Дата створення 17.03.2003 12:04

Біробіджанскій Промислово-Гуманітарний коледж

Контрольна робота

з міжнародного права

Варіант № 2. Відповідальність у міжнародному праві

Біробіджан, 2003

ЗМІСТ

ВСТУП 3
Завдання № 1 Поняття міжнародно-правової відповідальності та класифікаціяміжнародних правопорушень. 5
Завдання № 2 Види і форми міжнародно-правової відповідальності,міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб. 9

1.1. Види і форми міжнародно-правової відповідальності 9

2.2. Суб'єкти міжнародної відповідальності 12
ВИСНОВОК 14
Бібліографічний список 15

ВСТУП

У міжнародному праві склався загальний принцип, згідно з якимміжнародно-правове діяння суб'єкта тягне його міжнародно-правовувідповідальність.

Відповідальність - одна з найдавніших інститутів міжнародного права.
Історія міжнародних відносин свідчить про його постійнепрактичному застосуванні й удосконалення. Однак, правові норми цьогоінституту до цих пір не кодифіковані, і тому він грунтується, якправило, на застосуванні звичайно-правових норм, що склалися на базіпрецедентів та судових рішень.

Деякі норми загального характеру, що регулюють питання відповідальності,закріплені в міжнародних договорах, а також підтверджені в резолюціях ООНта інших міжнародних організацій.

Статті 39, 41 і 42 Статуту ООН встановлюють процедури реалізаціївідповідальності за вчинення міжнародних злочинів протиміжнародного миру та безпеки.

З 1972 року діє Конвенція про міжнародну відповідальність зашкоду, заподіяну космічними об'єктами (для СРСР вона набула чинності 9жовтень 1973). Учасники Конвенції зобов'язалися відшкодовувати збиток,заподіяну космічним об'єктом на поверхні Землі, повітряному судну впольоті і космічного об'єкту іншого суб'єкта міжнародного права.

Також проголошується міжнародна відповідальність за порушення рядуміжнародних договорів, серед яких необхідно відзначити Міжнародну
Конвенцію про припинення злочину апартеїду і покарання за нього 1973
(ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 15 жовтня 1975) і
Конвенцію про попередження злочину геноциду і покарання за нього 1948року (набула чинності для Радянського Союзу 1 серпня 1954)

Отже, для розкриття такого важливого інституту міжнародного права, якміжнародно-правова відповідальність автор вивчив і розкрив наступніпитання:

V поняття відповідальності і правопорушень у міжнародному праві.

V класифікація та характеристика міжнародних правопорушень по основних групах.

V види міжнародно-правової відповідальності (юридична і матеріальна).

V форми вираження міжнародно-правової відповідальності

V міжнародно-правова відповідальність фізичних осіб та його кримінальна караність з урахуванням різних видів міжнародних правопорушень.

При написанні роботи використовувалася наукова і навчальна література, атакож міжнародні акти.

Завдання № 1 Поняття міжнародно-правової відповідальності та класифікація міжнародних правопорушень.

Слід зазначити, що погляди вчених на визначення міжнародноївідповідальності неоднозначні:

V одними вона розуміється як специфічна обов'язок порушника відшкодувати заподіяну їм шкоду,

V іншими - як реалізація санкцій щодо суб'єкта, що порушив свої міжнародні зобов'язання, < p> V третіми - як комплексне утворення, що включає одночасно обов'язок порушника й реалізовані у відношенні його санкції.

Всі ці погляди в рівній мірі користуються підтримкою в міжнародно -правової доктріне.2

Міжнародно-правова відповідальність - це сукупність правовихвідносин, що виникають у сучасному міжнародному праві у зв'язку зправопорушенням, досконалим яким-небудь державою або іншим суб'єктомміжнародного права, або у зв'язку з шкодою, завданою однією державоюіншим в результаті правомірної діяльності. В одних випадках ціправовідносини можуть стосуватися безпосередньо тільки держави -правопорушника і потерпілого держави, в інших - можуть зачіпатиправа та інтереси всього міжнародного співтовариства [1].

