ЗМІСТ
1. Джерела аналізу, системи економічної інформації
2. Завдання аналізу собівартості продукції
3. Складання зведення факторів, які впливають на рентабельність
Література
1. Джерела аналізу системи економічної інформації.
Під аналізом розуміється засіб пізнання предметів і явищ навколишньогосередовища, заснований на розчленовування цілого на складові частини і вивчення їх увсьому різноманітті зв'язків і залежностей.
Економічний аналіз - глибоке дослідження економічних явищ напідприємстві, тобто виявлення причин відхилення від плану і недоліків уроботі, розкриття резервів, їх вивчення, сприяння комплексномуздійсненню економічної роботи і управління виробництвом, активневплив на хід виробництва, підвищення його ефективності і поліпшенняякості роботи.
Зміст аналізу випливає з його функцій. Однією з таких функційє вивчення характеру дії економічних законів, встановленнязакономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретнихумовах підприємства. Наступна функція аналізу - контроль за виконаннямпланів і управлінських рішень, за економічним використанням ресурсів.
Центральна функція аналізу - пошук резервів підвищення ефективностівиробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки іпрактики. Ще однією функцією аналізу є оцінка результатівдіяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвиткуекономіки, використанню наявних можливостей. І нарешті - розробказаходів щодо використання виявлених резервів у процесі господарськоїдіяльності.
Система економічної інформації пов'язана з аналізом двобічноїзв'язком. З одного боку, аналіз черпає дані з економічної інформації,яка є відправною точкою для аналізу. З іншого боку, врезультаті виконаного аналізу виникає нова інформація, яка використовується внадалі, зокрема, при плануванні, управлінні.
Можна виділити наступні види інформації, які використовуються при аналізігосподарської діяльності:
- законодавчо-нормативна інформація - державні, регіональні закони, акти, нормативні документи підприємства - службові інструкції, облікова політика і т.д.;
- планова інформація;
- звітна інформація, надана зазвичай у формі статистичної та бухгалтерської звітності.
Не всяка інформація про господарську діяльність може бути отриманазі стандартних форм звітності. Іноді для отримання необхідної інформаціїдоводиться організовувати спеціальні спостереження, застосовуючи при цьому законистатистики про допустимому розмірі вибірки, прийоми маркетингових досліджень.
За часом аналіз буває щоденний, місячний, квартальний, річний.
Суттєву роль при аналізі фінансового стану та господарськоїдіяльності грає звітна інформація. Для якісного і достовірногоаналізу необхідно провести наступну попередню підготовку звітноїінформації:
1. наскрізну перевірка даних, що містяться у звітному періоді за допомогою стиковок одних і тих самих показників за різними формами;
2. приведення даних звітності до порівнянної увазі;
3. підготовку аналітичного балансу-нетто, що дозволяє одночасно провести горизонтальний, вертикальний, трендовий, коефіцієнтний та факторний аналіз.
Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стануслужить баланс підприємства - система показників що характеризує надходженняі витрачання коштів шляхом їх порівняння. Бухгалтерський баланс відображає вгрошовій формі кошти підприємства по їх стану, розміщення,використанню і джерелам утворення.
Всі підлягає обліку розглядається з двох позицій:
1) Що являє собою даний об'єкт обліку
2) За рахунок яких джерел він був придбаний
Джерелом додаткової інформації для аналізу фінансового стануможе служити "Звіт про фінансові результати та їх використання" (форма №
2 річної звітності та квартальної звітності), що складається з наступнихрозділів: "Фінансові результати", "Використання прибутку", "Платежі вбюджет "," Витрати і видатки, що враховуються при обчисленні пільг з податку наприбуток ".
У ході аналізу для характеристики різних аспектів фінансовогостану застосовуються як абсолютні показники, так і фінансовікоефіцієнти, що являють собою відносні показники фінансовогостану. Останні розраховуються у вигляді відносин абсолютних показниківфінансового стану або їх лінійних комбінацій.
