Лідерство, вплив та влада

Менеджмент

Міністерство освіти та наукіУкраїні

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра менеджменту

Науково-дослідна робота

на тему:

"Лідерство, вплив та влада"

Студентки ІІ курсу ФЕМП

9 групи денної форми навчання

Цвілодуб Анастасії Олегівни

Науковий консультант,

мошок Г.Є., доц.

Київ 2003

План

Вступ 3

Сутрість, поняття карегорій «лідерство», «вплив» та «влада» 4

Основні підходи до проблеми ефективності лідерства 7

Огляд теорій поведінкового характеру 8

а) теорія Д. Мак Грегори 8

б) теорія Р. Лайкерта 9

в) двомірне трактування Р. Стогдилла 10

г) управлінська ґратка Блейка і Моутон 10

Ситуаційні підходи до ефективного лідерства 12

а) теорія Фідлера 12

б) теорія Мітчела і Хауса 13 < p> в) теорія життєвого циклу 14

г) модель Врума - Йеттона 15

Адаптивне керівництво 16

Висновок 17

Список використаної літератури: 18

Вступ

У другій половині минулого століття після перемоги промислової революції на Заході ринкові відносини оволоділи всіма сферами життя суспільства. Як гриби після дощу росли великі фірми, що вимагали великого числа керівників вищого і середнього рівнів, здатних приймати грамотні раціональні рішення, працювати з великими масами людей. о У результаті з'являється людей, яка спеціально займається управлінською діяльністю.
Цим керівникам вже не потрібно тримати своїх підлеглих у покорі владною рукою. Головним завданням стає кропітка організація, і щоденне керування виробництвом з метою забезпечення найбільшого прибутку власникам фірми.
Ці люди стали називатися менеджерами.

Будь-який менеджер, який прагне працювати якомого ефективніше,повинен прагнути стати лідером. Навіщо? Чому? Що значить - бути лідером?
Відповіді на ці питання дають ряд наук: соціальна психологія, філософія,педагогіка, економіка.

У США раніш усіх зрозуміли зв'язок між лідерством і результатамиекономічної діяльності, і за 50 років розробили значну кількість теорій іпідходів до даної проблеми, видавши значну кількість як загальнотеоретичнапраць (наприклад: робота У. Д. Дункана), так і вузькоспеціальніх робіт
(Д. Френсис, Б. Карлоф, Блейк). Для США ідея лідерства є національною й отутби хотілося процитувати американського економіста Ральфа Стогдилла: "Джаз --не єдиний споконвіку американський внесок у світову культуру. Лідерство, якзміст теорії і наукових досліджень є результат винятково американськоїтворчості ".

Сутність, поняття карегорій« лідерство »,« вплив »та« влада »

У класичному менеджменті лідерство - це здатність завдяки особистимякостям здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників зметою зосередження їх зусиль на досягнення цілей організації. Поняттялідерство є невід'ємним від таких понять, як влада та вплив. Отже, влада --це можливість впливати на поведінку інших людей, і, нарешті, вплив - цебудь-яка поведінка одного працівника, яка вносить зміни в поведінку,відносини, відчуття іншого працівника.

Отрімуючі формальні повноваження, керівноік набуває необхідної влади.
Менеджер повинен розуміти, що кількіть влади визначається не лише рівнемйого формальних повноважень, а і ступенем залежності підлеглих від нього.

Американський менеджмент (дослідження Френч і Рейна) виділяє такіформи влади, які може застосовувати будь-який керівник:

> Влада примусу - це вплив через страх. Наприклад, стара втратити роботу, любов, повагу.

> Влада винагороди використовує бажання підлеглих отримати певну винагороду в обмін на виконану роботу. Винагорода повинна бути досить цінною.

> Законна влада базується на традиціях, які здатні задовольнити потребу виконавця в захищеності і приналежності. Традиції, на відміну від страху, спрямовані на задоволення потреб (а це вже винагорода). Виконавець при цьому реагує не на людину

(керівника), а на відповідну посаду. Це забезпечує стабільність організації.

