МІНІСТЕРСТВО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА РФ

Кубанський державний АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра цивільного та міжнародного приватного права

Допустити до захисту в ДАК

__________________2001 р.

Зав. кафедри, професор

___________В.В.Меркулов

застосування колізійних норм

Дипломна робота

студента 5 курсу

юрідічского факультету

за фахом 021100

«Юриспруденція»

Хлипалова Андрія Владіміровча

Студент _________Хлипалов А.В.

Науковий керівник:

ст. препод.______Глінщікова Т.В.

Нормоконтролер:

ст. препод.__________Танага О.Н.

КРАСНОДАР, 2001 р.

ЗМІСТ

Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... С.3

Розділ I. Поняття колізійних норм ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... С.6

1.1. Поняття і сутність колізійних норм ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... С.6

1.2. Структура колізійних норм ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... С.11

1.3. Види колізійних норм ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... С.18

Розділ II. Механізм колізійного регулювання ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. С.22

2.1. Межі та умови застосування колізійних норм. ... ... ... ... ... С.22

2.2. Взаємність і реторсіі. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... С.23

2.3. Кваліфікація юридичних понять колізійної норми ... .... С.28

2.4. Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої країни.

... ... ... .... С.32

Розділ III. Встановлення змісту іноземного права ... ... ... ... ... ... ... С.39

3.1. Механізм встановлення змісту іноземного права ... ... ... С.39

3.2. Застереження про публічний порядок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... .... ... .. С.45
Основні висновки та пропозиції ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... С. 53
Список використаних нормативних актів та літератури ... ... ... ... ... ... .... С.57

ВСТУП

Важливою складовою частиною життя будь-якої сучасної державиє його зовнішньоекономічна діяльність. Розширення правовихвідносин веде до того, що виникають питання, вирішувати які необхідноспираючись на норми права тієї чи іншої держави. Таким чином,виникає необхідність вибору між законами різних країн. Проблема виборуправа, що підлягає застосуванню до того чи іншого приватноправових відносин,ускладненого іноземним елементом, є предметом колізійного права.

Інтеграція Росії в систему міжнародних економічних відносин,активну участь іноземних інвесторів у розвитку вітчизняноговиробництв-ва, а також діяльність російських підприємств за кордоном іторгове спі-кість російських компаній із закордонними партнерамивимагає знання норм і принципів як власного, так і міжнародногоприватного права. Таким обра-зом питання про застосування колізійних нормприватноправових відносин в суча-сних умовах стає найбільшактуальним. Актуальність вивчення колізійних норм насамперед пов'язана зрозмаїтістю цивільно-правових відносин, ускладнених іноземнимелементом, які необхідно регулювати грунтуючись на колізійнінорми міжнародного приватного права. Але на практиці питання про застосовнеправо викликає у правопріменітеля певну складність, оскільки вінповинен з'ясувати не тільки яка колізійна норма підлягає застосуванню і доправу якої країни вона відсилає, але й у випадку вибору іноземного прававирішити справу грунтуючись на законодавство іншої країни.

Необхідність вивчення проблеми застосування колізійних норм обумовлюються лена також недостатнім рівнем знань у самих учасників приватноправовихвідносин. Нерідко сторони, вступаючи в переговори з іноземним партнером проукладанні контракту, не перевіряють ні правового статусу партнера, ні його фі-нансового положення, ні повноважень його представника на укладенняконтракту. Не завжди приймається до уваги, що рішення одних і тих самихспорів у праві різних країн здійснюється по-різному.

Недостатнє освячення в юридичній літературі деяких питань,ка-сающіхся застосування колізійних норм, негативно позначається на правопрі-менітельной діяльності суду. Наприклад, практично відсутніспеціальні роботи, присвячені інституту зворотного відсилання. Переважноця пробле-ма розглядається в рамках навчальних курсів або роботах,присвячених якому-небудь комплексу проблем міжнародного приватного права. Узв'язку з цим право-пріменітелю доводиться вирішувати виниклі питання, виходячиз власних пра-вових переконань і спираючись на закордоннуправопріменітельную практику.

