Вироблення і прийняття управлінських рішень

Реферат

Вироблення і прийняття управлінських рішень. Курсова робота/
Садовський А.В. гр. Ма-10-2 - Брест.: 2001 - 32 с.: 1 табл., 7 джерел.

Ключові слова: управлінські рішення, менеджер, керівник,організація, структура, вибір, альтернатива, інформація, процес, рішення,ситуація, управління, методи, контроль, коректування.

Зміст

Введеніе___________________________________________________5

1.Понятіе управлінських решеній___________________________6

2. Класифікація управлінських решеній___________________10

2.1. Головні відмінності управлінських решеній________________10

3. Процес прийняття решенія________________________________19

4. Ухвалення рішення в реальному житті 26

4.1. Методи прийняття управлінських решеній________________27

4.2. Практичне використання технології ухвалення управлінського решенія________________________28

Заключеніе_________________________________________________31

Список літератури__________________________________________32

Введення

Керівникам різних підприємств доводиться перебиратичисленні комбінації потенційних дій для того, щоб знайтиправильне дію для даної організації в даний час і в даному місці.
По суті, щоб організація могла чітко ефективно працювати, керівникповинен зробити серію правильних виборів з декількох альтернативнихможливостей.

Прийняття управлінського рішення - це вибір того, як і щопланувати, організовувати, мотивувати та контролювати.

Прийняття рішень є важливою частиною будь-якої управлінськоїдіяльності. Образно кажучи, прийняття рішень можна назвати "центром", навколо якого обертається життя організації.

Відповідальність за прийняття важливих рішень - важкий моральний тягар,що особливо яскраво виявляється на вищих рівнях управління. Томукерівник, як правило, не може приймати непродуманих рішень.

Мета даної курсової роботи полягає у виявленні ознак,характерних для управлінських рішень, а також в аналізі процесувироблення й ухвалення рішення керівником підприємства.

Для досягнення поставленої мети необхідно поставити ряд конкретнихзавдань:

1) усвідомити місце, займане управлінськими рішеннями в реальних економічних умовах, усвідомити їхнє місце в інформаційній системі підприємства;

2) розкрити теоретичні основи: сутність, класифікацію управлінських рішень, методи і способи прийняття, функції управлінських рішень.

3) дати характеристику об'єкту дослідження;

4) виробити пропозиції щодо підвищення ефективності виробництва.

1. Поняття управлінських рішень

Особливе місце в теорії управління займає проблема керівництва.
Традиційно під керівництвом прийнято розуміти відносини, що виникають уорганізації в процесі і з приводу управління.

Основний принцип управління - єдиноначальність. Суть його в тому, що влада,право рішення, відповідальність і можливості контролювати процеси івідносини в організації надаються тільки одній посадовій особі.
Відповідно керівник-особа яка персоніфікує відповідальність, владуі право контролю. Відносини єдиноначальності багато в чому формують ієрархічнупіраміду організації.

Оскільки уся влада і відповідальність за функції контролю надвідносинами закріплені за одною особою (керівником), а він фізично не взмозі здійснювати його в повному обсязі, керівник змушенийделегувати частину своїх повноважень підлеглим. Саме це і формуєвертикальні (лінійні) ієрархічні структури. Спеціалізаціяуправлінських функцій і форми їхньої координації породжують твердий рисунокфункціональної структури сучасної організації. У створеної в такий спосібуправлінської ієрархії кожен працівник має власного керівника івсі, крім рядових виконавців, мають підлеглих. Звідси випливаєспецифіка двоїстої формальної позиції будь-якого керівника, яканакладає істотний відбиток на образ його поведінки.

Говорячи про проблеми організації, неможливо оминути увагою такуважливу проблему, як прийняття управлінських рішень.

Вона займає одне з центральних місць у соціології організації. Вважаючиорганізацію інструментом управління, багато соціологів і фахівці зтеорії управління, починаючи з М. Вебера, прямо пов'язують її діяльність упершу чергу з підготовкою і реалізацією управлінських рішень.
Ефективність управління багато в чому обумовлена якістю таких рішень.
Інтерес соціологів до цієї проблеми обумовлений тим, що в рішенняхфіксується вся сукупність відносин, що виникають у процесі трудовоїдіяльності і управління організацією. Через них переломлюються цілі,інтереси, зв'язки і норми.

