Світова продовольча проблема

Міжнародні відносини

Зміст

Вступ

1. Світова продовольча проблема.

4
1. Сутність проблеми.

4
2. Продовольча проблема в країнах, що розвиваються.

7
3. Основні шляхи та механізми розв'язання глобальної продовольчої проблеми.

9
2.Продовольча проблема в Україні: стан та шляхи вирішення.

Висновки

Література

19
Додаток1

Вступ

Практично проблема продовольства для людини існувалазавжди. Це одна з найдавніших глобальних проблем. Голод як крайній її прояві величезне соціальне лихо знекровлював людей і в давнину, і в середнівіки, і в нові, й навіть у новітні часи.

Продовольча проблема належить до категорії глобальних тому, щодля її розв `язання недостатньо зусиль окремих держав, а потрібне добреналагоджене співробітництво всіх країн, незалежно від їхнього суспільноголаду. Зрештою, на ній органічно зав `язані інші глобальні проблемисучасності - демографічна, екологічна, енергетична та ін.

Більшість дослідників убачають у продовольчій проблемібагатопланова явище, яке справляє вплив на всі сторони суспільства і томумає розглядатися у взємозв `язку з економічною системою, політичним ладом,національними традиціями господарювання тощо.

У сучасному світі спостерігається нерівномірність у виробництві таспоживанні продуктів харчування. У країнах, де недостатній розвитоксільськогосподарского виробництва, як правило, і виникають проблеми зпродовольством. Це, в першу чергу, стосується країн, що розвиваються. Якпоказує процес економічного розвитку цих країн, подолати продовольчупроблему самотужки вони не зуміють. Головною ареною голоду і недоїдання всучасному світі є країни, що розвиваються, де проживає майже 4/5 населеннясвіту, виробляють приблизно 1/3 всього продовольства, а споживають трохибільше третини його світового споживання.

Актуальною ця проблема є і для України, де в останньому десятиліттіминулого віку обсяг виробництва сільськогосподарської продукції скоротивсябільше ніж удвічі.

1.Світова продовольча проблема.

1.1Сутність проблеми.

Виділяють чотири групи чинників, які впливають на глобальнупродовольчу проблему:

. природні умови й розміщення населення (загальна площа та структура сільськогосподарських угідь, сільськогосподарський потенціал, клімат, співвідношення між кількістю населення і масою продовольства тощо);

. світовий транспорт і зв `язок, котрі забезпечують широкий вихід продуктів харчування на зовнішній ринок;

. політична ситуація в світі (позиції політичних сил, наявність міждержавних співтовариств, об `єднань, використання поставок продовольства у політичних цілях);

. світова економіка і торгівля в їхній єдності (продовольство як складова торговельних потоків, роль балансових розрахунків, клірінг);

Протягом усієї історії державності проблема стабільногопродовольчого забезпечення населення була однією з найважливіших, оскількинаціональна від неї залежить безпека.

Визначити єдину для всієї планети норму харчування важко, позаякзони та регіони Землі об `єктивно розрізняються за витратами енергії, яканеобхідна для підтримання життя людини.

За оцінками Продовольчої й сільськогосподарської організації ООН
(ФАО) і Всесвітньої організації охорони здоров `я (ВООЗ), середня нормахарчування для однієї людини має становити 2300-2400 ккал на добу. Чітковиражене недоїдання настає тоді, коли цей показник падає нижче 1800 ккал, аочевидний голод - коли він проходить критичну позначку 1000 ккал на добу.

Голод (фізичний брак їжі), який спостерігається в Ефіопії, Суданіта інших районах південніше Сахари, є найбільш відомою формою продовольчоїнезабезпеченості.

Що ж стосується структури харчового раціону, то за нормою він маємістити не менше 100 г білків на добу. Харчування, при якому бракує нетільки калорій, а й білків, насамперед тваринного походження, а такожжирів, вітамінів, мікроелементів, називається неповноцінним. Неповноціннехарчування значної частини населення країн, що розвиваються, і певноїчастини бідних прошарків в інших державах - важлива причина низькоїтривалості життя і хвороб, викликаних білково-калорійною нестачею, гостроюнестачею в організмі вітамінів, мінеральних речовин.

З урахуванням фізіологічних норм, наведених вище, наприкінці 80-хроків повноцінне харчування отримували 35% жителів планети. Приблизно 15%споживали достатню кількість калорій, але мали дефіцит білків. Близько 20%мали дефіцит білків тваринного походження. А решта 30% жили в умовахкількісної та якісної нестачі їжі, спожіваючі менше 1700 ккал на добу.

На кінець 90-х років загальна кількість голодуючих оцінювалася заданими ФАО, в 500-550 млн осіб, а тих, хто недоїдає, - 1-1,3 млрд.
Середній для всього світу показник калорійності харчового раціону становив
2700 ккал на добу. Середнє споживання продовольства на одну людину врозвинутих країнах складає 3390 ккал, а споживання білків - майже 100 г надобу. Вони виробляють і споживають дві третини світового продовольства (увартісному вираженні), хоча у них мешкає 15% населення світу. Їхня питомавага у світовому експорті продовольства становить близько 64% (утому числі
60% готової продукції та 61% сільськогосподарської сировини), а в імпорті -
67% (відповідно 69 і 64%). Економічно розвинуті країни підтримують доситьвисокий рівень самозабезпеченості продовольством: США і Франція - понад
100%, Германія-93%, Італія - 78%.

