ВОПРОС1 Поняття МП. : Воно поділяється на публічне і приватне. У пр.сістеме існує 2 системи-пр. внутрігосуд. (Як сукупність отд. Систем прав отд. Д-ви) і міжнародне право. Об'єктом м. п. регулювання явл-ся заг. отн. , Що виникають у рамках межд. спільноти г-в. МП-це сукупність і система норм, що регулюють межд. отн. МПП-як регулятор публічних межд. отн. , Складається в рамках межд. спільноти г-в. МПП-складає частину внутрігосуд. права того чи іншого г-ва; приватним називається тому, що регулює приватно-пр. або гр-пр. отн. физич. і юр. осіб, а термін «межд.» відображає те, що сторони цих отн. мають різні громадянства або націон. приналежність. Методи МП як публічної галузі права передбачається з'єднання імпер. і діспозіт. методів пр. регулювання. МП існують нарівні як імп. так і діспоз. методи пр. регулірованіяі виділити якийсь переважний неможливо.

Для укладення м. отн. потрібна загальна воля і результатами цієї волі буде договір або угода між 2 суб. МП або несколькімі.Особенності

МП: особи беруть участь у межд.отн. це актори; в правоотн. у суб. є взаємні права та зобов'язання. Статут ООН говорить про повагу, до-і повинно бути між р-ми як прізаключеніі межд.договоров, так і при вирішенні межд.конфліктов або суперечок, тобто конфлікти повинні бути вирішені на основі принципів моралі, справедливості, норм межд.вежлівості ....

ВОПРОС2 історич ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ МП: Ділиться на періоди всієї історії розвитку МП 4 періоди: 1) МП стародавнього світу з 400 р.до н.е. - 476 р.н.е.

Пам'ятником МП того часу можна вважати закони Ману, врегулює питання посольського міра.Інтенсівная дипломатичного. деят-ть древнегр. міст-р-в. 2) середньовіччі 476 р.-1648 р. Цей період затишшя розвиток МП, так як характерною рисою було «кулачне право», війна справедливий. Форма дозволу межд.споров, Розвивалося висновок межд.торгових договорів. Межд.прізнаніе отримали збірники, кодіфіцірующіе норми і звичаї морського права і послужили принципу свободи відкритих морів. 3) МП Нового часу, класичне МП 1648 -

1887гг.В цей час були закладені всі основи МП. 4) Сучасне МП з 1887 р.

ВОПРОС3 Джерела МП: Джерелами називаються форми, в к-х виражені правила поведінки суб.межд.отн. , І до-і повідомляють цими правилами якість межд.-пр.норми Специфіка МП: 1. норми встановлюються за взаємною згодою суб. (саме ці норми є іст. межд-пр. норм) 2. суб. праву завжди протистоїть суб. зобов'язання. Види: * м.договор-це пісьм.соглашеніе між суб., Урегульоване нормами загального МП; сукупність і система таких норм становить галузь МП, к-я називається право м.договоров; * м.обичай-це доказ загальної практики, визнаний у як пр.норми, застосовується у практиці г-в, як опред.поведеніе в однотипних ситуаціях, визнане як юр.обязательное;

* м.обикновенія-правила поведінки г-в, к-му вони прямують до своїх взаімоотн., не визнаючи його юр.обязательним; * неформальний м.договор-це пісьм.соглашеніе між р-ми, текст до-го вироблений в процесі їх переговорів, але до-му вони не надали юр.сіли межд.договора; * акт зобов'язання-це одностороннє заяву г-ва в особі його компетентного органу про те, що вона бере на себе зобов'язання про опред.поведеніі в межд.госуд.отношеніях, адресоване всім р-м і доведена до їх відомості в письм. або усній формі; * акт визнання-акт дії (Безд) г-ва, в к-м вона визнає правомірною юридично значиму ситуацію, створену діями іншого г-ва, оскільки про наявність такої ситуації йому відомо або повинно бути відомо; * акт протесту - це заява г-ва про відмову визнати правомірною юридично значиму ситуацію, створену поведінкою др.г-ва, тобто кваліфікувати її як протиправної; повинен бути явно виражений і доведений до відома г-ва, к-му адресований або до відома др.г-в; * акт приписи-г-м учасникам межд.організацій або органів; має обов'язковий хар-р , в силу чітко усталеної практики даної організації або органів; * рішення межд.арбітражей або суден-це юридично обов'язкові для Строн даної справи або межд.спора.

