Зміст

Вступ 3

1.Економіка США 5

1.1.Фактори і динаміка економічного розвитку 5

1.2.Отраслевая структура економіки 7

1.3.Банковская система і фінансовий капітал 8

1.4.Бюджетная політика США 12

2.США у світовій економіці 15 < p> 2.1.Промишленная спеціалізація США у світовому поділі праці ... ... ... ..
15

2.2.Формірующаяся промислова спеціалізація США у світовому виробництві 18

2.3.США як центр глобалізації 22

Висновок 26

Список використаних джерел 28

Введення

Глобалізація характеризує зростаючу взаємозв'язок і взаємозалежністьокремих національних економічних систем. Глобалізація виробництва підвпливом НТР створює таку ситуацію, коли практично жодній країнівже не вигідно мати «своє» виробництво. Окремі національні економікивсе більше інтегруються у світове господарство.

У зв'язку з цим становить інтерес вивчення США, як найбільшбагатою, і, отже, найбільш сильно впливає на розвиток світовогогосподарства країни.

Відповідно до теорії однополярної стабільності, чим сильніше держава -гегемон, тим стабільніше міжнародний порядок. Але навіть якщо впливовісили виявлять свою незгоду з однополярної системою, порушить їїнадзвичайно важко. Оптимісти однополярності вважають, що розвитокглобальних процесів, демократія, зміцнення міжнародних організаційпослаблять значимість національних кордонів і спростять американську завдання. Прице широке ходіння одержав гасло «доброзичлива гегемонія», йогоглашатаї стверджують, по-перше, що гегемонія Сполучених Штатів може бутиприйнята світовим співтовариством, якщо покаже себе неагресивної,доброзичливої, що приносить блага і якщо США будуть діяти, з огляду наінтереси інших членів світового співтовариства; це в свою чергу маєгарантувати від об'єднання проти них сусідів конкурентів. По-друге,асиметрія, яку асоціюють з американським перевагою, створює достатньожорстку структурну ієрархію. Інші країни практично не беруться за справустворення контрбаланс американському домінуванням саме у світлі кричущоїасиметрії, що робить їх завдання надзвичайно складною - надто вже далековперед відірвався лідер.

Силові можливості США важко переоцінити. Після десяти роківбезперервного економічного буму їх ВВП наближається до 9 трлн. дол
Військова міць країни перевищує сукупну військову міць 10 найбільшихдержав світу. Американські витрати на дослідження та створення нових зразківвійськової техніки перевищують 36 млрд. дол (наступні за ними європейськічлени НАТО, разом узяті, витрачають на ці цілі 11,2 млрд. дол) [1]. Навітьнайобережніші песимісти визнають, що невимовно сприятливі збігуобставин гарантують США як мінімум 20 років світового лідерства.

Однак за кожним економічним підйомом слід спад, отжеекономічне зростання США коли-небудь зміниться спадом, і він так само сильноможе вплинути на світове господарство, як і теперішній зростання економіки США,тим більше, що тенденції до спаду вже намітилися.

Економіка США

1 Фактори і динаміка економічного розвитку

У кожній країні складалися і складаються свої специфічні факторирозвитку. Америка в цьому плані не є винятком. Велика територія
(9,3 млн. кв. Км), багатство природних ресурсів, величезний споживчийринок (населення - понад 250 млн. чол.), розвинені ринкові відносини - всеце сприяло економічному прогресу.

Перебуваючи далеко від театрів військових дій, США не зазнавали ударівсвітових воєн, а, навпаки, використовували їх як потужний фактор розширенняринків. За роки другої світової війни країна подвоїла свій економічнийпотенціал, залишивши далеко позаду себе конкурентів з Західної Європи і
Японії, ставши абсолютним лідером.

У 60-і рр.. у розвитку американської економіки істотну роль зігралиїї кейнсіанські заходи державного регулювання, спрямовані, головнимчином, на прискорення темпів господарського зростання, скорочення безробіття,використання федерального бюджету для активізації інвестицій.

У 70 - початку 80-х рр.. виразно виявилися обмежені можливостівсіх цих сприятливих факторів. Ресурс екстенсивного економічного зростаннябуло вичерпано. Глибокі циклічні потрясіння супроводжувалися тривалимиструктурними кризами (енергетичних, сировинних, стагфляцією). Темпигосподарського розвитку різко знизилися, підвищився рівень безробіття. У
1982 відбулося абсолютне зниження рівня продуктивності праці.
Норма валових нагромаджень у промисловості склала 10-11%, що було в 1,8рази нижче, ніж в Японії, і в 1,2 рази нижче, ніж у ФРН. Намітилосястійке падіння норми прибутку.

