Академія управління при Президентові Республіки Білорусь

Кафедра міжнародних економічних відносин

Курсова робота

За організації зовнішньоекономічної діяльності

На тему:

???? S?? ? S?? ™? ®? S ©?????®????

®? S?? S ???????? S???? ™ S?? S ???????

Виконав: студент 4 курсу факультету менеджменту гр.МЕО-1

Солонович А. І.

Перевірила:

Вовк Л. І.

Мінск1999

ЗМІСТ

Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ................. .... ... ... ... 3
1. регулювання ЗЕД Республіки Білорусь ... .... ... ... .. 5
2. роль державного регулювання ЗЕД в сучасній економіці

... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 6
3. методи регулювання ЗЕД ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 7
3.1. Тарифні методи регулювання ЗЕД ... ... ... ... ... .7
3.2. нетарифні методи регулювання ЗЕД ... ... ... ... 12
4.государственное регулювання валютного ринку як метод регулювання ЗЕД
... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 19
5. міжнародна торгова політика-світова система методів регулювання
ЗЕД ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 22
5.1. торгові бар'єри ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 22
5.2. протекціонізм ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .24
5.3. економічна інтеграція ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 34
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... .... ... ... 38
Список літератури

ВСТУП

Зовнішньоекономічна діяльність стає все більш важливим факторомрозвитку народного господарства та економічної стабілізації республіки.
Зараз немає практично жодної галузі в промислово розвинених країнах,яка не була б втягнута в сферу зовнішньоекономічної діяльності.

На всіх історичних етапах розвитку держави зовнішньоекономічнадіяльність зробили вплив на вирішення економічних проблем на різнихрівнях: народного господарства в цілому, окремих регіонів, об'єднань,підприємств. Як частина загальної структури народного господарствазовнішньоекономічна діяльність впливають на вдосконаленнявнутрішньогосподарських пропорцій, розміщення і розвиток виробничих сил.
Ще жодній країні не вдалося створити здорову економіку, ізолювавшисьвід світової економічної системи.

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності відіграє особливу роль усучасних умовах, коли відбувається процес інтеграції економікиреспубліки у світове господарство. Білорусь проводить політикупослідовного розвитку взаємовигідного товарообміну з усімазарубіжними країнами, які виявляють до цього готовність. Розвитокзовнішньоекономічної діяльності дуже важливо як всієї республікою, так ікожним підприємством окремо.

Білорусь має експортно-імпортні зв'язку більш ніж з 100 країнамисвіту. Основні зовнішньоторговельні партнери республіки - Росія, Німеччина,
Польща, США, Великобританія та інші.

Сьогодні неможливо уявити діяльність жодного великогопідприємства без участі його у ЗЕД. Ефективність роботи будь-якогопідприємства, залученого до сфери зовнішньоекономічної діяльності,безпосередньо залежить від ефективності роботи відділу зовнішньоекономічних зв'язків.

Ось чому ця тема актуальна сьогодні, коли все більше числопідприємств залучається у ЗЕД і на їхньому шляху виникає безліч проблем. Уцій темі перевагу я віддав нашій республіці. Для мене найбільшийінтерес, при виборі теми, представила її актуальність стосовно
Республіки Білорусь.

Міжнародні економічні відносини є однією з найбільшдинамічно розвиваються сфер економічного життя. Економічні зв'язки міждержавами мають багатовікову історію. Протягом століть вониіснували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблеми забезпеченнянаселення товарами, що національна економіка робила неефективночи не робила зовсім. У ході еволюції зовнішньоекономічні зв'язкипереросли зовнішню торгівлю і перетворилися в складну сукупністьміжнародних економічних відносин, - світове господарство. Що відбуваються вньому, торкаються інтересів усіх держав світу. І, відповідно,всі держави повинні регулювати свою зовнішньоекономічну діяльність,щоб досягти дотримання в першу чергу своїх інтересів. Томурозгляд системи методів регулювання ЗЕД в моїй роботі здається меніактуальним.