Характеризуючи повний цикл управлінської діяльності, що складається зпланування, організації, координації, контролю ікоректування цілей, легко помітити, що він, в кінцевому рахунку, представленау вигляді двох елементів управління: вироблення і здійснення управлінськихрішень. Саме тому рішення - центральний елемент управління йорганізації.

Прийняття рішення являє собою свідомий вибір середнаявних варіантів чи альтернатив напрямку дій, що скорочуютьрозрив між сьогоденням і майбутнім бажаним станом організації. Такимчином, даний процес включає в себе багато різних елементів, аленеодмінно в ньому присутні такі елементи, як проблеми, мети,альтернативи і рішення.

У соціологічній літературі існують різноманітні точки зору нате, які рішення, прийняті людиною в організації, вважатиуправлінськими. Деякі фахівці відносять до таких, наприклад, рішенняпро обрання людиною роботи, рішення про звільнення з неї і т.п.виправданою є точка зору, відповідно до якої до управлінськогослід відносити лише ті рішення, які зачіпають відносини ворганізації.

Управлінські рішення, таким чином, завжди пов'язані зі змінами ворганізації, їхнім ініціатором звичайно виступає посадова особа абовідповідний орган, який несе повну відповідальність за наслідкиконтрольованих чи реалізованих рішень. Межі компетенції, у рамкахякої він приймає рішення, чітко позначені у вимогах формальноїструктури. Однак число осіб, що залучаються до підготовки рішення, значнобільше числа осіб, наділених владою.

Управлінське рішення - це творчий акт, спрямований на усуненняпроблем, які виникли на суб'єкті управління (організація, фірма іт.д.). Описати математичною мовою творчий процес неможливо. Алеосновні принципи технології ухвалення рішення вже давно розроблені. Данийпроцес лежить в основі планування діяльності організації. План - ценабір рішень по розміщенню ресурсів і напряму їх використання длядосягнення організаційних цілей.

Підготовка управлінських рішень в сучасних організаціях нерідковідділена від функції їхнього прийняття і передбачає роботу цілого колективуфахівців. У "класичній» теорії управління вона, як правило, єфункцією штабних служб.

Процес здійснення рішення пов'язаний з реалізацією спеціального плану,що являє собою сукупність заходів, спрямованих надосягнення цілей та термінів їх реалізації. Розробка такого плану --прерогатива відповідних служб в апараті управління. Однак сьогодні дойого розробки залучаються ті, хто буде його реалізовувати, тобтобезпосередні виконавці.

У літературі класифікації управлінських рішень будуються по самихрізних підставах. Однією з виправданих із соціологічної точки зорупредставляється класифікація А. І. Пригожина: вона враховує міру внескусуб'єкта рішення в організаційні перетворення. Згідно з автором, всеуправлінські рішення в організації можуть бути розділені на:

. жорстко обумовлені (детерміновані);

. слабко залежні від суб'єкта рішення.

До перших зазвичай відносять або так називане стандартизоване рішення
(обумовлені прийнятими вище розпорядженнями і розпорядженнями), абовдруге обумовлені розпорядженням вищестоящої організації. Цей типрішень практично не залежить від якостей і орієнтації керівника.

Інший тип рішень - так звані ініціативні рішення, де якостікерівника накладають серйозний відбиток на характер прийнятихрішень. До них відносяться рішення, пов'язані як з локальними змінами ворганізації (заохочення, покарання), так і зі зміною механізмів,структури, цілей організації. Ініціативне рішення зазвичай розглядають яквибір альтернативи поведінки з декількох можливих, кожна з якихтягне ряд позитивних і негативних наслідків. У числі факторів, що впливаютьна якість рішень, відзначають: компетентність персоналу, ділові та особистіякості керівника, його рольові (посадову, функціональну, групову,цивільну, сімейну) позиції.

