Міністерство охорони здоров'я

Міністерство освіти України

Черкаський медичний коледж

Самостійна робота з основ

сестринської справи на тему :

"Сестринська етика та деонтологія".

Студентки групи К м/с (ІІ)

Дячишин Ольги Володимирівни

Черкаси

1999 р.

Під етикою розуміють науку про суть, закони виникнення, розвиток і функціїморалі, про відносини між людьми і обов'язки, які випливають з цихвідносин. Вперше термін «етика» застосував Арістотель, який розумів її якфілософію моральної поведінки людей.

Медична етика вийшла з надр загальної етики і її слід розглядати якспецифічний прояв загальної етики. Медична етика - це вчення про рольморальних засад у діяльності, медичних працівників, про їх вісокогуманнеставлення до людини як необхідну умову успішного лікування хворого.

Науку про професійний обов'язок медичних працівників щодо хворих іздорових людей називають деонтологією.

деонтологія - це вчення про принципи поведінки медпрацівників з метоюзабезпечення максимальної користі для хворого. Основою деонтології єадміністративно-регламентуючі форми (накази, інструкції) норм поведінкимедпрацівників, їх професійних обов'язків і організації лікувально -діагностичного процесу. Суть деонтології можна викласти такими словами: «Дохворого треба ставитись так, як ти хотів би, щоб ставилися до тебе ».

Після закінчення вищих медичних навчальних закладів молоді лікарідають клятву Гіппократа. Клятва вимагає від лікаря бути завжди готовимнадати медичну допомогу хворому. В медичних училищах випускники дають
Урочисту обіцянку, яка певною мірою відображає зміст присяги лікаря.

Медична сестра має усвідомлювати свою відповідальність за життяхворого, однак це почуття не повинне переходити в сентиментальність, якастане на заваді зібраності, активності у боротьбі за здоров'я, а нерідко йжиття хворого.

Однією з основних рис характеру медичної сестри має бути чесність. Нів якому разі не можна приховувати допущені помилки. М.І. Пирогов говорив зцього приводу:

«Необхідно мати мужність обнародувати свої помилки, щоб застерегти відних інших працівників ».

Медична сестра повинна сумлінно виконувати свої обов'язки щодо роздачілікарських препаратів і здійснення маніпуляцій. Вона зобов'язана бутизавжди зібраною, спокійною і врівноваженою, не допускати нервозності іметушні в роботі. При погіршенні стану хворого не можна допускати паніки ірозгубленості. У таких випадках дії медсестри повинні бути чіткими тавпевненими. Слід пам'ятати »що неуважність у роботі, сторонні розмови підчас обслуговування хворих, а також відлюдність, зарозумілість підриваютьавторитет медичної сестри. Кваліфіковане, чітке, своєчасне і старанневиконання призначень і процедур зміцнюють віру хворого в успіх лікування.
Істотне значення для створення сприятливої атмосфери в лікувальному закладімає зовнішній вигляд медичного персоналу. Акуратна, в білосніжному халаті,з прибраним під шапочку волоссям, медична сестра викликає довір'я хворого.
І навпаки, зім'ятій чи забруднений халат, недоглянуті руки, надлишокприкрас і косметики, подразліві запахи несприятливо впливають на хворого.

Важливим обов'язком медичної сестри є збереження професійної таємниці,якщо вона не зачіпає інтересів суспільства або хворого. Медичні сестри немають права розголошувати і обговорювати відомості про хворобу та інтимнежиття хворого, які вони отримали під час виконання професійних обов'язків.
Медичним сестрам не треба брати на себе функції, які віднесені долікарської компетенції, роз'яснювати хворим або їхнім родичам характерзахворювання, інтерпретувати результати лабораторних, інструментальних тарентгенологічних досліджень. Вони можуть говорити лише про загальний станхворого. Увага і делікатність з боку медичної сестри до хворих не повиннівиходити за межі розумного. Звертатися до хворих треба зі строгою ніжністю,не допускати кокетування та нав'язливості »

Недопустимо у присутності хворих обговорювати або критикуватипрофесійний рівень і призначення лікарів. Це підриває не лише авторитетлікаря, але й віру хворого в успіх лікування.

