Фінансова діяльність підприємства у всіх її формах пов'язана зчисленними ризиками, ступінь впливу яких на результати цієїдіяльності істотно зростає з переходом до ринкової економіки.

Ризики, що супроводжують цю діяльність, виділяються в особливу групуфінансових ризиків, які грають найбільш значущу роль у загальному «портфеліризиків »підприємства. Зростання ступеня впливу фінансових ризиків нарезультати фінансової діяльності підприємства пов'язано з швидкоюмінливістю економічної ситуації в країні і кон'юнктури фінансовогоринку, розширенням сфери фінансових відносин, появою нових для нашоїгосподарської практики фінансових технологій та інструментів і рядом іншихфакторів.

У системі методів управління фінансовими ризиками підприємства основнароль належить зовнішнім і внутрішнім механізмам нейтралізації ризиків.

Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків являютьсобою систему методів мінімізації їх негативних наслідків, що обираються іщо здійснюються в рамках самого підприємства.

Основним об'єктом використання внутрішніх механізмів нейтралізаціїє, як правило, всі види допустимих фінансових ризиків, значначастина ризиків критичної групи, а також нестрахуемие катастрофічніризики, якщо вони приймаються підприємством в силу об'єктивної необхідності.
У сучасних умовах внутрішні механізми нейтралізації охоплюютьпереважну частину фінансових ризиків підприємства.

Перевагою використання внутрішніх механізмів мінімізаціїфінансових ризиків є високий ступінь альтернативності прийнятихуправлінських рішень, що не залежать, як правило, від інших суб'єктівгосподарювання. Вони виходять із конкретних умов здійснення фінансовоїдіяльності підприємства і його фінансових можливостей, дозволяють внайбільшою мірою врахувати вплив внутрішніх чинників на рівень фінансовихризиків в процесі мінімізації їх негативних наслідків.

Система внутрішніх і зовнішніх механізмів мінімізації фінансових ризиківпередбачає використання наступних основних методів (мал. 1).

Уникнення ризику. Цей напрям нейтралізації фінансових ризиків єнайбільш радикальним. Воно полягає в розробці таких заходіввнутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний видфінансового ризику. До числа основних із таких заходів відносяться: відмова від здійснення фінансових операцій, рівень ризику за якиминадзвичайно високий. Незважаючи на високу ефективність цього заходу, їївикористання має обмежений характер, тому що більшість фінансовихоперацій пов'язано зі здійсненням основної виробничо-комерційноїдіяльності підприємства, що забезпечує регулярне надходження доходів іформування його прибутку; відмова від використання в високих об'ємах позикового капіталу. Зниженнячастки позикових фінансових коштів у господарському обороті дозволяє уникнутиодного з найбільш істотних фінансових ризиків - втрати фінансовоїстійкості підприємства. Разом з тим, таке уникнути ризику тягне засобою зниження ефекту фінансового левериджу, тобто можливості одержаннядодаткової суми прибутку на вкладений капітал; відмову від надмірного використання оборотних активів в низьколіквіднихформах. Підвищення рівня ліквідності активів дозволяє уникнути ризикунеплатоспроможності підприємства в майбутньому періоді. Однак таке уникнутиризику позбавляє підприємство додаткових доходів від розширення обсягівпродажу продукції в кредит і частково породжує нові ризики, пов'язані зпорушенням ритмічності операційного процесу через зниження розмірустрахових запасів сировини, матеріалів, готової продукції; відмова від використання тимчасово вільних грошових активів вкороткострокових фінансових вкладень. Цей захід дозволяє уникнути депозитногоі процентного ризику, проте породжує інфляційний ризик, а також ризикупущеної вигоди.

Ці та інші форми уникнення фінансового ризику позбавляють підприємствододаткових джерел формування прибутку, а відповіднонегативно впливають на темпи його економічного розвитку і ефективністьвикористання власного капіталу. Тому в системі внутрішніхмеханізмів нейтралізації ризиків їх уникнення повинно здійснюватися дужезважено при наступних основних умов: якщо відмова від одного фінансового ризику не тягне виникнення іншогоризику більш високого або однозначного рівня, якщо рівень ризику не можна порівняти з рівнем доходності фінансовоїоперації за шкалою «дохідність-ризик»; якщо фінансові втрати по даному виду ризику перевищують можливості їхвідшкодування за рахунок власних фінансових коштів підприємства та ін
Лімітування концентрації ризику - це встановлення ліміту, тобтограничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п. Лімітування єважливим прийомом зниження ступеня ризику і застосовується банками при видачіпозик, при укладенні договору на овердрафт тощо хозяйсівующімі суб'єктамивін застосовується при продажу товарів у кредит, надання позик,визначенні сум вкладення капіталу і т.п.