ВОПРОС4 Суб'єкти МП: Для суб.межд.отн., г-в і різних об'єднань, характерна їх непідлеглості зовнішньої влади, тобто самостійність і певна незалежність, у тому числі взаємна незалежність. Суб'єкти

МП - це актори або учасники, сторони межд.правоотношеній, наділені нормами МП, суб.правамі і суб.обязательствамі. Суб.право одного суб'єкта межд.отн. завжди протистоїть суб.обязательству іншого суб. цих правовідносин. Віденська Конвенція про право межд.договоров 1969 р. в ст.3 вперше говорить про суб. межд.отношеній, тобто о г-х і межд.організаціях. Г-ва-це осн.суб'ект МП, реальні учасники межд.правоотношеній. Суб.МП кже є межд.інстітуціі, іменовані межд.органамі (межд.суди, арбітражі) Особливими або спец.суб. є народи, які борються за свою незалежність; уряду у вигнанні. Суб'єкти МП в своїх взаімоотн.

зобов'язуються взаємно дотримуватися у своєму внутр.порядке і право опред.права физич. і юр.осіб, основні права і свободи всіх, хто знаходиться на їх території індивідів, определ.права обществ.організацій (профспілок, політ.партій)

ВОПРОС5 Юр.обязательная сила МП: Основне соц.значеніе МП полягає в організації межд.отн., що відповідає соврем.уровню людської цивілізації. Власне юр.ф-ми МП можна вважати стабілізуючу, регулятивну і охраніт.ф-и. Всі принципи МП є Основопологающимі для створення норм права, вони носять універсальний х-р і володіють вищою юр.сілой. Всі інші межд.-пр.норми повинні відповідати положенням основних прінціпов.О ні є критерієм законності всіх інших межд.норм.

ВОПРОС6 Відношення між МП і межд.політікой.

ВОПРОС7 Поняття і види межд.правоотн. Результатом реалізації межд .- пр.норм є межд.правоотн .- отн., Врегульовані цими нормами.

Склад м.пр-отн. утворюють суб., зміст і об'екти.Суб. можуть бути г-ва, нації, що борються за незалежність, межд.організаціі, тобто ті суб'єкти чия поведінка ргуліруется нормами МП. Зміст утворюють межд.суб.права і юр.обязанності участніков.Суб.право-це можливе поведінку, а преращеніе межд.правоотношеній. (Діляться на події-не пов'язані з волею і юр.обязанность належне. Право одного учасника протистоїть обов'язки іншого. Суб . права і юр.обязанності спрямовані на об'єкт (територія, майно, неімущ.блага, результати деят-ти суб і ін.) Правоотн. неможливі без юр.фактов-це конкретні ОБСТ-ва, з до-ми

МП пов'язує виникнення, зміну або дії-з волевиявленням ).*

За часом існування: строкові і безстрокові; * за формою: правоотн. у власному слові-права та обов'язки чітко зафіксовані і правоотн.состоянія-носять узагальнений х-р (стан громадянства); * по суб.составу: межгосуд. і немежгосуд. х-ра; * залежно від функц.назначенія: регулятивні-що виникають на основі норм МП, які встановлюють правила поведінки суб., охоронні-виникають внаслідок неправомірної поведінки суб. і призначені для відновлення порушених прав і покарання порушника; * матеріальні-встановлюють права та обов'язки суб. правовідносин, процесуальні-виникають на базі проц.норм і фіксують процедуру реалізації прав і здійснення обов'язків, порядок розгляду спорів та розгляду справ про правопорушення., к-й носить назву «Норми про межд.отв-ти р-у», займається комісія МП при ООН. Норми міжнародного права - це юридично обов'язкові до виконання правила поведінки держав та інших суб'єктів міжнародного права, що встановлюються самими

