Міністерство освіти і науки України
Національний гірничий університет
Інститут економіки
Факультет менеджменту
Реферат з дисципліни
«Міжнародні економічні відносини» на тему:
«Міжнародні організації як механізми регулювання міжнародних відносин»
Виконала: ст.гр. МО-01-1
Мазіна Марія
Проверила: Шликова В.М.
Дніпропетровськ
2003
Зміст
Вступ 2
Організація Об'єднаних Націй (ООН) 3
Міжнародний валютний фонд (МВФ) 4
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) 5
Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) 5
Організація Північноатлантичного договору (НАТО) 6
Європейський Союз (ЄС) 7
Рада Європи 7
Інші регіональні структури 8
Висновок 10
Література 11
Введення
Міжнародні організації відносяться до числа найбільш розвинених ірізноманітних механізмів впорядкування міжнародного життя. Помітнепідвищення активності міжнародних організацій, так само як і значнезбільшення їх загальної кількості, є одним з визначних феноменівсучасного міжнародного розвитку. Тому я вважаю за необхіднерозгляд цієї теми.
Згідно з даними Союзу міжнародних асоціацій, у 1998р. існувало
6020 міжнародних організацій; за останні два десятиліття їх загальне числозросла більш ніж удвічі.
Міжнародні організації поділяють на дві основні групи.
1. Міждержавні (міжурядові) організації засновуютьсяна основі міжнародного договору групою держав; в рамках цихорганізацій здійснюється взаємодія країн-членів, і їхфункціонування засноване на приведенні до деякого спільного знаменниказовнішньої політики учасників з тих питань, які є предметомдіяльності відповідної організації.
2. Міжнародні неурядові організації виникають не наоснові договору між державами, а шляхом об'єднання фізичних та/абоюридичних осіб, діяльність яких здійснюється поза рамками офіційноїзовнішньої політики держав.
Міждержавні організації надають більш відчутний вплив наміжнародно-політичний розвиток. Міжнародних неурядовихорганізацій більше, ніж міждержавних, причому протягом багатьох роківспостерігається стійка тенденція збільшення їх числа. У 1968 р. було 1899міжнародних неурядових організацій, у 1978 р. - 2420, в 1987 р.
- 4235, у 1998р .- 5766. У цьому знаходить свій вияв підсилюєтьсяглобалізація світової системи з чітко вираженим зростанням обсягурізноманітних транснаціональних взаємодій.
У 1998 р. існувало 254 міждержавних організації. Вонирозрізняються по колу учасників (універсальні і регіональні),функціональним призначенням (загальної та спеціальної компетенції), порядкувступу нових членів (відкриті та закриті), характеру повноважень
(засновані на традиційному приведення до спільного знаменника позицій країн -членів і містять елементи наднаціональності). Загальними тенденціями врозвиток міждержавних організацій можна вважати наступні: а)відносне посилення регіональних аспектів у їх діяльності, що дозволяєсфокусуватися на більш конкретні проблеми; б) значне зростаннячисла організацій спеціальної компетенції для регулювання специфічнихсфер міжнародної взаємодії; в) більш часте і більш широкенаділення міждержавних організацій наднаціональними повноваженнями.
Масштаби, характер і глибина впливу міждержавнихорганізацій на міжнародно-політичне життя варіюються в доситьшироких межах. Діяльність деяких з них має особливе значення длясучасних міжнародних відносин, на мою думку, і заслуговуєспеціального розгляду.
Організація Об'єднаних Націй (ООН)
Організація Об'єднаних Націй не тільки займає центральне місце всистемі міждержавних організацій, але і грає виняткову роль усучасному міжнародно-політичному розвитку. Створена в 1945 р. якуніверсальна міжнародна організація, що має своєю метою підтриманнямиру і міжнародної безпеки та розвиток співпраці міждержавами, ООН об'єднує в даний час 185 країн світу.
Вплив ООН на сучасні міжнародні відносини вагомо ібагатогранно. Воно визначається наступними основними факторами:
. ООН є найбільш представницьким форумом для дискусій між державами з актуальних проблем міжнародного розвитку.
. Статут ООН є фундаментом сучасного міжнародного права, свого роду загально визнаним кодексом поведінки держав і їхніх взаємин; по ньому звіряють інші міжнародні договори та угоди.
