3 - права ПКА, 4 - ліва ПКА, 5 - права ЗЗА, 6 - ліва ЗЗА, 7 - права ВСА, 8 - ліва ВСА, 9 - права ПА, 10 - ліва ПА, 11 - права НСА, 12 - ліва НСА.

Зовнішня сонна артерія має короткий стовбур, ділячись на ряд гілок,що легко дозволяє відрізнити її від ВСА. Налічують дев'ять гілок НСА, рядз яких (термінальні гілки лицьовій, поверхневої скроневої іверхньощелепної артерій) анастомозуючих з кінцевими гілками очноямковуартерії (перше інтракраніальних гілку ВСА) (Рис 1.4).

Рис 1.4.

Схема очноямкову анастомозу.

1 - ЗЗА , 2 - НСА, 3 - лицьова артерія, 4 - ПВА, 5 - ГА, 6-очноямкову анастомоз.

Внутрішня сонна артерія до входу в порожнину черепа гілок не дає.
Безпосередньо після виходу з кавернозного синуса вона віддає першу гілкуочноямкову артерію, а потім ділиться на дві кінцеві гілки - переднюмозкову артерію і середню мозкову артерію (Рис 1.5).

Рис 1.5 інтракраніальних гілки ВСА.

1 - ЗЗА, 2 - ВСА, 3 - сифон ВСА , 4 - ПМА, 5 - СМА.

Обидві передні мозкові артерії відходять (частіше під прямим кутом) відпередній напівокружності внутрішньої сонної артерії в місці, що відповідаєзовнішньому краю перехреста зорових нервів. Ці артерії направляютьсявперед і всередину у подовжню щілину мозку над corpus сollosum. Діаметрпередніх мозкових артерій варіює від 1.5 до 2.5 мм. Число і хід вториннихгілок ПМА вельми варіабельні. Розрізняють від 6 до 8 вторинних гілокпередньої мозкової артерії. Коркові гілки передньої мозкової артеріїанастомозуючих на поверхні мозку з корковими гілками середньої і задньоїмозкових артерій.

Середня мозкова артерія є безпосереднім продовженням ВСА.
Діаметр СМА варіює від 1.9 до 3.2 мм. Пройшовши кілька міліметрів,середня мозкова артерія занурюється в бічну щілину. Протяжністьосновного стовбура СМА (I сегмент СМА) різна і становить від 5 до 30 мм.
Від першого сегменту СМА (MI) беруть початок центральні артерії, що йдуть докорі великих півкуль, від них відходять вторинні, третинні і т.д. гілки. Убасейні СМА можна спостерігати гілки до сьомого порядку. Число центральнихартерій, що становлять у сукупності MII сегмент СМА, коливається від 4 до
10. Артерії третього, четвертого і інших більш дрібних порядків складають
MIII cегмент СМА (рис. 1.5).

коркові гілки СМА широко анастомозуючих з корковими гілками ПМА ізадньої мозкової артерії (ЗМА).

стенозуючих поразки брахіоцефальних артерій в даний часзаймають друге місце за частотою летальних ускладнень. Відзначаєтьсязбільшення кількості хворих з атеросклеротичним поразкою внутрішніхсонних артерій (ВСА). Частота ішемічних інсультів у пацієнтів лікувалисяв даній категорії становить від 20 до 40%. У 40 - 50% хворих зстенозу ВСА гостре порушення мозкового кровообігу (ОНМК) виникаєбез будь-яких попередніх минущих порушень мозкового кровообігу
(R. H. Holdsworth et.al., 1995). Операцією вибору при стенозах ВСА єкаротидного ендартеректомія (КЕ). Однак в ранні терміни після КЕ відзначаютьсярозлади загальної та локальної гемодинаміки, зокрема, у виглядіпісляопераційної гіперперфузії і гіпертонії головного мозку, якастановить від 10 до 60% (ELBove et al., 1989; Towne JB et al., 1997). Узв'язку з цим необхідна інтраопераційна оцінка швидкості об'ємногокровотоку у ВСА з метою точності визначення інтенсивності кровотоку вданому артеріальному басейні.

Головний мозок - один з головних органів-мішеней при гіпертонічнійхвороби. Цереброваскулярні ускладнення багато в чому визначають долю хворихгіпертонічною хворобою, будучи найважливішою причиною стійкої втратипрацездатності та летального кінця.

Одним з основних показників перфузії головного мозку є швидкістьмозкового кровотоку, яка розраховується у мілілітрах за хвилину на 100 гречовини мозку. Швидкість мозкового кровотока в різних ділянках головногомозку неоднакова. Перш за все, це стосується розходжень між сірим і білимречовиною великих півкуль головного мозку: швидкості мозкового кровотоку вцих областях співвідносяться як 3,0-3,5:1. Міжпівкульна асиметрія мозковогокровотоку в спокої в нормі не виявляється. З віком швидкість мозковогокровотоку зменшується, що пояснюють атеросклеротичними змінамиартерій, що постачають кров'ю головний мозок, а також зниженням метаболічнихпотреб головного мозку в процесі старіння.

