Прогнозування економічного зростання.

Економічне зростання, його вимірювання і чинники.

Під економічним зростанням прийнято розуміти якісне і кількіснезміна результатів функціонування народного господарства. Економічнийзростання в даний час є найбільш вживаним критеріємекономічного розвитку. Економічне зростання може вимірюватися-як уфізичному вираженні (фізичний ріст), так і у вартісному (вартісноїзростання).

Перший спосіб більш надійний, тому що дозволяє виключити впливінфляції. Однак він не є універсальним, тому що при розрахункутемпів економічного зростання важко вивести загальний показник длявиробництва різних виробів.

Другий спосіб вживається частіше, однак, не завжди можливо до кінцяочистити його від інфляційних перекручувань.

На макроекономічному рівні провідними показниками динамікиекономічного зростання є:

- зростання обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП) або національного доходу (НД);

- темпи зростання ВВП і НД в розрахунку на душу населення;

- темпи зростання промислового виробництва в цілому, по основних галузях на душу населення.
У економічній статистиці для вивчення динаміки економічного зростаннявикористовуються темпи росту і темпи приросту.

Темп росту = (ВВП t/ВВП t - 1) 100%.

Темп приросту = ((ВВП t - ВВП t - 1)/(ВВП t-1)) 100%.

У Російській Федерації з початку 90-х років основним показникомдинаміки народного господарства став валовий внутрішній продукт (ВВП). За 90 --і роки ВВП РФ знизився на 52%. У 1999 році ВВП на душу населення становивв РФ 3500 доларів. Тоді як в США він становив 31469 доларів, в
Швейцарії 26420 доларів, в Канаді 24870 доларів.

За рівнем виробництва ВВП на душу населення в міжнароднійкласифікації країни підрозділяються на розвинені. До числарозвинених країн наприкінці 90-х років відносилися країни з душовим виробництвом
ВВП від 6-7 тисяч доларів на рік і вище.

Фактори економічного зростання.
Економічне зростання визначається рядом факторів. В економічній науцішироке поширення набула теорія трьох факторів виробництва,родоначальником якої був Ж. - Б. Сай. Суть її полягає в тому, що встворення вартості продукту беруть участь праця, земля і капітал. Усучасних умовах трактування виробничих факторів отримала більшеглибоке і розширювальне тлумачення. Сьогодні до них зазвичай відносять:

- праця;

- землю;

- капітал;

- підприємницькі здібності;

- науково-технічний прогрес.
Фактори економічного зростання взаємопов'язані і переплетені. Так, праця вельмипродуктивний, якщо працівник використовує сучасне обладнання таматеріали під керівництвом здібного підприємця в умовахналагодженого господарського механізму. Тому точно визначити частку тогочи іншого фактора економічного зростання досить складно.

Більше того, всі ці великі чинники є комплексними, тому щоскладаються з ряду дрібніших елементів, внаслідок чого чинники можнаперегрупувати.

Так, за зовнішньо-та внутрішньоекономічних елементів можна виділити зовнішніі внутрішні фактори. Наприклад, капітал ділиться на що надходить у країну з -за кордону і на мобілізуються всередині країни, а останній можна розділити наякий використовується всередині країни і на що вивозиться за її межі.

Поширена і поділ факторів у залежності від характеру росту
(кількісного або якісного) на екстенсивні і інтенсивні. Доекстенсивним факторам зростання відносяться:

- збільшення обсягу інвестицій при збереженні існуючого рівня технологій;

- збільшення числа зайнятих працівників;

- зростання обсягів застосовуваного устаткування, сировини, матеріалів, палива та інших елементів основного і оборотного капіталу (або виробничих фондів),

До інтенсивних факторів росту відносяться:

- прискорення НТП (упровадження нової техніки, технологій, оновлення основних фондів і т.д.);

- підвищення кваліфікації працівників;

- поліпшення використання основних і оборотних фондів;

- підвищення ефективності господарської діяльності за рахунок її кращої організації .

При переважання екстенсивних факторів росту говорять про переважноекстенсивний тип розвитку економіки, при перевазі інтенсивних факторівзростання - про переважно інтенсивному типі росту.

У СРСР в 70-80-х роках приріст національного доходу лише на 20-30%забезпечувався за рахунок інтенсивних факторів. У промислово розвинених країнахсвіту цей показник перевищує 50%.

Моделі і методи прогнозування економічного зростання.

Найбільше поширення для прогнозування економічного зростанняотримали факторні моделі, тобто моделі, в яких приріст продукту абоабсолютний його випуск ставиться в залежність від одного або кількохфакторів.

