Інвестиційна політика фірми

Менеджмент

Міністерство зовнішніх економічних зв (язків і торгівлі України

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

Контрольна робота з дисципліни "Міжнародний фінансовий менеджмент»

Тема: Інвестиційна політика фірми

Слухач: Бербець В.А. група М3 2-1

Київ, вул. Бальзака, 16-А, кв. 124

Київ 1998

ПЛАН

І. Вступ

2. Політика управління інвестиціями фірми.

3. Управління фінансовими інвестиціями.

4. Управління інноваційними інвестиціями.

5. Висновки.

6. Література.

1. Політика управління інвестиціями фірми

Інвестиційна діяльність підприємства підпорядкована певнійінвестиційній політиці, розробленій підприємством в складі його фінансовоїстратегії (для інституційних інвесторів - інвестиційних компаній,інвестиційних фондів і т.п. - Вона розробляється як самостійна інвестиційнастратегія). Основною ціллю інвестиційної політики є забезпеченнянайефективніших шляхів розширення активів підприємства з позицій перспективйого розвитку і збільшення його ринкової вартості. З врахуванням цієї цілі зміст політики управління інвестиціями підприємства можна сформулюватинаступним чином: інвестиційна політика представляє собою частину загальноїфінансової стратегії підприємства, яка заключається у виборі і реалізаціїнайефективніших шляхів розширення об'єму його активів для забезпеченняосновних напрямків його розвитку.
Інвестиційна політика підприємства передбачає: 1. Формування окремихнапрямків інвестиційної діяльності підприємства у відповідності ізстратегією його економічного розвитку. Розробка напрямків інвестиційноїдіяльності підприємства базується на стратегії його економічного розвитку вмайбутньому періоді і покликана вирішувати наступні задачі:

• визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапахперспективного періоду. Форми інвестування визначаються функціональноюнаправленістю діяльності підприємства, його розмірами, стадією йогожиттєвого циклу і рядом інших умов;

• визначення галузевої направленості інвестиційної діяльності. Цязадача вирішується для підприємств, що здійснюють багатогалузевагосподарську діяльність;

• визначення регіональної направленості інвестиційної діяльності. Така задача вирішується підприємствами з регіональною диверсифікацієюдіяльності. Формування окремих напрямків інвестиційної діяльностіпідприємства у відповідності із стратегією його економічногорозвитку дозволяє визначити пріоритетні ЦІЛІ 1 задачі ЦІЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ поокремих етапах майбутнього періоду.

2. Дослідження і врахування умов зовнішнього інвестиційного середовищаі кон'юнктури інвестиційного ринку. В процесі такого дослідження вивчаютьсяправові умови інвестиційної діяльності в цілому і в розрізі окремих формінвестиційної діяльності ( "інвестиційний клімат"); аналізується поточнакон'юнктура інвестиційного ринку і фактори, що визначають її; прогнозуєтьсянайближча кон'юнктура інвестиційного ринку в розрізі окремих йогосегментів, пов'язаних з діяльністю підприємства.

3. Пошук окремих об'єктів інвестування і оцінка їх відповідностінапрямкам інвестиційної діяльності підприємства. В процесі реалізації цьогонапрямку інвестиційної політики вивчається поточна пропозиція наінвестиційному ринку, відбираються для вивчення окремі інвестиційні проектиі фінансові інструменти, що найповніше відповідають напрямкамінвестиційної діяльності підприємства для оновлення складу діючих її видів;проводиться детальна експертиза відібраних об'єктів інвестування.

4. Забезпечення високої ефективності інвестицій. Відібрані напопередньому етапі об'єкти інвестування аналізуються з позиції їхекономічної ефективності. При цьому для кожного об'єкту інвестуваннявикористовується конкретна методика оцінки ефективності. Зарезультатами оцінки проводиться ранжирування окремих інвестиційних проектіві фінансових інструментів інвестування за критерієм їх ефективності
(дохідності). При інших рівних умовах відбираються для реалізації тіоб'єкти інвестування, які забезпечують найбільшу ефективність.
5. Забезпечення мінімізації фінансових ризиків, пов'язаних з інвестиційноюдіяльністю. В процесі реалізації цього напрямку інвестиційної політикиповинні бути в першу чергу оцінені ризики, властиві кожному конкретномуоб'єкту інвестування. За результатами оцінки проводиться ранжируванняокремих об'єктів інвестування по рівню їх ризиків і відбираються дляреалізації ті з них, які при інших рівних умовах забезпечують мінімізаціюінвестиційних ризиків.

