ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ 3

Поняття «іноземний громадянин» 3
Випадки подвійного і множинного громадянства 4

Розділ 2. ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ІНОЗЕМНИХ
ГРОМАДЯН 5

Класифікація іноземних громадян за часом перебування в країні 5
Класифікація іноземних громадян з інших підстав 6
Біженці 7

Розділ 3. Аналіз конституційно-правового статусу іноземних громадян 7

Громадянство 8
Правоздатність 8
Права та обов'язки іноземних громадян 9
Обмеження в правах 11
Дієздатність 12
Правові режими для іноземних громадян 12

1. Національний режим 13

2. Спеціальний режим 13

3. Режим найбільшого сприяння 13

Межі застосування національного режиму 14

ВИСНОВОК 15

Список використаної літератури 17

ВСТУП

Правове становище (правовий статус) іноземних громадян та осіб безгромадянства формується в цілому на основі загальновизнаних принципів і нормміжнародного права, міжнародних договорів, права країни громадянства
(країни місця проживання) особи і права країни його перебування. Більш вузькимє розуміння правового становища (правового статусу) іноземногогромадянина та особи без громадянства як сукупності прав, що надаютьсяцим особам, і обов'язків, покладених на них, в країні перебування. Уміжнародне приватне право мова йде про права та обов'язки, що виникаютьв таких областях, як цивільні, сімейні, трудові відносини,ускладнені іноземним елементом.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншомувладному підпорядкуванні однієї сторони іншій, у тому числі до податкових та іншихфінансових і адміністративних відносин, цивільне законодавство незастосовується, якщо інше не передбачено законодавством (п. 3 ст. 2 ГК
ПМР). Питання правового становища іноземців та осіб без громадянства,що виникають у сфері відповідних галузей публічного права, знаходятьсяпереважно за рамками даної теми і зачіпаються у ційроботі в основному через їх тісному зв'язку з відносинами, що становлятьпредмет міжнародного приватного права. Виняток утворює процесуальнеправо: питання правового становища іноземців та осіб без громадянства вміжнародному цивільному процесі відносяться до галузі науки міжнародногоприватного права.

Визначення статусу іноземних громадян - дуже гостра проблема,часто залежить від політичної ситуації в світі, від міжнародної політики,проведеної нашою державою. Тому необхідно виділити положення,які не могли б бути розхитані охолодженням відносин між країнами;положень, які непохитно стояли б на сторожі прав і свобод особистості,що знаходиться на території ПМР і що вважається іноземним громадянином.

Розділ 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Поняття «іноземний громадянин»

Основний принцип, що визначає правовий статус іноземних громадян іосіб без громадянства в ПМР, закріплений в ст. 3 Конституції ПМР. УВідповідно до неї зазначені особи користуються правами і свободами громадян
Придністровської Молдавської Республіки, якщо інше не встановлено законом.

Закону ПМР, що конкретизує правовий статус іноземних громадян іосіб без громадянства, поки що немає.

іноземними громадянами визнаються особи, які не є громадянами ПМРі що мають докази своєї належності до громадянства іноземноїдержави [1]. Таким чином, іноземним громадянином слід вважатибудь-яка фізична особа, яка, перебуваючи в певній правового зв'язку здержавою, не є її громадянином і перебуває в громадянстві
(підданстві [2]) іншої держави.

Однак найчастіше в літературі застосовується термін «іноземець» яксинонім терміну "іноземний громадянин». Покладається, що іноземцямислід вважати як іноземних громадян, так і осіб без громадянства. Закон
ПМР «Про громадянство в ПМР» під іноземним громадянином розуміє особа,що володіє громадянством іноземної держави та не має громадянства
ПМР, а під особою без громадянства - особа, що не належить до громадянства ПМРта не має докази приналежності до громадянства іншоїдержави.

Випадки подвійного і множинного громадянства

У сучасних умовах наявні невідповідності між законамидеяких держав призводять до появи осіб з подвійним або навітьмножинним громадянством. Наприклад, якщо за нашим законодавствомукладення шлюбу громадянином ПМР з особою, що не належить до громадянства
ПМР, не тягне за собою зміни громадянства, то за законодавством рядулатиноамериканських держав (Болівія, Бразилія, Перу) іноземка,що вийшла заміж за громадянина цієї держави, автоматично набуваєгромадянство свого чоловіка.

