Антикризове управління фінансами при загрозі банкрутства

Менеджмент

Міністерство освiти Украiни

Одеський державний унiверситет полiтехнiчного

Кафедра менеджменту

Проект припущень

до захисту

зав.кафедрою

____________ проф. Продiус I.П.

Антикризове управлiння фiнанси при загрозi банкрутства

Пояснювальна записка

ДП. 01.07.05.02.011 ОМ-933 ________

Дипломний проект

Консультанти
Виконав студентпо БЖД
________ Ефiмов Г.В.
___________ Доц. Шімолiн I.I.
"___"_____________ 1998р.
"____"_____________ 1998р.

по застосуванню ЕОМ
___________доц.Юхiменко Б.I.
"___"_____________ 1998р.

Нормконтроль Керивникупроекту
___________проф.Новiков В.М. _________проф.Новiков В.М.
"___"_____________ 1998р.
"___"_____________ 1998р.

| | ЗМІСТ | | Стор. |
| | Вступ | | |
| 1. | Теоретичні аспекти антикризового управління | | |
| | Фінансами при загрозі банкрутства | | |
| 1.1 | Політика антикризового управління фінансами при | | |
|. | загрозу банкрутства | | |
| 1.2 | Діагностика банкрутства | | |
|. | | | |
| 1.3 | Механізми фінансової стабілізації | | |
|. | | | |
| 2. | Аналіз фінансово-господарської діяльності | | |
| 2.1 | Загальна характеристика підприємства | | |
|. | | | |
| 2.2 | Аналіз фінансового стану | | |
|. | | | |
| 3. | Методика прийняття рішень при антикризовому | | |
| | Управління фінансами | | |
| 3.1 | Формування цілей і вибір механізмів антикризового | | |
|. | управління фінансами | | |
| 3.2 | Загальна характеристика проекту санації | | |
|. | | | |
| 3.3 | Формування власності | | |
|. | | | |
| 3.4 | Аналіз господарської діяльності | | |
|. | | | |
| 3.5 | Управління капіталом | | |
|. | | | |
| 4. | Аналіз умов праці у планово-економічному відділі | | |
| | Висновок | | |
| | Список використаної літератури | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |

ВСТУП

Перехід до ринкової економіки викликав появу нового для нашоїфінансової політики поняття - банкрутство підприємства. Відповідно дочинним законодавством під банкрутством підприємства розумієтьсяситуація, пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі,нездатність підприємства задовольнити у встановлений для цього термінпред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги а також виконатизобов'язання перед бюджетом.

В умовах нестабільної економіки, уповільнення платіжного обороту,високої інфляції, нестабільності податкової системи, політичноїнестабільності, невизначеності, недостатньої кваліфікації менеджерівпідприємства інститут банкрутства набуває все більшого поширення.
Разом з тим, у господарській практиці останніх років почастішали випадкинавмисного самоліквідації підприємств, які, забезпечивши залученнязначного обсягу позикового капіталу (в грошовій, товарній та іншихформах) і використавши його з метою наживи окремих осіб, що оголошують себебанкрутами для того, щоб піти від розрахунків. Механізм таких дійкваліфікується як "фіктивне банкрутство" і переслідується в кримінальномупорядку.

Банкрутство є кризовим станом і його подолання вимагаєспеціальних методів фінансового управління. Ринкова економіка виробилавелику систему фінансових методів діагностики банкрутства і виробиламетодику прийняття управлінських рішень в умовах загрози банкрутства. Цяметодика призначена не тільки для підприємств, де криза очевидна інеобхідно вживати невідкладних заходів по стабілізації, а для всіхпідприємств, що працюють в ринкових умовах, оскільки її особливостітакі, що дозволяють виявити на ранній стадії і усунути негативніфактори розвитку підприємства, намітити шляхи їх усунення.

Основою методики є три положення:

-діагностика банкрутства;

-виявлення факторів, що впливають на кризовий розвиток;

-вироблення антикризових механізмів управління фінансами.

Метою даного дипломного проекту є висвітлення проблемантикризового управління фінансами при загрозі банкрутства, викладметодики, розробка програми антикризового управління фінансами.

