Зміст

Вступ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...

Розділ І. Сучасний стан розвитку ЄС та передумови інтеграції
України в європейській економічний простір ... ... ... ... ... ... ... ... ..

1. Європейська інтеграція на сучасному етапі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
2. Нормативно - правова база відносин України з ЄС ... ... ... ... ... ... ... ..
3. Гармонізація українського законодавства з європейським ... ... ... ..

Розділ ІІ. Аналіз зовнішньоекономічних відносин України з
ЄС ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..

2.1. Зовнішня торгівля України з країнами ЄС ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
2.2. Товарна структура експорту та імпорту України ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..
2.3. Програми Європейського Союзу для України ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
2.4. Інвестиційна діяльність ЄС в Україні ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...

Розділ ІІІ. Перспективи співробітництва України з ЄС, та шляхи йогоприскорення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ....

3.1. Проблеми у відносинах України з ЄС ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
3.2. Шляхи прискорення входження України до ЄС ... ... ... ... ... ... ... ... ... ....

Висновки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...

Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..

Додатки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...

Вступ

Актуальність теми даної випускної роботи полягає в тому, що об `єктивнанеобхідність вимагає поступового, але неухильного включення економіки
України до системи міжнародного поділу праці (МПП), світовихінтеграційних процесів. Нинішня ситуація характеризується глобальноютрансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типуцивілізації третього тисячоліття.
В майбутньому велике значення буде мати інтеграція України в Європу.
Україна широким фронтом виходить на західноєвропейський соціально -економічний простір.
Таким чином самостійність України зовсім не означає її самоізоляціїна міжнародній арені.
Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною новіпроблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні.
Характерною рисою сучасного світового соціально-економічного розвиткує бурхлива динаміка інтеграційних процесів у світі та Європі зокрема.
При цьому навіть ті країни, які не входять до складу інтеграційнихоб'єднань, неминуче відчувають на собі їх відчутний вплив. Наєвропейському континенті таким інтеграційним угрупованням є
Європейський Союз, розширення якого приведе до того, що за 3-5 років
Україна матиме з Євросоюзом спільний кордон. Це відкриє новіможливості для поглиблення співпраці, та водночас і змуситьвідповідати на нові виклики.
В даній роботі викладені найголовніші міркування й аргументи накористь європейської інтеграції України та пропозиції щодо наступнихпершочергових ініціатив з боку нашої країни.

Метою випускної роботи є вивчення, аналіз економічної співпраці
України з країнами Західної Європи та інтеграція України до ЄС.
У роботі відповідно до даної мети поставлені наступні задачі:

1. розкрити основні напрями співпраці і шляхи інтеграції України до

ЄС;

2. дати характеристику сучасного стану зовнішньоторгівельного обороту України з країнами ЄС;

3. проаналізувати динаміку розвитку зовнішньоторгівельних зв'язків;

. Намітити основні шляхи, дати рекомендації щодо вдосконалення економічної співпраці, визначити першочергові цілі на шляху інтеграції України до ЄС.

Об'єктом дослідження є сукупність зв'язків (торгових,інвестиційних, фінансових) між Україною і країнами Західної Європи.

Предметом дослідження є процес взаємодії суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності України і країн ЄС.

Теоретичною і Методологічною основою роботи послужилизакони і нормативні акти, публікації друковані, періодичні видання.

Під час написання даної випускної роботи мною булоопрацьовано багато літератури (друковані публікації, періодичнівидання, закони і т.ін.) і серед неї виділяються такі видання як
"Віче", "Економіка України", "Політика і час", збірник документів
"Україна на міжнародній арені" та ін., В яких зібраний і надрукованийцікавий та корисний матеріал: статистичні відомості стосовнозовнішньоекономічних стосунків України з країнами ЄС, глибокий аналізцих відомостей, детально переглянуті проблеми і перспективи розвиткустосунків Україна - ЄС. Також необхідно відмітити таких авторів, як І.
Бураковський, Г. Немиря, О. Павлюк, В. Маштабей, в статтях якихдетально проаналізована нормативно-правова база стосунків Україна-ЄС,визначено чим ЄС привабливий для України і чим Україна приваблива для
ЄС як економічний партнер, намічено основні заходи щодо подальшоїінтеграції України в ЄС. Але також треба зауважити на тому, що наданий час замало друкується статистичних даних щодо економічнихзв'язків України з країнами Західної Європи, відсутні монографії,присвячені проблемі інтеграції України в Європу.

Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів,висновків, списку літератури і додатків.

Розділ І. Сучасний стан розвитку ЄС та передумови інтеграції України в європейський економічний простір.

1.1. Європейська інтеграція на сучасному етапі.

Розходження в рівнях економічного розвитку країн ЄС і в ступеніїхнього бажання брати участь в інтегрованих областях привели ще в 80-іроки до появи ідеї Європи "концентричні кіл" і Європи з "змінюваноюгеометрією ", і надалі обговорювалися і розвивалися. Однак найбільшуактуальність вони придбали тоді, коли встало питання про приєднання до
ЄС Центральної і Східної Європи (ЦCЄ).

На сесії Європейської ради в Копенгагені в червні 1993 р. булоприйняте рішення про те, що держави, які мають статус асоційованихчленів ЦСЄ, що побажають ввійти в ЄС, зможуть зробити це, як тількибудуть мати змогу виконати відповідні вимоги. [22]

Найбільше наполегливо за якнайшвидше включення центрально-ісхідноєвропейських країн у ЄС ратує Німеччина, що швидко розширює свійвплив у цих країнах і активно освоює їхні ринки. Обгрунтовуючи своюпозицію, вона аргументує її життєвою необхідністю поширення на цейрегіон зони стабільності, що існує в Західній Європі. Про те жговорять і висновки групи вчених з ряду європейських країн, що зазавданням КЄС аналізували, що відбуваються в Східній Європі заперетворення. Експерти із Сіми наукових інститутів, у тому числі знімецького суспільства по зовнішній політиці, прийшли до висновку, щонестабільним країнам у східній частині континенту, якщо їх вчасно неприйняти в ЄС, можуть знадобитися надзвичайні заходи допомоги вмільярди доларів, крім того, може відбутися новий розкол між Сходом і
Заходом, супроводжуваних погрозою посилення націоналістичнихтенденцій по обидва боки і виникнення етнічних і ідеологічнихконфліктів.

Ця точка зору широко поширена й у німецьких засобах масовоїінформації. "Поетапне інтеграція в західне економічне співтовариство"і, нарешті, членство провідних реформи країн Східної, Центральної і
Південно-Східної Європи являє собою єдину можливість створення тамнадійного укладу ринкової економіки і демократії ".

Багато європейських політиків вважають, що сам Європейський Союзодержить від розширення своїх границь у східному напрямку гарантію відекономічного колапсу і встановлення в цій зоні авторитарних режимів,що з'явилися би погрозою не тільки безпосередньо ряду європейськихполітиків, а й більшій рівновазі усередині самого союзу, насамперед зогляду на зростаючу силу Німеччини. Це особливо важливо, оскількифранко-германський тандем останнім часом починає давати збої. Крімтого, таким шляхом не тільки Німеччина, але й інші країни-члени ЄСзакріпили б свій вплив у цій частині Європи, хоча вже зараз 50%торгівлі центрально-і східноєвропейських країн приходиться на країни
Заходу. У зв'язку з цим варто мати на увазі, що, по розрахункахзахідних економістів, Центральна Європа незабаром може перетворитися водну з найбільш швидко розвиваючих частин континенту. [24]

До числа активних прихильників розширення ЄС на схід відноситьсяі колишній президент Європейського банку реконструкції і розвитку Жак
Атталі, у свій час він неодноразово заявляв, що Європа складається нез дванадцяти, а із сорока держав. Він вважає, що навіть у 2001 р.. Бодовже їх занадто пізно включати у ЄС. І якщо це не відбудеться впотрібний момент, то "Захід стане головним винуватцем катастрофидемократії на Сході ". У своїй книзі" Європи ", що вийшла в 1994 р..,
Ж. Атталі висловлюється за те, щоб Європейський Союз став федерацією іпоширився на весь континент.

Свій погляд на проблему розширення ЄС висловив і Жак Делор. Щебудучи головою КЄС, Делор заявив, що "границі об'єднаної Європипроходять по границях Радянського Союзу, а це значить, що дооб'єднаної Європи можуть належати Польща, Чеська Республіка, Угорщина,
Словаччина, Словенія, Болгарія, Румунія, Албанія, Кіпр і Мальта ". Віндодав: "Не можна забувати про три балтійські держави, а потім, якщо вколишній Югославії знову запанує світ, чому би не включити Боснію,
Хорватію, Македонію і те, що тепер стало союзом Сербії і Чорногорії. У
Європейського союзу немає вибору, і "інтеграція є єдиним способом якийдає можливість вижити в цьому новому світі, повному небезпеки, алетакож і надій ".