Тому доречно спеціально розглянути подібні випадки і визначитистатус таких осіб в ПМР.

Якщо особа є громадянином Придністровської Молдавської Республіки іодночасно має докази приналежності до громадянства іноземноїдержави, то, перебуваючи в ПМР, воно не може вважатися іноземцем. Такеособа розглядається як громадянин ПМР, і на нього поширюється той жеправопорядок, який встановлений для власних громадян [3]. Адже згідност. 7 Закону «Про громадянство ПМР» іноземним громадянином визнається лишетой, хто володіє громадянством іноземної держави і не маєгромадянства ПМР. Якщо ж особа з подвійним громадянством перебуває натериторії ПМР, у громадянстві якої воно не складається, то його слідвважати іноземцем. Але в зв'язку з цим виникає цілком логічне запитання проте, яке з цих іноземних громадянств необхідно вважати визначальним.
Як відомо, у чинному законодавстві прямої відповіді на це питаннянемає. Разом з тим у ряді випадків це має важливе практичне значення,перш за все тоді, коли законодавство пов'язує певніюридичні наслідки з належністю особи до конкретного громадянства.

У юридичній літературі зазначається, що третя держава можерозглядати особа з подвійним громадянством як громадянина будь-якого здержав, громадянином якої вона є. Покладається, що в питанні проте, громадянства якої країни повинен віддаватися «пріоритет», необхідновиходити з того, в якій з цих країн останнім часом проживав чоловік
(так званий принцип найбільш тісного зв'язку).

Аналогічний підхід ми можемо зустріти і в законодавстві рядузарубіжних країн. Так, за Законом Австрії про міжнародне приватне право,особа, яка має громадянство кількох іноземних держав, вважаєтьсягромадянином тієї держави, з яким воно більш тісно пов'язано. [4]

Розділ 2. ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ІНОЗЕМНИХ

ГРОМАДЯН

Класифікація іноземних громадян за часом перебування в країні

Чинне законодавство ПМР розрізняє постійно проживають ітимчасово перебувають у країні іноземних громадян. У пп. 2-3 глави
1 Положення «Про правила перебування на території ПМР і транзитного проїздучерез територію ПМР іноземних громадян »[5], йдеться, що іноземнігромадяни можуть постійно проживати в країні, якщо вони мають на тедозвіл і вид на проживання, видані органами внутрішніх справ.
Іноземні громадяни, які перебувають на іншій законній підставі, вважаютьсятимчасово перебувають. Вони зобов'язані в установленому порядку зареєструватисвої паспорти і виїхати з країни після закінчення певного термінуперебування.

Належність до тієї чи іншої категорії має важливе практичнезначення, оскільки обсяг прав і обов'язків іноземних громадян залежить протого, до якої категорії вони відносяться. Правовий статус постійнопроживають (доміцильованих) іноземців ширше, ніж іноземців, лишетимчасово перебувають на території ПМР. Це стосується, наприклад, такихважливих питань, як трудова діяльність, користування медичноюдопомогою, надання соціального забезпечення.

Відзначаючи важливу практичну роль поділу іноземних громадян напостійно проживають і тимчасово перебувають, слід підкреслити, що вононе може бути визнано достатнім, оскільки відображає не всі особливості їхправового статусу.

Класифікація іноземних громадян з інших підстав

Необхідно пам'ятати, що обставини, що впливають на конституційно -правовий статус іноземних громадян, не можна розглядати окремо один відодного.

У зв'язку з цим представляється можливим вказати наступні групиіноземців:

- іноземні громадяни, що не володіють імунітетами та привілеями;

- іноземні громадяни, наділені певними імунітетами іпривілеями;

- іноземні громадяни, які отримали притулок. [6]

До першої групи належать постійно проживають і тимчасово перебуваютьв ПМР іноземці, які підпорядковані юрисдикції ПМР в повному обсязі, нарівніз її власними громадянами. Дана група іноземців є в
Придністровській Молдавській Республіці переважною, і з нею найчастішестикаються в ході своєї професійної діяльності працівники органіввнутрішніх справ. Оскільки іноземці можуть перебувати в ПМР з самимирізними цілями, то перераховувати всі навряд чи представляється можливим. Доних відносяться іноземні громадяни, які прибули в ПМР для роботи на різнихспільних підприємствах, іноземні студенти, журналісти, спортсмени,бізнесмени, артисти і багато інших.

