Особливості банківського менеджменту, зміст процесу управління, кредитний менеджмент

Варіант № 1

1. Особливості банківського менеджменту та зміст процесу управління комерційним банком

Банківський менеджмент - це самостійний вид професійноїдіяльності, направлений в умовах ринку на досягнення певнихконкретних цілей за допомогою раціонального (прагматичного) використаннябанківських та трудових ресурсів із застосуванням своїх особливих принципів,функцій і методів.

Банківський менеджмент - управління банком в умовах ринковоїекономіки - будується на використанні наступних основних принципів:

• орієнтація будь-якого банку на попит і потребу ринку, на запитиклієнтів і організацію таких банківських продуктів і послуг, якікористуються попитом і можуть принести банку плановану прибуток;

• постійне прагнення до підвищення ефективності банківськоїдіяльності з метою зменшення витрат і одержання оптимальнихрезультатів;

• коригування цілей, завдань і програм банку залежно відстану ринку (кредитного, депозитного, процентного, ринку цінних паперів);

• облік остаточного результату роботи банку і його відділень
(філій) в процесі діяльності на ринку;

• обов'язкове використання сучасної інформаційної бази
(комп'ютерних мереж та зв'язків з валютної та фондової біржами, іншимикредитно-фінансовими інститутами) з метою прийняття оптимальних рішень;

• раціональний підбір персоналу та його ефективне використання.

Під поняттям "банківська діяльність" мається на увазі організаціятехнологічного ланцюжка банківського циклу (пасивні та активні операції,фінансові послуги і т д.), забезпечення процесу роботи банку усіманеобхідними ресурсами.

Банківська діяльність включає розробку і вдосконаленнябанківської технології, забезпечення необхідного рівня якості банківськихпродуктів і послуг, виконання банківських операцій і всіх видів розрахунків,технічне обслуговування операцій, матеріально-технічне постачаннябанківської діяльності, забезпечення персоналом, підтримання стабільностіліквідності.

При цьому від банку потрібно такий стиль роботи, який повиненпередбачати постійний пошук нових можливостей, уміння залучати йвикористовувати засоби для вирішення поставлених завдань з різнихджерел, домагатися підвищення ефективності і максимальних результатівпри мінімальних витратах.

Конкретні цілі діяльності банку можуть бути ближніми і на далекуперспективу Управління банком шляхом визначення цілей (management byobjectives) проводиться з урахуванням оцінки потенційних можливостей банку інею забезпеченості відповідними ресурсами Банк визначає загальні цілі іспецифічні. Загальні - це загальна концепція розвитку банку в цілому,специфічні - розробка завдань по основних видах діяльності і в рамкахспільних цілей.

Використання банківських та трудових ресурсів має на увазі досягненняцілей шляхом мінімізації витрат і максимальної ефективності діяльностіперсоналу банку на основі мотивації його праці.

Під "банківським механізмом" слід розуміти три взаємопов'язанихланки: внутрішньобанківські управління, управління операціями, управлінняперсоналом. Використання банківського механізму передбачає вирішенняконкретних банківських, фінансових і соціально-психологічних завдань,що виникають у процесі господарської діяльності та спрямованих наотримання прибутку. Він обумовлений банківською діяльністю в ринковихумовах, коли результати управлінської і банківської діяльностіотримують оцінку в процесі проведення різних банківських операцій.

Розглянемо основні ланки банківського механізму.

Таблиця 1

Функціональне ланка внутрішньобанківського управління

Як показує таблиця 1, структура внутрішньобанківського управліннябазується на принципах, функціях і банківських методи Розглянемозміст кожної з цих складових

Принципи:

• Принцип централізації означає, що основні стратегічні цілі вбанківську політику формуються у вищій ланці управління, тобто у Правлінніта Раді директорів.

• Принцип децентралізації означає, що окремі конкретні цілі іелементи політики розробляються на рівні відділів або департаментівбанків.

• Принцип поєднання централізації і децентралізації містить в собірозмежування повноважень між вищою і середньою ланками увнутрішньобанківської управлінні.

• Принцип орієнтації на довгострокові цілі розвитку означає, щовнутрішньобанківські управління має орієнтуватися на тривалуперспективу, і цілі його повинні носити довгостроковий характер, тобто накілька років вперед.