Що стосується європейських держав, що входили раніше до складу
Радянського Союзу, як, наприклад, Україна, Білорусія і Молдавія, точлени ЄС не виключають і їхнього прийняття, правда в дуже віддаленомумайбутньому і тільки за умови створення в них справді демократичноїсистеми й успішного реформування економіки. [25]

Однак практично всі члени Європейського Союзу солідарні в тому,що Росія ні при яких умовах не зможе ввійти в їхнє число. Це, утім, невиключає, на їхню думку, створення системи угод про співробітництво всамих різних областях між ЄС і РФ. Як писав у газеті "Монд" міністрзакордонних справ Франції А. Жюппе, прийняти Росію в Європейський союзозначало б "убити європейське будівництво". Він підкреслив, що "Велика
Європа, безумовно, буде великою, але не включить у себе весьєвропейський континент і його середземноморську обведена ".

Розширення ЄС на схід, безумовно, торкнеться інтересів Росії, інаслідки можуть бути для неї дуже неоднозначними, особливо вперехідний період. Воно буде ще більше сприяти переорієнтаціїекономіки ЦСЄ на ринку ЄС і зробить східно-і центральноєвропейськіринки недоступними для російських товарів, незважаючи на вже підписаніторгові угоди між Росією і ЄС.

Що стосується країн Центральної і Східної Європи, то вони і саміактивно прагнуть стати повноправними членами Європейського Союзу.
Президент Польщі заявив Е. Балладюра під час перебування останньогопрем'єр-міністром Франції: "Якщо ми не приєднаємося вчасно до Заходу,
Схід знову поглине нас ". Польща й Угорщина ще в квітні 1994 р..офіційно звернулися з проханням про приєднання до ЄС. Чеська
Республіка - наприкінці 1995 р.. [24]

Держави Центральної Європи затверджують, що вони в такій же міріготові до вступу в ЄС, у якій у минулому були готові Греція, чи
Іспанія, чи Португалія в момент звертання з проханням про прийом. Яквважає ряд західних економістів, Польща, Угорщина і Чехія поки ще неготові приєднатися до ЄС. Однак вони не далекі від того, щобвідповідати пред'явленим умовам. До цього не готовий ще сам Європейський
Союз. І основною перешкодою є те, що нові претенденти на членство в ЄС
- Це бідні країни. Якщо розширення ЄС за рахунок прийому трьох країн
ЄАСТ піднімає середній рівень ВВП на душу населення в Європейському
Союзі, то його розширення за рахунок прийому трьох країн Центральної
Європи знизить його, навіть якщо економічний підйом, що почався,продовжиться. Вони обов'язково будуть конкурувати з країнами
Південної Європи й Ірландією за доступ до структурних фондів ЄС,змушуючи інші країни-учасниці збільшувати свої внески в бюджет союзу.
Товари, що вони експортують, відносяться до категорій, що торкаютьінтересів країн-членів ЄС. Мова йде про сталь, хімічну ісільськогосподарчу продукцію. Вступивши в ЄС, вони, безсумнівно,використають у своїх інтересах і на шкоду іншим членам захисніположення цих галузей, особливо загальної с/г політики.

Виходячи з розумінь захисту власних інтересів, країни-члени ЄСпоки що тримають своїх східних сусідів на відстані, ведучи з нимипринизливий торг про діл кожного з них на ринку ЄС і висновків угодпро висилку іммігрантів.

Як вважають у країнах Центральної і Східної Європи, ситуаціянагадує скоріше нову "залізну завісу" у Європі, цього разу економічну,
І він опускається усупереч всім угодам про їхнє асоційоване членство в
ЄС, митним послабленням і підкреслюване постійно Брюсселем бажанняприйняти ці країни в ЄС. [23]
Самі завзяті заперечення проти зм'якшення протекціоністських мір ЄС увідношенні країн Східної Європи висуває Португалія, до неїприєднується Бельгія. Однак навіть найбільше сприятливо влаштованістосовно розширення ЄС країни, такі як Франція й особливо Німеччина,вважають, що ринки ЄС повинні відкриватися для країн ЦСЄ не відразу, апоступово. Вже їхніх представників стали запрошувати на сесії ради ЄСна рівні міністрів закордонних справ і глав держав. Зокрема, вони булизапрошені на зустріч на вищому рівні в Ессені 9-10 грудня 1994 р., дебули визначені рамки загальної стратегії ЄС і орієнтири на майбутнє,що передбачають установлення багатобічного діалогу. Це дозволяє вжезараз прилучити представників держав-кандидатів на вступ у ЄС донайбільш важливих сфер європейського будівництва. У травні 1994 р..країни ЦСЄ одержали статус асоційованих партнерів у ЗЄС. Пройшлипереговори між Європейським союзом і країнами Балтії про створеннязони вільної торгівлі, що допоможе їм підготуватися донаступного приєднання до ЄС.

