Міжнародна економіка

Менеджмент

Академія зовнішньої торгівлі

Центр магістерської підготовки

Дисципліна: "Міжнародний фінансовий менеджмент"

Контрольна робота

на теми "Управління вхідними грошовими потоками на підприємстві "і

" Капітал підприємства та його структура "(Питання 1, 2)

Виконавець: Березин А.В.

4 група

_____________

(підпис)

Керівник роботи:

___________

(підпис)

Перевірив: __________________

_________________

(підпис)

КИЇВ - 2000

Питання № 1. < p> Управління вхідними грошовими потоками на підприємстві.

План.

1. Економічна сутність грошового потоку підприємства і класифікація його видів.
2. Принципи управління грошовими поткамі підприємства.
3. Зміст і склад вхідних грошових потоків.
4. Управління грошовими потоками - виручкою від реалізації продукції.
5. Управління грошовими потоками - отримання банківських кредитів.
6. Управління грошовими потоками - надходження коштів від фінансовихінвестицій.
7. Висновки.

1.Економіческая сутність грошового потоку підприємства та його класифікаціявидів.

Грошовий потік підприємства являє собою сукупність розподіленихв часі надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються йогогосподарською діяльністю.

Висока роль ефективного управління грошовими потоками підприємствавизначається наступними основними положеннями:

* Грошові потоки обслуговують здійснення господарської діяльності підприємства практично у всіх її аспектах.
* Ефективне управління вхідними грошовими потоками забезпечує фінансову рівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку.
* Раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу підприємства.
* Управління грошовими потоками є важливим фінансовим важелем забезпечення обороту капіталом.
* Ефективне управління грошовими потоками забезпечує зниження ризику неплатоспроможності підприємства.
* Активні форми управління грошовими потоками дозволяють підприємству отримувати дополнтітельную прибуток, що генерується безпосередньо його грошовими активами.

Поняття грошовий потік підприємства є агрегування, що включає всвій склад численні види цих потоків, які обслуговують цюдіяльність. З метою забезпечення ефективного цілеспрямованого управліннягрошовими потоками, вони потребують певної класифікації:

2.ПРИНЦИПИ управління грошовими поткамі підприємства.

Процес управління підприємства базується на певних принципах,основними з яких є:

1. Принцип інформативної вірогідності.

Як і кожна керуюча система, управління грошовими потоками підприємстваповинно бути забезпечено необхідною інформаційною базою. Створення такоїінформаційної бази становить певний труднощі, тому що прямафінансова звітність, що базується на єдиних методичних принципах бух.обліку відсутній. Забезпечення принципу інформативною достовірності пов'язанозі здійсненням складних обчислень, які вимагають уніфікаціїметодичних підходів.

2. Принцип забезпечення збалансованості.

Управління до полудня підприємства має справу з багатьма їх видами ірізновидами в процесі їх класифікації. Їх підпорядкованість єдиним цілямі завданням управління вимагає забезпечення збалансованості до полудняпідприємства за видами, обсягами, тимчасових інтервалах і іншим істотним х -кам.

3. Принципи забезпечення ефективності.

Д.П. підприємства характеризуються істотною нерівномірністю надходженняі витрачання грошових коштів у розрізі окремих часових інтервалів,що призводить до формування значних обсягів тимчасово вільнихгрошових активів підприємства.

4. Принципи забезпечення ліквідності.

Висока нерівномірність окремих видів грошових потоків пораждаеттимчасовий дефіцит грошових коштів підприємства, який негативнопозначається на рівні платоспроможності.

3.Содержаніе і склад вхідних грошових потоків.

Цілі і завдання управління ВДШ (вхідних грошових потоків):

1. Збільшення кількості, розширення переліку потоків, знаходження їх оптимальної стр-ри.
2. Збільшення абсолютної суми грошових потоків.
3. Прискорення в часі надходження грошей від інших суб'єктів.
4. Зниження витрат пов'язаних з надходженням грошей.
5. Забезпечення стабільного фінансового стану фірми, підвищення ефективності роботи, зростання прибутку та рентабельності.