ВОПРОС8 Поняття норми МП. Це юридично обов'язкові правила поведінкисуб. межд.отн., охороняються у разі потреби примусом до їхдотриманню. Чи включають в себе гіпотезу, диспозицію і санкцію.Разлічаются посвоїм суб. або адресатам, тому підрозділяються на норми загального межд.права, що встановлюються межд.сообществом г-в і адресовані всім всім суб.МПі норми локальні, адресовані двом або декільком суб.МП. Основніпринципи МП та їх нормативне зміст викладені в Декларації про принципи
МП. Була прийнята в 1970 р. Генер.Ассамблеей ООН. Вона діє, виключеньнемає. В останні десятиліття 20 ст. грунтуючись на Віденської Конвенції 1969
«Про право межд.договоров», в МП почали виділятися імперат.норми, до-і носять х -р общеобязат.права. (ст. 53) Імп.норма-це норма, к-я прийнята і визнаєтьсямежд.сообществом г-в як норма, відхилення від до-й неприпустимо і до-а можебути змінена тільки наступною нормою МП, що носить такий же х-р. У числінорм МП розрізняють регулятивні та охоронні норми. Охр.норми МП зібранів єдиний документ суб'єктами міжнародного права і виконувані нимидобровільно або при необхідності за допомогою особливого виду примусу '
Суб'єкти міжнародного права в процесі міжнародного співробітництваздійснюють свої права і виконують свої зобов'язання, встановленіміжнародно-правовими нормами. Іншими словами, міжнародно-правові нормирегулюють і регламентують поведінку суб'єктів міжнародного права впроцесі їх международногообщенія. Норми міжнародного права можутькласифікуватися за різними підставами та критеріями: за формоюоб'ектівірованія - договірні і звичайні міжнародно-правовінорми.Договорние міжнародно-правові норми зафіксовані (закріплені) унайрізноманітніших міжнародних договорах, звичайні міжнародно-правовінорми не зафіксовано (не закріплені) у будь-яких міжнароднихдоговорах, а існують у вигляді неписаних правил поведінки суб'єктівміжнародного права, що виявляються в їх звичайній практиці; за кількістюучасників - норми, які зобов'язують двох суб'єктів міжнародного права (вдвосторонніх договорах), і норми, які зобов'язують трьох і більше суб'єктівміжнародного права (у багатосторонніх договорах). за суб'єктно -територіальної сфері дії - універсальні ілокальние.Універсальниенорми - це норми, що регулюють такі відносини більшості суб'єктівміжнародного права, об'єкти яких стосуються, як правило, найважливішихпроблем сучасності, у вирішенні яких зацікавлене практично всічеловечество.Локальние норми - це норми, що регулюють такі відносини,об'єкти яких стосуються суб'єктів міжнародного права, як правило,одного географічного регіону, або такі відносини, об'єкти якихстосуються обмеженого кола суб'єктів международногоправа. за видамиміжнародно-правових норм - норми матеріального права і нормипроцесуального права.Норми матеріального права встановлюють права іобов'язки суб'єктів міжнародного права щодо конкретних правовідносин
(наприклад, норми, що встановлюють права та обов'язки держав --учасниць Конвенції про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден 1970р.), норми процесуального права встановлюють порядок (процедуру)реалізації самих матеріальних норм (наприклад, порядок діяльностірізних міжнародних судових органів, слідчих і погоджувальнихкомісій та ін.) До певної міри і сама ця класифікація єумовною, Можна навести й іншу заслуговує на увагу класифікацію: вЗалежно від функціонального призначення - регулятивні та охоронні
(забезпечувальні). Регулятивні норми встановлюють конкретні права іобов'язки суб'єктів міжнародного права охоронну (забезпечувальні)норми покликані гарантувати реалізацію самих регулятивних норм зхарактеру суб'єктивних прав і обов'язків - зобов'язують, що забороняють,управомочіваюшіе норми.Обязивающіе норми встановлюють зобов'язаннядержави здійснити зазначені в нормі дії, наприклад, оповіститиінші держави про ядерної аварії або ядерному інциденті; забороняютьнорми зобов'язують держави утримуватися від визнаних протиправнимидій (наприклад, не виробляти бактеріологічна та хімічна зброя,не створювати у відкритому морі небезпеки зіткнення суден приманевруванні поблизу від військового корабля, що здійснює підйом в повітрялітальних апаратів); управомочівающіе норми визнають за багатьма (всіма)суб'єктами міжнародного права можливість здійснювати будь-якідії (наприклад, визнання права кожної держави на дослідження івикористання космічного простору в мирних цілях, на здійсненнясвобод відкритого моря.