До групи іноземних громадян, що володіють певними імунітетами іпривілеями, відносяться співробітники дипломатичних і консульськихпредставництв, члени урядових і парламентських делегацій,працівники міжурядових організацій і деякі інші особи [7].

Залежно від характеру та обсягу привілеїв таімунітетів володіють ними іноземні громадяни можуть бути розділені нанаступні підгрупи:

- користуються повним імунітетом;

- користуються частковим імунітетом.

До іноземним громадянам, які користуються повним імунітетом від юрисдикції
ПМР, відносяться глави дипломатичних представництв (у ранзі послів,посланників, повірених у справах), члени дипломатичного персоналупредставництв (радники, торгові представники та їх заступники,військові аташе та їхні помічники, перші, другі і треті секретарі, аташе ісекретарі-архівісти), а також члени сімей глав дипломатичнихпредставництв і члени сімей дипломатичного персоналу представництв,якщо вони проживають разом із зазначеними особами і не єпридністровськими громадянами.

Крім того, до них відносяться ще й представники іноземних держав
(глави держав, урядів і т. д.), члени парламентських іурядових делегацій, які приїжджають для участі у міждержавнихпереговорах і конференціях або з іншими офіційними дорученнями, а такожпредставники іноземних держав, куди та для тих самих цілей транзитомчерез територію нашої країни, та члени сімей зазначених осіб, які супроводжуютьїх (якщо вони не є громадянами ПМР). До цієї групи примикаютьспівробітники деяких міжнародних організацій (ООН, ОБСЄ і т. п.).

Біженці

Окрему групу іноземних громадян становлять особи, які отримали в ПМРпритулок. Причому мова може йти тільки про тих осіб (біженців), щодояких їх держава не прийняте рішення про позбавлення громадянства абопідданства.

Правовий статус біженців багато в чому схожий зі статусом іноземнихгромадян, що не володіють імунітетами та привілеями. Тим часом він має іряд істотних особливостей, які дозволяють виділити біженців вокрему групу зі своїм особливим правовим статусом. Перш за все біженці, ввідміну від звичайних іноземців, не користуються дипломатичної захистомвласної держави і не пов'язані з ним будь-якими зобов'язаннями,хоча формально і вважаються її громадянами (підданими). До сказаногослід додати, що відповідно на нинішні нормами та звичаямисучасного міжнародного права біженці не підлягають видачі на територіїтієї держави, де вони можуть переслідувати, оскільки інакшевтрачається сенс самого права притулку.

Біженець - прибуло або бажає прибути на територію ПМР особа, нещо має громадянства ПМР, яке було змушене або має намірзалишити місце свого постійного проживання на території іншоїдержави внаслідок вчиненого щодо нього насильства абопереслідування в інших формах, або реальної небезпеки зазнати насильстваабо іншому переслідуванню за ознакою расової або національноїприналежності, віросповідання, мови, а також приналежності допевної соціальної групи або політичних переконань.

Розділ 3. Аналіз конституційно-правового статусу іноземних громадян

Конституційно-правовий статус у найбільш загальному вигляді можна визначити яксистему основних прав і обов'язків, закріплених державою вконституційних та інших правових актах.

Основу, що визначає вихідний елемент будь-якого статусу, його головнезміст складають відповідні права та обов'язки.

Тим часом такі явища правової дійсності, як громадянство,правоздатність та гарантії, не входячи у відомому сенсі до числа елементівконституційно-правового статусу іноземних громадян, що мають важливе, а часомі вирішальний вплив на його регулювання і реалізацію. Інші елементи,згадуються в юридичній літературі (відповідальність, законні інтересиі т. д.), навряд чи доцільно включати в дану структуру, тому що вониабо є похідною, узагальнюючої характеристикою вже названихкомпонентів, або не роблять помітного впливу на конституційно -правовий статус іноземних громадян.