Європейська інтеграція - це магістральний напрям розвиткуконтиненту, який визначить як ситуацію в самій Європі в третьомутисячолітті, так і її місце у світі. Від часу свого заснування 1957року Європейський Союз поступово перетворився на один з найпотужнішихфінансово-економічних і політичних центрів світу, ключовий компонентновостворюваної архітектури європейської безпеки, ядро системиєвропейських цінностей і стандартів.
Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі єстратегічною метою України тому, що це є найкращим способом реалізаціїнаціональних інтересів, побудови економічно розвинутої ідемократичної держави, зміцнення позицій у світовій системіміжнародних відносин.
Для України європейська інтеграція - це шлях модернізаціїекономіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземнихінвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць,підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника,вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. [21]
Сьогодні Європейський Союз займає провідні позиції у світовомугосподарстві. На його частку припадає 41,4% світового товарногоекспорту та 39,8% імпорту, 42,8% саговая експорту та 41,9%імпорту послуг. Тому для будь-якої країни співробітництво з
Європейським Союзом означає можливість отримати істотні економічніздобутки, які, зрештою, сприятимуть економічному зростанню тапідвищенню життєвого рівня населення. При цьому слід зазначити, щотаке співробітництво вигідне всім сторонам. Думка про те, що виграшодного партнера означає втрати іншого, є хибною. [10]
Ось чому, враховуючи особливості сучасного стану економіки України,можна навести цілу низку аргументів на користь розвитку співпраці з
ЄС:
1. Економічний потенціал ЄС та динаміка його розвитку даютьможливість дійти висновку про те, що Європейський Союз являє собоювеликий ринок збуту виробів та джерело задоволення потреб України внайрізноманітніших споживчих та інвестиційних товарах. До того жторгівля з ЄС є важливим джерелом надходження вільно конвертованоївалюти, дозволяє обмежувати бартер, масштаби якого сьогоднізагрожують економічній безпеці країни.
2. Співробітництво України з Європейським Союзом необхідне длятехнологічного оновлення українського виробництва. Виробничітехнології українських підприємств відстають від тих, що їхвикористовують передові європейські країни, Україна не має капіталу,необхідного для модернізації наявних та створення нових сучаснихпідприємств. А без модернізації успадкованих від СРСР виробничихструктур Україна навряд чи може сподіватися вийти на траєкторіюстійкого економічного розвитку та подолати зростаюче відставання відекономічно розвинутих країн, які визначають напрями та масштабидинаміки світової економіки. Іншими сл?? вами, йдеться про створеннявиробничо-технологічного укладу, порівнянного з європейським.
3. Протягом десятиліть українські підприємства були фактичновідрізані від світового ринку. Тому їх вихід на європейський ринокмає велике значення як джерело досвіду та практичних вміньконкурувати з виробниками інших країн, розробляти та реалізовуватистратегію виробничо-комерційної діяльності, зорієнтованої на світовукон'юнктуру відповідних ринків. При цьому слід окремо зазначити, щовміння успішно діяти на міжнародних ринках веде до підвищення рівнята якості задоволення потреб національних споживачів.
4. Розвиток співробітництва з ЄС сприятиме повнішому використаннюпотенціалу України як транзитної держави, що означає збільшеннянадходжень від експорту транспортних послуг та розвиток відповіднихгалузей промисловості.
5. Однією з тенденцій сучасного промислового розвитку є формуваннявиробничо-комерційних ланцюгів, учасниками яких є фірми тапідприємства різних країн. Інтеграція українських виробників у такіланцюги дасть змогу виходити на нові перспективні ринки збуту,раціоналізуваті власне виробництво, гнучкіше реагувати на зміниміжнародної економічної кон'юнктури, забезпечувати стабільнийрозвиток відповідних виробництв.
6. Європейський Союз - це невичерпне джерело досвіду функціонуванняринкової соціально зорієнтованої економіки та державного регулюванняекономічних процесів. Очевидно, саме тут Україна може отримати знаннящодо розробки та реалізації антимонопольної політики та здійсненняконтролю за концентрацією економічної діяльності, регулюваннямфондового ринку, політики в галузі зайнятості тощо,