Продовольчий потенціал Землі у принципі достатній для задоволенняпотреб її жителів. Так, за період 1991-1999 рр.. загальносвітове виробництвоосновних видів сільськогосподарської продукції продовжувало, з певнимвідхиленням, зростати. Наприклад, виробництво зерна збільшилося до 1, 8млрд т (середньорічний темп приросту - 1, 4%), м `яса - до 186,2 млн т
(2,8%), у тому числі червоного до 133, 2 млн т (2%) і м `яса птиці до 53 млнт (5%), молока - до 386 млн т. Виробництво на душу населення в середньомустановило: зерна-309 кг, м `яса - 31 кг, молока - 64,4 кг.

За прогнозами ООН, чисельність населення у світі на середину 21 ст.становитиме 9,4 млрд осіб (нині 6 млрд). Навіть за найоптімістічніміпрогнозами, до населення Землі в найближчі 15 років додасться ще 1 млрдчоловік, переважна більшість яких житиме в країнах, що розвиваються. Прицьому основний додаток населення припаде саме на ті регіони, які внайбільшій мірі потерпають від голоду та недоїдання (див. табл. 1.1)

Табл. 1.1

Прогноз зростання населення за групами країн (1995-2050 рр..)

| Групи країн | Населення, млн осіб | Середній |
| | | Щорічний |
| | | Приріст,% |
| | 1995 | 2020 | 2050 | 1995 - | 2020-20 |
| | | | | 2020 | 50 |
| Світ у цілому | 5687 | 7672 | 9366 | 1,2 | | 0,7 |
| Розвинуті країни | 1171 | 1219 | 1162 | 0,2 | | 0,2 |
| Країни, що розвиваються | 4516 | 6453 | 8205 | 1,4 | | 0,8 |
| Найменш розвинуті країни | 579 | 1051 | 1632 | 2,4 | | 1,5 |
| Африка | | | | | | |
| Тропічна Африка | 719 | 1317 | 2,046 | 2,4 | | 1,5 |
| Азія | 588 | 1119 | 1789 | 2,6 | | 1,6 |
| Східна Азія | 3438 | 4591 | 5443 | 1,2 | | 0,6 |
| Близький Схід | 1421 | 1664 | 1722 | 0,6 | | 0,1 |
| Європа | 168 | 275 | 387 | 2,8 | | 1,1 |
| Латинська Америка | 728 | 709 | 638 | -0,1 | | -0,4 |
| Північна Америка | 477 | 658 | 810 | 1,3 | | 0,7 |
| | 279 | 358 | 384 | 0,7 | | 0,2 |

Африка, де сьогодні 40% населення недоїдає, характеризуєтьсянайвищими в світі темпами приросту населення: у країнах Тропічної Африкижінка має в середньому шестеро дітей. За прогнозами питома вага африканціву світовому народонаселенні збільшиться з 13% у 1995 р. до 22% у 2020 р.
Через це більшість спеціалістів ставлять під сумнів можливість досягнення
Африкою продовольчої безпеки у 21 ст .. А в Індії міністр охорони здоров `япрямо заявила, що значне зростання населення зводить нанівець економічнийпрогрес країни.

Окрім абсолютного зростання чисельності населення, обсягпродовольчих потреб визначається й низкою демографічних чинників:статевовіковою структурою населення, збільшенням питомої ваги мешканцівміст. І якщо в Європі продовольчі потреби в цілому трохи скоротяться, то вкраїнах, що розвиваються, вони різко зростатимуть, а в цілому світі дляпідтримання адекватної якості життя населення, що зростає, виробництвопродовольства за 50 років має піднестіся не менше ніж на 75%.

1.2 Продовольча проблема в країнах, що розвиваються

Головною ареною голоду і недоїдання в сучасному світі є країни, щорозвиваються. Саме тут проживає найбільше голодуючих: близько 57% із них в
Азії, 27% в Африці, 11% у Латинській Америці та близько 5% на Близькому
Сході. Хоча найбільша кількість тих, що недоїдають, мешкає в Азії, найвищийприріст голодуючих спостерігається в Африці.

Переважна частина голодуючих сконцентрована у відносно невеликійкількості країн. Так, 75% голодуючих Азії проживає у семи країнах:
Бангладеш, Бутані, Індії, Мальдівах, Непалі, Пакистані та Шрі-Ланці; двітретини голодуючих Африки проживають в Ефіопії, Нігерії, Заїрі, Кенії,
Уганді та Мозамбіку.

При цьому не можна не визнати досягнення молодих незалежних держав усільському господарстві й постачанні населення продовольством. Якщо у 30 -
40-ві роки середньорічний приріст сільськогосподарської продукції у країнах
Азії, Африки та Латинської Америки становив приблизно 1%, то в періодїхнього післяколоніального розвитку він піднісся до 2,5-3%. Нинівиробництво продукції у країнах, що розвиваються, приростає: у рослинництвіна 2,4%, у тваринництві на 3,4%.