• Демократизація управління є участь персоналу банкуу вищій ланці управління шляхом підготовки рекомендацій у виробленні цілей істратегії їх досягнення.

Опції внутрішньобанківського управління:

• Функція маркетингу передбачає вивчення ринку і попиту на нього вметою задоволення клієнтів у банківських продуктах і послугах.

• Функція планування і прогнозування включає в себе розробкубанківської політики і діяльності на найближче і перспективне майбутнє.

• Функція організації означає розробку таких структури банку та йогомеханізму, які відповідали б вимогам поставлених цілей і стратегіїбанку.

• Функція контролю та обліку передбачає постійний контроль завнутрішньобанківської діяльністю через внутрішній аудит і перевірку роботибанківських підрозділів з метою підтримки оптимальної ліквідності.

Банківські методи:

• Пасивні та активні операції - це основні операції банку, якіє стрижнем усіх банківських методів у рамках внутрішньобанківськогоуправління.

• Внутрішньобанківський розрахунок передбачає організацію розрахунковихоперацій усередині банку між його різними відділами та підрозділами,відділеннями, філіями, агентствами.

• Процентна політика - важливий елемент банківських методів, так як відрозміру відсотків, що стягуються по пасивних і активних операціях, а такожфінансових послуг, залежить розширення банківських операцій та підвищення їхприбутковості.

• Банківська стратегія і політика - це система розробки різнихцілей, стратегія їх виконання та конкретні методи її реалізації.
Складовими елементами політики і стратегії виступають маркетинг, процентнаполітика, розширення зарубіжної діяльності, інформаційне забезпеченнябанківської діяльності, розширення банківських операцій.

• Розробка науково-технічної політики банку означає розробку іорганізацію наукового пошуку з метою винаходу нових банківських продуктіві послуг, зниження витрат, підвищення конкуренції.

• Розробка та впровадження нових банківських продуктів і послугявляє собою конкретну розробку нових банківських продуктів івпровадження (реалізацію) їх на ринку серед різних категорій фізичних іюридичних осіб.

• Організація науково-технічної діяльності включає в себеорганізацію спеціальних підрозділів банку, забезпечення персоналом,інформацією та технічною базою для проведення дослідницьких робіт.

Таблиця 2.

Функціональне ланка управління банківською діяльністю

Забезпечення розвитку банківської діяльності

• Розробка та забезпечення політики у найважливіших напрямахбанківської діяльності включає в себе розробки таких найважливішихнапрямків, як розширення пасивних і активних операцій та їх окремихелементів, процентна політика, маркетинг, забезпечення ліквідності,інвестиції, інформаційне забезпечення.

• Розвиток банківських технологій - це розробка конкретних операційі документообігу в рамках пасивних і активних операцій.

• Забезпечення матеріально-технічними ресурсами містить у собізабезпечення будівлями, приміщеннями, технічними засобами, включаючи ЕОМ,ксерокси, фототехніку, друкарські машинки, автомобільний парк.

• Підвищення якості та конкурентоспроможності передбачає поліпшенняякості банківських продуктів і послуг та розширення ринку.

• Підвищення продуктивності праці - це зменшення витрат наодиницю банківського продукту, на одного працівника, впровадження новихтехнічних засобів.

Забезпечення реалізації банківських продуктів

• Розробка політики реалізації банківських продуктів та послугпередбачає конкретні заходи щодо просування банківських продуктів наринок (вирішення питань - які продукти, які ринки, хто реалізує іт.д.).

• Вибір шляхів і методів реалізації банківських продуктів означає, як,яким чином банк буде здійснювати реалізацію банківських продуктів --через свою мережу відділень, шляхом реклами, шляхом розширення інформації.

• Організація реалізації - це система і механізм реалізаціїбанківських продуктів.

Організаційна структура управління банком

• Функціональна структура управління означає, що банк працює взвичайному функціональному режимі сформованої банківської практики.

• Лінійно-функціональна - працює в звичайному режимі, але зпевним напрямом в одну зі сфер своєї діяльності, наприклад,прагне підвищити свою конкурентоспроможність.

• Проблемно-цільове управління означає, що перед банком стоїтьпевна проблема, і він розробляє мета для її вирішення.

• Програмно-цільове управління передбачає, що банкрозробляє одну або кілька цілей своєї діяльності та створюєпрограми для досягнення цих цілей.