Велике місце серед перерахованих факторів приділяється проблемінадійності інформації, організації комунікації, перешкод, що виникають вході передачі інформації. У числі останніх велике місце приділяєтьсяположенням, пов'язаним зі специфікою рольової позиції й інтересів тих, хтопереробляє інформацію в процесі її проходження від нижніх ярусіворганізації до суб'єкта рішення.

Одним з важливих факторів, що впливають на якість управлінських рішень,є число ярусів в організації, збільшення яких веде до спотворенняінформації при підготовці рішення, спотворення розпоряджень, що йдуть відсуб'єкта управління, збільшує неповороткість організації.

Цей же фактор сприяє запізнювання інформації, що одержуєсуб'єкт рішення. Це і обумовлює постійне прагнення скоротити числоярусів управління (рівнів) організації.

Не менше значення придбала в теорії організацій проблемараціональності прийнятих рішень. Якщо перші теоретики соціологіїуправління розглядали підготовку рішення як цілком раціональнийпроцес, то, починаючи з середини 50-х рр.. поширення одержав підхід,відповідно до якого даний процес вважається обмежено раціональним, бообумовлений соціокультурними і людськими факторами. Все частіше припідготовці рішень відзначається роль інтуїції керівника.

Серйозною проблемою, пов'язаної з ефективністю організації, єтакож проблема виконання прийнятих рішень.

До третини всіх управлінських рішень не досягають своїх цілей попричини невисокої виконавської культури. У нашій і зарубіжних країнахсоціологи, що належать до самих різних школам, пильна увагаприділяють вдосконаленню виконавської дисципліни, включенню рядовихспівробітників в розробку рішення, мотивації такої діяльності, вихованню
«Фірмового патріотизму», стимулювання самоврядування.

2. Класифікація управлінських рішень

Відповідальність за прийняття важливих рішень - важкий моральний тягар,що особливо яскраво виявляється на вищих рівнях управління. Однаккерівники будь-якого рангу мають справу з власністю, що належить іншимлюдям, і через неї впливають на їхнє життя. Якщо керівник вирішує звільнитипідлеглого, останній може сильно постраждати. Якщо поганого працівника незупинити, може постраждати організація, що негативно позначиться на їївласників та всіх співробітників. Тому керівник, як правило, не можеприймати непродуманих рішень.

Різноманіття рішень являє собою деякий комплекс, розумінняякого полегшується на основі системного підходу, що дозволяє розкритистрогу систему рішень. У такій системі рішень повинні виявлятися якзагальні ознаки, так і специфічні особливості, притаманні окремим видамрішень.

2.1. Головні відмінності управлінських рішень.

Мети. Суб'єкт управління (будь то індивід чи група) приймає рішеннявиходячи не зі своїх власних потреб, а з метою вирішення проблемконкретної організації.

Наслідки. Приватний вибір індивіда позначається на його власномужиття і може вплинути на деяких близьких йому людей. Менеджер, особливовисокого рангу, вибирає напрямок дій не тільки для себе, а й дляорганізації в цілому і її працівників, і його рішення можуть істотновплинути на життя багатьох людей. Якщо організація велика і впливова,рішення її керівників можуть серйозно відбитися на соціально --економічній ситуації цілих регіонів. Наприклад, рішення закритинерентабельне підприємство компанії може істотно підвищити рівеньбезробіття.

Поділ праці. Якщо в приватному житті людина, приймаючи рішення, якправило, сам його і виконує, то в організації існує визначенийподіл праці: одні працівники (менеджери) зайняті рішенням виникаючихпроблем і прийняттям рішень, а інші (виконавці) - реалізацією вжеприйнятих рішень.

Професіоналізм. У приватному житті кожна людина самостійноприймає рішення в силу свого інтелекту і досвіду. В управлінніорганізацією прийняття рішень - набагато більш складний, відповідальний іформалізований процес, що вимагає професійної підготовки. Далеко некожен співробітник організації, а тільки володіє визначенимипрофесійними знаннями і навичками наділяється повноваженнямисамостійно приймати певні рішення.

