КОМЕРЦІЙНИЙ недержавні інститути ПРЕДПРІНІМАТНЛЬСКОЙ

ДІЯЛЬНОСТІ

Кафедра міжнародного туризму.

Курсова робота

по темі: < p> Світовий туристичний ринок, його сегменти і тенденції розвитку.

Виконав: Шпильовий П.А.

Керівник: Патаева Г.Р.

Мінськ 2000 р .

ЗМІСТ

Вступ стор.3
1. Розвиток туризму в деяких регіонах світу стор.5
1.1 Європа стор.5
1.2 Америка стор.7
1.3 Східна Азія і Тихоокеанський регіон стор.8
2. Сегментація туристичного ринку стор.12
2.1 Сегментація як засіб вибору найбільш перспективного цільовогоринку стор.12
2.2 Ознаки сегментації та основні сегменти туристичного ринку стор.13

2.3 Вибір цільового ринку стор.23
3. Динаміка і тенденції міжнародного туризму та його макрорегіональної структура стор.27
Висновок стор.33
Список літератури стор.34

ВСТУП.

Приступаючи до курсової роботи з обраної теми, я поставив собі за метупростежити динаміку розвитку туризму в країнах володіють у цій сферівеликим досвідом і де цей бізнес розвивається найбільш успішно, простежититакож періоди зростання і спаду туристичного бізнесу і їх основні причини,градацію сфер і напрямів розвитку туризму. Думаю, що аналіз і знанняцих моментів допоможе мені в моїй майбутній роботі в цій галузі.

Перше масове туристське подорож відбулося понад 150 років томуназад в Англії, коли в 1841 році підприємець Томас Кук здійснивперевезення 600 осіб з метою прогулянки на залізничному складі. У 1845році ним же було організовано подорож у м. Ліверпуль з проведенням тамекскурсії.

Значну роль у розвитку туризму відіграли нові географічнівідкриття, подорожі мореплавців, освоєння Американського, Африканськогоі Австралійського континентів.

Перші екскурсії проводилися ще в XVII столітті для учнів шкілзакріплення навчального матеріалу. Великий просвітитель давнину Платон усвоїй знаменитій Академії вважав нормою освіти бесіди в дорозі, навчанняв режимі прогулянки.

Прародителем краєзнавства та екскурсій в Росії вважається сам імператор
Петро Великий, який любив особисто водити делегації іноземних гостей по
Санкт-Петербургу.

Одним з найбільш динамічних секторів світового господарства міжнароднийтуризм став у другій половині ХХ ст. У середині 1990-х років числоучасників міжнародного туризму перевищило 550 млн. осіб, а до 2005 року призбереженні сформованих за останні двадцять років середніх темпів зростання,число міжнародних туристів досягне 900 млн. чоловік. Міжнароднийтуристський ринок почав складатися з другої половини XIX ст. в епохуформування світового господарства і міжнародного ринку товарів і послуг,розвитку міжнародної торгівлі, появи нових засобів транспорту. Післядругої світової війни, на базі сталого економічного зростання, поглибленняінтеграційних процесів у світовому господарстві, розширення політичного ікультурного спілкування між народами, туризм перетворився на масове явище.
Високі темпи зростання і масовий характер туристичних подорожей,обумовлений участю в міжнародному туризмі широких соціальних груп,розвитком міжнародного співробітництва, призвели до формування динамічноїгалузі господарського комплексу - туристичного сектору (індустрії туризму),що об'єднує різні галузі, пов'язані з наданням туристськихпослуг (готельне господарство і ресторани, туристичний транспорт, рекламні таінформаційні послуги, рекреаційно-туристичні та екскурсійні послуги іін.)

Економічне значення міжнародного туризму як джерела валютнихнадходжень, забезпечення зайнятості населення, активізації регіональногорозвитку, фактора реструктуризації економіки в постіндустріальну епохупостійно зростає. Індустрія туризму входить у число трьох провіднихекспортних галузей світового господарства, трохи поступаючись лишенафтовидобувної промисловості та автомобілебудування.