Таблиця 3

Функціональне ланка управління персоналом

Розробка і проведення кадрової політики

• Принцип підбору та розміщення персоналу передбачає розробкуконкретних вимог до персоналу банку виходячи із масштабів йогодіяльності, його конкурентоспроможності на ринку, традицій, а також схемураціонального розміщення персоналу між підрозділами, відділами тафіліями банку.

• Умови найму та звільнення визначаються конкретними правилами, заяким банк набирає і звільняє персонал. Ці правила містятьпевні вимоги до персоналу під час найму: професійна підготовка
(включаючи рівень освіти), вік, рекомендації з минулих місць роботи,розмір пропонованої заробітної плати. При цьому умови найму відповіднодиференційовані для молодих кадрів, рівень яких визначається восновному за ступенем отриманої освіти, і кадрів старшого віку,де в основному враховуються професійна підготовка і досвід роботи вбанківській сфері. В умовах звільнення в основному враховуються такіфактори, як порушення банківської етики і дисципліни, безініціативність,відсутність прагнення підвищувати кваліфікацію, видача банківських таємниць і ін

• Навчання та підвищення кваліфікації передбачають постійненавчання персоналу банку на всіх рівнях або в рамках самого банку, або вспеціальних навчальних центрах при вищих навчальних закладах (університетах,інститутах, коледжах). Необхідність навчання з метою підвищеннякваліфікації обумовлена в основному вимогами і кон'юнктурою банківськогоринку, зростаючою конкуренцією і високим рівнем науково-технічногопрогресу в банківських технологіях.

• Оцінка персоналу та його діяльність передбачає аналіз роботибанківського персоналу протягом певного періоду (1-2 роки) на всіхрівнях з метою підвищення ефективності діяльності персоналу. Післяаналізу та оцінки роботи персоналу керівництвом банку приймаютьсяпевні рішення в галузі кадрової політики, яка може полягатив переміщеннях част працівників, звільнення, направлення на навчання, ізаохочення або санкції

Оплата і стимулювання праці

• Форми оплати праці передбачають розробку керівництвом банкувизначених тарифів у відповідності з кваліфікацією і відповідальністюперсоналу. Оплата праці може проводиться за ковзаючим тарифними ставками порозсуд керівництва банку.

• Шляхи підвищення продуктивності праці являють собою важливийелемент в управлінні персоналом, тому що підвищення продуктивності вбанківській справі означає зниження витрат і підвищення прибутку. Керівництвобанку надає великого значення цій стороні діяльності і передбачаєвпровадження нової техніки, раціональної організації праці для боротьби звтратою робочого часу шляхом створення сприятливих умов праці дляперсоналу (забезпечення харчуванням всередині банку, організація відпочинку персоналу,створення в стінах банку приємного дизайну та інші заходи)

• Заохочувальна система оплати праці означає постійне або разовепідвищення оплати праці, виплату щомісячних, квартальних і річних премій.
У західних країнах ряд банків практикує в якості заохочувальної системивидачу персоналу своїх акцій, що вважається найвищим рівнем в оплатіпраці.

Групове управління взаємовідносинами в колективі і з профспілками

• Використання персоналу на низовому рівні включає в себе ініціативимолодшого персоналу в управлінні банком і притягнення його до розробки,підготовки та прийняття рішень з певних окремих питань у загальнійбанківської стратегії (обслуговування клієнта, впровадження нових банківськихпослуг та ряд інших).

• Персонал відділів і його функції чітко розмежовані між різнимивідділами банку для усунення дублювання в роботі. Керівництвом банку вметою підвищення ефективності банківської діяльності конкретно визначеніфункції кожного відділу.

• Взаємини в колективі передбачають створення сприятливогопсихологічного клімату як усередині персоналу банку, так і в його відносинахз керівництвом банку У разі порушення психологічного балансу вколективі або якоїсь його частини керівництво може здійснитипереміщення, звільнення або заміну персоналу.