Для формування особистості медика важливе значення має рівеньзагального культурного розвитку, знайомство з літературою, мистецтвом,уміння організувати своє самовиховання »Соціально-психологічною основоюефективного етико-деонтологічного виховання є такі моральні риси, якспівпереживання та милосердя. Вони мають стати внутрішньою духовноюпотребою, моральним кредо людини, яка їх виражає повсякденними вчинками тадіями.

До питань етики належать також і медичні помилки, які слід відрізнятивід злочинних дій, що караються законом. Професійні помилки можуть бутипов'язані з недостатнім рівнем знань, відсутністю досвіду, недосконалимиметодами дослідження. Їх слід розглядати й аналізувати в колективі, щоб неповторювати більше.

Службові взаємини палатної медичної сестри складаються зі взаємин ізспівробітниками, хворими та родичами. Передусім культура службових взаємину колективі базується на високій трудовій дисципліні, товариськійвзаємодопомозі, ввічливості та доброзичливого ставленні до людей. Проявамидобрих взаємин між медсестрами є постійна готовність допомогти колезі вскрутних ситуаціях, що можуть виникнути при виконанні різних процедур.

Психологічний клімат у медичному колективі - це не просто сумаособистих якостей його співробітників. Він утворюється внаслідок взаєминміж членами колективу. Джерелом складних взаємин у деяких медичнихколективах часто є відсутність у колективі творчої роботи по спрямуваннязусиль його членів на виконання основного завдання - боротьби за здоров'яхворого. Висока культура взаємин палатних сестер - це вимогливість кожноїсестри до себе, вміння тактовно та у доброзичливій формі звернути увагусвоїх колег на Їхні недоліки в роботі, а також без образ сприйнятисправедливі зауваження щодо своєї особи. Самовпевненість і зарозумілість уроботі медичних працівників неприпустимі, в інтересах хворого требавиявляти максимум такту і самодисципліни.

На особливу увагу заслуговують взаємини палатної сестри з молодшиммедичним персоналом. Палатна сестра по відношенню до санітарки є не лишетоваришем по роботі, але й керівником, учителем і наставником. Своїрозпорядження сестра повинна робити у ввічлівій формі, без проявівроздратування чи зарозумілості. Однак при виконанні службових обов'язків неслід встановлювати й фамільярніх стосунків. Палатна сестра зобов'язанасистематично контролювати виконання молодшим персоналом її розпоряджень. Уприсутності хворих чи їхніх родичів не слід робити санітаркам зауваження.
Звертатися до санітарки, особливо старшої за віком, треба по імені та побатькові. У розмовах про санітарку з хворими або їхніми родичами кращеназивати її нянею. Молоді медичні сестри, які недавно закінчили училище,володіють певним обсягом знань, але не мають досвіду роботи, можуть багаточого повчитися у досвідчених санітарок, які добре вміють виконувати різніпроцедури по догляду за хворими. І все-таки, навчаючись у санітарок,палатна сестра повинна завжди бути старшою на посту, коректно вимагати відмолодшого медперсоналу виконання їхніх службових обов'язків.

Основу взаємин медичної сестри і лікаря складає субордінація, тобтосистема службового підпорядкування молодшого за посадою старшому. Одержавшивід лікаря розпорядження, медсестра повинна ретельно їх виконувати. Протруднощі, що можуть виникнути при виконанні призначень, необхідне доповістипалатного лікарю, якщо він відсутній, - завідуючому відділенням, а увечірній час - черговому лікарю. Якщо у медсестри виникли сумніви щододоцільності якогось призначення або вона вважає його шкідливим чинебезпечним для хворого, вона зобов'язана не в присутності хворихповідомити про свої сумніви лікарю, який зробив це призначення, і виконатийого лише після того, як лікар підтвердить своє рішення. Якщо медичнасестра і після підтвердження лікарем призначення продовжує вагатися щодойого доцільності, вона зобов'язана доповісти про це завідуючомувідділенням. При обході палат черговим лікарем або відвідуванні хвороголікарем-консультантом палатна сестра зобов'язана створити сприятливі умовидля їхньої роботи.