> Влада прикладу (Еталонна) формується а засадах харизми, тобто не на логіці, не на традиціях, а на силі особистих якостей або здібностей лідерів. При цьому велике значення мають характеристики лідерів: енергійність, впливова зовнішність, незалежний характер, добрі ораторські здібності, освіченість, інтелігентність, достойні манери поведінки, впевненість та інші.

> Влада експерта у своїй основі має вплив через «розумну »віру.

Виконавець свідомо і логічно приймає на віру цінність знань експерта (керівника)

Високий рівень освіти ліквідовує відмінності між керівником і підлеглими. Тому важко формувати владу тільки на прімусі, винагорода, традиції, харизмі чи компетенції. Отже, потрібно переконувати працівників і залучати до управління з метою здійснення впливу.

Вплив через переконання. Переконання будуть мати вплив у разі ефективної передачі точки зору керівника. Керівник визнає залежність від виконавця, його компетентність. Виконавець, у свою чергу, впевнений, що керівник задовольнить його власну потребу.

Вплив через залучення працівників до управління здійснюється шляхом скерування їх зусиль на виконання потрібної цілі.

І все-таки, незважаючи на достатню кількість теорій лідерства, влади,усе ще немає єдиної думки з приводу того, як повинна поводитися людина, щоє лідером? Які стилі поводження лідера найбільш ефективні в керуванні? Якуроль відіграютьграють особисті якості і ситуація? Чи може успішнийменеджер не бути лідером? Можна обгрунтувати лідерство, як найважливішийфактор ефективного менеджменту?

Основні підходи до проблеми ефективності лідерства

У період між 1930 і 1950 р. вперше почали вивчати лідерство у великихмасштабах і на системній основі з метою виявлення властивостей абоособистісних характеристик ефективних керівників.

Відповідно до підходу з позиції особистих якостей, кращі з керівниківмають набір загальних для всіх особистих якостей. Якщо ці якості можна булоб виявити, то люди могли б навчитися їх виховувати в собі і тим самимставати ефективними керівниками. Деякі з цих вивчених рис - рівеньінтелекту, зовнішність, чесність, здоровий глузд, ініціативність, високаступінь впевненості в собі. . У 1948 році Р. Стогдиллом довів, що в різнихситуаціях вимагаються різні здібності та якості.

Розчарування в підході до лідерства з позицій особистих якостейзосередило увагу дослідників на поведінці керівників. Відповідно допідходу з позиції поведінки, ефективність залежить не від особистихякостей, а вд манери поведінки керівника з підлеглими

Однак, узагальнюючи дослідження, теоретики лідерства змушені буливизнати, що не існує "оптимального" стилю керівництва, тому що дужеверогідно, що на ефективність буде впливати характер конкретної ситуації,зміна якої веде до зміни стилю. Подальші дослідження показали, що вефективності керівника вирішальну роль можуть зіграти додаткові фактори,такі як: потреби й особисті якостей підлеглих, характер завдання, вимоги івпливи середовища, а також інформація. Тому сучасна теорія лідерствазвернулася до ситуаційного підходу, у якому вчені намагаються визначити,які стилі поведінки й особисті якості найбільше відповідають визначенимситуаціям. -

Огляд теорій поведінкового характеру

Стиль керівництва - це звична манера поведінки керівника стосовнопідлеглих, Він залежить від обсягу делегованих повноважень,використовуваних форм влади, турботи про людські стосунки і виконаннязавдань організації тощо.

а) теорія Д. Мак Грегори

У 1960 році Д. Мак Грегори опублікував свою роботу "Людськасторона підприємництва ", у якій чітко обрісував два основних чи типи стилюлідерства:

б) теорія Р. Лайкерта

Подальші роботи з класифікації стилів шляхом порівняння автократичногоі демократичного контінуумів були продовжені в Мічиганському університеті,де, порівнюючи групи з різною продуктивністю і керівником, Ренсіс Лайкертзапропонував чотири системи стилю лідерства:

1. Експлуататорської-авторитарна - повна характеристика автократа.

2. Доброзичливо-авторитарна - обмежена участь працюючих у прийняттірішень.

3. Консультативно-демократична - тактичні рішення приймаютьсяпідлеглими, а стратегічні - керівником.

4. Демократична, заснована на участі - повна довіра між керівниками іпідлеглими, прийняття рішень децентралізоване, тобто так зване груповекерівництво.

