Реферат

з міжнародних економічних

відносин

| на тему: | Варіанти включення України у світову економіку |

Київ -- 1999

Зміст

Вступ 3

1. Україна і інтеграційні об'єднання 5

1.1. ЄС: реальність і перспективи 5

1.2. Розвиток в рамках СНД 6

1.3. Україна в ЧЕС 8

2. Перспективні партнери України 12

2.1 Країни АТР і Африки 12

2.2. Взаємини з країнами CEFTA 14

Висновки 16

Список використаної літератури 17

Введення

Роль і місце будь-якої країни в світовому господарстві та міжнародномуподілі праці (МРТ) залежить від багатьох факторів. До числа основнихвідносяться: динаміка розвитку національної економіки, ступінь її відкритостіта залучення у МПП, її вміння адаптуватися до умов міжнародноїгосподарського життя. Україна як суверенна держава поки робитьвкрай незначний вплив на МРТ та інтеграційні процеси,які відбуваються у світовій економіці, залишаючись протягом тривалого часу восторонь від головних світогосподарських процесів.

Перебуваючи в центрі Європи, поряд з державами, які активноперетворюють свої економіки, Україна помітно відстала та не встигає запроцесами, які відбуваються в сусідніх державах. Беручи доуваги ресурси та географічне положення України, а також конкретніумови, які створює світова економіка кожній державі, Українаповинна знайти свій шлях переходу до ринкової економіки і прискоренняструктурних перетворень з метою зміцнення своєї ролі у світовійекономіці.

Існують велику кількість точок зору щодо включення
України в МПП і світогосподарські зв'язки.

Вся логіка розвитку України наприкінці 90-х років і перспективи її нанайближчі десятиліття XXI в. підказують їй необхідність балансуваннявідносин із Заходом, де вона буде впритул межувати з Європейським Союзомі на Сході - з Росією та іншими країнами СНД.

Для України її майбутнє, в першу чергу, пов'язано з відтвореннямдержавності та оформленням загальнонаціональної ідеї. Молодий державі щеналежить вироблення стійкої і динамічної моделі економіки. Їїполітична система виключно тісно прив'язана до специфіки країни,що випливає з географічного розташування держави в межах
Центральної, Східної та Південно-Східної Європи.

Європейський вибір України не має на увазі її однозначного тяжіння до
Європі, а припускає створення системи взаємовідносин України впросторі Росія - Європа - Північна Америка - Чорномор'я - СНД. Самеця система в глобальному контексті визначає набір стратегій іперспектив шляхів розвитку України в XXI ст.

В основу розвитку економічних зв'язків у рамках "Північ-Південь» може бутипокладене зручне географічне розташування України між технологічнорозвиненим північчю і півднем швидко розвиваються, Європи і прилеглих до нього
Близьким Сходом і північноафриканськими країнами. У розвитку і підтримціцих зв'язків зацікавлені як північні країни Європи, а також країни зони
Чорноморського економічного співробітництва, так і практично весь регіон
Середземномор'я. Чорноморсько-Балтійський стратегічний вектор набуваєще більшої актуальності у рамках пріоритетів, визначених Європейським
Союзом при розвитку транспортної інфраструктури у напрямку «Північ-Південь»,що включає в себе декілька транспортних коридорів, будівництвотрубопроводів та інші інвестиційні проекти.

Унікальність географічного положення України дозволяє їй такожвиконувати роль одного з найважливіших ланок на осі «Захід-Схід» або, іншимисловами, на шляху «Європа-Тихоокеанський регіон».

Отже, акумулюючись України у світову економіку ставляться якїї розвиток в рамках інтеграційних об'єднань, так і її незалежнерозвиток на даному етапі, з відстоюванням національних інтересів.