Для того щоб створити умови для дотримання правил деонтології,побудови найсприятливіших взаємин з хворими, лікарі і середні медичніпрацівники повинні чітко уявляти весь комплекс переживань хворого,пов'язаних з хворобою. Звичайно, крім власне переживань, тобто емоційнихпорушень, у кожного хворого є також певні уявлення про хворобу, різні думки
- Судження і висновки, пов'язані з нею. Крім того, хворому притаманні йтакі психологічні процеси, як боротьба мотивів, прийняття рішення,прагнення до певної мети, тобто явища, що відносяться до вольової сфери.

Внутрішня картина хвороби - це 'сукупність не лише емоційних порушень,але й певних процесів інтелектуального та вольового порядку, пов'язаних зісвідомістю, переживанням і ставленням до хвороби.

Спрощено структуру внутрішньої картини хвороби можна представити такимчином. Основним і первинним компонентом цієї структури є емоційна реакціяхворого на факт захворювання. З часом ці емоційні порушення ускладнюютьсяза рахунок недостатності інформації, а також взаємовплівів пацієнтів.
Виникають стани страху, тривоги, депресії. Мислення хворого базуються не налогічних закономірностях, а на емоційній значимості тих чи інших фактів.
Проблеми хвороби займають у ньому непропорційно велике місце, відтісняючіінші проблеми (робота, сім'я, суспільна діяльність). Деякі положення івисновки набувають значення надцінніх ідей, які важко піддаються корекції.
У людей зі слабкою волею захворювання може призвести до стану пасивності,депресії. У людей з сильною волею спостерігається прийняття і впровадженняв життя рішень, спрямованих як на боротьбу з хворобою та раціональнепристосування до життя, так і на розвиток надцінніх і маякових ідей.

Концепція хвороби - це теорія, яка розглядає всі аспекти захворювання:причини, механізми розвитку, клінічні прояви та їх значення для хворого,прогноз, можливість і ефективність лікування. Зауважимо, що концепціяхвороби, створена лікарем, опирається на дані всебічних клінічнихдосліджень і багатий досвід медицини, тоді як концепція хворого являє собоюспотворене розуміння захворювання. Починаючи лікування хворого, медичнийперсонал повинен з'ясувати, в чому полягає концепція хвороби пацієнта іпоступово коригувати її, щоб хворий дійшов правильного розуміння свогозахворювання і своїх перспектив.

Адекватне ставлення до свого захворювання (здоров'я) - це визнанняпацієнтом факту захворювання (рівня здоров'я) із врахуванням медичноговисновку, співпраця пацієнта з лікарем і медичною сестрою.

Сірійській лікар Абуль Фарадж, який жив у XIII ст., звертаючись дохворого, говорив: «Нас троє - ти, хвороба і я. Якщо ти будеш з хворобою,вас буде двоє і я залишусь один - ви мене переможете. Якщо ти будеш зімною, нас буде двоє, хвороба буде одна - ми її переможемо ».

Завдання медичного персоналу полягає в тому, щоб створити у хворогорозумне ставлення до хвороби, яке забезпечить найкраще дотриманнялікувального режиму і проведення лікування в цілому.

Хворий і медичний персонал повинні підтримувати постійний контакт. Дляцього визначають мету лікування і його перспективи. Щоб поставити передхворим певну мету, слід враховувати його особистісні якості і стан вольовихпроцесів. Необхідно всю поведінку хворого підкорити досягненню конкретноїмети лікування. Певну роль тут можуть відіграти хворі, які одужують.

Іншим психологічним моментом є підтримання надії на успіх лікування.
Емоційне обнадіювання має поєднуватись з поясненням хворому основних типівперебігу захворювання. Це застережено хворого від розчарувань у лікуванні приможливому погіршенні його стану. Пацієнт знатиме, що деяке загостреннязахворювання закономірне, передбачене лікарем і що воно не стане наперешкоді сприятливого перебігу хвороби.

