Цей файл взят из коллекции Medinfo http://www.doktor.ru/medinfo http://medinfo.home.ml.org

E-mail: [email protected] or [email protected] or [email protected]

FidoNet 2:5030/434 Andrey Novicov

Пишемо реферати на замовлення - e-mail: [email protected]

У Medinfo для вас найбільша російська колекція медичних рефератів, історій хвороби, літератури, навчальних програм, тестів.

Заходьте на http://www.doktor.ru - Російський медичний сервер для всіх!

Анаеробна інфекція в хірургії

План

1. Історична довідка

2. Відомості по етіології і патогенезу

3. Клінічні дані

4. Діагностика (бактеріологічна, ГЖХ)

5. Лікування

6. Висновок

У 1952р Амбруаз Паре вперше описав анаеробну інфекцію, назвавши її госпітальної гангреною. У вітчизняній літературі

М. І. Пирогов докладно описав її клінічну картину. Синоніма-ми терміну "анаеробна інфекція 'є: газова гангрена, ана-еробная гангрена, госпітальна гангрена, блакитна або бронзова рожа, антонов вогонь і т.д. До речі відомий літературний герой

Базаров, судячи з опису помер саме від анаеробної гангрени. За останніми дослідженнями, опублікованими в журналі "Клінічна хірургія 'за 1987 р. 1 смерть А. С. Пушкіна також наступила від га-зовой інфекції в результаті вогнепального поранення з роздроблений-ням правої клубової і крижової кісток і пошкодженням біль-шого масиву м'язів.

анаеробів та їх асоціацій з аеробами належить, за сучас-менним уявленнями, одне з провідних місць в інфекційній патології людини. Ще недавно однією з найбільш актуальних проб-лем вважалося боротьба зі стафілококом. Згодом було виявлна роль грамнегативною умовно-патогенної мікрофлори. Нагноєння, що викликаються анаеробно-аеробної мікрофлорою вимагають дещо інших підходів. Суворі анаероби невловимі звичайними бактеріологи-тичними методами, лікарі мало з ними знайомі. Без урахування анаеро-бов, етіологічна діагностика стає неточною, перекручену, виникає велика група нерегістріруемих інфекцій. Так, без урахування посіву матеріалу з ран на спеціальні середовища в основному висівається золотистий стафілокок/близько 70% /, тоді як істин-ва його частота близько 4%.

Більш століття з чвертю пройшло з тих пір, коли Луї Пастер опублікував матеріали, присвячені вивченню анаеробних мікроор-ганізмов. Виникла в кінці Х1Х ст. клінічна мікробіологія ро-ділась як мікробіологія аеробів і анаеробів в рівній мірі. На початку ХХ ст. захворювання, що викликаються анаеробами виділилися в са-мостоятельний розділ, в який входили 3 групи хвороб. Найбільшу з них складали 'банальні' гнійно-гнильні процес-си. 2-ї групи за особливостями збудників та клініки представ-Лялі правець і ботулізм. 3-я група об'єднувала клострідіальние

/газові/гангрени м'яких тканин, які потім протягом багатьох десятиліть поступово і стали в поданні лікарів головною формою анаеробних поразок. А величезний досвід 1 і

2 Світових воєн, закріпив це, загалом-то помилкове положення.

Зараз при обговоренні анаеробних інфекцій в уяві вра-чий живиться нині діючими підручниками та посібниками, віз-ника газова гангрена, яка викликається анаеробними грамположітель-ними паличками: клострідіум перфрінгенс, клострідіум едематіенс, клострідіум септікум, клострідіум спорогенес та ін Цією клострі-діальной інфекції приписується крайня тяжкість перебігу, обшир-ність некротичних змін, газоутворення і висока леталь-ність.

