Зміст

Перелік графічного матеріалу. 9
Вступ. 10
Розділ 1. Науково-теоретичне обгрунтування проблеми удосконалення виробничо-торговельної діяльності підприемства. 11
1.1. Наукові підходи до розв'язання проблем, що стоять перед підприємством. 11
1.2. Стратегічні напрямки удосконалення торгово-виробничої діяльності підприемства громадського харчування. 16
1.3. Етапи планування асортименту продукції. 21
Розділ 2. Дослідження внутрішнього і зовнішнього середовища. 23
2.1. Загальна характеристика підприємства. 24
2.1.1. Характеристика об'єкту. 24
2.1.2. Організаційно-правові основи функціонування підприємства. 26
2.2. Аналіз виробничо-технічного рівня підприємства. 29
2.2.1. Асортиментна структура продукції та послуг. 29

2.2.2. Аналіз організації виробничого процесу та технічного рівня підприємства. 36
2.2.3. Аналіз організації обслуговування. 42
2.3. Аналіз ефективності використання виробничої потужності. 44

2.3.1. Аналіз показників по праці в ПГХ "Енергетик". 44
2.3.2. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів. 46
2.4. Аналіз та оцінка економічних показників ПГХ "Енергетик". 50
2.4.1. Аналіз структури та складу товарообігу. 50
2.4.2. Аналіз витрат виробництва ПГХ "Енергетик". 54
2.4.3. Аналіз валового доходу та прибутку ПГХ "Енергетик". 56
2.4.4. Аналіз та оцінка економічних показників їдальні

ПГХ "Енергетик". 60
2.5. Вивчення платоспроможного попиту. 62
2.6. Аналіз постачальників. 70
2.7. Аналіз конкурентів. 74
Розділ 3. Пропозиції щодо удосконалення виробничо-торгової діяльності досліджуваного підприємства 78
3.1. Удосконалення асортименту продукції за рахунок використання нових видів сировини. 80

3.2. Організація дієтичного харчування. 90

3.3. Перепрофілювання буфету на бар. 93

3.4. Максимізація зручностей при проведенні бенкетнийобслуговування. 97
Розділ 4. Визначення соціально-економічної ефективності роботи їдальні

"Енергетик" після впровадження заходів удосконалення її торгово-виробничої діяльності. 100

4.1. Прогнозування обсягу виробництва їдальні "Енергетик" 100

4.2. Прогнозування витрат виробництва та обігу їдальні 104

4.3. Визначення валового доходу та прибутку їдальні 107

4.4. Соціально-економічна ефективність заходів по удосконаленню торгово-виробничої діяльності їдальні 109
Висновки та пропозиції 115
Список літератури. 117
Додатки. 118

Перелік графічного матеріалу

Аркуш
План підприемства з розстановкою обладнання до удосконалення. 1

План підприемства з розстановкою обладнання після удосконалення. 2

Вступ

Громадське харчування сформувалося як підгалузь торгівлі, воноохоплює підприємства громадського харчування державної та приватноїторгівлі. Головна мета цих підприємств - надання платних послуг населенню вформі громадсько організованого харчування.

В умовах тривалої економічної кризи в Україні підприємствогромадського харчування при підприємствах виконує скоріше соціальну функцію
- Забезпечує продуктами харчування свій контингент споживачів.

Своєчасне надання споживачам збалансованого по своєму складухарчування сприяє збереженню здоров'я людей, росту продуктивності праці,підвищенню якості навчання, раціонального використання вільного часу.

Дослідження проводилось на діючому підприємстві. Підприємствогромадського харчування "Енергетик" є підрозділом Державного підприємства
Національної Енергетичної компанії "Укренерго".

Підприємство здійснює такі напрямки діяльності:
- Організація громадського харчування;
- Виробництво та реалізація власної кулінарної продукції;
- Надання платних послуг населенню;
- Виконання святкових та ритуальних замовлень співробітників НЕК
"Укренерго" та інших замовників.

В даній роботі ми маємо за мету проаналізувати виробничо-технічнийрівень їдальні ПГХ "Енергетик", використання виробничої потужності,економічний стан досліджуваного підприємства, а також розробити пропозиціїщодо удосконалення виробничо-торговельної діяльності, яка б дозволила йомуперейти до упевненого розвитку в майбутньому.