Громадянство

Якщо слідувати цим шляхом, то необхідно перш за все звернутися догромадянства, так як воно є об'єктивним чинником, важливою передумовоюдля поширення на окрему особу всього комплексу прав і обов'язків,існують у державі. Треба мати на увазі, що іноземець - це особа,яке полягає в громадянстві конкретної іноземної держави, що вряді випадків має безпосереднє значення для встановлення того чиіншого об'єму прав і обов'язків іноземців в ПМР.

На підтвердження сказаного можна послатися на чиннезаконодавство. Так, уповноваженими органами державної влади
Придністровської Молдавської Республіки можуть бути встановлені відповідніобмеження (реторсіі) [8] щодо майнових і особистихнемайнових прав громадян та юридичних осіб тих держав, в якихє спеціальні обмеження майнових і особистих немайнових правгромадян і юридичних осіб Придністровської Молдавської Республіки [9].

На підставі даної норми Президентом Придністровської Молдавської
Республіки було підписано Указ [10], який суттєво знизив обсягмайнових і особистих немайнових прав громадян і юридичних осіб
Республіки Молдова.

Правоздатність

Що стосується правоздатності, то вона є, як відомо, важливимюридичним властивістю будь-якого індивідуального суб'єкта конституційного
(державного) права. Отже, конституційно-правоваправоздатність іноземців зумовлює володіння основними правами іобов'язками даної категорії осіб. Вона є загальною, рівною іневід'ємною для будь-якого іноземного громадянина. Разом з тимправоздатність власних та іноземних громадян має природнівідмінності, зумовлені характером їх правового зв'язку з державою. Цівідмінності виявляються, наприклад, в тому, що конституційно-правоваправоздатність іноземця виникає з того моменту, коли він вступає вконкретні правовідносини з державою, громадянином якої він неє.

На думку багатьох авторів [11], найбільш розробленої і доцільноюз теоретичної та практичної точок зору є класифікація основнихправ і обов'язків щодо їх соціального призначення. Справа в тому, що при всьомурізноманітті класифікацій всі вони з тими чи іншими поправками виходять укінцевому рахунку з соціального призначення прав та обов'язків. Доситьшироко використовується цей критерій і в міжнародно-правових документах
(Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права;
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права; та ін.)

Таким чином, всі основні права і обов'язки іноземних громадянможна умовно поділити на:

- чичние (цивільні);

- політичні;

- соціально-економічні.

Слід підкреслити, що права іноземних громадян у ПМР не можуть бутиобмежені з мотивів расової приналежності, національності, мови,соціального походження, майнового і посадового стану, місцяпроживання, ставлення до релігії, переконань, приналежності до громадськихоб'єднанням, а також інших обставин. А всякого роду обмеження правіноземців, встановлені їх національним законодавством за вказанимипричин, не визнаються і не можуть отримати застосування на території нашоїдержави.

Права та обов'язки іноземних громадян

Всі іноземні громадяни користуються рівною захистом з бокудержави стосовно своїх особистих прав (недоторканість особи іжитла, свобода совісті та ін), а також економічних, соціальних ікультурних прав, якщо вони передбачені для негромадян (право наекономічну діяльність і приватну власність, трудову діяльність,відпочинок, охорону здоров'я, соціального забезпечення, освіта, участь угромадських організаціях, користування досягненнями культури та ін.) Але вонипозбавлені тих прав, переважно з категорії політичних, якізгідно з Конституцією і законами надаються тільки громадянам ПМР
(заняття деяких державних посад, участь у політичнихпартіях, право обирати і бути обраними до органів державної влади,участь у референдумах та ін.) Іноземний громадянин має право захищати своїправа всіма передбаченими Конституцією ПМР засобами, включаючи право назвернення до суду.

Той же принцип лежить в основі визначення обов'язків іноземнихгромадян. Ці громадяни не несуть військову службу в лавах Збройних Сил ПМР
(згідно з Конституцією це обов'язок лише громадян ПМР), але на нихпоширюється конституційний обов'язок платити законно встановленіподатки і збори, зберігати природу і навколишнє середовище, дбайливо ставитися доприродних багатств, берегти пам'ятки історії та культури. Іноземнігромадяни зобов'язані поважати Конституцію і дотримуватися законів, що діють натериторії держави, а іноземні громадяни, які вчинили злочини,адміністративні або інші правопорушення на території ПМР, несутьвідповідальність на загальних підставах з громадянами ПМР. [12]

Іноземні громадяни в ПМР рівні перед законом незалежно від будь-якихто не було умов. Використання ними прав і свобод не повинно завдаватизбитку інтересам ПМР, законним інтересам громадян ПМР та інших осіб.
Іноземні громадяни зобов'язані дотримуватися Конституції ПМР і їїзаконодавство.