• Взаємовідносини з профспілками являє собою найбільш делікатнийаспект в управлінні персоналом. Банківські службовці в західних країнах, якправило, об'єднані в профспілку, який покликаний захищати соціально -економічні права. Деякі банки не приймають на роботу членівпрофспілок. Це в основному відноситься до низки дуже великих банків, кото?? тівиплачують дуже високу заробітну плату своїм службовцям. Але більшістьбанків змушений рахуватися з профспілками банківських службовців, томукерівництво банків прагне будувати свої відносини на сприятливійеластичною основі, щоб при виникненні протиріч долати їхдосить гнучко і зберегти психологічний клімат у взаєминахперсоналу та керівництва банку.

Соціально-психологічні аспекти управління

• Мотивація праці персоналу і творча ініціатива включають в себестворення керівництвом банку, з одного боку, таких умов праці, щобперсонал банку працював з повною віддачею, був зацікавлений у роботі, а зіншого - щоб творча ініціатива, розробки, пропозиції персоналубанку заохочувалися керівництвом банку. В результаті підвищується ефективністьбанківської діяльності та зростає прибуток.

• Організаційна культура банку передбачає два аспекти. З одногосторони, - це культура поводження персоналу банку при обслуговуванні клієнтівпо пасивних і активних операціях, а також фінансових послуг. З іншого --організаційна культура всередині самого банку, тобто створення своєріднихсприятливих побутових умов для персоналу банку (наявність хорошихприміщень, ресторану або їдальні, системи відпочинку для персоналу,автостоянки і т.д.).

• Вплив управління персоналом на діяльність банку та йогоорганізацію здійснюється через щорічний аналіз та оцінку роботибанківського персоналу з точки зору розширення операцій і збільшенняприбутку. Зазвичай така оцінка проводиться керівництвом при підготовціщорічного балансу і при звіті перед акціонерами банку на річнихзборах. Результати такої оцінки можуть призводити і, як правило, призводятьдо зміни кадрової політики, тому що персонал є важливоюпродуктивною силою банку.

Банківський менеджмент - наукова система управління банківською справою іперсоналом, зайнятим у банківській сфері. Він базується на наукових методахуправління, конкретизованих практикою ведення банківської справи.

Банківська діяльність являє собою специфічну сферу бізнесу,визначає особливості мислення і поведінки зайнятих у ньому працівників, щонеминуче відбивається на утриманні банківського менеджменту.

Банк є насамперед суспільний інститут, в якомузосереджені грошові вклади безліч кредиторів (юридичних іфізичних осіб), тому банківський бізнес орієнтується не тільки наотримання прибутку, але й на забезпечення схоронності взятих у позику грошовихкоштів, тобто на надійність та довіру вкладників.

Менеджмент банку характеризується ефективністю організації такерівництва банком в постійно мінливих умовах. Менеджмент єважливим інструментом стабільності банку, його невразливості за будь-яких зовнішніхпотрясіннях.

Зміст банківського менеджменту складають: планування, аналіз,регулювання, контроль.

Загальне планування дозволяє заглянути в майбутнє банку, передбачитицілі, сферу, масштаби і результати його діяльності в порівняння зджерелами та витратами. Процес планування включає складанняперспективних і поточних планів-прогнозів.

Призначення цих документів полягає в тому, щоб забезпечити колективубанку розуміння загальних завдань, стратегії і тактики їх виконання, а такожресурсів, що є в розпорядженні.

Планування визначає рамки, межі, в яких доведеться працюватиспівробітникам. Планування дозволяє взаємопов'язані всі сторони діяльностібанку через зведені показники, пов'язати їх виконання з інтересамиколективу за допомогою системи матеріального та інших видів стимулюванняпраці. Плани дозволяють визначити напрямки пошуку нових сфер і методівдіяльності в умовах конкуренції на грошовому ринку.

Планування являє собою багаторівневий процес, що охоплюєвсі підрозділи банку і визначає локальні і загальні перспективирозвитку банку.

Результатом планування є розробка бізнес-плану (зведеногоплану розвитку банку), а також оперативних планів за окремими напрямками
(кредитна, інвестиційна, депозитна, процентна, кадрова та інполітика).

Аналіз спрямований на оцінку діяльності банку в цілому і по окремихнапрямків на основі порівняння фактично досягнутих результатів зпрогнозними, з результатами минулих періодів і з результатами найкращихбанків.

Матеріали аналізу дозволяють виявити позитивні і негативнітенденції в розвитку банку, втрати, невикористані резерви, недоліки вплануванні і невдачі у прийнятті рішень.