80-і рр.. з'явилися переломним кордоном економічного розвитку країни.
Відбувся поворот економічної стратегії приватного бізнесу до зміцненняролі ринку в регулюванні господарства.

Зростаюча міць великих корпорацій розглядалася як одна з найважливішихзасобів підвищення ефективності виробництва. У «клубі 500» лідируючихпромислових компаній США на перших 100 компаній до кінця 80-х рр..припадало близько 75% прибутків.

Централізація капіталу стала використовуватися не тільки як спосібнарощування потенціалу великих компаній, але і як фактор їх реорганізації,модернізації, злиття, перебудови в цілому інституційної структуриамериканської промисловості. У результаті структурної реорганізації великікорпорації володіють зараз безліччю підприємств у різних галузях: вторгівлі, на транспорті, у кредитній сфері. Вони мають систему різноманітнихзв'язків з іншими такими ж компаніями. Система міжгалузевих зв'язківбазується на диверсифікації - багатогалузевих інвестиціях.

Зростання світових цін на сировину та енергоносії підштовхнув корпорації домасштабного фінансування та впровадження нових технологій. Витрати сировини іенергії на одиницю продукції істотно знизилися. В результаті економікакраїни до 90-х рр.. перейшла на новий етап високотехнічногоресурсозберігаючого розвитку.

У 90-і рр.. економіка США демонструє динамічне зростання виробництва ізайнятості в поєднанні з низьким рівнем інфляції та скороченнямнезбалансованості бюджету.

Обсяг валових приватних інвестицій в американську економіку в 1996 р.досяг 1056,6 млрд. дол (у 1970 р. він становив 426,1 млрд. дол, в 1985р. 823,8 млрд. дол).

Впевнено зростають капіталовкладення у НДДКР. У 1996 р. вони майжеподвоїлися в порівнянні з 1970 р. і склали 140,9 млрд. дол

Значно покращилася ситуація з федеральним бюджетом. Зусилля поскорочення його хронічного дефіциту дали свої результати. Дефіцитфедерального бюджету, що досягав в 1992 р. 290 млрд. дол, скоротився в
1997 р. до 22 млрд. У 1998 р. США вдалося досягти збалансованогобюджету [2].

2 Галузева структура економіки

Промисловість залишається досить динамічно розвиваласяекономіки США. Індекс промислового виробництва США в 1997 р. дорівнював
125,7 (1990 р. - 100), аналогічний показник по промислово розвинутимкраїнам склав 111,3. Промисловість США включає три підрозділисуспільного виробництва: обробну промисловість, видобувнупромисловість і електроенергетику. Обробна промисловість даєбільше 80,4% загально-виробничої продукції. Близько 13% промислової продукціїстворюється в електроенергетиці.

Швидко розвиваються новітні наукомісткі галузі і види виробництв:мікроелектроніка, лазерна техніка, виробництво принципово новихматеріалів з наперед заданими властивостями, генна інженерія табіотехнологія, нова виробнича техніка - роботи, гнучкіавтоматизовані виробництва, системи автоматизованого проектуваннята ін Середньорічні темпи зростання виробництва роботів складають понад 40%.
Індекс промислового виробництва комп'ютерів і офісного обладнання в
1996 дорівнював 297,0 (1992 р. - 100).

Перехід до ресурсозберігаючих технологій дозволив знизитиенергоємність одиниці ВВП приблизно на 25%, а матеріалоємність - на 20%.

Частка сільського господарства у ВВП США перевищує 20%. У 1996 р. в СШАналічувалося 2,1 млн. фермерських господарств. На частку США припадає більше
45% світового виробництва кукурудзи, 12% світового виробництва пшениці.
Країна займає перше місце в світі з експорту кукурудзи та пшениці та друге
(після Таїланду) по експорту рису.

Значні перетворення в сільському господарстві викликали особливогострі соціально-економічні наслідки в країні. Збільшеннявиробництва сільськогосподарської продукції, викликане в останні рокитакими досягненнями прогресу, як біотехнологія, застосування новітніхінформаційних систем і т.д., прийшов у невідповідність до потребвнутрішнього і зовнішніх ринків. Технологічна перебудова американськогосільського господарства фінансується значною мірою за рахунок бюджетнихвливань і банківського кредитування. Це обертається зростанням заборгованостіфермерів, що прискорює їх масове банкрутство. Проблема фермерства - одинз найскладніших для вирішення в економіці країни.