Світовий досвід свідчить, що навіть у промислово розвинених країнахіснує об'єктивна необхідність державного регулюваннязовнішньоекономічної діяльності. Держава покликана, перш за все,захищати інтереси своїх виробників, вживати заходів для збільшенняобсягів експорту, залучення іноземних інвестицій, збалансуванняплатіжного балансу, валютного регулювання, і, що особливо важливо, --приймати законодавчі акти, що встановлюють правила здійснення ЗЕД,і контролювати їх неухильне дотримання.

1. РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності Республіки Білорусьорієнтується на вирішення таких завдань:

. Інтеграцію країни у світову економіку;
. Підтримку процесів інтеграції з країнами СНД;
. Розвиток економічного та політичного союзу з Росією;
. Вирівнювання сальдо зовнішньоторговельного і платіжного балансів;
. Удосконалення структури зовнішньої торгівлі в товарному та географічному аспектах;
. Вихід на нові міжнародні ринки та диверсифікація експорту на освоєних ринках;
. Збереження економічної, екологічної безпеки країни;
. Підготовку та проведення переговорів щодо вступу Республіки Білорусь в

СОТ.

Вирішення цих завдань передбачає:

. актуалізацію валютно-фінансових і тарифних заходів регулювання експортно-імпортних операцій;
. перенесення центру ваги зовнішньоторговельного регулювання; розвиток експорту як основного джерела валютних надходжень;
. інтенсифікацію процесів залучення іноземних інвестицій;
. захист інтересів національного ринку і
. ефективне входження республіки в світогосподарські зв'язки.

2. РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ.

У забезпеченні нормального функціонування будь-якої сучасноїекономічної системи важлива роль належить державі. Держава наПротягом всієї історії свого існування поряд із задачами підтримкипорядку, законності, організації національної оборони, виконувалопевні функції в сфері економіки. Державне регулюванняекономіки має довгу історію - навіть у період раннього капіталізму в Європііснував централізований контроль над цінами, якістю товарів іпослуг, процентними ставками і зовнішньою торгівлею. У сучасних умовахбудь-яка держава здійснює регулювання національної економіки, зрізним ступенем державного втручання в економіку.

Особливо зростає роль державного регулювання в умовахекономічної кризи. Світовий досвід показує, що вихід із кризи можливийлише при твердій централізації державної влади і проведеннінетривіальних заходів для забезпечення економічного зростання. Так було ззахідноєвропейськими країнами в післявоєнний період, і з латиноамериканськими
(Чилі, Аргентиною, Бразилією) зовсім недавно.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності-одинз найважливіших і найскладніших завдань держави. Добре продумана іправильно організована політика в області ЗЕД-найважливіший фактор успішногорозвитку економіки будь-якої країни. Однією з найголовніших причин нинішньоїкризи в нашій країні-непродумана політика держави в галузі ЗЕД.

3. МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД.

Методи державного регулювання ЗЕД за своїм характером поділяютьсяна тарифні - ті, що засновані на використанні митного тарифу, інетарифні - всі інші методи. Нетарифні методи регулюванняпідрозділяються на кількісні методи і методи прихованого протекціонізму.
Окремі інструменти державного регулювання ЗЕД частіше застосовуютьсяпри необхідності або обмежити імпорт, або форсувати експорт.

3.1. ТАРИФНІ МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД.

Тарифне регулювання - форма державного регулювання
ЗЕД, що застосовується з метою регулювання імпорту та експорту, за допомогоюякою держава реалізує своє виключне право на встановленнямита на товари, що переміщуються через митний кордон РБ.

Головним інструментом в руках держави при регулюваннізовнішньої торгівлі є використання тарифного регулювання. Митнийтариф - найбільш розповсюджений інструмент державного регулюваннязовнішньої торгівлі, що діє через механізм ціноутворення.

Серед основних функцій митного тарифу особливо виділяютьсяпротекціоністська фіскальна функції.

Протекціоністська функція пов'язана із захистом національнихвиробників. Справляння митних зборів з імпортних товарів збільшуєвартість останніх при їх реалізації на внутрішньому ринку країни-імпортераі рем самим підвищується конкурентоспроможність аналогічних товарів,вироблених національної промисловістю і сільським господарством.

Фіскальна функція митного тарифу забезпечує надходженнякоштів від справляння митних зборів у дохідну частину бюджету країни.