Механізм лімітування концентрації фінансових ризиків використовуєтьсязвичайно по тим їх видам, які виходять за межі допустимого їх рівня,тобто з фінансових операцій, що здійснюються в зоні критичного чикатастрофічного ризику. Таке лімітування реалізується шляхом встановленняна підприємстві відповідних внутрішніх фінансових нормативів в процесірозробки політики здійснення різних аспектів фінансовоїдіяльності.

Система фінансових нормативів, що забезпечують лімітуванняконцентрації ризиків, може включати: граничний розмір (питома вага) позикових коштів, що використовуються вгосподарської діяльності; мінімальний розмір (питома вага) активів у високоліквідної формі; максимальний розмір товарного (комерційного) або споживчогокредиту, наданого одному покупцеві; максимальний розмір депозитного вкладу, що розміщується в одному банку; максимальний розмір вкладення коштів у цінні папери одного емітента; максимальний період відволікання коштів у дебіторську заборгованість.
Диверсифікація. Диверсифікація представляє собою процес розподілукапіталу між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо непов'язані між собою. Диверсифікація є найбільш обгрунтованим івідносно менш іздержкоемкім способом зниження ступеня фінансовогоризику.

В якості основних форм диверсифікації фінансових ризиків підприємстваможуть бути використані такі її напрями: диверсифікація видів фінансової діяльності - передбачаєвикористання альтернативних можливостей отримання доходу від різнихфінансових операцій - короткострокових фінансових вкладень, формуваннякредитного портфеля, здійснення реального інвестування, формуванняпортфеля довгострокових фінансових вкладень тощо; диверсифікація валютного портфеля підприємства - передбачає вибірдля проведення зовнішньоекономічних операцій кількох видів валют; диверсифікація депозитного портфеля - передбачає розміщеннявеликих сум тимчасово вільних грошових коштів на зберігання в кількохбанках; диверсифікація кредитного портфеля - передбачає різноманітністьпокупців продукції підприємства і спрямована на зменшення його кредитногоризику; диверсифікація портфеля цінних паперів - дозволяє знижувати рівеньнесистематичного ризику портфеля, не зменшуючи при цьому рівень йогоприбутковості; диверсифікація програми реального інвестування - передбачаєвключення в програму інвестування різних інвестиційних проектів зальтернативної галузевої та регіональної спрямованістю, що дозволяєзнизити загальний інвестиційний ризик по програмі.

Характеризуючи механізм диверсифікації в цілому, слід зазначити однак,що він вибірково впливає на зниження негативних наслідківокремих фінансових ризиків. Забезпечуючи безсумнівний ефект в нейтралізаціїкомплексних, портфельних фінансових ризиків несистематичної
(специфічної) групи, він не дає ефекту в нейтралізації переважноїчастини систематичних ризиків - інфляційного, податкового та інших. Томувикористання цього механізму носить на підприємстві обмежений характер.
Хеджування. Хеджування використовується в банківській, біржовій такомерційній практиці для позначення різних методів страхуваннявалютних ризиків. У вітчизняній літературі термін «хеджування» ставзастосовуватися в більш широкому сенсі як страхування ризиків віднесприятливих змін цін на будь-які товарно-матеріальні цінності поконтрактами та комерційних операцій, що передбачають поставки (продажу)товарів у майбутньому. Контракт, який служить для страховки від ризиківзміни курсів (цін), носить назву «хедж», а господарюючий суб'єкт,здійснює хеджування - «хеджер».

Існують дві операції хеджування: хеджування на підвищення іхеджування на зниження.

Хеджування на підвищення, або хеджування купівлею, являєсобою біржову операцію з купівлі термінових контрактів або опціонів. Хедж напідвищення застосовується в тих випадках, коли необхідно застрахуватися відможливого підвищення цін (курсів) у майбутньому.

Хеджування на пониження, або хеджування продажем - це біржоваоперація з продажем термінового контракту. Хеджер, що здійснює хеджуванняна зниження, передбачає здійснити в майбутньому продаж товару, і тому,продаючи на біржі терміновий контракт або опціон, він страхує себе відможливого зниження цін у майбутньому.

Залежно від використовуваних видів похідних цінних паперів розрізняютьнаступні механізми хеджування фінансових ризиків: хеджування звикористанням ф'ючерсних контрактів; хеджування з використаннямопціонів; хеджування з використанням операції «своп».
Розподіл ризиків. Механізм цього напрямку мінімізації фінансовихризиків заснований на частковий їх трансферту (передачі) партнерам за окремимифінансових операцій. При цьому господарським партнерам передається та частинафінансових ризиків підприємства, за якою вони мають більше можливостейнейтралізації їх негативних наслідків і мають у своєму розпорядженні більш ефективнимиспособами внутрішньої страхового захисту.