. ООН сама стала важливим механізмом міжнародного нормотворчості і займає особливе місце серед інших організацій - джерел міжнародного права. З ініціативи та в рамках ООН укладені сотні міжнародних конвенцій і договорів, які регулюють стан справ в найрізноманітніших сферах суспільного життя.
. У принципах побудови ООН (перш за все в наданні особливого статусу постійним членам Ради Безпеки) знайшли своє відображення об'єктивні реалії міжнародно-політичної системи, а їх зміна стало головним стимулом для ведеться роботи з реформування цієї організації.
. В ООН існує велике число міжурядових організацій, що здійснюють регулювання міжнародного життя в рамках функціонального призначення.
. ООН наділена виключно важливою компетенцією вирішувати питання війни і миру, в тому числі і шляхом використання збройної сили.
Штаб-квартира ООН знаходиться в Нью-Йорку, де розміщені п'ять із шестиїї головних органів.
У «родину» Організації Об'єднаних Націй входять 14 спеціалізованихустанов ООН - міжурядових організацій універсального характеру,мають спеціальне функціональне призначення. Деякі з нихвиникли задовго до створення ООН. З точки зору масштабності впливуна сучасні міжнародні відносини має сенс особливо відзначити
Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції тарозвитку (МБРР), які відіграють виключно важливу роль у координаціївалютно-фінансової політики держав-членів, надання кредитів іпозик і т.п., а також Міжнародне агентство з енергії (МАГАТЕ),наділена спеціальними функціями в плані нерозповсюдження ядерноїзброї.
Міжнародний валютний фонд (МВФ)
Міжурядова організація, що регулює валютно-кредитнівідносини між державами-членами.
МВФ надає своїм членам фінансову допомогу при валютних ускладненнях,
викликаних дефіцитом платіжного балансу, надаючи їм короткострокові тасреднесроч-
ные кредити в іноземній валюті. Фонд проводить операції лише зофіційними фінансовими органами держав.
Конференція ООН по валютах та фінансів в Бреттон-Вудс (США) у липні 1944р. прийняла статут ( "Статті Угоди") МВФ, який вступив в дію вгрудні 1945 р.
Реальна діяльність фонду почалася в 1946-47 р. Пізніше статуторганізації кілька разів переглядався у міру еволюції світовоїфінансової системи.
Цілі МВФ:
. заохочення міжнародного співробітництва в сфері валютної політики;
. сприяння збалансованому зростанню світової торгівлі для стимулювання і підтримки високого рівня зайнятості і реальних доходів, для розвитку виробничого потенціалу всіх членів в якості головної мети економічної політики;
. підтримка стабільності валют і впорядкування валютних відносин між державами-членами, а також перешкоджання девальвації валют з міркувань конкуренції;
. участь у створенні багатосторонньої системи платежів, усунення обмежень на трансфер валюти;
. надання засобів для ліквідації незбалансованості платіжних балансів країн-членів.
МВФ має статус спеціалізованої установи ООН. В даний часфонд об'єднує 183 держави. Його капітал утворюється з внесківдержав-членів відповідно до встановленої для кожної країниквотою. Квота визначає кількість голосів, що є у держави-члена
МВФ - кожна країна має 250 голосів, плюс по одному голосу за кожні 100тис. SDR (Special Drawing Rights, спеціальні права запозичення).
Вищий орган фонду - рада керуючих, в якому кожна країна-членпредставлена призначається на п'ять років керівником і його заступником
(зазвичай це міністр фінансів або голова центрального банку і йогозаступник).
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)
Світовий банк або Світовий Банк, а саме так зазвичай називають МБРР,хоча група Світового банку включає в себе Міжнародну асоціаціюрозвитку (МАР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Багатостороннєагентство з гарантування інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр звирішення інвестиційних спорів (МЦРІС), порівняємо з міжнароднимкооперативом, який належить державам-членам. МБРР є самимвеликим кредитором проектів розвитку в країнах, що розвиваються із середнімрівнем доходів на душу населення. На 2000 рік його власниками є 182країни-члена Банку. Країни, що подають заявку на вступ в члени Банку,повинні спочатку бути прийнятими в родинну організацію МБРР -
Міжнародний валютний фонд. Всі позики банку повинні гарантуватисяурядами країн-членів. Банк виділяє позики країнам, що розвиваються підпроцентну ставку, що змінюється кожні 6 місяців (становить близько 6%)
.
Основні напрямки діяльності МБРР:
> середньострокове і довгострокове кредитування інвестиційних проектів;
> підготовка, технічне і фінансово-економічне обгрунтування інвестиційних проектів;
> фінансування програм структурної перебудови в що розвиваються, і пост-соціалістичних країнах.