Насправді ж клостридії складають лише невелику частину зустрічаються у людини анаеробів/близько 5% /. У той же час існує набагато більш значна група пато-генних для людини анаеробів, які не утворюють спор. Серед них, найбільше клінічне значення мають представники родів

Bacteroides, Fusobacterium (грамнегативні палички), Peptococ-cus & Peptostreptococcus (грампозитивні коки), Enterobacte-rium, Vellonella, Actinomyces (грампозитивні палички) та ін

викликаються ними захворювання часто називають неклострідіальнимі анаеробними інфекціями. Необхідно відразу сказати, що хворі з цими інфекціями не є рідкістю і часто не володіють якою

-небудь клінічної унікальністю. Вони являють собою більшу частину повсякденних хірургічних інфекцій і можуть характеризу-тися переважно місцевими проявами і доброкаческтвен-ним перебігом або мати клініку важких процесів з неблагопрі-ятним прогнозом.

Роль анаеробів у виникненні широкого спектру хірургічес-ких інфекцій поки мало порушена вітчизняної літературою. Це об'яснется труднощами роботи з анаеробами. Досвід показує, що основна маса інфекцій, що протікають за участю анаеробів НЕ б-кість мономікробной. Найчастіше вони викликаються поєднанням анаеро-бов з аеробами. Перевага анаеробної мікрофлори стає цілком зрозумілим, якщо згадати, що мікроорганізми належать до найдавніших живих істот і з'явилися вони ще в ті часи, коли атмосфера Землі була позбавлена кисню. Тому анаеробний метаболізм довгий час був єдино можливим. Більшість мікроорганізмів є факультативними і помірно облігатними анаеробами.

ПОШИРЕНІСТЬ Патогенні Анаероби

Анаеробні мікроорганізми становлять абсолютну більшість нормальної мікрофлори людського тіла. Шкіра заселена анаеро-бамі в десятки разів більше ніж аеробами. Головне місце проживання анаеробів - травний тракт, де немає стерильних відділів.

Флора в роті на 99% складається з анаеробів, що близько до товстій кишці. Товста ж кишка - основне місце проживання анаеробів внаслідок відсутності кисню і дуже низького окислювач-но-відбудовного потенціалу/-250 мВ /. Зміст кишечника на 20-405 складається з мікроорганізмів. З них 975 строгі анаеро-б. Частка кишкової палички складає, всупереч общераспространен-ному думку всього 0,1-0,45.

ПАТОГЕНЕЗ ІНФЕКЦІЙ

В якості головних умов для життя неспорових анаеробів необхідні: 1. Негативний окислювально-відновлювальний по-тенціал середовища/Цей потенціал, або редокс-потенціал обумовлюючи-ет або становить суму всіх окислювально-відновних про-процесів, реакцій що мають місце в даній тканини, середа. Він істотно знижується в присутності крові, звідси зрозуміло що наявність крові в черевній порожнині, при наявності інфекції є дуже небезпечним фактором. 2. Безкисневим атмосфера. 3. Наявність факторів росту. Наприклад, при цукровому діабеті, РО2 в м'яких тканинах на 405 нижче норми. Окисно-відновний потен-соціал здорових тканин становить близько + 150 мВ, тоді як у мертвих тканинах і абсцесах він становить близько - 150 мВ. Крім того аероби протегують анаеробів/сприяють створенню безкисневим середовища /.

ФАКТОРИ Патогенність

1. Специфічні токсичні речовини. 2. Ферменти 3. Анти-гени. Гепаріназа анаеробів сприяє виникненню тромбофле-бітів. Капсула анаеробів різко збільшує їх вірулентність і навіть виводить на 1-е місце в асоціаціях. Мають свої характерні риси фактори хвороботворності. Викликаються ними захворювання обла-дають поруч патогенетичних особливостей.

ДОЛЯ Анаероби У мікробного пейзажу ХІРУРГІЧНИХ

ІНФЕКЦІЙ

Найбільша питома вага анаеробних інфекцій у тих областях де найчастіше зустрічаються анаероби . Це: 1. Хірургія шлунково-кишечнику-ного тракту 2. Щелепно-лицьова хірургія. 3. Нейрохірургія 4.

ЛОР захворювання 5. Гінекологія 6. Інфекції м'яких тканин.