Склад ВДШ (вхідних грошових потоків):

1. Надходження виручки від реалізації:

1.1 продукції, товарів, робіт, послуг.
1.2 від іншої реалізації (основних фондів, нематеріальних активів, ціннихпаперів, брокерських місць)

2. Надходження позикових коштів:

1. банківські кредити
2. поворотна фінансова допомога

3. Надходження коштів від фінансових інвестицій:

1. реалізації корпоративних прав
2. дохід від державних і недержавних цінних паперів (депозитні та поточні рахунки)

4. Цільові надходження коштів:

1. від інших об'єктів підприємницької діяльності
2. отримання безповоротної фін. допомоги
3. надходження з держ. Централізована фондів (дотації, субвенції)

5. Інші надходження коштів:

1. орендна плата
2. штрафи за порушення госп. договорів

4. Управління грошовими потоками-виручкою від реалізації продукції.

Формування виручки відбувається за 4 напрямками:

1. Виробництво продукції: промисловість і сільське господарство;
2. Реалізація товарів: торгівля і посередницькі діяльність;
3. Виконання робіт: будівництво та науково-дослідна діяльність;
4. Надання послуг: банківська діяльність, страхування, побутові, комунальні, транспортні послуги.

Фактори, що впливають на абсолютну суму виручки від реалізації продукції:

o Виробничі фактори: обсяг виробництва продукції, собівартість,

ПДВ, акциз, залишки продукції на складі на початок і кінець року, дебіторська заборгованість, продукція, що знаходиться на комисси і консінгаціі. o Цінові чинники: ціна придбання або фінансова вартість, ціна реалізації, залишкова вартість, відновна вартість, оптова ціна, фіксована ціна, договірна ціна, ринкова ціна. o Організаційні фактори: прискорення розрахунків між фірмою і банком, що між двома фірмами, впровадження форм розрахунку, організація вантажно-розвантажувальних робіт.

Шляхи надходження виручки від реалізації продукції на фірму:

1. Повна або часткова передоплата
2. Відкриття акредитиву
3. Здача товарів на комісію і консигнацію
4. Реклама
5. Знижки
6. Дрібний опт
7. Презентації, виставки-продажі
8. Векселі
9. Застава за ціну товару
10. Грамотне складання договорів

Головний девіз фінансового менеджера: краще дебіторська заборгованість-ніжзалишки продукції на складі.

5. Управління грошовими потоками-одержання банківських кредитів.

Способи одержання позикових коштів:

> Отримання банківських кредитів, тобто формування грошових потоків на підприємстві;
> Отримання товарного кредиту;
> Отримання в відстрочки у сплаті за товар;
> Отримання податкового кредиту;

Завдання управління потоками отриманих банківських коштів:

1. Оптимізація розміру потоку;
2. Оперативне формування потоку;
3. Здешевлення потоку;

Шляхи вирішення завдання 1:

> Збільшення власних обігових коштів за рахунок прибутку або дооцінки

ТМЦ;
> Прискорення реалізації продукції;
> Підвищення гарантій реалізації;

Шляхи вирішення завдання 2:

> Покращення фінансової стійкості;
> Використання факторингових послуг;
> Оперативне оформлення кредитного договору і одержання кредиту

Шляхи вирішення завдання 3:

> Зменшення обсягу отриманих кредитів
> Скорочення терміну використання кредиту

6. Управління грошовими потоками-надходження коштів від фінансових інвестицій.

Завдання, які вирішуються при управлінні потоком:

1. Збільшення абсолютної суми потоком.
2. Гарантії надходження коштів і снеженіе ступеня ризику.
3. Прискорення отримання коштів за часом.

Шляхи вирішення завдання 1:

> Збільшення абсолютного обсягу фінансових інвестицій
> Формування структури портфеля інвестицій
> Використання пільг < p> Шляхи вирішення завдання 2:

> Вкладення коштів на депозитні рахунки
> Купівля державних цінних паперів

Шляхи вирішення завдання 3:

> Напрями здійснення інвестітцій
> Умови здійснення інвестицій.