Реформування американської економіки триває по лінії швидкогозбільшення питомої ваги сфери послуг у ВВП: їхня частка складає близько 65%
(без обліку транспорту і зв'язку). Частка зайнятих у цій галузі наближається до
75%.

Американська статистика включає в сферу нематеріального виробництваі послуг транспорт, зв'язок, оптову та роздрібну торгівлю, громадськехарчування, фінансово-кредитна діяльність і страхування, послугивиробничого та побутового призначення, освіта, охорона здоров'я,частково науку, державний апарат управління господарством, а такождіяльність військово-поліцейського, політичного, ідеологічного тапропагандистського апарату.

Більше 25% всієї нематеріальної сфери припадає на надання фінансовихпослуг, страхування, операції з нерухомістю. Близько 22% послуг створюється воптової і роздрібної торгівлі. 26,3% - це ділові, юридичні, соціальні,особисті послуги, охорона здоров'я, відпочинок та розваги, автосервіс і т.п. Часткатранспорту та зв'язку складає 8,5%, а на державне управлінняприпадає 18,4%.

3 Банківська система і фінансовий капітал

Ключові позиції в промисловості, кредитно-грошовій сфері та іншихголовних секторах американської економіки займають великі господарськіоб'єднання, що зосередили у своїх руках значну частину суспільногокапіталу, виробництва і реалізації товарів і послуг. Укрупнення лідеріввсіх сфер бізнесу - один з найбільш типових рис сучасної американськоїекономіки.

В умовах зростання економіки кількість злиттів і придбань компанійдосягло рекордних величин. У 1997 р. загальна сума злиттів і придбанькомпаній склала 879 млрд. дол Цей процес торкнувся всі секториекономіки - від енергетичного до фінансового [3].

Одним з важливих напрямків еволюції приватного бізнесу США стали пошукиоптимальних розмірів окремих підприємств і їх поєднання в рамкахкомпанії. Посилився розбіжність концентрації виробництва іпродуктивного капіталу. Навіть в самих великих за капіталом корпораціяхрозмір виробництва на одному підприємстві став дедалі більше визначатимутьсякордонами ефективності.

Разом з тим істотну роль продовжує грати малий бізнес. Участьдрібних і середніх фірм в експорті США складає зараз близько 55%.

У США існує безліч дрібних і середніх фірм. Багато хто з нихдіють самостійно, знаходячи свої ніші на ринку. Але й великий капіталне залишає їх без уваги з огляду на підвищену маневреність малогобізнесу, його гнучку адаптацію до запитів ринку, можливість економії набагатьох видах витрат. Через контрактну систему, субпідряд,технологічну залежність малий і середній бізнес прив'язується до великогояк до стійкого ринку, джерела постачання, фінансування, новоїтехнології.

Зростаючу роль в ході перетворення американської економіки відіграє
«Ризиковий капітал»: на дрібні компанії покладається випробувальна функціяризикованих наукових пошуків, відбір нововведень для прискорення нововведень.
Хоча частка невеликих фірм в загальних витратах приватного капіталу на НДДКР НЕперевищує 5%, на їхньому рахунку в США близько половини винаходів. Інструментом,дозволяє дрібним і середнім компаніям взаємодіяти з великими,є кредитна система США.

Кредитна система США є найбільш розвиненою у світі і представляєсобою сукупність державних і приватних кредитних інститутів. Основнимїї компонентом є Федеральна резервна система (ФРС), що виконуєфункції Центрального банку (створена у 1913 р.). ФРС складається з радикеруючих, 12-і федеральних резервних банків, декількох тисяч банків -членів та створених конгресом, Федерального комітету з операцій навідкритому ринку і Федеральної консультативної ради. ФРС здійснюєкредитно-грошову політику держави, впливаючи на економіку черезсферу кредиту і грошового обігу. Найважливішими інструментами кредитно -грошової політики є операції з урядовими цінними паперамина відкритому ринку, розширення або обмеження кредитів через механізмоблікової ставки і пряме регулювання банківських резервів. У 1980 і 1982рр.. Конгрес США прийняв закони про дерегулювання фінансових інститутів.
Були усунуті «стелі» процентних ставок по депозитах, уніфікованірезервні вимоги для банків та інших фінансових інститутів, розширеніможливості із залучення коштів і т.д. У результаті посилилисяконкурентні початку в діяльності кредитних інститутів і розширилася сферарегулюючих повноважень ФРС.

