Організація управління підприємством

Введення.

Менеджмент як сучасна система управління фірмою, підприємством,що діє в умовах ринкової економіки, передбачає створення умов,необхідних для їх ефективного функціонування і розвиткувиробничої діяльності. Мова йде про таку систему управління
(принципи, методи, організованою структурою), яка породженаоб'єктивною необхідністю і закономірностями ринкових відносингосподарювання, пов'язаними з орієнтацією фірми на попит і потребиринку, на запити індивідуальних результати широким використаннямновітніх науково-технічних досягнень, регулюванням міжфірмовихвідносин. Особливість сучасного менеджменту полягає в йогоспрямованості на забезпечення раціонального ведення господарства на рівніфірми в умовах дефіцитності ресурсів, необхідність досягнення високихкінцевих результатів з мінімальними витратами, оптимальної адаптації фірмидо нових ринкових умов виробництва або предметів споживання,забезпеченості сучасної електронно-обчислювальної технології, ступенязалучення у зовнішньоекономічну діяльність. Однак визначальнимифакторами є формування і розвиток ринкових відносин,конвертованість рубля, стабілізація ринкових цін, ефективністьвикористання інструментів фінансово-кредитного механізму.

Проведення радикальної економічної реформи, що передбачаєзміни форм власності, право підприємств на господарськусамостійність і розпорядження результатами праці, зокрема, ввизначення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, розподіліприбутку (доходів) підприємств, виходу на зовнішні ринки, створює об'єктивніекономічні умови і викликає необхідність застосування менеджменту наросійських підприємствах.

Запорукою успіху є гарне знання світової практики. Це підвищуєпрестиж не лише фахівців-керівників, а й країни в цілому. І чимшвидше будуть подолані недоліки в галузі управління підприємствами, тимповніше розкриються потенційні можливості російської економіки, посилитьсястимулюючий вплив на підвищення якості продукції таконкурентоспроможність.

1. Теоретичні аспекти організації праці керівника підприємства.

1. Сучасний стан питання в літературі і на практиці.

Продуктивність праці на підприємствах багато в чому залежить відефективності організації структури, від збалансованості різних сфердіяльності всередині підприємства. Це вимагає від вищого керівництваздійснення постійного контролю за рентабельністю, ефективністю тавзагалі необхідністю координованої роботи всіх підрозділівпідприємства.

Аналізуючи проблеми прибутковості підприємства та його функціїкерівництва, треба виходити з того, що прибуток є не причиноюіснування підприємства, а результатом його діяльності та здійсненняосновних функцій підприємства (маркетинг, інновації, продуктивність).

Що дає прибуток? Що це за категорія? Прибуток - результат успішноїдіяльності підприємства. Разом з тим вона створює певні гарантіїподальшого існування підприємства, оскільки тільки вона її нагромадженняна підприємстві дозволяють обмежити і долати ризики, пов'язані зреалізацією товарів на ринку. Термін "ризик" походить від арабського слова,що означає в перекладі на російську мову майно, проживання, заробітнуплату. Але навіть планування, здійснюване на високому професійномурівні, не в змозі істотно обмежити ризики, з якимистикається підприємство.

Одна з найважливіших функцій управління - створювати умови, необхіднідля подальшого успішного функціонування підприємства. Саме тому навітьна підприємствах західних країн основним принципом і орієнтиром менеджментує не максимізація прибутку, а успішне Елімінування впливуризикових ситуацій. Та чи інша операція підприємства повинна приносити такуприбуток, який давав би змогу акумулювати достатньо коштів, що створюютьреальну можливість подолати можливі ризики майбутнього.

В основі діяльності вищого керівництва лежить глибокий аналіздіяльності підприємства, а одним з найважливіших елементів її ємаркетинг і нововведення. Через це будь-який менеджер одночасноявляє собою одну з форм підприємницької діяльності.
Керівництво не може бути чисто бюрократичним, адміністративним актом абобазуватися на політичних домислах. Це по-справжньому творчадіяльність, виключала всі форми пристосовництва. Воно повиннопостійно, активно, в широких масштабах створювати, творити нові умови непросто пасивно реагувати на зміни, що відбуваються в навколишньому середовищі.
Саме це робить менеджмент істинно сучасною формою управління.