Як правило, позики надаються на 15-20 років з відстрочкою платежів заосновної суми позики від 3 до 5 років. Сам МБРР отримує кошти головнимчином шляхом запозичень на міжнародних ринках капіталу. Вищий органуправління - рада керуючих.
Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)
Ця структура, протягом більш ніж двох десятиліть називалася
Нарадою з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), почалафункціонувати в 1973 р. як дипломатичний форум у складі 35держав. До них належали практично всі країни Європи, а також США і
Канада. Унікальність НБСЄ полягала в тому, що держави, які пов'язані зрізних суспільно-політичних систем і входили до протистоять одиндругу військові структури - НАТО та Організації Варшавського договору (ОВД), атакож нейтральні і не приєдналися держави зуміли організуватипостійний процес діалогу і переговорів з актуальних проблемзабезпечення миру і стабільності на континенті.
У 1994р. на Будапештському нараді у верхах було вирішено перетворити
НБСЄ з переговорного форуму в постійно діючу організацію таіменувати її з 1995 р. Організацією з безпеки та співробітництва в
Європі (ОБСЄ). У результаті в даний час членами ОБСЄ є 55держав. Це додало ОБСЄ більш репрезентативний характер і разом з тимстало чинником, що сприяє інтеграції у світове співтовариство новихдержав, що виникли в Закавказзя і Центральної Азії.
У діяльності ОБСЄ стали приділяти підвищену увагу проблемамміжнародно-політичного розвитку в Європі, що набувають особливого значенняв умовах, що виникли після закінчення холодної війни. Форум ОБСЄ зспівпраці в галузі безпеки є постійно діючиморганом, що займається проведенням нових переговорів з контролю надозброєннями, роззброєння та зміцнення довіри і безпеки.
Один із принципово важливих питань у діяльності ОБСЄ стосуєтьсявизначення її майбутньої ролі. Існує загальна згода, що вона будезаймати одне з центральних місць в організації міжнародно-політичноїжиття в Європі. Однак на практиці, з огляду на прагнення великої групи країн
Центральної та Східної Європи, а також Балтії приєднатися до НАТО і
Європейському Союзу, виникає тенденція до маргіналізації ролі ОБСЄ.
Що розробляється в рамках ОБСЄ Хартія європейської безпеки могла бнейтралізувати цю тенденцію і сприяти більш повному використаннюпотенціалу цієї організації в інтересах зміцнення стабільності наконтиненті.
Організація Північноатлантичного договору (НАТО)
Організація Північноатлантичного договору (НАТО) включає 19 країн ізабезпечує їх взаємодію у військово-політичній сфері. Як військовийсоюз це найбільш розвинена структура з усіх існуючих в Європібагатосторонніх інструментів забезпечення безпеки. В НАТО створено цілусистема механізмів, через які здійснюється спільна діяльністькраїн-членів, починаючи від узгодження політики, що проводиться учасникамисоюзу на міжнародній арені, і аж до підготовки до організації бойовихдій на випадок війни.
Військова організація НАТО включає в себе десятки різноманітнихкомпонентів - командувань, комітетів, агентств, різних елементів загальноївійськової інфраструктури і т.п. Основна частина збройних сил країн-членівзнаходиться під їх управлінням і передається союзу тільки у випадку війни,проте деякі військові формування виділені в розпорядженняінтегрованої командної структури і в мирний час. Загалом військовиймеханізм НАТО представляє собою унікальне явище як за своїми масштабами,так і за ступенем інтегрованості що входять в нього національно -державних компонентів.
Європейський Союз (ЄС)
Європейський Союз (ЄС) займає унікальне місце серед міжнароднихорганізацій. В рамках цієї структури здійснюється інтеграція що беруть участьв ній країн - їх поступове зближення через передачу все більш широкихповноважень у регулюванні суспільного життя на рівень всього об'єднання
(спільноти), яке в зростаючій мірі набуває рис цілісності таздатність до самостійного функціонування.
Головною сферою інтеграційного розвитку в рамках ЄС була і залишаєтьсяекономіка. У цьому плані центральна завдання полягає у формуванніуніфікованого економічного простору, в якому всі діючіособи, як фізичні, так і юридичні, були б поставлені в усіх країнах
ЄС у рівні умови незалежно від своєї національно-державноїприналежності.