Широке поширення одержали наступні основні напрямкирозподілу ризиків: розподіл ризику між учасниками інвестиційного проекту. Упроцесі такого розподілу підприємство може здійснити трансфертпідрядникам фінансових ризиків, пов'язаних з невиконанням календарного планубудівельно-монтажних робіт, низькою якістю цих робіт, за захватпереданих їм будівельних матеріалів і деяких інших. Для підприємства,здійснює трансферт таких ризиків, їх нейтралізація полягає впереробці робіт за рахунок підрядчика, виплати їм сум неустойок та штрафів і вінших формах відшкодування понесених втрат; розподіл ризику між підприємством і постачальниками сировини іматеріалів. Предметом такого розподілу є перш за все фінансовіризики, пов'язані з втратою (псуванням) майна (активів) в процесі їхтранспортування і здійснення вантажно-розвантажувальних робіт; розподіл ризику між учасниками лізингової операції. Так, приоперативному лізингу підприємство передає орендодавцю ризик моральногостаріння використовуваного активу, ризик втрати ним технічноїпродуктивності; розподіл ризику між учасниками факторингової (форфейтинговой)операції. Предметом такого розподілу є перш за все кредитнийризик підприємства, який у переважної його частці передаєтьсявідповідного фінансового інституту - комерційному банку абофакторингової компанії.
Самострахування (внутрішнє страхування). Механізм цього напрямкумінімізації фінансових ризиків заснований на резервування підприємством частинифінансових ресурсів, що дозволяє подолати негативні фінансовінаслідки по тим фінансовим операціям, за якими ці ризики не пов'язані здіями контрагентів. Основними формами цього напрямку нейтралізаціїфінансових ризиків є: формування резервного (страхового) фонду підприємства. Він створюється ввідповідно до вимог законодавства та статуту підприємства. На йогоформування направляється не менше 5% суми прибутку, отриманогопідприємством у звітному періоді; формування цільових резервних фондів. Прикладом такого формуванняможуть служити фонд страхування цінового ризику; фонд уцінки товарів напідприємствах торгівлі; фонд погашення безнадійної дебіторської заборгованостітощо; формування системи страхових запасів матеріальних і фінансовихресурсів по окремих елементах оборотних активів підприємства. Розмірпотреби в страхових запасах за окремими елементами оборотних активів
(сировина, матеріали, готова продукція, грошові кошти) встановлюється впроцесі їх нормування; нерозподілений залишок прибутку, отриманого в звітному періоді.
Страхування ризику. Страхування ризику є найбільш важливим методомзниження ступеня ризику.

Сутність страхування виражається в тому, що інвестор готовий відмовитисявід частини своїх доходів, щоб уникнути ризику, тобто він готовий заплатити зазниження ступеня ризику до нуля.

У цей час з'явилися нові види страхування, наприклад,страхування титулу, страхування підприємницьких ризиків тощо

Титул - законне право власності на нерухомість, що маєдокументальну юридичну сторону. Страхування титулу - це страхування відподій, що відбулися в минулому, наслідки яких можуть відбитися вмайбутньому. Воно дозволяє покупцям нерухомості розраховувати на відшкодуванняпонесених збитків у разі розпорядження судом договору купівлі-продажунерухомості.

Підприємницький ризик - це ризик неотримання очікуваних доходів відпідприємницької діяльності. Страхова сума не повинна перевищуватистрахову вартість підприємницького ризику, тобто суму збитків відпідприємницької діяльності, що страхувальник, як можна очікувати,поніс би при настанні страхового випадку.
До інших методів мінімізації ступеня ризику можуть бути віднесені наступні: забезпечення запитання з контрагента по фінансовій операціїдодаткового рівня премії за ризик; отримання від контрагентів певних гарантій; скорочення переліку форс-мажорних обставин в контрактах зконтрагентами; забезпечення компенсації можливих фінансових втрат по ризикам за рахунокпередбачувану системи штрафних санкцій.

Індивідуальна робота

За дисципліни «Менеджмент ризику»

Тема: «Основні методи та шляхи мінімізації фінансових ризиків» < p> Література

1. Бланк І.А. Основи фінансового менеджменту. Т. 2. - Київ: Ніка-

Центр, Ельга, 1999.

2. Ризики в сучасному бізнесі. - М.: Аланс, 1994.

3. Фінансовий менеджмент. Теорія та практика/Под ред. Е.С.

Стояновой. - М.: Перспектива, 1998.

4. Черкасов В.В. Діловий ризик у підприємницькій діяльності.

ТОВ Либра, 1996.

-----------------------

Зовнішні й внутрішні механізми

мінімізації фінансових ризиків

Уникнення ризику

Лімітування концентрації ризику

Диверсифікація

Хеджування

Розподіл (трансферт)

Самострахування

Страхування

Інші методи