Розглянувши ці відмінні риси прийняття рішень ворганізаціях, можна дати наступне визначення управлінського рішення.

Управлінське рішення - це вибір альтернативи, здійсненийкерівником в рамках його посадових повноважень і компетенції іспрямований на досягнення цілей організації.

2.2. Класифікація управлінських рішень

У процесі управління організаціями приймається величезна кількістьнайрізноманітніших рішень, що мають різні характеристики. Тим неменше, існують деякі загальні ознаки, що дозволяють цю безлічпевним чином класифікувати. Така класифікація представлена втаблиці 1:

Таблиця 1.

Класифікація управлінських рішень

Розглянемо таблицю більш докладно.

Ступінь повторюваності проблеми. Залежно від повторюваностіпроблеми, що вимагає рішення, всі управлінські рішення можна підрозділитина традиційні, що неодноразово зустрічалися в практиці управління, колинеобхідно лише зробити вибір із уже наявних альтернатив, і нетипові,нестандартні рішення, коли їхній пошук пов'язаний, насамперед, з генерацієюнових альтернатив.

Значимість мети. Ухвалення рішення може переслідувати власну,самостійну мету чи ж бути засобом сприйняття досягненню метибільш високого порядку. Відповідно до цього рішення можуть бутистратегічними, тактичними чи операційними.

Стратегічні рішення. Такі рішення звичайно стосуються корінних проблем.
Вони приймаються в масштабі об'єкта управління і вище, розраховані натривалий відрізок часу, на вирішення перспективних завдань.

Стратегічні цілі - це цілі, що передбачають рішення масштабнихпроблем і відносяться до компанії в цілому.

Стратегічні рішення є найбільш важливими рішеннями. Вониособливо значимі для конкурентноздатності і мають високу цінунаслідків. Такі рішення пов'язані з істотними перетвореннямиорганізації (зміна технології, зміна цілей, відновлення персоналу).

Тактичні рішення. Такі рішення, як правило, забезпечуютьреалізацію стратегічних завдань. За часом вони не перевищують одного року.

Тактичні цілі - це завдання, що передбачають рішення ча?? вольтнихпроблем, намічені менеджерами середньої ланки і описують кроки,проходження яких вимагають стратегічні сіли організації.

Оперативні рішення. Такі рішення пов'язані зі здійсненням поточнихцілей і завдань. За часом вони розраховані на період, що не перевищує місяця.

Операційні цілі - це завдання, що передбачають вирішення поточнихпитань, намічені менеджерами нижньої ланки і описують дії,необхідні для досягнення тактичних і стратегічних цілей.

Сфера впливу. Рішення може прийматися з метою вплинути на роботуорганізації в цілому, в цьому випадку воно буде глобальним. Результат рішенняможе позначитися на якому - небудь одному або декількох підрозділахорганізації. У цьому випадку рішення можна вважати локальним. Ці рішення незачіпають діяльність всієї системи, однак для колективу тієїпідсистеми, у відношенні якої вони приймаються, вони можуть носити характерзагальних чи приватних рішень.

Тривалість реалізації. Реалізація рішення може зажадатидекількох годин, днів або місяців. Якщо між ухваленням рішення ізавершенням його реалізації пройде порівняно короткий термін - рішеннякороткострокове. У той же час все більше зростає кількість і значеннядовгострокових, перспективних рішень, результати здійснення яких можутьбути вилучені на кілька років.

Прогнозовані наслідки рішення. Більшість управлінських рішеньв процесі їх реалізації, так чи інакше, піддається коригуванню з метоюусунення будь - яких відхилень чи врахуванню нових факторів, тобто єкоректуємими. Разом з тим є і рішення, наслідки якихнезворотні.

Метод розробки рішення (алгоритм). Деякі рішення, як правило,типові, повторювані, можуть бути з успіхом формалізовані, тобтоприйматися по заздалегідь визначеному алгоритмі. Іншими словами,формалізоване рішення - це результат виконання заздалегідь визначеноїпослідовності дій.