РОЗВИТОК ТУРИЗМУ В ДЕЯКИХ РЕГІОНАХ СВІТУ.

Міжнародний туризм, будучи важливою галуззю світового господарства,відрізняється вкрай нерівномірним рівнем розвитку в регіонах світу, щопояснюється як різними рівнями соціально-економічного розвитку,відмінностями в структурі споживчого попиту та життєвими установкамирізних соціальних і демографічних груп населення, так інерівномірністю розподілу рекреаційно-туристських ресурсів,багатоаспектною туристської політикою різних держав і міжнароднихорганізацій.

Простежимо це на прикладі деяких найбільш розвинених в сферітуристичного бізнесу регіонах.

Європа

Європейські країни як і раніше приймають найбільше число іноземнихтуристів. У 1989-1996 рр.. кількість туристів, що прибували в Європу, збільшиласяз 274 до 347 млн. чоловік, а грошові надходження від міжнародного туризму
- Більш ніж у 2 рази. Однак протягом цього періоду частка Європи у світовомутуризмі стійко падала, не дивлячись на значні коливання середньорічногозростання приїзду до Європи і надходжень від туризму. Така нестабільністьчастково пояснюється економічною ситуацією в турістообразующіх країнах.

Міжнародний туризм чутливий до коливань обмінного курсу. У 1984 і 1985 рр.. курс американського долара різко впав у порівнянні з курсами європейських валют, а в період 1985-1990 рр.. стабілізувався. У 1991 р. валюти Італії й Іспанії були дуже сильними, що негативно вплинуло на конкурентоспроможність їх туристичного продукту.

Дослідження національної приналежності гостей, які приїжджають до Європи,показують, що 90% - це туристи з європейських країн. Так, німціподорожують в основному усередині регіону і складають 19% загального числаміжнародних туристів. Британські мандрівники складають 10% загальногочисла європейських туристів, французи - 7%, датчани - 6%. США єнеєвропейської єдиною країною серед перших десяти турістообразующіхдля країн Європи.

внутрішньорегіональної туризм у Європі є наслідком високоїконцентрації міжнародного туризму в регіоні. Тут існують безлічдержавних кордонів на відносно малій площі і чудованаземна Велика мережа комунікацій.

За відносною втратою домінуючого становища Європи стоять наступніфактори:

• деякі західноєвропейські країни, зокрема на півдні Європи,такі, як Італія і Греція, в меншій мірі Іспанія і Португалія, терплятьпадіння конкурентноздатності внаслідок старіння їхнього туристського продукту;

• деякі східноєвропейські країни відчувають труднощі впристосуванні своїх туристських секторів до ринкової економіки, і, крімтого, конфлікт у колишній Югославії вплинув на туризм у Європі;

• деякі північно-європейські країни, наприклад Великобританія, Данія,
Норвегія та Швеція, дуже дорогі для туристів. Це неминуче впливає на їхконкурентоспроможність;

• росте популярність країн Південно-Східної Азії, які з недавньогочасу успішно розвивають свою туристичну індустрію.

Америка.

Другим регіоном по числу іноземних туристів є Америка, куди, за визначенням СОТ, входять Північна Америка, Центральна Америка, Південна Америка
та острови Карибського басейну. У 1996 р. цей регіон відвідали 115,5 млн. осіб, що склало 19,5% загальносвітових прибуттів. Частка надходжень від міжнародного туризму досягла 25% загальносвітових надходжень, що свідчить про великі витрати гостей США.

Однак частка американського регіону в світовому туризмі за кількістю прибуттів мала нестійку динаміку. Так, з 1970 по 1985 р. вона постійно знижувалася і досягла 20,17%, тобто найнижчого значення за минулий період, потім протягом тривалого часу коливалася і в 1996 р. впав до 19,5%.

Як і кількість міжнародних туристських прибуттів, надходження від міжнародного туризму постійно збільшувалися в 1989-1996 рр. ., незважаючи на незначне уповільнення темпів зростання в останні роки.