Основна вимога до інформації, представленої для економічногоаналізу полягає в тому, щоб вона була корисною для користувачів, тобтощоб цю інформацію можна було використовувати для достовірного аналізу таприйняття обгрунтованих ділових рішень. Щоб бути корисною, інформаціяповинна відповідати відповідним критеріям: o Доречність, що означає, що дана інформація значима і робить вплив на рішення, яке приймається користувачем. Інформація вважається також доречною, якщо вона забезпечує можливість перспективного і ретроспективного аналізу. o Достовірність інформації, яка визначається її правдивістю, переважанням економічного змісту над юридичною формою, можливістю перевірки і документальної обгрунтованістю. o Інформація вважається правдивою, якщо вона не містить помилок та упереджених оцінок, а також не фальсифікує подій господарського життя. o Нейтральність припускає, що фінансова звітність не робить акценту на задоволення інтересів однієї групи користувачів загальної звітності на шкоду іншій. o Зрозумілість означає, що користувачі можуть зрозуміти зміст звітності без спеціальної професійної підготовки. o Порівнянність вимагає, щоб дані про діяльність підприємства можна було порівняти з аналогічною інформацією про діяльність інших фірм.
Під час формування звітної інформації повинні дотримуватисяпевні обмеження на інформацію, що включається в звітність:
1. Оптимальне співвідношення витрат і вигод, що означає, що витрати на складання звітності повинні розумно співвідноситися з вигодами, видобуваються, підприємством від подання цих даних зацікавленим користувачам.
2. Принцип обережності (консерватизму) припускає, що документи звітності не повинні допускати завищену оцінку активів та прибутку, і заниженої оцінки зобов'язань.
3. Конфіденційність вимагає, щоб звітна інформація не містила даних, які можуть завдати шкоди конкурентним позиціям підприємства.
Користувачі інформації різні, цілі їх часто конкурують, а нерідкоі протилежні. Класифікація користувачів Інформція може бутивиконана різними способами. Користувачів економічній, однак, якправило, виділяють три укрупнені їх групи: користувачі, зовнішні повідношенню до конкретного підприємства; самі підприємства (точніше їхуправлінський персонал); власне бухгалтери. Нейтральність іоб'єктивність інформації припускає можливість використання її всімагрупами користувачів.
Потрібно відзначити, що облік і звітність в Російській Федераціїстворювалися в першу чергу для контрольно-ревізійних завдань і в данийчас не дуже пристосовані до завдань аналізу господарськоїдіяльності. Проведені в даний час зміни в бухгалтерському облікумають на меті поліпшити це ситуацію.
2. Завдання аналізу собівартості продукції
У системі показників, що характеризують ефективність виробництва іреалізації продукції, один з провідних місць належить собівартостіпродукції. Собівартість як узагальнюючий показник відображає ефективністьвикористання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, результативпровадження нової техніки і технології, підвищення якості продукції,вдосконалення організації праці, виробництва і управління, тобтоякість виробництва в цілому.
Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі витрати навиробництво і реалізацію продукції. У собівартості продукції яксинтетичному показнику відбиваються всі сторони виробничої іфінансово-господарської діяльності підприємства: ступінь використанняматеріальних, трудових і фінансових ресурсів, якість роботи окремихпрацівників і керівництва в цілому.
Обчислення цього показника необхідно з багатьох причин, в тому числідля визначення рентабельності окремих видів продукції і виробництва вцілому, визначення оптових цін на продукцію, здійсненнявнутрішньовиробничого госпрозрахунку, обчислення національного доходу вмасштабах країни. Собівартість продукції є одним з основнихфакторів формування прибутку. Якщо вона підвищилася, то при інших рівнихумовах розмір прибутку за цей період обов'язково зменшиться за рахунокцього фактора на таку ж величину. Між розмірами величини прибутку ісобівартості існує зворотна функціональна залежність. Чим меншесобівартість, тим більший прибуток, і навпаки. Собівартість є однієюз основних частин господарської діяльності та одним з найважливішихелементів сукупності цілей управління виробництвом.