7. Висновки.

Управління грошовими потоками є важливим фінансовим важелемзабезпечення прискорення обороту капттала підприємства. Цьому сприяєскорочення тривалості виробничого і фінансового циклів,що досягається в процесі результативного управління грошовими потоками, атакож зниження потреби в капіталі, що обслуговує господарськудіяльність підприємства. Прискорюючи за рахунок ефективного управління грошовимипотоками оборот капіталу, підприємство забезпечує зростання суми генеруєтьсяв часі прибутку.

Питання 2.

Капітал підприємства та його структура.

План.

1. Економічна сутність і класифікація капіталу.

2. Аналіз ефективності і інтенсивності іспульзуемого капіталу.

2.1 Оцінка ефективності використання оборотного капіталу.

2.2 Оцінка використання власного і позикового капіталу.

1. Економічна сутність і класифікація капіталу.

З позиції фінансового менеджменту капітал підприємства характеризує загальнувартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах,інвестованих у формування його активів.

Рассмтрівая економічну сутність підприємства, слід в першу чергувідзначити такі його характеристики:

V Капітал підприємства є основним чинником виробництва.

В економічній теорії виділяють три основних фактори виробництва,забезпечують госп. діяльність виробничих підприємств-капітал;землю та інші природні ресурси; трудові ресурси .. У системі цих фактроввиробництва капіталу належить пріоритетна роль, тому що він об'єднує всіфактори в єдиний виробничий комплекс.
V Капітал хар-ует фінансові ресурси підприємства, що приносять дохід.

У цій своїй якості капітал може виступати ізольовано відвиробничого фактора - у формі позикового капіталу, що забезпечуєформування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а вфінансової (інвестиційної) сфері його діяльності.

V Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників

Він забезпечує необхідний рівень цього добробуту як в поточному, такі в перспективному періоді. Споживається в поточному періоді частина капіталувиходить з його складу, будучи спрямованої на задоволення поточнихпотреб його власників.

V Капітал підприємства є головним показником його ринкової вартості.

У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства,характеризує обсяг його чистих активів. Разом з тим, обсяг ізпользуемогопідприємством собственног капіталу характеризує одночасно і потенціалзалучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують отриманнядодаткового прибутку.

V Динаміка капіталу підприємства є найважливішим барометром рівня ефективності його госп. діяльності.

Здатність собственнного капіталу до самовозростанію високими темпамихарактеризує високий рівень формування й ефективний розподілприбутку підприємства, його здатність підтримувати фін. Рівновага засчетвнутрішніх джерел. У той же час зниження обсягу собственног капіталує як правило, наслідком неефективної збиткової діяльності.

Основні види капіталу виділяють за такими ознаками:

1. По приналежності: власний (характеризує загальну вартість засобів підприємства, які використовуються ним для формування частини його активів, ця частина активів сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємств) і позиковий

(залучені кошти або інші цінності, фінансові зобов'язання підприємства, що підлягають погашенню в певні терміни).
2. За цілями використання: продуктивний капітал (засіб, інвестування в його операційні активи, виробничо-збутова діяльність) і позиковий капітал (використовується в процесі інвестування в грошові інструменти (депозитні вклади в банках), а також боргові фондові інструменти (облігації, векселі, сертифікати, і т.д.), спекулятивний капітал (у процесі спекулятивних фін. операцій (підстава на різниці в ціні), придбання деривативів в спекулятивних цілях.
3. За формамм інвестування: грошові, матеріальні та нематеріальні форми.
4. По об'єкту інвестування: основний капітал (інвестування в усі види його позаоборотних актіовов), оборотний капітал (ірвестірованіе підприємством в оборотні активи.
5. За формою перебування в процесі кругообігу: капітал підприємства у грошовій, виробничій і товарній його формах.
6. За формами власності: приватний і державний капітал.
7. За організаційно-правовими формами діяльності: акціонерний капітал, пайовий капітал, індивідуальний капітал.
8. По характеру використання в госп. процесі: працюючий капітал

(бере безпосередню участь у формування доходів, забезпеченні операційної, інвестиційної та фінансової діяльності) і непрацюючої.