Вище керівництво саме ставить перед собою мети. Спочатку вонинабувають форми бажаного. Потім в процесі розробки конкретних,деталізованих планів і постановки конкретних завдань для окремих сфердіяльності підприємства ці глобальні цілі співвідносяться з наявнимиможливостями. З цього випливає, що менеджмент повинен вміло організовуватианалітичну роботу на підприємстві.

Керівництво фірми вирішує важливі проблеми. Йому вкрай важливо знати, аяк буде виглядати ринок завтра і післязавтра, що будуть очікувати клієнтивід фірми не тільки сьогодні, але і завтра.

Основними сферами діяльності, для яких вище керівництво повинневстановлювати цілі, є ситуації на ринку, інновації,продуктивність праці, забезпечення фінансовими засобами і робочоїсилою, рентабельність в чисто технічному і фінансовому сенсі, а такожефективність праці службовців та їх взаємини, а також зв'язки згромадськістю.

Між всіма цими сферами існують тісні взаємозв'язки тавзаємозалежності. Наприклад, погані відносини, що склалися міжкерівництвом та працівниками, рано чи пізно стануть негативнопозначатися і на становищі підприємства на ринку. Сказане відноситься і донизької ефективності праці робочої сили, низької задоволеностіпрацівників роботою. Останнє впливає особливо на їх відносини з клієнтами.
Підприємство - це сукупність своїх співробітників, і, отже, якщоклієнти розмірковують про нього, то мають на увазі не будівлю, машини й устаткування,а своїх конкретних співрозмовників на конкретному підприємстві.

Аналізуючи положення підприємства на ринку, слід керуватисятим, що всі ринки безперервно змінюються. Тому зіставляти своє становищена ньому варто не з його минулої і теперішньої часткою ринку, а з усім ринком ійого вартістю. Наприклад, керівництво підприємства з того, що до тих пір,поки обсяг продажу зростає, усе йде нормально. Але воно легко може упуститиз уваги, що весь ринок розширюється набагато швидше, ніж зростає обсягпродажів. Такий аналіз необхідний особливо тоді, коли на підприємствоприпадає невелика частка ринку. Саме ці підприємства залежать не тількивід коливання кон'юнктури ринку, а й від поведінки конкурентів, якідосить легко і несподівано для підприємства в змозі витіснити його зринку.

На Заході небезпечні для підприємства ситуації можуть виникати і в тихвипадках, якщо на нього припадає занадто велика частка ринку.

Керівництво фірми повинно, щонайменше, аналізувати:
> бажане положення підприємства на ринку з товарами, що випускаються в даний момент;
> бажане положення поточної продукції на нових потенційних ринках;
> випуск продукції в залежності від того, якою мірою необхідно виводити певні вироби з виробничої програми;
> виробництво нових видів товарів, призначених для виведення на нові ринки;
> можливі зміни збутової та інших організацій, якщо виникає необхідність досягнення вищезазначених цілей.

Необхідність у нововведеннях виникає тоді, коли їх вже вимагаєринок. Але керівництво підприємства повинно саме завчасно визначати їхнеобхідність і доцільність. Саме в даній сфері йому слід:
> визначити нові види товарів або послуг, за допомогою, якої підприємство буде мати відповідну частку ринку;
> визначити нові види товарів і послуг, які повинні замінити існуючі, але застарілі товари та послуги ;
> запровадити нововведення і здійснити модернізацію у всіх сферах діяльності підприємства (діловодство, зв'язки з громадськістю тощо);

Сучасне підприємство характеризується тим, що на ньому зайнято меншерядових робітників, ніж 50 або навіть 10 років тому. А через 5, 10 або 20 років їхбуде ще менше. Вже зараз існують підприємства, на яких практичнонемає робітників, а є лише висококваліфіковані службовці та менеджери.
Менеджери стають основним і одночасно найбільш рідкісним факторомвиробництва. Виробничі підприємства без них працюють малоефективнооскільки за відсутності відповідних досвідчених менеджерів капітал сам пособі не може знайти вигідного застосування. Отже, наявність досвідченихменеджерів стає вирішальним елементом у вирішенні питання про подальшеіснування підприємства. У той же самий час підприємство і вищекерівництво повинні приймати всіх заходів для того, щоб забезпечити наявністьтакої чисельності кваліфікованих менеджерів, яка необхідна дляуспішної роботи підприємства в тривалій перспективі.