У плануванні, обліку та аналізу з метою виявлення шляхів зниженнясобівартості продукції, контролю за рівнем витрат, розвиткувнутрішньогосподарського розрахунку використовуються різні види собівартості:
- індивідуальна собівартість - сума витрат на виготовлення конкретного виду вироби;
- технологічна собівартість - сума витрат на здійснення технологічного процесу виготовлення продукції (заробітна плата виробничих робітників нарахування на фонд заробітної плати, витрати на матеріали та енергію, витрачені безпосередньо на виготовлення продукції, витрати на технічне обслуговування, ремонт та амортизацію обладнання; вартість інструменту та пристроїв) за винятком витрат на покупні деталі;
- цехова собівартість - сума витрат цеху на виробництво продукції;
- виробнича собівартість - сума витрат організації на виробництво продукції, що включає цехові собівартості, витрати з управління виробництвом в цілому в межах організації, тобто загальногосподарські витрати;
- повна собівартість - сума витрат організації на виробництво і реалізацію продукції, що включає виробничу собівартість і позавиробничі витрати, тобто витрати, пов'язані з реалізацією продукції.
Одне з основних умов отримання достовірної інформації прособівартості продукції - чітке визначення складу виробничихвитрат. У нашій країні складу собівартості продукції регламентуєтьсядержавою. Основні принципи формування витрат, пов'язаних звиробництвом і реалізацією продукції, визначені у другій частині
Податкового кодексу Російської федерації, прийнятої 31.12.2001 р. Крім того,керуючись Податковим кодексом, міністерства, відомства, міжгалузевідержавні об'єднання, концерни розробляють галузеві положення проскладі витрат та методичні рекомендації з питань планування, облікуі калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) дляпідвідомчих підприємств. Регламентує роль держави звідношенню до собівартості продукції проявляється також у встановленні нормамортизації основних засобів, тарифів відрахувань на соціальні потреби та ін
Собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартіснуоцінку використовуваних у процесі виробництва природних ресурсів, сировини,матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а такожінших витрат на її виробництво і реалізацію.
На підприємствах плануються і враховуються наступні показникисобівартості продукції: собівартість товарної і реалізованої товарноїпродукції; витрати на 1 грн. товарної продукції; собівартість порівнянноїтоварної продукції, собівартість окремих виробів.
Крім того, у практиці планування, обліку, калькулювання та аналізурозрізняють цехову, виробничу і повну собівартість. Цеховасобівартість продукції складається з витрат (прямих і непрямих) всіхцехів не її виготовлення. Виробнича собівартість формується звсіх витрат підприємства, пов'язаних з процесом виробництва і управління.
Повна собівартість складається з виробничої собівартості іпозавиробничі витрат (тобто витрат, пов'язаних з реалізацієюпродукції покупцям).
Основними завданнями аналізу собівартості продукції (робіт, послуг)є:
. об'єктивна оцінка виконання плану по собівартості продукції і зміна виконання плану щодо минулих звітних періодів, а також дотримання чинного законодавства, договірної і фінансової дисципліни;
. дослідження причин, що викликали відхилення показників від їх планових значень;
. встановлення динаміки найважливіших показників собівартості і виконання плану по них;
. визначення чинників, що вплинули на динаміку показників собівартості і виконання плану по них, величини і причин відхилень фактичних витрат від планових і нормативних;
. забезпечення відповідальних за планування та облік витрат необхідною інформацією для оперативного управління формуванням собівартості продукції;
. сприяння виробленню оптимальної величини планових витрат, планових і нормативних калькуляцій на окремі вироби і види продукції;
. виявлення і зведений підрахунок резервів зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Безпосередньою задачею аналізу собівартості є: перевіркаобгрунтованості плану по собівартості, прогресивності норм витрат; оцінкавиконання плану і вивчення причин відхилень від нього, динамічнихзмін; виявлення резервів зниження собівартості; пошук шляхів їхмобілізації.