Наведемо варіанти неадекватного ставлення пацієнта до захворювання абостану свого здоров'я: 1) негативне - ігнорування факту Хвороби, впливуфакторів ризику, стану передхворобі; 2) зверхнє - недооцінка важкостіхвороби, факторів ризику, передхворобі; 3) порінання в хворобу,передхворобу; 4) іпохондрічне ставлення - безпідставний страх за здоров'я іжиття (при неврозах); 5) утілітарне - одержання певної вигоди від хвороби,матеріальної чи моральної.

Негативний вплив на психіку, емоції і поведінку хворого може справлятилікарняна обстановка, особливо якщо в лікувальному закладі порушуютьсягігієнічний та лікувально-охоронний режими, не дотримуються норми медичноїетики й естетики. За таких умов можливе погіршення не лише психічного йемоційного, але й фізичного стану хворого, загострення його хвороби.
Негативний вплив лікарняної обстановки на здоров'я пацієнта, особливо заумов неправильної організації його утримання, визначає поняття
«Госпіталізм».

Ріст санітарної культури населення вносить ще один аспект у взаєминихворого та медичного персоналу. Пацієнт з різних джерел може отримативідомості про свою хворобу, що нерідко дезінформують його, стають причиноюсумнівів щодо правильності лікування. Часто таке «медичне» мислення упацієнтів спостерігається вже в ході обстеження, при ранніх прояваххвороби, коли хворий стурбований змінами самопочуття і стає схильним допомилкових трактувань свого стану »Цьому сприяють побоювання, з якимилюдина йде на прийом до лікаря, елементи недовіри до можливостей медицини,а іноді й страху. Такі згубні самовпліві хворого у зв'язку з хворобою абопевним станом здоров'я називають егогеніямі.

Під час госпіталізації хворих слід враховувати проблему сумісностіпацієнтів. Егротогенія - це взаємний вплив пацієнтів, який може бутипозитивним або негативним. До хворих з відхиленнями в поведінці має бутиособливе ставлення не лише з боку медичного персоналу, а й пацієнтів.

Порушити психологічний спокій хворого може також ятрогенія --патологічний стан, зумовлений необережним висловлюваннями чи діямимедичних працівників. Відповідаючи на запитання хворих про ті чи іншіпрояви хвороби, медична сестра повинна продумати, чи не спричинять їївідповіді до марних переживань хворого, чи не призведуть вони до фобії,тобто страху захворіти на ту чи іншу хворобу (наприклад, канцерофобії --страху захворіти на рак, кардіо-фобії - страху мати захворювання серцятощо). Не можна зловживати в присутності хворого професійними, особливожаргонними термінами і висловами, які можуть травмувати психіку хворого
(неврастенік, істерик, ревматиків, артерії твердуваті, склерозовані, аортадуже ущільнена та ін .).

Документи, які відображають результати лабораторних таінструментальних досліджень, повинні бути недоступними для хворого. Їх непотрібно обговорювати з хворим, оскільки не виключено, що лікар вжеінформував хворого про них, а інтерпретація цих даних медичною сестрою можебути дещо іншою - це породити сумніви і недовіру до лікаря і може статипричиною фобій - непереборних нав'язливих страхів.

Однією з форм ятрогенії є так звана німа ятрогенія - вона виникає якнаслідок бездіяльності або неувага персоналу до хворого, нероз'яснення йомудіагнозу (тоді він отримує спотворену інформацію з інших джерел).

Для встановлення контакту між хворим і медичною сестрою важливезначення має її особистість. Медична сестра може любити свою професію,прекрасно володіти навичками, однак якщо вона через особливості свогохарактеру часте конфліктує з хворими, її професійні якості не можуть бутиповністю реалізовані. Буває, що часті психоемоційні перевантаження упроцесі професійної діяльності, а також деякі особливості психічноїіндивідуальності призводять до того, що її характер змінюється,деформується. Проявляються такі негативні риси, як байдужість, грубість,дратівливість при контакті з хворими, а іноді - пригніченість від безсилля,особливо при лікуванні важко хворих пацієнтів.

Тому медичній сестрі слід оберігати себе від професійної деформації, атакож намагатись зберегти душевну рівновагу пацієнта, утвердити в ньомупозицію на одужання.