Імунологічні і імуногенетичні особливості увеїт при синдромі Фогта-Коянагі-Харада

Г.К. Мамбеткулова, Л.Ш. Ішбердіна, В.Б. Мальханов, Уфімський НДІ очних хвороб, м. Уфа

У розвитку увеїт провідна роль належить аутоімунних реакцій, обумовленим генетичним статусом хворого. Виявлення антитіл до меланоцитами і виявлення в високому титрі антитіл до зовнішнім сегментами фоторецепторів і мюллеровскім клітин у хворих з активним увеїт при синдромі Фогта-Коянагі-Харада, на думку багатьох авторів, є пусковим механізмом у розвитку аутоімунної реакції [4, 5, 8].

Відомо, що система HLA забезпечує взаємодію всіх імунокомпетентних клітин організму, розпізнавання своїх і чужорідних, в тому числі змінених власних клітин, запуск і реалізацію імунної відповіді і в цілому забезпечує виживання людини як виду в умовах екзогенної і ендогенної агресії [1, 3, 5, 6, 9].

Однак паралельне вивчення імунологічних та імуногенетичних особливостей увеїт у хворих з синдромом Фогта-Коянагі-Харада в Південно-Уральської популяції не проводилося, що з'явилося предметом наших досліджень.

Матеріали та методи дослідження

Під нашим спостереженням знаходилося 17 хворих (34 ока) рецидивуючим увеаменінгітом з синдромом Фогта-Коянагі-Харада у віці 10-42 років. Офтальмологічне обстеження включало біомікро-і офтальмоскопії, візо - і периметра, А-і В-сканування, електроретіно-і електроокулографію.

Імунологічне дослідження периферичної крові полягало у визначенні загальної кількості Т-і В-лімфоцитів у реакціях розеткоутворення з еритроцитами барана і мишей, вмісту субпопуляцій Т-лімфоцитів моноклональними антитілами (анти-CD3, CD4, CD8, CD4/CD8, CD16, CD19) методом непрямого імунофлуоресцентного фарбування [7], рівня циркулюючих імунних комплексів - за допомогою ПЕГ-преципітації [2], сироваткових імуноглобулінів - методом радіальної іммунодіффузіі [14]. Тканини-специфічну сенсибілізацію до антигенів кришталика (a-Кристаллин) і сітківки (S-антиген) виявляли методом твердофазного імуноферментного аналізу за різницею оптичної щільності [10]. Аналіз антигенів гістосумісності проводили в стандартному мікролімфоцітотоксіческом тесті за відомою методикою [15]. Статистична обробка отриманих даних визначалася за встановленими формулами (Л. А. Певніцкій, 1988).

Контрольну групу склали 52 здорових донора Республіканської станції переливання крові.

Результати та обговорення

У відомих дослідженнях встановлена певна взаємозв'язок між наявністю антигену HLA-Bw22, HLA-DRMT3, HLA-DR4 і розвитком увеїту при синдромі Фогта-Коянагі-Харада [11-13].

Проведені нами імуногенетичні дослідження виявили характерні для Південно-Уральської популяції асоціації деяких антигенів гістосумісності з синдромом Фогта-Коянагі-Харада.

Частота зустрічальності (Ах) антигенів В35 та В56 виявилася однаково високою в порівнянні з іншими антигенами досліджуваної групи і склала 29,4% при достовірності відмінностей (c2) в частоті даних антигенів серед контрольної групи - 4,87 і 6,60 відповідно. Частота гена (Px) найбільшою виявилася у хворих увеїт при синдромі Фогта-Коянагі-Харада з антигенами HLA В35 та В56. Хворі з увеїт при синдромі Фогта-Коянагі-Харада відрізнялися від здорових донорів також частішою зустрічальність антигенів HLA В12, В14, В22, В51, повною відсутністю антигенів В18, В21, В27, В41, а антигени В7, В8, В16, В40 зустрічалися в одиничних випадках. Достовірних розходжень по локусу А (HLA A1-A11) у своїх дослідженнях ми не спостерігали (табл. 1).

Встановлено, що носійство антигенів В12, В14 при синдромі Фогта-Коянагі-Харада характерно для передніх увеїт, В22, В35, В51, В56 - для задніх. Одночасне наявність антигенів В35 та В56 є прогностично несприятливим чинником відносно розвитку ексудативно відшарування сітківки на тлі заднього увеїту. Результати вивчення залежності офтальмологічних проявів при синдромі Фогта-Коянагі-Харада від носійства антигенів HLA-комплексу представлені в таблиці 2.

Взаємозв'язок імунологічних та імуногенетичних показників представлена в таблиці 3. Першу групу (n = 4) склали хворі -- носії антигенів В12 та В14 з переднім увеїт. У другу групу (n = 13) увійшли хворі з заднім увеїт, у тому числі з ексудативно відшаруванням сітківки (n = 5) на його тлі.

