(інститут)
РЕФЕРАТ
на тему:
"Роль і місце Індонезії серед нових індустріальних країн"
Автор:
Науковий керівник:
Москва, 199 рік
План.
I. Введення. Загальна характеристика країни.
II. Глава 1. Нові індустріальні країни - країни з особливим типом економіки.
А. Характер економіки НІС.
Б. НІС в міжнародних економічних відносинах.
III. Глава 2. Індонезія - одна з нових індустріальних країн.
А. Передумови економічного зростання.
Б. Основні риси економіки.
В. Проблеми економічного розвитку.
IV. Висновок.
V. Список використаної літератури.
VI. Програми.
Введення.
Республіка Індонезія в даний час, завдяки раціональноїекономічній політиці і успішним реформам, перетворилася в аграрно -індустріальну державу. За багатьма показниками цю країну вже заразвідносять до групи нових індустріальних держав, серед яких вона граєвсе більш важливу роль.
Індонезія, що володіє величезною територією, успішно долаєтруднощі, неминуче виникають перед країною, що розвивається з великоюкількістю відсталих провінційних районів, піднімаючи зруйновану за рокиправління Сукарно економіку. В Індонезії в даний час здійснюється
"Економічне диво", що не уступає по стрімкому зростанню виробництвааналогічного процесу в Бразилії. Тому республіка Індонезія є, помою думку, однією з найбільш цікавих для вивчення і опису країн вазіатському регіоні.
Загальна характеристика країни.
Індонезія - величезна країна. Її 13 тисяч островів простяглися з одногокінця до кінця на 5 тисяч кілометрів. Територія країни складає 1.9млн. км. кв. При населенні в 187 млн. чоловік і сотнях різних етнічнихгруп це - четверта за чисельністю населення країна в світі.
Адміністративно територія країна ділиться на 27 провінцій (включаючи
Східний Тимор - колишню португальську колонію, анексовані у 1976 р.).
Офіційною мовою є індонезійська. Примітно, однак, щобільшість населення (близько 80%) дотримується ісламу суннітського толку,в меншості - послідовники протестантизму і католицизму (приблизно 10%),буддизму, індуїзму, конфуціанства і анімізму.
За Конституцією 1945 Індонезія є унітарною республікоюпрезидентського типу. Цікаво, що президентська і парламентська формиправління вдало поєднуються в державний устрій Індонезії. Сильнувиконавчу владу очолює президент (з 1968 р. - Сухарто, зновупереобраний у березні 1993р.), що є також головнокомандувачемзбройними силами. Вищий орган законодавчої влади - Народнийконсультативний конгрес (1000 депутатів, з них половина - членипарламенту, інших - представників від партій, адміністративних одиниць,армії, професійних груп - призначає президент), який збирається нерідше 1 разу на 5 років. Поточні ж законодавчі функції здійснюєоднопалатний парламент - Рада народних представників (500 депутатів).
Індонезія відіграє зростаючу роль у міжнародних справах, будучиголовою Руху неприєднання на період 1992-1995 рр.., активнимчленом ООН і Організації Ісламська конференція (ОІК). У Південно-Східної Азіївона спирається на партнерів по АСЕАН, енергійно сприяє завершеннюпроцесу камбоджійського врегулювання. Послідовно відстоюючиекономічні та екологічні інтереси країн третього світу, вона в той жечас підтримує вельми розвинені і взаємовигідні зв'язки з США, Японією,державами Європи.
Глава 1.
Нові індустріальні країни - країни з особливим типом економіки.
Характер економіки НІС.
У результаті розпаду світової колоніальної системи в післявоєнні роки наполітичній карті з'явилося багато незалежних держав. Багато хто з нихвибрали за основу свого розвитку соціалістичну модель за прикладом СРСР,однак більшість з цих країн продовжували своє формаційні розвиток врамках капіталістичної системи, яка отримала додаткову соціально -економічну базу.