Крім вищеназваних функцій митний тариф, впливаючи на внутрішніціни, до певної міри сприяє розвитку національноговиробництва та експорту. Внаслідок подорожчання імпортних товарів навнутрішньому ринку країни підвищується загальний рівень цін на такі товари інаціональні виробники отримують додатковий дохід, який можебути використаний для інвестицій в економіку країни або з метою компенсаціївтрат від зниження експортних цін, а також для підвищенняконкурентоспроможності своїх товарів на зовнішніх ринках.

Митний тариф у ряді випадків може бути використаний длярозвитку національного експорту шляхом одностороннього встановлення низьких, ав деяких випадках і нульових ставок стосовно окремих товарів,необхідних для виготовлення експортної продукції.

Одним з основних елементів проведеної в країні економічноїреформи, що передбачає перехід від адміністративних методів управління доекономічним, є посилення ролі митно-тарифного регулюваннязовнішньої торгівлі.

Митно-тарифні заходи-сукупність організаційних,економічних, правових заходів, що здійснюються в установленомузаконодавством порядку державними органами і спрямовані нарегулювання зовнішньоекономічної діяльності. В основі реалізаціїмитно-тарифного регулювання лежить застосування митного тарифу.

Наприклад, у Білорусі Митний тариф - зведення ставок митнихмит, що застосовуються товарів, що переміщуються через митний кордон РБ,систематизований відповідно до Товарної номенклатуризовнішньоекономічної діяльності СНД. Митний збір - обов'язковийвнесок, що стягується митними органами при ввезенні товару на митнутериторію або вивезення товару з цієї території і є невід'ємнимумовою такого ввезення а вивезення.

Основні цілі митного тарифу РБ:раціоналізація товарної структури ввезення товарів в РБ;підтримання раціонального співвідношення вивезення і ввезення товарів, валютнихдоходів і витрат на території РБ;створення умов для прогресивних змін у структурі проізводстввва іспоживання товарів в РБ;захист економіки РБ від несприятливого впливу іноземноїконкуренції;забезпечення умов для ефективної інтеграції РБ в світову економіку;

Ставки митних зборів є єдиними і не підлягають змінізалежно від осіб, що переміщують товари через митний кордон РБ, видівугод та інших факторів, за винятком випадків, передбачених законом.

Ставки ввізних митних зборів визначаються Радою Міністрів
Республіки Білорусь.

У відношенні товарів, що походять з країн, торгово-політичнівідносини з якими не передбачають режим найбільшогосприяння, або країна походження яких не встановлена,ставки ввізних митних зборів збільшуються удвічі, за виняткомвипадків надання РБ тарифних пільг (тарифних преференцій).

З метою захисту економічних інтересів РБ до ввозяться товарах можутьчас застосовується особливі види мит: антидемпінгові, спеціальні,компенсаційні.

Антидемпінгові мита застосовуються у випадках ввезення на митнутериторію РБ товарів за ціною більш низькою, ніж їх нормальна вартість вкраїні вивезення в момент цього ввезення, якщо таке ввезення завдає чи загрожуєзавдати матеріальної шкоди вітчизняним виробникам подібних товарівабо перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарівв РБ.

Спеціальні мита застосовуються як захисний засіб, якщо товариввозяться на митну територію РБ в кількості і на умовах, що завдаютьабо загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних абобезпосередньо конкуруючих товарів; як відповідна міра надискримінаційні та інші дії, що зачіпають інтереси республіки, збоку інших держав або їх союзів.

Компенсаційні мита застосовуються у випадках ввезення намитну територію РБ товарів, при виробництві або вивезенні яких прямоабо побічно використовувалися субсидії, якщо таке ввезення завдає чи угорожаетзавдати матеріальної шкоди вітчизняним виробникам подібних товарівабо перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарівв РБ.

Застосуванню особливих видів мита (спеціальних, антидемпінгових,компенсаційних) передує розслідування, що проводиться відповідно дозаконодавством РБ з ініціативи органів державного управління РБ.
Рішення в ході розслідування повинні грунтуватися на кількісновизначених даних. Ставки відповідних мит встановлюються Радою
Міністрів РБ за підсумками проведеного розслідування для кожного окремоговипадку, та їх розмір повинен бути співвідносимо з величиною встановленогорозслідуванням заниження ціни, субсидій та виявленого збитку.