Розділ 1. Науково-теоретичне обгрунтування проблеми удосконалення виробничо-торговельної діяльності підприемства

1.1. Наукові підходи до розв'язання проблем, що стоять перед підприємством

В умовах тривалої економічної кризи в Україні перед підприємствомгромадського харчування постають багато економічних, соціальних, науково -технічних та інших проблем.

В сучасних умовах смаки споживачів становляться більш різноманітними,підвищуються вимоги до якості та асортименту продукції та послуг,знижується платоспроможність населення.

Ринковий механізм господарювання передбачає конкуренцію, боротьбу заринки між підприємствами.

Вирішення цих проблем можливо за рахунок проведення маркетинговихдосліджень мікро-і макросередовища підприємства, які дозволять визначити:
- місце підприємства на ринку продукції та послуг громадського харчування;
- слабкі і сильні сторони в діяльності;
- розмір платоспроможного попиту на продукцію їдальні;
- вимоги споживачів до асортименту та якості продукції та послуг;
- шляхи максимізації зручностей для споживачів під час перебування у їдальні.

досліджуване підприємство є нерентабельним. За останні рокиспостерігається значне збільшення збитків. Для того, щоб знайти шляхипідвищення економічної ефективності використання матеріальних, фінансовихта трудових ресурсів, необхідно систематично проводити комплексний аналізгосподарської діяльності їдальні.

Для вирішення будь-яких проблем підприємства необхідно перш за всезначно підвищити рівень управління.

Метою управління є забезпечення прибутковості в діяльностіпідприємства шляхом раціональної організації виробничого процесу, в т.ч.управління виробництвом і розвиток техніко-технологічної бази, а такожефективне використання кадрового потенціалу при одночасному підвищеннікваліфікації, творчої активності і лояльності кожного виробника.

Прибутковість підприємства свідчить про ефективність управління їївиробничо-збутовою діяльністю, яка досягається шляхом мінімізації витрат
(витрат на сировину, матеріали, енергію, оплату праці, фінансування) імаксимізація прибутків від результатів виробництва - випуску продукції іпослуг.

Найважливішим завданням управління є організація виробництвапродукції і послуг з урахуванням вимог споживачів на підставі наявнихматеріальних і людських ресурсів та забезпечення рентабельності діяльностіпідпримства та його стабільного стану на ринку.

У зв'язку з цим в задачі управління входить:
- забезпечення автоматизації виробництва і перехід до використання працівників високої кваліфікації;
- стимулювання праці співробітників підприємства шляхом створення для них кращих умов праці і встановлення більш високої заробітної плати;
- постійний контроль за ефективністю діяльності підприємства, координація роботи всіх підрозділів підприємства;
- постійний пошук нових ринків збуту;
- визначення певних цілей розвитку підприємства;
- визначення приоритетних цілей, їх черговості і послідовності рішення;
- розробка стратегії розвитку підприємства: господарчих задач і шляхів їх вирішення;
- визначення системи заходів для рішення намічених проблем на різноманітні періоди часу;
-- раціональне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів;
- встановлення контролю за виконанням поставлених завдань.

Виконання задач управління по регулюванню, організації, координації іконтролю за виробничим процесом і досягнення визначених цілей отримуєоцінку на ринку.

Під науковими основами управління розуміють систему наукових знань,яка складає теоретичну базу практики управління, забезпечення практикименеджменту науковими рекомендаціями.

Першим етапом методології наукового управління був аналіз змістуроботи і визначення її основних компонентів. Потім була обгрунтовананеобхідність систематичного використання стимулювання з метоюзацікавленості працівників у збільшенні продуктивності праці і збільшенніоб'єму виробництва. Автори робіт по науковому управлінню висунули іобгрунтували такі наукові положення:
- використання наукового аналізу для визначення найкращих засобів досягнення цілей і рішення конкретних задач;
- необхідність забезпечення працівників ресурсами, які необхідні для ефективного виконання завдань.

Існують такі найважливіші концепції , які внесли суттєвий внесок врозвиток сучасної теорії і практики управління:
- наукове управління;
- адміністративне управління;
- управління з позицій психології і людських відносин;
- управління з позицій науки про поведінку.

Крім цього, існують тринадцять наукових підходів до управління, якіотримали свій розвиток в сучасних умовах - це системний, комплексний,інтеграційний, маркетинговий, функціональний, процесний, відтворювальний,нормативний, кількісний, адміністративний, ситуаційний, поведінковийпідходи.