До області діяльності банків потрапили не тільки традиційні, але йнові види операцій, які раніше були прерогативою спеціалізованихфінансових інститутів: страховий бізнес, інвестиційні операції,брокерські операції. Банківська сфера «винайшла» нові форми фінансуванняструктурної перебудови економіки: лізинг, факторингові операції,консультаційний та інформаційний сервіс, кредитування комплектногобудівництва промислових об'єктів «під ключ» з подальшою участю вприбутках. Так, 45% фінансування лізингу і 75% обсягу факторинговихоперацій обслуговують великі комерційні банки.

Головним напрямком змін в структурі кредитно-банківської системи
США стала універсалізація найпотужніших фінансових інститутів. Вони ламаютьтрадиційні обмеження в межштатной експансії, перегородки міждепозитно-кредитними та інвестиційними операціями, що склалися принципипристрої банківських і небанківських фінансових установ і їхдержавного регулювання.

Підвищення ефективності кредитно-банківської сфери країнисупроводжується бумом злиттів фінансових установ. За 80 - 90-і рр.. числокомерційних банків США скоротилося більш ніж на 3 тис. Вони переросли вбільші коаліції, контроль яких поширюється не тільки наокремі галузі, а й на всю національну економіку. Тепер один з однимконкурують нью-йоркська (східна) і каліфорнійська (західна)укрупнені фінансові групи нового типу, що ділять позиції всередині багатьохвеликих корпорацій різних галузей і сфер. Замість нафтових, сталевих,автомобільних «королів» з'явилися магнати іншого типу: їх власність неприв'язана до певних галузях, анонімна у зв'язку з використаннямпроміжних фінансових інститутів, які володіють акціями і поширюєтьсяна економічний потенціал національних масштабів.

Економічне зростання США на рубежі століть породив ряд серйознихструктурно-функціональних проблем в подальшому розвитку банківської системи
США. До них належить і проблема ефективного підтримання оборотуготівки. Дані офіційної американської статистикисвідчать про те, що протягом 90-х років загальний обсяг щоденнощо звертається готівки в американській економіці збільшився майжев 2 рази: якщо в 1990 р. він становив 246,8 млрд. дол, то в 1998 р.досяг величини порядку 460 млрд. дол Прогнози розвитку платіжної системи
США показують, що, незважаючи на впровадження нових засобів розрахунків,готівку в її прямому вияві - банкноти, монети і різні чековіплатіжні кошти - не тільки в перспективі не вийдуть з обігу, але йяк раніше будуть становити найважливіші компоненти національних платіжнихсистем. Абсолютний зростання грошової готівки, що знаходиться в обігу,супроводжувався і її відносним збільшенням (приблизно на 1,5% в період.
1990-1998 рр..), Що прямо пов'язано з високим рівнем розвиткуамериканської економіки, підвищеннямрівня життя практично всіх верствсуспільства, загальним зростанням чисельності населення США. Найближчим часом слідочікувати щорічного збільшення обсягу готівки на 7% для території США і
13% для зовнішніх споживачів американської валюти.

У 90-і роки продовжувало збільшуватися і значення як платіжних чеківкоштів. Так, наприклад, у 1996 р. на території США було виписано приблизно
65 млрд. чеків на загальну суму 75 трлн. дол За оцінками американськихекспертів, кількість чеків щорічно збільшується на 3% [4].

Тому організаційна структура національної системи готівково -грошового обігу США і надалі залишиться в цілому колишньою. Їїрозвиток відбуватиметься за рахунок впровадження нових форм і методів обробкиготівки та впровадження у відповідних підрозділах
Федеральної резервної системи (ФРС) передових технічних рішень,що дозволяють досягти ефективного і безперебійного функціонуваннянаціональної платіжної системи.

4 Бюджетна політика США

Істотних змін у загальній структурі федерального бюджету,що склалася в США в останні десятиліття, внесено не було, і немає ніякихпідстав говорити про кардинальні зрушення у бюджетних пріоритетах. Томупершорядну важливість набуває питання про те, під впливом якихчинників розвивався і придбав нинішні кількісні параметри таякісні характеристики федеральний бюджет США.