Поряд з ризиками окремих об'єктів інвестування оцінюються фінансовіризики, пов'язані з інвестиційною діяльністю в цілому. Ця діяльністьпов'язана з відволіканням фінансових засобів у великих розмірах і, якправило, на тривалий період, що може призвести до зниження рівняплатоспроможності підприємства по поточних господарських операціях.
Крім того, фінансування окремих інвестиційних проектів здійснюється частоза рахунок значного залучення позичкового капіталу, що може призвести дозниження рівня фінансової стійкості підприємства в довгостроковому періоді.
Тому в процесі формування інвестиційної політики слід завчаснопрогнозувати, як вплинуть фінансові ризики, пов'язані з інвестиційноюдіяльністю, на дохідність, платоспроможність і фінансову стійкістьпідприємства.

6. Забезпечення ліквідності інвестицій. Здійснюючи інвестиційнудіяльність слід передбачати, що в силу суттєвих змін зовнішньогосередовища, кон'юнктури інвестиційного ринку або стратегії розвиткупідприємства в майбутньому періоді по окремих об'єктах інвестування можерізко знизитися очікувана дохідність, підвищитися рівень ризиків, знизитисязначення інших показників їх інвестиційної привабливості для підприємства.
Це буде вимагати прийняття рішення про своєчасний вихід з окремихінвестиційних програм і реінвестування капіталу. З цією ціллю по кожномуоб'єкту інвестування повинен бути оцінений ступінь його майбутньоїліквідності. За результатами оцінки проводиться ранжирування окремихінвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування по критеріюїх ліквідності. При інших рівних умовах відбираються для реалізації ті зних, які мають найбільшу ліквідність.

7. Визначення необхідного об'єму інвестиційних ресурсів і оптимізаціяструктури їх джерел. Всі напрямки і форми інвестиційної діяльностіпідприємства здійснюються за рахунок інвестиційних ресурсів, що формуютьсяним. Інвестиційні ресурси представляють собою всі види грошових і іншихактивів, що залучаються для здійснення вкладів в об'єкти інвестування. Упроцесі реалізації цього напрямку інвестиційної політики підприємствапрогнозується загальна потреба в інвестиційних ресурсах, необхідних дляздійснення інвестиційної діяльності в передбачуваних об'ємах; визначаєтьсяможливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних фінансовихджерел; виходячи з ситуації на грошовому ринку визначається доцільністьзалучення для інвестиційної діяльності позичкового капіталу. В процесіоптимізації структури джерел інвестиційних ресурсів забезпечуєтьсяраціональне співвідношення власних і залучених фінансових засобів, а такождиверсифікація залучених джерел фінансування інвестицій по окремихкредиторів 'потоках майбутніх платежів з ціллю попередження зниженняфінансової стійкості і платоспроможності підприємства в майбутньомуперіоді.

8. Формування і оцінка інвестиційного портфелю підприємства. Зврахуванням можливого залучення об'єму інвестиційних ресурсів, а такожоцінки інвестиційних якостей окремих 1 об'єктів інвестування проводитьсяформування сукупного 1 інвестиційного портфелю підприємства. Приформуванні інвестиційного! портфелю слід врахувати, що високий рівеньдохідності окремих і об'єктів інвестування рідко супроводжуєтьсямінімальним рівнем їх 1 інвестиційних ризиків і високим ступенемліквідності. Тому в процесі формування інвестиційного портфелю визначаютьсяпринципи його і формування з врахуванням фінансового менталітетукерівництва, а потім кожен об'єкт інвестування, який відбирається в нього,оптимізується по співвідношенню рівня дохідності, інвестиційного і ризику іліквідності. На заключному етапі формування інвестиційного 1 портфелюпроводиться його оцінка і оптимізація по перерахованих критеріях в цілому.
Сформований інвестиційний портфель розглядається як сукупністьінвестиційних програм, що реалізуються в майбутньому періоді.