Деякі країни, що розвиваються, широко застосувавши досягнення
"Зеленої революції", добилися повного або майже повного самозабезпеченняпродуктами харчування. Для більшості країн, що розвиваються, характерним єрослинний раціон харчування, де в основному переважають один-два видипродуктів.

Недостатня забезпеченість продуктами харчування негативно впливає напоказники середньої тривалості життя людей. Вона впливає також на їхздоров `я, фізичну працездатність. Безпосередньо від голоду в країнах, щорозвиваються, щорічно вмирає від 13 до 18 млн осіб, ѕ з яких діти.

Здебільшого жертвами голоду і недоїдання в країнах, що розвиваються,стають сільські жителі, чиї діти частіше недобірають належну їм за вікоммасу тіла. За оцінками ФАО, 60% дітей у Південній Азії, 39% у Тропічній
Африці відтають у фізичному розвитку.

При оцінці скрутної продовольчої ситуації в цих країнах необхідновраховувати незавершеність аграрних реформ, бідність широких мас селянства,відсталість систем землеробства, нераціональне використання земельних іводних ресурсів, часті стихійні лиха, які знищують працю мільйонів людей,відсутність транспорту та іншої інфраструктури.

Значної шкоди країнам, що розвиваються, завдає аграрна політикарозвинутих країн. Так, субвенційованій імпорт сільськогосподарськоїпродукції із промислово розвинутих країн, передусім із країн ЄС, руйнуємісцеві ринки продовольства. Штучно здешевлення ввезення кукурудзи і пшеницііз країн ЄС в Африку створило перенасичення цими продуктами місцевихринків. Наприклад, звільнена від мита кукурудза на 55% дешевша, ніж та, щовирощена в Кенії.

Причиною голоду є не відсутність запасів зерна, а неспроможністькраїн, що розвиваються, викупати на світовому ринку продукти харчування. Уструктурі сімейного бюджету частка продовольчих витрат у цих країнахперевищує 60%, тоді як у Германії вона становить 17%, у США - 19%. У деякихкраїнах з перехідною економікою через невисокі доходи населення цейпоказник наближається до 70%, при цьому раціон обмежується споживаннямхліба, крупів, картоплі.

Зонами критичної продовольчої ситуації є території в межах Сахель
(Мавританія, Сенегал, Гамбія, Малі, Нігерія, Чад), де слабо розвинутапромисловість, і Північно-Східній та Південній Африці (за винятком ПАР).
Найбільш жахливе становище у 20 країнах "зони голоду", що розташована всухих саванах і напівпустелях. Тут темпи приросту населення вдвоєперевищують виробництво продовольства. У раціоні африканців переважаєнізькокалорійна рослинна їжа з невисоким вмістом білків, жирів тавітамінів. Для багатьох африканських держав середньодобова забезпеченістьїжею оцінюється у 80-85% від рекомендованих ФАО норм.

Осередком хронічного дефіциту продовольства є також
Центральноамеріканській субрегіон - Сальвадор, Гондурас, Гватемала, десередньодобове споживання не перевищує 2000 ккал. Найбільш загостренапроблема на Гаїті (1905 ккал).

1.3 Основні шляхи та механізми розв'язання глобальної продовольчої проблеми.

Із самого виникнення глобальної продовольчої проблеми точилисядискусії про шляхи її розв `язання. Незважаючи на певні розбіжності, мовайде про основні такі шляхи - екстенсивний та інтенсивний.

екстенсивний шлях полягає насамперед у подальшому розширенніпасовиськ, орних, рибопромислових та інших угідь.

За окремими даними, світова площа сільськогосподарських земель за
1980-2000 рр.. Зросла з 4,4 млрд до 5,1 млрд га. У середньому на душунаселення у світі приходиться 0,3 га ріллі - основного джерела одержанняпродовольства. За останні роки площі ріллі скорочуються абсолютно, неговорячи вже про відносне скорочення (на душу населення), у зв `язку ззростанням населення, особливо в країнах, що розвиваються. В окремихкраїнах є великі розбіжності у площі ріллі на душу населення. Так, у США надушу населення припадає 0,67 га ріллі, в Австралії близько 2 га, на Україні
- 0,63 га, у Германії - 0,12 га, у Великій Британії - 0,11, у Японії - 0,03га.

У світі є резерви для збільшення оброблюваних площ. Нараховуєтьсякілька мільйонів квадратних кілометрів земель, які можна було б використатидля потреб сільського господарства. Найбільші земельні площі, потенційнопридатні для обробітку, мають Латинська Америка та Африка. У Латинській
Америці нині використовують трохи більше чверті придатних земель. В Африціна середину 90-х рр.. обробляли менше 20% таких земель. Але розширення їхвикористання не тільки потребує великих капіталовкладень, а й призведе додеградації грунтів. Тому для збільшення виробництва продовольства в першучергу прагнуть поліпшити використання наявних сільськогосподарських угідь.
Велика частина оброблюваних площ землі знаходиться у Північній півкулі.
Понад половину їх розташовано в Європі й Азії і 15% - у Північній Америці.
У цих регіонах виробляється й основна частина продовольства більше половиниплощі зайнято зерновими культурами.

