Фармакотерапія гіпертонічної хвороби

Медицина, здоров'я

Фармакотерапія гіпотонічній хвороби

Лікарські засоби, що підвищують тонус судин

ЛС центральної дії.

ЛЗ, що стимулюють периферичну нервову систему:

- стимулятори альфа-і бета-адренорецепторів;

- стимулятори альфа-адренорецепторів;

- стимулятори альфа-, бета-і дофамін-рецепторів.

ЛС , що володіють переважно міотропну ефектом.

Лікарські засоби центральної дії

До цієї групи належать психостимулятори, аналептики і тонізуючіпрепарати, які опосередковано можуть підвищувати судинний тонус. Оскількигіпертензивну дію цих коштів не характеризує головнуфармакологічний ефект, їх клінічна фармакологія не розглядаєтьсяданому розділі.

Лікарські засоби, що стимулюють периферичну нервову систему

Стимулятори альфа-і бета-адренорецепторів

АДРЕНАЛИН (адреналін) - прямий симпатомиметик, що діє на альфа - ібета-адренорецептори. У фізіологічних концентраціях адреналін впливаєтільки на кровоносні судини, розширюючи артерії скелетної мускулатури,головного мозку, незначно - серця, що сприяє адаптації допосиленої фізичної та розумової діяльності. У більш високихконцентраціях також звужує артеріоли і венули в шкірі та органах черевноїпорожнини, що обумовлює різке, хоча і короткочасне підвищеннясистолічного та діастолічного АТ і збільшення венозного повернення.
Будучи бета-адреностімулягором, препарат володіє вираженоюбронхорозширюючий, позитивним інотропним, хронотропного і батмотропнийдіями, знижує тонус і послаблює перистальтику шлунково-кишкового тракту, збільшуєглікогеноліз в печінці та інших тканинах, інгібує вивільнення інсуліну зклітин підшлункової залози, що призводить до підвищення рівня глюкози вкрові (табл. 1). При внутрішньовенному введенні нормотоніків відзначається рефлекторнеуповільнення частоти серцевих скорочень.
Час початку дії, розвитку максимального ефекту і тривалістьдії залежать від дозування і шляхів введення препарату. При тривалому ічастому його прийомі розвивається толерантність, яка зникає при йогоскасування. В/а введення не рекомендується, тому що це може призвести догангрени через що розвивається вираженою вазоконстрикторного реакції. Описанотакож некрози тканин при введенні адреналіну п/к в одне і те ж місце.
Після п/к і в/м ін'єкцій бронходилатації відзначається через 3-10 хв змаксимумом - через 20 хв, після інгаляцій - через 1 хв. Присублінгвальному вживанні дія настає через 5-10 хв і триває до 2ч. мідріаз при закапуванні в коньюнктівальний мішок відзначається черезкілька хвилин і триває кілька годин. При відкритокутовійглаукомі внутрішньоочний тиск знижується протягом години.

Фармакокінетика. Активності при оральному прийомі не має через швидкеруйнування. Метаболізується в закінченнях симпатичних нервів, в печінці таінших тканинах, переходячи в неактивні субстанції (кон'югатів з сірчаноюкислотою і у меншій мірі - з глюкуроновою).

Таблиця 1

Показання: артеріальна гіпотонія зі збереженим ОЦК; бронхоспазм, некупіруюшійся ефедрином або іншими бета-стимуляторами; анафілактичнийшок; порушення AV провідності.
При лікуванні необхідний контроль за показниками центральної тапериферичної гемодинаміки, ритмом серця, наявністю глюкози та молочноїкислоти в плазмі крові.
Протипоказання. При органічних ураженнях судин мозку, серця,цукровому діабеті, гіпертензії, паркінсонізмі, гіпертиреозі призначатипрепарат можна тільки за життєвими показаннями і під суворим лікарськимконтролем.
Побічні дії виявляються запамороченням, почервонінням особи, нудотою
(рідше блюванням), тремором, поганим сном, утрудненням дихання, збільшеннямпітливості, слабкістю.
Взаємодія з альфа-адреноблокаторами, нітратами приводить до зниженняпресорну ефекту адреналіну. Загальні анестетики підсилюють чутливістьміокарда до препарату та при призначенні можуть збільшити частоту серцевих скорочень. Припризначенні з гіпоглікемічними засобами дія останніхслабшає, внаслідок чого необхідно коригувати їх дозування.
Комбіноване призначення з трициклічними антидепресантами підсилюєпресорну дію адреналіну.