9. Забезпечення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм.
Намічені до реалізації інвестиційні програми повинні бути виконаніякнайшвидше виходячи з наступних міркувань: перш за все, високі темпиреалізації кожної інвестиційної програми сприяють прискоренню економічногорозвитку підприємства в цілому; крім того, чим швидше реалізуєтьсяінвестиційна програма, тим швидше починає формуватися додатковий грошовийпотік у вигляді прибутку і амортизаційних відрахувань; прискоренняреалізації інвестиційних програм скорочує терміни використання позичковогокапіталу; нарешті, швидка реалізація інвестиційних програм сприяє зниженнюінвестиційних ризиків, пов'язаних з несприятливою зміною кон'юнктуриінвестиційного ринку, погіршенням інвестиційного клімату в цілому.

В процесі формування інвестиційної політики підприємства, як правило,виділяють три основні напрямки:

1) реальні інвестиції;

2) фінансові інвестиції;

3) інноваційні інвестиції.

Реальні інвестиції є в даний час основним напрямком інвестиційноїдіяльності підприємства. Вони представляють собою вкладення засобів вреальні матеріальні активи, в основному в оновлення основних фондівпідприємства.

Фінансові інвестиції представляють собою вкладення засобівпідприємства на термін більше одного року в різні грошові і фондовіінструменти інвестування, серед яких найбільш значну частку займаютьвкладення засобів у цінні папери.

Інноваційні інвестиції представляють собою вкладення засобів внематеріальні активи, що забезпечують впровадження сучасних науковихдосягнень в практику діяльності підприємства.

Специфіка різних форм інвестиції визначає особливостіуправління ними, які вимагають спеціального розгляду.

2. Управління реальними ІНВЕСТИЦІЯМИ

Реальні вклади підприємства здійснюються в наступних основних формах:

1) Арідбання цілісних майнових комплексів;

2) нове будівництво; < p> 3) реконструкція;

4) модернізація;

5) придбання окремих матеріальних активів.

Придбання цілісних майнових комплексів представляє собою інвестиційнуоперацію, що забезпечує виробничу або регіональну диверсифікаціюдіяльності. В зв'язку із здійснюваним процесом приватизації, а також збанкрутством окремих підприємств придбання цілісних майнових комплексіводержує все більший розвиток.

Нове будівництво представляє собою інвестиційну операцію, пов'язану збудівництвом нового об'єкту із закінченим технологічним циклом поспеціально розробленому або типовому проекту на спеціально відведенихтериторіях. До нового будівництва підприємство звертається, як правило, пригалузевій або регіональній диверсифікації своєї діяльності.

Реконструкція представляє собою інвестиційну операцію, пов'язану зпереобладнанням діючих виробничих потужностей, направленим на вдосконаленнявиробництва і підвищення його техніко-економічного рівня на основі науково -технічних досягнень. Воно здійснюється у відповідності з комплексним планомреконструкції підприємства з ціллю збільшення виробничих потужностей,покращення якості і заміни номенклатури продукції, покращення умов праці іохорони навколишнього середовища. В процесі реконструкції можездійснюватися розширення окремих будівель і споруд; будівництво новихбудівель і споруд того ж призначення на зміну ліквідованих на територіїдіючого підприємства, подальша експлуатація яких з технічних абоекономічних причин визнана недоцільною.

Модернізація представляє собою інвестиційну операцію, пов'язану ізвдосконаленням і приведенням основних виробничих фондів в стан, щовідповідає сучасному техніко-економічному рівню виробництва шляхомвпровадження конструктивних змін, заміни вузлів і деталей, встановленняобладнання для механізації і автоматизації виробничих операцій.

Придбання окремих матеріальних активів представляє собою інвестиційнуоперацію, пов'язану з оновленням (в зв'язку із фізичним зношення) абозбільшенням чисельності (в зв'язку з ростом об'єму діяльності) окремихвидів матеріальних засобів або предметів праці.

Серед перерахованих форм реальних інвестицій найбільш масштабними єперші чотири форми, що розглядаються як реальні інвестиційні проекти.
Підготовка таких інвестиційних проектів до реалізації вимагає попередньоїрозробки їх бізнес-планів. Бізнес-план представляє собою стандартний длябільшості країн з розвинутою економікою документ, в якому детальнообгрунтовується концепція призначеного для реалізації реальногоінвестиційного проекту і приводяться основні його характеристики.