Інтенсивний шлях розв `язання продовольчої проблеми передбачаємеханізацію, хімізацію, підвищення енергоозброєності сільськогогосподарства, використання високоврожайних сортів сільськогосподарськихкультур, найбільш продуктивних порід тварин - тобто застосування всіх тихзасобів, які дають змогу збільшити віддачу землеробства й тваринництванавіть при зменшенні сільськогосподарських площ.

Великі перспективи інтенсифікації сільськогосподарського виробництвапов `язують із технологічною революцією. Ця революція виражається увикористанні досягнень генної інженерії, біотехнології та інформаційноїтехнології безпосередньо у фермерському землеробстві й тваринництві дляполіпшення якості продукції, зниження виробничих витрат і т.д.

Таким чином, можливості збільшення виробництва сільськогосподарськоїпродукції далеко не вичерпані. Це:

. підвищення родючості грунтів, що пов `язано з успіхами агромеліорації та агрохімії;

. підвищення біологічної продуктивності сільськогосподарських культур шляхом упровадження досягнень сільськогосподарської генетики й селекції;

. виведення продуктивних порід худоби;

. ефективне використання сонячної енергії для фотосинтезу органічної маси ті впровадження генної інженерії;

. підвищення біологічної продуктивності Світового океану та широке впровадження аквакультури.

Значну роль у розв `язанні продовольчої проблеми відіграють різноманітні міжнародні організації, передусім спеціалізовані установи

ООН - Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО), яка об `єднує близько 190 держав світу, та Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку.

У відповідності зі статутом ФАО основними цілями її діяльності є: поліпшення харчування і підвищення життєвого рівня людей; забезпечення зростання ефективності виробництва і розподілу продовольчих продуктів; оптимізація умов життєдіяльності сільського населення; сприяння розвиткові світової економіки.

Наростання негативних тенденцій у забезпеченні продуктами харчування в більшості країн світу стало основою для висунутої ФАО ініціативи щодо проведення саміту з питань продовольства. Він відбувся у римі в листопаді 1996 р. з участю представників 186 держав. На саміті було прийнято Римську декларацію про всесвітню продовольчу безпеку і План дій

Всесвітньої зустрічі на найвищому рівні з проблем продовольства. Ці документи можуть слугувати базоюдля різноманітних шляхів досягнення загальної мети - продовольчої безпеки на індивідуальному рівні, на рівні домашніх господарств, на національному, регіональному і глобальному рівнях.

У плані дій зазначено, що кожна країна має прийняти відповідну стратегію залежно від її ресурсів і здатності до досягнення індивідуальних цілей, одночасно беручи участь у співробітництві на регіональному й міжнародному рівнях для виробництва колективних рішень із глобальних проблем продовольчої безпеки.

ФАО висловлює надію, що за допомогою вироблених на саміті механізмів до 2015 р.. вдасться знизити кількість людності, котра регулярно недоїдає.

Таким чином, створення підвалин світової продовольчої безпеки - це системне завдання, вирішення якого починається з глобального, світового рівня і має доходити до кожної окремої людини. < p> 2.Продовольча проблема в Україні: стан та шляхи вирішення.

В Україні одним з найбільш болючих питань, що потребуютьпершочергового розв `язання, є вирішення продовольчої проблеми. Держава, якаще 10-15 років тому вважалася власником родючих земель, основним виробникомпродовольчої продукції серед країн колишнього СРСР та потенційнимконкурентом західноєвропейським виробникам на світовому ринкуагропромислової продукції сьогодні не в змозі забезпечити своєму народухарчування не тільки на рівні початку 90-х років, а й мінімальнихфізіологічних норм. Сучасний стан споживання основних продуктів харчуванняна душу населення характеризується значним зменшенням його обсягіввідповідно до 1990 року, є критичним і являє собою реальну загрозу здоровюнації, продовольчій та національній безпеці країни. За період 1990-2000 рр..річне середньодушове споживання населенням основних продуктів харчуваннязнизилось (в кг): м `яса і м` ясопродуктів з 68,2 1990 року до 33,5 в 1999року (або на 51%), молока і молочних продуктів - з 372,2 до 210 (на 43,2%),риби та рибопродуктів - з 17,5 до 7,2 (в 2,4 рази), яєць (в шт.) - з 272до 163 (на 40%), олії - з 11,6 до 8,9 (на 23,3%), цукру з 50,0 до 33,0 (на
34%), хлібних продуктів - з 141 до 122 (на 13,5%), картоплі - з 131 до 122кг (або на 6,9%). Споживання овочів та фруктів за цей період зменшилосьвідповідно на 6,5 та 25,4 кг (або на 6,3% та 53,6%) (табл.2.1).