Для створення творчого колективу менеджерів потрібно щонайменше два -три роки. Вийти за рамки терміну досить легко і швидко. З цієї причинисучасні підприємства надають особливого значення «людських відносин»,тобто взаємин між менеджерами та працівниками.

Негативним прикладом у цьому плані може служити доля фірми «Форд» підЗа царювання Генрі Форда, який керував підприємством подібноабсолютного монарха. У нього було щось подібне до спецслужби, постійностежила за тим, щоб його менеджери не приймали самостійних рішень.
Якщо Генрі Форд відчував, що його менеджери були здатні, чи готовіприймати власне рішення і брати на себе відповідальність, він, якправило, звільняв їх. Вирішивши для себе бути і залишатися єдинимгосподарем, Г. Форд хотів бути одночасно і єдиним уповноваженимменеджером своєї фірми. Негативний вплив цього незабаром виявилося:фірмі «Форд» довелося пережити серйозну кризу.

Генрі Форд-молодший, якому виповнилося 25 років, коли він успадкувавфірму, швидко зрозумів, в чому криються головні причини її кризового стану.
Оскільки менеджери «Форда» були в той період просто-напросто виконавцямичужої волі, він вирішив замінити їх, запросивши з інших підприємств енергійнихі діяльних фахівців і надавши їм необхідні повноваження.
Досить швидко його старання дали позитивні результати.

На сучасному підприємстві одна-єдина людина ніколи або майженіколи не в змозі бути найбільш компетентним менеджером. Фактично навсіх великих західних підприємствах вище керівництво формується у виглядіробочої групи.

На сучасному підприємстві, якщо це не дуже дрібні фірми, менеджериможуть виконувати свої обов'язки лише за умови, що вони делегують частинусвоїх повноважень іншим керівникам. Таким чином, одні менеджерипостійно працюють у тісному контакті з іншими.

Створення відповідного клімату, насамперед у колі менеджерів,відіграє вирішальну роль у забезпеченні успішної роботи підприємства. Менеджери таспівробітники зобов'язані бачити і розуміти, що виконувана ними робота, ценевелика, іноді навіть крихітна частина роботи підприємства в цілому,надає прямий вплив на продуктивність всього підприємства. Вониповинні бути в змозі контролювати власну діяльність. Подібнаможливість самоконтролю стимулює роботу співробітників у більшій мірі, ніжстрах бути звільненим або позбавленим премії.

Отже, одним з найважливіших завдань менеджменту є постановкаспівробітниками фірми конкретних завдань, надання їм можливостіконтролювати свою власну роботу, а також бачити, який внесок в загальнірезультати діяльності підприємства внесла їх праця. Співробітник незалежно відтого, чи є він простим робітником чи директором заводу, повиненрозуміти, що від його роботи залежить доля підприємства.

Багато провідні західні фірми перейшли від конвеєрної системиорганізації виробництва до більш ефективної групової роботи. У такихумовах кожна робоча група зайнята на якомусь одній ділянці підприємства
(наприклад, у шведському автомобільному заводі "Вольво", де цілкомпевне число робочих груп виробляє автомашину практичноцілком). Ця система дозволяє підвищити розуміння робочими необхідностіпіклуватися про долю свого підприємства і їх прямої участі вдосягненні позитивних результатів роботи підприємства. Зацікавленістьробочих зростає негайно, що стимулює різке підвищенняпродуктивності праці і скорочення плинності кадрів. У зв'язку з цимслід підкреслити, що висока зарплата є тільки одним з важливихі, можливо, навіть вирішальним елементом формування сприятливого кліматуна підприємстві.

