Міністерство зовнішніх економічних зв (язків і торгівлі України

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

Контрольна робота з дисципліни

«Гроші та Кредит»

Тема: Функції національного банку та комерційних банків

Слухач: Березін О.В. група М3 2-4

Київ 2000

ПЛАН

1. Банк як фінансовий посередник.
2. Центральний банк і його функції.
3. Комерційний банк і його функції.
4. Інструменти впливу Центрального банку на здатність банківської системидо створення грошей: а) операції на відкритому ринку; б) регулювання облікової ставки (дисконтна політика); в) зміна резервних норм

Банківські гроші й багато інших фінансових послуг нині забезпечуються фінансовими посередниками. Фінансові посередники - це такіінституції, як банки, страхові компанії, ощадні і кредитні асоціації, якіприймають депозити або кошти від однієї групи і позичають ці кошти іншій.

Найбільшу групу фінансових посередників становлять комерційнібанки - фінансові інституції, що є держателями більшості чекових депозитівкраїни і власниками 30% активів усіх фінансових інституцій. Ощадні та кредитні асоціації і взаємоощаджувальні банки - другі, вони маютьприблизно 17% всіх активів. Третьою важливою групою є страхові компанії,пенсійні й інвестиційні фонди відкритого типу.

Отже, фінансові інституції переносять кошти від кредиторів допозичальників. Тим самим вони створюють фінансові інструменти (поточні ізаощаджувальні рахунки), 3 точки зору макроекономіки найважливішимінструментом є банківські гроші (або поточні рахунки), які нині переважнозабезпечуються комерційними банками.

Банки - це особливі економічні інститути, головні функції яких:кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунокзалучених коштів підприємств, установ, організацій, населення та іншихкредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування, виконаннявалютних та інших банківських операцій. До банківської системи, яка,як правило є дворівневою, входять центральний банк і комерційні банки.

Створення і функціонування банків пов'язано з двома взаємообумовленіміпроцесами:

1. Спеціалізація виробничо-господарської і соціально-економічноїдіяльності обумовлює спеціалізацію банків.

2. Концентрація виробничо-господарської діяльності і соціально -економічної діяльності веде і до концентрації фінансового капіталу.
Систему банків можна представити наступним чином:центральні емісійні банки;комерційні (депозитні) банки;інвестиційні банки;ощадні банки;спеціальні банки (іпотечні, експортно-імпортні).

У побудові банків найбільш відчутна тенденція універсалізації. Тобтобанки беруть на себе все ширші функції. Наприклад, різні форми, внутрішні,зовнішні розрахунки, надання різних форм кредиту; проведення довірчихоперацій за дорученням, валютних операцій і валютного контролю задорученням держави тощо.

В концентрації банківської справи стають найбільш концентрованимфункції банків. Тобто функції, які передаються від суб'єктів фінансово -господарської діяльності до банків. Наприклад, фінансування і кредитуваннядовготермінових вкладень, повна участь кредитних форм в обігу власнихкоштів, тобто коли повністю, або майже повністю зливаються інтересисуб'єктів фінансово-господарської діяльності з інтересами банків.

За формами власності банки поділяються на:державні;змішані (з участю держави);міждержавні;акціонерні;кооперативні;муніципальні і комунальні (власність місцевих органів влади).

Всі банки, окрім державних, комерційні. Банківські операції поділяютьсяна активні і пасивні. Пасивними називаються операції, з допомогою якихбанки утворюють Позичкові ресурси грошових засобів (прийом депозитів -вкладів, їх зберігання).

Активними називаються операції, що пов'язані з наданням грошовихпозичок позичальникам.

Власний капітал банків утворюється з: а) первісного акціонерного і б) накопиченого прибутку.

Центральний банк (Національний банк України) проводить єдинудержавну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошовоїодиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльністьбанківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валютінших країн, випускає гроші в обіг, а також випускає національні грошовізнаки.

Національний банк створює державну скарбницю і організує їїдіяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали тазолотовалютні запаси.