В американській бюджетної практиці за останні десятиліття важко булоб знайти більш-менш масштабний приклад непередбаченого розвиткуподій. Усі відхилення фактичних показників від програм і прогнозів,як правило, займали лише рамки допустимих похибок або ж заздалегідьобговорювалися у прогнозах і пояснювалися небувало складними сполученнямизмін в динаміці економічного зростання, в темпах інфляції, узовнішньополітичних доктринах адміністрацій і т.д. Запрограмовані цифрипо конкретних розділах бюджету часто не співпадали з фактично досягнутимипоказниками за конкретний період, причому розбіжності, у тому числі і міжпередбачити і реальними розмірами бюджетного дефіциту, досягаликілька десятків мільярдів доларів. Однак, в цілому, поставленібюджетно-політичні завдання виконувалися і в 1998 році був досягнутийбездефіцитний бюджет.

В історії США вже сталося пам'ятне процвітання (prosperity) 20-хроків з дуже схожими економічними характеристиками: нестримне зростаннябіржових котирувань, доходів від капіталів, що ростуть загальні доходи і витратинаселення. У зв'язку з цим можна висунути припущення, а чи не повторитьсяекономічний тайфун початку 1930-х? Але на тлі біржового ажіотажу успіхифедерального бюджету виглядають солідно і міцно. Головна подія в ційсфері - профіцит, отриманий на три роки раніше обіцяного демократами, в
1998 фінансовому році - вперше після 1969 р. - і склав 69,2 млрд.дол (при розмірах федерального бюджету у 1,76 трлн. дол.)

Досі нормою бюджетної життя США вважалися дефіцити, пік їхприпав на 1992 фінансовий рік - 290 млрд. дол Ліквідація «економічноїпроблеми номер один »проголошувалася багатьма президентами. Зрозуміло,нинішній «бюджетний успіх» безпосередньо пов'язаний з загальноекономічнимипоказниками і залежить від їхнього небувалого поліпшення при Клінтоні. Цеполіпшення, у свою чергу, стало можливим завдяки вдалому збігу почасу різнорідних сприятливих для США чинників. Серед цих факторівє одноразові: завершення холодної війни (що почалося до Клінтона, аледало Америці за останні 10 років «дивіденд» мінімум в 500-700 млрд. дол
- І нічого не дало іншому учаснику протистояння - Росії); важливуроль зіграв пік ділового циклу, що припав якраз на середину 90-х років.
Крім цих причин урядові економісти згадують також вигідне для
США падіння світових цін на нафту, більш низькі, ніж очікувалося, темпи загальногозростання внутрішніх цін в країні, причому динаміка цін на енергоносіїдопомогла відчутно знизити темпи інфляції. Відзначається важлива роль швидкогозростання попиту на персональні комп'ютери для загальних темпів економічногозростання в США.

Продовження нинішнього економічного і бюджетного курсу має, зарозрахунками, дати до 2014 року сукупний профіцит розміром до 4,5 трлн. дол
До 2004 фінансовому році запроектовано зростання позитивного сальдодо 83 млрд. дол [5]. В даний час для адміністрації США і Федеральноїрезервної системи необхідно знайти можливості та економічні важелі,щоб не допустити повторення кризи 1930-х років. На заваді можуть послужитиполітичні фактори, які або штовхнуть економіку США на неефективнийідеологізованих шлях розвитку, або не дозволять привести потрібні важелі всвоєчасне дію.

США у світовій економіці

1 Промислова спеціалізація США у світовому поділі праці

При що склалася в даний час спеціалізації різних держав всвітогосподарських зв'язках досить показовий досвід США, значнозмінили «зону своєї відповідальності» за останні 20-25 років під впливомстабільно зростаючої конкуренції з боку інших індустріально розвиненихкраїн. Очевидно, що США давно перестали виступати як «світова кузня»,лідирувала у світовому виробництві переважної машинотехнічноїпродукції. Їм не належить виключний пріоритет у виробництвіавтомобільної, комп'ютерної, дорожньо-будівельної та іншої спеціалізованоїтехніки, електронного устаткування, товарів нафтохімічної іобщехіміческой переробки. Перерахована продукція виробляється не менше,а найчастіше більш якісно в інших країнах, причому нерідко з більшнизькою собівартістю, що ставить під сумнів конкурентоспроможністьрозглянутих американських товарів не тільки на світовому, а й навнутрішньому ринку. Не можна не помітити й того, що аж ніяк не всі з загубленихпозицій у світовому виробництві американські виробники збираютьсявідвойовувати.