Дипломний проект складається з трьох розділів. Перший розділ присвяченотеоретичних питаннях поняття банкрутства і методикою антикризовогоуправління фінансами. Перший підрозділ описує сутність банкрутства,правове регулювання банкрутства, наводиться загальна схема проведенняантикризового управління. У другій підрозділ описуються методидіагностики та оцінки банкрутства, наводиться класифікація факторів,які сприяють кризового розвитку. Третій підрозділ присвячений аналізумеханізмів антикризового управління для різних ступенів тяжкостіфінансово-економічної кризи.

У другому розділі проводиться комплексний фінансово-економічнийаналіз досліджуваного підприємства з використанням моделей діагностикибанкрутства. Об'єктом дослідження є реальне підприємство м. Одеси,на яку державна податкова адміністрація одного з районівм. Одеси подано позов до суду про порушення справи про банкрутство. За побажаннямкерівників підприємства в дипломному проекті не наводиться данийназву, тому було прийнято умовну назву АТЗТ друкарня
"Поліграфіст".

У третьому розділі дипломного проекту на підставі результатів аналізуфінансово-господарської діяльності, проведеного у другому розділі,розробляється програма антикризового управління фінансами длядосліджуваного підприємства відповідно до методики антикризовогоуправління фінансами.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНТИКРИЗОВОГО

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПРИ загроза банкрутства.

1.1. Політика антикризового фінансового управління при загрозі банкрутства.

Перехід до ринкових механізмів господарювання призвів до появи нового для України механізму - механізму банкрутства.

Умови та порядок визнання банкрутом підприємства грунтуються напевних законодавчих процедурах. Так, рішення про визнанняпідприємства банкрутом може винести тільки арбітражний суд. Підставою дляпорушення судового провадження у справі про банкрутство єписьмову заяву: а) будь-кого з кредиторів; б) самого підприємства-боржника; в) прокурора.

Кредитор може звернутися із заявою про порушення справи пробанкрутство підприємства у разі, якщо воно не в змозі задовольнити впротягом одного місяця визнані ним претензійні вимоги або сплатитиборг за виконавчими документами. Підприємство-боржник може звернутися доарбітражний суд за власною ініціативою в разі його фінансовоїнеспроможності або загрози такої неспроможності. У сучаснійпрактиці більшість справ про банкрутство порушується за ініціативоюкомерційних банків та податкових інспекцій.

З позицій фінансового менеджменту можливе настання банкрутстваявляє собою кризовий стан підприємства, при якому вононеспроможне здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничоїдіяльності. Подолання такого стану, діагностуються як "загрозабанкрутства ", вимагає розробки спеціальних методів фінансового управлінняпідприємством.

Ринкова економіка виробила велику систему фінансових методівпопередньої діагностики і можливої захисту підприємства від банкрутства,яка отримала назву "системи антикризового фінансового управління".
Для реалізації цієї системи управління в країнах з розвиненою ринковоюекономікою готуються особливі спеціалісти - менеджери з антикризовогоуправління компанією. Суть цієї системи управління полягає в тому, щозагроза банкрутства діагностується ще на ранніх стадіях її виникнення,що дозволяє своєчасно привести в дію спеціальні фінансовімеханізми захисту або обгрунтувати необхідність певнихреорганізаційних процедур. Якщо ці механізми і процедури в силунесвоєчасного або недостатньо ефективного їх здійснення не привелидо фінансового оздоровлення підприємства, воно стоїть перед необхідністю вдобровільному або примусовому порядку припинити свою господарськудіяльність і розпочати ліквідаційні процедури.

Основною метою антикризового фінансового управління є швидкевідновлення платоспроможності й відновлення достатнього рівняфінансової стійкості підприємства для запобігання його банкрутства. З урахуваннямцієї мети на підприємстві розробляється спеціальна політикаантикризового фінансового управління при загрозі банкрутства. Вона можебути сформульована таким чином:

Політика антикризового фінансового управління являє собоючастина загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в розробці тавикористанні системи методів попередньої діагностики погрозибанкрутства і механізмів фінансового оздоровлення підприємства,що забезпечують його захист від банкрутства.

Реалізація політики антикризового фінансового управління при загрозібанкрутства передбачає (Рис.1.1).