Вище керівництво підприємства ніколи не повинна забувати про те, щоіснує тільки завдяки клієнтам, а також тому, що їх співробітникиготові працювати в тісному контакті з ним.

Саме вище керівництво підприємства легко піддається спокусідумати, що доля підприємства, робітників і їх сімей залежить від рішенькерівництва. На ділі все зовсім інакше: існування керівництвазалежить від роботи співробітників і від ринку. Уміла організація робочогочасу і гарний вибір найближчих співробітників нерідко є одним звирішальних елементів успішної або неуспішною діяльності вищогокерівництва.

Менеджер, і, перш за все вищий менеджер, повинен бути не тількивиключно освіченою людиною, але й міцним за характером людиною.
Він повинен бути активним бійцем і не боятися будь-яких сутичок закціонерами, зі своїми співробітниками, а при необхідності навіть зі своїмиколегами.

Навіть з чисто технічної та комерційної точок зору управлінняпідприємством в наші дні є настільки складною справою, що цю функцію майженіколи не може виконувати тільки одна людина.

На багатьох західних підприємствах вже не існує генеральногодиректора чи голови вищої ланки керівництва, а є групарівноправних керівників вищої ланки управління. Завдання та функціїкожного члена такої робочої групи повинні бути чітко позначені. Нікому ненадається права втручатися в сферу діяч своїх колег, і в той жечас всі вони разом не повинні спростовувати думки своїх колег. Нарешті,багато що в діяльності групи менеджерів залежить від сформованих у ній чистолюдських відносин.

На сучасних підприємствах значна увага приділяється питаннямстворення оптимальної організаційної структури. Створюючи її, необхідномати на увазі, що вона повинна:
> забезпечувати досягнення підприємством оптимальної рентабельності. Тому організаційну структуру слід створювати по можливості простою, чіткою і легко доступній для огляду;
> охоплювати по можливості мінімальну кількість проміжних ланок.

Іншими словами, командну та інформаційну системи необхідно створювати не настільки громіздкими;
> забезпечувати умови підготовки менеджерів на перспективу.

Саме ця остання обставина часто не беруть до уваги навіть навеликих, добре організованих західних підприємствах, оскільки, спираючисьна особистий досвід, менеджери вкрай рідко допускають присутність сильнихпотенційних конкурентів. Але наявність сильних, добре підготовленихпотенційних менеджерів відіграє велику роль у справі забезпечення успішногофункціонування підприємства в перспективі.

Тільки добре зацікавлені робітники і службовці можуть внестиістотний внесок у досягнення підприємством високих результатів, і лишезадоволені всім службовці можуть з високою відповідальністю ставитися дороботу свого підприємства. Позитивні або негативні відносини міжкерівництвом, робітниками і службовцями досить скоро позначаються впозитивному або негативному сенсі на становищі підприємства на ринку.

2. Особливості праці менеджера і виконувані їм функції.

Менеджери - категорія трудящих, якій властиві свої особливостіфункціонального змісту праці, з точки зору впливу на результативиробничо-?? озяйственной діяльності колективу.

Функції управління - це особливий вид управлінської діяльності, здопомогою якої суб'єкт управління впливає на керований об'єкт.
Функції управління відображають зміст процесу управління, видуправлінської діяльності, сукупність обов'язків керуючоїпідсистеми.

Всі функції управління поділяються на:
> основні - обов'язкові для будь-якої системи управління, є основоположними всього процесу управління;
> специфічні - відбивають особливості конкретної управлінської діяльності працівника, мають галузеву спрямованість ( наприклад, торгівля).

До основних функцій менеджменту слід віднести планування,організацію, мотивацію і контроль. Всі функції менеджменту перебувають упевного взаємозв'язку і взаємозалежності між собою і, як правило,здійснюються в певній послідовності, закінчення процесудії однієї функції є основою для реалізації іншої. Цейпроцесний підхід ліг в основу теоретичних положень концепціїорганізації управлінської праці.

Розглянемо зміст основних функцій менеджменту.

I. Функція планування.

Ця функція вирішує питання, якими бути цілям організації, що потрібновживати для досягнення поставлених цілей. Планування як функціявключає:
> прогнозування;
> визначення цілей;
> розробку стратегії;
> розробку програм.