1. Україна і інтеграційні об'єднання

1.1. ЄС: реальність і перспективи

Як показує практика глобалізації кінця XX в., Все більше набираєсили процес регіоналізації світового економічного простору. Для
України налагодженні ефективних та гідних її потенціалу зв'язків з
Європейським Союзом є одним із пріоритетних завдань. Цезбігається і з концепцією, яку обрав для себе Європейський Союз ще у
1993 р. в Копенгагені на зустрічі вищого рівня, заявивши, що він будерозширюватися на схід за рахунок країн Центральної та Східної Європи. Українане знаходиться в списку першочергових кандидатів та навіть кандидатів другогоешелону, однак на наступних етапах її кандидатура цілком реальна.
14.06.94 було підписано Угоду про партнерство і співробітництво між
Україною та ЄС, але на її ратифікацію всіма членами ЄС пішло майже 4року. З 1.08.98 ця угода набула чинності, і з цього моменту для Українивідкрилися нові можливості для виходу на ринки країн-членів ЄС звітчизняною продукцією. Проте угода поставила перед Україноюзавдання подальшої реструктуризації економіки, заміни механізмуспівробітництва з ЄС і підготовки правничого поля, яке забезпечило бреалізацію цієї угоди.

Відповідно до договору про партнерство і співробітництво між
Україною та ЄС з 1998 р. розпочато практичні приготування з формуванняміж ними зони вільної торгівлі.

З метою реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію в
Європейський Союз, забезпечення входження України в європейський політичний,економічний і правовий простір та створення передумов для придбання
Україною членства в Європейському Союзі була затверджена Стратегія інтеграції
України до Європейського Союзу Указом Президента України від 11.06.98. У даномудокументі визначені напрямки інтеграційного процесу, а саме:економічна інтеграція та розвиток торговельних відносин між Україною та ЄС,адаптація законодавства України до законодавства ЄС, адаптаціясоціальної політики України до стандартів ЄС тощо.

Зі свого боку Україна представляє собою інтерес для ЄС як векономічному, так і в політичному відношенні.

1.2. Розвиток в рамках СНД

Значною проблемою є перспективи економічних відносин зкраїнами СНД, і з Росією в особливості. Раніше існував єдинийнародногосподарський комплекс, в якому Україна була периферією, сьогоднісприймається критично. І тим не менш, не варто відкидати те, щобуло корисним і може бути корисним у сьогоденні і майбутньому. Мова йде проекономічні зв'язки та паростки кооперації, які ще є можливістьзберегти і розвинути. Існує декілька моделей економічнихвзаємовідносин з новими державами, що виникли на місці колишнього Союзу.
Не всі з інтеграційних пропозицій сьогодні в змозі задовольнитипотреби та інтереси України, та й можливості України на цьому етапівкрай обмежені. Досвід показує, що у взаєминах з країнами СНДсьогодні неможливо будувати будь-яку однорідну систему відносин.

Договір про створення Економічного Союзу в СНД від 24.09.93 ставив своїмзавданням послідовне й погоджене економічне зближення колишніхрадянських республік через створення системи вільного переміщення товарів,послуг, капіталів та робочої сили, а також узгодження бюджетної, грошово -кредитної, зовнішньоекономічної, митної та податкової політики. На базідоговору було підписано велику кількість угод, які не змоглибути в подальшому реалізовані, оскільки не відповідали новимнаціональним законодавчим актам молодих держав.

Після укладання договору про створення Економічного Союзу бувскладено план інтеграційного розвитку, в рамках якого передбачалосястворення Платіжного та Митного союзів країн СНД. Але із-за виниклихпроблем у справі платіжно-розрахункових та митних відносин повноцінноїреалізації цих ідей досягнуто не було. Нездатність і неможливістьреалізувати інтеграційні плани у рамках СНД пояснювалися не тількивнутрішніми труднощами кожної з держав СНД, а й недостатньоюобгрунтованістю і обробкою самих концепцій нових механізмів. У зв'язку зцим взаємини України з країнами СНД протягом 90-х роківбудувалися і продовжують будуватися на основі двосторонніх торгово -економічних відносин.