Основу зведеної аналітичної роботи банку становить аналіз данихбалансу, що проводиться в певному ракурсі. Головними напрямками аналізує: оцінка динаміки об'ємних показників діяльності банку: активів,депозитів, власного капіталу, кредитів, прибутку. Вказана оцінкапроводиться в зіставленні з аналогічними показниками інших банків, щодозволяє визначити місце (рейтинг) даного банку в системі російськихкомерційних банків. Результати такої аналітичної роботи можуть бутикорисні для вироблення стратегії розвитку конкретного банку.

Оцінка ресурсної бази: обсягу, структури та основних тенденцій розвиткуїї складових частин (власного капіталу, депозитів, міжбанківськогокредиту). Аналіз здійснюється на основі класифікації окремих статейресурсів банку, розрахунку структурних показників, порівняння їх у динаміці із іншими банками. Зазначений аналіз використовується для розробки депозитноїполітики банку.

Оцінка вартості активів банку: обсягу, структури та основних тенденційрозвитку складових частин активів банку (кредитів, інвестицій, депозитів).
Аналіз здійснюється на основі класифікації активів банку, розрахункуструктурних показників; порівняння їх у динаміці і з іншими банками.
Результати проведеного аналізу є основою для розробки кредитної таінвестиційної політики банку.

Оцінка ліквідності банку проводиться на основі розрахунку фінансовихкоефіцієнтів, порівняння їх з критеріальним рівнями, в динаміці,виявлення факторів, що зробили вплив на зміни рівня показників.

Матеріали аналізу дозволяють визначити стратегію і тактику банку вгалузі управління ліквідністю.

Оцінка прибутковості банку здійснюється на основі аналізу данихбалансу і звіту про прибутки і збитки. В процесі аналізу розраховуєтьсясистема кількісних і якісних показників, що характеризуютьдохідність і прибутковість банку, ефективність використання активів,структуру доходів і витрат банку. Зазначений аналіз є основою длярозробки механізму управління прибутковістю банку.

Поряд з цими напрямами зведеної аналітичної роботи комерційнібанки здійснюють аналітичні розробки за окремими напрямками:аналіз кредитного портфеля банку, аналіз портфеля цінних паперів, аналізкредитоспроможності клієнтів, аналіз достатності власного капіталу,аналіз процентної маржі та ін

Матеріали зазначених аналітичних розробок використовуються длявироблення політики в галузі управління банківськими ризиками стосовно до сфер діяльностібанку.

Регулювання в системі банківського менеджменту має певніособливості, обумовлені наявністю державного нагляду задіяльністю комерційних банків. Враховуючи, що банківська діяльністьнайбільш ризикована, залучаються в обіг великі суми "чужих" грошей,державне регулювання передбачає низку принципових вимогдо ліцензування банків, обмеження сфер їх діяльності, достатностікапіталу, ліквідності, формування обов'язкових резервів.

У зв'язку з цим система внутрішньобанківського регулювання
(саморегулювання) спрямована, перш за все, на дотримання вимог інормативів, встановлених органами державного нагляду.

Разом з тим, система внутрішньобанківського регулювання включає ісамостійні напрями:

. вдосконалення організаційної структури банку, зокрема, утворення нових підрозділів, що забезпечують подальший розвиток банку (аналітичних служб, відділу планування та маркетингу і т. д.);

. розробка нових і вдосконалення діючих інструктивних і методичних матеріалів, процедур прийняття рішень, що дозволяють підвищувати якість управління банківською діяльністю;

. коригування цілей, пріоритетів і методів здійснення банківської політики, виходячи з реально ситуації, що складається;

. прийняття конкретних заходів з обмеження обсягів ризиків за окремими напрямками діяльності

. банку або за створення додаткової системи гарантій для захисту від ризиків;

. визначення заходів щодо вдосконалення кадрової політики, системи навчання персоналу, організації внутрішньобанківського контролю.

Контроль в банківській діяльності поділяється на зовнішній івнутрішній. Зовнішній контроль здійснюють Центральний банк Російської
Федерації та зовнішні аудитори. Внутрішній контроль організовується самимбанком. Саме внутрішньобанківський контроль є частиною менеджменту банку.
Його функції виконують менеджери відповідно до їх повноважень, а такожоргани внутрішнього аудиту. Головним призначенням внутрішньобанківського контролює створення оперативної системи виявлення негативних тенденцій танедоліків у діяльності банку для вжиття заходів щодо їх усунення.