II. Функція організації.

Забезпечує створення організаційної структури, тому що в будь-якійорганізації безліч елементів потребують структурування. Виконання цієїфункції вимагає розробки, регламентації нормативних актів, вплив напроцеси виробництва і на організацію праці працівників. Ця функціявключає в себе:
> розробку організаційних структур;
> делегування повноважень;
> визначення взаємовідносин в роботі.

III. Функція мотивації.

Функція організовує виконання роботи відповідно до вимог,планом, обов'язків і делегованих повноважень. Необхідно, щоблюдина за свою працю отримував винагороду, що сприяло бзадоволення його особистих інтересів, потреб. Вона включає в себе:
> підбір і розстановку кадрів;
> навчання персоналу;
> координація.

IV. Функція контролю.

Це процес перевірки виконання діяльності, а також порівняння ззапланованими цілями та напрямками розвитку. Складові елементи цієїфункції управління:
> коректування результатів;
> вимірювання результатів;
> розробка стандартів.

У процесі діяльності менеджменту зміст функцій управліннязмінюється в залежності від виконуваної роботи, змінюється, і обсяг функцій.
Єдине, що залишається незмінним - це цільове призначення.

У порівнянні з іншими видами праці праця менеджера має рядособливостей, що виражаються в характері самої праці, його предмет,результати і застосовуваних засобах. Специфіка вирішуваних завданьзумовлює переважно розумовий, творчий характеруправлінської праці, в якому постановка цілей, розробка способів іприйомів їх досягнення, а також організація спільної діяльностістановлять головний сенс і зміст праці людей, що відносяться доуправлінського персоналу. У них особливий предмет праці - інформація,перетворюючи яку керівник приймає рішення, необхідне длязміни стану керованого об'єкта. Тому як знаряддя праціпрацівників управління - менеджерів - виступають, перш за все, засобироботи з інформацією, а результат праці менеджерів оцінюється задосягнення поставлених цілей.

Менеджмент, як особливий вид трудової діяльності, вимагаєвідповідної організації праці працівників, що виконують функціїуправління на різних рівнях.

3. Елементи ефективної організації праці менеджера.

Під організацією управлінської праці прийнято розуміти порядок,правила службової поведінки в апараті управління, спрямовані навиконання поточних і перспективних планових завдань посадовими особами,спеціалістами і технічним персоналом у відповідності з діючимипосадовими інструкціями та положеннями про структурні підрозділи.

Це визначення випливає із значення слова «організація» (у перекладі златинського - упорядкування чого-небудь в сфері практичної діяльності).

Зміст праці керівника грунтується на управліннівиробничо-господарською діяльністю підприємства і колективом. Упроцесі здійснення управлінської діяльності, керівнику доводитьсясистематично брати участь у вирішенні завдань, які виконують йогопідлеглі, постійно спілкуватися з людьми, одержувати від них і передавати їмуправлінську інформацію, вирішувати завдання, що випливають з його особистих,службових обов'язків як керівника підприємства.

Зміст праці керівника підприємства включає створенняорганізаційно-технічних і соціально-економічних умов дляефективної праці працівників, зайнятих в технологічному процесі,планування та організація особистої роботи, організацію роботи з підлеглимиі багато іншого.

Визначаючи форми участі у вирішенні завдань виробничо-господарськоїдіяльності, керівник повинен розподілити свій робочий час навирішення поточних і перспективних завдань, раціонально розподілити функції міжпрацівниками апарату, делегувати їм обов'язки та повноваження і визначитиформи своєї участі у виконанні функцій апарату управління. Відправильного розподілу часу на вирішення поточних і перспективних завданьзалежить ступінь реального впливу керівника на виробничийпроцес і ефективність його праці.

Елементи ефективної організації праці менеджера включають:

1. Планування і розподіл робочого часу.

2. Розміщення і оснащення робочого місця. Створення комфортних умов праці та відпочинку.

3. Раціональне використання технічних засобів.

4. Застосування науково-технічної, економічної, оперативно-виробничої інформації та комунікації.