Основний зміст політики антикризового фінансового управління підприємством при загрозі банкрутства

Рис. 1.1

1. Періодичне дослідження фінансового стану підприємства зметою раннього виявлення ознак його кризового розвитку, що викликаютьзагрозу банкрутства. З цією метою в системі загального аналізу фінансовогостану підприємства виділяється особлива група об'єктів спостереження,формує можливе "кризове поле", що реалізує загрозу банкрутства. Упроцесі дослідження показників "кризового поля" застосовуються яктрадиційні, так і спеціальні методи аналізу. Аналіз і контроль такихпоказників включається в систему моніторингу фінансової діяльностіпідприємства.

2.Определеніе масштабів кризового стану підприємства. Привиявленні суттєвих відхилень від нормального ходу фінансовоїдіяльності, обумовленого напрямками його фінансової стратегії ісистемою планових і нормативних фінансових показників, виявляються масштабикризового стану підприємства, тобто його глибина з позицій погрозибанкрутства. Така ідентифікація масштабів кризового стану підприємствадозволяє здійснювати відповідний селективний підхід до вибору системимеханізмів захисту від можливого банкрутства.

3. Вивчення основних факторів, що обумовили (і обумовлюють вмайбутньому періоді) кризовий розвиток підприємства. Розробка політикиантикризового фінансового управління визначає необхідність,попередньої угруповання таких факторів за основним визначальнимознаками; дослідження ступеня впливу окремих факторів на форми імасштаби кризового фінансового розвитку; прогнозування розвиткуфакторів, що такий негативний вплив.

4. Формування цілей і вибір основних механізмів антикризовогофінансового управління підприємством при загрозі банкрутства. Цілі тамеханізми антикризового фінансового управління повинні відповідатимасштабами кризового стану підприємства і враховувати прогноз розвиткуосновних факторів, що визначають загрозу банкрутства. З урахуванням цих умов,фінансовий менеджмент на даному етапі може бути спрямований на реалізаціютрьох принципових цілей: а) забезпечення фінансового оздоровлення підприємства за рахунок реалізаціївнутрішніх резервів господарської діяльності; б) забезпечення фінансового оздоровлення підприємства за рахунок зовнішньоїдопомоги та часткової його реорганізації; в) припинення господарської діяльності і початок процедурибанкрутства (у зв'язку з неможливістю фінансового оздоровленняпідприємства).

Відповідно до цих цілей формуються і системи механізмів фінансовогоуправління підприємством при загрозі банкрутства, які становлятьзміст подальших напрямів політики.

5. Впровадження внутрішніх механізмів фінансової стабілізаціїпідприємства. Внутрішні механізми фінансової стабілізації повинні забезпечитиреалізацію термінових заходів щодо відновлення платоспроможності та відновленняфінансової стійкості підприємства за рахунок внутрішніх резервів. Цімеханізми грунтуються на послідовному використанні певних моделейуправлінських рішень, які обирають відповідно до специфікигосподарської діяльності підприємства і масштабами кризових явищ в йогорозвитку. У системі антикризового фінансового управління цим напрямкомполітики підприємства приділяється першочергова увага.

6. Вибір ефективних форм санації підприємства. Якщо масштабикризового фінансового стану підприємства не дозволяють вийти з нього зарахунок реалізації внутрішніх резервів, підприємство змушене вдатися дозовнішньої допомоги, яка зазвичай приймає форму його санації. Санаціяпідприємства може проводитися як до, так і в процесі провадження справи пробанкрутство. У першому випадку підприємство може сама виступити ініціаторомсвоєї санації і вибору її форм. У процесі санації необхідно обгрунтувативибір найбільш ефективних її форм (включаючи форми, пов'язані зреорганізацією підприємства) з тим, щоб в якомога коротші термінидосягти фінансового оздоровлення і не допустити оголошення банкрутствапідприємства.