Найважливішою особливістю з кінця 1980-х і протягом усіх 1990-хроків став поступовий винос традиційних промислових виробництв замежі країни. Концепція будівництва так званого постіндустріальногосуспільства припускає переклад ресурсномістких і досить технологічноосвоєних виробництв в країни третього світу, ближче до джерел природнихбагатств, до держав з менш суворим природоохоронним законодавством таз відносно дешевою робочою силою. Саме через відсутністьдержавної підтримки американські виробники (у всякому разі натериторії США) за останнє десятиліття припинили форсувати випускавтомобілів, комп'ютерів, побутової техніки зв'язку і т.д. Масовевиробництво досить технічно складної продукції виявилося більшрентабельним в нових індустріальних країнах Азії та Латинської Америки.

Високий ступінь автоматизації технологічних процесів допомоглапереглянути вимоги до кваліфікації трудових ресурсів, що дозволило,Врешті-решт, випускати поза США продукцію, нітрохи не поступаєтьсяамериканської за якістю. Законодавча скасування в країні спеціальнихпротекціоністських заходів відносно більшості номенклатури серійноїпромислової продукції призвела до перенасичення внутрішнього американськогоринку імпортними товарами, і, відповідно, згортання виробництванаціональних аналогів. У таких умовах нерівноправній конкуренції змогливижити тільки ті американські виробники, які випускали абопродукцію нового, ще не освоєного світовою практикою технічного рівня,або штучні унікальні товари. Саме на цьому і сфокусованадержавна технологічна політика країни. І закономірно, що всвітовому експорті продукції традиційних масових виробництв питома вагакомпаній США став неухильно знижуватися (табл. 1).

Таблиця 1 - Питома вага США в обсязі світового експорту продукціїосновних галузей обробної промисловості,% [6]
| | 1981 - | 1994 р. | 1997 | 2001 р. |
| | 1989 | | | |
| | Рр. .* | | | |
| Загальне та транспортне машинобудування | 17,1 | 15,1 | 14,4 | 13,5 |
| Хімічна промисловість в цілому | 15,0 | 13,3 | 13,2 | 13,0 |
| Інші базові галузі | 8,5 | 7,6 | 7,9 | 7,2 |
| переробки | | | | |
| * B середньому за період |

З таблиці видно, що це характерно майже для всіх галузейобробної промисловості країни. Стає все більш очевидним, щоаж ніяк не розвиток традиційних галузей обробної промисловості і неекспорт готових виробів відповідних галузей є стратегічноюметою країни. США майже без опору, а в деяких традиційнихсферах виробництва і заохотливо, поступаються іншим країнам світовепершість у що стали вже традиційними, добре технологічно освоєнихгалузях обробної промисловості.

Але не тільки в світовому експорті питома вага країни падає, якщоговорити про традиційних виробництвах сучасної обробноїпромисловості. Навіть у структурі зовнішньоторговельного балансу самих США часткаімпортованої продукції традиційних промислових галузей помітноперевершує показники з експорту з країни за кордон подібної продукції.
Перевищення обсягів імпорту над експортом спостерігається з 1983 р. - до цьогообсяг продукції, що ввозиться в США продукції традиційних галузей обробноїпромисловість завжди поступався обсягом вивозиться на зарубіжні ринки тавиробленої в Америці. У 1996 р. обсяг імпорту в США продукції всієїобробної промисловості перевищив 728 928 млн. дол, тоді яквартість експорту даної продукції з країни на світові ринки оцінюваласялише в 550 529 млн. дол. Це пояснюється тим, що, лідируючі позиції навнутрішньому ринку побутової та професійної аудіо-та відеотехніки, точнихвимірювальних та спеціальних приладів, годинникових механізмів, значноюступеня легковий автомобільної та домашньої техніки в США займають товари,ввезені в країну іноземними виробниками. Якщо спеціально говоритипро автомобілебудуванні (на нього припадає до 7% ВВП, виробленого вобробної промисловості країни), то торговий баланс США вже давнонесприятливий - з країни на світові ринки експортуються в основномупорівняно недорогі автомобілі, бо дорогі марки не знаходятьдостатнього платоспроможного попиту в інших країнах. У той же час СШАімпортують усе більше дорогих (насамперед престижних і спортивних)автомобілів з Німеччини, Італії, Японії, Великобританії. Приблизнотаке ж становище складається і в верстатному парку, на ринку персональнихкомп'ютерів і т.д. Проте становище в зазначених виробництвах швидшеє особливістю цих галузей, ніж закономірністю.
Закономірність полягає в переважному кількісному і, вже якнаслідок, у вартісному перевищення імпорту над експортом.