Відносини з Росією. Україна експортує до Росії чорні метали,транспортне обладнання, продукцію неорганічної хімії, цукор, м'ясо,м'ясні вироби. Основними статтями імпорту з Росії є паливно -енергетичний продукти, транспортні засоби, лісоматеріали, кольоровіметали, ядерні реактиви, синтетичний каучук. Отже, Росія поставила
Україну в пряму залежність з електроенергетики. Після багатьох місяцівпідготовчої роботи президенти двох країн 27 лютого 1998 підписали
Договір про економічне співробітництво до 2007 р. Договір передбачаєкоординацію економічного і соціального розвитку обох країн,співпраця у сфері торгівлі, створення міцної та просторої бази длястратегічного партнерства в глобальному масштабі. Практично в обмін навизнання Росією повного суверенітету України і її територіальноїцілісності Україна відкрила двері для проникнення російського капіталу наукраїнські ринки. Цей договір став яскравим прикладом компромісу в ім'яруху вперед.

Особливе значення в рамках СНД для України мають зв'язку з Таджикистаном,який є другим після Росії постачальником нафти в Україну, займаючи
4,4% в загальному імпорті України. Вигідним є для України і договір з
Таджикистаном про оплату 60% поставок нафти товарами і послугами - трубами,іригаційними системами, зерном, цукром.

Перспективні відносини з Азербайджаном, який почав розроблятивидобуток нафти в Каспійському морі і транспортувати її до Європи через Чорнеморе.

1.3. Україна в ЧЕС

25 червня 1992 було підписано Декларацію про причорноморськомуекономічне співробітництво. Ідея інтенсифікації причорноморськогоекономічного співробітництва стала втілюватися в реальних формахгосподарювання.

31 серпня 1992 були утворені Ділова Рада ЧЕС і постійний
Секретаріат ЧЕС із штаб-квартирою в м. Стамбулі. Головним завданням Ділового
Ради ЧЕС стала оцінка існуючого потенціалу країн регіону та розробкана цій базі конкретних проектів співпраці.

Країни ЧЕС приступили також до конкретних дій і в інших сферахекономіки, що знайшли відображення у декларації, а саме: у розвиткуспівпраці у транспорті та телекомунікаціях, обмін інформацією,енергетиці, туризмі, митному регулюванні.