Для прикладу: абсцеси мозку-анаероби в 60%, флегмони шиї в

100%. Аспіраційні пневмонії - 93%. Абсцеси легені - 100%.

Гнійники в черевної порожнини - 90% Аппендікулярний перитоніт -

96%. Гінекологічні інфекції - 100% Абсцеси м'яких тканин - 60

%.

КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ анаеробної інфекції

Незалежно від локалізації осередку є загальні і вельми характерні клінічні особливості інфекційних процесів, про-тека з участю анаеробів. Багато клінічні особливості даного виду інфекції пояснюються особливостями метаболізму ана-еробов, а саме - гнильним характером ураження, газоутворюючих-ристанням. Відомо, що гниття - процес анаеробного окислення тканинного субстрату.

Самий постійний симптом: неприємний, гнильний запах екс-судата. Він був відомий ще наприкінці Х1Х ст. але в результаті про-що вийшла з роками зсуву клінічної мікробіології в аеробну бік, цей симптом стали приписувати кишкової палички. Насправді, не всі анаероби утворюють неприємно пахнуть речовини і відсутність цієї ознаки ще не дозволяє абсолютно відкидати наявність анаеробів. З іншого боку сморід завжди вказує на його анаеробне походження.

2-й ознака анаеробного поразки - його гнильний характер.

Вогнища ураження містять мертві тканини сірого, сіро-зеленого кольору. 3-й ознака - колір ексудату - сіро-зелений, коричневий.

Забарвлення неоднорідна, містить крапельки жиру. Гній рідкий, неред-ко дифузно-насичуючі запалені тканини. Тоді як при АЕ-робном нагноєнні гній густий, колір однорідний, темно-жовтий, за-паху Нет.Я/пус Бонум ет лаудабіле/Необхідно відзначити, що відмінні ознаки тих чи інших інфекцій більш виразно проявляються на ранніх стадіях захворювання.

4-й ознака - газоутворення. Внаслідок того, що при ана-еробном метаболізмі виділяються погано розчинні у воді водень, азот і метан. Газоутворення може бути в 3-х варіантах: а/емфізема м'яких тканин - крепітація. Цей сітмптом не частий. б/рентгенологічно визначається рівень на кордоні газ-рідина в гнійник.

Більшість анаеробних інфекцій ендогенних, звідси випливає їх клінічна особливість - близькість до місць природного проживання анаеробів - ж.к.т., в.д.п ., статеві органи. Зазвичай уда-ється простежити не тільки близькість вогнищ до слизових оболонок, але і пошкодження цих оболонок.

Типово, також виникнення змішаних інфекцій в місцях укусів жітвотних і людини, а також на кисті після удару по зу-бам.

Анаеробні інфекції необхідно підозрювати в тих випадках, коли не вдається виділити збудника за звичайною методикою або коли кількість виділених бактерій не відповідає мабуть під мікроскопом.

Якщо ж у хворого є два або більше описаних призна-ков, то участь анаеробів в процесі не повинно ставитися під сумнів. Бактеріологічні дані лише уточнюють склад возбу-уря. Необхідно відзначити ще одну важливу обстоятельсьво.

Близькість вогнищ інфекції до слизових оболонок робить їх приховані-ми. Тому зовнішні прояви хвороби часто не відповідають об-шірності поразки в глибині і загальних ознак захворювання.

Клінічно анаеробна флегмона м'яких тканин - це флегмона, тяжкість і протягом якої в значній мірі залежить від об'єк-ема уражених тканин. Інфекція може переважно локалізують-тися в 1. підшкірній клітковині, 2. фасції, 3. м'язах, 4. пора-жати ці структури одночасно.