ВОПРОС9Прінціпи міжнародного права носять універсальний характер іє критеріями законності усіх інших міжнародних норм. Діїабо договори, що порушують положення основних принципів, визнаютьсянедійсними і тягнуть за собою міжнародно-правову ответственность.Прінціпивзаємопов'язані: порушення одного положення тягне за собою недотриманняінших. Так, наприклад, порушення принципу територіальної цілісностідержави одночасно є порушенням принципів суверенноїрівності держав, невтручання у внутрішні справи, незастосування силита загрози силою і т.д.Поскольку основні принципи міжнародного праваявляють собою міжнародно-правові норми, вони існують у форміпевних джерел міжнародного права.II. Відповідно до принципунезастосування сили або загрозою силою всі держави в міжнароднихвідносинах зобов'язані утримуватися від загрози силою або її застосування протитериторіальної недоторканності і політичної незалежності іншихдержав або будь-яким іншим чином, несумісним з цілями ООН.
Держави на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного праваповинні сумлінно виконувати свої міжнародні зобов'язання щодопідтримання миру і безпеки. Загроза силою не повинна застосовуватися уяк засіб врегулювання спорів між державами. Агресивнівійни оголошуються злочинами проти миру і людства і тягнутьвідповідальність за міжнародним правом. Забороняється також пропагандавойниТерріторія держави не може бути об'єктом придбання іншимдержавою в результаті погрози силою або її застосування. Ніякітериторіальні придбання, які є результатом загрози силою, невизнаються законними.
Держави також зобов'язані утримуватися від репресалій, пов'язаних ззастосуванням збройних сил, від організації та заохочення іррегулярних силабо збройних банд, в тому числі найманців, для вторгнення на територіюіншої держави. Держави зобов'язані утримуватися від насильницькихдій, що позбавляють народи права на самоопределеніе.III. Згідно з принципоммирного вирішення міжнародних спорів держави зобов'язані вирішувати своїміжнародні спори з іншими державами мирними засобами такимчином, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир, безпеку тасправедливість. Спори держав повинні вирішуватися на основі принципусуверенної рівності, відповідно до принципу вільного вибору засобіввирішення спору та з урахуванням інших прінціпов.IV. На основі принципуневтручання у внутрішні справи держав кожна держава маєправо самостійно обирати свою політичну, економічну, соціальнуабо культурну систему без втручання з боку інших держав. Уцій; зв'язку держави:; не мають рава прямо чи побічно втручатисяу внутрішні чи зовнішні справи іншої держави, не повинні заохочуватипідривну діяльність, спрямовану на 'зміна ладу іншогодержави шляхом насильства, а також не повинні втручатися у внутрішнюборотьбу в іншій державі, утримуватися від надання допомогитерористичної або підривної деятельності.V. Принцип територіальноїцілісності держав. Держави повинні поважати територіальнуцілісність один одного і утримуватися від будь-яких дій, несумісних зцілей і принципів Статуту ООН. Держави зобов'язані також утримуватися відперетворення території одна одної в об'єкт окупації або застосування заходівсили в порушення міжнародного права. ніяка окупація або придбаннятериторії таким чином не визнаються законними J 'VI. Принцип непорушностікордонів. Держави розглядають як непорушні всі кордони один одного ікордони всіх держав в Європі і повинні утримуватися від будь-якихвимог або дій, спрямованих на захоплення частини або всієї територіїіншого государства.VII. Принцип поваги прав людини. Повага прав ісвобод людини - складова частина всеосяжної системи міжнародноїбезпеки. Держави зобов'язані поважати права людини та основні свободидля всіх, незалежно від раси, статі, мови або релігії. Повага правлюдини є суттєвим чинником миру, справедлівості і демократії,необхідних для дружніх відносин і співробітництва між ними.
Держави зобов'язані заохочувати ефективне здійснення громадянських,політичних, економічних, соціальних або культурних прав і свобод,які випливають із гідності, яка властива кожній особистості, і єістотними для її вільного й повного развітія.VIII. Принцип права насамовизначення народів і націй. Всі народи мають право вільно визначати безвтручання ззовні свій політичний статус і свій економічний,соціальний і культурний розвиток. Способами здійснення народом права насамовизначення є: створення суверенної і незалежної держави,вільне приєднання до незалежної держави або об'єднання з ним,встановлення будь-якого іншого політичного статусу, вільно обраногонародом. Держави зобов'язані утримуватися від будь-яких насильницькихдій, що позбавляють народи права на самоопределеніе.Народи, що здійснюютьсамовизначення, має право витребувати і отримувати допомогу відповідно доцілями ООН. При цьому, однак, держави не повинні заохочувати дії,що ведуть до розчленування або до порушення територіальної цілісності абополітичної єдності тих держав, які мають уряду,представляють весь народ незалежно від раси, віросповідання чи кольорукожі.IX. Принцип співробітництва між державами. Держави повинніспівробітничати один з одним у відповідності з цілями і принципами ООН.
Розвиваючи співробітництво, держави повинні содей-. ствоватьвзаєморозумінню та довірі, дружнім відносинам між собою, підвищуватидобробут народів., X. Відповідно до принципу добросовісноговиконання міжнародних зобов'язань держави зобов'язані сумлінновиконувати взяті на себе міжнародні зобов'язання. При здійсненнісвоїх суверенних прав, включаючи право встановлювати закони іадміністративні правила, держави повинні узгоджуватися з їхзобов'язаннями з міжнародного права.