Ефедрин (ефалон) - непрямий стимулятор альфа-і бета-адренорецепторів.
Дія препарату пов'язана з витісненням норадреналіну з пресинаптичнихзакінчень симпатичних нервів, гальмуванням його зворотного захоплення,підвищенням чутливості адренорецепторів до норадреналіну і адреналіну,вивільненням адреналіну з кори надниркових залоз. Крім того, він володієнезначним прямим альфа-стимулюючим властивістю. Може збільшуватипресинаптичні вивільнення ацетилхоліну, гальмує вивільненнягістаміну при реакції антиген-антитіло.
Фармакодинаміка. Стимулюючи альфа-адренорецептори (табл. 1), ефедринслабша, але триваліше, ніж адреналін, підвищує систолічний АТ.
Повторне введення великих доз ефедрину (40-60 мг на добу протягом 3-4 днів)призводить до виснаження запасів норадреналіну і до розвитку резистентності
(тахіфілаксії). У той же час дози 10-20 мг навіть при тривалому застосуванніне обумовлюється розвитку резистентності, тому що запаси катеходамінов всинапсах встигають відновитися. Препарат надає розслабляючу впливна гладку мускулатуру бронхів. Бронхолітичну дію після в/мвведення настає через 10-15 хв і триває до 3 ч. При пероральномуприйомі ефект починається пізніше - через 45-60 хв і триває до 5-6 ч.
Загальна тривалість кардіальних і судинних ефектів також не перевищує 4 ч. Прив/у введенні тривалість кардіальних і пресорних ефектів становить 1 ч.
Виявляє слабку стимулюючий вплив на проведення імпульсів у нервово -м'язовому синапсі. Стимулює ЦНС, впливаючи на ретикулярну систему.
Викликає мідріаз. Розслабляє гладку мускулатуру матки, підвищує тонуссфінктера сечового міхура (збудження альфа-адренорецепторів), розслаблюєm. detnisor urinae. Звужує судини малого кола кровообігу, що можепорушувати газообмін в легенях. Підвищує обмін речовин, мало впливає на рівеньцукру в крові.
Фармакокінетика. Ефедрин добре всмоктується після орального і в/мвведення. Всмоктування збільшується після прийому їжі. Препаратпорівняно стійкий до дії ферменту моноаміноксидази (МАО), повільнометаболізується в печінці і виділяється переважно нирками в незмінномувигляді, причому при кислому сечі - до 90% за 24 год, при лужному - до 30%.
Період напіввиведення 3-6 годин (залежить від дози і рН сечі, так, при рН = 5 вінстановить 3 год, при рН = 6 - 6 год). При курсовому призначенні ефедрину динамікифармакокінетичних параметрів не спостерігається, що свідчить про те,що резистентність розвивається тільки відносно фармакодинамічнихефектів препарату.
Показання: профілактика і лікування бронхіальної астми; купированиенападів бронхоспазму, що супроводжуються переважно симптомаминабухання слизової оболонки бронхів; у вигляді крапель для симптоматичноголікування нежиті (при цьому може швидко розвиватися тахіфілаксія і можливісистемні ефекти); для профілактики і лікування гіпотензії; для профілактикивиникнення асистолія шлуночків при AV блокаді, синдромі слабкостісинусового вузла; при нарколепсии; при нічному енурезі; для лікуванняміастенії; для зменшення болю при дісменоррее; для розширення зіниці.
Оральная разова доза коливається від 25 до 50 мг, її можна призначати до 6-8раз на добу. При в/м або п/к введення доза не повинна бути вище 25-50 мг,при в/в (повільно) - не вище 25 мг.

Протипоказання: гіпертонічна хвороба, виражений атеросклерозсудин мозку, серця, ішемічна хвороба серця, гіпертиреоз, безсоння, гіпертрофіяпередміхурової залози. Хворі похилого віку мають підвищенучутливість до ефедрину. Частково препарат виводиться з грудним молоком,що необхідно пам'ятати при призначенні його матерям. Хворі,які мають підвищену чутливість до амфетамінів і біогенних амінів,гіперреактивність і до ефедрину.
Побічні ефекти: може викликати легкий тремор і серцебиття, аритмію.
Препарат, володіючи значним впливом на центральну нервову систему, викликає тривогу,неспокій, безсоння, збудження, нудоту і блювоту; у деяких дітей --парадоксальну сонливість; у літніх чоловіків - затримку сечі.