У науці міжнародного права під міжнародно-правовою відповідальністюрозуміють негативні юридичні наслідки, що настають для суб'єктаміжнародного права в результаті порушення ним міжнародногозобов'язання. Так, Комісія міжнародного права ООН визначила змістміжнародної відповідальності як "ті наслідки, які та чи іншаміжнародно-протиправне діяння може мати згідно з нормамиміжнародного права в різних випадках, наприклад, наслідки діяння вплані відшкодування збитку і відповідних санкцій "[2].

Отже, відповідальність у міжнародному праві - складне, багатограннеявище. Перш за все, це принцип міжнародного права, відповідно дояким будь-яке протиправне діяння тягне за собою відповідальністьвинного суб'єкта з міжнародного права.

Цілі відповідальності полягають у наступному: а) стримувати потенційного правопорушника; б) спонукати правопорушника виконати належним чином своїобов'язки; в) надати потерпілому компенсацію за заподіяну йомуматеріальної чи моральної шкоди; г) вплинути на майбутню поведінку сторін в інтересах добросовісноговиконання ними своїх зобов'язань.

Відповідальність породжується міжнародно-протиправним діянням,елементами якого є:
. суб'єктивний елемент - наявність вини даного суб'єкта як такого (не тих чи інших осіб, а саме держави в цілому);
. об'єктивний елемент - порушення суб'єктом своїх міжнародно-правових зобов'язань.

Відповідальність суб'єктів міжнародного права пов'язана із суворимдотриманням міжнародного правопорядку, боротьбою за збереження і зміцненнясвіту, забезпеченням міжнародного співробітництва. Вона виступає в якостіпевного інструменту правового регулювання міжнародних відносин істимулює функціонування міжнародного права.

Ознаки, що характеризують зміст даного поняття, зводятьсядо того, що міжнародно-правова відповідальність:

1) полягає в застосуванні до суб'єкта-правопорушника санкцій міжнародно -правових норм;

2) настає за вчинення міжнародного правопорушення;

3) спрямована на забезпечення міжнародного правопорядку;

4) пов'язана з певними негативними наслідками дляправопорушника;

5) реалізується в міжнародних правоохоронних правовідносинах,що виникають між суб'єктом-правопорушником та потерпілим суб'єктом, а вокремих випадках також між державою-правопорушником таміжнародним співтовариством держав у цілому [3].

Отже, в міжнародно-правовій літературі в цілому переважає розумінняміжнародної відповідальності як правовідносин, що виникають у зв'язку зздійсненням міжнародного правопорушення.

Міжнародні правопорушення з середини ХХ століття підрозділяються наміжнародні делікти і міжнародні злочини.

До числа міжнародних злочинів відносяться особливо небезпечні діяння,порушують основоположні принципи і норми міжнародного права, що маютьжиттєво важливе значення для міжнародної спільноти, і тому негативновпливають на всю систему міжнародних відносин. Міжнароднимизлочинами вважаються акти агресії, колоніальне панування, геноцид,апартеїд, систематичні і масові порушення прав людини, виключносерйозні військові злочини і т.п. Також останнім часом намітиласятенденція до визнання в якості міжнародного злочинунавмисного і серйозного збитку навколишнього середовища, незаконного обігунаркотіков.1

Правопорушення, що не відносяться до категорії злочинів, єміжнародними деліктами.

Відповідальність, що породжується деліктом, носить характер двосторонньогоправовідносини, в силу якого порушник відповідальний тільки передпотерпілим. У випадку ж міжнародного злочину виникаютьуніверсальні правовідносини відповідальності, в силу якихправопорушник несе відповідальність не тільки перед потерпілим, а йперед міжнародною спільнотою в цілому. Мова йде про порушенняуніверсальних зобов'язань, зобов'язань «erga omnes». У такому випадкукожен суб'єкт міжнародного права має право вимагати від правопорушникаприпинення злочинних дій і ліквідації їх наслідків [4].