При ураженні підшкірної клітковини шкіра над цією зоною зазвичай мало змінена. Має місце її щільний набряк і гіперемія без чіт-кого відмежування. Порівняно невелика зміна шкіри не від-ражает справжній обсяг ураження підлягають тканин. Патологічес-кий процес може поширюватися далеко за межі первинного вогнища. Жирова клітковина представляється вогнищами розплавлення се-ро-брудного кольору, ексудат бурий, часто з неприємним запахом, вільно стікає в рану. Наявність щільною інфільтрації подкож-ної клітковини і ділянки потемніння або некрозу шкіри, внаслідок тромбозу дрібних судин свідчить про перехід процесу в фасцію. Присутність в рані розплавлених, сіро-брудних ділянок некротичних змін фасції, бурого ексудату дозволяє вва-тать діагноз неклострідіальной інфекції безсумнівним. Можливо поєднане ураження підшкірної клітковини, фасцій і м'язів. При цьому часто процес виходить далеко за межі первинного вогнища.

М'язи тьмяні, варені, просочені серозно-геморагічним екссу-датом.

Дана форма неклострідіальной інфекції істотна відмінність-етсяот клострідіального міонекроза, коли має місце гостре на-чало, виражена токсемії, газ в тканинах, болю в ураженій зоні.

М'язи при цьому набряклі, тьмяні, розпадаються при доторкається, знекровлені. Убогий коричневий ексудат з неприємним запа-хом. Підшкірна клітковина старадает мало. Некроз шкіри, як пра-вило, не буває. Слід підкреслити, що за наявності неклострі-діальной ранової інфекції, майже завжди має місце виражене і поєднане ураження шкіри, підшкірної клітковини, фасцій і м'язів.

При процесі, обмеженим тільки областю рани, загальні приз-НАКи захворювання звичайно мало виражені. Загальна слабкість, іноді біль у ділянці рани, субфебрилитет. Однак у багатьох випадках анаеробна неклострідіальная інфекція протікає гостро і досить швидко поширюється. У цьому випадку має місце виражена інтоксикація.

Морфологічна диференціальна діагностика клострідіальной і неклострідіальной інфекції грунтується на відсутності при пос-Ледней газових бульбашок, меншою мірою вираженості некротічес-кого міозиту та переважання серозно-лейкоцитарної інфекції під-шкірної клітковини. Наявність при цьому численних мікроабсцеси свідчить про приєднання аеробної інфекції. При клострі-діальной анаеробної інфекції має місце пригнічення лейкоцитарної реакції, частина ПЯЛ знаходиться в стані дестукціі. Воспалітель-ний процес носить пролонгований характер, фази нагноєння і очищення значно затягнуті. Формування грануляцій уповільнювався-ється.

Анаеробні і змішані інфекції м'яких тканин розвиваються різними шляхами. Разом з тим, у деяких випадках, индив-дуальні клініко-етіологічні відмінності між ними стираються і багато для лікаря виявляється втраченим. Тому виявляється безліч зв'язків між анаеробної інфекцією, гнильної інфекційного їй і іншими нагноєння.

Діагностика та лікування цих потенційно смертельних захв-ваний часто запізнюється через обмангчівих початкових проявів.

Клінічна строкатість хірургічних інфекцій вимагає уніфікує-ного підходу в ранньому періоді діагностики та лікування. З огляду на те, що для виділення та ідентифікації неклострідіальной мік-рофлори при посіві слизу дослідженні потрібно спеці-ве устаткування і термін 3-5 діб у повсякденній хірургічній практиці для підтвердження діагнозу доцільно орієнтувати-ся на результати 1/мікроскопії мазка пофарбованого по граму і 2/газорідинної хроматографію/ГЖХ /. Ці результати можна полу-чить в середньому протягом 1 години.

При діагностиці грамнегативних анаеробів збіг ре-зультатів нативного мікроскопії мазка з результатами бак.посевов відзначено в 71% спостережень. При цьому практично виключена мож-ливість отримання даних про наявність анаеробних коків, тому що їх морфологія ідентична морфології анаеробних коків. При бак.ісс-ледованіі, анаеробні мікроорганізми виявлені у 82% хворих при наявності клінічних даних, що свідчить про високий ступінь кореляції клінічних і бактеріологічних даних.