Таким чином, Лайкерт жорстко розділяє типи лідерства, вважаючи, щоодночасно неможливо орієнтуватися і на роботу, і на людину.

в) двомірне трактування Р. Стогдилла

Роботи економічних груп в університеті штату Огайо поставили підсумнів концепцію поділу керівників на тих, хто зосереджені чи лише нароботі, чи лише на людині. Стогдиллом була розроблена система, відповіднодо якої поведінка керівника класифікується по двом взаємодоповнюючімвідношенням: структурі й увазі до підлеглих.

Структура має на увазі таку поведінку, коли керівник планує йорганізує діяльність групи. Увага до підлеглих має на увазі поведінку, щовпливає на людей, апелюючи до потреб більш високого рівня, будуючивзаємини на основі довіри і контакту між керівником і підлеглим.

г) управлінська ґратка Блейка і Моутон

Концепція університету штату Огайо була модифікована Блейком і
Моутон, що, ранжуя "турботу про людину" і "турботу про виробництво" по 9 --ти бальній шкалі, виділяють 5 основних стилів керівництва.

Задоволеність і продуктивність

З того самого моменту, коли вперше було визначене розходження міжавтократичным стилем і стилем, зосереджений на людині, почалися дебати, щож краще. В даний час можна зробити наступні висновки

1. У багатьох ситуаціях демократичний і орієнтований на людину стильне приводить до більшої задоволеності персоналу.

2. У ситуаціях, де виконавці діють на рівні більш низьких потреб,демократичний стиль може знизити ступінь задоволеності.

3. Участь працівників у прийнятті рішень, як правило, впливає назадоволеність більшості співробітників.

4. Високий моральний настрой і великий ступінь задоволеності не завждипідвищують продуктивність.

Ситуаційні підходи до ефективного лідерства

Нездатність дослідників знайти постійну залежність між стилемкерівника і продуктивністю з'явилася яскравим показником того, що у всіхвипадках діє один чи більше факторів. Щоб знайти ці фактори, дослідникизмушені були звертати увагу не тільки на керівника і виконавця, але і навсю ситуацію.

а) теорія Фідлера

Модель Фидлера з'явилася важливим внеском у розвиток усієїтеорії лідерства, тому що вона вперше зосередила увагу на ситуації івиявила три фактори, що впливають на поведінку керівника:

1. Відносини між керівником і членами колективу.

2. Структура поставленого завдання.

3. Посадові повноваження.

За допомогою опитувань Фідлер ввів поняття найменш бажаного колеги
(НБК), тобто такого, з яким працівникам найменше хотілось би працювати.
Менеджери, що мають високий рейтинг НБК, будують відносини з підлеглими наособістісній основі і взаємодопомозі, а хто має низький рейтинг --зосереджуються на задачі і думають про виробництво. Відповідно до моделівідносини між керівником і членами колективу можуть бути хорошими іпоганими, завдання може бути структуроване і не структуроване, а посадовіповновадення можуть бути великими і малими. Зіставлення цих трьохпараметрів дяє вісім стилів керініцтва.

Керівники, орієнтовані на задачу (НБК із низьким рейтингом),найбільш ефективні в ситуаціях 1,2,3,8; керівники, орієнтовані на людськівідносини (НБК із високим рейтингом), краще працюють у ситуаціях 4,5,6. Уситуації 7 добре можуть працювати як ті, так і інші. Ситуаційний підхід
Фидлера - прекрасний засіб підкреслити важливість взаємодії керівника,виконавців і ситуації. Більш того, дані, отримані завдяки численнимдослідженням, говорять про те, що ситуаційний підхід може мати практичнезначення для відбору, наймання і розміщення керівників.

б) теорія Мітчела і Хауса

Дана теорія називається "Шлях - ціль". Відповідно до цього підходу,керівник може спонукуваті підлеглих до досягнення цілей організації,впливаючи на шляхи досягнення цих цілей:

1. Роз'яснення підлеглому того, що від нього вимагається.

2. Спрямування зусиль підлеглих на досягнення цілей.

3. Забезпечення підтримки, введення наставництва.