Завдання № 2 Види і форми міжнародно-правової відповідальності, міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб.

1.1. Види і форми міжнародно-правової відповідальності

Існує два види міжнародно-правової відповідальності: матеріальнаі політична. Види відповідальності як відображення специфіки поневірянь,перетерплюємо державою-правопорушником, з'являються у формах,зумовлених цією специфікою.

Матеріальна відповідальність виражається в обов'язку відшкодуватиматеріальної шкоди. До форм матеріальної відповідальності - реституції,субституції і репарації.

Реституція - вид матеріальної міжнародно-правової відповідальностідержави, яка вчинила акт агресії або інше міжнародно-протиправнедіяння, що полягає в обов'язки даної держави усунути абозменшити заподіяну іншій державі матеріальний збитоквідновлення попереднього стану, зокрема шляхом повернення майна,розграбованого і незаконно вивезеного ним з окупованій його військамитериторії іншої держави [5].

субституції (від лат. substituo - ставлю замість, передаю натомість) --різновид реституції, що представляє собою заміну неправомірнознищеного або пошкодженого майна, будівель, транспортних засобів,художніх цінностей, особистого майна і т.п [6].

репарації (від лат. reparatio - відновлення) - повне або частковевідшкодування матеріальних збитків, заподіяних війною; виплачуєтьсядержаві-переможцю переможеною країною. виплата репарації можевироблятися в натурі, у вигляді грошової або іншої матеріальної компенсаціїабо одночасно реституції і компенсації збитків. Принципово важливезначення має матеріальна відповідальність держави за розв'язування їмагресивної війни, тобто військові репарації. Так, у рішеннях Кримської
(Ялтинської) конференції 1945 р. і Берлінської (Потсдамської) конференції 1945р. передбачалася сплата репарації Німеччиною, а в мирних договорах 1947р. - сплата репарації державами - колишніми союзниками Німеччини в другійсвітовій війні [7].

Політична відповідальність виражається у формі сатисфакції.

ординарна сатисфакція - це задоволення державою -правопорушником правомірних нематеріальних вимог потерпілогодержави. Мета сатисфакції - відновлення нематеріальної шкоди,перш за все заподіяної честі і гідності потерпілого держави.
Найбільш характерні форми - принесення вибачень; вираз жалю,співчуття або співчуття; дезавуювання дій офіційнихпредставників; покладання обов'язків матеріального відшкодування на осіб,причетних до вчинення міжнародного правопорушення, або їх кримінальну абоадміністративне переслідування; запевнення в тому, що подібні неправомірніакції не будуть повторюватися; видання спеціальних законів, спрямованих назабезпечення дотримання міжнародних зобов'язань, і т. п.

Надзвичайна сатисфакція являє собою різного виду тимчасовіобмеження суверенітету та правоздатності держави, яка вчиниламіжнародний злочин. Її метою є викорінювання причин,породили міжнародний злочин, і створення гарантій від йогоповторення. Як надзвичайних сатисфакції можуть виступати:реорганізація окремих елементів політичної системи і скасуваннясуспільних інститутів, наявність яких сприяло здійсненнюдержавою міжнародного злочину; тимчасова окупація частини абовсій території; міжнародний контроль за використанням наукового тапромислового потенціалу; заходів щодо демілітаризації промисловості, розпускуабо скорочення збройних сил; обов'язок не оснащувати їх у майбутньомупевними видами озброєнь і не виробляти такі.

Також слід згадати таку форму політичної відповідальності, яквідповідні насильницькі дії, що здійснюються постраждалим суб'єктом,які іменуються репресалії [8]. Репресалії повинні бути пропорційнимитих дій, якими вони викликані.