Розробку і викладення бізнес-плану підпорядковано логічній структурі.
Типова структура бізнес-плану інвестиційного проекту складається знаступних розділів:

1. Резюме (або коротка характеристика інвестиційного проекту). Воноскладається після того, як концепція проекту, його обгрунтування і формиреалізації вже чітко визначені. В резюме, яке носить короткий характер,викладаються концепція проекту, перспективність і найдоцільнішіформи його реалізації, ступінь розробки проекту, необхідна сумаінвестиційних ресурсів і проектованих період окупності інвестицій.

2. Характеристика галузі, в якій реалізується інвестиційний проект. Цяхарактеристика дозволяє в найбільш загальному вигляді розглянути впливзовнішнього середовища на перспективність і ефективність розвитку даногоінвестиційного проекту.

З. Характеристика продукту. В цьому розділі розглядаються відмінніособливості і привабливість продукту для споживачів, його достойності іпереваги в порівнянні з продуктами, вже представленими на ринку.

4. Розміщення, об'єкту. Воно дозволяє потенційному інвестору оцінитиінвестиційну привабливість даного регіону, розглянути потенційніпереваги його конкретного місцезнаходження з позиції наближеності дофакторів виробництва (сировини, енергоресурсів, кадрового потенціалу) і доринків збуту продукції.

5. Аналіз ринку. Він охоплює не тільки поточний, але і і прогнозованийстан ринку даного продукту. Обгрунтованість висновків 'даного розділусуттєво впливає на запланований об'єм виробництва продукту, рівень цін ісуму доходів, а отже визначає базу розробки • наступних розділів бізнес -плану.

6. Запланований об'єм і структура виробництва продукту. В цьомурозділі приводяться результати розрахунку загального об'єму; іасортиментної структури виробництва продукту на п'ятирічний період.

7. Забезпеченість випуску продукту основними факторами виробництва
(сировинними ресурсами, матеріальними, енергетичними ресурсами, сучаснимитехнічними засобами і технологіями, кадрами відповідної кваліфікації ітощо). Показники цього розділу дозволяють визначити реальністьзапланованого об'єму випуску продукту.

8. Стратегія маркетингу. Вона розробляється як самостійний розділбізнес-плану в наступних випадках: при виході на ринок з принципово новимвидом продукту; при проникненні на інші регіональні ринки; при високомурівні конкуренції на відповідному товарному ринку.

9. Фінансовий план. Він є найважливішим розділом бізнес-плану зпозиції фінансового менеджменту. В ньому відображаються графік потокуінвестицій по окремих етапах їх здійснення; план доходів і витрат,пов'язаних з експлуатацією інвестиційного об'єкту; джерела формуванняінвестиційних ресурсів; розрахунок ефективності вкладення капіталу.
10. Оцінка ризиків і форми їх страхування. Така оцінка проводиться врозрізі окремих видів інвестиційних ризиків, серед яких особлива увагаприділяється ризикам невиходу на заплановані об'єми виробництва, розміридоходів і прибутку, рівень ефективності інвестицій. У відповідності зоцінкою рівня окремих ризиків в бізнес-плані викладаються пропозиції поформах найефективнішого їх страхування. В цьому ж розділі розглядаються, якправило, можливі форми виходу з інвестиційного проекту на будь-якій стадіїйого реалізації, якщо фактичний рівень ризиків значно переважитьрозрахований і суттєво вплине на майбутню ефективність даногоінвестиційного проекту, заходи

11. Управління реалізацією інвестиційного проекту. В цьому розділірозглядаються основні міроприємства по реалізації проекту на стадії йогобудівництва і експлуатації, вимоги до підрядника (субпідрядника),організаційна структура управління.

При очікуваній участі іноземних інвесторів у реалізації проекту бізнес -план розробляється у відповідності з вимогами ЮНІДО. Розробка бізнес-планівможе бути здійснена з допомогою спеціальних комп'ютерних програм.

Розроблений бізнес-план дає можливість підприємству-ініціаторуінвестиційного проекту і очікуваним інвесторам всесторонньо оцінитидоцільність його реалізації і очікувану ефективність.