Взаємодія. Утворює нерозчинні з'єднання з сульфаніламідами,амідопірином, йодом, відваром кореня солодки. З адреналіном збільшуєтривалість бронхолитического дії. При спільному призначенні зінгібіторами МАО і резерпіном можливе різке збільшення артеріального тиску; з бета -адреноблокаторами - зменшення бронхолитического дії. Виявляєантагонізм до наркотичних, аналгетичну та інших засобів, пригнічують
ЦНС. Поєднання з альфа-адреноблокаторами усуває пресорну діюефедрину.

Стимулятори альфа-адренорецепторів

Норадреналін гідротартрат (Левартеренол) - агоніст альфа -адренорецепторів судин і слабкий агоніст бета1-адренорецепторів серця.
Основним проявом фармакологічної дії - підвищення тонусуартеріол, що приводить до збільшення периферичного судинного опору, артеріального тиску, зниження ниркового іпечінкового кровотоку. Помірне вплив норадреналіну як агонистабета ^ адренорецепторів пояснюється малими дозами препарату, оскількивведення його у великих кількостях викликає ішемічні зміни в шкірі,м'язах, нирках та інших органах. Тому в тих дозах, у яких препаратвводиться як гіпертензивного кошти, він не змінює або помірнопідвищує скоротність міокарда, зменшує частоту серцевих скорочень (особливо на початку введення),що обумовлено рефлекторної реакцією у відповідь на підвищення артеріального тиску. Норадреналіндіє однонаправлено з адреналіном на центральну нервову систему, обмін речовин, наклітини гладеньких м'язів, але ступінь його ефекту перевершує діюадреналіну. З огляду на погану абсорбцію і швидке руйнування, препарат вводятьв організм тільки в/в.
Показання: післяопераційний, посттравматичний, інфекційний шок безволюміческіх порушень. У зв'язку з тим, що препарат викликає вираженийангіоспазм, його не рекомендується застосовувати при геморагічному шоці. Вкрайобережно призначають при кардіогенному шоці, оскільки у важких випадках убальних з гострим інфарктом міокарда ОПСС різко підвищено, що обтяжуєроботу серця.
Найчастіше норадреналін вводять крапельно із розрахунку 1 мг (0,5 мл 0,2%розчину) на 200 мл ізотонічного розчину хлориду натрію; число крапельвизначається рівнем артеріального тиску. Дія препарату виявляється в першу хвилинувведення і припиняється при закінченні його застосування.
Побічні дії обумовлені в першу чергу фармакологічнимиефектами і клінічно проявляються некрозом тканин, аритміями, рідшеспостерігаються головний біль і порушення дихання.
мезатон (фенілефрин) має переважно прямим стимулюючимдією на альфа-адрснорецептори, також помірно підвищує викиднорадреналіну з пресинаптичних закінчень. На бета1-рецептори серцяпрактично не впливає. Викликаючи підвищення артеріального тиску, призводить допомірною, нетривалого брадикардії. Загальна тривалість ефекту при внутрішньовенному введенністановить 20 хв, при п/к-до 1 ч.
Показання: артеріальна гіпотонія, післяопераційний, травматичний,інфекційний, кардіогенний шок (при нетяжким їх прояві). Мезатонвводять п/к або в/в у дозі 1 мл 1% розчину (в/в на 100-200 млізотонічного розчину хлориду натрію). За силою ефекту він поступаєтьсяадреналіну, норадреналіну, але перевершує їх за тривалістю дії.