Наприклад, при складанні графіка ремонтного обслуговування устаткуванняначальник цеху може виходити з нормативу, що вимагає певногоспіввідношення між кількістю устаткування й обслуговуючим персоналом. Якщов цеху є 50 одиниць устаткування, а норматив обслуговування складає
10 одиниць на одного ремонтника, виходить, у цеху необхідно матип'ять ремонтників.

Точно так само, коли фінансовий менеджер приймає рішення проінвестування вільних коштів у державні цінні папери, вінвибирає між різними видами облігацій у залежності від того, які зних забезпечують тепер найбільший прибуток на вкладений капітал.
Вибір проводиться на основі простого розрахунку кінцевої прибутковості покожному варіанті і встановлення самого вигідних.

Формалізація прийняття рішень підвищує ефективність управління врезультаті зниження імовірності помилки й економії часу: не потрібно зановорозробляти рішення кожного разу, коли виникає відповідна ситуація.
Тому керівництво організацій часто формалізує рішення для певних,регулярно повторюваних ситуацій, розробляючи відповідні правила,інструкції і нормативи.

У той же час у процесі управління організаціями часто зустрічаютьсянові, нетипові ситуації і нестандартні проблеми, які не піддаютьсяформалізованому рішенню. У таких випадках велику роль відіграютьінтелектуальні здібності, талант і особиста ініціатива менеджерів.

Звичайно, на практиці більшість рішень займає проміжнеположення між цими двома крайніми точками, допускаючи в процесі їхрозробки, як прояв особистої ініціативи, так і застосування формальноїпроцедури.

Кількість критеріїв вибору. Якщо вибір найкращої альтернатививиробляється тільки по одному критерії (що характерно для формалізованихрішень), то прийняте рішення буде простим, однокрітеріальним. Інавпаки, коли обрана альтернатива повинна задовольняти одночаснокількома критеріями, рішення буде складним, багатокритеріальним. У практиціменеджменту переважна більшість рішень багатокритеріальні, тому що вониповинні одночасно відповідати таким критеріям, як: обсяг прибутку,прибутковість, рівень якості, частка ринку, рівень зайнятості, термінреалізації і т.п.

Форма прийняття рішень. Особою, яка здійснює вибір з наявнихальтернатив остаточного рішення, може бути одна людина і його рішеннябуде відповідно одноособовим. Однак у сучасній практиці менеджментувсе частіше зустрічаються складні ситуації і проблеми, вирішення яких вимагаєвсебічного, комплексного аналізу, тобто участі групи менеджерів іфахівців. Такі групові, чи колективні, рішення називаютьсяколегіальними. Посилення професіоналізації і поглиблення спеціалізаціїуправління приводять до широкого поширення колегіальних форм прийняттярішень.

Необхідно також мати на увазі, що певні рішення ізаконодавчо віднесені до групи колегіальних. Так, наприклад, певнірішення в акціонерному товаристві (про виплату дивідендів, розподілі прибуткуі збитків, здійсненні великих угод, обранні керівних органів,реорганізації та ін) віднесені до виключної компетенції загальних зборівакціонерів. Колегіальна форма прийняття рішенні, зрозуміло, знижуєоперативність управління і "розмиває" відповідальність за його результати,однак перешкоджає грубим помилкам і зловживанням і підвищуєобгрунтованість вибору.

Спосіб фіксації рішення. Переважною формою є письмові
(документовані) рішення. Це форма рішень дозволяє внести той елементстабільності, упорядкованості і фіксування інформації, без якогонемислимо управління.

Тим не менш важливе місце займають і усні (недокументовані)рішення, які в діяльності управлінського та виробничогоапарата складають найбільш оперативну її частину. Подібні рішення можутьстосуватися важливих питань і повинні підкріплюватися відповідальністю завиконання.

Ще однією формою рішень є рішення, що застосовуються вавтоматизованих системах. Це кодовані рішення, які наносяться наспеціальні документи, перфокарти, різні магнітні носії.

