СНД як об'єднання 12 держав пострадянського простору виникла після розпаду
СРСР відповідно до Мінської угоди, Алма-Атинської декларації та Протоколудо Мінського договору. При створенні СНД було визначено, що Співдружністьбудується на принципах міжнародного права. Членство в СНД є добровільним, ікожен з учасників має право його призупиняти чи припиняти. Органи СНД маютьсуто консультативні та координуючі функції.
Розвал Радянського Союзу та створення СНД в 1991 році були тільки початкомперебігу складних інтеграційних і дезінтеграційніх процесів на тереніостанньої імперії світу. СНД виявилась політично й економічно неспроможною,нестабільною структурою. Неефективність функціонування Співдружностізумовлена її суперечливою природою, яка закладена в концепцію її існування.
Власне, СНД виникла як механізм розв'язання протиріч, що виникли в часи
"перебудови" ще у колишньому СРСР між союзним Центром і периферією, якуутворювали радянські республіки. Боротьба відцентрових і Доцентроветенденцій розвитку призвела до утворення нових незалежних держав з власнимрозумінням своїх національних інтересів, тоді як функції "центру"перехопила одна з новоутворених держав - Російська Федерація, якапроголосила себе спадкоємницею СРСР і згодом почала спрямовувати своюполітику на відновлення Союзу, тобто знову почала "збирати землі" навколо
Москви. Однак зростаюча біполярність відносин в СНД по осі "центр --периферія "фактично призвела до формування двох блоків країн, які маютьпротилежні погляди на роль, функції, організацію і майбутнє цієї структури.

Функції СНД та труднощі їх реалізації. Утворення СНД в цілому можна вважатиісторично виправданим на етапі становлення нових держав пострадянськогопростору, але за сучасних умов, коли цей процес фактично закінчився, їїіснування стає проблематичним. Щоб розібратися, що є позитивним і щонегативним у діяльності СНД за останні сім років, необхідно проаналізуватиреальні функції та цілі, що виправдовував її існування. Відзначимо також,що кожна з функцій має подвійну природу (відцентрову та Доцентрове) згідноз різними концептуальними схемами бачення СНД:

а) Культурно-історична функція зумовлена спільним минулим і полягає впідтримці відчуття солідарності народів пострадянська го простору, якесклалося за умов тривалого співжиття в межах Російської імперії та СРСР.
Існує також певна гуманітарна єдність країн СНД, зокрема - подібні системиосвіти, "російськомовність", родинні зв'язки тощо. Загалом, ця функціязбережена в існуванні СНД, що значно пом'якшив "шок" у населенняпострадянських країн, викликаний розпадом СРСР. Було збережено режимвільного пересування через нові кордони, конвертованість документів проосвіту та наукові звання, елементи спільного інформаційного простору тощо.
Разом з тим, у пострадянському просторі набула поширення "гуманітарно -інформаційна "гегемонія РФ (вимоги щодо захисту" російськомовних "івведення подвійного громадянства, тенденційність російських мас-медіатощо). Навряд чи справедливим можна назвати той факт, що робочою мовою
Співдружності визнано лише російську.

б) Міжнародно-правова функція. Утворення СНД сприяло більш цивілізованомувирішенню проблем, пов'язаних з трансформацією колишніх радянськихреспублік у незалежні країни (механізм "розлучення"). Після закінченняцього процесу внаслідок укріплення національних держав, їх виходу наміжнародну арену, укладання двосторонніх міждержавних угод з РФ тощо,міжнародно-правова функція Співдружності в існуючому вигляді втрачає сенс імає отримати інше навантаження.
В ситуації, що склалася, Співдружність як об'єднання незалежних державпоступово трансформується у проросійську наддержавних структуру. Незважаючина те, що "столицею" СНД за Біловезькімі угодами було проголошено Мінськ,основні структури й органи СНД перебувають у Москві. РФ усіляко намагаєтьсязакріпити в очах міжнародного співтовариства своє право на домінування в
СНД, про що, зокрема, свідчить намагання закріпити статус СНД в ООН і підегідою цієї організації безконтрольно проводити свої інтереси. Цьомусприяють і широкі пропагандистські заходи РФ з метою відвернення увагиміжнародного співтовариства від нових незалежних країн або формуваннянування своїх інтересів.
Російські геополітики вважають, що орієнтація України на Захід і спробивід'єднатісь від сфери впливу РФ неминуче призведуть до створенняперманентного джерела внутрішніх конфліктів. Чи не утруднюючі собі пошукомаргументів, вони приписують українцям сподівання, що начебто вони,спираючись на підтримку Заходу, прагнуть поступово вигнати частину росіян з
України, українізувати решту росіян і російськомовних українців. Власне,такі уявлення скоріше віддзеркалюють спосіб мислення самих росіян, ніжспосіб мислення українців (яким це робити і не спадає на думку).
Для протидії "телурократічнім" амбіціям РФ Україна змушена проводитиполітику блокування пропозицій щодо створення наддержавних структур у межах
СНД. Необхідність останніх мотивував тим, що ніби без таких органівкоординація економічних зв'язків і врегулювання гострих політичних проблемміж членами Співдружності та на їхніх теренах стають практично неможливими,а рішення, що приймаються керівниками відповідних країн, не мають шансівбути виконаними. При цьому замовчувалися прагнення РФ забезпечитидомінування власних інтересів у колективних органах Співдружності.
За умов поглиблення економічної кризи прибічники ідеї одержавлене СНДможуть спиратися на значну підтримку частини населення як у РФ, так і в
Україні й інших нових незалежних державах, яка ще ностальгічно зберігаєспогади про відносний добробут за часів СРСР. Водночас виявилося, щоекономічні (залежність від постачання із Сходу енергоносіїв, відсутністьальтернативних ринків збуту власної продукції тощо), соціально-політичні,міжособистісні тощо зв'язки на пострадянському просторі настільки вагомі, аальтернатив ви їм настільки непевні, що Україна протягом осяжному