Стимулятори альфа-, бета-і дофамін-рецепторів

Дофамін (допамін) стимулює альфа-, бета-і дофамінергічнихрецептори симпатичної нервової системи. Виразність ефекту визначаєтьсявводиться дозою.
У низьких дозах - 0,5-2 мкг/кг/хв впливає переважно надофамінергічних рецептори, що призводить до розширення судин нирок ікишечника. У дозах 2-10 мкг/кг/хв робить позитивний інотропнудію внаслідок стимуляції бета1-адренорецепторів серця і непрямогодії за рахунок прискореного вивільнення норадреналіну з гранул запасу.
Обидва фактори призводять до підвищення скоротливості міокарда, збільшенню роботисерця, збільшення систолічного і пульсового АД при малій змінідіастолічного тиску. Коронарний кровотік та потребу міокарда вкисні зростають.
У дозах вище 10 МГК/кг/хв дофамін стимулює альфа-адренорецептори, щопризводить до збільшення периферичного опору судин, звуження ниркових судин, зменшення фракціївикиду у хворих з ХНК. У людей з нормальною скоротливості міокардапідвищується систолічний та діастолічний АТ, скоротливість, серцевий іударний викид крові. Безперечно, вказані дози - умовні, вони залежатьтакож від чутливості системи. Головне - це ступінчастості впливудофаміну на різні рецепторні зони.
Фармакокінетика. Метаболізм дофамина відбувається в печінці, нирках, плазмі тахарактеризується його перетворенням в неактивні з'єднання під впливом МАО ікатехолортометілтрансферази. Близько 24% введеної дози метаболізується внорадреналін у нервових закінченнях. У незмінному вигляді виводиться з ниркамилише незначна кількість.
Показання. Шок, який розвинувся на фоні інфаркту міокарда, травми,септикопіємії, операції на відкритому серці, печінкової і застійноїсерцевої недостатності

Препарат вводять тільки в/в перед початком інфузії необхідноскоррегіровать гіповолемію. Швидкість введення і загальна доза визначаютьсягемодинамічним відповіддю. Після початку введення контролюють основніпоказники гемодинаміки. Починають введення з невеликої дози 0,5-1мкг/кг/хв; через 2-5 хв визначають її адекватність. Дія препаратуприпиняється через 10-15 хвилин після закінчення введення. Якщо при введенніпрепарату в дозі понад 10 мкг/кг/хв ефект відсутній, необхідно вводитипотужніший вазопрессор. Введення дофамина припиняють поступово підуникнути реакції скасування.
Протипоказання. Феохромоцитома. З обережністю призначають приоккюліонних захворюваннях судин, хвороби Бюргера, Рейно інекоррегірованних тяжких порушеннях ритму.
Побічні дії: біль в грудній клітці, утруднення дихання,неспокій, серцебиття, головний біль, блювота. Хворі з підвищеноючутливістю до симпатичним амінами надзвичайно бурхливо реагують і надофамін.
Взаємодія. Призначенні з альфа-адреноблокаторами можназапобігти підвищенню ОПСС. Спільне застосування з загальними анестетикамиможе привести до розвитку шлуночкових аритмій, спільне застосування здіуретиками - до взаємного посилення ниркових ефектів. Алкалоїди ріжківусеівают вазоконстрикцію на фоні застосування дофаміну. Гуанетидин ітрициклічні антидепресанти можуть посилювати вазоконстрикторного ефектпрепарату.

Лікарські засоби, що мають переважно міотропну ефектом

АНГІОТЕНЗІНАМІД (піпертензін) є амідів природного пресорнуречовини ангіотензину II. Володіючи прямим міотропну дією, викликаєзвуження судин внутрішніх органів, шкіри (особливо на рівніпрекапілярів), посилює скорочення гладкої мускулатури матки, кишечника,сечового міхура. На коронарний кровотік, кровообіг упоперечносмугастих м'язах і на тонус вен істотного впливу ненадає. Підвищує секрецію адреналіну в мозковій шарі і альдостерону вклубочкової зоні надниркових залоз.
Показання. Посттравматичний, післяопераційний і інфекційний шок,вазомоторний колапс. При кардіогенному шоці застосовують обережно, тому що вінможе різко підвищувати ОПСС. За вираженістю пресорну ефекту у багато разівперевершує норадреналін. Вводиться в/в. Гіпертензивний ефект настаєчерез кілька хвилин після початку введення. Оскільки препарат швидкоінактивується ангіотензіназамі крові, його вводять довгостроково, краплинно,число крапель визначається рівнем артеріального тиску. Починають введення з дози 5 мкг/хв іпри необхідності збільшують до 60 мкг/хв. Після скасування препаратутривалість гіпертензивного дії не перевищує 5-10 хв. Враховуючи, щопри тривалій інфузії відзначається звуження судин нирок, необхідно стежитиза їх функціональним станом. Виникаюча брадикардія є реакцієюна підвищення артеріального тиску. Не рекомендується застосовувати при гіповолемічного шоці.