На досліджуваному підприємстві використовуються:

1. Системний підхід. Від передбачає, що керівники підприємстваповинні розглядати організацію як сукупність взаємозв'язаних елементів,таких як люди, структура, задачі та технологія, які орієнтовані надосягнення різноманітних цілей в умовах мінлівого зовнішнього середовища.

Найважливіші принципи системного підходу:
- процес прийняття рішень повинен починатись з виявлення і чіткого формулювання певних цілей;
- необхідно розглядати всю проблему як ціле, як єдину систему і виявляти всі наслідки і взаємозв'язки кожного рішення;
- необхідні визначення і аналіз можливих альтернативних шляхів досягнення мети;
- цілі окремих підсистем не повинні вступати в протиріччя з цілями всієї системи.

При застосуванні системного підходу на основі маркетинговихдосліджень спочатку формуються параметри входу - продукції або послуги: щовиробляти, з якими показниками якості, з якими витратами, для кого, в якістроки, кому продавати і за якою ціною. На ці питання відповіді даютьсяодночасно. Вихід повинен бути конкурентоспроможним по нормативам.

Потім визначаються параметри входу: які необхідні ресурси таінформація для процесу. Потреба в ресурсах та інформації прогнозуєтьсяпісля вивчення організаційно-технічного рівня виробництва підприємства
(рівня техніки, технології, організації виробництва, праці і управління) тапараметрів зовнішнього середовища.

2. Ситуаційний підхід передбачає, що придатність різноманітнихметодів управління визначається ситуацією. Поскільки існує велика кількістьфакторів як в організації, так і в зовнішньому середовищі, не існує єдиногонайкращого способу управління підприємством. Самим ефективним в певнійситуації є метод, який найбільше відповідає певній ситуації. Ситуація - цепевний набір обставин, які впливають на функціонування підприємства впевніч годину. Використовуючи ситуаційний підхід, керівництво може зрозуміти,які методи і засоби є найкращими для досягнення цілей організації в певнійситуації.

Ситуаційний підхід передбачає визначення основних внутрішніх тазовнішніх факторів, які впливають на функціонування підприємства. Дляпрактичних цілей керівники розглядають тільки ті фактори, які впливають вкожній конкретній ситуації.

3. Процесний підхід визначає управління як процес, в якомудіяльність, що спрямована на досягнення цілей підприємства, розглядаєтьсяне як одночасна дія, а як серія безперервних дій - функцій управління.
Оптимальний набір функцій включає: планування, організацію, мотивацію,керівництво, координацію, контроль, комунікацію, оцінку, прийняття рішень,підбір персоналу.

4. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію керуючої підсистеми прирішенні будь-яких задач на споживача. Пріоритети вибору критеріївмаркетингу:
- підвищення якості продукції та послуг у відповідності до вимог споживачів;
- економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості;
- економія ресурсів у виробництві за рахунок фактора масштабу виробництва, науково-технічного прогресу, застосування системи менеджменту.

5. Адміністративний підхід. Його суть полягає в регламентаціїфункцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, тривалості, елементівсистеми менеджменту в нормативних актах (накази, розпорядження, стандарти,інструкції, положення та ін .).

Дослідження будь-якого підприємства передбачає виявлення і вирішеннярізноманітних економічних, соціальних та інших проблем.

Дослідження внутрішнього потенціалу та зовнішнього середовища в данійроботі будемо проводити такими методами:

1. Метод порівняння дозволить оцінити роботу їдальні, визначити відхилення від планових показників, встановити їх причини і виявити резерви. Основні види порівнянь, які застосовуються при аналізі - це звітні показники з показниками попередніх періодів; показники роботи за кожен день.

2. Індексний метод застосовується при вивченні складних явищ, окремі елементи яких невімірні. Як відносні показники, індекси потрібні для оцінки виконання планових завдань для визначення динаміки явищ і процесів.

3. Балансовий метод передбачає співставлення взаємозв'язаних показників господарської діяльності з метою підвищення ефективності виробництва.

Зв'язок між окремими показниками виражається в формі рівності підсумків, одержаних в результаті різних співставлень.

4. Метод елімінування дозволить виділити вплив одного фактору на узагальнюючі, виключає дію інших факторів.

5. Графічний метод є засобом ілюстрації господарчих процесів і визначення ряду показників і оформлення результатів аналізу. Графічне відображення економічних показників розподіляється по призначенню

(діаграми, порівняння, хронології), а також по способу побудови (стовпчікові, кругові, лінійні, коордінатні).