Національний банк представляє інтереси держави у відносинах зцентральними банками інших держав, у міжнародних банках та інших фінансово -кредитних організаціях.

Національний банк нагромаджує золотовалютні резерви, здійснює операціїпо їх розміщенню (в тому числі і в іноземних банках ).,

Національний банк виконує такі функції:

12. видає комерційним банкам кредити;

13. рахунки банків-кореспондентів і здійснює розрахунково-касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних установ;

14. купує і продає цінні папери, що випускаються державою;

15. здійснює емісію приватизаційних паперів;

16. виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам господарської діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна;

17. купує та продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті;

18. проводити операції з резервними фондами грошових знаків.

Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно -розрахункове, касове, та інше банківське обслуговування підприємств,установ, організацій і громадян шляхом виконання операцій і надання послуг,а саме:залучення та розміщення грошових вкладів та кредитів;здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів таїх касове обслуговування;ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;фінансування капітальних вкладень;випуск платіжних документів і цінних паперів;купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а такожоперацій з ними;видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, щопередбачають їх виконання у грошовій формі;придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду
(лізинг);купівля у організацій і громадян та продаж 'їм іноземної валюти готівкою івалюти, що знаходиться на рахунках у вкладах;залучення і розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади та іншіоперації з цими цінностями;довірчі операції за дорученням клієнтів.

Комерційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитнихресурсів, які вони утворюють в процесі своєї діяльності. Комерційні банкипри необхідності можуть на договірних засадах позичати ресурси один водного, залучати і розміщувати кошти у формі депозитів і вкладів. Вонитакож можуть одержувати позичку у раціональному банку.

Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки по своїхопераціях.

Отже, перша економічна функція комерційних банків полягає вакумулюванні безстроковий депозитів (введення поточних рахунків) і оплатічеків, виписаних на ці банки. Друга важлива функція полягає внаданні кредитів промисловим підприємствам, фермерам, торговцям тощо.
Банки виконують також різні інші функції, конкуруючих з рештоюфінансових інститутів. Вони приймають ощадні і строкові вклади, якічасто вилучаються на вимогу їх вкладників. На відміну від поточнихрахунків по цих вкладах виплачується відсоток. Майже всюдикомерційні банки конкурують з кооперативними товариствами по наданнюпозик на будівництво і центральними ощадними товариствами. Приймаючигрошові перекази і видаючи туристичні чеки, банки конкурують зпоштовими агентствами і спеціальними компаніями. Користуючисьмайном за дорученням, вони частково виконують функції радників з питаньдоцільності вкладення капіталу в цінні папери.

Навіть надаючи грошові позики окремим особам і бізнесменам, банкиконкурують з фінансовими компаніями і так званими "факторськімі фірмами", які забезпечують корпорації оборотним капіталом. Купуючи облігації,іпотеки і цінні папери, банки конкурують зі страховими компаніями та іншимиінвесторами.

Таким чином, комерційні банки не є єдиним фінансовим інститутом. Але,за визначенням, вони - єдина організація, здатна створити в умовах ринку
"банківські гроші", тобто безстрокові Чекові депозити, які можутьбути зручно використані як засіб обігу. У цьому передусім полягає їхнєекономічне значення.

Другою функцією банків є кредитна функція: вони надаютькороткострокові кредити бізнесу і населенню, вони дають довгостроковікредити тривалістю понад один рік.

Банківська справа - бізнес, подібний до будь-якого бізнесу.
Комерційний банк-порівняно просте ділове підприємство. Банк надаєсвоїм клієнтам (вкладникам і позичальникам) певні послуги-і натомістьотримує від них ту чи іншу форму оплати. Він намагається заробити прибутокдля своїх акціонерів.

Баланс рахунку показує певні активи, певні зобов'язання і певнийвласний капітал. За винятком другорядних відмінностей, баланс, щопублікується банком, в цілому виглядає так само, як баланс будь-якогоіншого ділового підприємства. Єдина своєрідна риса зведеного банківськогобалансу, полягає в тому, що значна частина пасивів представленакоштами, які належать виплаті на першу вимогу, тобто складаютьдепозити, що є основою чекових розрахунків.

