Введення

Японія - держава в Східній Азії, розташовано на островах
Хоккайдо, Хонсю, Сікоку і Кюсю і численних що примикають до них дрібнихостровах. Територія Японії складає 372,2 тис. км. Столиця - Токіо,інші великі міста з населенням понад 1 млн. чоловік - Йокогама, Осака,
Нагоя, Кіото, Саппоро, Хіросіма, Фукуока, Кітакюсю. Адміністративно -територіальний розподіл - 47 префектур.

Населення Японії складає 124,1 млн. чоловік (1992р.); 99,4% --японці, інше населення - це корейці, китайці, американці, айни
(нащадки древнього населення країни) і т.д. Офіційна мова - японська.

Основні релігії - синтоїзм і буддизм. Грошова одиниця - ієна = 100сенам. Має дипломатичні відносини з Російською Федерацією
(встановлені з СРСР 20.01.1925г., перервані 9.08.1945г., відновлені
19.10.1956г .).

Національне свято - 23 грудня - День народження імператора.

Японія - конституційна монархія. Відповідно до діючої з 1947р.конституції імператор є "символом держави і єдності народу",його статус визначається волею всього народу, якому належить сувереннавладу.

Вищий орган державної влади і єдиний законодавчийорган - парламент, що складається з двох палат: палати представників (512депутатів) і палати радників (252 депутати). Термін повноважень депутатівпалати представників - 4 роки, палати радників - 6 років (з переобраннямполовини складу кожні три роки). Виконавча влада здійснюєтьсякабінетом міністрів на чолі з прем'єр-міністром.

Японія в світовому господарстві

В останні десятиліття Японія виступає як одна з провіднихекономічних держав, будучи другою за величиною національної економічноїсилою у світі. Населення Японії складає приблизно 2, 3% загальносвітовоїчисельності, але створює воно біля 16% ВМП [1], обчисленого по поточнимвалютних курсів, і 7, 7% - по купівельній спроможності ієни. Їїекономічний потенціал дорівнює 61% американського, але за показникомвиробництва на душу населення вона перевищує американський рівень. На
Японію доводиться 70% сукупного продукту Східної Азії, її ВВП [2],підрахований на базі поточних валютних курсів, у чотири рази перевищує ВВП
Китаю. Вона досягла високого рівня технічної досконалості, особливо вокремих напрямках передових технологій. Нинішні позиції Японії в
Світовому господарстві - результат її економічного розвитку в другій половиніпоточного сторіччя. У 1938р. на її частку припадало всього 3% ВМП.

У результаті швидкого економічного розвитку Японія зайняла одне зпровідних місць у міжнародних економічних відносинах. На початку 90-х роківвона вийшла на друге місце у світі за загальним обсягом прямих зарубіжнихкапіталовкладень (15% загальносвітового обсягу). У попередні десятиліттяпровідною формою відносин виступала зовнішня торгівля. За розмірами експорту
Японія поступається тільки США і ФРН, на її частку доводиться 9-10% світовогоекспорту (1994-1995рр.). По величині експортної квоти вона може бутивіднесена до напіввідчиненої економіці. За рубежем реалізується 10-13% ВВП. Рядгалузей промисловості майже цілком працює на експорт (виробництвогодин, магнітофонів - 90%, касових апаратів - 83%, копіювальних машин -
77 %).

Розвиток і структура зовнішньої торгівлі.

За останні 50 років фізичний об'єм експорту Японії збільшився більшніж у 70 разів, його темпи майже в два рази випереджали приріст світовогоекспорту.

В основі успіхів японських компаній на світових ринках лежитьконкурентоспроможність продукції, що формується за рахунок високогоякості, новітньої технології, кадрової політики, авторитету фірми.
Японські фірми відомі ефективно розвиненою системою всебічного іпослідовного контролю і управління якістю продукції, щопов'язане насамперед із характером організації виробництва. Ритмічність ігнучкість виробничого процесу, його здатність до переналажіванію івипуску нової продукції, постачання комплектуючих виробів і сировини точно втермін істотно підвищують якість продукції та ефективність роботипідприємств. Зростання рівня автоматизації і роботизації, використання системконтролю за якістю устаткування, високий рівень нормуваннятехнологічних меж також дозволяють значно поліпшувати якістьтоварів, що випускаються. Принцип автономізації виробництва припускаєвипускконечного вироби з повним контролем якості і гарантіями бездефектності.