2 формується промислова спеціалізація США у світовому виробництві

Традиційні, порівняно старі, добре технологічно освоєнівиробництва обробки перестають мати для Америки першорядне значенняне тільки в світовому розподілі праці, але навіть і в формуванні структуривнутрішнього ринку, природно, виникає питання, з якими жвиробництвами одна з найбільш розвинених індустріальних країн виходить насвітовий ринок. За винятком лише декількох імпортерів (перш за все
Росії) американське продовольство, тобто продукція переробки аграрногосектора, зараз насилу знаходить ринки сплаченого збуту, і в основномунадходить за кордон у вигляді безоплатної гуманітарної допомоги. Іншими словами,це виробництво не може розглядатися як значний сегментамериканського експорту за межі країни. До того ж і в зовнішній торгівліпродовольством баланс США не в їх користь, тобто країна ввозить більшепродуктів харчування і сільськогосподарської сировини (переважно з екваторіальних країн),ніж сама вивозить.

Вивчаючи статистику обробної промисловості США, видно, що вЗагалом цей сектор економіки перебуває на підйомі безперервно ось вже напротягом щонайменше 10 років. Тільки за останні п'ять років реальний ВВП унаціональної обробної промисловості зріс майже до 1,4 трлн. дол
Приріст у середньому за рік становить 2,8%. Середньостатистична зарплатавиробничих робітників у даному секторі економіки (зі зростаннямприблизно на 3% на рік), досягла до 2001 р. 13,2 дол на годину (див.табл. 2).

Таблиця 2 - Динаміка ВВП в обробній промисловості США, млн.дол в поточних цінах [7]
| | 1990 | 2001 р. |
| Усього ВВП Сполучених Штатів | 5 743 837 | 7 636 036 |
| Усього ВВП в обробній промисловості, | 1 031 425 | 1 332 093 |
| у тому числі: | | |
| - У виробництві промислового обладнання | 114 831 | 150 198 |
| - У виробництві електронного і | | |
| електротехнічного обладнання | 94 926 | 143 753 |
| - В автомобілебудуванні | 46 102 | 85 054 |
| - В приладобудуванні | 52 212 | 52 280 |

При незначному зростанні виробництва в традиційних галузях іскорочення експорту відповідної продукції із США на світовий ринокповинні існувати інші підрозділи обробної промисловостікраїни, що розвиваються випереджаючими темпами, для забезпечення в ціломупідвищувальній тенденції в цьому секторі національної економіки тазбереження американської гегемонії на світовому ринку промислової продукції,для збереження профіциту державного бюджету, де визначено з 1998р. І такі галузі існують.

Перш за все, до галузей промисловості, розвиток яких йдевипереджаючими темпами і які вже сьогодні домінують у загальному експортіамериканської промислової продукції, відносяться передові наукоємні ісверхнаукоемкіе виробництва. Саме ступінь технологічної складності таобумовлює доцільність подальшого їх розвитку в самих США. Цівиробництва американські компанії не можуть розміщувати в країнах третьогосвіту - і з технічних міркувань, і за вимогами захистувиробничих секретів, і тільки вони залишаються рентабельними привикористанні висококваліфікованої і високооплачуваної американськоїробочої сили. Саме в цих виробництвах США значними зусилляминамагаються зберегти і зберігають світове лідерство. Саме вони стають,якщо вже не стали, нішею спеціалізації країни в світовому товарообмін. Якщовище говорилося про те, що Америка більше не виступає в якості «світовоїкузні », то слід було б визначити її роль на рубежі століть і тисячолітьяк «світовий науково-дослідної лабораторії та випробувальногопромислового полігону ».

Помічено, що в міру освоєння світової промисловістю тих чи іншихвиробництв, нехай навіть порівняно нових і високоприбуткових, американськівиробники як би втрачають до них інтерес і не ведуть знекровлюютьсяконкурентну боротьбу з виробниками з менш розвинених країн задомінування у відповідних секторах світового ринку. Так, компанії СШАмайже повністю віддали переважно країнам Південно-Східної Азіївиробництво побутової домашньої техніки, Латинській Америці - текстильне ішвейне виробництво, європейцям - свій внутрішній ринок дорогихпредставницьких автомобілів і парфумерії (хоча і те і інше здатневисокоякісно проводитися в самих Сполучених Штатах).