Від індивідуальних репресалій слід також відрізняти колективнісанкції, які, згідно зі Статутом ООН, можуть робитися тільки напідставі рішень Ради Безпеки для держав, діїяких являють собою загрозу миру або порушення миру. Такі санкціїможуть виражатися у повному або частковому призупинення економічнихвідносин, функціонування комунікацій, в розрив дипломатичнихвідносин, а також у застосуванні збройної сили.

Санкції, що виражалося в обмеженні суверенітету, були застосовані післядругої світової війни щодо Німеччини та Японії (окупаційний режим,обмеження права мати збройні сили). У 1993 році Рада безпеки
ООН постановив заснувати Міжнародний трибунал для суду над особами,що скоїли військові злочини на території колишньої Югославії [9].

Здійснення групами держав колективних санкцій без дозволу
Ради Безпеки є протиправним. Проте держави мають правоу разі агресії на індивідуальну та колективну самооборону, яка допоняттю санкції не відноситься.

2.2. Суб'єкти міжнародної відповідальності

Суб'єктами міжнародно-правової відповідальності є тількисуб'єкти міжнародного публічного права. Цими суб'єктами можуть бути йє держави та інші суб'єкти міжнародного права.
Однак

Відповідальність фізичних осіб за міжнародні злочини найчастішенастає за умови, що їх злочинні діяння пов'язані зі злочинноюдіяльністю держави. Відповідальність лежить на державі в цілому.
Воно несе відповідальність не тільки за дії своїх органів і посадовихосіб, але й за діяльність фізичних та юридичних осіб під її юрисдикцією.

Отже, держави, винні у вчиненні злочину, несутьміжнародну відповідальність, а міжнародно-правова відповідальністьфізичних осіб є особливого роду кримінальною відповідальністю і за своєюприроді відрізняється від відповідальності інших суб'єктів міжнародногоправа.1

Так, після закінчення другої світової війни для суду над головнимивійськовими злочинцями були створені два міжнародних військових трибуналу: у
Нюрнберзі і Токіо. Рішенням Ради Безпеки в 1993 році булопередбачено створення Міжнародного трибуналу для засудження осіб, винниху скоєнні злочинів на території колишньої Югославії після 25 червня 1991року. У 1998 році був прийнятий і відкритий для підписання Статут Міжнародного
Кримінального Суду.

Держава несе відповідальність за діяльність своїх органів іпосадових осіб навіть у випадку, коли останні перевищили свої повноваження,встановлені внутрішньодержавним правом, або порушили інструкції,що стосуються їх діяльності.

Поведінка окремої особи або групи осіб розглядається як діяннядержави, якщо встановлено, що ця особа або група осіб фактичнодіяли від імені цієї держави або здійснювали прерогативидержавної влади у разі відсутності відповідних можливостей дляофіційної влади і за обставин, які виправдовувализдійснення таких прерогатив.

ВИСНОВОК

Отже, одним із найважливіших міжнародно-правових інструментів єпринцип міжнародної відповідальності держав і інших суб'єктівміжнародного права за порушення їх міжнародних зобов'язань, а також зашкідливі наслідки при правомірною діяльності в окремих сферахміждержавного співробітництва.

Значення міжнародно-правової відповідальності обумовлено тим фактом,що вона є необхідним юридичним засобом забезпечення дотриманнянорм міжнародного права, засобом відновлення порушенихміжнародних відносин.

З точки зору наслідків ці правовідносини можуть виражатися приправопорушення у відновленні порушеного права, у відшкодуванніматетивнотериторіального збитку, у прийнятті будь-яких санкцій та інших заходівколективного або індивідуального характеру до держави, який порушив своюміжнародну обов'язок, а в разі настання шкідливих наслідків приправомірною діяльності - в обов'язки провести відповіднукомпенсацію.