4. Усунення перепон у роботі підлеглих.

5. Формування у підлеглих потреб, які може задовольнити керівник.

6. Задоволення потреб підлеглих після досягнення цілей тощо.

Один із авторів підходу Хаус виділив 4 стилі керівництва:

1) Стиль підтримки

2) Інструментальний стиль

3) Партісіпатівній стиль - заохочує участь підлеглих

4) Стиль, орієнтований на досягнення успіху - підлеглі отримують напружене завдання.

в) теорія життєвого циклу < p> П. Херсі і К. Бланшар розробили теорію, відповідно до якоїнайефективніші стилі лідерства залежать від "зрілості" виконавців. Зрілістьмає на увазі здатність нести відповідальність за свою поведінку, бажаннядосягти поставленої мети, а також освіта і досвід по відношенню доконкретного завдання, яке необхідно виконати. Виділяється чотири стилілідерства, що відповідають певним рівням зрілості підлеглих.

. Стиль "давати вказівки" орієнтований на завдання і підходить для персоналу із низьким рівнем зрілості.

. Стиль "продавати" орієнтований рівною мірою як на завдання, так і на людські взаємовідносини з підлеглими середньої зрілості.

. Стиль, орієнтований на участь підлеглих у прийнятті рішень, характеризується помірно високим ступенем зрілості, коли підлеглі можуть нести відповідальність, але повною мірою відповідати за виконання завдання не хочуть.

. Стиль "продаж" характеризується високим ступенем орієнтованості на завдання, коли підлеглі, завдяки своїй зрілості, вміють нести відповідальність.

г) модель Врума - Йеттона

Відповідно до точки зору авторів моделі, є п'ять стилів керівництва,які керівник може використовувати залежно від учаcті підлеглих у прийняттірішень. Це: автократічні (АІ і АІІ), СІ і СІІ), повної участі (GII).

Для оцінки конкретних ситуацій Врумом і Йеттона розробили сім критеріїв,по яких оцінюється ситуація "підлеглі-керівник", а також модель дереварішень. Дана модель відрізняється від інших, оскільки її фокус - наприйнятті рішень, але і вона підкреслює відсутність універсальногооптимального методу впливу на підлеглих. Оптимальність стилю залежить відмінливих перемінні ситуації ухвалення рішення.

Адаптивне керівництво

Різні ситуаційні моделі допомагають усвідомити необхідність гнучкогопідходу до керівництва. Щоб точно оцінити ситуа?? ію, керівник повинен добреуявляти можливості підлеглих і свої власті, природу задачі, потреби,повноваження і якість інформації.

Керівник повинен завжди бути готовим до переоцінки суджень і, якщонеобхідно, до зміни стилю керівництва. Керівник, що вибрав визначенийстиль лідерства і строго його дотримується, оскільки цей стиль добрезарекомендував себе в минулому, може виявитися нездатним здійснюватиефективне керівництво в іншій ситуації і на іншій посаді.

Сучасний менеджер має адаптувати стиль для конкретної ситуації,орієнтувати його на реальність, тому що найефективніші керівники - це ті,хто може поводитися по-різному - у залежності від вимог реальності.

Висновок

Лідерство є певною мірою мистецтвом. Можливо, це і є причина того,чому дослідникам не довелося розробити й обгрунтувати єдину теорію.
Ситуаційний підхід підійшов, на мій погляд, ближче усього до рішення даноїпроблеми. Стиль лідерства прямо залежить від ситуації. У деяких з нихменеджер досягає ефективності, структуруя задачі, виявляючи турботу іпідтримуючі підлеглих, в інших керівник допускає підлеглих до участі врішеннях виробничих проблем, у третіх - безболісно змінює стиль піднатиском начальства чи обставин. У будь-якому випадку стиль дійсного лідераповинний бути гнучким знаряддям ефективного керування виробництвом.

Список використаної літератури:

1. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент. - М.: Гардарики, 1999. -

528 с.

2. Карсекін В.І., Манов М.А. Менеджмент у підприємствах торгівлі та громадського харчування. - К.: Вища шк., 1994. - 272 с.

3. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту. - Львів., 2002. - 228 с.

4. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджменту. - М.: Справа,

1996.