1. Планування і розподіл робочого часу.

Планування покликане забезпечити раціональне використання часу.
«Чим краще ми розподіляємо свого часу, тим краще ми зможемо використовувати йогоу своїх особистих і професійних інтересах ».

Щоб скласти план витрати часу, важливо завжди мати уявленняпро майбутні справах. Розділити їх на довго ", середньо-і короткостроковізавдання. Встановити їх пріоритетність і діяти відповідно до нього.

Установлення періодів часу, які потрібні для досягненняпоставлених цілей дає почуття впевненості і уявлення про найбільшдоцільної черговості справ.

У діловому житті виправдали себе наступні планові періоди:
> довгострокові цілі 3-5 років;
> середньострокові цілі 1-3 роки;
> поточні цілі 1 тиждень -3 місяці.

Схема планування часу, (мал. № 1) представлена, як закритасистема, в якій, виразно видно взаємозв'язку між окремими видамипланів: довгострокові плани конкретизуються у відповідних середньо ікороткострокових, а також у планах поточного періоду. Останні, в кінці-решт, втілюються в плани дня.

Плануючи роботу на день, менеджеру необхідно визначити:

1. Кому і які доручення дати (із зазначенням терміну виконання).

2. Список осіб, з якими необхідно переговорити.

3. Де побувати, що обговорити чи проконтролювати (наприклад, виконання термінових і відповідальних завдань).

4. Час для розмов з членами свого колективу, для участі у зборах, засіданнях.

Рис. 1 Система планування часу.

Оперативні гнучкі плани можна використовувати і для обліку витратчасу, і для реєстрації їх виконання. Доцільно відводити час дляпідготовки до наступного дня (запис і аналіз подій дня, підведенняпідсумків, обсягу контролю, планування на наступний день). Вранці уточнюватипитання, намічені з вечора і доводити їх до членів колективу.
Рекомендується використовувати форму плану, в якій фіксуються плановізавдання і фактичне їх виконання, а також зміни в ході виконання.

Як інструмент планування і управління своїм часом вповсякденній практиці слід застосовувати найбільш ефективний засіб --щоденник часу. Щоденник часу представляє собою особисту робочукартотеку, в якій зшиті окремі листи і яка, завдякираціонального підрозділу, повинен бути зручним своєю наочністю.
Щоденник часу є одночасно настільним календарем, особистимщоденником, блокнотом, інструментом планування, списком адрес,картотекою ідей і інструментом контролю.

Плануючи особисту роботу, керівник забезпечує нормальний ритмроботи апарату управління, дозволяє виділити час для творчоїдіяльності, вивчення та узагальнення передового досвіду, підвищеннякваліфікації.

Переваги планування виявляються в таких сферах, якдосягнення цілей, виграш у часі, видимістю встановленихпріоритетів, термінів, резервів часу, підвищення ефективності.
Делегування справ і зменшення стресу.

Необхідно перевіряти свої плани і змінювати їх, якщо виявиться, щовони нездійсненні, або поставлені цілі не можуть бути досягнуті дозазначеного терміну.

2. Розміщення і оснащення робочого місця. Створення комфортних умов праці та відпочинку.

Умови, в яких працює людина, дуже важливі для йогофізіологічного та психологічного стану, визначають рівень йогопрацездатності. Тому планування і розміщення обладнання на робочомумісці приділяється особлива увага.

Шепель у своїй книзі «Управління та психологія» звертає увагу:

«Робоче місце - це не просто стілець і стіл, його місце розташування.
Це статус, його авторитет, його значимість для колективу, це характерлюдини, це зона його діяльності і зона його не дотику ». Робочемісце - це первинна одиниця організації праці. Це зона діїменеджера, оснащена необхідними технічними засобами. Раціональнаорганізація робочого місця та створення найкращих умов праці для менеджеравключають наступний комплекс основних проблем:

1. Планувати робоче приміщення необхідно на основі вивчення та аналізу технології виконання основних, найбільш масових робіт та потоків інформації в органах управління.