Загалом сам факт існування Європейського союзу надаєколосальний вплив на трансформацію взаємовідносин міжберуть участь у ньому державами. Разом з тим ЄС стає все більшпомітною величиною в системі глобальних міжнародних відносин; в рамкахспільноти створено систему зовнішньополітичних консультацій та узгодження,що дозволяє державам-членам досить часто «говорити одним голосом» інадає ЄС характер самостійного дійової особи на міжнароднійарені.
Це виявляється і в ООН, і на багатьох міжнародних конференціях іпереговорах, і у зв'язку з різними проблемними міжнародно-політичнимиситуаціями. У деяких випадках вплив ЄС чинився досить вагомим,причому іноді інтеграційне об'єднання брала на себе ініціативу впросуванні певних міжнародно-політичних проектів. Спільнотапроводить досить активну політику щодо країн «третього світу»; полінії ЄС надається допомога постсоціалістичних країн.
Рада Європи
Рада Європи виник в 1949 р. і в даний час включає до свогосклад 41 держава. Мета цієї організації - добиватися зближення міждержавами-учасницями шляхом сприяння розширенню демократії і захиступрав людини, а також співпраці з питань культури, освіти,охорони здоров'я, молоді, спорту, права, інформації, охорони навколишньогосередовища.
За всіма основними напрямками своєї діяльності Рада Європиздійснює численні заходи, що сприяють не тільки розвиткуспівпраці між державами-членами, а й формуванню деякихзагальних для них орієнтирів в організації суспільного життя. Особливе значеннямають понад 170 розроблених і прийнятих загальноєвропейських конвенцій,дотримання яких є обов'язковим для ратифікували їх держав.
Рада Європи є авторитетною межд?? народною організацією, самоучасть у якій служить для всіх держав-членів свого родусвідченням їх відповідності високим стандартам плюралістичноїдемократії. Звідси можливості впливу на ті країни, що входять до Ради
(або кандидатів на приєднання до Ради Європи), де на цьому грунтівиникають ті чи інші проблеми. Разом з тим це може викликати побоюваннявідповідних країн щодо неприпустимого втручання в їхвнутрішні справи.
Інші регіональні структури
У Європі, в порівнянні з іншими регіонами, існує значнобільш щільна і більше розвинена мережа міжнародних організацій. Разом з тимхочу відзначити і деякі поза його простіром регіональні організації загальноїкомпетенції, які об'єднують у своїх рядах всі або більшість країнвідповідних регіонів і є досить помітним факторомсучасного міжнародно-політичного розвитку.
Організація Африканської єдності (ОАЕ), створена в 1963 р., єнайбільшою з регіональних організацій за кількістю учасників іналічує понад 50 держав-членів. Її інституційна системавключає щорічну Асамблеї глав держав і урядів, що збираєтьсядвічі на рік Рада міністрів (на рівні міністрів закордонних справ,що базується в Аддіс-Абебі (Ефіопія), Генеральний секретаріат,спеціалізовані комісії (з соціально-економічних питань; поосвіті, науці, культурі та охороні здоров'я; по біженцям; з обороннихпитань; з посередництва, примирення і арбітражу). Є також автономніспеціалізовані агентства ОАЕ (Общеафріканскій союз телекомунікацій,
Общеафріканскій поштовий союз, Общеафріканское агентство новин, Союзафриканських залізниць, Організація африканської єдності профспілковогота ін).
Ліга арабських держав (ЛАГ) створена в 1945 р. і налічує вданий час 22 держави-члена. До числа завдань Ліги, кріморганізації співпраці в політичній, економічній, соціальній,фінансової, торгової, культурної та інших областях, входить врегулюванняспорів та конфліктів між учасниками, а також вживання заходів проти зовнішньоїагресії.
ЛАГ відіграє важливу роль у підтримці тісних взаємин міжарабськими країнами, координації їх дій у зв'язку із загальними для нихпроблемами. Протягом тривалого часу ця організація була головнимінструментом виявлення «арабської солідарності» у протистоянні з Ізраїлемі одночасно полем зіткнення підходів різних арабських країн до проблемиблизькосхідного врегулювання.