Іноземні громадяни, які постійно проживають у ПМР, можуть працювати вяк робітників і службовців або займатися іншою трудовою діяльністю назагальних підставах з громадянами ПМР.

Вони мають право на відпочинок, охорону здоров'я, на допомогу, пенсії та іншіформи соціального забезпечення, на користування жилим приміщенням, навласність житлового будинку та іншого майна, на освіту, користуваннядосягненнями культури.

Іноземні громадяни, які постійно проживають у ПМР, можуть вступати вкооперативні, акціонерні, наукові, культурні, спортивні та іншігромадські об'єднання, якщо це не суперечить їх статутами.

Нарівні з громадянами ПМР їм гарантується свобода совісті,недоторканість особи і житла.

Вони можуть укладати і розривати шлюби з громадянами та іншимиособами [13].

Іноземні громадяни в ПМР не можуть обирати і бути обраними довиборні державні органи, займати державні посади, атакож брати участь у всенародних голосуваннях (референдумах).

Допускається пересування іноземних громадян з території ПМР і вибірмісця проживання в порядку, встановленому законодавством. Однак уінтересах забезпечення державної безпеки, охорони громадськогопорядку можуть встановлюватися обмеження в пересуванні та виборі ними місцяпроживання [14].

При дотриманні встановлених законом правил іноземні громадяни можутьв'їжджати в ПМР і виїжджати з неї.

Іноземні громадяни, які вчинили злочини, адміністративні абоінші правопорушення на території ПМР, підлягають відповідальності на загальнихпідставах з громадянами ПМР. Тим з них, які порушують законодавствопро правове положення іноземних громадян, може бути скорочений термінперебування в ПМР. [15]

Обмеження в правах

Варто відзначити, що встановлені в свій час в законодавствівилучення з прав іноземних громадян були нечисленні, і вони можуть бутизведені до двох груп.

До першої групи належать вилучення відносно можливості дляіноземців обіймати певні посади або здійснювати заняття тієїабо іншою діяльністю на рівних засадах з нашими громадянами.

Наприклад, землі особливо охоронюваних територій і об'єктів іноземнимгромадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам ненадаються [16].

Другу групу вилучень складають правила, які встановлюють особливий режимправ іноземців, що визначається характером охоронюваних прав, особливостями їхюридичної природи. Так, в силу територіального характеру авторських прав
(згідно з пунктом 2 розділу I Положення «Про авторське право і суміжніправа, правову охорону програм ЕОМ і баз даних, топологій інтегральнихмікросхем в ПМР »[17]) національний режим щодо авторських правіноземців встановлений стосовно до творів, оприлюдненими натериторії ПМР або не оприлюднені, але знаходяться на території ПМР вбудь-якій об'єктивній формі. Щодо інших творів іноземцівавторські права визнаються відповідно до міжнародних договорів [18].

Дієздатність

Законодавство містить також спеціальні правила, що стосуютьсядієздатності фізичних осіб, під якою розуміється здатність здійснюватипевні дії, брати на себе певні зобов'язання.
Колізійні питання дієздатності фізичної особи виникають перш за всевнаслідок того, що закони різних країн не завжди однаково визначаютьвік, з настанням якої людина досягає повноліття і тимсамим стає повністю дієздатним. Як і в багатьох країнахконтинентальної Європи, наш закон виходить в питаннях дієздатності зпринципу lex patriae. [19]

Відповідно до ЦК ПМР «цивільна дієздатність іноземного громадянинавизначається її особистим законом »(ч. 1 ст. 1231).

Особистим законом фізичної особи вважається право країни, громадянствоякій ця особа має. Особистим законом особи без громадянства вважається правокраїни, в якій ця особа має місце проживання (ч. 1 і 5 ст. 1229).

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть бути визнані в ПМРнедієздатними або обмежено дієздатними в порядку, встановленомунашим законодавством.