Зростаючий процес диференціації держав, що розвиваються, обумовленийзаконом нерівномірності економічного розвитку, привів до виділення особливоїгрупи країн і територій - "нових індустріальних країн" (НІС), або "новихіндустріальних економік "(НІЕ). До цих країн прийнято відносити першвсього Південну Корею, Тайвань, Гонконг (Сянган), Сінгапур - чотири "азіатськихтигра ", а також Малайзію, Таїланд, Індонезію. Філіппіни, Мексику, Бразилію,
Аргентину.
Темпи економічного розвитку більшості НІК значно перевищуютьаналогічні показники не тільки держав, що розвиваються, а й багатьохрозвинених капіталістичних країн. Стрімке зростання економіки обумовивзбільшення абсолютних розмірів валового внутрішнього продукту (ВВП), у томучислі і на душу населення. За цими показниками НІК у цілому також випереджаютьосновну масу звільнилися держав, а деякі з них наближаються доокремим промислово розвиненим країнам. У структурі ВВП досить великийпитома вага внутрішніх нагромаджень, причому в азіатських НІС але більше, ніж убільшості індустріальних держав. За виробництвом окремих видівпромислової продукції, у тому числі і наукомістких її видів, НІК вийшли напровідні позиції у світовій економіці.
Ще більш високими темпами розвивається експорт цих країн; володіючивисокою конкурентоспроможністю, продукція їх обробної промисловостіінтенсивно завойовує світові ринки. НІС перетворилися на найбільших світовихекспортерів взуття, одягу, текстильних виробів, стрімко нарощуютьвивіз побутової електронної апаратури, персональних комп'ютерів, електронно -обчислювальної техніки, легкових автомобілів та інших видіввисокотехнологічних товарів. Цим країнам не тільки вдалося знайти свою нішуна світовому ринку, але і потіснити конкурентів з числа розвинених держав.
У 80-х роках вплив НІК на динаміку, структуру і географічненапрям світової торгівлі відчутно зросла. Простежуються тенденції довпливу НІС і на стан внутрішньої загальногосподарської кон'юнктури їхосновних партнерів з торговельно-економічного співробітництва. Основнийприріст світового експорту забезпечується за рахунок динамічного збільшеннявивезення товарів з НІС, особливо азіатського регіону.
Провідною галуззю господарського розвитку НІС стала обробнапромисловість. Для НІС характерні в цілому більш високі темпи зростанняпродуктивності праці в цій галузі. У порівнянні з іншимизвільнилися країнами в окремих НІС темпи зростання продуктивностіпраці перебувають на рівні розвинених капіталістичних країн або навітьперевищують його. У НІС почався процес структурної перебудови економіки,спрямований на збільшення частки наукомісткої продукції в промисловомувиробництві.
Випереджаючими темпами розвиваються зовнішньоекономічні зв'язки, що привело доросту значення НІС в світовому господарстві. Про глибокої включеності уміжнародний поділ праці свідчать досить високаекспортна та імпортна квота, особливо у азіатських НІС, і частка у світовійторгівлі. За сумарної вартості експорту товарів НІС перевершили ведучікапіталістичні держави (окрім ФРН та США). На НІС припадає майже
1/2 всього вивозу з держав, що розвиваються.
Основною статтею експорту практично всіх НІК стали товари масовогоспоживчого призначення, перш за все продукція обробноїпромисловості. По реалізації на світовому ринку таких товарів, як взуття,одяг, текстиль, окремі види електронних та електротехнічних виробів,
НІС обігнали багато розвинуті капіталістичні країни. Головним ринком збутуготових виробів для НІС стали індустріально розвинені держави.
Продукцію обробної промисловості НІС на зовнішньому ринку відрізняєвисока конкурентоспроможність. Цього вдалося досягти завдяки ефективномувикористання передової техніки і технології, досягнень НТР, сучаснимметодів організації виробництва, що призвело до значного підвищенняпродуктивності та інтенсивності праці. Найбільш розвинені з цих країнна окремих товарних ринках на рівних конкурують з провіднимиімперіалістичними державами, все частіше перемагаючи в цій боротьбі. Засинтетичному показнику конкурентоспроможності економічного розвитку НІСзаймають провідні місця серед звільнилися країн. Такі успіхи НІС першза все пов'язана з низькими витратами виробництва, що дають можливістьвикористовувати в конкурентній боротьбі ціновий чинник. Висока якістьекспортної продукції, постійне оновлення її асортименту, застосуваннядосягнень маркетингу, облік поточної та довгострокової кон'юнктури дозволяютькомпаніям НІС успішно завойовувати світові ринки.