На відміну від Європи туристський попит на американські країни більш -менш диверсифікований країнами світу, але, незважаючи на це, половинуміжнародних прибуттів в регіон забезпечують США і Канада. Томузміни обмінного курсу американського долара грають тут важливу роль.

З країн Північної Америки найбільш відвідувана США, Канада і Мексика,які є головними туристичними центрами регіону і де, крімміжнародного туризму, розвинений внутрішній туризм. У 1992 р. частки прибуттятуристів в цей регіон і надходжень від них становили відповідно 76 і
78% загальноамериканської.

Першою країною в регіоні по туристських прибуття і надходженнямиє США. Це наслідок величезного внутрішнього ринку і високорозвиненоїінфраструктури країни. США мають в своєму розпорядженні найбільшою в світі готельної ітранспортної індустрією.

Друге місце з розвитку туризму в регіоні займають Карибські острови,приймають 12 млн. туристів в рік. Туристські потоки в країни Південної
Америки щодо слабкі. Так, частка прибуттів становить 10%, анадходжень - 9%. Це результат політичної нестабільності і слабкогоекономічного становища в регіоні.

У 1993 р. доходи від міжнародного туризму склали 11,5% загальнихдоходів від експорту - це найвищий рівень у світі. Порівняноактивну участь туристичного сектору в експорті є наслідкомконкурентоспроможності кожного елемента американського туристського продуктуна світовому ринку і міцної спеціалізації деяких районів регіону,наприклад Карибських островів.

Східна Азія і Тихоокеанський регіон.

Після Європейського та Американського регіонів з розвитку туризму слідують
Східна Азія і Тихоокеанський регіон. Деякі країни цього регіонузовсім недавно почали розвивати індустрію туризму. В основному це новііндустріальні країни регіону - експортери товарів: Гонконг, Малайзія,
Сінгапур, Південна Корея, Таїланд, Індонезія і Тайвань. У цих країнах експорттоварів і експорт послуг взаємно доповнюють один одного. Розвиток цихсекторів базується на стрімкому підйомі телекомунікацій,міжнародного транспорту, зокрема повітряного транспорту, і банківськоїсфери. Так, експорт товарів призводить до збільшення ділових подорожей в цікраїни, які, у свою чергу, стимулюють розвиток готельного бізнесута індустрії розваг, одним словом - в'їзного туризму. Останнійзбільшує резерви іноземної валюти і стимулює зростання економіки.

У 1996 р. ВАТ відвідало більше 90 млн. туристів і частка прибуттів склала
15,2% загальносвітового рівня.

Туризм, що генерується резидентами країн регіону, є дуже потужним ізабезпечує 78% загальних туристських потоків. Японія представляє самийвеликий турістообразующій ринок в регіоні і становить 14,8% загального попитузавдяки програмі японського уряду, за якої стимулюєтьсяпроведення канікул японцями за кордоном.

Східна Азія і Тихоокеанський регіон приваблюють іноземних туристів,перш за все своєю унікальною природою, але й не тільки цим. Наприклад,нові індустріальні країни привабливі для ділових подорожей.
Розважальний туризм добре розвинений в Японії, Південній Кореї і Тайвані,причому японська індустрія розваг займає друге місце в світі після
США. Гонконг і Сінгапур пропонують відмінний шопінг-туризм. Однією з важливихтуристських країн у регіоні став Таїланд, особливо після того, як почавосвоювати нові пляжі на південному узбережжі країни і організовувати культурно -пізнавальні поїздки на північ країни.

У Тихоокеанському регіоні туризм особливо розвивається в Австралії та Новій
Зеландії, які беруть 6% гостей регіону, і в країнах Меланезії
(Фіджі, Нова Каледонія, Вануату, Соломонові острови тощо), Мікронезії
(Гуам, Маршалові острови, Маріанські острови тощо) і Полінезії (острови
Кука, Французька Полінезія та ін), на частку яких припадає 4% гостей.
Острова в Тихому океані виграють від відносної близькості австралійськогоі новозеландського ринків і, що більш важливо, мають відмінний імідж у світі, взокрема в Європі.