Внутрішньобанківський контроль взаємопов'язаний із зовнішнім контролем і полягає вперевірці дотримання законодавчих та нормативних актів Центрального банку
Російською Федерацією, внутрішньобанківських інструкцій і правил, приписівзовнішніх контролюючих органів.

Зміст банківського менеджменту знаходить конкретне вираження вроботі сфери управління.

Сфера банківського менеджменту поділяється на два блоки: фінансовийменеджмент та управління персоналом.

Фінансовий менеджмент охоплює управління рухом грошовогопродукту, його формуванням і розміщенням, у відповідності з цілями ізавданнями конкретного банку. Основними напрямами фінансового менеджментує: розробка банківської політики з конкретизацією за окремимисфер діяльності банку (депозити, кредити, інвестиції, послуги і т. д.);банківський маркетинг, управління активами та пасивами банку, управлінняліквідністю, управління прибутковістю, управління власним капіталом,управління кредитним портфелем, управління банківськими ризиками.

Особливістю фінансового менеджменту є відсутність однаковоїтехнології управління економічними процесами та організації банківськихпроцедур в рамках єдиної банківської системи. В умовах конкуренції нагрошовому ринку кожен банк виробляє власні правила поведінки;постійно змінюється економічна ситуація вимагає коректування івдосконалення сформованих прийомів ведення банківської справи.

Другий сферою банківського менеджменту є управління персоналом,яка спрямована на раціональне використання знань та досвіду банківськихслужбовців, як необхідна умова ефективності фінансового менеджменту.
Воно включає: мотивацію праці, організацію праці співробітників банку,розстановку кадрів; систему підготовки і перепідготовки банківських кадрів;механізм оплати праці, заохочень і стимулювання; організацію контролю;систему просування по службі; принципи спілкування в колективі.

Наукової основний управління персоналом є психологія і діловаетика, яка дозволяє знайти диференційовані підходи до кожного співробітника,планувати службову кар'єру і організувати матеріальне стимулювання.

Схематично основні напрямки банківського менеджменту можнапредставити в наступному вигляді:

Менеджмент банку

Якість управління кожним банком у закордонній практиці піддаєтьсяоцінкою, оскільки від нього значною мірою залежить надійністьконкретного банку і банківської системи в цілому.

Особлива увага приділяється виявленню факторів неправильногоменеджменту. До них відносять: технічні помилки в процесі управління черезслабкою компетентності керівників банку і його співробітників; спробазавуалювати створилося важке фінансове становище шляхом залученнятимчасових джерел (міжбанківських кредитів), спроби спотворити звітністьшляхом приховування нереальних активів і збитків, прямий обман і шахрайство.
Своєчасне виявлення фактів неправильного менеджменту є завданняморганів державного нагляду, які володіють правами впливу наподібні банки, аж до зняття керівництва, ліквідації або реорганізаціїбанку.

2. Кредитний менеджмент

Управління позиковими операціями комерційного банку включає:

1) управління технологією кредитних операцій;

2) управління кредитними ризиками.

Управління технологією кредитних операцій передбачає, перш за все,визначення функцій кредитних підрозділів банку і ланки, що управляєкредитними операціями. Можуть виділятися аналітичні кредитні відділи тавідділи, які займаються видачею і погашенням позик, оформленням договорів,контролем за їх виконанням, за станом застави та поточним станом справу позичальника, тобто безпосередньо технологією кредитування. При цьому вскладі цих кредитних підрозділів можуть виділятися відділ дляобслуговування великих і середніх клієнтів та відділ для дрібної клієнтури.
Платоспроможність клієнта визначає специфіку кредитування, т. е.призначення і вид позик, особливості кредитної документації. Томувиділення кредитних підрозділів в залежності від масштабу операційклієнта дозволяє більш чітко організувати управління позичковими операціями.