6. Функціонально-вартісний аналіз - це метод системного дослідження, який застосовується по призначенню об'єкту з метою підвищення корисного ефекту на одиницю сукупних витрат за життєвий цикл об "єкту.

Особливості проведення цього аналізу заключається у встановленні доцільності набору функцій , який повинен виконувати проектованих об'єкт в конкретних умовах, або необхідності функцій існуючого об'єкта.

7. Економічно-математичний метод застосовується для вибору найкращих варіантів.

1.2. Стратегічні напрямки удосконалення виробничо-торговельної діяльності підприемства громадського харчування

Стратегія - це генеральна програма діяльності підприємства, в основіякої лежить визначення основних, довгострокових цілей і завдань, розробканапрямків його діяльності, визначення необхідних ресурсів для досягненняпоставлених цілей і порядку їх використання.

Загальна (генеральна) стратегія розвитку підприємства зв'язана здіяльністю підприємства в цілому, використанням всіх видів ресурсів іорієнтована на виконання його головної цілі. Виробничі (допоміжні) видистратегій забезпечують реалізацію генеральної стратегії підприємства поокремим напрямкам його діяльності (маркетингова, фінансова, виробнича таін.), видам діяльності (стратегія основної діяльності, що пов'язана зреалізацією товарів і обслуговуванням споживачів, стратегія неторговоїдіяльності - ремонтно-будівельної, транспортної, виробничої та ін.),використанню окремих видів ресурсів (стратегія формування і використаннятрудових ресурсів, матеріально-технічної бази, фінансових ресурсів та ін .).

Розробка стратегії виробничо-торгової діяльності підприємства наспоживчому ринку здійснюється в декілька етапів:

1. Аналіз інформації про стан ринку, виробничо-технічні можливостіпідприємства.

2. Визначення цілей стратегій, ключових проблем розвиткупідприємства.

3. Розробка прогнозів, їх оцінка і вибір оптимального варіанту.

4. Оцінка і вибір оптимального варіанту прогнозів.

5. Розробка програми дій.

На першому етапі повинен бути проведений аналіз зовнішньогосередовища функціонування підприємства і його виробничо-технічнихможливостей.

Для цього необхідно оцінити виробничо-технічні можливостіпідприємства, його конкурентоспроможність, проаналізувати можливістьвикористання внутрішніх резервів і ресурсів підприємства для підвищенняефективності його функціонування, а також вивчити та дослідити такіпитання:
- розмір платоспроможного попиту споживачів на продукцію їдальні;
- фактичний та можливий попит на послуги, які підприємство надає, а також на ті, які може надавати споживачам;
- ступіньосвоєння ринку конкурентами, місце підприємства на ринку продукції та послуг громадського харчування;
- рівень розвитку маркетингової діяльності підрозділу;
- контингент споживачів їдальні.

Підсумком першого етапу розробки стратегії підприємства є отриманняінформації, яка дозволяє дати оцінку сучасної обстановки, в якій функціонуєпідприємство, оцінити його конкурентоспроможність і визначити найбільшвірогідні напрямки його подальшого розвитку.

Другий етап розробки стратегії пов'язаний з визначенням цілей іключових пробі розвитку підприємства.

Цілі стратегії повинні бути спрямовані не тільки на підвищенняекономічної ефективності використання матеріальних, фінансових, трудовихресурсів з метою збільшення долі ринку, об'єму продажів або росту прибутку,удосконалення процесу виробництва, але і на підвищення якостіобслуговування, якості продукції громадського харчування, максімізаціюзручностей для споживачів під час перебування у їдальні, створеннясприятливих умов для відпочинку.

На третьому етапі обгрунтування стратегії підприємства розробляютьсяальтернативні варіанти розвитку підприємства. З цією метою перевіряєтьсявідповідність між поставленими цілями і реальними можливостямипідприємства, його ресурсним потенціалом. У випадку невідповідностірозробляються тактичні програми, виконання яких ліквідує виявленийдисбаланс.

Якщо ресурси підприємства не дозволяють забезпечити досягненняпоставлених цілей, необхідно повернутися до другого етапу і скорегуватипоставлені цілі.

Результатом процесу ув'язкі цілей і ресурсів підприємства єальтернативні варіанти його розвитку, які відрізняються як по кількснімхарактеристиками, так і за часом досягнення поставлених цілей.