Говорячи про імпортні мита, слід мати на увазі, щоУсі країни захищають національне виробництво за допомогою митногооподаткування імпортних товарів. Мита формуються на основірізниці між світовими і національними цінами. У розвинених країнах рівеньімпортних мит відносно низький, у менш розвиненихщо розвиваються, - при високих національних витратах - митні збори наімпортні товари досить високі. У РБ, в умовах економічноїнестабільності, в останні роки внутрішні ціни зростали, в той час яксвітові ціни залишалися стабільними або знижувалися. У цих умовах не булопередумов для зниження імпортних мит, навпаки, їхнє підвищення цілкомвиправдано станом вітчизняного виробництва. У нас зараз доситьвисокі ставки імпортних мит, хоча з багатьох товарів вони недостатнідля захисту національних виробників.

У Білорусі імпортний тариф включає більше 820 тарифних позицій пошестизначною Товарній номенклатурі ЗЕД. Тарифна структура включає 11рівнів ставок (від 0 до 100%), причому для більшості товарів (49,2%),діють тарифи від 10 до 15%; для 10,8% товарів - від 0 до 5%; для 22,2% --від 5 - до 10%; для 14,5 - 15-20%; для 3,3% - від 25 до 100%. На 25 товарнихпозицій мита встановлені в ЕКЮ за одиницю товару в межах від 0,12 до
100 ЕКЮ за одиницю (л, кг, шт .).

Необхідно відзначити, що в найближчому майбутньому буде превалюватитенденція до зниження ставок мита, оскільки формально цього вимагаєРБ участь у міжнародній торговій системі, а також успіхи в розвиткунаціональної економіки. Однак, слід підкреслити, що це не повиннопорушувати інтереси національної економіки. При вступі до Світової організаціїорганізації торгівлі (СОТ) необхідно обумовити умови, які дозволялиб Республіці Білорусь захищати у разі потреби вітчизняневиробництво. Крім того, зниження рівня мита в РБ має зустрічативідповідні поступки з боку інших держав.

Одним з основних видів митних платежів є збори замитне оформлення, що стягуються на підставі ст. 114 Митного кодексу
РБ.

Митні збори за митне оформлення стягуються у валюті РБ врозмірі 0,15% митної вартості товарів і транспортних засобів. Крімтого, справляються митні збори за надання митних послуг.

Митні збори справляються до або в момент прийняття митноїдекларації до оформлення. Відстрочка або розстрочка сплати митних зборів замитне оформлення та надання митнихпослуг не надається.

3.2. Нетарифні методи РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД.

Світова практика ринкової економіки виробила досить ефективніпринципові підходи і механізми державного регулюваннязовнішньоекономічної діяльності, хоча в цій сфері досі стикаютьсядві суперечливі тенденції: протекціонізму (захист власноговиробництва від іноземної конкуренції) і лібералізму (наданняможливо більшої свободи доступу закордонних товарів та послуг на внутрішнійринок). Держави прагнуть до пошуку компромісу між протекціоністськимизаходами та лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності резидентів інерезидентів. За останні роки тенденція до лібералізації зовнішньої торгівлідещо ослабла; число нових і більш високих встановлюванихдержавами бар'єрів у торгівлі між країнами перевищила кількістьскасованих і знижених обмежень.

При використанні адміністративних (нетарифних) коштів порушуєтьсяринковий механізм, скорочується асортимент товарів, можливості доступу доресурсів і фактично насильницьким шляхом вирішувати наперед вибір продукції аборесурсів споживачем на користь вітчизняних.

Нетарифні методи включає в себе широке коло інструментівсучасної економічної та торговельної політики держав, різніобмежувальні правила і процедури - до заборони торгівлі з певнимикраїнами, вивезення та ввезення конкретних товарів і т.д.