За допомогою різних методів були визначені основні параметримозкового кровообігу у людини. За даними літератури, загальний мозковийкровотік коливається в середньому від 614 до 1236 мл/хв. Для головного мозку,висить в середньому 1400 г, загальний мозковий кровообіг складає в середньому 756
98 мл/хв. У розрахунку на 100 г речовини швидкість мозкового кровотоку вспокої, за даними різних дослідників, коливається від 40 до 60 мл/хв (W.
Powers, 1992; M. Reivich, 1971).

Швидкість мозкового кровотоку знаходиться в прямій залежності відвеличини перфузионного тиску і обернено пропорційна опорумозкових судин. При зниженні регіонарного мозкового кровотоку додеякого критичного рівня виникає ішемія головного мозку з виходом унекроз. Цей критичний рівень неоднаковий для різних ділянокголовного мозку. У клінічних дослідженнях показано, що в людиникритична швидкість мозкового кровотоку, при якій з'являєтьсяневрологічна симптоматика, становить для сірої речовини 15-29 мл/хв,тобто приблизно 30-40% від норми. M. Reivich (1971 р.) наводить більш високізначення критичного рівня мозкового кровотоку. За його спостереженнями,симптоми і ознаки ішемії головного мозку з'являються при зниженні середньогосистемного артеріального тиску до 30 мм рт.ст., коли швидкість мозкового кровотокускладає близько 30 мл/хв на 100 г речовини або близько 60% від норми. S.
Strandgaard (1976 р.) спостерігав початкові ознаки ішемії головного мозку ухворих з нормальним АТ при зниженні середнього системного артеріального тиску до 43 8 ммрт.ст.

4. Методика проведення ультразвукової допплерографії

Схема проведення ДОППЛЄРОГРАФІЧНІ дослідження

використовуються датчики: 4 або 8 МГц в постоянноволновом режимі.

Досліджуваний знаходиться в положенні лежачи на спині. Голова відкинутатрохи назад так, щоб були легко доступні для пальпації загальні сонніартерії. Дистальний кінець датчика встановлюється в медіальний куточниці так, щоб ультразвуковий пучок був направлений в проекціюперехреста зорових нервів. Легкими рухами проксимального кінцядатчика досягається максимальний стійкий сигнал.

У нормі кровоток у надблоковой артерії направлений до Покрови черепа
(антеградний кровоток), тобто назустріч вектору ультразвукового пучка зреєстрацією допплерограмми вище ізолінії (Рис 1.6).

Рис 1.6 Допплерограмма надблоковой артерії.

У той же час, антеградний кровотік може мати місце і приколлатеральное перетоку через передні відділи віллізіева кола (наприклад,при оклюзії ВСА). Тому, в додатку до фонового дослідженням,проводяться компресійні проби в наступному порядку:

. гомолатеральная загальна сонна артерія,

. контралатеральной загальна сонна артерія,

. гілки зовнішньої сонної артерії з боку дослідження,

. гілки зовнішньої сонної артерії з контралатеральной боку.

У нормі компресія соіменной загальної сонної артерії призводить до редукціїкровотоку в надблоковой артерії, що вказує на прохідність внутрішньоїсонної артерії (Рис 1.7).

Компресія гілок зовнішньої сонної артерії (поверхневої скроневоїартерії - у Козелков вушної раковини, лицьовій-у кута нижньої щелепи,верхньощелепної-в "собачій ямці" у нижнього краю орбіти) у нормі приводитьдо збільшення кровотоку в надблоковой артерії або реакція на компресіювідсутня.

Рис 1.7. Допплерограмма надблоковой артерії з компресією гомолатеральной ЗЗА.

Нормальні показники

Наводячи в цьому розділі нормальні показники періорбітальнийдопплерографії, слід зазначити, що вони розроблені на підставі вивченнявеликих груп клінічно здорових пацієнтів.

Наведені в табл. 1 показники норми вірні для допплерівських системтипу "Біомед" (Росія) і моделей фірми EME/Nicolete (Німеччина-США).

При використанні на інші моделі необхідна попередня розробканормальних показників періорбітальний допплерографії для конкретногоприладу.

б. Каротидного доплерографія

використовуються датчики: 4 МГц в постоянноволновом або імпульсномурежимах.