Четвертий етап - оцінка і вибір стратегії розвитку. На цьому етапіздійснюється перевірка ступені реальності виконання поставлених цілей ірозроблених варіантів їх досягнення. При оцінці розроблених стратегійважливо визначити, чи можливо реалізувати стратегію при наявному ресурсномупотенціалі, чи необхідні зусилля в галузі маркетингу, удосконаленняорганізації торгівлі та ін., чи стратегія є привабливою, але не може бутиреалізована.

Вибір стратегії розвитку підприємства здійснюється за такимикритеріям, як час досягнення кінцевої мети, стійкість по відношенню доконкурентів, фінансова забезпеченість, ступінь ризику.

П'ятий етап - складання програми дій і контроль їх реалізації. Нацьому етапі роботи повинна бути здійснена ув'язка всіх заходів, зв'язаних зреалізацією вибраної стратегії, їх конкретизація по всім рівням управлінняпідприємства з визначенням послідовності здійснення певних заходів за часомздійснення і виконавцям, тобто цей етап - це тактичне планування, якеспрямоване на досягнення вибраної стратегії розвитку підприємства.

Використання елементів маркетингу у підприємстві громадськогохарчування в ринкових умовах обумовлено появою великої кількостіконкурентів на споживчому ринку: загострення системи ресурсопостачання,підвищення вимог споживачів до якості та асортименту продукції та послуг,ростом ступеню ризику підприємницької діяльності. Визначення стратегічнихцілей і розробка програми маркетингу дозволяють уникнути значнихекономічних та соціальних ризиків, добитися підвищення виробничо-торговоїефективності їдальні.

Як відомо, концепція маркетингу - це набір маркетингових засобів, якіпозитивно впливають на торгово-виробничу діяльність і дозволяютьпідприємству громадського харчування завоювати значну частину ринку. Дотаких засобів відносяться:
- продукція;
- ціна;
- умови реалізації;
- реклама;
- стимулювання збуту.

Що стосується кожного з перерахованих елементів, то вони означають:
- орієнтація на споживача, повне вивчення їх попиту;
- формування асортименту продукції та послуг, виходячи із потреб споживачів;
- гнучка політика ціноутворення;
- вибір найбільш ефективних методів реалізації;
- використання різних заходів стимулювання продаж;
- підвищення ефективності реклами.

Для визначення відповідності асортименту страв та послуг попитуспоживачів на практиці доцільно застосовувати пробні продажі страв. Це даєможливість оцінити успіх або поразку їдальні, а також вивчити фактори, якіможуть вплинути на реалізацію продукції. Пробний продаж продукції даєвідповідь на такі основні запитання: які асортіментні групи користуютьсянайбільшим попитом, за якою ціною, які недоліки впливають на рівеньреалізації страв.

Торгова діяльність підприємсва громадського харчування безпосередньозалежить від якості проукції. Тому основну увагу потрібно звернути на:

1. Якість деяких груп страв, яка не влаштовує споживачів.

Треба вцілому підвищити рівень якості продукції у різних підрозділахшляхом використання: а) нетрадиційної сировини; б) нового обладнання (засоби малої механізації), яке дозволить нетільки покращити смакові якості страв, але й удосконалити форму нарізанняпродуктів, термін та якість теплової обробки сировини.

2. Розширення асортименту страв та послуг.

Це можливо за рахунок: а) перепланування підприємства з метою збільшення зручностейобслуговування споживачів; б) застосування нових форм обслуговування.

3. Контроль якості продукції.

Необхідно налаготіті бракеражній контроль за якістю всієї продукціїїдальні.

Нормативні параметри відзеркалюють властивості продукції, якірегламентуються обов'язковими нормами, стандартами та законодавством наринку. Вплив стандартизації на підвищення якості продукції реалізуєтьсячерез: комплексну розробку стандартів на сировину, матеріали,напівфабрикати, готову продукцію, які визначені у стандартах технологічнихвимог і показників якості. Сертифікація допомагає реалізувати єдиний підхіддо оцінки якості продукції, дає гарантію стабільного встановлення продукціїнеобхідного рівня якості, оскільки охоплює організацію виробництва.

сертифікаційна система якості допомагає підприємству підвищуватиконкурентоспроможність продукції та послуг.

При виборі політики ціноутворення можна запропонувати наступніпідходи:

1. Встановлення цін з урахуванням попиту споживачів, так звану
"Плаваючу ціну", яка дозволить регулювати попит на ту чи іншу страву.