У країнах НІС йде активний процес концентрації виробництва і капіталу,злиття банківського і промислового капіталу, формується національнийфінансовий капітал. Складається широка монополістична структура,діяльність національних корпорацій приймає міжнародний характер. Унайбільш розвинених з числа НІС утворилися ТНК, за масштабами своїхоперацій не поступаються ТНК провідних капіталістичних країн. Поряд зекспортом товарів зростає вивіз підприємницького капіталу за кордономутворюється мережа філій і дочірніх компаній виробничого характеру.
Прямі іноземні інвестиції починають доповнюватися вивозом капіталу впозичкової формі. Поступово НІС втягуються в боротьбу за ринок збуту товарів,сферу докладання капіталів, економічний переділ світу.
Зазначені вище характерні риси та особливості соціально-економічногорозвитку найбільш чітко простежуються у таких країн азіатського регіону,як Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур, та країн Латинської
Америки, таких як Бразилія і Мексика (див. табл. 1.1).
Поява країн з таким типом економіки - це закономірний результатбурхливо промислового розвитку за прогресивною моделі. Процесіндустріалізації НІС можна розділити на три етапи: перший - розвитокімпортозамінних галузей, друга - створення експортного потенціалу ібазових галузей промисловості і третій - розвиток наукомістких галузей. Навсіх етапах індустріалізації економічний розвиток НІС відбувалося заактивній участі іноземного капіталу і ТНК провідних капіталістичнихкраїн. Сучасна промислова структура НІС сформувалася багато в чому підвпливом ТНК, які впливали на темпи, характер і пропорціїіндустріального розвитку.
На відміну від більшості держав, що розвиваються, НІС вдалося найбільшефективно використовувати іноземні інвестиції та сучасну технологію.
Більшість НІС зуміли поставити на службу прискорення свого соціально -економічного розвитку переваги, якими мають у своєму розпорядженні ТНК. Зараз порівню і характеру економічного розвитку деякі НІС, наприклад, Південну
Корею і Тайвань, цілком можна віднести до розряду промислово розвиненихдержав, оскільки вони мають набагато більше спільних рис з розвиненими,ніж з країнами, що розвиваються.
НІС в міжнародних економічних відносинах.
Зовнішньоекономічні зв'язку "нових індустріальних країн" є найважливішимланкою їх господарського розвитку. Основною формою таких зв'язків НІСє зовнішня торгівля. Рівень розвитку зовнішньої торгівлі НІС, їїхарактер, структура і географічне напрямок значною міроювизначають роль і місце цих країн у світовій системі господарськихвідносин.
З 1970 по 1985 рік питома вага експорту у ВВП розвинених капіталістичнихкраїн збільшився з 10.5 до 14.5%, що розвиваються - з 15.4 до 19.7, то НІС --з 11.7 до 26.0%. Аналогічний показник по імпорту зріс за той же періоду розвинених країн з 11.1 до 15.8%, у що розвиваються - з 16.2 до 18.8 та у НІС
- З 14.9 до 21.6%.
Наведені дані наочно свідчать про те, що роль зовнішньоїторгівлі в економіці найбільш велика в НІС. Особливо велике значення маєзовнішня торгівля для НИС Азії (див. табл. 1.2).
Розвитку експорту в економіці НІС (особливо азіатських) приділяється особливамісце. Саме експортні доходи багато в чому сприяли зростанню внутрішніхнакопичень та прискореної індустріалізації господарства. З 1970 по 1986 рікекспорт НІС збільшився в 14 разів і досяг 200.4 млрд. дол.