Відсутність кодифікованого законодавства з питань застосуванняколізійних норм до приватноправових відносин, ускладненим іноземнимелементом є однією з найбільш важливих проблем російського міжна -ного приватного права. В даний час колізійні норми знаходяться вразлич-них міжнародних правових договорах та федеральних законах
Російської Фе-дераціі. З цієї причини прийняття Третьої частини Цивільногокодексу РФ, з-тримає розділ VII «Міжнародне приватне право», могло бстати важливим кроком на шляху уніфікації колізійних норм міжнародногоприватного права.

Таким чином, збільшення числа спорів між учасникамиприватноправових відносин з іноземним елементом і пов'язаних з цимправозастосовних проблем, відсутність узагальнення в юридичній літературіпитань, що стосуються застосування колізійних норм, недосконалість правовоїбази в області між-народних приватноправових відносин, а також низькийрівень правових знань самих учасників цивільно-правових відносинпослужили причиною обрання даної теми.

У нашій роботі ми розглянемо питання, які найбільш частовиникають у правопріменітеля в процесі вирішення міжнароднихприватноправових спорів, а також проблеми, з якими стикаються сторонипри укладанні зовнішньо-економічних угод. Зміст досліджуванихпитань ми прагнули поки-мовити на основі порівняльного аналізуросійського законодавства, законів ряду держав і міжнароднихдоговорів. У процесі вивчення проблеми застосовано-ня колізійних норм мивикористовували роботи таких видатних діячів науки міжнародного приватногоправа як І. С. Перетерскій, Л. А. Лунц, М.М.Богуславс-кий, В. П. Звеков,
О. Н. Садиков, М. Г. Розенберг, Г. К. Дмитрієва, А. А. Рубанов; Зару-бажаних вчених
Д. Чешир, П. Норт, М. Іссад, Е. Дженкс і т.д. Дослідження праць цих та багатьохінших авторів дозволило узагальнити і систематизувати правовий матеріал поданої проблеми в нашій роботі.

У першому розділі ми розглянемо теоретичні питання застосуванняколізійних-ної норми: дамо визначення колізійної норми, покажемоспецифіку та осо-сті методу колізійного регулювання, відобразимоструктуру та їх види.

Друга глава присвячена проблемам, з якими стикаєтьсяправопрімені-тель при визначенні меж та умов застосуванняколізійної норми. У рамках даного розділу розглядаються такі питанняяк: взаємність, реторсіі, кваліфікація юридичних понять, відсилання доправу третьої країни та ін

У третьому розділі викладений матеріал, що стосується застосування іноземногоправа, показана особливість і складність встановлення змістуіноземного права, а також роль самих учасників міжнароднихприватноправових відносин у процесі встановлення застосовного права.

У заключній частині, що зветься «Основні висновки і пропозиції»,підводиться підсумок дослідження обраної теми. Коротко викладаються основніпитання, розглянуті в даній роботі, а також пропонуються рекомендації,які на наш погляд можуть сприяти вдосконаленню механізмупримі-вати колізійних норм.

Розділ I. ПОНЯТТЯ КОЛІЗІЙНІ НОРМ

1.1 Поняття і сутність колізійних норм

У процесі регулювання цивільно-правових відносин з іноземнимелементом однією з найбільш складних проблем є вибір застосовногоправа. Суд або інший правозастосовний орган, зустрічаючись при вирішенніспорів та розгляді інших справ зі ставленням, ускладненим іноземнимелементом, виявляється перед необхідністю відповісти на питання: нормамиякого права будуть регулюватися ці відносини і законодавством якийкраїни повинен керуватися правопріменітель при вирішенні що виниклиспорів.

Необхідність регулювання вищевказаних відносин обумовлюєіснування спеціального виду норм права - колізійних норм права,які складають основу міжнародного приватного права будь-якої держави.
Наявність же іноземного елемента в цих відносинах породжує явище,іменоване у вітчизняній правовій доктрині "колізією" законів.