В останні роки надходження від міжнародного туризму в Східній Азіїі Тихоокеанському регіоні зростали швидше, ніж кількість туристів, що прибуваютьв регіон. Це відбувалося тому, що багато країн у регіоніпереорієнтувалися на багатих туристів.

У цьому регіоні середні витрати одного туриста складають 764 дол іперевищують середньосвітовий рівень - 659 дол Тут також лідирує Японія,де середні витрати одного туриста дуже великі -1706 дол, за неюслідують Сінгапур - 955 дол і Гонконг - 864 дол Однак є й такікраїни, де витрати на одного туриста дуже малі в порівнянні зсередньосвітових рівнем, наприклад, у Китаї вони складають 239 дол

Всупереч успіхам розвитку туристської індустрії і великим надходженнями докраїнах ВАТ внесок туризму в економіку регіону менше, ніж в інших регіонахсвіту. Він нараховує лише 5% надходжень від експорту на відміну відсередньосвітового - 8,3%, тому що країни цього регіону, особливо новііндустріальні країни, роблять акцент на експорт товарів, а не послуг.

З вищесказаного можна зробити висновок, що на стабільність розвиткутуристичного бізнесу в різних регіонах світу впливають такі загальні причини,як:
. економічна ситуація
. коливання обмінного курсу валют
. старіння туристичного продукту
. політична ситуація в регіоні
. зростання вартості туристичних послуг
. розвиненість інфраструктури країни, її готельного господарства, туристичної індустрії
. коливання внутрішнього і зовнішнього туристичних потоків

У цьому розділі я свідомо уникнув огляду туристичного регіону
Росії, Білорусії та країн СНД, тому що вважаю, що тут ця сфера бізнесутільки починає свій шлях. Незважаючи на те, що доходи від туризму вжезначні, тут існує багато витрат. Наприклад, таких як приховуванняреальних доходів від недосконалого оподаткування, явна недостатністьвисокого сервісу з одного боку і низька платоспроможність населення зінший, брак кваліфікованих кадрів і багато інших. До того ж цірегіони певною мірою схильні до впливу загальних вищевикладених причин.

СЕГМЕНТАЦІЯ ТУРИСТИЧНОГО РИНКУ.

Сегментація як засіб вибору найбільш перспективного цільового ринку.

Туристське підприємство, діючи в складних умовах ринку, маєуважно ставитися до питань, кого і як обслуговувати. Справа в тому, щобудь-який ринок з погляду маркетингу складається з споживачів, яківідрізняються один від одного за своїм смакам, бажанням, потребам танабувають туристські послуги виходячи з різних мотивацій. Томуздійснення успішної маркетингової діяльності передбачає облікіндивідуальних переваг різних категорій споживачів. Саме цескладає основу сегментації ринку. За допомогою сегментації із загального числапотенційних споживачів вибираються певні типи (ринковісегменти), що пред'являють більш-менш однорідні вимоги дотуристського продукту.

Сегментація туристського ринку визначається як діяльність покласифікації потенційних споживачів відповідно до якісними ікількісними особливостями їх попиту. Іншими словами, здійснюючисегментацію, підприємство ділить ринок на окремі групи клієнтів, длякожної з яких можуть знадобитися однакові або схожі види послуг.

Головна мета сегментації - забезпечити адресність туристського продукту,тому що він не може відповідати запитам відразу всіх споживачів. За допомогоюїї реалізується основний принцип маркетингу - орієнтація на споживача. Прице туристське підприємство не розпилює, а концентрує свої зусилля на
"напрямку головного удару" (найбільш перспективних для нього сегментахринку) Тим самим досягається підвищення ефективності застосовуваних форм іметодів продажу, реклами, стимулювання збуту і т.д.

Практика маркетингу в туризмі переконливо свідчить, щосегментація ринку:
. є засобом вибору найбільш перспективного цільового ринку;
. дозволяє максимально задовольнити потреби клієнтів;
. допомагає вибрати оптимальну маркетингову стратегію;
. сприяє встановленню досяжних і реальних цілей;
. дає можливість підвищувати рівень прийнятих рішень, забезпечуючи їх обгрунтування інформацією про поведінку споживачів на ринку;
. забезпечує підвищення конкурентоспроможності, як пропонованих послуг, так і підприємства в цілому;
. передбачає оптимізацію маркетингових витрат туристського підприємства;
. дозволяє ухилитися або знизити ступінь конкурентної боротьби шляхом неза освоєннянятого сегмента.