У першій групі хворих у носіїв HLA-антигенів В12 і В14 достовірно (р <0,001) знижене число CD4 + в порівнянні з контролем і CD16 + щодо другої групи (p <0,05). У другій групі хворих у носіїв антигенів В22, В35, В51, В56 достовірно (p <0,05) підвищений число CD3 +, CD8 +, CD16 + і CD19 + лімфоцитів як у порівнянні з контролем, так і щодо першої групи. У цій групі хворих знайшли зниженими імунорегуляторний індекс.

Імунологічні дослідження виявили в сироватці крові накопичення надлишкових концентрацій циркулюючих імунних комплексів у 15 хворих (87%), гіперіммуноглобулінемію IgG (20,7 ± 0,95 г/л) та IgМ (2,26 ± 0,03 г/л), у контролі відповідно - 11,63 ± 0,25 і 1,64 ± 0,061 г/л.

Результати тканеспеціфіческого дослідження дозволили встановити більш високі, ніж в контрольній групі, значення середньої концентрації антитіл до S-антигену, a-Кристаллин, рогівці (табл. 4). Їх рівні були високими відповідно у 11 (64,7%), у 12 (70,6%) та у 6 (35,3%) хворих.

Високі рівні аутоантитіл до тканеспеціфіческім білків сітківки, кришталика і рогівки свідчать про поразку всіх оболонок очного яблука й істотної ролі аутоагресії у розвитку даного захворювання.

Отже, увеїт при синдромі Фогта-Коянагі-Харада характеризується носійство антигенів В12, В14, В22, В35, В51, В56 та змінами клітинного імунітету, більш вираженими при поглибленні і ускладнення запального процесу. Значну роль у патогенезі увеїту при синдромі Фогта-Коянагі-Харада грає аутоімунний процес, що доводить наявність високих рівнів тканинних антитіл, накопичення в сироватці крові надлишкових концентрацій циркулюючих імунних комплексів та імуноглобулінів класів G та М. Вивчення імунних та імуногенетичних механізмів увеїту при синдромі Фогта-Коянагі-Харада відкриває нові можливості для своєчасної діагностики та патогенетично орієнтованої терапії цього захворювання.

Список літератури

1. Бондаренко А.Л. HLA і хвороби. - Киров, 1999. - 194 с.

2. Зайцева Н.С., Слепова О.С., Теплинская Л.Є. з співавт. //Імунологічні методи в діагностиці увеїт. - Метод. Рекомендації. - М., 1989. - 40 с.

3. Зарецкая Ю.М. Клінічна імуногенетики. - М., Медицина, 1983. - 208 с.

4. Кацнельсон Л.А., Танковскій В.Е. Увеїти (клініка, лікування) .- М., 1998. - 203с.

5. Мамбеткулова Г.К. Клініка, імунологічні особливості і лікування ревматоїдних увеїт: Автореф. дисс. ... к.м.н. - Уфа, 2000. - 22 с.

6. Панченко Н.В. Особливості порушень клітинного імунітету у хворих увеїт, ускладненими набряком макулярною області. //Офтальмоло. журн.-1998. - № 4. - С. 229-301.

7. Петров Р.В. Сучасні проблеми клінічної імунології.// Рад. медицина. - 1978. - № 7. - С. 8 - 15.

8. Пименов І.В., Зайцева Н.С., Слепова О.С., Векслер Х.м. Комплексна імунологічна оцінка стану хворих з деякими формами увеаретінальной патології.// Вестн. офтальмоло. - 1991. - № 4. - С. 49-53

9. Хаитов Р.М., Алексеев Л.П.// Int. J. Immunorehabil. -- 1998. - № 10. - С. 30-38.

10. Яковлєва В.Г., Сибиряк С.В., Головін В.П., Кірєєв В.Л. Виділення та очищення родопсінкінази// Актуальні питання прикладної біохімії та біотехнології. - Уфа, 1998. - С. 273-277.

11. Bodmer W.// HLA 1997 Eds P. Terasaki, D. Gjertson. - 1998. - P. 1-7.

12. Boutimzine N., Laghmari A., Ouazzani I., Ibrahimy W., Mohcine Z.// J. Fr. Ophtalmol. - 1998. - Dec; 21 (10). - P. 746-754

13. Desarnaulds-A.B., Borruat-F.X., Herbort-C.P., Spertini-F.// Klin.-Monatsbl.-Augenheilkd. - 1996. - May. - 208 (5). - P. 301-302

14. Mancini G. et al.// Int. Immunochem. - 1965. - Vol .2 - Р.235-254.

15. Terasaki P.I., Bernoco D., Park M.S. et al.// Amer.J.Clin.Pathol. - 1978. - Vol. 69. - P. 103-120