Абсолютне зменшення рівня споживання продуктів харчуванняпорівняно з раніше досягнутим супроводжується значною невідповідністюфактичного, нормативного та граничного рівня споживання, погіршенням йогоякості. Аналіз даних офіційної статистики свідчить, що найбільш критичним єстан споживання повноцінних білкових продуктів харчування (м `яса, молока,риби, яєць) та вітамінної продукції (фруктів). Рівень їх споживання в 2000році становив близько 50% (по рибі та фруктів ще менше) реального порогубезпечності, в тому числі споживання білків тваринного походження зарозрахунками становило 23,6 грама (при нормі мінімального споживчого кошикадля умов соціально-економічної кризи - 36,7 г та граничному рівніспоживання тваринного білка, який забезпечує функціонування організмулюдини без особливої шкоди для здоров `я - 30 г на добу). Нестачу білковихпродуктів в раціоні харчування населення намагається компенсувати зарахунок надмірного споживання вуглеводів, що

Таблиця 2.1

Споживання основних продуктів харчування населенням України в 1990-2000 рр..

(на душу населення, кг)

| Продукти | Фактичне | Реко-м | Норми | 2001 р (факт.) |
| харчування | споживання | ендова | мін.сп | |
| | |-Ні | ожівч. | |
| | | Норми | кошика | |
| | 1990 | 1999 | 2000 | | | всього | В% до |
| | | | | | | | Фізіологічного |
| | | | | | | | Мінімуму |
| М `ясо і м` ясні | 68 | 33,0 | 33 | 83 | 45,4 | 30 | 66,1 |
| | | | | | | | |
| продукти | 373 | | 210 | 395 | 353,3 | 205,0 | 58,0 |
| Молоко і | | 210 | | | | | |
| молочні | | | | | | | |
| продукти | 17,5 | | 7,2 | 20 | 14,1 | 9,0 | 63,8 |
| Риба і рибні | | 7,2 | | | | | |
| продукти | | | 164 | 291 | 246,2 | 175,0 | 71,0 |
| Яйця (шт.) | 272 | 163 | 37 | 38 | 26,8 | 38,0 | 141,8 |
| Цукор | 50 | 33 | 8,9 | 13,4 | 7,1 | 9,4 | 132,4 |
| Олія | 11,6 | 8,2 | 134 | 124 | 90,1 | 138,0 | 153,2 |
| Картопля | | 122 | 101 | 161 | 106,7 | 102,0 | 95,5 |
| Овочі і | 131 | 96 | 29,1 | 90 | 61,3 | 25,9 | 40,8 |
| баштанні | 102 | 22,1 | 124,1 | 101 | 94,8 | 130,0 | 138,6 |
| Плоди, ягоди | 47 | | | | | | |
| Хлібні | 141 | 122 | | | | | |
| продукти | | | | | | | |
| | | | | | | | |

містять в собі картопля та хліб. В результаті в раціоні харчування часткапродовольчих товарів тваринного походження зменшилась з 28,5% у 1990 році
(майже норма) до 20,3% 2000 року.

Міжнародні порівняння сучасного рівня споживання продуктівхарчування населенням України лише підтверджують небезпечність існуючоїпродовольчої проблеми для нормального життя та відтворення людини,соціальної стабільності в суспільстві. Так, якщо в 1990 році калорійністьдобового раціону середньостатистичного українця набліжувалась доєвропейських країн і проблема полягала лише в раціоналізації структури таполіпшенні якості споживання, то сьогодні Україна за показником якостіхарчування на душу населення значно поступається не лише державам зрозвиненою економікою, а й багатьом пострадянських країнам (табл. 2.2).більш того, майже у 20% населення енергетична цінність харчування неперевищує 2100 ккал, що за визначенням Всесвітньої організації охорониздоров `я є межею бідності.

Таблиця 2.2

Якість харчування пересічного жителя в країнах з розвиненою ринковою економікою та перехідною економікою
| Добове | Країна |
| споживання | |
| | Авст | Біло | Болг | Угор | Герм | Латв | Литва | Поль | Росі | Укра | Чехі | Есто |
| | Рія | русь | арія | щина | анія | ія | а | ща | я | їна | я | нія |
| Ккал | 3536 | 3225 | 2686 | 3313 | 3382 | 2864 | 3261 | 3366 | 2904 | 2505 | 3244 | 2849 |
| | | | | | | | | | | | | |
| Білків, г | | | | | | | | | | | | |
| | 103 | 94 | 80 | 85 | 96 | 79 | 98 | 99 | 90 | 73 | 96 | 95 |
| Жирів, г | | | | | | | | | | | | |
| | 161 | 96 | 90 | 137 | 144 | 87 | 112 | 112 | 81 | 71 | 111 | 91 |
| | | | | | | | | | | | | |

Аналіз узагальненої статистичної інформації щодо стану забезпеченнянаселення продуктами харчвання в середньому по країні не дає можливостіз `ясувати, які особливості та проблеми існують на регіональному рівні. Натлі загального зменшення обсягів та деформованої структури відбуваютьсязначні регіональні розбіжності у рівнях середньодушовим споживанняосновних продуктів харчування. Найбільшу небезпеку для нормальноїжиттєдіяльності населення становить занадто низький рівень споживаннябілкових продуктів (м `яса та молока) в Донецькій, Луганській, Одеській,
Дніпропетровській областях та АР Крим, який значно менший реальної межібезпечності. Населення в Донецькому та Причорноморському районах починаючиз 1995 року хронічно недоїдає (див. Додаток 1).