За класифікацією ООН нетарифні методи регулювання розбиті нанаступні групи:пряме обмеження імпорту та експорту за допомогою ліцензування та квот наімпорт; введення системи мінімального граничного рівня цін наімпортовані товари на внутрішньому ринку;антидемпінгові заходи; так звані добровільні обмеження експортупевних товарів у конкретну країну і т.п.

Ця група охоплює більше половини всіх нетарифних обмежень. Донеї відносяться і обмежувальні заходи Консультаційного комітету зекспортного контролю (КОКОМ) з вивезення з розвинених західних країн удержави колишнього Варшавського договору і деякі інші "держави зтоталітарними режимами "(Лівія, Ірак) військової техніки та техніки подвійногопризначення. Останнім часом КОКОМ скоротив заборонні записки повідношенню до країн Східної Європи, включно з СНД, і обіцяє взагалі знятиобмеження на постачання новітньої технології, коли ці країни забезпечатьналежний контроль за реекспортом такої технології в інші країни. Наврядвипадків держави можуть вводити повну або часткову заборону (емборго наторгівлю з цією країною як за власною ініціативою (США - Куба), так іголовним чином за рішенням Ради Безпеки ООН (Ірак, Югославія).

Зазначені вище групи є найбільш численними і охоплюютьбільше половини всіх:

8. митні формальності;

9. технічні стандарти і норми (щодо безпеки товарів для споживачів);

10. санітарні та ветеринарні вимоги;

11. стандарти упаковки і маркування розливу напоїв;

12. відомості про країну походження товарів, що ввозяться та ін

Названі методи, безпосередньо не спрямовані на обмеженнязовнішньої торгівлі і відносяться більше до адміністративних бюрократичнимпроцедурам, дія яких, проте, обмежує торгівлю:валютні обмеження, зокрема, з перекладу прибутків, дивідендів,податкових та інших платежів;регулювання припливу капіталів (максимальний відсоток іноземного капіталута місцевого персоналу в іноземних підприємствах; пільгові умови длящо беруть участь в міжнародних торгах на спорудження об'єктів місцевих фірм іт.д.).

Останні дві групи методів безпосередньо не спрямовані наобмеження імпорту або стимулювання експорту, але їх дія частоведе саме до цього результату.

Нетарифні методи вимагають великих витрат, дають більшеможливостей для бюрократизму і тяганини, для зловживань, чим більшпрості за механізмом їх здійснення економічні методи.

До числа найбільш поширених інструментів прямогорегулювання імпорту (а іноді й експорту) належать ліцензії та квоти.
Практично всі промислово розвинені країни застосовують ці нетарифніметоди.

В даний час світова практика йде шляхом усуненняадміністративних інструментів регулювання зовнішньоторговельної діяльності.
Нетарифне регулювання, як правило, застосовується лише у винятковихвипадках, в основному з метою захисту національної економіки, а також з метоювиконання міжнародних зобов'язань.

Особливе місце в ряду нетарифних займають стандарти. Країни зазвичайвстановлюють стандарти по класифікації, маркування та проведення випробуваньпродукції в такий спосіб, щоб була можливість продажу вітчизняноїпродукції, але блокувався збут продукції іноземного виробництва. Цістандарти іноді вводяться під приводом захисту безпеки та здоров'ямісцевого населення.

Серед методів нетарифного регулювання слід згадатиадміністративно-бюрократичні зволікання при в'їзді, що збільшуютьневизначеність і витрати на утримання товарно-матеріальних запасів.

Специфічним методом регулювання зовнішньої торгівлі єімпортні депозити, що представляють собою форму застави, що імпортерповинен внести в банк на певний термін, - безвідсотковий внесок у сумі,рівної всієї або частини вартості ввезеного товару. Тим самим змертвляючогойого капітал і обмежується платоспроможність.

Визначальним моментом у сучасному розвитку світової економіки іміжнародних економічних відносин є міжнародний рухкапіталу. Високий динамізм руху капіталу, перетворення його на об'єктгострої міжнародної конкуренції зробили настійно важливим виробленняміжнародних стандартів і правил в цій галузі.