"Колізія" - слово походить від латинського collisio, що означаєзіткнення. Говорячи про колізії законів мають на увазі необхідність виборуправа між законами різних держав. Колізія права обумовлена двомапричинами: наявністю іноземного елемента у приватноправових відносинах ірізному вмісті права різних держав, з якими це відношенняпов'язано. Колізійна проблема - проблема вибору права, що підлягаєзастосування до того чи іншого правовідносин, - типова, перш за все, дляміжнародного приватного права. Якщо в інших галузях права питанняколізії законів мають другорядне значення, то тут самеколізійна проблема, а також її усунення є основнимзміст цієї правової галузі, що відбилося в тому, що в ряді країнїї називають колізійним правом (наприклад, Англія, США, Японія та ін.)
Сукупність колізійних норм тієї чи іншої держави становить
"Колізійне право" цієї держави.

колізійна норма - це норма, яка визначає яке право маєзастосовуватися до відносин, що виникають в умовах міжнародного спілкування,коли на регулювання таких відносин може претендувати правопорядокдекількох країн і необхідно дозволити виникає колізію, підпорядковуючивідносини з іноземним елементом права певної країни. Звідси йназву колізійних норм, які в юридичній літературі визначаютьсятакож як конфліктні, відсильні.

колізійна норма як правило відправляє правопріменітеля доматеріальним нормам відповідної правової системи, сама при цьому невирішуючи по суті регульоване правовідносини. У зв'язку з цим стаєясно, що оскільки колізійна норма є нормою відсильніхарактеру, то нею можна керуватися тільки разом з будь-якимиматеріально-правовими нормами, до яких вона відсилає, тобто нормамизаконодавства, які вирішують це питання. Але незважаючи на те, що ця нормалише вказує закони якої країни підлягають застосуванню її роль не вартонедооцінювати, адже разом з матеріально-правовою нормою, до якої вонавідсилає, колізійна норма виражає певне правило поведінки дляучасників цивільного обороту.

У юридичній літературі значення колізійних норм дається дужене однозначно. Ряд вчених висловлює думку про те, що ці нормиздійснюють достатньо самостійні регулюючі функції. Так, у своїйфундаментальній праці з міжнародного приватного права І. С. Перетерскій і
С. Б. Крилов стверджують, що "... колізійна норма регулює дозвілпевного питання, але не самостійно, а в сукупності з тимджерелом права, на який вона посилається "1. М. М. Богуславський кажучи проролі колізійної норми в сучасному міжнародному приватному правівідзначає, що дана правова норма не тільки відсилає правопріменітеля допевній правовій системі вона також відшукує право, що найбільшприйнятно для регулювання розглянутих правоотношеній.2

Зустрічаються також і протилежні погляди, згідно з якими
"Не можна вважати, що колізійні норми регулюють цивільніправовідносини, ускладнені іноземним елементом, оскільки їхня функціяполягає тільки в одному - відіслати ці відносини до певної правовоїсистемі (своєї або чужої). Вся ж подальша регламентація данихправовідносин відбувається за правилами матеріальних норм цієї системи ".3

Особливість застосування колізійних норм відображається в наявностіспецифічного колізійного методу правового регулювання, нехарактерного для жодної іншої галузі права. Колізійної-правовий методявляє собою сукупність прийомів і засобів законодавчогорозмежування в застосуванні власного (національного) та іноземногоцивільного законодавства. Зазначене розмежування здійснюєтьсявиданням законотворчим органом особливих колізійних норм.

Колізійні спосіб регулювання здійснюється у двох правовихформах: національно-правовий, шляхом видання національних колізійних норм,розроблених кожною державою у своєму праві самостійно, і вміжнародно-правовий, за допомогою уніфікованих колізійних норм,розроблених державами спільно у міжнародних угодах.
Колізійне регулювання в міжнародних угодах має місце в тихвипадках, коли відповідне ставлення не може бути врегульованобезпосередньо і при цьому внутрішні колізійні норми зацікавленихдержав у значній мірі різняться. Метою укладенняміжнародного договору колізійного характеру є максимальнезабезпечення так званого міжнародного відповідності судового рішення,тобто такій ситуації за якої судове ре-шеніе буде ідентичним
(заснованим на ідентичних колізійних принципах) незалежно від того, вякій країні це судове рішення винесено.