ВОПРОС10 Співвідношення межд. і внутрігосуд. права: У практиці міжнароднихвідносин і внутрішньому праві окремих держав зустрічаються різніспособи вирішення питання про форми взаємодії міжнародного івнутрішньодержавного законодавства. Можна виділити два моністичний іодну дуалістичну концепції співвідношення міжнародного івнутрішньодержавного права.Моністіческіе концепції виходять з приматуякої-небудь однієї системи права (міжнародного чи внутрішньодержавногоправа). Дуалістична концепція розглядає міжнародне право та правовнутрішньодержавна як самостійні, равнопорядко-ші правовісистеми які, проте, активно взаємодіють у процесінормотворчості і правопрімененія.Отечественная міжнародно-правовадоктрина і російське законодавство дотримуються в ціломудуалістичної концепції.

Конституція РФ (ч. 4 ст. 15) встановлює, що загальновизнані принципи інорми міжнародного права і міжнародні договори РФ є складовоючастиною її правової системи. Якщо міжнародним договором РФ встановленіінші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правиламіжнародного договора.Федеральний закон «Про міжнародні договори
Російської Федерації »1995 р. доповнює конституційне правило:« Положенняофіційно опублікованих міжнародних договорів України, невимагають видання внутрішньодержавних актів для застосування, діють в
Російської Федерації безпосередньо. Для здійснення інших положеньміжнародних дого злодіїв Російської Федерації приймаються відповідніправові акти »(п. 3 ст. 5).