Повноцінне харчування відіграє визначальну роль для збереженняздоров `я нації та підвищення життєвого рівня населення. Зниження загальнихобсягів споживання продуктів харчування, білково-енергетична недостатністьраціону харчування, неякісні продукти в комплексі з іншими негативнимифакторами, такими як погіршення умов життєдіяльності, медичногообслуговування призвели до збільшення серед населення захворювань органівтравлення, дихання, хвороб системи кровообігу та обміну речовин тощо. Так,за останні 10 років рівень поширення залізодефіцітної анемії серед жінок 15 -
45 років збільшився майже втричі, а кількість хворих на туберкульоз - більшяк у півтора рази.

Можливості розв `язання продовольчої проблеми безпосередньо повязаніз вирішенням питань агропромислової сфери економіки. Стратегічною метоюреформування агропромислового комплексу традиційно є підвищення життєвогорівня населення на основі збільшення обсягів виробництва продуктівхарчування і продуктивності праці, розвитку науково-технічного прогресу.
Проте протягом 1990-2000 років спостерігаються зворотні процеси. За період
1990-1999 рр.. валовий збір зернових в усіх категоріях господарств зменшивсяна 51,9%, цукрових буряків - на 68,2%, картоплі - на 24%, овочів - на
20,2%.

Спад виробництва основних видів сільськогосподарської продукціїспричинив значне зменшення обсягів надходжень сільськогосподарськоїсировини на промислову переробку. Негативні прояви у виробництвісільськогосподарської продукції та кінцевої продукції харчовоїпромисловості відповідним чином вплинули на стан продовольчої незалежностікраїни та зменшення рівня споживання продуктів харчування населенням. Алекрім виробничого фактора, гостроту продовольчої проблеми обумовило такожрізке падіння доходів населення країни, її регіонів, а також окремихсоціальних груп.

Посиленню кризових явищ в агропромисловій сфері та загостреннюпродовольчої проблеми сприяла низька конкурентоспроможність та економічнанезахищеність сільських виробників на внутрішньому продовольчому ринку.

Одна з причин низької ефективності аграрної економіки полягає увідсутності передумов для утворення та нагромаждення аграрного капіталу.
Завдання створення умов для його нормального функціонування набуваєважливого народногосподарського значення, вирішення якого без державноїпідтримки практично неможливо. Необхідно запозичити досвід розвинутихкраїн, в яких аграрна сфера відноситься до пріоритетних і має значнудержавну підтримку. Так, пряма фінансова допомога сільському господарству в
США в 1999 році становила більше 23 млрд дол., Тобто 25% загальної вартостіреалізованої сільгосппродукції. У країнах ЄС цей показник сягає 50%, в
Японії - перевищує 80%.

Починаючи з 2000 року Призупинився спад виробництвасільськогосподарської продукції і розпочато його зростання (на 7,6% у
2000р .).

Суттєвою проблемою розвитку продовольчого ринку України є низькаякість продовольчих товарів як іноземного, так і вітчизняного виробництва,споживання яких має безпосередній негативний вплив на здоровя людей.

Аналіз стану забезпечення населення країни продовольством свідчить,що вирішення цієї проблеми неможливе без розробки й впровадження державноїкрнцепції і програми забезпечення національної продовольчої безпеки тавідновлення агропромислового виробництва, які грунтуються на принципахсоціально оріентованої та державно регульованої продовольчої політики таекономічної політики в цілому. Головною стратегічною метою продовольчоїполітики має стати досягнення споживання основних продуктів харчуваннянаселенням України на рівні 1990 року з подальшим покращенням йогоструктури та підвищення якості продукції вітчизняного виробництва.

Основними напрямами реалізації зазначених цілей з урахуванням умовперехідного періоду є:
. підвищення життєвого рівня та стимулювання платоспроможного попиту населення на продовольство, формування гарантованого державного попиту на важливі види сільськогосподарської продукції й сировини шляхом недопущення заборгованостей по виплаті заробітної плати, стипендій, пенсій та соціальних допомог; комплексного реформування системи оподаткування, соціальних гарантій та підтримки малозабезпечених; приведення системи оплати працівників бюджетної сфери у відповідність до динаміки обсягів прожиткового мінімуму.
. Реформування власного агропромислового виробництва, ліквідація наслідків системної виробничо-фінансової кризи в цій сфері, збільшення обсягів виробництва агропромислової продукції шляхом створення ринкового економічного середовища; формування відповідного екномічного механізму та системи регулювання внутрішньо-та зовнішньогалузевіх відносин; ефективного використання наявного ресурсного потенціалу АПК згідно з потребами забезпечення продовольчої безпеки держави; регулювання основних товарних ринків.

. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до стану та завдань розвитку вітчизняного виробництва продукції агропромислового комплексу шляхом раціоналізації експорту завдяки розширенню вивозу продукції глибокої переробки сільськогосподарської сировини, лікеро-горілчаних виробів і безалкогольних напоїв та значного скорочення імпорту продукції спеціалізації вітчизняного АПК на основі запровадження елементів протекціоністської політики.

. Вдосконалення земельних відносин та формування цивілізованого ринку землі шляхом створення відповідної нормативно-законодавчої бази.