(прикладом цього виду є вкладення коштів у об'єкти, які не використовуються , продукція, знята з виробництва).
9. За характером використання: споживаний капітал (після його розподілу на цілі споживання втрачає функції капіталу) і накпліваемий капітал.
10. За джерелами залучення: іноземний та національний капітал.

2. Аналіз ефективності і інтенсивності використання капіталу.

2.1. Оцінка ефективності використання власного і позикового капіталу.

Капітал знаходиться в постійному русі, переходячи з однієї стадіїкругообігу в іншу

Д-Т ..... П. ... Т-Д `

На першій стадії підприємство купує необхідні йому основні фонди,виробничі запаси. На другій стадії - засоби в формі запасівнадходять у виробництво, а частина використовується на оплату праці працівників,виплату податків, платежів по соціальному страхуванню і інші витрати.
Закінчується ця стадія випуском річної продукції. На третій стадіїготова продукція реалізовується і на рахунок підприємства надходять грошовікошти. Чим швидше капітал зробить кругообіг, тим більше продукціїотримає і реалізує підприємство при одній і тій же сумі капіталу. Затримкаруху коштів на будь-якій стадії веде до сповільнення оборотностікапіталу, потребує додаткового вкладення коштів і може викликатизначне погіршення фінансового стан підприємства.
Досягнутий в результаті прискорення оборотності ефект виражається впершу чергу у збільшенні випуску продукції без додатковогозалучення фінансових ресурсів. Крім того, за рахунок прискоренняоборотності капіталу відбувається збільшення суми прибутку, тому щозазвичай до початкової грошовій формі вони повертаються з приростом. Якщовиробництво та реалізація продукції є збитковими, то прискоренняоборотності коштів ведеться до погіршення фінансових результатів. Потрібнопрагнути не тільки до прискорення руху капіталу на всіх стадіяхкругообігу, а й до його максимальної віддачі, яка виражається взбільшення суми прибутку на один карбованець капіталу. Це досягаєтьсяраціональним і економічним використанням всіх ресурсів, недопущенням їхперевитрати, втрат на всіх стадія кругообігу. У результаті капіталповернеться до свого початкового стану в більшій сумі, з прибутком.
Ефективність використання капіталу характеризується його віддачею (рентабельністю) як відношення суми прибутку до середньорічної сумі основногоі оборотного капіталу. Для характеристики інтенсивності використаннякапіталу розраховується коефіцієнт його оборотності - відношення виручкивід реалізації продукції, робіт і послуг до середньорічної вартості капіталу).
Взаємозв'язок між показниками віддачі капіталу і його оборотностівиражається таким чином:

Іншими словами прибутковість інвестованого капіталу (ЕР) дорівнює добуткурентабельності продажів (R) і коефіцієнта оборотності капіталу
(Коб):

ЕР = R * Коб

Розрахунок впливу факторів на зміну рівня рентабельності капіталу можнапровести методом абсолютних різниць.

При внутрішньому аналізі вивчаються причини зміни рентабельності продажів.
Оборотність капіталу тісно пов'язана з його віддачею і є одним знайважливіших показників, що характеризують інтенсивність використання коштівпідприємства та його ділову активність, у процесі аналізу необхідно більшеглибше вивчити показники оборотності капіталу і встановити, на якихстадіях кругообігу відбулося уповільнення або прискорення руху коштів.
Швидкістю оборотності капіталу характеризується:
-коефіцієнтом оборотності (Коб):

Виручка від реалізації продукції, робіт іпослуг

Коб =

;

Середньорічна вартість капіталуабо його частини

-тривалість одного обороту (поб):