Для очікуваної ефективності інвестиційних проектів в сучасній практиціфінансового менеджменту використовуються наступні основні показники: чистийприведений дохід; індекс дохідності; період окупності, внутрішня нормадохідності. Для їх розрахунку використовується показник чистогогрошового потоку, що формується як сума чистого прибутку і амортизаційнихвідрахувань в процесі експлуатації інвестиційного проекту.

Чистий приведений доход дозволяє одержати найбільш узагальненухарактеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект вабсолютній сумі. Під чистим приведеним доходом розуміють різницю міжприведення до теперішньої вартості (шляхом дисконтування) сумою чистогогрошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту і сумоюінвестованих в його реалізацію засобів. Розрахунок цього показниказдійснюється за формулою:

ЧПД = ДП-ІС, де ЧПД - чистий приведений дохід;

ДП - сума чистого грошового потоку (в теперішній вартості) за весь період експлуатації інвестиційного проекту (до початку нових інвестицій в нього). Якщо повний період експлуатації до початку нового інвестування в даний об'єкт визначити складно, його приймають в розрахунках в розмірі 5 років (це середній період амортизації обладнання, після чого воно підлягає заміні);

ІС - сума інвестиційних засобів , що направляються на реалізацію інвестиційного проекту.

використовувана дисконтна ставка при розрахунку цього показникадиференціюється з врахуванням рівнів ризику і ліквідності.

Характеризуючи показник "чистий приведений доход", слід відмітити, щовін може бути використаний не тільки для порівняльної оцінки ефективностіінвестиційних проектів, але і як критерій доцільності їх реалізації.
Інвестиційний проект, по якому показник чистого приведеного доходу євід'ємною величиною або дорівнює нулю, повинен бути відхилений, так як вінне принесе інвестору додатковий доход на вкладений капітал. Інвестиційніпроекти з позитивним значенням показника чистого приведеного доходудозволяють збільшити капітал інвестора.

Індекс дохідності в методичному відношенні нагадує оцінку по показнику
"коефіцієнт ефективності капітальних вкладень". Разом з тим за економічнимзмістом це зовсім інший показник, так як в якості доходу від інвестиційвиступає чистий грошовий потік. Крім того, майбутній доход від інвестицій
(грошовий потік) приводиться в процесі оцінки до теперішньої вартості.
Розрахунок індексу дохідності здійснюється по формулі:

ДП

ІД = ---------

ІС де ІД - індекс дохідності по інвестиційному проекту;

ДП - сума чистого грошового потоку в теперішній вартості;

ІС - сума інвестиційних засобів, що направляються на реалізацію інвестиційного проекту (при різному часі вкладень також приведена до теперішньої вартості).

Показник "індекс дохідності" також може бути використаний не тількидля порівняльної оцінки, але і в якості критеріального при прийняттіінвестиційного проекту до реалізації. Якщо значення індексу дохідностіменше одиниці або дорівнює їй, проект повинен бути відхилений в зв'язку зтим, що він не принесе додаткового доходу інвестору. Іншими словами, дореалізації можуть бути прийняті інвестиційні проекти тільки із значеннямпоказника індексу дохідності вище одиниці.

Період окупності є одним з найпоширеніших показників оцінкиефективності інвестицій. На відміну від використовуваного в нашій практиціпоказника "термін окупності капітальних вкладень", він також базується НЕна прибутку, а на грошовому потоці з приведенням інвестованих засобів ісуми грошового потоку до теперішньої вартості. Розрахунок цього показниказдійснюється по формулі:

ІС

ПО =--------------

ДПП

Де ПО - період окупності вкладених засобів по інвестиційному проекту;

ІС - сума інвестиційних засобів, направлених на реалізацію інвестиційного проекту (при різному часі вкладень приведена до теперішньої вартості);

ДПЦ - середня сума чистого грошового потоку (в теперішній вартості) в періоді. При короткострокових вкладах цей період приймається за

1 місяць, а при довгострокових - за 1 рік.

Характеризуючи показник "період окупності", слід звернути увагу на те,що він може бути використаний для оцінки не тільки ефективності інвестицій,але і рівня інвестиційних ризиків, пов'язаних з ліквідністю (чим тривалішийтермін реалізації проекту до повної його окупності, тим вище рівеньінвестиційних ризиків).