Сегментація ринку, безумовно, один з найважливіших інструментівмаркетингу в туризмі. Від того, наскільки правильно вона проведена, залежитьуспіх у конкурентній боротьбі. Щоб бути ефективною, сегментація повиннапроводиться за певними ознаками.

Ознаки сегментації та основні сегменти туристичного ринку.

Ознака - це спосіб виділення даного сегмента на ринку. У туризміосновними ознаками сегментації є:
. географічні;
. демографічні;
. соціально-демографічні;
. психографічним;
. поведінкові.

При сегментації ринку за географічними ознаками доцільнорозглядати групи споживачів з однаковими або схожими перевагами,що визначаються проживанням на тій чи іншій території. В якостігеографічного сегмента може розглядатися ціла країна чи групакраїн, що мають будь-яку історичну, політичну, етнічну аборелігійну спільність.

Демографічні ознаки (стать споживачів, їх вік, кількістьчленів сім'ї) відносяться до числа досить застосовуються. Це обумовленодоступністю характеристик, їх стійкістю в часі, а також наявністюміж ними і попитом дуже тісному взаємозв'язку.

Соціально-економічні ознаки передбачають виділення сегментівспоживачів на основі спільності соціальної та професійноїприналежності, освіти та рівня доходу.

Психографічна сегментація об'єднує цілий комплекс характеристикспоживачів. Він у цілому виражається поняттям "спосіб життя". Останнійявляє собою модель життя особистості, яка визначається захопленнями,вчинками, інтересами, думками, типом відносин з іншими людьми і т.д.

Поведінкові ознаки пов'язані і багато в чому визначаютьсяпсихографічним. В основі їх використання лежить облік різних аспектівповедінки споживачів, таких як: мотиви поїздок, шукані вигоди, ступіньприхильності фірмі, ступінь готовності придбати туристичний продукт,чутливість до обслуговування і т.д.

Розглянуті ознаки створюють основу тільки лише для первинноїсегментації. Завдання маркетингу полягає в тому, щоб підібрати дляконкретного підприємства їх комбінацію, яка дозволяє максимально точновстановити, який сегмент ринку найбільшою мірою відповідає цілям іможливостям фірми. При цьому доцільно використовувати поєднання різнихознак, утворюючи комбіновані параметри сегментів туристичного ринку.

У туризмі існує тенденція щодо виділення одноріднихсегментів за віком споживачів. Відповідно до цього ознакоюрозрізняють три сегменти, яким повинна відповідати та різне пропозиціютуристського продукту:
. молодіжний туризм;
. туризм середнього віку;
. туризм третього віку.

Молодіжний туризм (до 30 років) - це більш дешеві подорожі звикористанням менш комфортабельних засобів розміщення і транспорту,веселий вечірній відпочинок (бари, диско, дискусійні клуби, зустрічі зінтересам, лотереї, конкурси і т.д.). Для цього сегмента характерна високатуристська активність в силу прагнення молодих людей до спілкування, пізнання йнаявності вільного часу (наприклад, канікули).

Для другого сегмента - туризм середнього віку (30-50 років) --характерна перевага сімейного туризму. У зв'язку з цим необхіднопередбачати можливість використання дитячих майданчиків для ігор, дитячихбасейнів та ін Це особливо важливо при створенні туристичних комплексів укурортній місцевості.

Туристи середнього віку пред'являють підвищені вимоги до комфортуі зручності, змістовним екскурсійним програмам, що включаєознайомлення з об'єктами відповідно до їх професійними інтересами.

При розробці туристських послуг для цього сегмента необхідно виходитиз того, що особи середнього віку і є економічно активне населення.
Їх бажання зробити туристське подорож викликано потребою у відпочинку,пов'язаний зі зміною обстановки.