7. Фінансове забезпечення ліквідаційних процедур при банкрутствіпідприємства. У більшості випадків таке забезпечення має вимушенийхарактер і регулюється законодавством. Здійснення ліквідаційнихпроцедур наслідками за прийняттям рішення арбітражного суду про визнанняпідприємства банкрутом (випадки самоліквідації, не пов'язані з банкрутствомпідприємства, в політиці антикризового фінансового управління нерозглядаються). Фінансове забезпечення ліквідаційних процедур пов'язано зрозробкою відповідного бюджету, підготовкою активів до реалізації,забезпеченням вимог кредиторів за рахунок реалізованого майна. Ціфункції фінансового менеджменту покладаються зазвичай на ліквідаційнукомісію.
1.2. Діагностика банкрутства

Діагностика банкрутства являє собою зміст перших трьохнапрямків політики антикризового фінансового управління, в процесіякої послідовно вирішуються наступні питання:

1) досліджується фінансовий стан підприємства з метою ранньоговиявлення ознак його кризового розвитку;

2) визначаються масштаби кризового стану підприємства;

3) вивчаються основні чинники, що обумовлюють кризовий розвитокпідприємства.

1.2.1. Дослідження фінансового стану підприємства

Дослідження фінансового стану підприємства з метою ранньоговиявлення ознак його кризового розвитку, що викликають загрозубанкрутства, є складовою частиною загального фінансового аналізу. Разом зтим, цей блок фінансового аналізу має певні особливості як заоб'єктах, так і за методами його проведення.

Об'єктами спостереження можливого "кризового поля", що реалізує загрозубанкрутства, є в першу чергу показники поточного та перспективногопотоку платежів і показники формування чистого грошового потоку повиробничої, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Рівень поточної загрози банкрутства діагностується за допомогоюкоефіцієнта абсолютної платоспроможності ( "кислотного тесту"). Віндозволяє визначити в якій мірі в рамках обумовленого законодавствоммісячного терміну можуть бути задоволені за рахунок наявних високоліквіднихактивів всі нагальні зобов'язання підприємства. Якщо значення цьогокоефіцієнта менше одиниці, то поточний стан забезпечення платежівслід розглядати як неблагополучний.

Рівень майбутньої загрози банкрутства діагностується за допомогою двохпоказників: коефіцієнта поточної платоспроможності і коефіцієнтаавтономії. Ці показателі розглядаються в динаміці за ряд періодів.
Стійка тенденція до зниження рівнів цих коефіцієнтів свідчитьоб "відкладеної загрозу банкрутства", яка може проявитися в майбутньомуперіоді. Абсолютні значення цих коефіцієнтів можуть показати як швидко
"відкладена загроза банкрутства" буде реалізована (чим нижче абсолютназначення цих коефіцієнтів, тим неминучої загрози банкрутствапідприємства). У літературі часто вказується, що оптимальне значеннякоефіцієнта поточної платоспроможності складає 0.7, а коефіцієнтаавтономії - 0.5, однак галузеві особливості та розміри підприємств вносятьістотні корективи в ці усереднені нормативи.

Здатність до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішньогопотенціалу підприємства діагностується за допомогою двох показників:коефіцієнта рентабельності капіталу і коефіцієнта оборотностіактивів. Перший з цих показників дає уявлення про те, якою міроюкапітал підприємства здатний генерувати прибуток, тобто формуватидодаткові грошові потоки для задоволення зростаючих платіжнихзобов'язань. Другий з них показує ступінь швидкості формування цихдодаткових грошових потоків, тобто виступає як мультиплікаторформування прибутку підприємства. В основі цієї сукупної оцінки лежить
"модель Дюпона".

Методи інтегральної оцінки загрози банкрутства засновані на комплексномурозгляді вищевикладених показників (які при необхідності можутьбути доповнені та іншими).

Одним з найбільш поширених методів такої інтегральної оцінки взарубіжній практиці фінансового менеджменту є "модель Альтмана" (або
"Z - рахунок Альтмана"). Вона являє собою пятіфакторную модель, вякої факторами виступають показники діагностики загрози банкрутства. Наоснові обстеження підприємств - банкрутів Е. Альтман розрахувавкоефіцієнти значущості окремих факторів у інтегральної оцінкиймовірності банкрутства. Модель Альтмана має такий вигляд:

Z = 1.2X1 +1.4 Х2 +3.3 Х3 +0.6 Х4 +1.0 Х5,

(1.1.)

де Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

Х1 - відношення робочого капіталу до суми всіх активів підприємства (вінпоказує ступінь ліквідності активів);

Х2 - рівень рентабельності активів або усього використовуваного капіталу,що представляє собою відношення чистого прибутку до середньої сумі використовуванихактивів або всього капіталу (він показує рівень генерування прибуткупідприємства);

Х3 - рівень прибутковості активів (або усього використовуваного капіталу).
Цей показник являє собою відношення чистого доходу (валовогодоходу за мінусом податкових платежів, що входять в ціну продукції) до середньоїсумі використовуваних активів або всього капіталу (він показує в якійступеня доходи підприємства достатні для відшкодування поточних витрат іформування пробули);

Х4 - коефіцієнт відношення суми власного капіталу до позикового. Узакордонній практиці власний капітал оцінюється звичайно не побалансової, а з ринкової вартості (ринкової вартості акцій підприємства);

Х5 - оборотність активів або капіталу, що євідношення обсягу продажу продукції до середньої вартості активів або всьоговикористовуваного капіталу. У поєднанні з показником Х2 він представляє собоюмультиплікатор формування прибутку в процесі використання капіталупідприємства.

З урахуванням розглянутих значень окремих факторів модель Альтмана длябезпосередніх розрахунків може бути представлена в наступному вигляді:

Z = 1.2 * РК/А +1.4 * ПП/А +3.3 * ЧД/А +0.6 * CКр/ЗК +1.0 * ОП/А (1.2. )

Рівень загрози банкрутства підприємства в моделі Альтмана оцінюєтьсяза наступною шкалою (Табл.1.1):

Табл. 1.1

Незважаючи на відносну простоту використання цієї моделі дляоцінки загрози банкрутства, хотілося б звернути увагу на те, щозастосування моделі Альтмана у викладеному вигляді не дозволяє отриматиоб'єктивний результат у наших умовах.

Перш за все, при розрахунках показників рівня рентабельності,прибутковості та оборотності активів (відповідно Х2, Х3, Х5) в умовахінфляції не можна використовувати балансову вартість цих активів, тому що в цьомувипадку всі розглянуті показники будуть штучно завищені. Томупри розрахунках повинна бути використана відновлювальна (ринкова)вартість цих активів.

При розрахунку коефіцієнта співвідношення використовуваного капіталу (Х4)власний капітал повинен бути також оцінений за відновної
(ринковою) вартістю з урахуванням його авансування в різні активи
(основні фонди, нематеріальні активи, запаси товарно-матеріальнихцінностей і т.п.).

При розрахунку відношення чистого робочого капіталу до активів (X1)корективи мають бути внесені в обидва показники. Сума чистого робочогокапіталу повинна бути зменшена на суму внутрішньої кредиторськоїзаборгованості, яка носить стабільний характер і не є загрозоюбанкрутства. Сума активів повинна бути скоригована з урахуваннямвищевикладених вимог.

Нарешті, сама система коефіцієнтів значущості окремих чинників уумовах нашої економіки має бути переглянута. Так, навряд чи можнапогодитися з тим, що рівень прибутковості активів в наших умовах
(особливо в умовах високого рівня монополізації окремих ринків) більшеніж у п'ять разів перевершує за значимістю коефіцієнт співвідношення різнихвидів використовуваного капіталу, що визначає фінансову стійкістьпідприємства. Крім того, значення кожного з цих коефіцієнтів повинні бутив наших умовах диференційовані з урахуванням галузевих особливостейдіяльності підприємств (у закордонній практиці в такої диференціації немаєтакої високої необхідності у зв'язку з вільним міжгалузевим переливомкапіталу з метою вирівнювання норми прибутку). Коригування коефіцієнтівзначущості окремих факторів є найбільш наполегливою вимогоюпри використанні моделі Альтмана в наших умовах для об'єктивної оцінкизагрози банкрутства підприємства.

Більш надійним методом інтегральної оцінки загрози банкрутства єякий використовується в зарубіжній практиці фінансового менеджменту "коефіцієнтфінансування малоліквідні активи ". Для цього визначається в якіймірою ці активи (сума всіх необоротних активів та оборотних активів уформі запасів товаро-матеріальних цінностей) фінансується власними іпозиковими коштами (позикові кошти при цьому підрозділяються на кредитидовго-і короткострокового залучення).

