Актуальність і новизна роботи.

     Одним з провідних напрямків сучасної ангіології є вивчення
    
специфіки органного кровообігу. Щоб зрозуміти його особливості необхідно

виявити структурні та просторові взаємини між судинними

компонентами.

 Основні положення про розподіл кровоносних судин у різних

тканинах відомі (W. Spalteholz, 1921, П. Ф. Лесгафт, 1922; М. Г. Приріст, 1948).

Є відомості про неоднаковою ангіоархітектоніки східних тканинних образо

ваний в різних органах, хоча принцип формування тканинних судин у них оди-

ний.

 Встановлено, що пристрій інтрамуральні кровоносного русла, його орга-

носпеціфічность залежить не тільки від побудови того або іншого анатомічного

освіти, але і від його функції і суттєво змінюється при патології.

 Представлене нами повідомлення є продовженням минулорічного і

містить відомості про судини підслизового шару стінки ряду трубчастих органів, їх

морфології і функціональному значенні. Звичайно, локальні особливості архі-

тектоніки судин підслизового шару окремих органів досліджувалися, дані

про них є. Але загальні принципи розподілу судин, особливо вен і

компонентів мікроциркуляторного русла вивчені далеко не повно. Мало

відомостей про функціональне значення судинних утворень і їх

компенсаторної значущості, що і було предметом нашого дослідження.

Матеріал і методики дослідження.

 Досліджено кровоносні судини підслизового шару стінки стравоходу,

тонкої і товстої кишки, а так само сечоводів. Органи взяті з трупів осіб

зрілого віку, які загинули в результаті травм.

 Препарати инъецировались транскапіллярнимі масами (водний розчин

берлінської блакиті, зваж паризької синьої в хлороформі і кіноварі в бензині).

Після фіксації в 10% розчині формаліну частина об'єктів досліджувалася шляхом

докраскі за допомогою гістологічних методик. В результаті, паспортизація

компонентів кровоносного русла проводилася як за характером розгалуження

(методика кафедри анатомії СГМУ), так і за будовою стінки судин. Три

об'єкта инъецированы нами самостійно, решта бралися для вивчення з

банку препаратів кафедри анатомії СГМУ.

Результати власних спостережень.

 Як показують наші препарати, в підслизовому шарі вивчених нами

об'єктів розташовується добре виражене сплетіння кровоносних судин.

Сплетіння настільки потужний, що деякі автори називають підслизовий

шар судинних. Детальне вивчення підслизового судинного

сплетення показує, що основу його складають венозні судини

орієнтовані здйбільшого по довжині органу. Діаметр вен 300-500 мкм.

Анастомози між ними калібром 200-300 мкм. направлені косо або

поперечно. Опції сплетення багатогранні. Воно депонує кров. Зв'язує

судини сусідніх відділів трубчастих органів. У вени, сплетення відводять кров-

посткапіляри і і венули, які формуються з капілярів слизової

оболонки і прилеглій шару м'язової стінки. У звужених ділянках трубчастих

органів розширені вени підслизового сплетення здатні виконувати роль

гідравлічних жомов. Вперше обетом згадав H. Stieve, 1928, торкаючись вен ки-

шечной трубки. Потім Ю.А, Питель, 1960 і Ю.А. Орловський, 1975 описали гідрав-

вої жоми в звужених ділянках сечоводу, запропонувавши морфологічне

обососнованіе цістоідной теорії пасажу сечі з цього органу.

 Крім великих судин у підслизовому шарі трубчастих внутрішніх орга-

нов (переважно в тонкій і товстій кишці) нами виявлені власні

мікросудин клітковини. Їх небагато. Це пре-і посткапілярів, а так само

капілярні судини і рідкісні шунтуючі пристрої типу магістральних

капілярів. Там де в підслизовому шарі є жирова тканина виявляються

типові для неї конструкції мікроциркуляторного русла.

 Маються на підслизової клітковині одиничні залізяки і лімфатичні

вузлики, поодинокі або у вигляді скупчень. Кожна з залозок обплетений

капілярами, має приносить прекапілярів і 1-2 виносять посткапілярів,

що йдуть уздовж протоки залози, який відкривається у просвіт трубки.

 Що стосується лімфатичних вузликів, то з боку слизової оболонки

вони покриті сіточкою капілярів. Всередині вузлика капіляри різко розширені і

формують синусоїдного типу посткапілярів і венули пов'язані з венами

підслизового сплетення.

 Опції сплетення багатогранні, а в окремих ділянках травної

трубки важливі для життєдіяльності організму в цілому. Це відомі морфолого-

гам і клініцистам порто-кавальние анастомози-ділянки органів, з яких

кров відводиться двома шляхами. Перший шлях-в систему верхній або нижній

порожнистої вени. Другий-в систему ворітної вени і, отже, через печінку.

Якщо організм здоровий, гармонія венозного кровотоку не порушена. При

захворюваннях печінки кровоток у ворітної системі порушується і розвиваються

порто-ковальние анастомози. Цей процес докладно вивчав Ф.П. Маркізів

(1959). Правда він у своїй монографії описав звуження тільки великих вен.

 Представники самарської школи анатомів К.В. Захаров (1968) Б.Б. Галахов

(1979) простежили стадії процесу. Що стосується нашої роботи, то використовуючи

препарати банку кафедри ми спробували описати зміни венозного відтоку,

починаючи з мікроциркуляторного русла в області зон двох порту-ковальних

анастомозів-в нижньої третини прямої кишки в області переходу стравоходу в

шлунок.