До числа основних напрямків причорноморського співробітництва, якітакож важливі для України, можна віднести наступні:створення режиму вільного руху товарів, послуг, капіталів, щостимулювало б економічні контакти, розширило б рамкивиробничої кооперації і спільних інвестицій у сферах взаємнихінтересів;формування інфраструктури бізнесу - мережі банків і ділових центрів дляфінансування та інформаційної підтримки державних та приватнихінвестицій в інфраструктурні проекти;спорудження спільними зусиллями об'єктів інфраструктури на транспорті --створення нових транспортних комунікацій, перехід на сучаснітранспортно-навантажувальні й складські технології; створення транспортнихкоридорів;організація поромного сполучення між портами Чорного моря, в т.ч. міжмістом Іллічівськ (Україна) і поруч портів Туреччини;створення транспортно-експедиторських фірм з обслуговування ЧЕС;забезпечення координації та завантаження судноремонтних заводів регіону з метоюздійснення ремонту суден країн ЧЕС;розвиток транспортно-експедиторської співробітництва в областіавтотранспорту, створення необхідної інфраструктури в цій галузі;розширення залізничного сполучення між країнами ЧЕС, включаючибудівництво залізничних вокзалів; розвиток портового господарства;налагодження авіаційного сполучення між головними центрами країн ЧЕС;комплексне використання і охорона ресурсів Чорного моря - біологічних,мінеральних, водних, в т.ч. в галузі морського рибальства та риборозведенняв гирлах річок регіону;співробітництво в розвитку паливно-сировинної бази регіону, раціональневикористанні енергії, в т.ч. в спільне фінансування енергетичнихоб'єктів, будівництво газо-і нафтопроводів, модернізаціїнафтопереробних підприємств, будівництво терміналів на березі
Чорного моря з прийому нафти і газу, введенні в дію нових іреконструкції діючих вугільних підприємств з впровадженням новогопокоління гірничих машин, розвитку робіт з використання нетрадиційнихджерел енергії;співробітництво в технічне переозброєння металургійних підприємствкраїн ЧЕС, впровадженні нових потужностей, в т.ч. використанні нового поколіннямашин безперервного розливання сталі; модернізація прокатного обладнання зметою одержання продукції відповідає вимогам світового ринку,комп'ютеризація та автоматизація виробничих процесів з метоюполіпшення екології та умов праці металургів, захисту водного та повітряногобасейнів;розвиток співпраці в агропромисловому комплексі країн ЧЕС;співробітництво в розвитку харчової та переробної промисловості шляхомутворення спільних підприємств з випуску таропакувальних матеріалів,продуктів дитячого харчування; технічне переоснащення тютюнової,кондитерської та масложирової галузі та організація серійного виробництватехнологічного обладнання для цих галузей, включаючи виробництвозапасних частин до нього, засобів механізації та автоматизації;участь у конверсії оборонної промисловості, переведення її на масовевиробництво якісних товарів на базі розукрупнення, демонополізації іприватизації підприємств;розвиток сучасної системи телекомунікацій, включаючи забезпечення надійноїтелефонного зв'язку між країнами Причорномор'я; реалізація проекту збудівництва оптоволоконної лінії зв'язку між Туреччиною, Болгарією,
Румунією та Україною;кооперація в розвитку уніфікованої митної системи країн регіону,створення повноцінної системи багатосторонніх розрахунків і можливоїподальшої організації Чорноморського платіжного союзу;співробітництво країн Причорномор'я в розвитку процесів приватизації,підприємництва, зміцнення малого і середнього бізнесу.

Участь у причорноморського інтеграції ні в якій мірі не суперечитьекономічним інтересам України, яка за своїм потенціалом ігеополітичному положенню в Європі є важливим партнером для будь-якогоєвропейської держави.

Шестирічний період становлення і розвитку організації доводить їїперспективність і благотворний вплив на що увійшли до об'єднання країни.
Що представляють інтерес для України відмінними рисами ЧЕС є:широка різноманітність природних ресурсів, величезні запаси нафти й газу, атакож інших сировинних матеріалів;великий інтелектуальний потенціал, наявність великої кількостівисокоосвічених фахівців, учених, інститутів, оснащених передовиминауковими технологіями;значний ринок високо-і низько кваліфікованої робочої сили,конкурентоспроможною у порівнянні з робочою силою в інших регіонах;споживчий ринок в 330 млн. чол., на якому існують стійковисокий попит на дуже багато видів товарів і послуг і великий їхній дефіцит;регіон потенційно дуже привабливий для розвитку міжнародноготуризму завдяки багатому історичній і культурній спадщині іунікальним природним умовам.

Україна має все необхідне для включення її в процесирегіоналізації міжнародного співробітництва. Це, перш за все, їївигідне геоекономічне розташування.

Інвестори окремих країн за інших рівних умов віддають перевагувкладати капітал у відповідні прибережні зони і прикордонні райони
України, де почала формуватися інфраструктура для міжнародногобізнесу.

Стосовно України причорноморське співпраця повиннарозглядатися у вузькому і широкому сенсі. У вузькому змісті мова повинна йти проспівробітництво територій, що безпосередньо виходять до Чорного моря і вгосподарському відношенні тісно пов'язаних з ним. Цей рівень розвиткурегіональної співпраці бере свій початок з давньої прикордонної іприбережної торгівлі.