Вітчизняна доктрина надає сторонам, учасникамцивільних відносин з іноземним елементом, самим вибирати правотієї чи іншої країни, яке застосовується у разі виникнення спорівміж цими сторонами. Так, наприклад, у статті 166 Основ цивільногозаконодавства Союзу РСР і республік від 31 травня 1991 року (далі
Основ) 4, що є колізійної нормою, яка застосовується до зобов'язань позовнішньоекономічними угодами, встановлено, що права і обов'язки сторінпо таких угодах визначаються за правом країни, обраного сторонами приздійсненні угоди, або в силу подальшої угоди.

Однак на практиці при вирішенні питання про вибір застосовуваного праванерідко виникають труднощі, тому що кожна зі сторін прагнепередбачити застосування до угоди права своєї країни і негативновідноситься до "чужого" права. Це пояснюється тим, що сторони турбує нестільки зміст самого іноземного права, як питання чистопсихологічного характеру: невідомість, регулювання і застосування наіноземною мовою і т.п.

У таких випадках сторони або взагалі опускають питання про застосовнеправо в угоді або передбачають застосування права третьої країни,
"Нейтральною". Наприклад, в експортному контракті російською та англійськоюфірма можуть передбачити застосування шведського або німецькогоматеріального права.

У тому випадку якщо сторони взагалі не дозволили питання про застосовнеправо, то суд або арбітраж, що розглядають спір сторін, будуть застосовуватиколізійних норм, яку вони вважатимуть застосовної до суперечки, і така нормадозволить вирішити питання про те, право якої країни буде регулювативідносини сторін по угоді.

У статті 15 Закону РФ "Про міжнародний комерційний арбітраж" 5говориться, що третейський суд вирішує спір згідно з такиминормами права, які обрали сторони. Будь-яка вказівка на право абосистему права будь-якої держави повинно тлумачитись як відсилає доматеріального права цієї держави, а не до її колізійних норм. Привідсутності вказівки сторін суд застосовує право, визначене згідноз колізійними нормами, які він вважає застосовними. У всіх випадкахзастосовуються умови договору з урахуванням торгових звичаїв, що застосовуються доугоді.

У висновку цього питання зазначимо, що колізійні норми ввітчизняній правовій системі містити лише у федеральномузаконодавстві. Колізійні норми, джерелами яких єфедеральні закони, належать до федерального колізійного права, якевідповідно до пункту «п» ст.71 Конституції РФ перебуває у віданні
Російської Федерації. Колізійні норми містяться в міжнароднихправових договорах діють тільки після ратифікації цих договорів
Державною Думою, яка фактично надає їм юридичну силуфедерального закону.

На даний момент у вітчизняному законодавстві відсутнєєдиний кофікаційні правовий акт, який містить норми, які брегулювали цивільно-правові відносини з іноземним елементом.
Колізійні норми містяться в різних міжнародних правових дого?? орах,кодексах і федеральних законах, що ускладнює діяльністьправопріменітеля при визначенні застосовного права до зазначенихправовідносин. У цих умовах прийняття Третьої частини Цивільногокодексу РФ могло б стати важливим кроком на шляху уніфікації колізійнихнорм міжнародного приватного права.

1.2. Структура колізійних норм

Колізійні норми є найбільш складними нормами, якіпри -змінюються в міжнародне приватне право. Щоб розібратися в чому ж їхспецифіка необхідно розглянути структуру колізійної норми, якамає цілий ряд характерних особливостей.

Кожна колізійна норма складається з двох елементів: обсягу іприв'язки. Обсяг колізійної норми вказує на відносини гражанско -правового характеру, до яких ця норма застосовується, а прив'язка - цевказівка на закон (правову систему), який підлягає застосуванню до даноговиду відносин. Так, у колізійної нормі "відносини з успадкуваннявизначаються за правом країни, де спадкодавець мав постійне місцепроживання "(п.1 ст.169 Основ 1991р.) обсяг норми позначається словами
"Відносини щодо спадкоємства", а її прив'язка виражається в критеріїостаннього постійного місця проживання спадкодавця. В іншійколізійної нормі - "цивільна дієздатність іноземного громадянинавизначається за правом країни, громадянином якої він є "(п.2 ст.160
Основ 1991р.) - Обсяг і прив'язку норми становлять відповідно вказівки на цивільну дієздатність іноземного громадянина і країну,громадянином якої він є. Розглянемо елементи норми докладніше.