2. Дотримуючись стратегії ціноутворення, необхідно визначитинапрямки, за рахунок яких можна скоротити витрати на виробництво продукціїі тим самим знизити ціну на товар при умові високої якості продукції.

3. Забезпечення мінімальної рентабельності. Встановлення ціни наконкретний момент часу буде залежати від фази життєвого циклу продукції таобраної стратегії. Як відомо, найбільший попит на найвищу ціну маєпродукція, яка є новою в даний момент часу і на даному ринку. Це підкреслюєнеобхідність розробки та впровадження нових видів продукції, розширенняасортименту страв.

Якщо підприємство поставити собі за мету захватити більшу частку ринку,то ціну необхідно знижувати. Це забезпечить швидке збільшення об'ємупродаж. Якщо ж ціль підприємства - отримання прибутку за короткий строк,то застосовуються високі ціни при умові, що стан ринку і якість продукціїта послуг дозволяє їх реалізовувати навіть за такими цінами.

Найбільш перспективною ціновою стратегією для їдальні є зниження цінина продукцію та послуги.

Останній етап - це розробка рекламних заходів.

досліджуване підприємство не має достатньої реклами. Але для того,щоб забезпечити конкурентоспроможність, необхідно підняти на високий рівеньдієвість рекламних засобів:
- підвищити рекламу до сучасних вимог;
- розширити кількість каналів розповсюдження реклами;
- розробити програму по впровадженню в дію внутрішньої реклами;
- максимально наблизити рекламу до споживачів.

1.3. Етапи планування асортименту продукції

Планування асортименту продукції - це безперервний процес оновлення,удосконалення структури асортименту і приведення споживчих властивостей іхарактеристик продукції у відповідність до вимог покупців. Якщо дослідженнямаркетингу дозволяють отримати необхідну інформацію про особливості ринку,потреби і переваги покупців, то планування асортименту продукції перетворюєцю інформацію з урахуванням вимог сегменту виробничих потужностей,технології, що застосовується на підприємстві, наявних матеріально -технічних, трудових та фінансових ресурсів, плануємих витрат та прибутку внеобхідну для споживачів продукцію. Цей процес повинен здійснюватисьбезперервно на протязі всього періоду господарчої діяльності підприємства.

З проблем маркетингу існують такі етапи процесу плануванняасортименту продукції:

1. Визначення існуючих і потенційних потреб покупців.

2. Оцінка конкурентоспроможності продукції підприємства. Аналізструктури асортименту продукції підприємства і конкурентів.

3. Визначення того, які послуги та продукцію необхідно додати доасортименту продукції та послуг, або виключити з нього з причининедостатньої рентабельності, зниження конкурентоспроможності.

4. Розробка пропозицій про засвоєння нових технологій, удосконаленнявіпускаємої продукції за рахунок використання нової сировини, прозастосування нових видів послуг

5. Вивчення можливостей виробництва нових та удосконалення страв,включаючи питання ціни, собівартості та рентабельності.

6. Проведення пробних продаж.

7. Розробка спеціальних рекомендацій для виробників продукції щодо їїякості, оформлення, додержання технології приготування.

8. Підготовка рекомендацій щодо збуту продукції, включаючи час іграфік виходу на ринок удосконаленого виробу, масштаби початкової фазиреалізації продукції, програми проведення рекламних та інших заходів постимулюванню збуту.

9. Оцінка досягнутих результатів.

Планування асортименту продукції повинно постійно враховуватиінформацію про стан життєвих циклів продукції та послуг, які пропонуєпідприємство. Це необхідно для складання об'єктивної оцінки відносноконкурентоспроможності асортиментної політики не тільки в теперішньомуперіоді, а і на подальшу перспективу.

Оцінка асортименту продукції з точки зору стану життєвого циклутовару передбачає проведення аналізу по слідуючим напрямкам:
- визначення стадій життєвих циклів різноманітних виробів, що входять до торгового асортименту підприємства;
- виділення переліку страв та товарів, які знаходяться на стадії спаду та прийняття рішень відносно їх подальшої модернізації або зняття з виробництва;
- визначення потенціалу продукції, яка знаходиться на стадії росту і зрілості для забезпечення необхідних об'ємів продаж і отримання встановлених сум та норм прибутку;
- визначення переліку нової продукції і строків включення їх в асортимент продукції для підтримки його відповідності вимогам споживачів.