Правові режими для іноземних громадян

У рамках даного питання особливе значення має той факт, що основніправа та обов'язки іноземних громадян багато в чому обумовлені застосуваннямтак званих правових режимів, встановлених в державі дляіноземців. У зв'язку з цим існує необхідність більш докладнорозібратися в питаннях, пов'язаних із сутністю і змістом цих режимів.

Тут визначальне значення має саме поняття правового режиму.
Правовий режим являє собою не що інше, як встановлений іконтрольований державою порядок набуття і реалізації іноземнимигромадянами певних прав та обов'язків.

У літературі з міжнародного та державного (конституційного)права, як правило, виділяють в різних поєднаннях три види правовихрежимів: національний, спеціальний та найбільшого сприяння. [20]

Національний режим

Норми про права іноземців містяться в різних міжнароднихдоговорах, укладених ПМР з іншими країнами (торгових договорах,консульських конвенціях, договорах про правову допомогу, з питаньоподаткування, і т. д.). У цих договорах закріплюється рівнянняіноземців у правах або з вітчизняними громадянами (наданнянаціонального режиму), або з громадянами будь-якої іншої держави, зяким укладено договір на аналогічних умовах (надання режимунайбільшого сприяння).

Закріплений в законодавстві національний режим стосовноцивільної правоздатності іноземців має безумовний характер, тоТобто він надається іноземцю у кожному конкретному випадку безвимоги взаємності [21].

Відомо, що коли говорять про національний режимі, то зазвичай співвідносятьправовий статус іноземних громадян зі статусом власних громадян. Однакіноземці практично ніколи повністю не порівнюються з власнимигромадянами в правах і обов'язках, тобто обсяг їх правового статусу вбудь-якому випадку трохи менше.

Спеціальний режим

Очевидно, що крім національного існує інший режим, званийспеціальним, яким передбачені особливі правила поводження з іноземцями.
При цьому слід врахувати, що сутність спеціального режиму зводиться довстановлення не тільки обмежень, а й певних пільг,наданих державою іноземцям.

Якщо докладніше зупинитися на питанні про пільги, яківстановлює держава для іноземних громадян, то можна відзначити, щогромадяни певних держав можуть на основі взаємності повністю абочастково звільнятися від сплати прибуткового податку [22]. Сьогоднішнєстан справ у цьому питанні дещо змінилося. Пов'язано це з тим, щонаша держава з цілком зрозумілих причин прагне форсуватинадходження в економіку країни іноземних інвестицій, досвіду та сучаснихтехнологій. Тому для іноземних інвесторів встановлюються різніпільги в області податкового і митного оподаткування, валютного контролю.

Режим найбільшого сприяння

Як було зазначено, в юридичній літературі згадується і такзваний режим найбільшого сприяння. Він означаєнадання іноземцям прав, якими вже користуються або будутькористуватися громадяни будь-якої третьої держави. Особливо слід сказати іпро те, що названі нами види правового режиму зазвичай не застосовуються доіноземцям, які мають за родом службової діяльності привілеями таімунітетами.

В даний час національний режим широко розповсюджений, причому, йогозастосування в ПМР носить безумовний характер, тобто він надаєтьсяіноземним громадянам незалежно від того, чи мають наші громадянианалогічні права в їхніх країнах. Разом з тим слід визнати, щочинне законодавство все ж передбачає можливістьвикористання відповідних обмежувальних заходів, так званих реторсій [23]. Алеїх застосування можливе тільки в тих випадках, коли в іноземнихдержавах здійснюється явна дискримінація по відношенню до нашихгромадянам. Втім, у сучасних умовах реторсіонние заходи носять рідкісний івинятковий характер.

Межі застосування національного режиму

Що стосується меж застосування національного режиму, то вони стаютьмайже прозорими в області особистих прав і обов'язків іноземних громадян.
Тому не випадково іноземці користуються майже всі права нарівніз нашими громадянами. Це - право на життя, право на свободу та особистунедоторканність і т. д. Вони належать людині як члену громадянськогосуспільства, і в силу цього ними володіють власні громадяни й іноземці.
Відносини цивільні, трудові, сімейні та інші, що регулюються приватнимправом, практично не мають обмежень.