БАЛАНС АКАБ "УКРАЇНА" НА 01.01.96. (млн.крб.)

| АКТИВИ | на |
| | 01.01.96. |
| 1. Каса і коррахунок в НБУ | |
| - В національній валюті | 15035094 |
| - В іноземній валюті | 2747060 |
| 2. Кореспондентські рахунки в інших банках | |
| в національній валюті | 163212 4256426 |
| в іноземній валюті | |
| 3. Кредити надані, банком | |
| Всього | 55884158 |
| у т.ч. | |
| короткострокові | 43500331 |
| довгострокові | 5514340 |
| в іноземній валюті | 6869487 |
| 4.Міжбанківській кредит, наданий іншим банкам | 4428487 |
| | 4079247 |
| 5. Цінні папери, паї, акції, придбані банком | 14398627 |
| 6. Основні засоби та капіталовкладення банку | 9011641 |
| | 66964243 |
| 7.Дебіторі | 0 |
| 8. Інші активи | |
| 9. Збитки | |
| ВСЬОГО АКТИВ | 176968186 |
| Пасив | |
| 1. Статутний фонд | 3725099 |
| 2. Резервний фонд | 1328426 |
| 3. Інші фонди банку | 19370197 |
| 4. Кореспондентські рахунки інших банків | 293894 1769789 |
| в національній валюті | |
| в іноземній валюті | |
| Розрахункові та поточні рахунки клієнтів у | |
| національній валюті | 2901719 |
| Депозити юридичних осіб | 1399209 |
| Внески громадян | 2488584 |
| Валютні рахунки | 9356847 |
| | |
| 9. Міжбанківський кредит, одержаний в інших | |
| банках | 1369251 |
| Кредити | 7864139 |
| Інші пасиви | 52941879 |
| Прибуток | 22159153 |
| | |
| ВСЬОГО Пасив | 176968186 |

В умовах економіки, що розвивається, нові вклади фактичноперевищують вилучення з даного банку. Однак ситуація міняється щодня,щотижня, щомісяця. Сума вилучень протягом певного періоду може випадково іперевищити вклади. З огляду на це банкіри тримають певну суму касовоїнаявності у своїх сейфах і "резервні депозити" - в центральномубанку.

Як правило, касові гроші в сейфах банків та їхні резерви в резервномубанку являють собою лише невелику частину акумульованих нимидепозитів. Ця частина визначається не тільки розумною обережністю, але й законодавчими вимогами. Той самий математичний закон великихчисел, який робить можливим страхування життя, забезпечує становище, количим більший банк і більше число незалежних вкладників, тим меншою повиннабути частка касової наявності.

Комерційні банки та інші депозитні установи зобов'язані зберігати увигляді готівки або депозитів у центральному банку встановлені закономрезервні вклади, або просто резерви, що дорівнюють певній частині їхніхзобов'язань по вкладах. Резервна норма визначає розмір цієї певної частини.
Резерви насамперед служать засобом контролю керівними кредитно-грошовимиустановами можливостей комерційних банків щодо кредитування.

Кількість, на яку дійсні резерви перевищують потрібні резерви,називається надлишковими резервами. Резерви комерційного банку єактивами для комерційного банку, але пасивами для центрального банку, що їхтримає.

Здатність окремого комерційного банку створювати гроші черезкредитування залежить від розмірів його надлишкових резервів. Іншимисловами, комерційний банк може давати в позику лише суму, що дорівнює сумійого надлишкових резервів. Він обмежений таким чином, оскільки чеки, виписані позичальником, скоріше за все будуть вкладені в інший банк, щопризведе до втрати частини резервів і рахунків кредитуючи банку в розміріпозики, яку він видав.
Система комерційних банків в цілому може надавати позику, що в декількаразів перевищує її надлишкові резерви, оскільки банківська система не можевтрачати резервів, хоча індивідуальні банки можуть поступатися резервамиіншим банкам у системі. Число, що помножує позику банківської системи,обернено пропорційне резервній нормі. Процес багаторазового розширеннякредитування є оборотним.