2. Розміщення меблів і устаткування на робочих місцях виходячи зі змісту праці. Мета - зниження трудовитрат при виконанні роботи та ефективного використання робочої площі та обладнання.

3. Ефективне використання робочих площ з урахуванням вимог робочого процесу. Експлуатаційних характеристик обладнання та оптимальних умов праці.

4. Створення необхідних умов праці, які б підвищували б ефективність діяльності менеджера, а також зменшували напруженість і стомлюваність.

5. Необхідно враховувати, що в приміщенні не повинно знаходитися те обладнання, яке не потрібно постійно в процесі роботи і, навпаки, обладнання, необхідне постійно, в процесі роботи повинні розташовуватися на робочому місці.

Першим етапом планування робочого приміщення є його розміщення,як правило, кабінет генерального менеджера повинен розташовуватися на другийабо третьому поверсі адміністративної будівлі. При плануванні робочогоприміщення менеджера найчастіше використовують кабінетну планування. Першза все, кабінет повинен бути великим, просторим і світлим. Перед кабінетомменеджера повинна бути розташована приймальня. Наявність секретаря необхідно длятого, щоб захистити менеджера від незапланованих відвідувачів і дзвінків,а також розвантажити його від постійно надходять інформації і документації.
Робочий кабінет менеджера повинен мати суміжну кімнату відпочинку, де можназняти психологічну втому і проводити невимушені бесіди звідвідувачами. Поряд з кабінетом менеджера повинен розміщуватися зал засідань,тому що за родом своєї діяльності йому часто доводиться проводити різніслужбові засідання, зборів та апаратні наради.

Особливістю праці менеджера є велика питома вага розумовихоперацій. Цим в значній мірі визначаються вимоги до організаціїі встаткування робочого місця. Великий вплив на вибір розміру площі,відводиться співробітникам управління, надають характер виконуваної нимироботи, устаткування і специфічні умови праці (прийом відвідувачів,проведення нарад і т.д.).

Письмовий стіл і крісло повинні бути пристосовані до виконанняконкретного виду робіт. Зовнішній вигляд меблів повинен бути добрий, асприяти сприятливому настрою працівника. Велике значення ворганізації робочого місця менеджера має внутрішній порядок його робочогостолу. Перш за все, застосовне правило: «Кожна річ повинна мати своємісце ». Конструкція столу повинна передбачати ящики, що відповідають засвоїм розміром, характеру наявного в них матеріалу.

Таким чином, наукова організація праці припускає, що робочемісце має бути обладнане оргтехнікою, що забезпечує виконанняпевних видів робіт з мінімальними фізичними зусиллями з бокупрацівника. Робоче місце має сприяти тому, що всі фізичні тарозумові зусилля працівника були витрачені на роботу.

На підвищення продуктивності праці менеджера сприятливопозначається тиша, нормальна температура і вологість повітря, гарнеприродне освітлення, оснащення сучасною оргтехнікою. Обчислювальноїтехнікою. При відсутності цих умов працівник більшу частину свого часувитрачає на пристосування до несприятливих умов праці. Великеувагу повинні приділяти забарвленням приміщення, вона повинна бутипереважно світлих і теплих тонів.

Естетичним елементом інтер'єру є озеленення приміщень,створення зон відпочинку. Крім декоративної функції, рослина покращують складповітря, знижують нервове та зорове стомлення. Самопочуття працівниківвизначається впливом на нього факторів зовнішнього середовища: світловий режим,шумовий фон, повітрообмін. Для приміщення необхідний безперервний припливсвіжого повітря, тобто необхідна наявність кондиціонерів і калориферів.

Значення організації робочого місця та умов праці менеджера якфакторів, які безпосередньо впливають на ефективність праці,неможливо переоцінити. Дослідження вітчизняних і зарубіжнихфахівців показали, що за рахунок цих чинників, які реалізуються з урахуваннямвимог ергономіки, психології, сангігієни і технічної естетики,продуктивність праці працівників зростає більш ніж на 50%.

3. Взаємодія керівника і підлеглих.