членами Організації американських держав (ОАД) в даний часє всі 35 країн Західної півкулі. Цілі ОАД, сформульовані в її
Статуті, прийнятому в 1948 р., включають підтримку миру та безпеки врегіоні, врегулювання суперечок, організацію спільних дій протиагресії та розвиток співробітництва держав-членів. Активно обговорюютьсянапрями і методи трансформації ОАД в мінливих міжнародно -політичних умовах. На це націлений цілий ряд прийнятих організацієюпрограмних документів, найважливіші положення яких передбачаютьдії по консолідації демократії і захисту прав людини; боротьбу зкорупцією, тероризмом і торгівлею наркотиками; просування у формуваннізони вільної торгівлі в масштабах всієї Західної півкулі.
Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) є однією знайбільш динамічно розвиваються регіональних організацій. Ця виникла в
1967р. структура в даний час об'єднує 9 країн регіону. Згіднотрьом офіційним цілям організації, вона повинна сприяти соціальному,економічному та культурному співробітництву в регіоні, захищати йогополітичну та економічну стабільність від суперництва великих держав,служити форумом для врегулювання внутрішньо регіональної розбіжностей.
Активно реалізується в рамках АСЕАН стратегія економічного іполітичного зближення країн-членів націлена на перетворення організації увпливовий регіональний полюс системи міжнародних відносин. При цьомувсе більш пильну увагу приділяється питанням забезпеченняміжнародної стабільності, що знайшло вияв, зокрема, восвіті регіонального форуму АСЕАН з проблем безпеки. Засуті, АСЕАН перетворюється на центральний елемент системи багатосторонньоговзаємодії в рамках Азіатсько-тихоокеанського регіону
Організація Ісламська конференція (ОІК), не відноситься до категоріїрегіональних організацій. Створена в 1969р. з метою сприятисолідарності мусульманських країн, вона відображає зрослу роль ісламськогочинника у розвитку сучасних міжнародних відносин. В даний часдана структура включає в себе 55 держав із різних регіонів світу.
Однією з важливих є роль ОВК як механізму, в рамках якогокраїни-члени визначають загальну спрямованість свого підходу до деякихзачіпають мусульманський світ міжнародно-політичних проблем,наприклад палестинської, афганської, боснійської. ОВК зверталася також допитань припинення ірано-іракської війни і таджицького врегулювання.
Примітним фактом є вступ до ОВК пострадянських республік змусульманським населенням (Азербайджану, Узбекистану, Киргизстану,
Таджикистану, Туркменістану), які пов'язують з приєднанням цієїструктурі надії на розширення своїх зовнішньополітичних можливостей.
Висновок
У цьому рефераті я намагався відобразити історію виникнення найбільшвеликих, на мій погляд, міжнародних організацій, для створення якихбуло необхідно, щоб у світі відбулися певні історичні події,які привели б людство до думки про взаємодію.
Історичне пізнання про створення міжнародних організацій дозволяєпростежити весь складний шлях виникнення взаємодії міждержавами. Розглядаючи питання з історичного боку, можна зрозуміти наяких принципах грунтувалися, і як удосконалювалися міжнароднівідносини, і до чого прагне людство.
Дана тема роботи допомогла мені вивчити взаємодію різнихдержав на міжнародному рівні, тобто, в яких саме питаннях,напрямках відбувається ця взаємодія, на якому рівні вирішуютьсяпитання, що стосуються взаємодопомоги, вирішення спорів між державами.
В даний час у період швидкого розвитку науково-технічногопрогресу неможливо існування держав без їхньої взаємодії. Вономоже здійснюватися як через економічні, так і політичні відносини.
У сучасному світі саме за допомогою міжнародних організаційздійснюється співробітництво між державами. Міжнародніорганізації не тільки регулюють міждержавні відносини, а йприймають рішення з глобальних питань сучасності.
Література
. Міжнародне право. Підручник. Изд. 2-е, доп. и перераб./
Отв. Ред. Ю.М. Колосов, В.І. Кузнєцов. - М., 1998.
. Сучасні міжнародні відносини. Учебник/Под. ред.
А.В. Торкуновим. - М.: «Российская політична енциклопедія» (РОССПЭН), 1999. - 584 с.
. Шреплер Х.А. Міжнародні економічні організації.
Довідник. - М., 1997.
Інтернет-джерела:
. http://www.atreidis.narod.ru/politology/torkunov-recenz.html
. http://www.krugosvet.ru/articles/63/1006379/1006379a1.htm
. http://www.rockfeller.ru/dict/rus/4596.shtml
. http://www.rockfeller.ru/dict/rus/4595.shtml
З питаннями, побажаннями і відгуками звертайтеся за адресою: [email protected]
< br>