Характер використаної інформації. У залежності від ступеня повноти ідостовірності інформації, якою володіє менеджер, управлінськірішення можуть бути детермінованими (прийнятими в умовах визначеності)чи ймовірносні (прийнятими в умовах ризику чи невизначеності).

Детерміновані рішення приймаються в умовах визначеності, коликерівник має у своєму розпорядженні практично повну і достовірну інформацію увідношенні розв'язуваної проблеми, що дозволяє йому точно знати результаткожного з альтернативних варіантів вибору. Такий результат тільки один, іімовірність його настання близька до одиниці. Приймаючи рішення про запуск увиробництво певного виробу, керівник може точно визначитирівень витрат виробництва, тому що ставки орендної плати, вартістьматеріалів та робочої сили можуть бути розраховані досить точно.

Аналіз управлінських рішень в умовах визначеності це самийпростий випадок: відомі кількість можливих ситуацій (варіантів) і їхрезультати. Потрібно вибрати один з можливих варіантів. Ступінь складностіпроцедури вибору в даному випадку визначається лише кількістюальтернативних варіантів.

Однак лише деякі рішення приймаються в умовах визначеності.
Більшість управлінських рішень є ймовірносними.

Ймовірносними називаються рішення, що приймаються в умовах ризику чиневизначеності.

До рішень прийнятих в умовах ризику, відносять такі, результатияких не є визначеними, але імовірність кожного результатувідома. Наприклад, компанії по страхуванню життя на основі аналізудемографічних даних можуть з високим ступенем точності прогнозуватирівень смертності у визначених вікових категоріях і на цій базівизначати страхові тарифи й обсяг страхових внесків, що дозволяютьвиплачувати страхові премії і отримувати прибуток. Така ймовірність,розрахована на основі інформації, що дозволяє зробити статистичнодостовірний прогноз, називається об'єктивною.

У ряді випадків, однак, організація не має достатньоїінформацію для об'єктивної оцінки імовірності можливих подій. У такихситуаціях керівникам допомагає досвід, який показує, що саме можевідбутися з найбільшою ймовірністю. У цих випадках оцінка імовірностіє суб'єктивною.

Аналіз і прийняття рішень в умовах ризику зустрічається на практицінайбільш часто. Тут користуються ймовірносним підходом, що припускаєпрогнозування можливих наслідків і присвоєння їм імовірностей. При цьомукористуються: а) відомими, типовими ситуаціями (типу - імовірність появи гербапри киданні монети дорівнює 0.5); б) попередніми розподілами імовірностей (наприклад, з вибірковихобстежень чи статистики попередніх періодів відома імовірністьпояви бракованої деталі); в) суб'єктивними оцінками, зробленими аналітиком самостійно або ззалученням групи експертів.

Рішення приймається в умовах невизначеності, коли через нестачуінформації неможливо кількісно оцінити імовірність його можливихрезультатів. Це досить часто зустрічається при рішенні нових, нетиповихпроблем, коли фактори настільки нові чи складні, що про нихнеможливо отримати достатньо інформації. Невизначеність характерна ідля деяких рішень, які доводиться приймати у швидко мінливихситуаціях. У підсумку імовірність визначеної альтернативи неможливо оцінитиз достатнім ступенем вірогідності.

Стикаючись з невизначеністю, керуючий може використовувати двіосновні можливості:

1) спробувати отримати додаткову інформацію і ще разпроаналізувати проблему з метою зменшити її новизну і складність. Упоєднанні з досвідом і інтуїцією це дасть йому можливість оцінитисуб'єктивну, передбачувану імовірність можливих результатів;

2) коли не вистачає часу та/або коштів на збір додатковоїінформації, при прийнятті рішень доводиться покладатися на минулий досвід іінтуїцію.

Підстави для прийняття рішення. Інтуїтивні рішення. Чисто інтуїтивнерішення - це вибір, зроблений тільки на основі відчуття того, що вінправильний. Особа, що приймає рішення, не займається при цьому свідомимзважуванням «за» і «проти» по кожній альтернативі не потребує навіть, арозумінні ситуації. Просто людина робить вибір. Те, що називаєтьсяосяянням чи шостим почуттям, і є інтуїтивні рішення.