Один із методів конкурентної боротьби японських фірм - швидка змінамоделей. Період розробки нової продукції в них коротше, ніж у США.

При всій важливості зазначених вище чинників високоїконкурентноздатності японських товарів на світових ринках слід мати наувазі, що вартість робочої сили в одиниці продукції в Японії була нижче,ніж у США і ряді інших промислово розвинених країн. Вартісний компоненткомпенсував відставання японських компаній в одному з найважливіших факторівконкурентоспроможності - продуктивності праці. За оцінками окремихяпонських дослідних організацій, Японія на 1/3 відстає від США порівнем продуктивності праці в обробній промисловості. Розрив уцьому показнику скоротився (1975р. - 50%), але залишається значним.
Відставання в рівні продуктивності праці багато в чому пов'язане зстратегією великого числа японських фірм, які приділяють першоряднеувагу не прибуткам, а їхній частці на ринку. На загальний стан справ впливає іта обставина, що продуктивність праці на дрібних і середніхпідприємствах значно поступається показникам великих, складаючи 40% відрівня великих підприємств. Це стримує загальні показники всієїпромисловості.

Високий рівень продуктивності праці досягнутий у чорній і кольоровійметалургії, хімічної промисловості, де він значно перевищуєамериканські показники. В усіх інших галузях відзначається відставання,навіть у таких, як автомобілебудування й електротехніка, де японськікомпанії мають сильну конкурентоспроможністю. Там рівеньпродуктивності складає 78 і 85% американського.

Японія довгий час займала провідне місце за конкурентоспроможністюсвоїх товарів на світових ринках. У результаті ослаблення цінового чинникавона опустилася на третє місце в 1993р. після Сінгапуру і США. Відбувсязначне зростання вартості робочої сили приблизно з 60% наприкінці 80-х роківдо 70% доданої вартості в 1994р. (45% у 1960р .).

У післявоєнний період істотні зміни зазнала структураекспорту. До 60-х років переважне місце в ній займали споживчітовари: радіоприймачі, телевізори текстильні вироби. Потім ведучіпозиції зайняли продукція чорної металургії, судна, автомобілі - понад 60%експорту. У 80-і роки стався новий зрушення в структурі японського експорту.
При збільшенні частки автомобілів і побутової електротехніки вперед ставвиходити експорт капітальних засобів. Значно зросла частка продукціїзагального машинобудування (13,9 і 24,1%), електромашинобудування (9,9 і 25,6%),наукового обладнання, оптики (3,7 і 4,5% за 1980 - 1995рр .).

По окремих видах продукції на частку японських компанійдоводиться вагома частина експортних постачань у світі: напівпровідники - 50%,легкові автомобілі - 22%, конторське і телекомунікаційне устаткування -
22,6%, сталі - 17,4%. Перетворення Японії в одного з головних світовихекспортерів продукції машинобудування і наукомісткої продукції стало підсумком їїпромислового та науково-технічного розвитку.

Структура імпорту відбиває процеси міжнародної спеціалізаціїпромисловості, інтернаціоналізації господарства і бідність мінеральноївітчизняної бази. Японії відрізняє найнижча серед промислово розвиненихкраїн ступінь самозабезпеченості сировиною і паливом, країна майже повністюзалежить від ввезення багатьох видів мінеральної і сільськогосподарської сировини.
По багатьох видах мінеральної сировини вонвать американський досвід і ліквідувати своєвідставання в таких областях, як ЕОМ, мобільний зв'язок, комп'ютернаграфіка. Вони не тільки утворять з американськими кампаніями спільніпідприємства, але і створюють свої. Далі в пріоритетах японських компаній йде
Західна Європа, де вони сконцентровані в Британії і Нідерландах. В Азіїосновними центрами тяжіння японського капіталу є Індонезія (24%),
КНР (понад 20%), а в Південній Америці - Панама (40 %).

Таблиця 2. Напрямок японських зарубіжних капіталовкладень,%

| | 1975 | 1987 | 1992 |
| Північна Америка | 27, 6 | 46, 0 | 42, 6 |
| Європа | 10, 2 | 19, 7 | 20, 7 |
| Азія | 33, 5 | 14, 6 | 18, 8 |
| Латинська Америка | 11, 3 | 14, 4 | 7, 9 |
| Океанія | 5, 5 | 4, 2 | 7, 0 |
| Близький Схід | 6, 0 | 0, 2 | 2, 1 |
| Африка | 5, 9 | 0, 8 | 0, 7 |
| Всього, млн. дол | 3280 | 33364 | 34138 |

Джерело: Balassa В., Noland M. Japan in the World Economy. W., 1988,p. 119; Japan 1994. An International Comparison. P. 54.