Внутрішня норма дохідності є найскладнішим і зовсім новим для наспоказником з позиції механізму його розрахунку. Він характеризує рівеньдохідності конкретного інвестиційного проекту, що виражається дисконтноюставкою, по якій майбутня вартість грошового потоку від інвестиційприводиться до теперішньої вартості інвестованих засобів. Внутрішню нормудохідності можна охарактеризувати і як дисконтну ставку, при якій чистийприведений доход в процесі дисконтування буде приведений до нуля.
Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

ДПпн

ВНД = ------------- < p> ІРpн

де ВНД - внутрішня норма доходності;

ДПпн - теперішня вартість чистого грошового потоку по реальному інвестиційному проекту;

ГРрн - теперішня вартість інвестиційних ресурсів; п - число років, за які дісконтується вартість.

Характеризуючи показник "внутрішня норма дохідності", слід відмітити,що він найприйнятніший для порівняльної оцінки. При цьому порівняльнаоцінка може здійснюватися не тільки в рамках інвестиційних проектів, щорозглядаються, але і в більш широкому діапазоні (наприклад, порівняннявнутрішньої норми дохідності по інвестиційному проекту з рівнемрентабельності використовуваних активів в процесі поточної господарськоїдіяльності підприємства і т.п.).

Всі розглянуті вище показники знаходяться між собою в тісномувзаємозв'язку. Тому при оцінці ефективності реальних інвестицій їх слідрозглядати в комплексі.

Відібрані в процесі попереднього розгляду бізнес-планів інвестиційніпроекти підлягають більш детальній поглібленій оцінці. З позиціїфінансового менеджменту особливу роль грає оцінка і порівнянняінвестиційних проектів по трьох основних критеріях:

1) рівню ефективності;

2) рівню фінансових ризиків;

3) рівню ліквідності.

1. Оцінка і порівняння відібраних інвестиційних проектів по критеріюефективності грає найбільш суттєву роль при формуванні інвестиційногопортфелю в зв'язку з високою значущістю цього фактору в забезпеченнівисоких кінцевих результатів фінансової діяльності. У цих цілях порезультати розрахунку показників ефективності окремих проектіврозробляється наступна порівняльна таблиця (див. таблицю 1).

При складанні даних порівняльної таблиці значення окремих показниківефективності приводяться в співставлюваніх для всіх проектів одиницяхвиміру, а рангове значущість показників формується на регресівній основі.

Узагальнена оцінка інвестиційних проектів по критеріюефективності здійснюється двома методами:

• на основі суми рангової значущості всіх чотирьох розглядуваного показників (в цих цілях по кожному інвестиційному проекту сумуються значення колонок 3,5,7 і 9 таблиці 1);

• на основі того показника ефективності інвестицій, якому підприємство віддає пріоритет (решта показників служать для допоміжної оцінки).

Вибраний для узагальненої оцінки показник ефективності інвестиційнихпроектів розглядається в якості критеріального. По значеннях цьогокритеріального показника будується ранжування графік розглядуваногоінвестиційних проектів.

2. Оцінка і порівняння відібраних інвестиційних проектів по критеріюфінансових ризиків. Спочатку по кожному проекту розглядаються конкретнізначення показників його ризику. Так як основним видом ризику по реальнихфінансових проектах є ризик неодержання доходів в процесі експлуатації,об'єктом оцінки ризику є прогнозований чистий грошовий потік. Показникамиоцінки ризику неодержання прогнозованого чистого грошового потокує середньоквадратичне відхилення або коефіцієнт варіації (в окремихвипадках може бути використана бальна експертна оцінка ризику).

Потім по вибраному в якості критеріального показника оцінкиінвестиційних ризиків проводиться ранжирування окремих проектів по рівнюбезпеки вкладів (для цього може бути використана форма, аналогічнапріведеній в таблиці 1). При ранжіруванні рангове значущість "одиниця" (1)присвоюється інвестиційному проекту з найбільшим рівнем безпеки вкладів
(найменшим значенням рівня ризику).

І нарешті, побудувавши графік проводиться відбір проектів вінвестиційний портфель, виходячи з критерію ризику.

