Фогаццаро Антоніо
Фогаццаро
Антоніо (Fogazzaro, 1842-1911) - італійський письменник. Походив з дворянської
сім'ї, що піддалася переслідуванню з боку австрійської поліції за
патріотичні погляди батька-письменника і емігрувала з Вінченцо в Турин.
Фогаццаро дебютував як поет. До 1874 відноситься його поема «Міранда» (Miranda,
1874). У 1876 з'явився збірник релігійних віршів «Valsolda» (1876). Однак
найбільший інтерес представляють романи Ф., в яких він виступав як
основоположник і найбільший представник ідеалістичного психологічного
роману в Італії. Такі його романи: «Мальомбра» (Malombra, 1881), в якому
відображено побут, що минає аристократії; «Даніеле Кортіс» (Daniele Cortis, 1885);
«Таємниця поета» (Il mistero del poeta, 1887) та ін У романах Ф. помітна роль
відводиться нагоди, що визначає долю героїв ( «Мальомбра»), в них розвиваються
ідеї окультизму і спіритизму. Значний твір Ф. - роман
«Віджилий маленький світ» (Piccolo mondo antico, 1895) (перша частина трилогії), в
якому події розгортаються на тлі провінційного життя Італії середини XIX
в. У романі знайшов відображення зростання національно-визвольного руху,
показані утиски австрійців і пр. У центрі твору - доля подружжя Майрон,
їх переживання, розбіжності, що виникають на грунті розходження їх
філософсько-релігійних поглядів і темпераментів. Утопічні мотиви звучать у
романі «Сучасний маленький світ» (Piccolo mondo moderno, 1900) (друга частина
трилогії), герой якого П'єр Майрон вирішує передати своє майно в
общинне користування селянам, будучи впевнений, що «якщо в різних місцях
утворюються подібні громади, то вони послужать безсумнівно джерелом суспільного
оздоровлення ». Викладаючи утопію П'єра, Ф. кличе до ідеалізованому минулого,
вбачаючи в землі джерело всіх благ людства. Остання частина трилогії - роман
«Святий» (Il santo, 1906) - розповідає про подальшу долю П'єра Майрон,
що став братом Бенедетто; в його уста
вкладені думки Ф. про перебудову сучасного суспільства на християнських
засадах. Брат Бенедетто передчасно гине, не здійснивши своїх ідеалів, але
встигає «звернути на шлях істини» свою кохану, Жанну Дессаль. Роман
«Святий» був заборонений і внесений до Index. У 1911 з'явився останній роман Ф.
«Лейла» (Leila), в якому описана боротьба церкви та різних людей навколо
спадщини багатої дівчини Лейли; доля героїні завершується браком і відмовою
від багатства. Проста трудове життя і любов до ближніх, поєднана з вірою в
бога, - межа прагнень героїв «Лейли». Натуралістичні прийоми,
використання діалектів для більш повної змалювання персонажів - дозволяють
говорити про близькість Ф. до «Веризм» і «реджіоналізму».
Перу
Фогаццаро належить також кілька збірок новел. Багато творів Ф.
переведені на європейські мови, в т. ч. і на російську.
Список літератури
I.
Зібрання творів. Т. I. Віджилий маленький світ. Ч. 1. Пер. Т. Герценштейн. З предисл.
В. М. Фріче, вид. «Сучасні проблеми», М., 1911
Віра. Новели, вид. кн-ва «Атенеум», М., 1912
Героїчний маленький світ, СПБ, 1896 (те саме, що
«Віджилий маленький світ»)
Зниклі тіні, роман, СПБ, 1899
Святий, в журн. «Вісник Європи», 1906, I-IV.
II.
Іванов М. М., Нариси сучасної італійської літератури, Петербург, 1902
Зінов'єва Е., Кастові тенденції в сучасній
художній літературі, «Освіта», 1903, I-II, IV
Луначарський А. В., Поет неокатоліцізма,
«Київський. думка », 1910, № 353, 22 грудня.
Фріче В. М., Поет віджилого маленького світу - предисл. до
рос. перекл. «Віджилого маленького світу», Москва, 1911
Rumor S., A. Fogazzaro, Milano, 1920 (дана література)
Croce B., Letteratura della nuova Italia, IV, Bari, 1929, p. 129-140
Donadoni E., A. Fogazzaro, Napoli, 1913
Gallarati-Scotti T., La vita di A. Fogazzaro,
Milano, 1920
Leo U., Fogazzaro's Stil und der
simbolistische Lebensroman, Heidelberg, 1928
Molmenti P., A. Fogazzaro, Milano, 1900
Donadoni E., A. Fogazzaro, Napoli, 1913.
Для
підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://feb-web.ru/