Найбільш прийнятною для аналізу динаміки економічного зростання намакрорівні є двофакторна модель у формі виробничої функції
Кобба-Дугласа, що показує залежність загального випуску продукції від двохфакторів капіталу та праці: ав

Уt = аt (Kt (Lt, де

Уt-обсяг валового внутрішнього продукту у році t;

аt-нормуючий параметр, що приводить масштаб і розмірність фактора домасштабом і розмірності продукту Уt, що відображає вплив неврахованих у моделіфакторів і мінливих умов виробництва;

КT - об'єм основного капіталу (виробничих фондів);

Lt-об'єм зайнятого в народному господарстві живої праці, а - характеризує еластичність обсягу та динаміки продукту Уt від обсягуі динаміки виробничих фондів, або показує приріст Уt, який припадаєна одиницю приросту КT (при Lt = const); в - характеризує еластичність обсягу та динаміки продукту Уt від обсягуі динаміки витрат живої праці, або показує приріст Уt, який припадає наодиницю приросту Lt (при КT = cons), а і в - розрахункові показники. Так, розрахунки за обробноїпромисловості СРСР у 70-80-і роки дали наступні значення цих показниківеластичності: а = 0.28; в = 0.72.

Використовуючи ці показники, можна визначити обсяг ВВП у який нас цікавить,році. За допомогою логарифмічного диференціювання виробничуфункцію можна виразити в показниках середньорічних темпів приросту.

Уt = а КT + в Lt, де

Уt-середньорічний приріст ВВП за період часу t;

КT - приріст основного капіталу (виробничих фондів) зачасу період t;

Lt - приріст витрат живої праці за період часу t.

Залежно від величини суми показників а і в можуть мати місце тритипу економічного зростання.
1. Вираз а + в> 1 означає, що якщо чинники виробництва зростають в n разів, то випуск продукції збільшується більш ніж в n раз, тим самим зростання виробництва випереджає зростання сукупних витрат факторів. Це випадок інтенсивного росту, при цьому, якщо а> в, то має місце фондосберегающій зростання, а якщо в> а, то - працезберігаючий зростання.
2. Вираз а + в <1 означає, що випуск продукції збільшується повільніше порівняно із зростанням витрат факторів виробництва. При цьому знижується їхня сумарна ефективність і відбувається деінтенсіфікація зростання, тобто його падіння.
3. Вираз а + в = 1 означає, що випуск продукції збільшується пропорційно витратам факторів виробництва. При цьому їх сумарна економічна ефективність залишається незмінною і відбувається чисто екстенсивне розширення виробництва.

На базі динамічної факторної моделі може бути спрогнозованийекономічне зростання з урахуванням впливу НТП на обсяг виробленого продукту. Уцьому випадку ми будемо мати трехфакторную модель: а в rt

У t = A t Kt Lt e, де е - основа натуральних логарифмів (е = 2.718); r-коефіцієнт еластичності, який характеризує вплив НТП наекономічне зростання в період часу t.

Провівши математичні перетворення, можна отримати формулу приростусуспільного продукту за період часу t

Уt = a Kt + В L + r.

При цьому приймається, що а + в = 1.

Найбільш повно виражає залежність результатів виробництва відкількості і якості використовуваних факторів виробництва багатофакторнамодель економічного зростання. У ній використовуються наступні фактори: прирістзатрат праці; зростання продуктивності; НТП; витрати капіталу; освіту ікваліфікація працівників; економія на масштабах виробництва; поліпшеннярозподілу ресурсів; законодавчо-інституційні та ін фактори.
Всього враховано 23 фактора.

За розрахунками американського економіста Е. Денісон, за період 1929-1982років реальний внесок у приріст валового національного продукту США кожногоіз зазначених факторів склав:

- приріст витрат праці - 32% ВВП;

- зростання продуктивності праці - 68% ВВП, у тому числі: НТП - 28% ВВП, витрати капіталу -- 19% ВВП, освіта такваліфікація працівників - 14% ВВП; економія на масштабах виробництва - 9
% ВВП; поліпшення розподілу ресурсів - 8% ВВП; законодавчо -інституційні та ін чинники - 9% ВВП.

Ці дані показують, що підвищення продуктивності праці єнайбільш важливим фактором, що забезпечує зростання обсягу суспільногопродукту.

Великий внесок у розвиток теорії виробничих функцій внесли такіекономісти як Р. Солоу - лауреат Нобелівської премії, нашіспіввітчизники: Федоренко Н.П., Фельдман Г.А., Анчишкин А.І., Черніков
Д.А.

Р. Солоу, наприклад, на базі апарату виробничих функцій запропонувавмодель економічної динаміки, що дозволяє математично виразитинайбільш важливі процеси і результати економічного зростання. Вона дозволяєвизначати тенденцію макроекономічного розвитку з необхідноюкапіталовооруженностью і оптимальною нормою накопичення, моделювати видитехнічного прогресу.