У результаті аналізу собівартості виявляються фактори, які сприяютьяк збільшення, так і зниження собівартості; визначаються шляхи зниженнясобівартості продукції. Від того, як підприємство у своїй господарськійдіяльності вирішує питання зниження собівартості продукції, залежитьотримання найбільшого ефекту з найменшими витратами. Економія трудових,матеріальних і фінансових ресурсів залежать від грамотного і якісногоаналізу собівартості.
Характер цих завдань аналізу собівартості, мети аналізусвідчать про велику практичної значущості аналізу собівартостіпродукції в господарській діяльності підприємства.
3. Складання зведення факторів, які впливають на рентабельність
Прибуток і рентабельність - це ті показники, які чітко і яскравовідображають ефективність діяльності підприємства, раціональністьвикористання підприємством своїх ресурсів, прибутковість напрямківдіяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної тат.д.).
Підприємство реалізує свою продукцію споживачам, отримуючи за неїгрошовий виторг. Однак це ще не означає отримання прибутку. Длявиявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратамина виробництво продукції та її реалізацію, тобто із собівартістю продукції.
Підприємство отримує прибуток, якщо виручка перевищує собівартість, і якщовиручка дорівнює собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати навиробництво і реалізацію продукції і прибуток відсутня; якщо витратиперевищують виручку, то підприємство одержує збиток, тобто негативнийфінансовий результат, що ставить його в складне фінансове становище, невиключаючи банкрутство. Саме для того, щоб останнє не відбулося інеобхідно вивчати показники прибутку, фактори, що впливають на неї, іпоказник рентабельності, який відображає ефективність поточних витрат іпредставляє собою свого роду синтез різних якісних ікількісних показників.
Для реальної оцінки рівня прибутковості організації користуютьсяметодами комплексного аналізу прибутку по техніко-економічних факторів.
Крім методів факторного аналізу прибутку в числі економічних показниківефективності підприємницької діяльності використовуються показникирентабельності.
Якщо прибуток виражається в абсолютній сумі, то рентабельність - цевідносний показник інтенсивності виробництва, тому що відображаєрівень прибутковості відносно певної бази. Організаціярентабельна, якщо суми виручки від реалізації продукції д?? статочно НЕтільки для покриття витрат на виробництво і реалізацію, а й дляутворення прибутку.
В умовах ринкових відносин велика роль показників рентабельностіпродукції, що характеризують рівень прибутковості (збитковості) їївиробництва. Показники рентабельності є відноснимихарактеристиками фінансових результатів та ефективності діяльностіпідприємства. Вони характеризують відносну прибутковість підприємства,що вимірюється у відсотках до витрат коштів або капіталу з різних позицій.
Показники рентабельності - це найважливіші характеристики фактичноїсередовища формування прибутку і доходу підприємств. З цієї причини вониє обов'язковими елементами порівняльного аналізу та оцінкифінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показникирентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики іціноутворення. Основні показники рентабельності можна об'єднати внаступні групи:
Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:
1) показники, що характеризують рентабельність (окупність) витратвиробництва та інвестиційних проектів;
2) показники, що характеризують рентабельність продажів;
3) показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.
Всі ці показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку,прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку
Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат)
(R3) обчислюється шляхом відношення балансового (Пб) або чистого прибутку (Пч) досумі витрат з реалізованої або виробленої продукції (З):
або
Вона показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні,витраченого на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися вцілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції.
Рентабельність продажів (Rn) розраховується діленням прибутку відреалізації продукції, робіт та послуг або чистого прибутку на суму отриманоївиручки (РП). Характеризує ефективність підприємницької діяльності:скільки прибутку має підприємство з карбованця продажів. Широке застосування цейпоказник одержав у ринковій економіці. Розраховується в цілому попідприємству та окремим видам продукції.