Суть методу полягає у вивченні спектральних характеристикдопплерівського сигналу при безпосередній локації сонних артерій.
Отримана в реальному масштабі часу Спектрограма складається з точокрізного кольору, сукупність яких дає спектр швидкостей в поперечномуперетині артерії за час серцевого циклу. Положення даного пункту повідношенню до осі ординат (шкала частот) відповідає певній лінійноїшвидкості кровотоку (виражається у відповідності з принципом Допплера в КГц),а її колір - питомою вагою даної частоти в спектрі (при максимальнійінтенсивності точка забарвлюється в червоний, при мінімальній - у синійкольору).

Спектрограми ВСА і НСА розрізняються за формою: Спектрограма НСА маєгострий систолічний пік і низьку діастолічну складову, аСпектрограма ВСА - широкий систолічний пік і значно більш високудіастолічну складову (Рис 1.8).

Рис 1.8 Допплерограмми ВСА та НСА.

У сумнівних випадках спектрограми ВСА і НСА диференціюються здопомогою проби D. Russel. Суть її полягає в тому, що під час локації артерійв області біфуркації ЗЗА проводяться дуже короткочасна повторнакомпресія поверхневої скроневої артерії (ПВА) перед Козелков вуха
(фактично, дослідник завдає короткі удари вказівним пальцемвільної руки в область проекції ПВА, сила яких повинна бутидостатньою, щоб викликати компресію ПВА). Якщо лоціруется НСА, то наспектрограмі з'являються невеликі додаткові систолічний "пічкі",оскільки компресія ПВА в систолу вимикає частина кровотоку з НСА,яка повертається до неї під час діастоли (Рис 1.9).

Рис 1.9 Допплерограмма НСА з пробою Russel.

Проведення цієї проби при локації ВСА не призводить до появидодаткових систолічним "пічков", що є диференціальнимознакою.

Метод оцінки ступеня стенозу при каротидного допплерографії заснований нате, що за умови нерозривності потоку (кровоносна система людинивідповідає цій умові) маса крові, що протікає через поперечний перерізсудини (ЗЗА або ВСА), є величиною постійною. Отже, звуження
ВСА в певному сегменті має викликати збільшення швидкості кровотоку вцьому сегменті, причому, очевидно, що чим більше звуження, тим більшашвидкість кровотоку буде реєструватися.

У постстенотіческом сегменті швидкість кровотоку різко сповільнюється, тоє упорядкований ламінарний тип кровотоку стає нерегулярним
(турбулентним) (Рис 1.10).

Рис 1.10 Співвідношення типів потоку і швидкостей при локальному звуження сонної артерії.

Діагностичні критерії каротидного допплерографії засновані на цихгемодинамічних особливості.

Математична обробка спектрограми дає цілий ряд додатковихдіагностичних критеріїв, цінність яких різна. До них відносяться:

Smax - максимальна систолічна амплітуда, що відображає найбільшусистолічний швидкість кровотоку в точці локації.

Smax є основним критерієм при каротидного допплерографії. Їїзбільшення більше нормальних значень свідчить про наявність стенозу взоні локації артерії.

Dmax - максимальний діастолічний пік, що відображає максимальнудіастолічну швидкість в даній точці.

Збільшення цього показника більше нормальних величин свідчитьпро наявність стенозу, а зниження - про збільшення циркуляторної опорув басейні лоціруемой артерії.

SB (spectrum broadening) або індекс спектрального розширенняхарактеризує ступінь турбулентності кровотоку в місці локації.

Цей індекс розраховується за формулою:

SB = (Smax-A)/Smax, де A - швидкість максимальної інтенсивності потоку.

При домінуванні низькі швидкості кровотоку, що характерно длятурбулентного потоку, індекс SB збільшується вище нормальних величин.

PI - індекс пульсації, що характеризує циркуляторні опір убасейні лоціруемой артерії і розраховується за формулою:

PI = (Smax - Dmax)/M, де M - середня швидкість кровотоку в точці локації.

Зменшення максимальної діастолічної швидкості або середньої швидкостікровотоку призводить до збільшення цього показника, вказуючи на підвищенняциркуляторної опору.

IR (індекс Пурселл) - індекс циркуляторної опору.

Розраховується за формулою:

IR = (Smax-Dmax)/Smax.

Збільшення цього індексу також вказує на підвищення циркуляторноїопору, а його зниження на зниження периферичного опору вбасейні лоціруемой артерії.

Обстеження хворих проводиться лежачи на спині, так, щоб голова булазлегка повернута в сторону, протилежну лоціруемим артеріях. На кожнійстороні проводиться локація принаймні в трьох точках: у нижнього краюківательной м'язи (ЗЗА), у верхнього краю щитовидного хряща (проксимальнийсегмент ВСА) і біля кута нижньої щелепи (дистальний сегмент ВСА).

Нормальні показники

Таблиця 2
| Артерія | Smax | Dmax | SB | PI | IR |
| ЗЗА | 1