Рішення, засновані на судженнях. Такі рішення іноді здаєтьсяінтуїтивним, оскільки логіка їх не очевидна. Рішення, засноване насудженні, - це вибір, обумовлений знаннями або накопиченим досвідом.
Людина використовує знання про те, що відбувалося в подібних ситуаціях раніше,щоб спрогнозувати результат альтернативних варіантів вибору віснуючої ситуації. Спираючись на здоровий глузд, він вибирає альтернативу,яка принесла успіх в минулому.

Судження як основа організаційного рішення корисно, оскільки багатоситуації в організаціях мають тенденцію до частого повторення. У цьому випадкураніше прийняте рішення може спрацювати знову не гірше, ніж колись.

Оскільки рішення на основі думки приймається в голові керівника,воно володіє таким значним достоїнством, як швидкість і дешевизна йогоприйняття.

Раціональні рішення. Головне розходження між рішеннями раціональним ізаснованої на судженні полягає в тому, що перше не залежить від минулогодосвіду. Раціональне рішення влаштовується за допомогою об'єктивногоаналітичного процесу.

Місце і функції в процесі управління. Оцінка обстановки (зовнішніхумов) звичайно зв'язується з підготовкою певної дії, але в тойже час є самостійною задачею. Оцінити обстановку тільки шляхомумовиводи на підставі суджень, що містяться у вихідній інформації,неможливо. Звичайно немає повної гарантії правильного розпізнавання щирогостану справ та обставин. Оцінка обстановки сама по собі містить всіосновні ознаки підготовки й ухвалення рішення.

Прийняття рішення про те, яку інформацію варто вважати щирою,називають інформаційним рішенням. Інформаційне рішення припускаєперетворення інформації в таку форму, що найбільшою міроювідповідає конкретній задачі управління.

Наприклад, керівнику підприємства протягом деякого часунадходить сама різноманітна інформація про стан робіт на різнихділянках. У результаті обробки цієї інформації і зіставлення її з більшранньої керівник виробляє своє уявлення про виробничуситуації, тобто складає її уявну модель. Це і є інформаційнерішення.

Організаційне рішення - це вибір альтернатив, що повинний зробитикерівник, щоб виконати обов'язки, зумовлені нимпосадою. Його мета - забезпечення руху до поставлених передорганізацією задачам.

Організаційне рішення складається у визначенні структури, розподіліфункцій між підрозділами і посадовими особами, установленніпідпорядкованості і схеми взаємин.

Особливістю організаційних рішень є їхня орієнтація напорівняно широкий діапазон ситуацій. Навіть організації разовогопризначення можуть при виконанні поставленої задачі зштовхнутися зрізноманітними умовами. Тому їхніми необхідними якостями єадаптивність (здатність пристосовуватися до обстановки) і стійкість досторонніх впливів.

До найбільш складних і відповідальних відносять рішення, які називаютьтехнологічними чи управлінсько-технологічними. Клас технологічнихрішень у виробничих організаціях включає в себе, зокрема:визначення мети, установлення готовності до провадження робіт івизначення їхнього головного напрямку, розподілу сил, засобів і способупровадження робіт, постановку задач підрозділам.

Найбільш відповідальним у класі технологічних рішень євизначення мети, на підставі чого будуються інші елементи рішення ікритерій ефективності. Ціль при цьому є не зовнішнім факторомстосовно технологічного рішення, а частиною його змісту.

У ряді випадків первісна мета, хоча б і чітко сформульована,зазнає суттєвих змін в процесі підготовки технологічногорішення, з'являються додаткові цілі і підцілі.

Технологічне рішення завжди задає визначена дія, тоді якорганізаційна дія не пов'язане з конкретних дій, його змістомі способу здійснення.

3. Процес ухвалення рішення.