7. Розвиток співробітництва з ЄС неминуче означає необхідністьзапроваджувати відповідні правила та стандарти вироблення тареалізації економічної політики, поведінки первинних економічнихагентів. А це, в свою чергу, сприятиме формуванню прозорогосередовища виробничо-комерційної діяльності на національному ринку,що має надзвичайно велике значення для України.
8. Розвиток міжнародного співробітництва в цілому та економічнихзв'язків з ЄС зокрема безпосередньо впливає на більш раціональнийрозподіл ресурсів, підвищення ефективності економічних процесів,тобто має позитивні наслідки в довготерміновому плані.
9. Саме на європейському фінансовому ринку, який сьогодні єнайбільшим у світі, Україна може мобілізувати кошти, необхідні длязабезпечення макроекономічної стабільності, діверсіфікуючі тим самимджерела зовнішніх запозичень.
Слід окремо зазначити, що сьогодні основні товарні потоки ЄСсконцентровані в межах самого союзу. На ринок ЄС припадає 62,7%сукупного товарного експорту та 63,1% імпорту. Іншими словами, ЄСсьогодні характеризується одним з найвищих рівніввнутрішньорегіональної торгівлі. А це означає, що вихід на внутрішнійринок Європейського Союзу великою мірою визначатиметься саме якіснимрівнем співробітництва України з цим інтеграційним угрупованням. [3]
Разом з тим було б помилкою замовчувати або применшувати складністьпроцесу європейської інтеграції. Зрозуміло, що він буде тривалим інепростим. Серед іншого, інтеграція в Європу означає зростаннявідкритості національної економіки та конкуренції з боку фірм ЄС. Прицьому неминучі досить болючі наслідки для окремих секторів,виробництв і навіть регіонів. Проте потенційні здобутки і перевагиєвропейської інтеграції перевищують можливі втрати й ризики. Це булопереконливо доведено попереднім досвідом всіх без виняткуєвропейських країн, у тому числі тих, рівень економічного розвиткуяких був нижчий від середнього: від Португалії на заході до Польщі такраїн Балтії на сході, від Ірландії на півночі до Греції на півдні.
Про це хронологічно свідчить досвід першої (Данія, Ірландія, Велика
Британія, 1973), другої (Греція, 1981, Іспанія, Португалія, 1986),третьої (Австрія, Швеція, Фінляндія, 1995) та сучасної (Польща,
Угорщина, Чеська Республіка, Естонія, Словенія, Словаччина, Мальта,
Кіпр, Латвія, Литва, Румунія, Болгарія) фаз розширення Європейського
Союзу. [25]
Економічно-торговельні відносини з ЄС - це потенційний шанс, якимтреба вміти скористатися, розрізняючи наявні можливості і виправдануобережність від невиправданого оптимізму і популістських страхів.
Основними політичними вигодами послідовної європейської інтеграціїє зміцнення стабільності демократичної політичної системи та ЇЇінститутів, модернізація правового поля і забезпечення прозоростінаціонального законодавства, поглиблення культури демократії і повагадо прав людини тощо. Європейська інтеграція також означає зміцненнянаціональної безпеки та безпеки громадян, адже вона виключаєзастосування сили як методу вирішення залагоджування суперечностей,сприяє стабільності у відносинах з усіма сусідами. У цьому контекстіуспішне просування України шляхом європейської інтеграції моженаблизити до Європи і Росію, зміцнить українсько-російські взаємини,що відповідає національним інтересам обох країн.
Як повноправний учасник побудови об'єднаної Європи, а в майбутньому
- Член Європейського Союзу, Україна зможе впливати на виробленнявідповідних рішень і, таким чином, на процеси, що відбуваються наєвропейському континенті - перебуваючи осторонь, Україна не матимеані економічних, ані політичних ресурсів для такого впливу і можеперетворитися радше на слабкий об'єкт, ніж активний суб'єктєвропейської політики. Можливою альтернативою європейській інтеграціїє поступова маргіналізація України, її економічна недорозвінутість,політична нестабільність і поява нових загроз національній безпеці.
Геополітична невизначеність зробить Україну надто вразливою длязовнішнього тиску. Після початку розширення Європейського Союзу насхід та внаслідок активної участі в ньому всіх без винятку західнихсусідів України опинитися поза цим процесом означатиме самоусуненнявід загальноєвропейських процесів і небезпеку ізоляції. В такому разіціна неінтеграціі може виявитися набагато вищою від ціни інтеграції.