Гостра хірургічна інфекція м'яких тканин за участю нек-лострідіальних анаеробів має в основному полімікробні етіоло-енергію. Що стосується самих неспороутворюючих анаеробів, то майже у половини хворих виявлено 2-3 різних виду цих бактерій.

При наявності асоціації анаеробів і анаеробів для Встановлено-вання провідної ролі міроорганізмов, необхідне проведення кількісних-ських досліджень і додаткових досліджень .

газорідинної хроматографії

В останні роки встановлено, що анаеробні мікроорганізми в процесі метаболізму продукують в середу зростання або в патологи-но змінені тканини летючі жирні кислоти - пропіонова, масляну, ізомаслянную, валеріанову , ізоввалеріановую та ін, у той час як аерробние мікроорганізми подібних з'єднань не про-роззують. Зазначені леткі метаболіти можуть бути виявлені з по-міццю ГЖХ протягом 1 години дозволяє отримати відповідь про наявність анаеробів. Метод дозволяє судити не тільки про присутність анае-робов, а й про їх метаболічної активності і, слелдовательно, про реальний участю анаеробів в патологічному процесі.

ВИДІЛЕННЯ Анаероби В ЛАБОРАТОРІЇ

Найбільш прийнятний зараз метод у клініці - це вирощування анаеробів в анаеростатах. Необхідно дотримання 2-х вимог:

1/Виключити випадкове забруднення;

2/Запобігти втрату збудника з моменту взяття матері-ала.

Простіше захистити анаеробів від дії кисню при транспор-тіровке матеріалу в одноразових шприцах, але краще - у спеціаль-них завальцованних флаконах, типу пеніциліновий. Матеріал у пляшечку поміщається при проколі. У флаконі - транспортна сре-да або без неї, але обов'язкове заповнення безкисневому сумішшю, що складається на 80% з азоту, на 10% з водню і на 10% з вуглекислого газу, можна використовувати один азот.

Л Е Ч Е Н Н Я

При лікуванні хворих з анаеробної інфекцією, як ніколи під-ходить вислів: "Будучи стриманим у виборі хворих для ан-тібактеріальной хіміотерапії треба бути щедрим при призначенні доз".

Хірургічне втручання та інтенсивна терапія з целенап-равленним використанням антибіотиків - основа лікування хворих з анаеробної інфекцією. Більшість авторів вважає, що при ус-тановленіі клінічного діагнозу "анаеробна інфекція" - опера-ція показана в терміновому порядку. У публікаціях відсутні дані про єдиний, уніфікованому метод хірургічного лікування.

На думку інституту хірургії ім.Вішневского, установи, що має мабуть найбільший досвід в лікуванні таких больнгих, вирішальним фактором є термінове оперативне втручання. < p> Його треба виконувати при першій підозрі на неклострідіальную інфекцію не чекаючи результатів повного бактеріального дослі-вання. Відкладати втручання в очікуванні дії Антіб-тіковнедопустімо. Це неминуче призведе до швидкого поширеною-ненію інфекції і неминучого погіршення стану хворого і збільшення обсягу і ризику оперативного втручання.

При традиційному "клострідіальном" розумінні анаеробної ін-інфекції в якості оперативного допомоги застосовують лампасние раз-рези.Етот метод має обмежене право на існування і име-ет суто допоміжне значення. Принципово хірург повинен прагнути до радикальної обробці вогнища, що полягає по воз-можності в отриманні чистої рани. Паліативні операції, закінчувати-Чіван отриманням гнійної рани, найменш сприятливі.

При неклострідіальной інфекції м'яких тканин операція відбутися у-ит з радикальної хірургічної обробки рани з видаленням всіх нежиттєздатних тканин. Під час оперативного втручання не-необхідно провести широке розсічення шкіри, починаючи від кордону зміненої її забарвлення, а також тканин всієї ураженої зони з повним видаленням патологічно зміненої підшкірної клітковини, фасції, м'язи не побоюючись виникнення великої ранової поверх-ності. Важливо зупинити прогресування інфекції і врятувати життя больного.Кожние клапті по краях операційної рани необхідно широко розгорнути, укласти на стерильні валики з марлі і під-шити окремими швамік прилеглих ділянках неураженої шкіри.