У широкому розумінні - це означає включення в співробітництво всьогоекономічного простору країни. Базисомдля нього є збільшеннярізноманіття та гнучкості підприємницької діяльності по всійтериторії.

ЧЕС - це живий організм, постійно змінюється і створює новіможливості для ділового світу України.

2. Перспективні партнери України

2.1 Країни АТР і Африки

Здійснюючи курс на інтеграцію у світову економіку, Україна прагнерозвивати взаємовигідні відносини з усіма державами.

Важливим для України є розвиток зовнішньоекономічної діяльностіз країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР), де в данийчас проживає майже половина людства, виробляється понад 55%товарної продукції світу й зосереджено приблизно 40% обсягу світовоїторгівлі. Це - одна з найбагатших і найбільш передових регіонів в областіновітніх технологій та їх впровадження в життя. Перераховане вище обумовлюєнеобхідність розширення присутності України в цьому регіоні. Більш активнаорієнтація України в даний час на Захід, пов'язана з можливістюотримання інвестицій, передачею технологій, досвіду управління, не виключаєтих широких можливостей, які відкриваються перед Україною на Сході.
Однак її інтеграція в систему економічних відносин з державами АТРвимагає вирішення багатьох економічних і політичних проблем, витратичасу на адаптацію українського законодавства до вимог і специфікирегіону.

Помітне місце у відносинах України з країнами Африканськогоконтиненту належить співпраці з ПАР.

ПАР відкриває широкі можливості для міжнародної співпраці вобласті автотранспортного машинобудування, військово-промислового комплексу.
Відмінності природних умов та циклів дозрівання сільськогосподарських культурстворюють непогану основу для взаємодії України і ПАР в агропромисловомусекторі. В силу таких відмінностей виробники двох країн не єконкурентами. А це означає, що в даній сфері є цілком реальними спеціалізаціяі кооперування. Наприклад, в обмін на постачання пшениці, наша країна моглаб закуповувати в Південній Африці свіжі фрукти та овочі, необхідні населенню взимовий період. Іншим напрямом співробітництва могло б стативикористання наявних в Південній Африці технологій зберігання і переробкисільськогосподарських продуктів.

Для ПАР, тривалий час перебувала у міжнародній ізоляції, так самояк і для суверенної України, надзвичайно актуальною є задачаінтеграції у світове господарство. Багато в чому такі труднощі, які переживаєкраїнами - з одного боку, і взаємодоповнюваність господарських комплексівобох країн - з іншого, можуть стати надійною основою для взаємовигідногоспівробітництва. При цьому його динамізм буде визначатися тим, наскількиадекватно боку стануть реагувати не зміни кон'юнктури і враховуватиінтереси один одного.

2.2. Взаємини з країнами CEFTA

Країни Центральної та Східної Європи були й залишаються важливими торгово -економічними партнерами України. Між ними склалися взаємодоповнюючізв'язку в різних галузях економіки, науки і техніки. Зацікавленістьу взаємному співробітництві пояснюється такими факторами, яктериторіальна близькість, подібність розв'язуваних цими країнами завдань, а для
України також те, що незабаром її найближчі сусіди стануть членами ЄС.

Для України процеси, що відбуваються в рамках CEFTA, являютьінтерес не тільки з точки зору появи нового ємного ринку на Заході,але і як приклад для оптимізації господарських зв'язків із сусідами по СНД і врамках Чорноморського економічного співробітництва.

Країни ЦСЄ почали процес інтегрування в ЄС для того, щоб умайбутньому стати повноправними членами. У Угорщини, Польщі, Чехії, Словеніїє реальна перспектива вступу до ЄС в 2002 р.

Найбільш актуальним для України є збереження в рамках регіону таз урахуванням процесу глобалізації існуючої спеціалізації країн CEFTA втранспортному машинобудуванні, виробництві медикаментів і медичногообладнання, малотоннажної хімії. Україні життєво важливо підтримуватиспівробітництво в галузі виробництва сільськогосподарських машин,автомобілів, електронної техніки та енергетичного обладнання.
Відновлення згасаючих зв'язків в чорної і кольорової металургії, хімії,деревообробної промисловості також має дати імпульс длявідродження економіки України.