Поряд з факторні моделі прогнозування економічного зростання векономічної теорії відомі кейнсіанські і неокейнсианські моделіекономічного зростання, наприклад, моделі Е. Домар і Р. Харрода. Модель Домарбазується на використанні мультиплікатора, а в основі моделі Харродалежить теорія акселератора.

Розглянуті моделі далеко не є вичерпним перелік розробленихі описаних в економічній теорії моделей і методів, які застосовуються припрогнозуванні економічного зростання.

Прогнозні оцінки показників економічного зростання.

У 90-і роки в нашій країні і за кордоном неодноразово робилисяспроби розробки прогнозів соціально-економічного розвитку РФ,більшість з яких дуже швидко старіє внаслідок тривалоекономічної кризи.

Так, відповідно до прогнозу соціально-економічного розвиткукраїни до 2005 року, затвердженому Урядом РФ у 1996 році,передбачалося, що відповідно до оптимістичним варіантом прогнозу в
1998-2005 роках буде забезпечене зростання ВВП в межах 4.5-5% на рік. До 2005році передбачалося досягти рівня ВВП 1992 року, за песимістичнимваріанту передбачалося, що середньорічна динаміка ВВП у 1998-2005 рокахскладе 3.5 - 4%. При цьому малося на увазі, що за першим варіантом векономіку РФ за 10 років буде залучено 112.5 млрд. доларів в основномуіноземних інвестицій; за другим варіантом передбачалося використовувати восновному внутрішні джерела інвестицій. Проте, як показала практика,зазначений прогноз виявився не цілком реальним через що продовжувавсякризи.

Більшою мірою заслуговує уваги прогноз соціально-економічногорозвитку РФ, розроблений на початку 90-х років колективом працівниківінституту наукового прогнозування РАН. Відповідно до цього прогнозу депресія в
Російській економіці триватиме до кінця 20 століття. Після 2000 року почнетьсяекономічне пожвавлення, 2001-2005 роках середньорічні темпи зростання ВВПскладуть 3.4%. У 2006-2010 роках вони можуть скласти 5.7-6%. Після
2010 економіка РФ перейде до стаціонарного режиму розвитку з темпомзростання 5.5-6%. За оптимістичним варіантом цього прогнозу вийти на рівеньспоживання 1990 року вдасться не раніше 2007 року, а за реалістичним НЕраніше 2012 року.

Повною мірою переваги економіки ринкового типу можуть проявитися в
Росії через 45-50 років після початку реформ.

Відповідно до результатів досліджень, проведених вченимиінституту економіки РАН спільно з працівниками ММВБ під керівництвомакадеміка Л.І. Абалкін та опубліковано в монографії "Росія - 2015:оптимістичний прогноз ", середньорічні темпи зростання ВВП у 1999-2000 рокахскладуть 4-6%, 2001-2008 роках - 6-8%, 2009-2015 роках - 3.5%.
Відповідно до запропонованої стратегії розвитку в найближчі два роки діяльністьдержави повинна бути спрямована не тільки на зупинку спадувиробництва, на реформування банківської системи країни і зміцненнярубля, а й на створення передумов для подальшого підйому.

На другому етапі в 2001-2008 роках економічне зростання прогнозується впершу чергу в галузях споживчого сектора. Приріст реальнихдоходів населення може скласти 5-7% в рік, інвестицій в основнийкапітал 8-12% на рік, зростуть показники зайнятості, покращитьсяфінансова ситуація, значна частина банків буде зорієнтована нареальний сектор.

На третьому етапі 2009-2015 роках процес модернізації економіки Росіїбуде припускати поліпшення конкурентоспроможності в галузях кінцевоїпродукції, відбудеться зміцнення рубля, знов почнеться широкомасштабневключення Росії в світовий ринок. До 2015 року буде завершено модернізаціювітчизняного машинобудування на інформаційно-індустріальній основі.
ресурсозберігаючі і наукомісткі технології. Однак, до 2015 року процеспобудови інформаційно-індустріального суспільства буде ще далекий відзавершення, а за соціальними параметрами Росія лише наблизиться доіндустріально-розвинених країн. Завдання щодо побудови повномасштабногоінформаційно-індустріального суспільства можна буде вирішити лише до середининаступного століття.

Література:

1. Прогнозування та планування в умовах ринку: Учеб. посібник для

ВУЗів/Під. ред. Т.Г. Морозової, А.В. Пікулькіна. - М.: ЮНИТИ -

ДАНА, 1999.

2. Черниш О.О. Прогнозування та планування в умовах ринку: Учеб. посібник. - М.: ПРИОР, 1999.