На національному рівні адміністративне регулювання рухукапіталу здійснюється в основному в рамках двосторонніх угод,які включають в себе чітке визначення правового режиму, порядокдопуску інвестицій і інвесторів, визначається режим (справедливий інедискримінаційний, національний, найбільшого сприяння),порядок націоналізації і компенсації, переклад прибутків та репатріаціякапіталу і порядок врегулювання спорів.

"Добровільне обмеження" експорту - це встановленнямінімальних імпортних цін. Специфіка цих обмежень полягає внетрадиційної техніці їх встановлення. Торговий бар'єр встановлюється накордоні експортної країни. Угода про добровільне обмеження експортуявляє собою нав'язану експортеру під загрозою санкцій, зобов'язанняз обмеження експорту певних товарів в країни, що імпортує.

Форми стимулювання та заохочення експорту або фінансові методиторговельної політики, до них належать:
Субсидії - Це грошова виплата спрямована на підтримку національнихвиробників і непряма дискримінацію імпорту.

За характером виплат вони поділяються на: прямі і непрямі.

Непрямі - це прихований датування експортерів черезнадання пільг зі сплати податків, пільгові умови страхування,повернення імпортних мит, позик за ставкою нижче ринкових.

Прямі - це безпосередні виплати експортера післявчинення ним експортної операції на суму різниці його витрат іотриманого ним доходу.
Кредитування - це приховане субсидування експортера, фінансовестимулювання державою розвитку експорту національними фірмами.
Демпінг - цей метод полягає в просуванні товарів на зовнішній ринок зарахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін існуючих вцих країнах.
. Технічні бар'єри - це прихований метод торгової політики виникли в силу того, що національні технічно-адміністративні та інші норми і правила побудовані так щоб перешкоджати ввозу товару з-за кордону.

Експорт і імпорт звичайно ліцензуються.

Ліцензування - регулювання зовнішньоекономічної діяльності черездозволу, що викликаються державними органами на експорт або імпорттовару у встановлених кількостях за певний проміжок часу.
Основними видами ліцензій є разова і генеральна.

Разова ліцензія - письмовий дозвіл терміном до 1 року на ввезенняабо вивіз, що видається уповноваженим органом держуправління конкретної фірмина здійснення однієї зовнішньоторговельної операції.

Генеральна - дозвіл на ввезення чи вивезення того чи іншого товару впротягом року без обмежень кількості угод.

Практично всі промислово розвинені країни мають цей нетарифнийметод. Ліцензійна система передбачається, що держава через спеціальноуповноважене відомство видає дозвіл на зовнішньоторговельні операціїпевними включеними до списків ліцензованих по імпорту і по експортутоварами. Застосовувані країнами системи ліцензування характеризуютьсязначною різноманітністю форм і процедур.

Квоти - це граничні обсяги певних товарів, якідозволено імпортувати (експортувати) на територію країни протягомпевного терміну.

Квоти бувають:індивідуальними, що обмежують ввезення (вивезення) в одну конкретну країну;груповими, що встановлюють обсяг ввозу (вивозу) в певну групукраїн;глобальними, коли імпорт (експорт) обмежується без вказівки країн, наякі це обмеження поширюється.експортні, вводяться або відповідно до міжнародних стабілізаційнимиугодами встановлюють частку кожної країни, або урядом країнидля запобігання вивозу товарів дефіцитного на внутрішньому ринку.
Експортні квоти можуть забезпечувати вітчизняним виробникамдостатні запаси товарів за низькими цінами, також експортні квоти можутьбути використані для попередження використання природних ресурсів, атакож для підвищення цін на експорт даних видів тарифу.імпортні квоти - вводяться національним урядом для захисту місцевихвиробників; для досягнення збалансованості торговельного балансу,регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь надискримінаційну політику інших держав.

Зазвичай політика імпортних квот легше піддається адміністративномууправління, ніж тарифна політика. Квоти легше і швидше вводити в разінадзвичайних ситуацій, ніж тарифи, що звичайно вимагають розгляду впарламенті.

Квотування експорту товарів запроваджується при необхідності захистудержавних інтересів на товари, що проводяться в Республіці Білорусь, длярегулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, відповідно доприйнятими зобов'язаннями за міжнародними договорами, а також для прийняттязаходів у відповідь на дискримінаційні дії іноземних держав. Обсягиквот на експорт встановлює і затверджує Міністерство закордонних справ.
Воно ж при необхідності вносить зміни до квоти та переліки квотіруемихтоварів.