В даний час інститут відповідальності набуває зростаючезначення, привертає до себе увагу доктрини. Однак у розробці норм іпринципів міжнародно-правової відповідальності існує прогалина.
Незважаючи на зростаючу необхідність норми та принципи міжнародно -правової відповідальності держав так і не кодифіковані, хоча роботанад цим ведеться Комісією міжнародного права ООН.

Таким чином, завданням сучасного міжнародного права єзаповнення цього пробілу в праві. Кодифікація і розвиток норм і принципівміжнародно-правової відповідальності може послужити важливою умовою вподальшому розвитку міжнародного права в цілому.

Бібліографічний список

1. Статут ООН// Міжнародне право в документах. - М., 1998.
2. Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами (Москва - Лондон - Вашингтон, 29 березня 1972 р.)

// УПС «Гарант»
3. Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього

(Нью-Йорк, 9 грудня 1948 р.)// УПС «Гарант»
4. Міжнародна Конвенція "Про припинення злочину апартеїду і покарання за нього" від 30 листопада 1973// УПС «Гарант»
5. Федеральний закон від 15 квітня 1998 р. N 64-ФЗ "Про культурні цінності, переміщені в Союз РСР у результаті Другої світової війни і знаходяться на території Російської Федерації"// УПС «Гарант»

6. Бірюков П.М. Міжнародне право. - М., МАУП, 1998
7. Річні Комісії міжнародного права, 1984. Т. 2, ч. 2, С. 120.
8. Калалкарян Н.А. Мігачев Ю.І. Міжнародне право. - М.: «Юрлітінформ»,

2002
9. Левін Д. Б.. Відповідальність держав у міжнародному праві. М.

Міжнародні відносини. 1966.
10. Лейст О.Е. Поняття відповідальності в праві// Вісник МГУ. Серія II.

Право № 1. 1994
11. Лукашук І. І. Міжнародне право. Загальна частина. Освіта. - М.:

Видавництво ВЕК, 1996
12. Міжнародне право: Підручник. Від. ред. Ю.М. Колосов, Е.С. Кривчикова.

- М.: Междунар. відносини, 2000
13. Тлумачний словник «Бізнес і право». - НПП «Гарант-Сервіс», 2002

-----------------------< br>2 Калалкарян Н.А. Мігачев Ю.І. Міжнародне право. - М.: «Юрлітінформ»,
2002, с. 182.
[1] Міжнародне право: Підручник. Від. ред. Ю.М. Колосов, Е.С. Кривчикова.
- М.: Междунар. відносини, 2000, с. 290
[2] Щорічник Комісії міжнародного права, 1984. Т. 2, ч. 2, С. 120.
[3] Калалкарян Н.А. Мігачев Ю.І. Міжнародне право. - М.: «Юрлітінформ»,
2002, с. 185
1 Бірюков П.М. Міжнародне право. - М., МАУП, 1998, с. 101.
[4] Калалкарян Н.А. Мігачев Ю.І. Міжнародне право. - М.: «Юрлітінформ»,
2002, с. 187
[5] Федеральний закон від 15 квітня 1998 р. N 64-ФЗ "Про культурні цінності, переміщені в Союз РСР у результаті Другої світової війни і знаходяться на території Російської Федерації", Глава I, Стаття 4.// УПС «Гарант»
[6] Тлумачний словник «Бізнес і право». - НПП «Гарант-Сервіс», 2002
[7] Тлумачний словник «Бізнес і право». - НПП «Гарант-Сервіс», 2002
[8] Лейст О.Е. Поняття відповідальності в праві// Вісник МГУ. Серія II.
Право № 1. 1994 с.37
[9] Міжнародне право: Підручник. Від. ред. Ю.М. Колосов, Е.С. Кривчикова.
- М.: Междунар. відносини, 2000, с. 294
1 Д. Б. Левін. Відповідальність держав у міжнародному праві. М.
Міжнародні відносини. 1966.
С. 40.