Це забезпечує найкращу аерацію рани і візуальний контроль за перебігом ранового процесу. При такому веденні рани в послеопера-Ціон періоді легко виявити, що залишилися неудаленнимі у вре-мя втручання ділянки уражених тканин, які відразу ж необ-хідно видалити. Неповне видалення нежиттєздатних тканин призводить до прогресування захворювання. Хірург повинен руководс-твоваться принципом радикального висічення всіх уражених тка-ній, що є єдиним шляхом до порятунку життя хворого, не побоюючись освіти після операції великої ранової поверх-ності. При ураженні всієї товщі м'язів - необхідно ставити питання про їх висічення. При ураженні кінцівок - про їх ампутації.

При великих глибоких ранах з наявністю затекло, рекомендується використовувати осмотично активні мазі, до переходу ранового процесу під П фазу. Надалі, при позитивній динаміці те-чення ранового процесу/зазвичай 8-11 добу доцільно за-вати рану шляхом накладання ранніх вторинних швів з проточним дере-вання або виконувати пластику м'якими тканинами або аутодермопластики вільним сітчастим клаптем.

Обов'язковою компонентів лікування є антибактеріальна терапія. Ідеальним умовою для проведення спрямованої АБ - те-рапіісчітается знання збудника і його чутливість до про-тівомікробним засобів і створення в осередку інфекції терапевти-чеський концентрації препарату під лабораторним контролем. Однак на практиці це далеко не завжди можливо. Складним є ви-ділення і ідентіцікація анаеробів, але ще складніше визначення їх чутливості до антибіотиків. Остання зараз під силу ньому-ногім добре оснащеним установам. Тому клініцистам необ-обхідно орієнтуватися на опубліковані літературні дані. До того ж не слід забувати, що інфекції за участю анаеробів бувають звичайно полімікробні і вимагають одночасного призначення ніс-кох антибактеріальних препаратів. Призначаються вони найчастіше в екстреному порядку, в максимальних дозах і в/в.

У літературі широко утвердилася думка про те, що одним з найбільш активних і що володіє широким спектром дії на ана-ероби амнтібіотіком є кліндаміцин/далі С /. Тому він рекомендується для емпіричного застосування при анаеробних інфек-ціях. Але, враховуючи, що більшість таких інфекцій змішані, те-рапія зазвичай проводиться кількома препаратами. Наприклад, крин-даміцін з аміноглікозидом. Причому аміноглікозиди повинен призначатися тільки при призначенні препаратів специфічних у від-носінні анаеробів. Багато штамів анаеробів пригнічує ріфампін, лінкоміцин, хоча останній антибіотик приблизно в 4 рази менше активний, ніж кліндаміцин. На грампозитивні і грамотріцатель-ні анаеробні коки добре діє бензилпеніцилін. Проте до нього нерідко є непереносимість. Його замінником є еритроміцин, але він погано діє на В.фрагіс і фузобактеріі і тому для лікування цих інфекцій застосування його не рекомендує-ся. Ефективним щодо анаеробних коків і паличок є антибіотик фортум/Англія /. Він поєднується з аміноглікозидами.

Доза: дітям старше 2 міс. 30-100 мг/кг добу на 2-3 введення. До

2міс. 25-60 мг/кг добу на 2Ц введення в/в, в/м. Цефобід/цефа-лоспорін// Бельгія/- також ефективний антибіотик проти анае-робних коків і паличок. Ф.В. флакони по 1 р. Доза для дітей: 50

-200мг/кг добу на 2 введення в/в, в/м. Лінкоцін/соджержіт лин-коміцін/- також ефективний, проти коків і паличок анаеробних.

Призначається всередину, в/м, в/в. 10 мг/кг добу на 2 введення./Ф.В. капсули, ампули по 1 мл сприяння з. 300 мг /.

