Цей файл взят из коллекции Medinfo http://www.doktor.ru/medinfo http://medinfo.home.ml.org

E-mail: [email protected] or [email protected] or [email protected]

FidoNet 2:5030/434 Andrey Novicov

Пишемо реферати на замовлення - e-mail: [email protected]

У Medinfo для вас найбільша російська колекція медичних рефератів, історій хвороби, літератури, навчальних програм, тестів.

Заходьте на http://www.doktor.ru - Російський медичний сервер для всіх!

Сибірський державний медичний університет

Кафедра оториноларингології

Завідувач кафедрою:академік РАМТН, професор Красильников Ю. І.

Отогенні Менінгіт: диференціального діагнозу з іншими менінгіту

Студент: Савюк В.Я.

Факультет: ЛПФ

Курс: IV

Група: 1312

Асистент: Шилов М. В.

Томськ --- 1997

Джерелом отогенного гнійного менінгіту є найчастішехронічне і рідше гостре запалення середнього вуха. Розрізняютьлабірінтогенние і тімпанногенние менінгіти. У першому випадкузапальний процес поширюється із середнього вуха підвнутрішнє, а з останнього у внутрішній слуховий прохід --- насубарахноїдальні простору. Залучення до процесу лабіринтуклінічно проявляється відсутністю слуху і калоріческіх реакцій івимагає особливої уваги, так як воно часто є передвісникомможливого менінгіту. Тімпаногенний шлях поширення інфекціїзаснований на наявності щілин в tegmen tympani і antri зурахуванням природних отворів для проходження кровоносних судин.
Значну роль відіграють новоутворені сполучення між порожниноюсереднього вуха і мозковими оболонками внаслідок руйнуванняпатологічним процесом кісток.

Клініка отогенного менінгіту --- це клініка розлитого гнійногоменінгіту, особливість ж --- в етіології та патогенезі. Іншеназва цього захворювання --- лептоменінгіт, тобто запалення м'якихі павутинної мозкових оболонок.
Виділяють п'ять форм отогенних менінгітів:

блискавична --- хворі гинуть протягом 1 - 3 днів, особливістюцієї форми є швидка поява симптомів у перші днівиникнення запального процесу в середньому вусі, мабуть, у цихситуаціях має місце гематогенний шлях поширення інфекції, щообумовлює гостроту і тяжкість перебігу захворювання;

Отогенні менінгіти, викликані пневмококом --- важка форма;

менінгіти в комбінації з іншими внутрішньочерепними ускладненнями;

післяопераційні менінгіти;

рецидивуючі.

Найбільш раннім і частим симптомом єінтенсивний головний біль. Причина її --- підвищення внутрішньочерепноготиску, розтягування твердої мозкової оболонки і роздратуваннязакінчень трійчастого нерва. Головний біль посилюється при будь-якомузовнішньому роздратуванні --- тактильному, для глядачів, слуховому. Томухворому потрібно створити умови максимального спокою, що виключаєтакі подразники. Хворого турбують нудота і блювота, не пов'язаніз прийомом їжі, тобто центрального генезу. Блювота пояснюєтьсяроздратуванням ядер n. vagus.

Загальний стан хворого дуже важкий. У більш пізніх стадіяхнастає помутніння свідомості, що переходить у марення. Хворі частіше лежатьна боці із зігнутими ногами і закинутою головою (поза
, або). Температура тіладосягає $ 39-40 ^ circ C $ і вище. Пульс прискорений.

Кардинальним для постановки діагнозу слугують менінгеальні симптоми:ригідність потиличних м'язів, симптом Керніга, симптоми Брудзинського іін У периферичної крові визначається нейтрофільний лейкоцитоз зрізким зрушенням вліво, що перевищує $ (20-25) cdot 10 ^ 9 $/л, ізбільшена ШОЕ до 40 - 60 мм за годину.

Велику цінність для діагностики має дослідження спинномозковоїрідини. Для гнійного менінгіту характерно підвищений тискліквору, який може витікати струменем (у нормі вона випливає з голкизі швидкістю 60 крапель на хвилину, тиск по манометру 150 - 200 ммвод.ст.). Спинномозкова рідина стає каламутною, іноді гнійної.
Збільшується кількість клітинних елементів (в нормі 3 - 6 клітин в
1 мкл), якщо клітин більше 200-300, то це гнійний менінгіт. Применінгіті може бути великий плеоцітоз (підвищений вмістклітинних елементів у спинномозкової рідини), що досягає інодітисяч і навіть десятків тисяч в 1 мкл, завжди переважають нейтрофіли.
Підвищується також вміст білка (норма до 0,66 г/л). Позитивнимистають реакції Нонне-Апельта і Панді. Вміст цукру іхлоридів знижується (норма цукру 2,5 - 4, 2 ммоль/л, хлоридів 118 - 132ммоль/л).