Специфічним типом квотування, який повністю забороняєторгівлю називається ембарго. Воно може вводитися у відносини імпорту абоекспорту певного виду товарів поставлених в конкретні країни або вщодо всіх товарів поставлених у визначені країни, хоча ембарговводиться в політичних цілях наслідки можуть бути економічними.

4. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ ЯК МЕТОД

РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД.

Стійкість і сила національної валюти-ключовий фактор зниження інфляції,досягнення макроекономічної стабілізації та економічного зростання.
Відповідно, при стабільних валютних курсах підвищується захищеністьсуб'єктів ЗЕД та їх впевненість. Зовнішньоекономічна діяльність оживає ірозвивається більш швидкими темпами. Положення національної валюти маєключове значення для розвитку і процвітання зовнішньої торгівлі, економіки ісуспільства взагалі. Найбільш високий рівень інфляції спостерігається в країнах,де визначення курсу національної валюти надано "ринковим силам".
У світі існують 3 основних режиму валютного курсу:фіксований,плаваючий іобмежено плаваючий.
У режимі фіксованого обмінного курсу, домінували в минулому сторіччі,установи, що проводять грошову політику, фіксують відносну цінувітчизняної та іноземної валюти. Для підтримки паритетного курсуцентральний банк бере зобов'язання купувати або продавати іноземнувалюту по даному курсу. Прикладом валюти з фіксованим курсом можеслужити аргентинське песо.
У режимі плаваючого курсу установи, що проводять грошову політику, неберуть зобов'язань за його підтримки на заданому рівні. Коливанняпопиту та пропозиції грошей відображаються у змінах валютного курсу. Якщоцентральний банк зовсім не купує і не продає іноземну валюту, тотакий режим називається "чистим" плаванням. Якщо ж центральний банкздійснює валютні операції, то такий режим називається обмеженоплаваючим.
Тільки у 26 з 155 країн, що входять в МВФ, валютні курси є вільноплаваючими (хоча центральні банки продовжують на валютних ринках ірегулювати рух валютних курсів).
На думку відомого західного економіста П. Кругмана, "неконтрольованийринок не може використовувати всю наявну інформацію і, таким чином,встановлює валютний курс на економічно невірному рівні; так як цеможе несприятливо позначитися на споживанні та інвестиціях і погіршитиекономічну активність, ринок повинен бути захищений від самого себе ". Такимчином стає ясно, що відсутність валютного регулювання обов'язковонегативно позначається на зовнішньоекономічної діяльності якпевних країн, так і взагалі.
Офіційне регулювання валютного курсу базується на тому думці, щоофіційна влада краще, ніж ринок, справляються зі знаходженнямдовгострокового рівноважного значення валютного курсу.
Взагалі, валютна політика повинна бути спрямована на вирішення такихзавдань:згладжування різких короткострокових коливань;зупинка хвилі надмірної спекуляції, викликаної зміною економічноїситуації;припинення тренда на валютному ринку;встановлення цільового значення валютного курсу;опір валютних коливань, у разі коли вони перевищуютьпевний допустимий зміна;стимулювання початку певного цінового тренду, виправданогоекономічною ситуацією.
Валютний курс представляє собою ціну, яка відноситься до двом країнам, томувалютна політика одного боку може мати серйозні наслідки дляінших країн. З метою недопущення маніпулювання своєю валютою МВФвиробив низку рекомендацій, яким його члени повинні дотримуватися прирозробці своєї валютної політики:він повинен уникати маніпулювання своєю валютою з метою неефективноговирівнювання платіжних балансів чи отримання переваг у міжнароднійконкурентній боротьбі;він може здійснювати інтервенцію на валютному ринку тільки принеобхідності згладжування короткострокових коливань ринкового курсу своєївалюти;при проведенні своїх інтервенцій члени МВФ повинні брати до увагиінтереси інших членів, включаючи тих, валюти яких також виявляютьсязадіяні в ході інтервенції.