Виникає питання, що розуміється під« правовою системою Російської
Федерації »? Федеральне законодавство не розкриває змісту даногопонятія.В теорії права термін «правова система» означає: 1) систему праваз точки зору її організаційного будови (сукупність принципів права,галузей, підгалузей, інститутів і норм); 2) сукупність правових нормбудь-якої держави (національні правові системи) чи міжнароднеправо; 3) соціально-правовий феномен, що складається з різних елементів, вчислі яких називають: правові норми; результат їх реалізації
(правовідносини); правові установи і др.Большое увагу проблематиціправової системи РФ приділяється і в науке.По думку Г.В. Ігнатенко, поняття
«Правова система» відрізняється від поняття «право», будучи більш ємною, більшнасиченою категорією, що вміщає в себе, поряд з правом як сукупністююридичних норм, правозастосовний процес і, очевидно, що складаєтьсяна їх основі правопорядок І.І. Лукашук, не розглядаючи питання про правовусистемі Росії спеціально, приходить до висновку, що ч. 4 ст. 15 Конституції
«Відтворює правило, відоме іншим державам: міжнародне право
- Частина права країни. В результаті прийняття Росією міжнародної нормищо міститься в ній правило включається в правову систему країни, стаєїї елементом і вже в цій якості знаходить здатність регулювативідносини з участю фізичних та юридичних осіб »С.Ю. Марочкін включає вправову систему «правові норми, що діють у країні (право РФ, а такожнорми міжнародного права та іноземного права з санкції держави);правову діяльність (діяльність всіх органів, установ та іншихсуб'єктів по створенню та/або реалізації діючих у країні правових норм)і правові ідеї, уявлення, теорії, погляди, доктрини (правосвідомість вширокому сенсі) »Яке дійсний зміст положень ч. 4 ст. 15
Конституції про правовій системі РФ? 1. Про співвідношення понять «правовасистема РФ »і« право РФ ». Припустимо, ми визнаємо тотожністьзмісту вказаних термінів. У цьому випадку положення ч. 4 ст. 15
Конституції рф означає, що міжнародні норми і перш за всеміжнародні договори РФ необхідно розглядати як частину внутрішньогоправа Росії. На перший погляд, таке розуміння конституційної норми невикликає заперечень.
Проте міжнародне право - це самостійна система права, нещо збігається з правом будь-якої держави. Самостійними системамиправа є також системи права всіх держав. Міжнародна таросійське і право відрізняються один від одного по колу суб'єктів, заджерелами, за способом утворення правових норм, способу забезпечення їхвиконання та інші характеристики. Слід також враховувати і той факт,що форми права однієї правової системи не можуть бути одночасно і формамиправа іншої сістеми1.
Очевидно, що поняття «правова система РФ» і «право РФ» ототожнюватинельзя.2. Про включення в правову систему, окрім правових норм,правосвідомості, правовідносин, правозастосувального процесу і т.д.На мійпогляд, термін «система» передбачає об'єднання в єдиний феноменоднопорядкові явищ. Стосовно до терміну «правова система» моваповинна йти про однотипних складових - норм об'єктивного права,що діють в конкретній державі. Таким чином, більш правильнорозуміти «правову систему РФ» як сукупність застосовуваних в РФ правовихнорм. У цьому випадку відпадають будь-які сумніви в точному тлумаченніконституційної норми.Формуліровку ч. 4 ст. 15 Конституції необхідно такожрозглядати як спільну санкцію нашої держави на включення нормміжнародного права в систему діючих в Росії норм, набезпосереднє застосування міжнародного права у сфері реалізаціїросійського законодавства. Однак пряме застосування в Росіїміжнародних норм зовсім не означає їх включення до складу норм російськогоправа: норми міжнародного права не «трансформуються» в право РФ, адіють «самостійно».
Необхідно враховувати і той факт, що в Росії можуть застосовуватися (ізастосовуються) не тільки міжнародно-правові норми, а й норми праваіноземних держав (див., наприклад, п. 5 ст. 11 Ар-батражногопроцесуального кодексу РФ 1995: «Арбітражний суд відповідно дозаконом або міжнародним договором України застосовує нормиправа інших держав »). Тому частиною правової системи РФ будуть і тінорми іноземного права, дія яких у внутрішніх відносинахдопускається нашою державою.
Підсумовуючи сказане, можна дати наступне визначення правової системи
РФ. Вона являє собою сукупність застосовуваних у нашій країні правовихнорм (норм права РФ, міжнародного та іноземного права). Безсумнівно, щонині держави як основні дійові осіб міжнародному співтоваристві,стверджуючи концепцію примату междуц'родного права, аж ніяк не прагнутьпідпорядкувати внутрішньодержавну сферу міжнародного права, з тим щобповернутися до теорії междуі природно-правового монізму, а заявляють пропринципово нової ролі цл »ждународного права в умовахвзаємозалежного, багато в чому цілісного світу в процесі регулюванняміждержавних відносин, ядро », яких сьогодні, не дивлячись ні на що,є переважно воєн но-політичні та економічні аспекти наоснові визнання загальн. людських цінностей. Головною функцієюміжнародного права, on. ределяющей його сьогоднішнє призначення,виступає вирішення проблеми безпеки людства та усунення загрозиядерної або звичайних воєн. Розглянута концепція означає непорушністьпринципу дотримання міжнародних зобов'язань, переважне значеннянорм міжнародного права як гарантії миру, стабільності розвиткубагатопланового взаємовигідного співробітництва. Дотримання цього принципу неозначає визнання злиття в єдине ціле міжнародного та національногоправа.

ВОПРОС11 Тлумачення норм МП: Це з'ясування сенсу норми. Буває офіц. інеофіц., суб'єктами тлумачення є учасники договору (осн.уч-ки, к-ебрали участь у переговорах про укладення договору). За В. Конвенції промежд.договорах 1969 р. і В. Конвеціі про договори між р-ми і межд.органаміабо межд.організаціямі 1986 р., договір має тлумачитися сумлінно,соотв. з звичайним значенням, до-і слід надавати термінам договору в їхконтексті, а також у світлі цілей і об'єкта договору.