Підрозділи аналітичного плану в світовій банківській практиціспеціалізуються на оцінці кредитного ризику. Вони працюють у тісному зв'язку зпершою групою кредитних підрозділів: аналізують ступінь кредитногоризику при надходженні заявки на кредит, при зміні ситуації у позичальникаабо невиконання ним умов кредитного договору. У нашій банківськійпрактиці аналітичні підрозділи управлінь (відділів) позичкових операційзаймаються спільним аналізом діяльності даного підрозділу за звітнийперіод, у тому числі аналізом кредитного портфеля. Оцінка індивідуальногоризику в різних формах лежить переважно на підрозділах, які виконуютьфункцію технології кредитування. Очевидно, такі різні підходи пов'язані зрізним ступенем розвитку методів оцінки кредитного ризику.

Кредитними операціями в банку зазвичай керує Кредитний комітет. Увходять його складу члени Ради і правління банку, представники кредитнихпідрозділів та інших пов'язаних з ними відділів банку.

Комітет розглядає всі питання, пов'язані з кредитними ризиками,аналізує якість кредитного портфеля (за поданням матеріалів
Відділу аналізу поточної діяльності банку, групи аналізу Управліннякредитних і позичкових операцій та Відділу економічної безпеки); розробляє політику рейтингу кредитів; розробляє критерії видачі кредитів; розробляє систему делегування повноважень з видачі кредитів; встановлює обмеження на позики в залежності від галузі, регіону ітипу бізнесу; встановлює обмеження на обсяг видачі кредитів одному позичальнику; розробляє політику списання невиплачених позик; розробляє політику повернення ненадійних позик; розробляє політику продажу кредитів для поліпшення ліквідностібанку (факторинг і форфейтинг, сек'юритизація); розробляє стандарти на кредитну документацію та порядок видачікредитів; розробляє стандарти кредитних застав; розробляє політику розширення кредитних послуг банку (нові видикредитування, лізинг, вексельне креди?? ованіе, банківські акредитиви,гарантії і т. д.); всі рішення Комітету є необхідними для безумовного виконання
Управлінням позикових і лізингових операцій, Відділом активно-пасивнихоперацій і відділом економічної безпеки.

Іншою важливою складовою частиною управління технологією позичкових операційє створення методичного забезпечення для цієї сфери діяльності такредитної документації. Методичне забезпечення в одному або декількохдокументах має визначати види позик, що видаються банком, івідповідні їм угоди (договори), застосовуються види кредитних лінійі порядок управління ними, відсотки, вимоги до застави і гарантії, включаючидопустиму маржу за видами застави, способи оцінки кредитного ризику ікласифікації клієнтів-позичальників на цій основі, права та відповідальністьпрацівників банку при кредитуванні, порядок ведення кредитної справи та їїскладові частини, термін, порядок зберігання кредитної документації, формизвітності клієнта перед банком.

До кредитної документації належать кредитні заявки, доповідні записки
Кредитного комітету або посадовим особам для вирішення питання про видачупозики, форма для затвердження позики, стандартний кредитний договір,документи про вторинних джерелах погашення позики (договір застави, формигарантії, вексель, договір про відновлення кредитної лінії, документи пропереуступку прав на цінні папери і т. д.)

У нашій банківській практиці кредитний договір найчастіше відображаєобов'язки сторін; з видачі позик банком і погашення клієнтом увизначені строки основного боргу та відсотків, вид вторинного джерелапогашення боргу, а також право банку на стягнення підвищених відсотків припорушення термінів погашення заборгованості. У закордонних комерційних банківзміст кредитного договору ширше і створює міцну базу дляуправління позичковими операціями. У ньому відображаються різні критичніфактори підвищення кредитного ризику, коли банк має право посилюватиумови кредитування. Наприклад, банк підвищує відсотки, переглядаєрозмір застави або ставить питання про дострокове погашення боргу не тільки приосвіту простроченої заборгованості, але й коли сума позик, виданихіншими банками, при невиконанні вимог банку про підтримку фінансовихкоефіцієнтів або оборотності активів на певному рівні.
Значно ширше у кредитному договорі закордонних комерційних банків зклієнтами представлені умови кредитування, вимоги до страхування ізастави. Умови кредитування поділяються на позитивні і негативні. Урозділі позитивних умов перераховується, що зобов'язаний виконувати клієнт впротягом усього терміну кредитування, а негативних - що не має права робити
(наприклад, віддавати активи в заставу іншому кредитору без узгодження збанком).

Управління кредитними ризиками включає систематичний аналізкредитного портфеля та роботу з проблемними кредитами.

Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик,які класифікуються