Мікробіологічне дослідження ліквору дозволяє виявитизбудника, полегшує вибір відповідного антибіотика.

Перебіг і результат отогенного менінгіту залежать від характеру процесу всередньому вусі. При гострому запаленні середнього вуха захворювання протікаєважко і дає значно більш високий відсоток летальності, ніж прихронічне запалення середнього вуха. При менінгіті, що виникає впроцесі загострення хронічного отиту, головний біль нерідкоз'являється задовго до запалення оболонок. Температура у більшостіхворих не буває вище $ 38 ^ circ C $, іноді вона тримається насубфебрильних цифрах, спостерігається також блювота, але при цьому требавраховувати можливість лабірінтіта, який теж протікає з блювотою.
При отогенних гнійному менінгіті в першу чергу уражаються оболонкиоснови мозку і задньої черепної ямки, тому ригідність м'язівпотилиці з'являється раніше, ніж симптом Керніга, і в перші дніхвороби превалює над іншими менінгеальні симптомами. У клініціотогенного менінгіту нерідко мають місце, крім менінгеальногосиндрому, і вогнищеві симптоми, які пояснюються супутньоїіноді гідроцефалію, утворенням обмежених субарахноїдальнихгнійних вогнищ внаслідок осумкованія їх і, нарешті, переходомзапального процесу на опуклу поверхню мозку (афазії,парези).

Діагностика отогенного менінгіту будується на ретельно зібраномуанамнезі та обов'язковому оториноларингологічній обстеженні кожногохворого з менінгеальні синдромом. При найменшій підозрі назапальний внутрішньочерепної процес необхідно проводитирентгенологічне дослідження додаткових пазух носа навіть привідсутності ріноскопіческіх змін, так як сінуіти часто протікаютьлатентно, а не лікувалися сінуіти і отити можуть призвести до розвиткуцеребральних лептоменінгітов.

Диференціальний діагноз отогенного розлитого гнійного менінгітупроводиться з туберкульозним, епідемічний цереброспінальноїменінгітом і серозним на вірусний менінгіт.

Туберкульозний менінгіт частіше зустрічається у дітей, має більш мляве іповільний плин, поєднується з туберкульозним поразкою іншихорганів. Туберкульозний менінгіт --- серозний. У зв'язку з цимспинномозкова рідина прозора, кількість клітин 100 - 500,іноді 1000 - 2000 в 1 мкл, переважають лімфоцити --- до 80%.
Вміст цукру знижено. У 75% випадків привідстоюванні спинномозкової рідини протягом 24 - 48 годин випадаєніжна фібринові плівка у вигляді сітки, в петлях якої виявляютьтуберкульозні палички. Проте діагностика в осіб, які страждаютьодночасно туберкульозом та гнійний середній отит, безсумнівно, дужескладна. Поряд з типовою картиною туберкульозного менінгіту, в йогопротягом відзначаються значні відхилення, які можуть бутиджерелом діагностичних помилок. Ці відхилення виражаються, головнимчином, в гострому початку процесу, в його різко виражених клінічнихпроявах і в переважання нейтрофілів в спинномозкової рідини. Уподібних випадках, якщо вони супроводжуються хронічний середній отит,цілком можливі помилки в діагностиці. Така помилка призводить до того,що хірурги беруть марне, а часом навіть шкідливе для хворогооперативне втручання.

Епідемічний цереброспінальної гнійний менінгіт звичайно, вінхарактеризується бурхливим початком і підтверджується виявленням успинномозкової рідини менінгококів. Характерна петехіальний висипна шкірі. Менінгококового менінгіту часто передує катар верхніхдихальних шляхів. Діагноз допомагає поставити і облік епідемічноїобстановки.

Що ж до серозного менінгіту як ускладнення при грипі іінших інфекційних захворюваннях, то тут слід враховуватиепідемічну обстановку, клінічний прояв гострогореспіраторного вірусного захворювання і, звичайно, характерспинномозкової рідини, в якій плеоцітоз (зазвичай лімфоцитарний)не перевищує 200 - 300 в 1 мкл, вміст цукру в нормі.
Неврологічна симптоматиказвичайно регресує у відноснокороткий термін.

Вайнштейн І. Г., Гращенков Н. І. менінгіту. М.: Медицина, 1962. Стор.
73 - 86.

Менякін Р. П. До диференціальної діагностики отогенного ітуберкульозного менінгіту. Збірник наукових праць Владивостоцькогомедичного інституту. 1965. Т. 3. Стор. 159 - 161.

Солдатов И. Б. Лекції з оториноларингології: Учебн. посібник. М.:
Медицина, 1994. Стор. 92 - 94.

Мухамеджанов Н. З. Діагностика та лікування церебральних лептоменінгітовріносінусогенного генезу. Медичний журнал Узбекистану. No 5,
1987. Стор. 47 - 49.