Тема цієї роботи становить інтерес тим, що основною формою світових господарських зв'язків як і раніше залишається зовнішня торгівля.
За всіма показниками вона випереджає зростання світового виробництва, рухкапіталів, і інші види зовнішньоекономічних зв'язків. p>
У 90-і рр. після досить помірного зростання і стагнації (у 1993 р)обсяг світової торгівлі з 1994 р. почав зростати досить швидко.
Темп приросту світової торгівлі в 1995 році склав майже 9%, в
1997 р. обсяг торгівлі збільшився на 9,5%. За попередніми даними, 1998 року, незважаючи на світову фінансову та економічнукриза, темпи зростання міжнародної торгівлі склали 6%. p>
Збільшенню міжнародного товарообміну сприяли розширенняторгівлі між країнами, що розвиваються, революція в галузі інформаційнихтехнологій, а також зростання реекспорту промислових товарів, виготовлених вщо розвиваються, з використанням компонентів і матеріалів,імпортуються відповідно до системами торгових преференцій. p>
У вартісному вираженні обсяг світової торгівлі товарами за період з 1985 по 1998 р. зріс майже в 3 разиі досяг 11,8 трлн дол, у тому числі світовий експорт товарівсклав 5,9 трлн дол, а світовий імпорт - 5,8 трлн дол Рівень світовоїторгівлі майже в 3 рази нижче рівня світового ВВП, що досяг в 1998 роцівартісного обсягу 30 трлн дол p>
В останні роки відбулися суттєві зміни у структурі світовоїторгівлі. Зокрема, значно зросла частка послуг, засобів зв'язку таінформаційних технологій, в той же час скорочується частка торгівлісировинними товарами та сільськогосподарською продукцією. Також поступовозростає торгівля між країнами, що розвиваються. p>
В останні роки простежується тенденція зростання частки країн, що розвиваютьсякраїн у світовій торгівлі. Зокрема питома вага їх у світовому експортітоварів збільшився в 27% у 1992 році до 32% в 1997 році. p>
Серед країн з перехідною економікою особливо виділяється Китай. Заперіод з 1979 по 1997 рік середньорічне зростання експортно-імпортних операційстановив 16,5%, що значно перевищувало темпи зростання світової торгівлі. p>
Що стосується Росії, вона традиційно входила до числа найбільшихторгових держав світу. Причому були роки, коли вітчизняний експорт до 2рази перевищував імпорт. p>
Радянський Союз також належав до числа провідних торгових держав,займаючи в 1990 році за розміром експорту 10 місце у світі, а імпорту - 8місце. p>
У зв'язку з розпадом СРСР, глибокою економічною кризою 1998 г,значення Росії як світової торгової держави різко впало. У 1994 роціперевищення експорту над імпортом становило 17,6 млрд дол За даними СОТ в
1997 році за обсягом зовнішньоторговельного обороту Росія займала 20 місце всвіті. p>
У 1996 році позитивне сальдо торговельного балансу Росії досяглорекордного рівня - 39,1 млрд дол, але в 1997 році він скоротився до 32,1млрд дол p>
Як уже згадувалося, за останні десятиліття КНР здійснилагігантський стрибок у своїх економічних зв'язках зі світовою економічноюспільнотою. p>
Китай цікавий для нас і тому, що він ставневід'ємною частиною світового господарства, майже глобальної обробноїфабрикою, Китай - це не просто наш найближчий і найбільшийвеликий сусід, це чверть населення земної кулі. Томудійсно масштабний вихід Росії на ринок КНР у відомому сенсіможе стати одним з найважливіших, якщо не вирішальним етапом інтеграції нашоїкраїни у світову економіку. Сьогоднішні неповні 7 млрд доларів нашоготоварообігу з КНР та намічені 20 млрд доларів на перспективу --мізерні для КНР суми, не кажучи вже про світові обсяги зовнішньоторговельногообороту. У 1996 році зовнішньоторговельний оборот КНР досяг 290 млрд доларів, в
1997 - майже 325 млрд доларів. P>
Що ж є причиною безпрецедентних темпів зростання китайськоїекономіки? Чи насправді темпи зростання настільки високі? І якдовго триватиме це зростання? Наскільки продуктивними будутьзовнішньоекономічні відносини Росії та Китаю? Над цими питаннямизамислюються багато економістів. Автор провела аналіз статей, присвяченихцієї теми і представила деякі з них у своїй роботі. p>
Коли мова йде про темпи зростання китайської економіки неодмінно говорять про грандіозні іноземних інвестицій та їх ролі впромисловому підйомі КНР. І відповідно, коли аналогічні міркуваннястосуються Росії, лунають нарікання на незначний ріст і мізерністьрозмірів зарубіжних капіталовкладень. При цьому одні переконані, щобез масштабного залучення іноземного капіталу Росії неможливовирішити завдання швидкого підйому економіки, інші схильнісурсів. Хоча у Китаює ряд технологічних переваг в легкої та текстильноїпромисловості, у переробці сільськогосподарських продуктів,але ж це все може бути використано для пожвавленняекономіки Росії. p>
Як уже згадувалося більша частина російського експорту в Китайдоводиться на метали, хімічні товари, машини, устаткування, мінеральнепаливо і масла, а також морепродукти. КНР до Росії експортує товаринародного споживання і продукти харчування. "... Це означає, що нинішнястан торговельно-економічних зв'язків між Росією і Китаєм узначною мірою втілює можливості, попит і економічну вигідністьвзаємних відносин, ... ". [2] p>
Тан Чужачан також вказує, що у відносинах Китаю та Росіїіснують певні проблеми, які потребують термінового вирішення. Ціпроблеми пов'язані, перш за все з тим, що товарообіг розвиваєтьсянерівномірно. У 1991 і 1992 рр. він склав відповідно 3,9 і 5,9 млрддол Пік взаємної торгівлі був досягнутий у 1993 році - 7,7 млрд дол, адалі почався спад. У 1997 році обсяг двосторонньої торгівлі скоротився на
10%. Далі Тан Чужачан вказує на незначний обсяг інераціональну структуру двосторонніх інвестицій. З 1992 р кількістьспільних підприємств швидко збільшувалося, проте всі вони малинезначні розміри. До червня 1996 р обсяг інвестицій Росії в Китаїдорівнював 9 млн дол, тобто приблизно 0,04% загальної суми залученихіноземних капіталів. Прямі інвестиції Китаю в Росії склаливідповідно 6%. Крім того, китайський капітал зосереджений в областіторгівлі та послуг, а у виробництві і НДДКР вони явно в дефіциті. p>
Причинами цього Тан Чужачан вважає: p>
1) переважання бартеру у відносинах двох країн до 1993 року. У зв'язкуз відсутністю інших форм торгівлі відбулося зниження товарообігу. p>
2) малу роль великих і середніх підприємств обох країн у взаємній