Концентрація періоду відпусток і шкільних канікул є основноюпричиною яскраво вираженої сезонності туризму даного сегменту споживачів.

Разом з тим необхідно враховувати, що загальною тенденцією в багатьохкраїнах є поділ відпустки на дві частини, що дозволяє протягом рокузробити дві подорожі - одне взимку і одне влітку. Крім того, туристськіподорожі можуть відбуватися не тільки в період відпусток та канікул, а йпід час свят, які в поєднанні з вихідними днями складають "блоквільного часу ", необхідний для туристичної подорожі. Число такихкоротких поїздок (наприклад, за принципом "із зими - в літо") з кожним рокомзростає.

Для учасників такого роду "бліц-поїздок" дальність поїздки не єперешкодою. Головна мета подорожі - різка зміна обстановки,вражень, прагнення побачити якомога більше. Розробка програмиперебування таких груп будується під девізом "відкриття іншого світу за 2-4дня ". Вона повинна бути вкрай напруженою, що дає можливість туристамотримати максимальний обсяг інформації. У програму повинні бути включенітакож або в рахунок туру, або за додаткову плату вечірні заходирозважального характеру. Така напружена програма створить у туристіввідчуття, що вони були відсутні НЕ 2-4 дні, а цілий місяць, так багато вонипобачили і дізналися.

Туризм третього віку (старше 50 років) вимагає не тільки комфорту, алеі персонального уваги з боку обслуговуючого персоналу, можливостіотримання кваліфікованої медичної допомоги, наявності в ресторанахдієтичного харчування, розміщення в готелях, розташованих у тихихмісцях.

Особливістю туризму третього віку, що робить його вкрайпривабливим для фахівців, є відсутність яскраво вираженоїсезонності. Навпаки, при поїздках на відпочинок ці туристи намагаються уникатиперіоду піку туристичного сезону (липень, серпень), оскільки він співпадає знайспекотнішим періодом року. Вони віддають перевагу "оксамитовий сезон" з м'якимкліматом. До того ж при виборі часу туристської поїздки туристи "третьоговіку "не обмежені рамками відпускного періоду.

Сегментація ринку туризму здійснюється і за рівнем доходівспоживачів туристичних послуг. З одного боку, туристський попитрозширюється за рахунок все більшого залучення в туризм осіб із середнім і навітьвідносно низьким рівнем доходів в міру того, як потреба у відпочинку,пов'язаний зі зміною обстановки, з подорожжю, перетворюється в одну зосновних. З іншого боку, попит на туристські поїздки продовжуютьпред'являти особи з високим рівнем доходів.

Пропозиція туристського продукту для цих двох сегментів туристськогоринку повинне бути різним. Якщо перший цікавлять групові поїздки,що дозволяють отримати максимальну знижку, то другі віддають перевагуіндивідуальні подорожі.

Експерти СОТ на основі комбінації двох ознак (рівня доходу ірівня освіти) виділяють 4 сегмента туристського ринку.

До першого сегменту відносяться особи з середньою або навіть відноснонизьким рівнем доходів. Основною метою їхньої подорожі є відпочинок наморе, при цьому вибір місця відпочинку в основному визначається рівнем цін. Дляцього сегмента туристського ринку не характерно прагнення до різкої змінивражень. Їх, навпаки, привертає обстановка, що не вимагає змінизвичок. Це стосується як розміщення (воно повинно забезпечувати всізручності, до яких туристи звикли в домашніх умовах), так і харчування,яке повинно бути орієнтоване на інтернаціональну кухню. Ця категоріятуристів не має великих коштів, чутлива до цін на послуги і в тойВодночас вкрай вимоглива до їх якості. Основний принцип - за своїгроші отримати все сповна.

Зупиняючись в готелях невисоких розрядів, вони в той же часвиявляють дуже великий інтерес до різного роду розваг, нічних клубах,барах, дискотеках.