Держава встановлює у сфері особистих прав для іноземців лишедеякі обмеження на свободу пересування і вибір місця проживання, щов принципі відповідає нормам міжнародного права і міжнародноїпрактиці. Щодо соціально-економічних і політичних прав діюнаціонального режиму не має такого широкого застосування. Це обумовленотим, що у здійсненні деяких з них передбачені більш значніобмеження для іноземних громадян. У сфері політичних прав ціобмеження, зокрема, зачіпають систему виборчих прав і правочленства в політичних партіях. Ці права пов'язані з участю вполітичному житті держави, в управлінні державними справами ітому на володіння ними не можуть претендувати іноземні громадяни.
Подібна практика характерна для більшості країн світу.

У свою чергу, у сфері соціально-економічних прав існуютьобмеження на певні види трудової та комерційної діяльностііноземних громадян. У літературі є різні поясненнянеобхідності таких обмежень (міркування державної безпеки,особливі економічні інтереси держави, забезпечення суверенних правдержави на національні природні ресурси.

Не можна не визнати, що останнім часом, багато в чому під тискомзростаючих економічних проблем та необхідності залучення в економікукраїни іноземних інвестицій, технологій і досвіду, є прикладизменшення обмежень на деякі види трудової діяльності іноземнихгромадян. У той же час аналіз діючого законодавства показує, щоці обмеження все ще досить широко поширені. Такий станможна пояснити і тим, що в багатьох випадках продовжують діятиперестрахувальні стереотипи. Мабуть, визначальним у цій галузі повиненстати критерій максимально можливого наближення до національного режиму,але не виключає встановлення в ряді випадків дозвільної
(ліцензованої) системи допуску.

ВИСНОВОК

Іноземцем вважається будь-яка фізична особа, яка, перебуваючи впевної правового зв'язку з державою, не є її громадянином іполягає в громадянство (підданство) іншої держави.

усіх постійно проживають і тимчасово перебувають іноземців можнарозділити на:

- іноземців, що не володіють імунітетами та привілеями.

- іноземців, наділених певними імунітетами та привілеями
(що користуються повним або частковим імунітетом від юрисдикції ПМР).

- іноземців, які отримали притулок (біженців).

Сутність конституційно-правового статусу іноземців визначається,перш за все, основними правами та обов'язками, які взаємодіють зіншими правовими компонентами (громадянство, правоздатність, гарантії) іутворюють в єдності зміст конституційно-правового статусуіноземців.

Таким чином, іноземці мають в ПМР такі ж майнові та особистінемайнові права, що й наші громадяни. Ці права повинні здійснюватисяними так само, як і придністровськими громадянами. Реалізаціязазначених прав повинна відповідати їх призначенню в суспільстві.

Іноземці, як і громадяни ПМР, можуть володіти, користуватися ірозпоряджатися належною їм власністю в межах, встановленихнашим законом.

Щодо права власності іноземців діє принципнаціонального режиму. На іноземців поширюються загальні правила нашогозаконодавства про власність громадян. Це стосується кола предметів,які взагалі можуть належати іноземцям, і меж здійсненняіноземцями їх права власності. Встановлені в цьому відношенні правилазаконодавства повинні дотримуватися на території ПМР усіма особами, в томучислі іноземцями.

Список використаної літератури

Нормативні правові акти:

1. Конституція Придністровської Молдавської Республіки від 17 січня 1996 поточна редакція
2. Цивільний Кодекс Придністровської Молдавської Республіки частина
1 14 квітня 2000 № 279-ЗІД (СЗРМ 00-2)
3. Цивільний Кодекс Придністровської Молдавської Республіки частина 2 від
19.07.02 САЗ 02-29
4. Цивільний Кодекс Придністровської Молдавської Республіки частина 3 від
19.07.02 САЗ 02-29
5. Земельний Кодекс Придністровської Молдавської Республіки від 19.07.02 САЗ
02-29
6. Кодекс про шлюб та сім'ю Придністровської Молдавської Республіки (САЗ 02-29)
7. Закон ПМР «Про громадянство ПМР» від 23/07/2002 № 166-КЗ-III (САЗ 02-30)
8. Закон «Про прибутковий податок з фізичних осіб» від 28 грудня 2001 р. № 87 -
З-III (САЗ 01-53)
9. Указ Президента ПМР № 601 від 19.12.2003 р. «Про встановлення відповідних обмежень щодо документів, які видаються державними органами РМ»
10. Указ Президента Придністровської Молдавської Республіки від 05.03.03 р
№ 108 «Про встановлення міграційного контролю за іноземними громадянами та особами без громадянства, які в'їжджають, виїжджають і наступними транзакцій?? тому через територію ПМР »(САЗ 03-10)
11. Положення «Про правила перебування на території ПМР і транзитного проїзду через територію ПМР іноземних громадян» затверджено наказом
Міністра внутрішніх справ ПМР № 212 від 24 серпня 2001 р (САЗ 02-5)
12. Тимчасове Положенік «Про авторське право і суміжні права, правову охорону програм ЕОМ і баз даних, топологій інтегральних мікросхем в ПМР»
Постанови Уряду Придністровської Молдавської Республіки від
18.11.94 № 298 (Самро 94-11)