Як було сказано вище, провідною статтею експорту НІС є продукціяобробної промисловості. З 1970 по 1985 рік частка готових виробів векспорті НІС збільшилася з 42 до 71%. В експорті окремих НІС зберігаєтьсяі значна частка сировинних товарів (наприклад, натуральний каучук,тропічна деревина, пальмова олія, олово, нафта, рис, кукурудза,кава).
Зростання валютних доходів НІС від експортного буму дав їм реальну можливістьрозширити імпорт товарів і послуг і використовувати їх для стимулюванняекономіки. З 1079 по 1986 рік імпорт НІС зріс в 9 разів і досяг 169 млрд.дол.
На відміну від інших держав, що розвиваються, НІС змогли найбільшраціонально використовувати імпорт товарів для прискорення економічногорозвитку, про що свідчить структура їх закупівель. У номенклатуріімпорту НІС вже протягом багатьох років переважали машини, устаткування ітранспортні засоби. При цьому імпорт вже не заміщає виробництво даноїпродукції в НІС, а, навпаки, доповнює його.
Другий за значущістю статтею імпорту НІС є оброблені вироби,перш за все напівфабрикати для філій ТНК та місцевих фірм, що використовуютьіноземну технологію; електронні компоненти, окремі вузли та деталі дляшвидко розвиваються в НІС електронної та електротехнічної промисловості.
Сюди ж включається і імпорт збірних комплектів для автомобільноїпромисловості та інших галузей машинобудівного комплексу.
Так само, як і експорт, імпорт НІС орієнтований в основному на розвиненікраїни, де до середини 80-х років закуповувалося вже до 65% необхіднихтоварів. Латиноамериканські НІС більшу частину своїх імпортних потреб,особливо в машинах, обладнанні і промислових напівфабрикатах,задовольняють за рахунок США, азіатські - за рахунок Японії, розширюється ввезеннятоварів із Західної Європи.
Країни, що розвиваються постачають в НІС переважносільськогосподарське і мінеральна сировина, паливно-енергетичні іпродовольчі товари. Частка звільнилися держав в імпортіазіатських НІС вже до 80-х років становила 27%.
В останні роки відзначається тенденція до диверсифікаціїзовнішньоекономічних зв'язків НІС. Поряд зі швидким зростанням зовнішньої торгівліактивно розвивається промислова кооперація, створення спільних компаній іособливо науково-технічне співробітництво. Новим явищем у цьому процесістав експорт підприємницького капіталу з НІС, що відображає новий етапїх економічного розвитку, що свідчить про структурні зрушення векономіці.
Крім того, активний процес розширення зовнішньоекономічних зв'язків НІС,їх спеціалізація на експорті промислової продукції сприятливо відбилисяна структурі їх ВВП: значно збільшилася частка обробноїпромисловості, що безсумнівно вказує на зростання добробуту цих країн.
Глава 2.
Індонезія - одна з нових індустріальних країн.
Передумови економічного зростання.
Сьогоднішня ситуація в Індонезії визначається насамперед стабільністюяк в економічній, так і політичного життя країни при стійких темпахзростання. При першому ж президента, Сукарно, Індонезія була типовимчиновницько-бюрократичною державою. Економіка країни, і без тогопідірвана війною і революцією, була закинута і повністю збанкрутувала.
Новий правитель Індонезії генерал Сухарто запросив до керування країноюприхильників ринкової економіки, індонезійських економістів - випускниківкаліфорнійського університету в Берклі, які зайняли ключові посади вуряді. Вони швидко і успішно лібералізували економіку, ввелиринкові механізми, почали створювати змішану економіку, відроджуватикооперацію.
Почалося скорочення державного сектора - за рахунок реприватизації таперетворення на змішані компанії число державних підприємств у 1966 -
1968 рр.. зменшилося з 217 до 138. Припинилося також будівництво силамидержави понад 400 промислових об'єктів. Одночасно було прийнято низкупостанов і декретів, що стимулюють діяльність приватного капіталу.
Оскільки ж, однак, місцевий приватний капітал був слабкий і до того ж уумовах панувала в країні гіперінфляції вкрай неохоче йшов усферу виробництва, у жовтні 1966 р. в Індонезії почалося зд