Банкір має дві цілі, що суперечать одна одній. Одна ціль-прибуток.
Комерційні банки, як і інші підприємства, прагнуть прибутку. Тому вонинадають кредити і купляють цінні папери. Ці два пункти - основні активи, щоприносять доход комерційним банкам. З другого боку, комерційний банкповинен прагнути до безпеки. ?робочих місць, тоді центральний банк буде робити все можливе, щоб скоротитигрошову масу.

До методів, за допомогою яких центральний банк діє на сукупні видатки,належать такі:

- вжиття заходів, спрямованих на скорочення банківських резервів;

- п'ятікратне скорочення сукупних банківських грошей (тобто сукупнихбезстроковим депозитів), зумовлене скороченням кожної грошової одиницібанківських резервів;

- скорочення сукупної грошової маси, яке звичайно веде до зменшенняобсягу кредиту. Це означає його більшу дорожнечу і меншу доступність.
Зменшення грошової маси зумовлює зростання норми відсотка;

- поступове скорочення приватних і державних інвестицій, викликанеподорожчанням і зниженням доступності кредиту;

- тиск на кредит та інвестиційні видатки, що знижує вплив навитрачання доходу, ціни і зайнятість.

Центральний банк може впливати на здатність банківської системи достворення грошей за допомогою таких інструментів: операції на відкритомуринку, зміна резервної норми, зміна облікової ставки.

Операції на відкритому ринку здійснюються у вигляді купівлі і продажудержавних облігацій центральним банком на відкритому ринку, тобто шляхомкупівлі і продажу облігацій комерційним банкам і населенню в цілому.

Найважливіший аспект цієї операції полягає в тому, що, колицентральний банк купує цінні папери у комерційних банків, резерви - аводночас і здатність до кредитування - комерційних банків зростають.

Вплив на резерви комерційного банку буде, по суті, такий же, якщоцентральний банк куплятіме цінні папери просто у населення. Хоча існуєневелика різниця між купівлею центральним банком цінних паперів укомерційних банків і в населення. Якщо всі комерційні банки з самогопочатку знаходяться на межі вичерпання кредитних можливостей, то придбанняцентральним банком облігацій у комерційних банків збільшить фактичні інадлишкові резерви комерційних банків на всю суму купівлі облігацій. Зіншого боку, купівля облігацій центральним банком у населення теж збільшуєфактичні резерви, але разом з тим збільшує і поточні рахунки. Однак в обохопераціях загальний результат однаковий: коли центральний банк купує цінніпапери на відкритому ринку, то резерви комерційних банківзбільшуються. Якщо банки дають у позику свої надлишкові резерви,пропозиція грошей у країні зростає.

Продаж центральним банком державних облігацій знижує резервикомерційних банків. Комерційні банки оплачують ці цінні папери, виписуючичеки на свої вклади, тобто свої резерви, у центральному банку. Центральнийбанк облічує ці чеки, відповідно зменшуючи резерви комерційних банків. Колиб центральний банк продавав цінні папери населенню, кінцевий результат бувби, по суті, той самий.

Комерційні банки і населення спонукає продавати або купляти державніцінні папери у центрального банку та обставина, що ціни і відсоткові ставкиоблігацій перебувають в оберненій залежності. Коли центральний банк вирішуєкупляти державні облігації, попит на них зростає. Виходить, ціни державнихоблігацій піднімаються, а відсоткові ставки падають. Зрослі ціни і зниженівідсоткові ставки облігацій спонукають банки і власників державнихоблігацій серед населення продавати їх центральному банку. І навпаки, колицентральний банк вирішує продавати державні облігації, то додатковапропозиція на ринку знижує ціни на облігації і підвищує відсотковіставки, роблячи тим самим купівлю державних облігацій привабливою длябанків і населення.