1.2. Нормативно-правова база відносин України з ЄС.

Фактично від початків унезалежнення Україна будувала свою зовнішнюполітику і - в ширшому розумінні - свою незалежність на "поверненні до
Європи ". Україна стала першою країною на теренах СНД, що уклала Угодупро партнерство і співробітництво з Європейським Союзом (16 червня
1994 р.), Де було визначено правовий механізм взаємодії між двомасторонами. У 1994-1996 роках ЄС ухвалив Спільну позицію щодо України
(28 листопада 1994 р.) І План дій (6 грудня 1996 р.), Які висловлювалипідтримку незалежності, територіальної цілісності, демократичнихполітичних та економічних перетворень в Україні та її інтеграції досвітової економіки, 1 березня 1998 року Угода про партнерство іспівробітництво набула чинності, незабаром 11 червня 1998 р.. Указом
Президента України було затверджено "Стратегію інтеграції України до
Європейського Союзу ", розраховану на період до 2007 року. Набуття
Україною повноправного членства в Європейському Союзі було проголошеностратегічною метою, а отримання статусу асоційованого члена ЄС --головним зовнішньополітичним пріоритетом України у середньотерміновомувимірі. [18]
У 1998-1999 роках було сформовано інституційну базу співпраці згідноз Угодою про партнерство і співробітництво (УПС) і проведено першізасідання Ради (8-9 червня 1998 р.) і Комітету (5 листопада 1998 р.) зпитань співробітництва між Україною та ЄС, відповідних підкомітетів, атакож перше робоче засідання Комітету парламентського співробітництва
(ЗО листопада - 1 грудня 1998 р.). Консультації Регулярні між Україноюі "трійкою" ЄС та саміті Україна - ЄС стали нормою двосторонніхвзаємин, все це відображено у Таблиці 1.3.

Таблиця 1.3.

Розвиток стосунків Україна - ЄС: базові стратегічні нормативно-організаційні документи.

На відміну від інших центрально-східноєвропейських країн, якімають з Європейським Союзом угоди про асоційоване членство, абільшість з них уже розпочали безпосередні переговори про вступ донього, в УПС прямо не йдеться про перспективи приєднання України до
ЄС. Не визначено перспективи набуття Україною повноправного членства в
Європейському Союзі і в Спільній стратегії ЄС щодо України. ухваленійна Гельсінському саміті Євросоюзу 11 грудня 1999 року. Разом з тим уцьому документі Європейський Союз вперше визнав "європейські прагнення
України "і привітав її" проєвропейський вибір ". Ухвалюючи Спільнустратегію щодо України, розраховану на чотирирічний термін,
Визнала Європейська Рада, що успішна та стабільна Україна якнайліпшевідповідає інтересам Європейського Союзу, було, зокрема, підкреслено,що повне виконання Угоди про партнерство і співробітництво епередумовою успішної інтеграції України в економіку Європи та допоможе
Україні утвердити свою європейську ідентичність.
Таким чином, незважаючи на те, що Спільна стратегія засвідчилаполітичну неготовність Європейського Союзу до розгляду на цьому етапіпитання про майбутні перспективи України щодо членства в ЄС, воназапропонувала нові сфери і можливості для поглиблення співпраці, які,за умови їх відповідного використання, відкриють Україні двері до
Європейського Союзу. [19]
Очевидно, що сучасні слабкі євроінтеграційні позиції України та їїневідповідність політичним і економічним критеріям для вступу до ЄС єзакономірним результатом непослідовності і зволікання у здійсненніреформ-Роки тупцювання на місці залишили Україну позаду тих країн
Центральної і Східної Європи, які наполегливо здійснювали складніринкові перетворення. Домінування "декларатівної" і шлюб
"імплементаційно'і" культури в органах виконавчої влади, слабкаінституційна і функціональна закріпленість пріоритетності політикиєвропейської інтеграції у повсякденній діяльності Уряду, неефективнімеханізми міжвідомчої координації і моніторингу виконання ухваленихрішень, низький рівень фахової підготовки і знань державних службовцівнавіть вищої ланки того, що стосується європейськоїї інтеграції,негативно впливають на реалізацію Угоди про партнерство іспівробітництво та Стратегії інтеграції до ЄС.
Успіхи української дипломатії і заслужене визнання позитивної ролі
України в підтриманні регіональної безпеки виявилися недостатніми, абикомпенсувати брак структурних реформ всередині країни. Не можнавважати серйозним аргументом пояснення розриву між намірами ідеклараціями, з одного боку, та їх імплементацією, з другого,передовсім у сфері європеїзації українського законодавства, лишетяганини парламентських процедур чи, тим паче, "неконструктивноюопозиційністю "Верховної Ради.