Діяльність, що направлена на удосконалення структури асортиментупродукції, повинна здійснюватись постійно. Різноманітні складові цієїроботи - дослідження ринку, попиту споживачів, дослідження і розробка самоїпродукцї, розробка політики цін, планування реклами і заходів постимулюванню продажу товарів підлягають постійному контролю і регулюванню увідповідності з їх значенням на різних стадіях життєвого циклу продукції.

Це необхідно для встановлення правильних пріоритетів і знаходженняефективного співвідношення складових елементів маркетингу, які відповідаютьпевним умовам, з якими пов'язана ринкова діяльність підприємства. Концепціяжиттєвого циклу обумовлює необхідність проведення систематичної роботи поплануванню асортименту і розробці нової продукції.

Розділ 2. Дослідження внутрішнього і зовнішнього середовища

Зовнішнє середовище підприємства складається із зовнішніх факторів ісил, які впливають на її здібність підтримувати і розвивати успішні торговіоперації з клієнтами своїх цільових ринків. Воно включає в себе мікро-іМакросередовище. До мікросередовища підприємства відносяться сили, якіможуть впливати на її здібність обслуговувати клієнтів: само підприємство,споживачі, постачальники. До макросередовища відносяться більш широкі,соціальні сили, які впливають на мікросередовище: конкурентні, економічні,політичні, культурні.

Головні фактори мікро-і макросередовища підприємства відображені намалюнках 2.1. і 2.2. відповідно.

Рисунок 2.1. Головні фактори мікросередовища підприємства

Рисунок 2.2. Головні фактори макросередовища підприємства

2.1. Загальна характеристика підприємства

Підприємство громадського харчування «Енергетик» є підрозділом
Національної Енергетичної компанії «Укренерго» Міненерго України (далі НЕК
«Укренерго»). Воно створене згідно з Наказом Міністра енергетики Українивід 02.07.98р. № 107 «Про створення відособленіх структурних одиниць
Державного підприємства «Національна енергетична компанія« Укренерго »набазі виробничо-обслуговуючого підрозділу «Енергетик».

Підприємство громадського харчування «Енергетик» є спеціалізованоюструктурною одиницею (без права юридичної особи) НЕК «Укренерго», яканаділена майном, має самостійний баланс, круглу печатку, штамп зі своїмнайменуванням та поточний рахунок в установі банку.

В склад ПГХ «Енергетик» входять три їдальні. Місцезнаходженняпідприємства і їдальні № 1: м.Київ, вул.Комінтерна, буд.27.

Орган управління - Міністерство енергетики і електрифікації України.

Форма власності підприємства громадського харчування «Енергетик» --загальнодержавна.

2.1.1. Характеристика об'єкту

Згідно Положенню про підрозділ громадського харчування «Енергетик»мета підприємства - насічування ринку товарів і послуг.

Здійснюються такі напрямки діяльності:
- організація громадського харчування для співробітників Міненерго України та інших підприємств;
- виконання святкових та персональних замовлень співробітників;
- надання платних послуг населенню з метою підвищення прибутку підприємства;
- здійснення торгово-закупівельної діяльності;
- планування, організація та здійснення своєї виробничо-господарської діяльності;
- укладання господарських договорів;
- здійснення бухгалтерського , оперативного обліку.

Між національним диспетчерським центром електроенергетики України
(далі НДЦ) і підрозділом громадського харчування «Енергетик» була укладенаугода, згідно з якою підприємство зобов'язується організовувати для НДЦгромадське харчування по 3 націночній категорії (23%) та забезпечуватиширокий асортимент продукції та послуг.

НДЦ, в свою чергу, зобов'язується:
- надати підприємству громадського харчування «Енергетик» приміщення під їдальню, технологічне обладнання і всі витрати за оренду приміщення, платню за тепло -електро забезпечення, водопостачання і ремонт обладнання відшкодувати за рахунок власних коштів;
- забезпечити охорону приміщення їдальні і торгово-матеріальних цінностей;
- відшкодувати суми нереалізованої націнки при реалізації працівникам НДЦ

України молочної та сільгоспродукції;
- відшкодувати витрати по утриманню додаткової чисельності персоналу ПГХ

«Енергетик» за прання спецодягу та інших заходів;
- відшкодувати витрати на постачання продуктів харчування в НДЦ України арендованих транспортом згідно розрахункам ПГХ « Енергетик ».