Особливе місце серед препаратів, що застосовуються для впливу на анаеробну мікрофлору, займає метронідазол і близькі до нього інші імідазолу. Метронідазол - метаболічний отрута для багатьох строгих анаеробів і діє бактерицидно на пов'язані з ним грамнегативні палички. На грампозитивні форми бактерій метранідазол також діє, але значно слабше і його при-трансформаційних змін при таких збудників не виправдано.

Метронідазол рекомендується вводити з початкової дози 15 мг/кг і далі по 7,5 мг/кг через 6 годин. Завдяки своїм властивостям метронідазол подібно кліндаміцину складає іншу стандартну хіміотерапевтичні комбінацію з аміноглікозидами при лікуванні анаеробної інфекції.

Метронідазол не відноситься до АБ і багато проблеми, пов'язані з визначенням чутливості і виникнення резистентності до нього мають порівняно невелике значення. Доза для дорослих становить 0,75-2,0 г на добу. Зазвичай призначається за 0,5-3-4 рази на добу. Прапори/метроджіл/- 300 мг/добу. Концентрація метрон-дазола в плазмі після в/в ваведеніяя приблизно дорівнює тій, яка досягається оральним і ректальним способами його застосування, поетів-тому парентеральне введення не має переваг, коли інші способи можуть бути використані. В/в форма найдорожча і малодоступна. Однак треба мати на увазі, що при всіх достоінс-твах цього препарату - добре проникає у всі органи і тканини, мало токсичний, діє швидко і ефективно, є повідомлення про його тератогенності.

Близькими за дією до трихопол виявилися інші імідазолу

- орнідазол, Тинідазол/тріканікс /, нірідазол. Нірідазол актив-неї метронідазолу.

Застосовується також 1% розчин ДІОКСИДИН до 120 мл в/в для дорослих, а також карбеніцилін 12-16 г на добу в/в дорослим. Препа-рати цілеспрямованої дії на анаероби застосовуються Протя-гом 5-7 днів при контролі ГЖХ.

У комплексі лікування хворих з анаеробної інфекцією корисної

ГБО. Позитивний ефект від застосування кисню полягає в тому, що воно допомагає домогтися відмежування процесу, доповнює хірургічне та антибактеріальну дію. Але на 1-е місце ставити його не можна.

При неспороутворюючих інфекції м'яких тканин немає необхід-мости в спецільном санітарно-гігієнічному режимі, тому що не від-мечено специфічних епідеміологічних шляхів поширення інфекції, характерних для газової гангрени. Тому вважається, що хворі з цією патологією можуть перебувати на лікуванні у відділенні гнійної хірургії. Інша річ, що відразу не завжди є можливість встановити вид інфекції.

Резюмуючи вищесказане, можна зробити висновок, що адекватна те-рапія анаеробних інфекцій являє собою важке комплексне завдання етіотропного, патогенетичного і симптоматичного ха-рактер. Лікувальні заходи повинні носити загальний і місцевий характер, а їх ядро складають своєчасні і повноцінні операції, АБ-те-рапія. Весь процес ведення хворого з хірургічною інфекцією можна розділити на кілька етапів.

1. Діагностичний. Починається при надходженні хворого. По-одержанні точного і повного етіологічного і морфологічного ді-Агнозія інфекції/в ідеалі /.

2. Підготовчий. Підготовка хворого до операції, а ста-ціонар/відділення/- до його лікування. Нехтування такою підготовкою й надія на розріз і дренування призводить до тра-ня наслідків. Корекція гомеостазу хворого.

3. Хірургічна обробка вогнища/центральна ланка /. Примі-ня АБ, ГБО. Хірургічні обробки нерідко бувають многократ-ними. Коли бисть і правильно вдається встановити діагноз і застосувати адекватне лікування, навіть у важких хворих спостерігається швидка позитивна динаміка і вже через 5-7 днів можна прис-тупити до накладання швів.

4. Реконструктивний етап. Закриття великих ранових поврех-ностей. Летальність при неклострідіальной інфекції по літера-турне даними состаляет від 48 до 60%. Дані інституту

Вишневського - 16%. У нас на останні 5 років 16%.