3. Оцінка і порівняння відібраних інвестиційних проектів по критеріюліквідності здійснюється, як правило, на основі показника періоду,інвестування до початку експлуатації об'єкту. При цьому виходять з того, щореалізований інвестиційний проект, що приносить реальний чистий грошовийпотік, може бути проданий у відносно коротший термін, ніж об'єктнезавершений.

Кінцевий відбір інвестиційних проектів у портфель, що формується, здійснюється з врахуванням взаємозв'язку всіх і розглянутих критеріїв.
Якщо той чи інший критерій є пріоритетною І ціллю формування портфелю
(висока ефективність, низький рівень фінансових ризиків і т.п.), тонеобхідність в подальшій оптимізації портфеля реальних інвестицій невиникає. Якщо ж передбачається збалансованість окремих цілей інвестування,то портфель оптимізується по критеріях дохідності і ризиків або дохідностіі ліквідності.

кінцево сформований портфель реальних інвестиційних проектівпредставляється по формі, пріведеній в таблиці 2.

Таблиць № 2.

Кінцеві показники, розраховані по портфелю реальнихінвестиційних проектів (колонки 3, 4, 5), служать для загальної його оцінкиі порівняння з аналогічними показниками інших видів інвестиційноїдіяльності підприємства.

3. Управління фінансовими інвестиціями

Фінансові інвестиції підприємства здійснюються в наступних основнихформах:

1) вклади в статутні фонди спільних підприємств;

2) вклади в доходні інструменти грошового ринку (депозитні вклади в комерційних банках);

3) вклади в доходні інструменти фондового ринку (акції, і облігації, інвестиційні сертифікати і інші). направленість фінансових інвестицій багатьох підприємств останнім часом все більше орієнтується на фондовий ринок. Різні інструменти фондового ринку складають зараз приблизно 90% в загальному об'ємі фінансових інвестицій підприємств.

Різноманітність інструментів фондового ринку визначаєнеобхідність оцінки їх інвестиційних якостей. В процесі такої оцінкиповинні бути враховані особливості випуску і обігу окремих видів ціннихпаперів, рівень їх дохідності і ризику, ступінь ліквідності і інші фактори.
Розглянемо методи оцінки інвестиційних якостей основних фондовихінструментів, що використовуються при формуванні портфеляфінансових інвестицій підприємства.

1. Акція представляє собою цінний папір без встановленого термінуобігу, який свідчить про дольову участь у статутному фонді акціонерноготовариства, підтверджує членство в цьому акціонерному товаристві і право научасть в управлінні ним, дає право її власнику на одержання частиниприбутку у вигляді дівіденду, а також на участь в розподілі майна приліквідації акціонерного товариства.

Предметом вільного поширення і оцінки інвестиційних якостей є звичайніакції. Така комплексна оцінка здійснюється по наступних параметрах:

• оцінка галузі, в якій здійснює свою діяльність емітент. В процесі такої оцінки визначається стадія життєвого циклу галузі; її роль в структурній перебудові економіки, середній рівень рентабельності підприємств галузі, а також рівень оподаткування прибутку;

• оцінка основних показників господарської діяльності і фінансового стану емітента. Така оцінка базується на звітних даних про діяльність емітента;

• оцінка характеру обігу акції на фондовому ринку. Така оцінка пов'язана з показниками її ринкової котирування і ліквідності;

• оцінка умов емісії акції. Предметом такої оцінки є: цілі емісії, умови і періодичність виплати дивідендів, ступінь участі окремих держателів акцій в управлінні і інші;

• оцінка поточної ринкової вартості акції,

• оцінка рівня ризику. Вона основується на варіації рівня дивідендів по акції за ряд попередніх періодів.

2. Облігація представляє собою цінний папір, що свідчить про внесенняїї власником грошових засобів і підтверджує зобов'язання емітентавідшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений вній термін з виплатою фіксованого відсотку (якщо інше не передбаченоумовами випуску).