Потреба їдальні« Енергетик »в матеріальних ресурсах визначається урозрізі наступних елементів:

1. Потреба у сировині, матеріалах, у тому числі:
- для основного виробництва;
- на ремонтно-експлуатаційні потреби.

2. Потреба у електроенергії;

3. Потреба в меблях, виробничому обладнанні;

4. Потреба в малоцінних, швидко-зношування предметах.

Потреба в МТЗ визначається на основі встановлених норм з урахуваннямтипу підприємства, вмістенності залу, обсягу діяльності та інших факторів.

В залежності від призначення норми розділяються на декілька видів.

Норми витрат застосовуються для розрахунку потреби у сировині, атакож матеріалів, предметів одноразового використання.

Експлуатаційні норми визначають мінімальні і максимальні термінизносу предметів, до яких також відносяться норми амортизаційнихвідрахувань.

Для розрахунку норм витрат матеріальних ресурсів у їдальнізастосовують наступні методи:

1. Розрахунково-аналітичний або метод, який передбачає використаннянорм витрат.

2. Дослідно-статистичний - на основі фактичних витрат сировини вминулому періоді. Це приблизні розрахунки.

На підприємстві застосовуються норми оснащення підприємствгромадського харчування посудом, столовими приборами, меблями і кухоннимінвентарем.

Детальний перелік посуду, інвентаря, інших додаткових засобів, щовикористовуються у їдальні «Енергетик», приведений в додатку.

В роботі нами буде досліджена їдальня № 1, яка міститься на першомуповерсі будинку Національної енергетичної компанії «Укренерго» Міненерго
України. В цьому ж будинку орендують приміщення фірми TASIS, SIMENS,
МАГАТЕ.

Загальна чисельність працівників цих фірм складає близько 700чоловік. В середньому підприємство відвідують 150 - 200 чоловік в день.
Приблизно 23 з них - це працівники НЕК «Укренерго».

Режим роботи їдальні: з 8.00 до 17.00 годин. Субота, неділя
-вихідний.

В їдальні готують і реалізують обідню продукцію.

2.1.2. Організаційно-правові основи функціонування підприємства

Підрозділ громадського харчування «Енергетик» здійснює своюдіяльність згідно чинного законодавства України, Статуту Національноїенергетичної компанії «Укренерго», Положення про підрозділ ПГХ «Енергетик»,яке затверджувалися НЕК «Укренерго», Свідоцтва про державну реєстраціюсуб'єкта підприємницької діяльності, Ліцензії Залізничноїрайдержадміністрації м. Києва на право здійснення торгівельної діяльності усфері громадського харчування щодо реалізації продовольчих товарів.
Підприємство має також ліцензію на право здійснення роздрібної торгівліалкогольними напоями та Ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлітютюновими виробами (вітчизняного та імпортного виробництва).

купівлю і постачання підприємство здійснює на підставі угод звиробниками продукції.

Виробництво продукції на підприємстві здійснюється згідно нормативно -технічної документації, до якої відносяться: збірник рецептур страв,технологічні картки, стандарти, калькуляційні картки.

На підприємстві складений штатний розклад, в якому вказані кількістьштатних одиниць, найменування посад і категорії, тарифні коефіцієнти,оклади, надбавки.

Кухар

Кухар

Касир

Касир

Буфетник

Буфетник

Продавець

Продавець

Офіціант

Прибиральниця

Економіст Прибиральниця

Бухгалтер

Бухгалтер-калькулятор

Кухар

Касир

Буфетник

Вантажник

Прибиральниця

Експедитор

Кондитер

Рисунок 2.3. Структура підрозділу громадського харчування «Енергетик».

Організаційна структура підрозділу громадського харчування
«Енергетик» (рисунок 2.3.) Спрямована на встановлення чіткихвзаємозв'язків між окремими підрозділами, розділення між ними прав івідповідальності і побудована слідуючим чином. На підставі генеральноїдовіреності керує підрозділом директор. Безпосередньо йому підпорядкованіінженер з підготовки кадрів, зав. господарством, зав.коморою, головнийбухгалтер. У свою чергу, головному бухгалтеру підпорядковані: економіст,бухгалтер, бухгалтер-калькулятор; зав. коморою - вантажник і експедитор;зав. кондитерських цехом - кондитери; зав. виробництвом їдальні № 1 --кухарі, касир, бу