Відбувається географічний зсув пріоритетів. З середини 80-х роківпісля укладення провідними західними країнами валютного угоди «Плаза»почалося масоване впровадження японського капіталу в країни Східної і
Південно-Східної Азії. Їх обсяг збільшився майже в чотири рази, досягши 9,3млрд. дол в 1994р. і перевищивши в два рази рівень американських прямихінвестицій. Слідством зміни політики японських компаній з'явилосяперетворення західної частини Азіатсько-Тихоокеанського регіону в один ізголовних центрів виробництва й експорту кольорових телевізорів, магнітофонів,кондиціонерів.

Японські капіталовкладення в цьому районі сприяють створеннювідносин різноманітної і складної виробничої спеціалізації міжмісцевими і японськими підприємствами і місцевими підприємствами і їхніми партнерамиз сусідніх країн. Відносини виробничої спеціалізації сприяютьтому, що одна або декілька країн стають основними постачальникамиокремих видів продукції: електротехнічних деталей і елементівелектронних схем - Тайвань, Південна Корея, Сінгапур, Таїланд; верстатів івиробничого устаткування - Тайвань, Південна Корея; побутовихелектротоварів - Сінгапур, Малайзія, Таїланд.

Закордонні японські підприємства в Східної і Південно-Східної Азіїнаправляють у Японії основну частину їхнього експорту - понад 40%. Очевидно, щомала перш переважніше високий ступінь залежність від ринку СШАпоступово здає свої позиції, що створює передумови для регіональноїекономічної інтеграції на мікро рівні або інтеграції, проведеноїзакордонними капіталовкладеннями. Японські постачання продукції обробноїпромисловості в країни Східної і Південно-Східної Азії перевищиливідповідний експорт туди з Північної Америки і Західної Європи.

Японські закордонні компанії звичайно мають невисоку норму прибутку. Напідприємствах обробної промисловості вона складає 0,9%. У країнах
Азії вона досить висока - 4,8%, а в Північній Америці та Західній Європічасто має негативну величину. Іншими словами, контрольовані тамяпонським капіталом підприємства збиткові. Звичайно це відносно нові зачасу їхньої дії філії і дочірні компанії, коли в них пріоритетноюметою є розширення масштабів діяльності, а не отримання прибутку.

Японія не є великим об'єктом додатка іноземного капіталу.
Хоча значення прямих іноземних капіталовкладень зростає, їхній припливнезначний, поступаючись відповідному японському експорту в 10-20 разів. Упровідних західноєвропейських країнах подібне співвідношення знаходиться вмежах 1-2,2 рази.

У минулому досить широко використовувався іноземний капітал у формікредитів і позик і портфельних інвестицій. У 1950-1960гг. його частка ввалових капіталовкладеннях не перевищувала 2,5%. За 1950-1975гг. булозалучено майже 32 млрд. дол У нових галузях іноземний капітал гравбільш значну роль. Кредити та позики надавалися Японії експортно -імпортним банком США.

Економічний розвиток Японії докорінно змінив характер їївалютного положення. Підвищення конкурентноздатності японських товарів насвітових ринках призвело з середини 60-х років до різкого збільшенняпозитивного сальдо по всіх статтях зовнішніх розрахунків. Перетворившись водин з полюсів тяжіння міжнародних платіжних засобів, Японія сталаодним з найбільших кредиторів. Вона відіграє важливу роль у наданніурядової допомоги розвитку, ставши найбільшим донором (1995р. -
24,5%), хоча по частці державної допомоги у ВВП Японія поступається багатьомкраїнам - 0,20% ВВП.

Значна частина допомоги традиційно направляється в азіатський регіон
(понад 60%). Найбільшу значну частину її одержують КНР, Індія, Індонезія,
Таїланд, Філіппіни, Бангладеш. Відбулися зміни в географічномунапрямі допомоги. У 70-і роки в число її найбільших одержувачів входили
Південна Корея, Пакистан, Індія. У 80-і роки Японія підсилила увагу до країн
Африки (12,2%) і Латинської Америки (9,1% економіч