Величезні резерви приховані у розвитку кооперації між підприємствами,переробними сільськогосподарську продукцію і випускають продуктихарчування. Сьогодні на ринках України ми бачимо все більше продовольства,що поставляється з Польщі, Угорщини та Чехії. Воно привертає до себе увагуяскравою упаковкою і високою якістю, в багатьох випадках досяглиєвропейських стандартів. Це відбувається завдяки тому, що в цих країнахактивно запрацював приватний сектор, орієнтований на швидку реалізаціюспоживчих товарів, збут яких сьогодні частково здійснюється назахідні ринки, але в основній масі - на ринки країн СНД і, в першучергу, в Україну, Білорусь і Росію. Таким чином, завдяки змінамв економіці країн CEFTA склалася нова товарна структуразовнішньоекономічних зв'язків України з цими країнами.

Зі сказаного вище випливає, що як Україна, так і країни ЦСЄоб'єктивно зацікавлені в продовженні взаємної торгівлі, особливо вобласті машинотехнічної продукції. Сьогодні необхідно шукати компроміси.
Серед інших заходів, які сприяють вирішенню проблеми платоспроможностіпартнерів, варто було б розглядати можливість утворення новогоплатіжного союзу.

Висновки

магістральним шляхом розвитку економіки України в XXI ст. станестворення економіки відкритого типу, тобто такої економічної системи,яка останнім часом набрала найбільше число прихильників у світі. Це,з одного боку, дозволить Україні, яка відкрилася світові, стати зрозумілою країнам -партнерам і говорити з ними однією мовою бізнесу, а з іншого боку,відкриє для ТНК шлях в Україну.

З метою входження у світовий економічний простір Україназобов'язана впровадити в практику принципи вільної торгівлі і сповідувати взв'язку з цим відкритість економіки, послідовно і неухильно проводитиприватизацію та створити ефективну, скорочений до мінімуму державнуадміністрацію.

На ці процеси в Україні впливатимуть також і ТНК, котрі поділили міжсобою світовий простір і використовують національні уряди всвоїх інтересах, диктуючи їм умови й визначаючи коло пільг, необхідних длясвоєї діяльності в країні. Практика виступу ТНК на національнихринках розкриває методику використання ними політичних кілнаціональних держав, інфраструктуру, національну систему інновацій ізахисту авторських прав. У результаті складається ситуація, коли ТНКмає потребу в організації допомоги з боку національної держави,якому у свою чергу потрібні ТНК для досягнення своїх цілей.

Однією з головних завдань України у розвитку регіонального співробітництває розширення експортної бази, орієнтованої на ринки сусідніхкраїн, налагодження з ними виробничо-коопераційних зв'язків та науково -технічного співробітництва. Більше того, участь України в регіональномуспівробітництво вимагає створення необхідної інфраструктури економічного ікультурного спілкування. Адже зростання мобільності населення у зв'язку з полегшеннямгромадянам України умов виїзду за кордон має, в першу чергу,економічну природу. Напрямок потоків українських «комерційнихтуристів »визначається, в першу чергу, кон'юнктурою різних видівспоживчих товарів як на внутрішньому ринку, так і на ринках сусідніхкраїн.

Список використаної літератури

1. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу/

Урядовий Кур'єр, 18 червня 1998.
2. Сіденко В. Економічне трансформування в країнах Центральної та Східної

Європи. Економіка України, № 12, 1998
3. Токарев О. ПАР - наш новий зовнішньоекономічний партнер. Економіка

України, № 5, 1998.
4. Соколенко С. И. Глобальні ринки XXI століття: Перспективи України.

Київ: Логос, 1998.