1.3. Гармонізація Українського законодавства з Європейським.

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС полягає узбліженні із сучасною європейською системою права, що забезпечитьрозвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурноїактивності громадян України, економічний розвиток держави у рамках ЄС
І сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню йогодо рівня, що склався у державах - членах ЄС.
Адаптація законодавства України передбачає реформування її правовоїсистеми та поступове приведення у відповідність із європейськимистандартами і охоплює приватне, митне, трудове, фінансове, податковезаконодавство, законодавство про інтелектуальну власність, охоронупраці, охорону життя та здоров'я, навколишнє природне середовище,захист прав споживачів, технічні правила і стандарти, транспорт, атакож інші галузі, визначені Угодою про партнерство таспівробітництво. Важливим чинником реформування правової системи
України слід вважати участь України у конвенціях Ради Європи, яківстановлюють спільні для цієї організації та ЄС стандарти.
етапами правової адаптації є імплементація Угоди про партнерство таспівробітництво, укладання галузевих угод, приведення чинногозаконодавства України у відповідність із стандартами ЄС, створеннямеханізму приведення проектів актів законодавства України увідповідність із нормами ЄС. [25]

Євроінтеграція має стати першочерговим пріоритетом для всіхгілок і рівнів влади в Україні, Під цим кутом зору послідовнездійснення адміністративної реформи має містити чітку реалізацію цієїпріоритетності і забезпечити відповідні зміни в структурі міністерстві відомств та механізмах міжвідомчої координації. Досвід іншихцентрально-і східноєвропейських країн свідчить, що доцільним єзапровадження посади Спеціального уповноваженого Уряду з питаньєвропейської інтеграції у ранзі міністра, наділеного необхіднимиповноваженнями з координації зусиль усіх органів виконавчої влади щодоспівпраці з ЄС.
Для більш плідної координації діяльності Уряду та Верховної Радиварто було б створити в парламенті спеціальний Комітет з питаньєвропейської інтеграції. Така новація логічно відбивала бстратегічність напряму європейської інтеграції, сприяла б більшійсіметрічності міжпарламентських контактів і ефективнішомупарламентському контролю за процесом європейської інтеграції, надто жу напряму гармонізації законодавства України із законодавством ЄС.
Комітет у закордонних справах також мав би відстежувати питанняєвропейської інтеграції, але це не було б його основною функцією.
Такий розподіл компетенції існує практично в усіх парламентах країн -кандидатів на вступ до ЄС. У цілому Верховна Рада, як інститут, щопрямо представляє громадян України, могла б відігравати помітнішуроль у заохоченні кращого розуміння і підтримки суспільством процесуєвропейської інтеграції. [26]
Реалізація європейського вибору вимагає не тільки політичної волі,а й відповідним чином підготовлених кадрів державних службовців,причому не тільки в центральних відомствах, ай на регіональному імісцевому рівнях, Загальна програма перепідготовки і навчання маєзабезпечити необхідні знання і навички щодо розуміння цілейінтеграції і Європейського Союзу, його основних інституцій і процесуухвалення рішень, вміння вести переговори, використовуватиєвропейські інформаційні ресурси, покращення володіння однією зосновних європейських мов. Спеціальні програми перепідготовкислужбовців за секторами мають супроводжувати і дещо випереджатипроцес гармонізації законодавства та імплементації УПС. На державномурівні необхідно визначити політику перепідготовки і навчання, Їїконкретні цілі, провести аналіз потреб і наявних ресурсів, оцінитизміст і вплив навчальних курсів, врахувати механізми мотиваціїдержавних службовців щодо участі у навчальних програмах і програмахперепідготовки. На порядку денному має бути вдосконалення і посиленняінституцій, що пропонують курси з питань європейської інтеграції, атакож прискорення запровадження відповідної спеціалізації у рамкахнавчальних програм університетів та інститутів, як це передбачається
Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу. Має бутистворена і підтримуватися база даних з питань європейськоїінтеграції. [10]