. Формування сприятливого інвестиційного клімату в агропромисловому комплексі шляхом запровадження податкових пільг учасникам інвестиційного процесу та збільшення обсягів централізованих капіталовкладень як інструменту державної структурної політики у сфері

АПК.

. Стимулювання розвитку науково-технічного прогресу, впровадження високих технологій в агропромислове виробництво шляхом підвищення ефективності використання наявного науково-технічного потенціалу АПК; відновлення фінансування аграрної науки з державного бюджету до необхідних рівнів; вирішення питання формування механізму економічного стимулювання впровадження новітніх технологій та науково-технічних розробок; надання продовольчому комплексу пріоритетного розвитку на основі досягнень науки і техніки.

. Розвиток системи державного регулювання якості та безпечності харчових продуктів на основі комплексного підходу до контролю, оцінки та регламентації якості продуктів харчування на всіх етапах їх виробництва, переробки, зберігання і транспотрування; вдосконалення нормативної бази з цього питання та державної системи стандартизації, регулювання цін на сировину та кінцеву продукцію відповідно до якості товару.

Висновки

Продовольча проблема належить до категорії глобальних. Для розв `язання продовольчої проблеми недостатньо зусиль окремої держави, а потрібно добре налагоджене співробітництво всіх країн, незалежно від їх суспільного ладу.

За останні 50 років у виробництві продовольства досягнуто істотоного прогресу - чисельність людей, що недоїдають і голодують , скоротилася майже в два рази. У той же час за даними ФАО загальна кількість голодуючих на землі складає 500-550 млн осіб, а тих, хто недоїдає, - 1-1,3 млрд.

Головною ареною голоду і недоїдання в сучасному світі є країни , що розвиваються, де проживає майже 4/5 населення світу, виробляють приблизно
1/3 всього продовольства, а споживають трохи більше третини його загальносвітового споживання. При оцінці скрутної продовольчої ситуації в цих країнах необхідно враховувати незавершеність аграрних реформ, бідність широких мас селянства, відсталість системи землеробства, нераціональне використання земельних і водних ресурсів.

Актуальною продовольча проблема є і для країн з перехідною економікою, в тому числі України. Можливості розв `язання продовольчої проблеми безпосередньо повязані з вирішенням питань агропромислової сфери економіки. Стратегічною метою реформування агропромислового комплексу
України традиційно є підвищення життєвого рівня населення на основі збільшення обсягів виробництва продуктів харчування і продуктивності праці, розвитку науково-технічного прогресу.

Література

1. Світова економіка: навчальний посібник .- К.: Либідь, 2000 р.., Ст. 481 -

496
2. Стратегія економічного розвитку України: науковий збірнік.Віп.4 .-

К.: КНЕУ, 2001 рік, ст. 163-173
3. Семенов В.Ф, Загальний курс агробізнесу: навчальний посібник. - К.:

Знання, 2000 рік, ст. 76-85
4. Дадалко В.А. Світова економіка: навчальний посібник. - Мінськ: Ураджай, 2001 г
5. Баранчик І.І. "Стабільне вітчизняне виробництво - надійний фактор продовольчої безпеки України"// Економіка АПК, 2001, № 1, ст. 10-14
6. Береговий М. "Шляхи формування світової та національної продовольчої безпеки"// Бухгалтерія в сільському господарстві, 2002, № 1, ст. 23-30
7. Лукінов І.І, Саблук П.Т. "Про стратегію трансформування АПК та забезпечення продовольчої безпеки України"// Економіка України, 2000, №

9, ст. 62-81
8. Хорунжий М.Й. "Продовольча безпека: соціально-економічна суть, стан і показники"// Економіка АПК, 2003, № 6, ст. 146-152
9. Шевчук О.В. "Сучасні тенденції розвитку ринку продовольчих товарів в

Україні"// Економіка АПК, 2003, № 8, ст. 9-16
10. Янків М. "Аграрна реформа як чинник продовольчої безпеки України"//