Обсяг колізійної норми відбиває ту різноманітність суспільних від -носіння, які виникають в процесі міжнародних контактів громадян іюридичних осіб. Ці відносини неможливо підпорядкувати дії лишеобмеженого числа колізійних норм, вони потребують диференціації зурахуванням сфери їх дії, яку визначає обсяг колізійної норми.
Треба відзначити, що подібна диференціація обсягу колізійної нормивластива практично всім сучасним правовим системам, і в мірурозвитку міжнародного приватного права вона стає все більше детальної.

Як правило, обсяг колізійної норми визначається за допомогоюобрання одного з інститутів цивільного права (громадян, юридичнихособи, власність та інші речові права, договори та їх окремі види,позадоговірні зобов'язання, успадкування тощо), сімейного права (шлюб,опіка, усиновлення) і т.п. Поступово в цій системі з'являються новіправові інститути, зумовлені розвитком міжнародного обігу,наприклад, інтелектуальна власність, або потребами створенняособливого правового режиму, наприклад, договори зі споживачами.

На даний момент в рамках названих і досить великих правовихінститутів здійснюється подальша диференціація обсягу колізійнихнорм, особливо стосовно тих з них, які містять різноріднісубінстітути. Стає зрозуміло, що для численних субінстітутовінтелектуальної власності не може бути введена єдина колізійнаприв'язка, а спадкування рухомого і нерухомого майна має бутипідпорядковане різним правопорядку з урахуванням місця знаходження майна.

Однак іноді виправдана диференціація обсягу колізійних норм ів рамках як порівняно вузьких інститутів, зокрема окремихдоговорів. Ілюстрацією може служити договір перевезення, який уміжнародному сполученні виконується на території кількох країн івимагає застосування для процедур відправлення та прибуття норм транспортногоправа відповідних країн, хоча істота самого договору можепідкорятися праву і іншої країни.

Другим основним елементом колізійної норми (як буловказано ви-ше) є прив'язка, яка вказує право якої країни підлягає застосуванню до розглянутого правовідносин або їх групі. Це найбільшважливий елемент колізійної норми, бо застосовне право визначає кінцевірезультати правового регулювання. А так як регламентація одних і тих самихправовідносин у багатьох державах різна, то від того яка правоваоцінка буде дана правопріменітелем залежить результат справи. Наведемо приклад.
Зустрічаються випадки, коли на території держави укладають договір,скажімо, про спільну господарської діяльності громадянин цієїдержави і громадянин іншої. Припустимо, що громадянин іншоїдержави не виконує свої зобов'язання. Громадянин держави на чиїйтериторії був укладений договір подає позовну заяву до суду. Урезультаті розгляду справи з'ясовується, що за законом держави, депроживає відповідач, який не виконав зобов'язання за договором, він ще недосяг віку правової дієздатності. Отже, питання продійсності договору може бути вирішено по-різному.

Формулювання колізійної прив'язки здійснюється у двох формах.
Віз-можна вказівку в якості застосовуваного права на право певноїкраїни. Таким зазвичай є право країни, в якій прийнята данаколізійна норма. Але можливо і вказівка загальної ознаки, на підставіякого визначається застосовне право. Такі загальні ознаки зводяться до 6формулах прикріплення (дане назва іноді використовується в юридичнійлітературі, позначаючи колізійних прив'язку), що мають короткі латинськіпозначення: а) особистий закон учасників відносин (закон громадянства,закон національності юридичної особи, закон місця проживання абомісцезнаходження) - lex personalis; б) закон місця знаходження майна --lex rei sitate; в) закон місця здійснення акта (правомірного - при угодах,неправомірного - при делікти) - lex loci actus; г) закон місцяздійснення діяльності - lex loci activitis; д) закон суду (арбітражу),дозволяє спір, - lex fori; е) закон, з яким дане відношеннянайбільш тісно пов'язано, - lex causae. Зустрічаються також і деякі іншіформули прикріплення, наприклад закон валюти боргу, закон прапора, законукладення шлюбу і т.д. Однак такі спеціальні прив'язки не міняють загальноїкартини.