ВОПРОС12 Межд.правосуб'ектность г-в:
Держави є основними суб'єктами міжнародного права;міжнародна правосуб'єктність властива державам у силу самого факту їхіснування. Держави мають апарат влади іуправленія, володіютьтериторією, населенням і, самоеглавное, суверенітетом.Суверенітет - цеюридична вираз самостоятельностігосударства, верховенства інеобмеженість його влади всередині країни, а також незалежності ірівноправності у взаєминах з іншими державами. Суверенітетдержави має міжнародно-правової і внутрішній аспектиМеждународно -правовий аспект суверенітету означає, що міжнародне праворозглядає як свого суб'єкта та учасника міжнароднихвідносин не державні органи або окремі посадові особи, адержава в цілому. Усі міжнародно-правові значимі дії,вчинені уповноваженими на те посадовими особами держави,вважаються досконалими від імені цієї государстваВнутренній аспектсуверенітету передбачає терріторіальноеверховенство і політичнунезалежність державної властівнутрі країни і за рубежом.Основуміжнародно-правового статусу держави становлять права (право насуверенна рівність, право на самооборону, право на участь у створенніміжнародно-правових норм, право на участь у міжнародних організаціях)та міжнародно-правові обов'язки держав (повага суверенітетуінших держав, дотримання принципів міжнародного права). У Деклараціїпро принципи міжнародного права 1970 говориться, що кожне го-
4 * сударство зобов'язана поважати правосуб'єктність інших держав ідотримуватися принципів міжнародного права (невтручання у внутрішнісправи, сумлінне виконання прийнятих на себе зобов'язань, дозвілміжнародних суперечок мирними засобами та ін.)

З суверенітету випливає також, що ні один обов'язок не може бутипокладена на державу без її на те згоди.

ВОПРОС13 Інститут визнання в МП: Визнання в межд.практіке представляєсобою правило що склалося в якості звичаю, к-м г-во керується привстановлення отн. із знов виникають суб'єктами МП. У більшості випадківвизнання виражається в тому, що г-во або група г-в напрвляют чолі г-ваабо уряду, що виник г-ва, спец.діпломат.док-т, що міститьзаяву про бажання встановити з ними (ними) та їх народом нормальнихвідносин, заснованих на принципах МП. Цей док-т супроводжуєтьсяпропозицією на взаємній основі заснувати діпломат.представітельства.
Визнання може бути фактіч. або юридич. Де-факто: маємо місце в такихвипадках, коли у визнає г-ва немає впевненості в міцності визнаногонової освіти, або коли останнє само вважає себе тимчасовим. Цяформа допускає визнаного актора до участі в діпломат.конвенціі вбагатосторонніх договорах і межд.організаціях, і як правило несупроводжується висновком діпломатіч.отношеній. Де-юро: офіц., Виражаєтьсяв офіц.актах; прийнятті межд.норм межд.госуд.організ-ми. Крім цих 2-х формвизнання практикується визнання AD HOK-тимчасове, разове, що використовуєтьсядля здійснення якого-небудь конкретного, окремо взятого заходи.
Окремим видом є визнання урядів. Визнання урядувідбувається, як правило, одночасно з визнанням нової держави.
Проте можливе визнання уряду без визнання держави,наприклад, у випадку приходу уряду до влади у вже визнаномудержаві неконституційним шляхом (громадянські війни, перевороти і т.п.).
Основний критерій для визнання нового уряду - це йогоефективність, тобто дійсне фактичне володіння державноювладою на відповідній території та незалежне її здійснення. Удержави в міжнародних отношеніях.Особим виглядом визнання урядівє визнання емігрантських урядів або урядів у вигнанні.
Практика їх визнання була широко поширена під час Другої світовоївійни. Однак емігрантський уряд часто втрачає зв'язок звідповідною територією та населенням і тому перестає представлятидану державу в міжнародних відносинах. В даний час визнанняурядів у вигнанні використовується досить редко.В середині XX в.набув широкого поширення і такий вид визнання, як визнанняорганів опору та національно-визвольних рухів. Це визнанняне було ні визнанням держави, ні визнанням уряду. Органиопору створювалися всередині вже визнаних держав, а їх повноваженнявідрізнялися від традиційних повноважень урядів. Як правило, визнанняорганів опору передувало визнання уряду і малозавданням представити що бореться за звільнення народ в міжнароднихвідносинах, забезпечити йому міжнародний захист і можливість отриманняпомощі.В сучасних умовах спостерігається прагнення окремих лідерівнаціонально-сепаратистських рухів отримати статус органів опору івідповідно права та переваги, що випливають з цього.