Рівень загрози банкрутства підприємства у відповідності з цією моделлюоцінюється за наступною шкалою (табл.1.2).

табл.1.2

де

ВА - середня вартість необоротних активів;

3m - середня сума поточних запасів товаро-матеріальних цінностей (без запасів сезонного зберігання);

С - середня сума власного капіталу;

БД - середня сума довгострокових банківських кредитів;

Бк - середня сума короткострокових банківських кредитів.

За своєю економічною сутністю ця модель відображає використовуванупідприємством політику фінансування активів (відповідно --консервативну, помірну, агресивну і занадто агресивних). В останньомувипадку дуже висока ймовірність банкрутства виникає у зв'язку з тим, щозагальна сума грошових активів, короткострокових фінансових вкладень ідебіторської заборгованості підприємства не дозволяє задовольнити йогозобов'язання з поточної кредиторської заборгованості по товарних операцій тавнутрішніх розрахунків (не з огляду на необхідність повернення банківських позик). Зурахуванням результатів аналізу фінансового стану підприємства з позиційзагрози банкрутства, можна перейти до наступного етапу його діагностики.

1.2.2.Масштаби кризового стану підприємства

Масштаби кризового стану підприємства визначаються на основіпроведеної диференційованої або інтегральної оцінки загрози банкрутства зметою вибору відповідного фінансового механізму захисту від неї.

Практика фінансового менеджменту використовує при оцінці масштабівкризового стану підприємства три принципових характеристики: а) легкий кризу; б) важка криза; в) катастрофа.

При необхідності кожна з цих характеристик може отримати більшепоглиблену диференціацію). У таблиці 1.3 наведено критерії формуваннятаких характеристик, а також найбільш адекватний ним спосіб реагування
(включення захисних фінансових механізмів).

Таким чином, ідентифікація масштабів кризового станупідприємства дозволяє визначити принципове напрямок використовуванихформ і методів його фінансового оздоровлення.

Табл.1.3

1.2.3. Вивчення основних факторів, що обумовлюють кризовий розвиток підприємства

Вивчення основних факторів, що обумовлюють кризовий розвитокпідприємства, є заключним етапом діагностики банкрутства. Такяк чинники, що обумовлюють кризовий розвиток підприємства, єодночасно формою реалізації окремих видів фінансових ризиків, вони такожпідрозділяються в процесі вивчення на дві основні групи: а) не залежать від діяльності підприємства (зовнішні або екзогенні фактори); б) залежні від діяльності підприємства (внутрішні або ендогенні фактори).

Зовнішні фактори кризового розвитку в свою чергу підрозділяються прианалізі на три підгрупи:

-соціально-економічні фактори загального розвитку країни. У складіцих факторів розглядаються тільки ті, які чинять негативнийвплив на господарську діяльність даного підприємства, тобтоформують потенціал ризику його банкрутства;

-ринкові фактори. При розгляді цих факторів досліджуютьсянегативні для даного підприємства тенденції розвитку товарних (як засировини і матеріалів, так і по продукції, що випускається) та фінансового
(грошового, фондового і валютного) ринків;

-інші зовнішні фактори. Їхній склад підприємство визначаєсамостійно з урахуванням специфіки своєї господарської діяльності.

Внутрішні фактори кризового розвитку також підрозділяються прианалізі на три підгрупи в залежності від особливостей формуваннягрошових потоків:

- фактори, пов'язані з виробничою діяльністю ',

- фактори, пов'язані з інвестиційною діяльністю',

- фактори, пов'язані з фінансовою діяльністю. Основні факторикожної групи наведено на Ріс.1.2

У процесі вивчення факторів визначається їх вплив на характеркризового розвитку підприємства. Кількісно ступінь цього впливу можебути визначена за допомогою одно-або багатофакторних кореляційних моделей.
За результатами такої оцінки проводиться ранжирування окремих факторів поступеня їх негативного впливу на фінансовий стан підприємства.

На заключному етапі здійснюється прогноз розвитку окремихфакторів, що роблять найбільш істотний негативний вплив іщо викликають найбільшу загрозу банкрутства підприємства в майбутньому періоді.