Організаторська робота керівника немислима без контактів зпідлеглими, працівниками інших підрозділів апарату управління,звертається з тих чи інших питань. Прийом і бесіда - прямий контакт злюдьми - багатющий. А часто нічим не компенсуються джерело інформаціїдля керівника. Тому не слід мучити людей в очікуванні прийому, авиявляти належну повагу до відвідувача і вислуховувати його зацікавлено.

Керівник постійно спілкується з підлеглими та відвідувачами. Цедозволяє йому отримати інформацію про роботу підприємства та підвідомчихоб'єктів управління. Формами спілкування є ділові (службові)наради, індивідуальні та колективні зустрічі з працівниками на робочихмісцях, прийом підлеглих у робочому кабінеті по службових і особистихпитань.

Службові наради - це одна з форм участі трудящих в управлінніпідприємством. Вони також є ефективною формою обміну інформацією тадосвідом роботи. При підготовці наради керівник вирішує наступніпитання:

1. Визначає та формує порядок денний.

2. Визначає питання для розмови.

3. Визначає учасників наради.

4. Повідомляє учасників наради про час і місце проведення.

Важливою формою спілкування керівника з підлеглими є прийомвідвідувачів та бесіди з найрізноманітніших питань - від виробничихдо суто особистих.

4. Інформація та комунікації в діяльності керівника.

Інформація в менеджменті є формою зв'язку між суб'єктом іоб'єктом управління,об'єктивно відображає їх стан. Для менеджерапідприємства інформація є предметом, засобом і результатом праці.
Предмет праці - це нормативно-довідкова інформація. Засоби праці --послідовність переробки інформації (проведення розрахунків, аналізу тапр.). Результат праці - управлінські рішення про необхідність впливуна керований об'єкт для досягнення поставленої мети. Тому дляуправління підприємством необхідно мати оперативну і достовірнуінформацію.

Використання інформації, що йде від виконавців, колег на роботі,одержуваної на нарадах, конференціях і бесідах, в процесі контролю, учас відряджень, екскурсій, при оглядах виставок та ін Передбачаєнаступні етапи:

I. Отримання і збір попередньої, поточної і заключної інформації.

II. Обробка, систематизація, аналіз та узагальнення інформації.

III. Передача інформації виконавцям.

Приступаючи до збору інформації, необхідної для прийняття рішення,керівник стикається з двома труднощами - її надлишком абонедоліком. Керівник повинен виробити чіткий підхід до спільної оцінкиматеріалу, визначити необхідність фактів і їх зміст, терміни їх зборуі обробки, ефективність передбачуваних результатів; встановити методи іприйоми класифікації матеріалу і т.д.

Найбільш простими і часто що використовуються формами передачі інформаціїє:
> переноска, пересилання, перевезення документів;
> отримання по телефону, телефаксу, телефаксу, телеграфу і радіо;
> використання телекомунікаційних систем.

При зборі інформації необхідно використовувати такі способи, заяких може бути забезпечено виконання наступних умов:

1. Правильність і чіткість інформації.

2. Своєчасність одержання.

3. Мобільність.

4. Простота її збору та передачі.

5. Економічність при зборі та передачі.

6. Доступність та застосування технічних засобів.

Збір попередньої інформації необхідний для формуванняпрофесійної кваліфікації. Поточна інформація - для виконанняконкретного завдання, ознайомлення з інструкціями, наказами, положеннями,планами, графіками, звітами, для проведення експериментів, хронометражнихспостережень. Отримання заключній інформації служить підставою дляпроведення аналізу діяльності підприємства, порівняння роботи попереднього іпоточного періодів, виявлення сильних і слабких сторін у діяльностіпідприємства. Виконувана робота передбачає також отримання управлінськоїінформації з книг, монографій, періодики. В результаті особистих спостережень,при відвідуванні робочих місць і пр.

Крім збору інформації керівник обробляє, систематизує іаналізує її. Обробка та реєстрація інформації на сучасномупідприємстві здійснюється за допомогою швидкодіючих ПЕОМ та периферійноїтехніки. Процес переробки інформації складається з наступних операцій:прийом первинної інформації, контроль правильності оформлення вхіднихдокументів, підготовка інформації до введення в ЕОМ, сортувал