Незважаючи на те, що пізнавальна мета не є основним мотивом їхподорожі, вони все-таки можуть проявляти інтерес до різних екскурсіях,які могли б зробити їх подорож більш престижним, розповідаючи про ньогодрузям, родичам і знайомим.

Сувеніри для цих туристів служать речовим підтвердженнямдосконалої поїздки, тому кожен турист неодмінно відвіз з собою будь -небудь недорогий сувенір.

У міжнародному туристичному обміні цей сегмент туристичного ринкує найбільш численним, що становлять основу масового туристськогопідходу. Це подорожі на близькі відстані, в основному до найближчогоморя.

До другого сегмента туристського ринку належать особи з рівнем доходіввище середнього.

Ці туристи найчастіше мають вищу освіту, іноді середнєспеціальне. Основною метою подорожей для них є відпочинок у поєднанніз пізнавальним інтересом, при цьому у виборі місця відпочинку другий мотивпревалює.

Як вже зазначалося, першим мотивом їхньої подорожі є відпочинок, алеАктивний відпочинок, що дає можливість займатися спортом, здійснювати екскурсії,відвідувати театри та концерти.

Якщо перша категорія подорожує "до найближчого моря", то до цьогосегменту ринку ставляться любителі далеких подорожей, що проявляють інтересдо культури і звичаїв відвідуваною країни.

Оскільки у цих туристів пізнавальний мотив переважає, то вониможуть примиритися з відсутністю комфорту при відвідуванні що їх цікавитьрегіону в тому випадку, якщо іншої можливості відвідати цей регіон немає.
Однак це зовсім не означає, що туристи даного сегменту взагалі невимогливі до якості розміщення та харчування.

Третій сегмент утворюють особи з високим рівнем доходів. Маючи в основномувища освіта, вони цікавляться пізнавальними поїздками, прагнучи дозміни вражень.

Тут представлені дві вікові категорії: середній і "третього"вік. Якщо особи "третій" віку подорожують у складі груп, топредставники середнього віку віддають перевагу індивідуальні поїздки абопоїздки невеликими групами друзів і знайомих.

Для цього сегмента інтерес представляють далекі подорожітривалістю 2-3 тижні. Туристи цікавляться сувенірами. Причому цеможуть бути дорогі вироби, які свідчать про те, що людискоїли далеке екзотичне подорож.

Четвертий сегмент складають високоосвічені люди, що проявляютьінтерес до вивчення природи, культури, способу життя, вдач і звичаїв іншихнародів. Його утворюють люди різних вікових категорій та з різним рівнемдоходів, але на подорож вони готові витратити значні кошти,часто за рахунок заощаджень.

Конкретні цілі поїздок можуть бути різними. Головне, що об'єднуєтуристів - прагнення до особистого досвіду. Якщо метою подорожі єзнайомство з життям інших народів, то туристи живуть серед місцевих жителів,їдять їх їжу, іноді навіть займаються місцевими ремеслами, великий інтереспроявляють до фольклору.

Цей сегмент туристичного ринку досить нечисленний, проте він уостанні роки значно зріс і має тенденцію до подальшого зростання.

До числа більш поширених відноситься сегментація туристського ринкупо спонукальним мотивами клієнтів, які обумовлюють цілі подорожей.
Саме метою подорожі визначається вид туризму. Розрізняють такі видитуризму:
. маршрутно-пізнавальний;
. спортивно-оздоровчий;
. діловий і конгрес-туризм;
. курортний, лікувальний;
. фестивальний;
. мисливський;
. екологічний;
. шоп-туризм;
. релігійний;
. навчальний;
. етнічний і ін

Для визначення цілей маркетингу, проведення рекламних заходівзастосовується сегментація з використанням комбінації ознак, таких, як,наприклад, мотивація подорожі, ступінь значимості туризму в структурівитрат споживача, терпимість до чужорідної культурі, стереотип поведінкитуриста в Турцентр і ін Як приклад можна навести класифікаціюзахіднонімецького дослідника Г. Гана, який розрізняє 6 основнихтипів туристів (кожна група названа по початковій букві відповідногоїй найменування): S, F, W-1 і W-2, А і В-типи.