Вищеназвані формули прикріплення так чи інакше враховуютьюридичну та фактичну зв'язок відповідних відносин з правом країни,що буде застосовуватися до них. Щоправда, трапляються випадки невиправданогопідпорядкування відносин з іноземним елементом нормам власного права, щопояснюється прагненням розширити межі застосування свого права і полегшитидіяльність та захист прав власних юридичних і фізичних осіб.

Прив'язка колізійної норми не може бути довільною і у вирішальніймірою залежить від змісту її обсягу. Між цими елементами існуютьпевні зв'язки, про що свідчить все більш широке визнаннядоцільності звернення до колізійної формулою, яка відсилає доправу країни, з яким дане відношення найближче пов'язано.

Деякі колізійні прив'язки можуть використовуватися тільки для оп -ределенних груп відносин. Наприклад, особистий закон придатний для визначенняправового статуту суб'єктів міжнародного приватного права, а законзнаходження речі - для речових прав на майно, закон місця вчинення акта
- Для правовідносин, які виникають в силу такого акта.

До числа колізійних прив'язок іноді відносять так звануавтономію волі, в силу якої відношення може бути підпорядковане праву,обраному учасниками цього отношенія.6 Однак таке Ототожнення схожих,але в той же час різних правових інститутів не представляєтьсяправильним. Автономія волі не вид колізійної прив'язки, а самостійнийінститут міжнародного приватного права, що має більш широке значення іспецифічні риси та умови застосування. Автономія волі, це скорішесвоєрідна правова передумова для визначення колізійної прив'язки таспосіб її фіксації.

Довгий час в юридичній літературі переважала думка, що вструктурі колізійної норми виділяються лише два елементи - обсяг іприв'язка, однак в останні роки набула поширення точка зору,згідно з якою в структурі колізійної норми може бути виділена ще йгіпотеза, під якою розуміються умови застосування даної колізійноїнорми.7

Гіпотеза закладена практично в кожній колізійної нормі, так яквона логічно необхідна для застосування будь-якого нормативного припису.
Але у зв'язку з тим, що в багатьох випадках така гіпотеза очевидна або жє частиною обсягу колізійної норми - в особливому словесному її виділеннянемає необхідності. Однак у міру вдосконалення цивільно-правовихзв'язків та розвитку колізійного права в інтересах досягнення більш точнихі гнучких правових рішень виникає необхідність спеціально відобразити вколізійної нормі умови її застосування.

Прикладом може послужити стаття 8 Гаазької Конвенції про право,стосовно до мом до договорів міжнародної купівлі - продажу товарів від 22грудня 1986 року, призначена для заміни Гаазької Конвенції від 15Червень 1955 года.8 Згідно з цією статтею до договору купівлі-продажу, оскількисторони не обрали право, застосовується право країни, де на моментукладання договорів продавець мав місце своєї діяльності, за умовищо: а) переговори велися і договір був укладений у присутності сторін уцій країні, або б) договір прямо передбачає, що продавець повиненвиконати своє зобов'язання поставити товар цій країні, або в) договірбув укладений переважно на умовах покупця і у відповідь на пропозиціюпокупця до третіх осіб призначити ціну.

Таким чином в наведених колізійних нормах у наявності наявністьспеціальних умов їх застосування, які й утворюють гіпотезу норми.

З вищевикладеного випливає, що колізійна норма має такийскладовим елементом класичної (логічної) норми права, як гіпотеза,яка може являти собою: а) спеціально сформульованізаконодавцем умови застосування колізійної норми; б) передбаченузаконодавцем можливість вибору застосовуваного права сторонами,обмежує дію колізійної норми в таких випадках (принципавтономії волі сторін); в) універсальне умова застосування колізійноїнорми - наявність у приватному правовідносинах іноземного елементу.