Особливу увагу слід приділити проблемі імплементації. Найближчимчасом має бути проведена інвентаризація виконання Стратегіїінтеграції і відповідних постанов Уряду, імплементації УПС.
Підготовка і видання Білої книги з питань європейської інтеграції
України може стати надзвичайно важливим кроком у цьому напрямі.
Цілком неадекватною сучасним потребам є якість експертно-науковихрозробок про європейську інтеграцію України. На порядку денномустоїть розробка і дискусія щодо можливих сценаріїв "входження в
Європу "у світлі Копенгагенським критеріїв. Для того, щоб успішноімпортувати успіхи інших країн і уникнути запозичення їх помилок,треба приділити особливу увагу дослідженню досвіду європейськоїінтеграції країн-кандидатів на вступ до ЄС, що перебувають на різнійстадії готовності. При цьому важливо пам'ятати, що такий аналіззавжди має підтримувати і стимулювати відповідні дії, а не бутипросто ще однією аналітичною вправою.
Європейська інтеграція має стати не тільки пріоритетом для всіхвладних структур, а й свідомим вибором суспільства в цілому, 3 оглядуна це очевидною є потреба в шірокомасштабній інформаційно --просвітницькій програмі, завдяки якій суспільство значно поліпшіло бзнання про природу і сутність європейської інтеграції, специфікуфункціонування ЄС тощо. Це положення міститься в Стратегіїінтеграції, але поки що не виконується. Ініціатива тут має належати
Уряду, який повинен підтримувати постійний діалог ізсуспільствомстосовно реалізації своєї європейської політики. Варто започаткуватипостійно діючий форум для представників неурядових організацій. наякому вони мали б можливість консультуватися і дискутувати зурядовими структурами і політиками. Це, до речі, допоможе Українікраще представляти себе як сильного партнера і повноправного учасникапроцесу європейської інтеграції. Якщо ми хочемо, щоб нас саме такимисприймали І відповідно поводились, треба бути готовими на рівнихдискутувати з приводу всіх поточних проблем євроінтеграції, а нетільки тих, що стосуються відносин України з ЄС. [11]
Україні також варто подбати про подолання необізнаності Європи про
Україну, з цією метою Уряду варто розробити спеціальну програму
"просування" України в ЄС та всіляко сприяти налагодженню йрозвиткові широких зв'язків з країнами-членами ЄС.
Також варто не тільки запитувати, що Європейський Союз може дати
Україні, а й шукати переконливі аргументи того, що Україна може дати
Європейському Союзу. Чим упевненіше ми відповідатімемо на цізапитання, тим переконливіше будемо виглядати і діяти.

У висновку до цього розділу можна зазначити, що європейська інтеграція
- Це магістральний напрям розвитку континенту, який визначить якситуацію в самій Європі в третьому тисячолітті, так і її місце усвіті. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі єстратегічною метою України тому, що це є найкращим способом реалізаціїнаціональних інтересів, побудови економічно розвинутої ідемократичної держави, зміцнення позицій у світовій системіміжнародних відносин. Для України європейська інтеграція - це шляхмодернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залученняіноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочихмісць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняноготоваровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС.

Розділ ІІ. Аналіз зовнішньоекономічних відносин України з ЄС.

2.1. Зовнішня торгівля України з країнами ЄС.

Торгово-економічна співпраця України з Німеччиною.

З моменту проголошення незалежності Україна почала вживати енергійнізаходи по встановленню і розвитку зовнішньої торгівлі з Німеччиною. Зогляду на економічний розвиток Німеччини, її потенціал, на її місцесеред інших розвинутих країн Заходу торговельно-економічні відносини знею, безумовно, мають пріоритетне значення.
У галузі зовнішньої торгівлі Німеччина була і залишається одним знайважливіших партнерів України, на неї припадає близько 7% загальногообороту нашої держави. За підсумками 1999 р.. Україна увійшла додесятки головних торгових партнерів Німеччини у Центральній та Східній
Європі й впевнено посідає друге місце після Російської Федерації.
Досягнутий рівень взаємної торгівлі (2 млрд. дол) є найвищим за весьчас існування незалежної Української держави, хоча й досить скромнимпорівняно із загальними обсягами німецької зовнішньої торгівлі, денаша частка становить лише 0,2%.
У структурі торгівельного оборот