Середньорічна вартість капіталу * Д

поб =, або поб =

Коб

Виручка від реалізації продукції

де Д-кількість календарних днів в аналізованому періоді (рік-360днів, квартал-90, місяць-30 днів)
Середні залишки всього капіталу та окремих видів оборотних коштіврозраховується за середньою хронологічній 1/2 суми на початок періоду плюсзалишки на початок кожного місяця плюс1/2 залишку на кінець періоду тарезультат ділимо на кількість місяців у розрахунковому періоді. Необхіднаінформація для розрахунку показників оборотності мається на бухгалтерськийбалансі та звіті про реалізацію продукції.
У процесі аналізу необхідно вивчити оборотність капіталу не тільки вцілому, але й по стадіях кругообігу. Це дозволить прослідкувати, на якихстадіях відбулося прискорення чи уповільнення оборотності капіталу. Дляцього середні залишки окремих видів поточних активів потрібно розділити наодноденний оборот.

Тривалість оборотного капіталу неоднакова в різних галузях. Підчому залежить від тривалості виробничого процесу і процесуобігу товарів. Час виробництва обумовлено технологічнимпроцесом, технікою, організацією виробництва. Для його скороченнянеобхідно удосконалювати техніку і організацію виробництва,автоматизувати працю. Тривалість оборотного капіталу багато в чомузалежить і від органічної будови капіталу (співвідношення основного іоборотного капіталу). Чим вища доля основного капіталу в загальній його сумі,тим повільніше він обертається, і навпаки, при збільшенні питомої вагиоборотних активів прискорюється загальна оборотність капіталу. Залежністьзагальної тривалості оборотного капіталу:

поб = Поб.к./УДоб.к.,

де поб-середня тривалість обороту загальної суми капіталу; Поб.к --тривалість обороту оборотного капіталу; УДоб.к - питома вагаоборотного капіталу в загальній сумі
Загальна оборотність оборотного капіталу представляє собою суму приватнихпоказників оборотності окремих видів поточних активів. Приватніпоказники оборотності, розраховані з виручки, необхідні длявизначення впливу кожної статті поточних активів на зміну загальноїтривалості обороту оборотного капіталу. Дійсний же оборотокремих елементів характеризується не загальна сума виручки від реалізаціїпродукції, а сума обороту за кредитом бухгалтерських рахунків, на якихвідображаються різні види поточних активів (для незавершеного виробництва
- Випуск готових виробів; для виробничих запасів - витрата їх навиробництво; для залишків готової продукції - її відвантаження покупцям; длядебіторської заборгованості - кредитові обороти по рахунках)
Економічний ефект в результаті прискорення оборотності виражається ввідносному вивільнення коштів з обороту, а також у збільшенні сумиприбутку.

2.2 Оцінка ефективності використання власного і позикового капіталу.

Для оцінки ефективності використання капіталу можна використовуватипоказники:

-загальну рентабельність інвестиційного капіталу;

-ставку прибутковості позикового капіталу, інвестованого кредиторами;

-ставку прибутковості (рентабельності) власного капіталу.

Показники які використовуються для розрахунку показників:
СК-власний капітал;
ЗК-позиковий капітал;
SК - загальна сума інвестиційного капіталу;
ЧП-чистий прибуток;
ЕП-валовий (експлуатаційна) прибуток до виплати податків і відсотків попозиками;
Кн - коефіцієнт оподаткування (відношення суми податків до суми прибутку);
ЕР - ставка доходності на інвестований капітал до сплати податків;
РСК-рентабельність власного капіталу після сплати податків;
ІФ-фінансові витрати по обслуговуванню кредиторської заборгованості.
Загальна рентабельність інвестованого капіталу - визначається відношеннямзагальної суми прибутку, тобто суми доходів власника і кредиторів, до масиінвестованого ними капіталу:
-до сплати податків;

ЕП

ЕР =;

СК + ЗК
-після плати податків;

ПП + ІФ

ЕР =.

СК + ЗК

Ставка рентабельності позикового капіталу-розраховується відношенням масиприбутку, яку виплачують власники кредиторам, до сумиінвестованого ними капіталу:

Сума виплачених відсотків за кредити інвесторам
РЗК =

= СП.