.
Рентабельність (прибутковість) капіталу (Rк) обчислюється відношеннямбалансової (чистого) прибутку до середньорічної вартості всьогоінвестованого капіталу () або окремих його доданків: власного
(акціонерного), позикового, основного, оборотного, виробничого капіталуі т.д.
.
У процесі аналізу варто вивчити динаміку перерахованих показниківрентабельності, виконання плану по їх рівню і провести міжгосподарськіпорівняння з підприємствами-конкурентами.
Рівень рентабельності виробничої діяльності (окупністьвитрат), обчислений у цілому по підприємству (R), залежить від трьох основнихфакторів першого порядку: зміни структури реалізованої продукції, їїсобівартості і середніх цін реалізації.
Факторна модель цього показника має вигляд:
| |
Розрахунок впливу факторів першого порядку на зміну рівнярентабельності в цілому по підприємству можна виконати способом ланцюговихпідстановок.
Потім слід зробити факторний аналіз рентабельності за кожним видомпродукції. Рівень рентабельності окремих видів продукції залежить відзміни середніх реалізаційних цін і собівартості одиниці продукції:
| |
Таким же чином проводиться факторний аналіз рентабельності продажів.
Детермінованих факторних модель цього показника, обчисленого в ціломупо підприємству, має наступний вигляд:
.
Рівень рентабельності продажу окремих видів продукції залежить відсереднього рівня ціни і собівартості виробу:
.
Аналогічно здійснюється факторний аналіз рентабельностіінвестованого капіталу. Балансова сума прибутку залежить від обсягуреалізованої продукції (VРП), її структури (УДi), собівартості (Зед),середнього рівня цін (Цi) та фінансових результатів від інших видівдіяльності, не пов'язаних з реалізацією продукції та послуг (ВФР).
Середньорічна сума основного і оборотного капіталу () залежить відобсягу продажів і швидкості обороту капіталу (коефіцієнта оборотності
Коб), який визначається відношенням суми обороту до середньорічної сумиосновного та оборотного капіталу.
Чим швидше обертається капітал на підприємстві, тим менше йогопотрібно для забезпечення запланованого обсягу продажу.
І навпаки, уповільнення оборотності капіталу потребуєдодаткового залучення коштів для забезпечення того ж обсягувиробництва та реалізації продукції. Таким чином, обсяг продажу сам пособі не впливає на рівень рентабельності, тому що з його зміноюпропорційно збільшуються або зменшуються сума прибутку і сумаосновного та оборотного капіталу за умови незмінності іншихфакторів.
Взаємозв'язок названих чинників з рівнем рентабельності капіталу можназаписати у вигляді
.
Наведені формули показують, які фактори пов'язані зрентабельністю прямий функціональною залежністю, а які - зворотної тадозволяють, таким чином, керувати показниками рентабельності.
ЛІТЕРАТУРА
1. Шеремет А.Д. "Аналіз економіки промислових підприємств" вид.
"Вища школа" 1976р.
2. Шеремет А.Д. "Економічний аналіз в управлінні виробництвом"
1984р.
3. В.Ф. Палій, Л. П. Суздальцева "Техніко - економічний аналіз виробничо - господарської діяльності підприємств" вид.
"Машинобудування" 1989р.
4. Аналіз господарської діяльності підприємства. Під загальною редакцією Л. Л. Ермолович. Мінськ, 2001.
5. Матвейчева Е.В., Вішнінская Г. Н. Традиційний підхід до оцінки фінансових результатів діяльності підприємства (на прикладі ЗАТ
"Уралсельенергопроект") Журнал "Аудит та фінансовий аналіз"
6. Податковий кодекс РФ (частина друга) в ред. від 31.12.2001