Регіональна економіка, 2000, № 1, ст. 22-26

ДОДАТОК1

Калорійність середньодобова споживання населенням Україниосновних продуктів харчування по регіонах (на душу населення, ккал/добу)
| Регіон, | 1990 | 1995 | 2000 |
| область | | | |
| | Всього | Відхіленн | Всього | відх | Відхіл | Всьо | Відхі | Відхіле |
| |, Ккал | я | о, | ілен | ення | го, | лення | ння від |
| | | Від | ккал | ня | від | ккал | від | мін.нор |
| | | Фізіологі | | від | мін. | | Фіз.н | ми |
| | | Чної | | фіз. | Норми | | ормі | |
| | | Норми | | норм | | | | |
| | | | | І | | | | |
| Україна | 3534,3 | 268,3 | 2655, | -610 | -191,5 | 2523 | -743 | -9 |
| Донецький | | 23,0 | 5 |, 5 | | | -959 | -157 |
| Донецька | 3294 | 43,8 | 2290, | -975 | -173,5 | 2307 | -922 | -120 |
| Луганська | 3222,2 | 159,8 | 5 |, 5 | | | -1031 | -229 |
| Карпатський | | 394,3 | 2260, | -100 | -203,7 | 2344 | | 165 |
| Закарпатська | 3425,8 | 403,6 | 3 | 6 | | | -637 | 392 |
| Івано-Франківс | | 472,1 | 2361 | -905 | -103 | 2235 | -410 | 196 |
| ька | 3660,3 | 358,8 | 2683, | | 219,4 | | -606 | 131 |
| Львівська | | 358,7 | 4 | -582 | 350,6 | 2629 | -671 | -90 |
| Чернівецька | 3669,6 | 344,8 | 2814, |, 6 | 373,7 | | -892 | 164 |
| Подільський | | 537,9 | 6 | -451 | 67 | 2856 | -638 | 84 |
| Вінницька | 3738,1 | 193,2 | 2837, |, 4 | 197 | | -718 | 259 |
| Тернопільська | | 223,1 | 7 | -428 | 292,9 | 2660 | -543 | 19 |
| Хмельницька | 3624,8 | 272,0 | 2531 |, 3 | 429,3 | | -783 | 127 |
| Поліський | | 492,3 | 2661 | -735 | 366,9 | 2595 | -675 | 50 |
| Волинська | 3624,7 | -25,4 | 2756, | | 82,2 | | -752 | -2 |
| Житомирська | | 259,9 | 9 | -605 | 147,6 | 2374 | -804 | -43 |
| Рівненська | 3610,8 | 388,1 | 2893, | | 155,3 | | -845 | 493 |
| Чернігівська | | 351,4 | 3 | -509 | 113 | 2628 | -309 | 68 |
| Прідніпровські | 3803,9 | 315,2 | 2830, |, 1 | 185,7 | | -734 | -7 |
| й | | 418,8 | 9 | -372 | 549,8 | 2548 | -809 | 210 |
| Дніпропетровсь | 3459,2 | 170,1 | 2546, |, 7 | 340,7 | | -592 | -14 |
| ка | | 119,2 | 2 | -435 | 377,5 | 2723 | -816 | -191 |
| Запорізька | 3489,1 | 598,6 | 2611, |, 1 | 527,8 | | -993 | 179 |
| Причорноморська | | -59,3 | 6 | -719 | 181 | 2483 | -623 | -121 |
| ий | 3538 | 194,0 | 2619, |, 8 | -185 | | -923 | 360 |
| АР Крим | 3758,3 | 317,9 | 3 | -654 | 483,1 | 2591 | -442 | 1404 |
| Миколаївська | | 418,5 | 2577 |, 4 | -41,4 | | 602 | 243 |
| Одеська | 3240,6 | 800,8 | 2649, | -646 | 347,1 | 2514 | -559 | 442 |
| Херсонська | | 45,4 | 7 |, 7 | 368,8 | | -360 | 90 |
| Східний | 3525,9 | 499,7 | 3013, | -689 | 634 | 2462 | -712 | 88 |
| Полтавська | | 314,3 | 8 | | 667,3 | | -714 | -56 |
| Сумська | 3654,1 | 361,2 | 2804, | -616 | 109,4 | 2421 | -858 | 484 |
| Харківська | | 674,2 | 7 |, 3 | 490,7 | | -318 | 141 |
| Центральний | 3617,4 | | 2841, | -252 | 435,4 | 2957 | -661 | |
| Київська | | | 5 |, 2 | 469,6 | | | |
| Черкаська | 3581,2 | | 2991, | -461 | 543,3 | 2532 | | |
| Кіровоградська | | | 8 |, 3 | | | | |
| | 3684,8 | | 2645 | -424 | | 2457 | | |
| | | | 2279 |, 5 | | | | |
| | 3436,1 | | 2947, | -274 | | 2674 | | |
| | | | 1 |, 2 | | | | |
| | 3385,2 | | 2422, | -621 | | 2450 | | |
| | | | 6 | | | | | |
| | 3864,6 | | 2811, | -987 | | 2273 | | |
| | | | 1 | | | | | |
| | 3206,7 | | 2832, | -318 | | 2643 | | |
| | | | 8 |, 9 | | | | |
| | 3460 | | 3096 | -843 | | 2343 | | |
| | 3583,9 | | 3131, |, 4 | | | | |
| | | | 3 | -454 | | 2824 | | |
| | 3684,5 | | 2573, |, 9 | | | | |
| | | | 4 | -433 | | 3868 | | |
| | 4066,8 | | 2954, |, 2 | | | | |
| | | | 7 | -168 | | 2707 | | |
| | 3311,4 | | 2899, | | | | | |
| | | | 4 | -134 | | 2906 | | |
| | 3765,7 | | 2933, |, 7 | | | | |
| | | | 6 | -692 | | 2554 | | |
| | 3580,3 | | 3007, |, 6 | | | | |
| | | | 3 | -311 | | 2552 | | |
| | 3627,2 | | |, 3 | | | | |
| | | | | -366 | | 2408 | | |
| | 3940,2 | | |, 6 | | | | |
| | | | | -322 | | 2948 | | |
| | | | |, 4 | | | | |
| | | | | -258 | | 2605 | | |
| | | | |, 7 | | | | |

Джерело: Стратегія економічного розвитку України: науковий збірник.
Вип.4. - К.: КНЕУ, 2001, ст. 163-173