У той же час США відповідають у світі майже за 42% ринкувисокотехнологічних видів сучасного озброєння, за створення унікальнихприладів різноманітного призначення, за випуск все нових модифікуєтьсяпрограм для комп'ютерів, майже за 30% ринку літальних апаратів, забільшість номенклатури використовуваних у світовій промисловостікомпозиційних матеріалів та інших матеріалів з заданими властивостями. Списокцей можна продовжувати, але абсолютно очевидна закономірність: США націленіна те, щоб перебувати на вістрі науково-технічного прогресу ізберігати, у що б то не стало ініціативу у НДДКР (науково -дослідних і дослідно-конструкторських роботах), а також у випускунових, що не існували раніше промислових виробів, що є результатомданих НДДКР.

Для забезпечення сталого зростання виробництва сверхнаукоемкойпродукції в США створена і функціонує найбільша у світі, а часом і самапередова науково-дослідна і конструкторська база. Практично наамериканську фундаментальну науку і прикладні промислові дослідженняпрацює більша частина всього світового потенціалу, оскільки в США вдалосястворити найбільш сприятливі умови для розвідувальної діяльностівчених, домогтися найбільшого в порівнянні з іншими країнами фінансуванняїх діяльності, оплати праці і його фондоозброєнності. Державнапідтримка наукових досліджень стала в США пріорітетом номер один всіхповоєнних адміністрацій. У цілому за питомою вагою витрат на НДДКР у ВВП
Сполучені Штати безумовно лідирують у світі, перш за все завдякигігантським коштів, які витрачаються на наукові дослідження в оборонномусекторі (див. табл. 3). І лише в необоронних галузях їм серйознуконкуренцію складають Японія і Німеччина. Однак фактичні обсяги витратна НДДКР навіть з цивільної тематики в США та інших країнах простонепорівнянні. За різними оцінками, на НДДКР громадянського профілю СШАвитрачають стільки ж коштів, скільки всі інші країни «великоїсімки »разом узяті (в даному випадку Росія в економічному відношенні до
«Сімці» приєднана бути не може).

На відміну від переважної більшості промислових галузейнаціональної економіки, яким ніколи не виділяється бюджетнефінансування з державних джерел (це сфера виключноприватних інвестицій), у виробництво високонаукоемкіх і сверхпередовихвиробництв держава вкладає значні кошти: безпосередньоабо опосередковано - через фінансування наукових досліджень,надання податкових пільг, введення ембарго на відповіднупродукцію іноземного виробництва та інші протекціоністські заходи.

Таблиця 3 - Витрати на НДДКР у ВВП, 2001 р.,% [8]
| | Усі НДДКР | НДДКР необоронного характеру |
| США | 2,55 | 2,10 |
| Німеччина | 2,26 | 2,20 |
| Японія | 2,78 | 2,74 |
| Франція | 2,34 | 2,05 |
| Італія | 1,13 | 1,11 |
| Велика Британія | 2,05 | 1,78 |

3 США як центр глобалізації

Процес глобалізації у світовій економіці являє собоюзакономірний результат інтернаціоналізації виробництва і капіталу.
Глобалізація в значній мірі постає як кількісний процесзростання масштабів, розширення рамок світових господарських зв'язків.

Одним з найбільш великих і фундаментальних питань кінця XX в.є взаємини між США і навколишніми країнами, під якимирозуміються не тільки і не стільки американський зовнішньополітичний курс, ався сукупність взаємозв'язків, що включає і роль навколишнього світу встановленні США, як держави та світової держави, і продовження йоговпливу на американське суспільство і держава на сучасному етапі, ізворотний зв'язок - від США до навколишнього світу.

З огляду на міць США, їх роль в міжнародних відносинах на початкунинішнього сторіччя, зрозуміло, що в даному випадку мова йде про такому сильномувплив на навколишній світ, яке навряд чи можна порівняти з чим-небудь ще. По -перше, це вплив останньої, що залишилася від епохи холодної війнинаддержави, яка і зараз відчуває себе такою і - головне - хочевести себе як наддержава. По-друге, це країна, яка давно,фактично з часів своєї освіти, звикла відчувати себе «обраної»,
«Особливої», «найбільш улюбленої богом». По-третє, США володіють найбільшоювійськовою силою сучасності, здійснюючи контроль (самостійно або черезсистему спілок) практично над усіма ключовими регіонами світу. Нарешті,
США поставили темп і вектор руху всьому суча