Залишається відкритим питання про наявність санкції в колізійної нормі.
У вітчизняній юридичній літературі це питання висвітлюється вкрайрідко. Осо-бий інтерес викликає позиція видатного російського вченого
О. Н. Садикова, в якій стверджується, що санкція колізійної нормиявляє собою передбачену цивільно-правовим законом можливістьвизнання угоди недійсною, приведення сторін в первіснийположення, відшкодування збитків тощо 9 Дана точка зору представляєтьсядосить спірною.

Справа в тому, що колізійна норма, метою якої є вказівкана правову систему що підлягає застосуванню, адресована не сторонам цьогоцивільно-правового відношення, а безпосередньо правопріменітелю.
Отже, такі цивільно-правові санкції, як визнання угодинедійсною, відшкодування збитків і т.д. не можуть бути наслідкамипорушення колізійної норми, в силу того, що норма не адресованавласне сторонам правовідносини. Сторони не можуть порушити колізійнихнорму, тому наслідки її порушення не повинні лягати на них. У цьомусенсі порушити колізійних норму може тільки суд, у випадку не застосуванняабо неправильного застосування норм матеріального права при питанні про вибірправової системи підлягає застосуванню в даному правовідносинах. Тому нанаш погляд, санкцію колізійної норми слід сформулювати лише якможливість скасування судового рішення у разі її недотримання.

В даний час у сучасній правовій доктрині з'явилася позиціящо припускає наявність у структурі колізійної норми диспозиції правовоїнорми. Диспозиція колізійної норми представляється як правило поведінкидля правозастосувального органу, безпосередньо формулируемого законом івказує на застосовну до конкретного приватноправових відносин правовусистему. Причому саме правило поведінки на думку автора складається з двохорганічно взаємопов'язаних частин: обсягу і прівязкі.10

Таким чином пропонується змінити традиційний погляд довгоіснував в юридичній літературі на колізійних норму як на сутоспецифічне явище, що не володіє ознаками і структурою звичайної нормиправа.

Виходячи з вищевикладеного стає очевидно, що структураколізійної норми міжнародного приватного права, на сучасному етапізазнала досить великі зміни. Якщо в радянській правовій доктриніпереважала думка про двочленну будові колізійної норми (обсягу іприв'язки), то зараз все більше вчених схиляються до того, щонеобхідно виділити окремий третій елемент - гіпотезу колізійної норми,під якою розуміються умови, за наявності яких дана колізійнанорма підлягає застосуванню.

1.3. Види колізійних норм

Колізійні норми міжнародного приватного права численні ідосить різноманітні. Існує безліч критеріїв, за якими можнарозділити їх на види. Ці відмінності відображають особливості окремих групвідносин, що виникають у процесі міжнародних контактів, і мають важливезначення в процесі застосування цих норм на практиці.

Перш за все необхідно розрізняти колізійні норми, встановленінаціональним законодавством і передбачені міжнародними договорами,спрямованими на досягнення міжнародно-правової уніфікації. Їх відмінністьпроявляється як у сфері їх дії, так і порядок застосування. Сферадії колізійних норм, встановлених міжнародними договорами,значно ширше, бо вони застосовуються всіма учасниками таких договорів. Авідмінності правозастосовних органів і особливості правозастосовноїпрактики ще більш істотно підсилюють їхнє розходження, яке має місценавіть при повному тотожність редакції цих норм. Однак наявність нормвнутрішнього законодавства і норм міжнародно-правових договорів зовсімне веде до так званої "подвійності" джерел, а отже інорм міжнародного приватного права, оскільки це неминуче призведе донехтування нормами міжнародно-правових договорів на користь внутрішньогозаконодавства. Система норм міжнародного приватного права, що на нашудумку представляється більш правильним, за своїм характером сутонаціональна. Адже норми міжнародно-правових договорів діють натериторії держави тільки після їх введення у внутрішню системузаконодавства, яке здійснюється, як правило, шляхом ратифікації.