В управлінні організацією прийняття рішень здійснюєтьсяменеджерами різних рівнів і носить більш формалізований характер,ніж це має місце бути в приватному житті. Справа в тому, що тут рішеннястосується не тільки однієї особистості, частіше за все воно відноситься дочастини або до цілої організації, і тому підвищується відповідальність за прийняття організаційних рішень. У зв'язку з цим виділяють дварівні рішень в організації: індивідуальний і організаційний.
Якщо в першому випадку керівника більше цікавить сам процес, йоговнутрішня логіка, то в другому - інтерес зсувається в бікстворення відповідного середовища навколо цього процесу.

Відмінними рисами прийняття рішень в організації єнаступні: свідома і цілеспрямована діяльність,здійснювана людиною; поводження, засноване на фактах іціннісних орієнтирів; процес взаємодії членів організації; вибіральтернатив у рамках соціального і політичного стануорганізаційного середовища; частина загального процесу управління; неминучачастина щоденної роботи менеджера; важливість для виконання всіх іншихфункцій управління.

Результатом роботи менеджера є управлінське рішення. Від того,яким буде це рішення, залежить уся діяльність організації, залежить іте, чи буде досягнута поставлена мета чи ні. Тому прийняттяменеджером того чи іншого рішення завжди являє собою певнітруднощі. Це пов'язано і з відповідальністю, що бере на себеменеджер, і з невизначеністю, яка присутня при виборі однієї зальтернатив.

Більшість проблем, довіді зустрічаються в роботі менеджера, не такчасто повторюються, і тому їх рішення є теж свого роду проблемою
- Проблемою вибору, що зробити не завжди легко.

Рішення - це вибір однієї з альтернатив, що є для вирішенняякоїсь проблеми.

У свою чергу, проблема - це ситуація, що представляє собоюперешкоду до досягнення цілей, поставлених організацією. Якби життябуло монотонне і передбачуване, то не виникало б ніяких проблем і недовелося б приймати рішення по їх подолання. Але не можна відразувгадати, як складеться та чи інша ситуація, і тому в процесіпланування не можна врахувати усі відхилення бажаної ситуації віддійсною. У результаті цих відхилень і з'являються проблеми.
Прийняття неефективних рішень - часто результат відсутності навичок мислитилогічно. Украй необхідно підходити до прийняття рішень як до раціональногопроцесу. Мета ухвалення рішення - зробити оптимальний вибір з кількохнаявних можливостей, щоб досягти певного результату.

Існує багато підходів до виділення різних етапів і стадійпроцесів прийняття рішення. Більшість розходжень виникає з питання провключення в процес стадії, пов'язаної c виконанням рішення. Підбагатьох іноземних джерелах весь процес прийняття рішення ворганізації розглядається як функція проблеми, альтернатив і виконаннярішення.

Будь-яке управлінське рішення проходить через три стадії:

1. З'ясування проблеми

- збір інформації,

- з'ясування актуальності,

- визначення умов при яких ця проблема буде вирішена

2. Складання плану рішення

- розробка альтернативних варіантів рішення,

- зіставлення варіантів рішення з наявними ресурсами,

- оцінка альтернативних варіантів по соціальних наслідків,

- оцінка альтернативних варіантів по економічній ефективності,

- складання програм рішення,

- розробка та складання детального плану рішення

3. Виконання рішення

- доведення рішень до конкретних виконавців,

- розробка заходів заохочень і покарань,

- контроль за виконанням рішень.

Перша стадія процесу складається у визнанні необхідності рішення івключає наступні етапи: визнання проблеми; формулювання проблеми;визначення критеріїв успішного рішення.

Кожне нове рішення в управлінні виникає на основі раніше зробленогорішення, дія по якому або завершилося, або відхилилося відспочатку обраного варіанта. Відхилення ситуації від заданогостану в процесі ухвалення рішення виявляється менеджером невідразу. На практиці це відхилення являє собою розрив між цілямиорганізації і способами їх досягнення.

Швидкість виявлення цієї розбіжності залежить від двох факторів:

1) здатності системи управління робити це в режимі саморегулювання;

2) досвідченості та індивідуальних характеристик менеджера.

Етап вивчення ситуації спрямований на визнання або не визнанняіснуючої в організації проблеми.