Середньорічна сума боргових зобов'язань підприємства

Знаменник даного показника включає не тільки фінансові борги (кредити і позики), але й всі інші борги (постачальникам і іншимкредиторам).
Рентабельність позикового капіталу, розраховується таким чином не зовсімреально відображає вартість кредиторів підприємства, оскільки не враховуєподаткову економію, яка скорочує реальну вартість боргів.

Список використаної в роботі літератури:

1. Ворст І., Ревентлоу П. Економіка фірми. М.: Вища школа, 1994
2. Грузинів В.П. Економіка підприємств і підприємництва. М.: СОФІТ,

1994
3. Козлов В.Д. Управління організацією. М.: Економіка, 1990
4. Кузьміна Т.І. Економіка малого бізнесу. М.: МГУ, 1992
5. Мінаєва Н.В. Економіка і підприємництво. М.: Владос, 1994
6. Фінансовий менеджмент/Под ред. Г. Б. Поляка. М.: Фінанси; ЮНИТИ, 1997
7. Економіка підприємства/За ред. В. П. Грузинова. М.: Банки і біржі;

ЮНИТИ, 1998
8. Економіка підприємства/За ред. В. Я. Гонинкеля, В. А. Швандара. М.: Банки і біржі; ЮНИТИ, 1998

Завдання на запитання 2.
Маємо наступні дані про двох підприємствах:
Підприємство 1 Підприємство 2
Прибуток до податку та відсотків за кредити

500 500
Фінансові витрати (відсотки за кредит)

- 100
Оподатковуваний прибуток

500 400
Податок (30%)

150 120
Чистий прибуток

350 280

Податкова економія на підприємстві 2 становить 30млн. руб. Отже,якщо підприємство бере кредит під 10%, то при ставці оподатковування в 30%реально кредит коштує не 10%, а 7% (10% (1-0,3).

Питання:
1. Знайти рентабельність власного капіталу.
2. Обчислити чистий прибуток.
3. Обчислити ефект фінансового важеля.

Рішення:
Рентабельність власного капіталу - це відношення масичистого прибутку, отриманого за звітний період, до середньорічної вартостівласного капіталу:

РСК = ПП/СК

Чистий прибуток на підприємство може бути представлена так: ПП = Валоваприбуток - Податки - Відсотки, тобто

ПП = ЕР * SК (1 - Кн) - СП (ЗК)

Оскільки рентабельність власного капіталу дорівнює відношенню чистогоприбутку до суми власного інвестованого капіталу, то

ЕР * СК (1 - Кн) + [ЕР (1 - Кн) - СП] * ЗК

ЗК
РСК =

= ЕР (1-Кн) + [ЕР (1-Кн) - СП]

СК

Різниця між рентабельності власного капіталу і рентабельністюінвестованого капіталу після сплати податків (ЕР (1-Кн)) утворюється зарахунок ефекту фінансового важеля (ЭФР)

ЗК
ЭФР = (ЕР (1 - Кн) - СП)

СК

Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків збільшуєтьсярентабельність власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів воборот підприємства. Воно виникає в тих випадках, якщо економічнарентабельність вища позикового відсотка. Ефект фінансового важеля складається здвох компонентів: різниці між рентабельністю інвестованого капіталупісля сплати податку і ставкою відсотка за кредит (ЕР (1 - Кн)-СП);плеча фінансового важеля, тобто відносини ЗК/СК. Позитивний ефектфінансового важеля виникає, якщо ЕР (1-Кн) - СП> 0. Наприклад:рентабельність інвестованого капіталу після сплати податку становить
15%, у той час як процентна ставка за кредитні ресурси дорівнює 10%.
Різниця між вартість позикового і розміщеного капіталу дозволитьзбільшити рентабельність власного капіталу. За таких умов вигіднозбільшувати плече фінансового важеля, тобто частку позикового капіталу. Якщо ЕР
(1-Кн) - СП