Рис. 1.2

Факторний аналіз кризового розвитку підприємства дозволяєконкретизувати форми і методи його фінансового оздоровлення.

1.3. Механізми фінансової стабілізації

Основна роль у системі антикризового управління приділяється широкомувикористання механізмів фінансової стабілізації. Це пов'язано з тим, щоуспішне застосування цих механізмів дозволяє не тільки зняти фінансовийстрес загрози банкрутства, але і значною мірою позбавити підприємство відзалежності використання позикового капіталу, прискорити темпи йогоекономічного розвитку.

Фінансова стабілізація в умовах кризової ситуації послідовноздійснюється за такими основними етапами:

1. Усунення неплатоспроможності. У якій би ступені не оцінювавсямасштаб кризового стану підприємства (легкий чи важкий криза),найбільш невідкладною задачею в системі мір фінансової стабілізації єзабезпечення відновлення здатності платежів за своїми поточнимизобов'язаннями з тим, щоб попередити виникнення процедурибанкрутства.

2. Відновлення фінансової стійкості. Хоча неплатоспроможністьпідприємства може бути усунута протягом відносно короткого періодучасу за рахунок здійснення ряду аварійних фінансових заходів,причини, які генерують неплатоспроможність можуть залишатися незмінними,якщо не буде відновлена до безпечного рівня фінансова стійкістьпідприємства. Це дозволить усунути погрозу банкрутства не тільки вкороткому, але й у відносно тривалому періоді.

3. Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічногозростання. Повна фінансова стабілізація досягається тільки тоді, колипідприємство забезпечує стабільне зниження вартості використовуваногокапіталу і постійне зростання своєї ринкової вартості. Це завдання вимагаєприскорення темпів економічного розвитку на основі внесення певнихкоректив у фінансову стратегію підприємства. Скоригований з урахуваннямнесприятливих факторів фінансова стратегія підприємства повинназабезпечувати високі темпи його виробничого розвитку при одночасномузниження загрози його банкрутства в майбутньому періоді.

Кожному етапу фінансової стабілізації підприємства відповідаютьпевні її механізми, які в практиці фінансового менеджментуприйнято поділяти на оперативний, Тактичний і стратегічний
(Табл.1.4).

Табл.1.4

У практиці фінансового менеджменту перераховані вище механізмифінансової стабілізації підрозділяються іноді на "захисні" і
"наступальні". Оперативний механізм фінансової стабілізації, заснованийна принципі "відсікання зайвого", являє собою захисну реакціюпідприємства на несприятливий фінансовий розвиток і позбавлений будь-якихнаступальних управлінських рішень. Тактичний механізм фінансовоїстабілізації, використовуючи окремі захисні заходи, в ціломуявляє собою наступальну тактику, спрямовану на переломнесприятливих тенденцій фінансового розвитку. Стратегічний механізмфінансової стабілізації являє собою виключно наступальнустратегію фінансового розвитку, підпорядковану меті прискорення всьогоекономічного зростання підприємства.

Розглянемо більш детально зміст кожного з механізмів,що використовуються на окремих етапах фінансової стабілізації підприємства.

1.3.1 Оперативний механізм фінансової стабілізації

Оперативний механізм фінансової стабілізації являє собоюсистему заходів, спрямовану, з одного боку, на зменшення поточних зовнішніх івнутрішніх фінансових зобов'язань підприємства, а з іншого боку, назбільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов'язання. Принцип
"відсікання зайвого", що лежить в основі цього механізму, визначаєнеобхідність скорочення розмірів як поточних потреб (що викликаютьвідповідні фінансові зобов'язання), так і окремих ліквіднихактивів (з метою їх термінового переказу в грошову форму).

Зменшення поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов'язаньпідприємства досягається за рахунок наступних основних заходів: а) скорочення суми постійних витрат (включаючи скороченняуправлінського персоналу, витрат на поточний ремонт і т.п.); б) скорочення рівня змінних витрат (включаючи скороченнявиробничого персоналу основних і допоміжних підрозділів;зниження обсягу виробництва не користується попитом продукції, звідповідним скороченням необхідного обсягу фінансових ресурсів ітощо); в) продовження строків кредиторської заборгованості по товарних операціях
(одержують комерційні