 Вивчення препаратів показало, що при хворобах печінки на стадії

субкомпенсація найбільш лабільними в кровоносну систему виявляються

елементи мікроциркуляторного русла: капіляри, посткапілярів, венули.

Капіляри збільшуються в діаметрі. Особливо у венозних відділах, просвіт їх

стає нерівним. У місцях злиття утворюються здуття.

 Подібна картина спостерігається при деформації посткапілярів, венул і

дрібних вен калібром до 100-150 мікрометрів. Вдається відзначити збільшення

кількості віно-венозних сполучення і шунтуючих пристроїв, останніх частіше в

вигляді магістральних капілярів. Більш великі вени на цій стадії процесу в

області переходу стравоходу в шлунок змінюються мало. Хоча окремі вени

тут сегментально розширюються, приймаючи в цих ділянках значне

кількість приток (капілярів, посткапілярів, венул і дрібних вен).

 У прямій кишці вени помітно збільшуються в діаметрі в місцях

локалізації клапанів утворюються нерізкі здуття.

 Перераховані зміни у венах підслизового сплетення спрямовані

на те, щоб розвантажити систему ворітної вени.

 Коли настає період декомпенсації, в галузі досліджень нами

порто-кавальних анастомозів спостерігається значне, більш ніж удвічі,

збільшення діаметру капілярів і венозних мікросудин підслизового шару,

деформація їх просвіту за рахунок появи колбообразних здуття, ємність

сплетення збільшується. Деформуються і венозні відділи артеріол-

венулярних сполучення. Число їх суттєво збільшується. Більш великі вени

розширений, стінка їх стоншена, особливо в зонах здуття. На просвітлених

площинних препаратах вени майже впритул прилягають до капілярах слизової

оболонки. В області прямої кишки розширені вени підслизового шару

випинаються на поверхню просвіту кишки, часто травмуються, що веде до

виникнення кровотеч. Кровотечі з вен нижнього відділу стравоходу

виникають, за спостереженнями клініцистів, при незворотною печеної

недостатності. Зупинити такі кровотечі практично неможливо.

Висновок

Таким чином, підслизовому сосудное сплетіння трубчастих внутрішніх

органів представляє сукупність структур різної складності, пристрій ко-

торих залежить від специфічності будови що формують його елементів. Портокавальние анастомози існують в підслизовому шарі трубчастих органів травної системи з моменту народження, але починають відігравати специфічну роль при скруті кровотоку по ворітної вени. Вид анастомозів (калібр судин, кількість соустя) змінюються в міру розвитку патологічного процесу і в підсумку стають незворотними.

Ілюстрації до доповіді.

Слайд № 1 Инъецированный просвітлений препарат. Судинне сплетення суцільний тонкої кишки. Відзначається різка диспропорція артеріального і венозного русла. На слайді видно практично одні венозні судини.

Слайд № 2 Инъецированный просвітлений препарат. Відня підслизового сплетення прямої кишки.

Слайд № 3 Инъецированный просвітлений препарат. Судини многоціркуляторного русла клітковини підслизового шару товстої кишки.

Слайд № 4 Инъецированный просвітлений препарат. Магістральний капіляри в підслизовому шарі товстої кишки.

Слайд № 5 Лімфатичні вузлики у клубової відділі тонкої кишки. Видно сіточки капілярів на поверхні вузликів.

Слайд № 6 Жирові часточки в клітці підслизового шару прямої кишки.

Слайд № 7 Инъецированный просвітлений препарат. Зміна просвіту посткапілярів в підслизовому шарі в місці впадіння стравоходу в шлунок.

Слайд № 8 Той же відділ. Формування вени підслизового шару.

Слайд № 9 Той же відділ численні притоки вени підслизового шару.

Слайд № 10 Просвітлений инъецированный просвітлений препарат. Нерізкі здуття вен прямої кишки. Стадіясубкомпенсаціі.
А, Б

Слайд № 11 Стадія декомпенсації порто-кавального соустя в області переходу стравоходу в шлунок. Збільшення кількості вен підслизового сплетення.

Слайд № 12 Гістологічний препарат. Розширена відень підслизового шару прямої кишки з нерівним просвітом і тонкою стінкою.

Слайд № 13 Різко змінена відень паратоковального анастомоза.Стадія декомпенсціі.

Слайд № 14 артеріол-венулярний анастомоз з різко розширеним і деформованим венозним відділом. Стадія декомпенсації порто-ковального анастомозу.

Література

1.Галахов б.б Анатомія і кровоносні судини товстої кишки людини. Автореф.дісс. (К) Куйбишев, 1979

2.Захаров К.В Відня шлунку людини. Автореф. дисс. Куйбишев

3.Лесгафт П.Ф Основи теоретичної анатомії. П, 1922

4.Маркізов Венозна система травного тракту людини. Куйбишев, 1959

5.Орловскій Ю.А Внутріорганние кровоносні судини сечовивідних шляхів в нормі та експерименті. Автореф. дисс. (д) Куйбишев, 1975

6.Прівес М.Г Анатомія внутріорганних судин. Медгиз, 1948

7.Питель Ю.А Про деякі особливості судин верхніх сечових шляхах людини та їх клінічному значенні. Урологія 1960

8.Spalteholz W Usefassordnuug und Organubilduug Roux's Archiv, 1921

9.Stieve H. Цетіруется по дисс. Ю.А. Орловського