Зрозуміло, що зростання резервної норми збільшує кількість необхіднихрезервів, які повинні тримати банки. Або банки втратять надлишкові резерви,уповільнівші процес створення грошей шляхом кредитування, або ж вонивважатимуть свої резерви недостатніми і будуть змушені зменшувати своїЧекові рахунки і тим самим грошову пропозицію.

Зниження резервної норми переводити обов'язкові резерви в надлишкові ітим самим збільшує можливість банків створювати нові гроші шляхомкредитування.

Центральний банк надає позики комерційним банкам, але стикається знеобхідністю термінового отримання додаткових коштів. Коли комерційні банкиберуть позики, вони переводять центральному банку виписане на себе борговезобов'язання, яке гарантується додатковим забезпеченням, як правило,державними цінними паперами. Подібно до того, як комерційні банкивідшукують відсоткові платежі на свої позики, центральний банк відшукуєвідсоткові платежі на позики, надані комерційним банкам. Така ставкавідсотка називається "обліковою ставкою".

Центральний банк має повноваження встановлювати і змінювати обліковуставку, за якою комерційні банки можуть брати в нього позики. Обліковаставка являє собою витрати, викликані придбанням резервів. Падінняоблікової ставки заохочує комерційні банки до придбання додатковихрезервів через позику центрального банку. Кредити комерційних банків, щоспираються на ці нові резерви, збільшують грошову пропозицію. І навпаки,зростання облікової ставки знижує зацікавленість комерційних банків уотриманні додаткових резервів через позику центрального банку. Томупідвищення облікової ставки відповідає спробам керівних кредитно-грошовихустанов обмежити пропозицію грошей.

Якщо економіка зіштовхнулась з безробіттям і зниженням цін, то керівнікредитно-грошові установи приймають рішення про необхідність збільшенняпропозиції грошей для стимулювання сукупних видатків, щоб сприятипоглинанню вільних ресурсів. Для того, щоб збільшити пропозицію грошей, цікерівні установи повинні потурбуватися про зростання надлишкових резервівкомерційних банків. Цього можна досягти шляхом: купівлі центральним банкомцінних паперів на відкритому ринку, що збільшить резерви комерційнихбанків; зниження резервної норми, що автоматично переведе необхідні резервив надлишкові; зменшення облікової ставки, щоб спонукати комерційні банки дозбільшення своїх резервів через позику центрального банку. Такий вибірполітичних рішень називається політикою дешевих грошей. В її завданнявходить зробити кредит дешевим і доступним, щоб збільшити обсяг сукупнихвидатків і зайнятість.

У разі якщо надлишкові видатки підштовхують економіку до інфляційноїспіралі, то центральний банк повинен спробувати знизити загальні видаткишляхом обмеження або скорочення пропозиції грошей. Ключ до розв'язання цієїпроблеми - зниження резервів комерційних банків. Для цього зниженнянеобхідно: центральному банку продати державні облігації на відкритомуринку, щоб зменшити резерви комерційних банків; збільшити резервні норми,які автоматично звільнять комерційні банки від надлишкових резервів;підняти облікову ставку, що знизить бажання комерційних банків збільшитисвої резерви через позику центрального банку. Такий підхід отримав назву
"політики дорогих грошей". Її мета - обмежити пропозицію грошей, щобзнизити видатки, і стримати інфляційний тиск. Серед усіх видів грошовогоконтролю найважливішим регулюючим механізмом є, звичайно, операції навідкритому ринку. Вони є головним інструментом кредитно-грошової політики.
Цей механізм кредитно-грошового регулювання має перевагу гнучкості і йоговплив на резерви банку здійснюється досить швидко.

Література

Закон України "Про банки і банківську діяльність '№ 872-ХІІ від 20 березня
1991 року.
Самуельсон П. "Економіка": Підручник. - Львів. Світ. 1993 рік
Пол А. Самуельсон, Вільям Д. Нордгауз "Макроекономіка" Київ. "Основи". 1995
Степан Дзюбик, Ольга Ривак "Основи економічної теорії", Київ. Основи, 1994.