• S-тип (нім. Sonne, Sand, See - "сонце, піщаний пляж, море" ) --типовий відпускник. Що вважає за краще пасивний відпочинок на морських курортах,спокій і комфорт, уникає суєти на відпочинку, але вітає контакти зприємними людьми.

• F-тип (нім. fernr-und flirtorientierter, Eriebnisurlauber -
"відпускник, що віддає перевагу поїздки на далекі відстані і флірт") --турист, що віддає перевагу поїздки на далекі відстані, калейдоскопвражень і флірт. Він буде проводити свою відпустку тільки там, де щосьвідбувається, тому що "повільне прожарювання на пляжі в колі сім'ї або впоодинці не для нього; кредо такого туриста - "суспільство, задоволення, змінавражень ".

• W-1-тип (нім. wald-und wanderorientiert -" любитель лісових прогулянокі походів ") - відпускник, що віддає перевагу активний відпочинок, піші походи тощо
Фізична активність на свіжому повітрі незалежно від погоди - ось йогокредо. нан клієнтами.

Аналіз можливостей освоєння сегменту ринку припускає:
. оцінку ризику;
. виявлення позицій основних конкурентів;
. визначення можливої реакції конкурентів на появу нової фірми;
. прогнозування можливого обсягу продажів і прибутку.

На основі проведених заходів робиться остаточний висновок про вибіртого чи іншого сегмента як цільовий.

При пошуку оптимальної кількості цільових сегментів ринку використовуютьсядва методи:
1. концентрований;
2. дисперсний.

Концентрований або "метод мурашки" (див. рис.2) припускаєпослідовну, від одного сегменту до іншого, пошукову роботу. Цейметод не відрізняється швидкістю, проте не вимагає значних витрат.

дисперсний або "метод бабки" (див. рис.3) реалізується шляхом проб іпомилок. Він припускає вихід фірми відразу на максимально можливекількість сегментів ринку з тим, щоб згодом поступово здійснитивідбір найбільш вигідних, "плодоносних" ринкових сегментів.

Процес визначення цільового ринку найтіснішим чином пов'язаний звибором маркетингової стратегії туристського підприємства.

Рис.2 Концентрований метод пошуку оптимального ринку ( "метод мурашки")

Рис3. Дисперсний метод пошуку оптимального ринку ( "метод бабки")

Динаміка і тенденції міжнародного туризму та його макрорегіональної структура

Кількість учасників міжнародного туризму в середині 1990-х років XXв. перевищило 550 млн. чол. Незважаючи на короткочасні коливання або навітьспад в окремі періоди, його розвиток характеризується стійкимдинамічним зростанням. У загальній динаміці міжнародного туризму відзначається загальнезниження ланцюгових темпів зростання до другої половини вісімдесятих років. На цевплинуло декілька світових та регіональних політичних таекономічних криз (близькосхідний -1967 р. і 1973 р., енергетичний
- 1973-74 рр.., Економічний спад 1981-82 рр.. та ін.) З другої половини
1980-х років, в умовах розширення міжнародного співробітництва в Європі,відмови від політики конфронтації, що викликало поліпшення міжнародногоклімату в цілому (період "перебудови" і "гласності" в б. СРСР), відзначавсястійкий щорічне зростання міжнародного туризму на рівні 6-9,5%.щорічно. Однак, соціально-політичну та економічну кризу, занепадсформованого геополітичного устрою в Центрально-Східній Європі (розпад
СРСР і Югославії, військові та етнічні конфлікти, економічний спад уперіод реформування та переходу до ринкових відносин) привели на початку
1990их. років до короткочасного зниження динаміки міжнародного туризму в
Південної та Центрально-Східній Європі, що відбилося на загальносвітовий динаміцітуризму. У наступні роки, при лібералізації механізмів міжнародноготуризму в країнах Центрально-Східної Європи (Росія, Польща, Чехія татощо), а також активізації його розвитку в інших макрорегіонах (Північна
Америка, Східна Азія і Океанія), тенденції зниження темпів зростанняміжнародного туризму були подолані. Середньорічні темпи рос