Бібліографія:

1. Богуславський М. М. Міжнародне приватне право. - М.: Междунар. відносини, 1994. - 416 с.
2. Герасименко Ю. В. Іноземці: поняття та зміст їх конституційно-правового статусу: Лекція. - Омськ: Юридичний інститут МВС Росії. -
1996. - 28 с.
3. Ерпилеева Н. Ю. Міжнародне приватне право. - М.: Видавничий дім
«NOTA BENE», 1999. - 368 с.
4. Звеков В. П. Міжнародне приватне право. Курс лекцій. - М.:
Видавнича група НОРМА - ИНФРА-М, 1999. - 686 с.
5. Конституційне право. Под ред. В. В. Лазарева. - М.: Новий юрист, 1998.
- 544 с.
6. Куракин А. В. До питання про адміністративну відповідальність іноземних громадян і осіб без громадянства як спеціальних суб'єктів адміністративного права.// Юрист. - 1999. - № 9. - С. 51 - 53.
-----------------------< br>[1] Ст. 7 Закону ПМР «Про громадянство ПМР» від 23/07/2002 N 166-КЗ-III (САЗ 02 -
30).
[2] Іноземець при республіканської форми правління називається громадянином,а при монархічної - підданим.
[3] П. 2 Ст. 5 Закону ПМР «Про громадянство ПМР» від 23/07/2002 N 166-КЗ-III
(САЗ 02-30)
[4] Герасименко Ю.В. Іноземці: поняття та зміст їх конституційно -правового статусу: Лекція. - Омськ: Юридичний інститут МВС Росії. - 1996.
- 28 с.
[5] затверджено наказом Міністра внутрішніх справ ПМР N 212 від 24 серпня
2001 г (САЗ 02-5)
[6] Герасименко Ю.В. Іноземці: поняття та зміст їх конституційно -правового статусу: Лекція. - Омськ: Юридичний інститут МВС Росії. - 1996.
- 28 с.
[7] приклад пп. е) п. 15 Положення «Про правила перебування на території ПМРі транзитного проїзду через територію ПМР іноземних громадян »
[8] Ерпилеева Н.Ю. Міжнародне приватне право. - М.: Видавничий дім
"NOTA BENE", 1999. - 368 с.
[9] Ст. 1228 Цивільного Кодексу ПМР
[10] № 601 від 19.12.2003 р. «Про встановлення відповідних обмежень ущодо документів, які видаються державними органами РМ »
[11] Звеков В.П. Міжнародне приватне право. Курс лекцій. - М.:
Видавнича група НОРМА - ИНФРА-М, 1999. - 686 с.
[12] Конституційне право. Под ред. В.В. Лазарєва. - М.: Новий юрист,
1998. - 544 с.
[13] Розділ 6 Кодексу про шлюб та сім'ю Придністровської Молдавської Республіки
(САЗ 02-29)
[14] Указ Президента Придністровської Молдавської Республіки від 05.03.03 р №
108 «Про встановлення міграційного контролю за іноземними громадянами іособами без громадянства, які в'їжджають, виїжджають і наступними транзитомчерез територію ПМР »(САЗ 03-10)
[15] Куракин А.В. До питання про адміністративну відповідальність іноземнихгромадян та осіб без громадянства як спеціальних суб'єктів адміністративногоправа.// Юрист. - 1999. - № 9. - С. 51 - 53.
[16] стаття 5 Земельного Кодексу ПМР
[17] пункт 2 розділу I Пол