ВОПРОС14 Інститут правонаступництва в МП: Під межд.правопреемством г-врозуміється перехід прав та зобов й від одного суб'єкта МП до іншого внаслідоквиникнення або припинення існування г-ва, або зміни йоготеррітор.владеній. * Теорія універсального правонаступництва: це повнийперехід до нового суб'єкту прав попередника відносно територій,населення, політ.орган-й і пов'язаних з цим обов'язків. * Теоріячасткового пр.преемства: збереження р-м-попередником таких договірнихзобов'язань і прав, к-е не передбачається збереження суверенітет,договірної сторони на відірваної території, а г-во наступник неуспадковує таких прав та зобов й ні при передачі територій, ні при відділенніг-ва наступника. * Теорія правонаступництва: юр.лицо г-ва анулюється призміні гос.строя, а нове юр.лицо г-ва приймає на себе права іобов'язки попередника як ніби вони були його власними. * Теоріянеправопреемственності: обов'язки г-ва наступника не передаються новомуактору, права ж переходять до особи, що стоїть на чолі г-ва. * Теорія «чистогоаркуша »: нове г-во не пов'язано межд.договорамі г-ва пре?? шественніка. *
Теорія ... ... ... ... ... .. Питання правонаступництва виникають при розпаді г-ва, абовходження частини г-ва до складу іншого. При соц.революціях і відділенні будь -або колоніальних територій від метрополії і утворення нових незаісімих р -в.

ВОПРОС15 Відповідальність у МП: у самому загальному вигляді отв .- це прітерпеваніенеблагопр.последствій правопорушником, в разі вчинення нимправопорушення. Межд.отв .- неблагопр.юр.последствія для суб.МП, що порушивсвоєю поведінкою покладені на нього межд.обязательства, тобто вчиниламежд.протівопр.деяніе. В даний час (з 1969 р.) кодифікацією норм промежд.отв-ти займається Комісія МП ООН. Нею розробляється проект статей проотв-ти р-в. Межд.отв-ть наступає згодом вчинення актів агресії,геноциду, екоцид, апартеїду, порушення законів і звичаїв війни, а такожвідмова надати незалежність колоніальним народам. Інститут отв-тирозглядає як засіб забезпечення дотримання межд.пр.норм івідшкодування заподіяного збитку, як самої дієвої, нижчепереліченізасоби: політ.санкціі; економіч.санкціі (матер.). Політ.: Всілякіреторсіі, репресалії, сатисфакції + санкції экономич. або військового х-ра.
Экономич .- одностороння або двухст.рестітуція. Межд.отв-ть може виражатисяв обов'язки порушника відшкодувати прічін.ущерб іншому суб'єкту МП, абоїх юр. або фізичним особам, а також у можливості застосування у відношенніпорушника, відповідно до МП, прінудіт.мер, аж до встановленняекономіч.санкцій і використання вооруж.сіли (ембарго). Отв-ть можевиражатися також у застосуванні до винних осіб заходів уг.отв-ти (конкретніособи-глави г-в, глави урядів, воєначальників) Підмежд.правонарушеніем розуміється д. (Безд) суб'єкта МП, внаслідок до-говиявляються порушеними приписи МП, зобов'язання даного суб'єкта,завдано матер. або нематер.ущерб одному або декільком суб'єктам МП, абовсій міжнародній сообществу.Непременним умовою виникнення отв-тиє наявність причинно-следств.связі між протівопр.поведеніемконкретного суб. і винним результатом. Як винних можутьвиступати: госуд.орг., посадові особи г-ва від імені і за уповноваженням р -ва. Отв-ть г-ва може наступати за прийняття норм.актов, не соотв-хположень МП, а таже становищем межд.договоров або межд.обичаев. Заступеня соц.опасності межд.правонарушенія діляться на 3 види:
* межд.преступленія, тобто особливо небезпечні межд.прест., об'єктом посяганьє життєвоважливі інтереси г-в (діяння, які підривають основу істот.
Дрю г-в, до-і порушують принципи МП, що створюють загрозу миру та безпекилюдству); агресивна війна; захоплення територій; створення банд -формувань; * уг.преступленія межд.х-ра-тероризм, взяття заручників,викрадення возд.судов, незаконне прізводство і розповсюдження наркотиків іпсихотропних в-в, прест.акціі проти осіб, що користуються межд.защітой;
* інші межд.правонарушенія або делікти, тобто протиправні діяння,завдають шкоди окремо взятому суб'єкту МП або ограніч.кругу таких, незатру