Комплексна оцінка інвестиційних якостей облігації здійснюється понаступних параметрах:

• оцінка інвестиційної привабливості регіонів (по облігаціяхвнутрішніх місцевих займів);

• оцінка фінансової стійкості і платоспроможностіпідприємства-емітента (по облігаціях підприємств);

• оцінка характеру обігу облігації на фондовому ринку. В процесіоцінки визначаються об'єми обігу і рівень її ліквідності;

• оцінка умов емісії облігації. Вона передбачає вивчення цілей їївипуску і умов придбання, періодичність виплати процента і його ставки,умов погашення основної суми боргу (принципала);

• оцінка поточної ринкової вартості облігації,

• оцінка рівня ризику. Вона здійснюється по рівнюплатоспроможності і фінансової стійкості емітента.

3. Ощадний сертифікат представляє собою письмове свідоцтво банку продепонування грошових засобів, яке підтверджує право вкладника на одержанняпісля закінчення встановленого терміну депозиту і процентів по ньому.

Комплексна оцінка інвестиційних якостей ощадних сертифікатівздійснюється по наступних параметрах:

• оцінка надійності банків-емітентів. Така оцінка передбачає використання ряду абсолютних і відносних показників, таких як сума активів банку, розмір його капіталу, сума прийнятих депозитів і виданих кредитів, розмір балансового прибутку, а також ряд спеціальних оціночних коефіцієнтів;

• оцінка характеру обігу ощадного сертифікату на фондовому ринку,

• оцінка умов емісії ощадного сертифікату,

• оцінка поточної ринкової вартості ощадного сертифікату,

• оцінка рівня ризик??.

З врахуванням оцінки інвестиційних якостей окремих цінних паперівпроводиться формування їх портфеля. Воно здійснюється після того, яквизначені пріоритетні цілі його формування і оптимізовані пропорції міжреальними і фінансовими інвестиціями.

При відборі у портфель, що формується, цінних паперів окремих їх видіввраховуються наступні основні фактори:

1. Тип інвестиційного портфелю, що формується у відповідностіз його ціллю. В процесі типізації інвестиційних портфелів розглядаються триосновних їх типи: портфель росту; портфель доходу; консервативний портфель.
Виходячи з цілей формування портфелю на основі оцінки співвідношеннядохідності і ризику і диференційованих норм поточної дохідностіздійснюється відбір цінних паперів, що відповідають типу вибраногопортфелю.

2. Необхідність диверсифікації фондових інструментів портфеля.
Така диверсифікація може носити галузевий і регіональний характер, атакож проводиться по різних емітентах однієї галузі.

3. Необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля. Так убагатьох випадках ціллю формування портфеля цінних паперів є забезпеченнязахисту накопичених інвестиційних ресурсів від інфляції з ціллю наступногоїх реінвестування в реальні інвестиційні проекти, забезпеченню ліквідностіцього портфеля наперед повинна бути приділена достатня увага.

4. Необхідність забезпечення участі в управлінні акціонернимикомпаніями. Хоча законодавством забезпечена можливість участі в прийняттірішень на акціонерних зборах будь-якого акціонера, більшість акціонернихкомпаній обумовлюють таку участь володінням певного пакету акцій.
Підбираючи в портфель акції таких емітентів, слід формувати відповідний їхпакет, що забезпечує 'участь в роботі акціонерних зборів і прийняттівідповідних 1 управлінських рішень.

5. Розмір оплати комісійних послуг по придбанню і реалізації фондовихактивів. В залежності від числа попередників,! рівня ліквідності, об'ємуфондових угод і ряду інших факторів може; суттєво коливатися розміркомісійних послуг по операціях з окремими цінними паперами. Так як цейпоказник впливає на рівень їх дохідності для інвестора, він повинен бутиврахований при формуванні портфелю.

Сформований з врахуванням викладених факторів портфель іонних паперівповинен бути оцінений в сукупності по критеріях дохідності, ризику іліквідності, для того, щоб впевнитись у тому, що він по своїх параметрахвідповідає тому типу портфеля, який визначений цілями його формування. Принеобхідності посилення ціленаправленості портфеля по окремих критеріях внього вносяться необхідні корективи.

Сформований портфель цінних паперів складається по формі, аналогічнійраніше пріведеній в таблиці 2.

Кінцеві оціночні показники портфеля цінних паперів порівнюються попоказниках капіталоємкості, рівня дохідності, рівня ризику і рівняліквідності з раніше сформованим портфелем реальних інвестиційних проектів.

4. Управління інноваційними інвестиціями

Стратегія розвитку під