Існують різні інструменти регулювання валютного ринку і першим зних є монетарний. Але, підпорядкування монетарної політики тільки цілямрегулювання валютного курсу може призвести до неможливості досягненняінших цілей, таких як регулювання інфляції та безробіття.
Іншим інструментом регулювання є обмеження руху капіталу,або бар'єри в міжнародній торгівлі. Такі дії уряду можутьбути необхідні для досягнення стабільності на валютному ринку тих країн,де низька кредитоспроможність уряду. Останнім інструментомрегулювання валютного курсу є пряма інтервенція на валютномуринку. Успіх валютних інтервенцій залежить від їх інтенсивності, а також віддовіри до офіційних монетарних органів.
5. МІЖНАРОДНА ТОРГОВЕЛЬНА ПОЛІТИКА-СВІТОВА СИСТЕМА МЕТОДІВ РЕГУЛЮВАННЯ
ЗЕД.
Міжнародна торгова політика є узагальнюючим показником тенденцій врозвитку зовнішньоекономічної діяльності країн, тому що міжнароднаторгова політика всилу своєї глобальності є системою. Системою всіхможливих, відточених досвідченим шляхом і оптимальних методів регулюваннязовнішньоекономічної діяльності. Тому я б хотів розглянути ці методив системі і з деякими прикладами, пролівающіми ясність на дане питання.
5.1.Торговие бар'єри.
Мито. Мито є акцизним податком на імпортні товари; вони можутьвводитися з метою одержання доходів чи для захисту. Фіскальні мита, якправило, застосовуються по відношенню до виробів, які не виробляються всерединікраїни (наприклад для США це олово, кава і банани). Ставки фіскальногомита в основному невеликі, і їх метою є забезпеченнябюджету податковими надходженнями. Протекціоністські мито призначенедля захисту місцевих виробників від іноземної конкуренції. Хочапротекціоністські мита, як правило, недостатньо високі для припиненняімпорту іноземних товарів, вони все ж таки ставить іноземного виробника вневигідне конкурентне становище при торгівлі на внутрішньому ринку.
Імпортні квоти. За допомогою імпортних квот встановлюються максимальніобсяги товарів, які можуть бути імпортовані за якийсь періодчасу. Часто імпортні квоти виступають більш ефективним засобомстримування міжнародної торгівлі, аніж мито. Незважаючи на високімито, певний виріб може імпортуватися у відносноневеликих кількостях. Низькі ж імпортні квоти повністю забороняють імпорттовару понад певну кількість.
Нетарифні бар'єри. Під нетарифними бар'єрами розуміється системаліцензування, створення невиправданих стандартів якості продукції і йогобезпеки або просто бюрократична заборона в митних процедурах.
Так, Японія і європейські країни часто вимагають від імпортерів одержанняліцензій. Обмежуючи випуск ліцензій, можна ефективно обмежуватиімпорт.
Добровільні експортні обмеження. Вони є відносно новою формоюторговельних бар'єрів. У цьому випадку іноземні фірми "добровільно"обмежують свого експорту у визначені країни. Експортери даютьзгоду на добровільні експортні обмеження (які аналогічніімпортних квот) в надії уникнути більш твердих торгових бар'єрів. Так,японські автомобілебудівники під погрозою введення США більш високих тарифівабо низьких імпортних квот погодилися на введення добровільних експортнихобмежень на свій експорт в США.
Чому мито і квоти застосовуються в світовій практиці, якщо відомо, щовони перешкоджають вільній торгівлі й тим самим знижують економічнуефективність? У той час як країни в цілому виграють від вільноїміжнародної торгівлі, окремі галузі і групи постачальників ресурсівможуть виявитися в числі постраждалих. Легко зрозуміти, чому групипідприємців, зайнятих таким виробництвом, намагаються зберегти абополіпшити свої економічні позиції, переконуючи уряд ввести тарифиабо квоти для захисту їх від шкідливого впливу вільної торгівлі. Взагалі томова йде про високоефективних галузях, про що свідчить їхпорівняльні переваги і їхня здатність продавати товари на світовихринках. Коротше кажучи, мита прямо сприяють експансії відноснонеефективних галузей, які не мають сра