Найбільш суттєвою є класифікація за формою колізійноїприв'язки. За цією ознакою розрізняють односторонні і двосторонніколізійні норми. Одностороння - це така норма, прив'язка якій прямоназиває право країни, що підлягає застосуванню (російське, німецьке,шведське І.Д.). Одностороння норма, як правило, вказує на застосуванняправа своєї країни. Так, наприклад, згідно з ч.1 ст.165 Основ 1991 формаугод з приводу будівель, що знаходяться на території Російської Федерації,в усіх випадках визначається за російським законом. Найбільшпоширеними все ж таки є двосторонні норми. Прив'язка двосторонньоїколізійної норми не називає право конкретної держави. Для неїхарактерна наявність загальної ознаки, за допомогою якого вибирається право.
Прикладом у цьому випадку буде норма ч.1 ст. 169 Основ 1991р., Вякій вказано, що відносини з спадкоємства визначаються за законом тієїкраїни, де спадкодавець мав останнє постійне місце проживання. Їїприв'язка формулює загальну ознаку: "останнє постійне місце проживанняспадкодавця ". Вибір права тут буде залежати від фактичнихобставин: якщо померлий проживав постійно, наприклад, у Швеції, тослід застосувати до спадкових відносин шведське право, якщо померлийпроживав у Росії - то підлягає застосуванню норма російського права.
Отже, використовуючи один і той самий ознаку, можна прийти до різногорезультату і вибрати або власне небудь іноземне право.

За способом регулювання колізійні норми підрозділяються на імпе-

ратівние, диспозитивні, і альтернативні. Імперативні - це норми,які містять категоричні приписи щодо вибору права іякі не можуть бути змінені на розсуд сторін цивільногоправовідносини (попередній приклад про спадкування). Диспозитивні - ценорми, які, встановлюючи загальне правило про вибір права, залишаютьсторонам можливість відмовитися від нього, замінити іншим правилом.
Диспозитивні норми діють лише остільки, оскільки сторони своїмугодою не встановили іншого правила. Наприклад, ч.2 ст.166 Основ 1991р.передбачає, що до договорів про виконання будівельних, монтажних іінших робіт з капітального будівництва застосовується право країни, детака діяльність здійснюється або створюються передбачені договоромрезультати, якщо інше не встановлено угодою сторін. Альтернативні --це норми, які передбачають кілька правил щодо вибору права дляданого, тобто зазначеного в обсязі цієї норми, приватного правовідносини.
Правозастосовні органи, а також сторони можуть застосувати будь-яке з них
(іноді в нормі встановлюється певна послідовність узастосуванні цих правил). Проте достатньо, щоб приватне правовідносинибуло дійсним по одному з встановлених правил.

Виходячи зі значення колізійних норм виділяють: генеральні
(основні) і субсидіарні (додаткові). Генеральна - це норма,формулює головне правило вибору права, призначеного дляпереважного застосування. Субсидіарна - норма, формулює ще однеабо кілька правил вибору права, тісно пов'язаних з головним. Воназастосовується тоді, коли головне правило з яких-небудь причин не булозастосовано, або виявилося недостатнім для встановлення компетентногоправопорядку.

Залежно від кількості прив'язок колізійні норми поділяються наоднозначні і кумулятивні. До однозначним відносяться колізійні нормимістять одну прив'язку, що вказує на право тієї країни, нормиякого підлягають застосуванню до розглянутого правовідносин. Однакіноді колізійні норми можуть містити два або три колізійніприв'язки. У цьому випадку має місце кумулятивна прив'язка. Так, наприклад, вп.1 ст. 165 Основ 1991 закріплено, що форма угоди, що здійснюються закордоном, підпорядковується закону місця її укладення, однак угода не можебути визнана недійсною внаслідок недотримання форми, якщодотримані вимоги права Росії. Кумулятивні прив'язки також спрямованіна надання зацікавленим сторонам більш повної правового захисту, ітому їх використання у правозастосовчій практиці видаєтьсядоцільним.

Існує так же розподіл колізійних норм у залежності відскладності правовідносин на загальні і спеціальні. Загальні колізійні нормивказують право, що застосовується до суті даного відносини (визначають йогостатут), а спеціальні колізійні норми фіксують правопорядок,що застосовується для вирішення додаткових питань, що виникають у процесіреалізації даного відносини (дієздатність сторін, форма угоди, способизабезпечення виконання, порядок приймання виконання). Необхідністьвикористання системи загальних і спеціальних колізійних норм виявляється прирозгляді договорів, що виконуються на терри